Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

Міністерства торгівлі, Мінагропрому, Міністерства охорони здоров'я й

інших. Обласні і місцеві органи, особливо торгівлі і харчування, є органі-

заторами і виконавцями цього завдання.

Завдання комунально-побутового обслуговування населення вико-

нують міністерства житлово-комунального господарства, побутового об-

слуговування населення, відповідальні організації і підприємства на міс-

цях, а також комунально-технічні служби ЦО.

Організацію інформування населення при виникненні надзвичайної

ситуації вирішує Міністерство зв'язку України, Державний комітет з теле-

бачення і радіомовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи

влади й органи управління ЦО.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами пер-

шої необхідності здійснює служба торгівлі і харчування ЦО сільського

району (району, куди евакуйоване населення). Перші дві доби люди по-

винні харчуватися запасами продуктів, привезених із собою. При їхній

відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) громадського

харчування, або в родинах, куди вони підселюються.

Медичне обслуговування покладається на існуючу мережу лікува-

льних установ у місцях розселення:

- лікарні;

- поліклініки;

- медичні пункти;

- аптеки.

3.1. Захист продуктів харчування і води

Захист продуктів харчування і води досягається шляхом ізоляції їх

від зовнішнього середовища. У домашніх умовах продукти харчування

пакуються в поліетиленові мішечки, у ящики, ущільнені плівкою, клейон-

кою, у посуд із щільно прилягаючими кришками і відносяться в холоди-

льник або шафу для продуктів. Вода зберігається в герметичній тарі або

посуді, що щільно закривається.

Ретельно загерметизуйте приміщення (будинок, квартиру), підвал, де

зберігаються різні овочі. Якщо ви проживаєте в сільській місцевості, то

крім герметизації і посилення захисних властивостей приміщень будинку і

підвалу потурбуйтеся про створення захисних запасів продуктів у будинку

(на кухні).

Для захисту води в колодязі: вибудуйте навіс або будку з щільно пі-

дігнаних дощок, шахту колодязя закрийте герметичною кришкою; навколо

колодязя улаштуйте „глиняний замок" шириною 1,5-2 м і глибиною 0,5 м

Глину втрамбуйте з ухилом 1-2°. На глину насипається шар піску, гравію

або землі. Глиняний „замок" захищає від влучення заражених стічних і

ґрунтових вод.

Рис. 6.1. Приклади захисту продуктів харчування

Зерно, борошно та інші сипучі продукти необхідно зберігати в шух-

лядах (засіках) із щільно закритими кришками (брезентом, клейонкою).

Овочі, що залишилися в полі, укласти в бурти, закрити матами (соломою) і

засипати шаром землі.

4. Знезаражування продовольчих і непродовольчих товарів

Зараження і забруднення продовольчих і непродовольчих товарів під

час надзвичайних ситуацій відбувається:

при збереженні на відкритому повітрі або в недостатньо загермети-

зованих приміщеннях;

під час перевезення на відкритому, а також на закритому, але зараже-

ному транспорті;

при контакті з зараженим устаткуванням, особливо для харчових

продуктів;

при упакуванні продукції в заражену тару;

при навмисних діях терористів, психічно неврівноважених людей і під

час диверсійних акцій або воєнних дій;

у випадку біологічного забруднення – від контакту з комахами, тва-

ринами, людьми, що були заражені.

Основним способом захисту продовольчих і непродовольчих товарів є

максимальна їхня ізоляція від зовнішнього середовища.

Значно зменшує ризик забруднення і зараження товарів під час катаст-

роф і стихійних лих:

раціональне розміщення складів;

розосередження запасів товарів;

герметизація складських приміщень;

використання спеціальної тари для збереження прод- і непродтоварів;

широке використання підвалів і інших укриттів.

Радіоактивне забруднення. У щільні непористі продукти (м'ясо, риба,

овочі, фрукти) радіоактивний пил не проникає, але до поверхні прилипає ду-

же міцно; у пористі продукти (хліб, сухарі і т.д.) проникає на глибину пор; у

сипучі проникає тим глибше, чим більшого розміру частки продукту і великі

повітряні шари між ними, зокрема в борошно - до 15 мм; у крупу - до 40 мм, у

сіль - до 120 мм, у картоплю (насипом) - до 150 мм. У рідких продуктах великі

часточки радіоактивного пилу осідають на дно тари (водойми), крім грузлих

продуктів, а дрібні можуть утворювати дисперсні розчини.

М'ясо тварин і птахів, що перебували на забрудненій території і спожи-

вали забруднені корми і воду, заражене радіоактивними речовинами по всій

товщі.

Зараження отруйними речовинами. Продовольчі товари, вода і непродо-

вольчі товари можуть бути заражені краплиннорідкими отруйними речовина-

ми, їх парами й аерозолями. Глибина проникнення в матеріали залежить як від

пористості матеріалу, так і фізичних властивостей. Для щільних харчових про-

дуктів (м'ясо, сало, жир, олія) глибина проникнення становить 5-10 мм; у сипучі

продукти - борошно і крупа отруйні речовини проникають на глибину

20-30 мм. Рідкі продукти і вода заражаються по всьому обсязі. Зокрема, іприт

проникає в цеглу на 6-10 мм, дерево - до 6 мм, у тканині - наскрізь.

Біологічне зараження. Мікроорганізми можуть тривалий час зберігати

свою життєдіяльність, а в сприятливих умовах у споровій формі - десятки років.

Глибина зараження харчових продуктів практично така ж, як і радіоактивних

речовин. При цьому потрібно враховувати можливість розвитку мікроорганіз-

мів на поверхні й усередині продуктів, що веде до збільшення глибини зара-

ження. На розвиток мікроорганізмів впливає наявність сонячного світла, темпе-

ратура збереження продукту, вид продукту тощо.

Контроль за зараженими і забрудненими прод- і непродтоварами і водою

здійснюється, як правило, посадовцями радіаційного і хімічного спостереження

і хімічних лабораторій. Знезаражування проводиться на складах і у виробничих

приміщеннях, а також на спеціально обладнаних майданчиках знезаражування.

При дезактивації продовольчих товарів:

видаляють радіоактивний пил з поверхні тари і продовольчих товарів

за допомогою пилососів і обмивають або обтирають їх, при цьому доцільно

використовувати миючі засоби;

заміняють забруднену тару й упакування на чисту;

знімають оболонку (з ковбасних виробів, сирів і т.д.);

знімають зовнішній шар заражених продуктів.

Вода дезактивується відстоюванням, фільтруванням, перегонкою. При

дезактивації колодязів воду відкачують, очищають стінки і дно, засипають на

дно чистий пісок.

Дезактивація непродовольчих товарів проводиться за тією ж методи-

кою, що і для матеріалів і інструментів.

Дезактивація неупакованих й упакованих у незахищену тару продовольчих

товарів (мішки, кошики й ін.).

Для дезактивації сипучих продуктів, затарених у мішки з тканини, засто-

совують пилосос. Для видалення верхнього забрудненого шару борошна міш-

ки поливають водою або замочують так, щоб забруднене борошно намокну-

ло, а чисте залишилося сухим і через 5-6 год перезатарюють. Видалення зов-

нішнього забрудненого шару цукру-піску, крупи, крохмалю й інших сипучих

продуктів, що зберігалися в мішках, заражений крайній шар видаляють за до-

помогою металевого циліндра без дна і кришки, що на 4-6 см менше внутріш-

нього діаметра мішка. При дезактивації сипучих продуктів, що зберігаються

в буртах (насипом), знімають верхній шар на глибину забруднення.

Жири рідкі повторно направляються на рафінування. З твердих жирів

зрізується шар товщиною 3-5 мм. Ковбаси, тверді сири, свіжі плоди й овочі

миють і знімають оболонку, а при необхідності і 5 мм верхнього шару. М'ясо і

рибу промивають водою, при необхідності зрізують верхній шар товщиною

5 мм. З хліба зрізують верхній шар товщиною до 1 см.

Дезактивація продовольчих товарів у захисній тарі.

Якщо продукти затарені в багатошарові паперові мішки, то верхній папір

знімають і після цього протирають мішок.

Продукти, упаковані в картонну тару, перекладають у чисту, а пласти-

кову тару - обмивають і протирають.

Дегазація продовольчих товарів.

Тару дегазують, миючи з використанням поверхнево-активних речовин,

а у випадку зараження сильнодіючими отруйними речовинами протирають

дегазуючими розчинами, після чого обмивають водою і просушують.

Сипучі продукти в мішках (борошно, крупа, цукор-пісок, крохмаль) дега-

зують провітрюванням або використовують ті ж методи, що при дезактивації.

Хліб провітрюють і переробляють на сухарі. Олію рафінують і дезодорують, у

твердих жирах видаляють верхній шар товщиною 1 см при зараженні до 1

доби і не менше 2 см через 2-3 доби після зараження.

Ковбасні вироби - обробляють розчином перманганату калію, потім

знімають оболонку і відправляють на термічну обробку (у воді при 90ºС

протягом 2-3 годин), тверді сири обробляють аналогічно, правда при необ-

хідності переробляють у плавлені.

При дегазації спочатку зрізують ножем ділянки, що мають підозрілий

невідповідний колір, потім миють, а при необхідності знімають верхній шар

близько1 см.

Вода дегазується хлоруванням (30-50 мг активного хлору на 1 л води)

або кип'ятінням (протягом години).

Дезінфекція продовольчих товарів здійснюється в процесі попередньої об-

робки, що включає миття, очищення верхніх шарів і т.п., і в процесі термічної

обробки, зокрема при кип'ятінні, обробці паром, тушкуванні, жаренні. Тара й

упакування продуктів дезінфікується тими ж способами, що обладнання й

інвентар.

Особливої уваги вимагають продукти, уражені пліснявими грибами й

іншими мікроорганізмами, здатними до утворення токсинів. Навіть вида-

лення цвілих місць не гарантує усунення токсинів, тому що метаболіти прони-

кають у продукт глибше, ніж міцелій. Крім того, на токсини практично не

впливає термічна обробка.

З метою дезінфекції термічну обробку проводять значно довше ніж при

звичайному приготуванні їжі, обов'язково з огляду на стійкість конкретного

виду мікроорганізмів до температури. Спори бутулінових мікроорганізмів

для знищення вимагають теплової обробки при 120

С не менш 20 хв. Як

правило, на практиці з метою дезінфекції воду кип'ятять 45 хв, крупи варять

90-120 хв, м'ясо - 2 год, рибу - не менш 30 хв, ковбаси, овочі, фрукти - 30 хв.

Утилізація і знищення заражених продовольчих товарів.

Продовольчі товари, що не можуть бути знезаражені, знищують або від-

дають на переробку. Основою для утилізації є акт комісії, до складу якої вхо-

дять представник адміністрації, матеріально-відповідальна особа, представник

громадськості і лікар санітарно-епідеміологічної служби.

Продовольчі товари, забруднені радіоактивними речовинами, переда-

ють на технічну переробку на спецкомбінати з подальшим похованням у

спеціальних місцях.

Продовольство, заражене сильнодіючими отруйними речовинами, пере-

дають на технічну утилізацію і знищення.

Біологічно заражені продукти переважно спалюють.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Яка сутність рятувальних і інших невідкладних робіт?

2. Що відноситься до інших невідкладних робіт?

3. Скільки етапів у рятувальних і інших невідкладних роботах?

4. Які завдання вирішують на першому етапі?

5. Які завдання вирішують на другому етапі?

6. Які завдання вирішують на третьому етапі?

7. Чим визначається ступінь радіаційної небезпеки?

8. Що робиться при виникненні джерела хімічного зараження?

9. Хто залучається для ліквідації наслідків хімічного зараження?

10. За чиїм дозволом здійснюються роботи у джерелі бактеріологічної (біо-

логічної) поразки?

11. Що містить у собі організація життєзабезпечення населення в екстре-

мальних умовах?

12. Шляхи зараження і забруднення продовольчих і непродовольчих това-

рів під час НС?

13. Що таке дезактивація продовольчих товарів у захисній тарі?

14. Що собою являє дезінфекція продовольчих товарів?

Рекомендована література

[5 с. 141-156, 201-216; 16, с. 231-253; 23, с. 130-150]

7. СПЕЦІАЛЬНА ОБРОБКА ТЕХНІКИ І САНІТАРНА ОБРОБКА

ЛЮДЕЙ

План

Вступ

1. Сутність знезараження й організація його проведення.

2. Санітарна обробка і її проведення.

3. Заходи безпеки при проведенні робіт зі знезараження.

Вступ

На території нашої держави (особливо в районі Донбасу) знаходиться

велика кількість об'єктів, що використовують у виробництві та маються на

збереженні і виробляться для потреб виробництва СДОР, заражаючі ава-

рійній ситуації навколишній простір, територію будинки, спорудження,

техніку і транспорт отруйними речовинами. Крім того, СДОР викликають

і отруєння людей, домашніх і сільськогосподарських тварин, а у випадку

застосування супротивником ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї, а

також у випадку аварій (катастроф) на АЕС величезні території цілих ре-

гіонів держави можуть бути заражені радіоактивними речовинами, отруй-

ними речовинами і бактеріальними засобами, що приведе також до зара-

ження об'єктів і поразки людей. Виходячи з усього цього, на території

України передбачене створення цілого ряду невоєнізованих і спеціальних

формувань, що проводять знезараження місцевості, об'єктів, техніки, тра-

нспорту і споруджень, а також проводять санітарну обробку людей з ме-

тою видалення радіоактивних речовин, ядовитих речовин, отруйних речо-

вин і бактеріальних засобів з поверхні зараженої території, споруджень,

техніки, транспорту, а також з поверхні одягу, взуття і шкіри людини.

1. Сутність знезараження й організація його проведення

У результаті аварії (катастрофи) на АЕС, на хімічно небезпечному

об'єкті (ХНО), а також у випадку застосування супротивником сучасних

засобів поразки (СЗП) люди, будинки і спорудження, транспортні засоби і

техніка, територія, вода, продовольство і харчова сировина можуть вияви-

тися зараженими радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальни-

ми засобами. Для того, щоб виключити можливість поразки людей, про-

водять спеціальну обробку.

Спеціальна обробка є складовою частиною ліквідації наслідків на

АЕС і ХНО, а також наслідків застосування супротивником СЗП і є ком-

плексом заходів, проведених з метою відновлення готовності транспорт-

них засобів, техніки і о/складу формувань до виконання завдань з РіІНР в

осередках поразки і підготовки об'єктів до продовження виробничої дія-

льності. Вона може бути повною або частковою. Повна спецобробка про-

водиться з метою забезпечення можливості виконання роботи без засобів

захисту шкіри й органів дихання. Часткова спецобробка повинна забезпе-

чити можливість діяти без засобів захисту шкіри при зіткненні зі знезара-

женими частинами транспортних засобів, техніки й ін. поверхонь.

Спеціальна обробка включає знезараження різних поверхонь і сані-

тарну обробку особового складу формувань і населення. Знезараження

транспортних засобів (ЗТС), що розгортаються на базі підприємств авто-

сервісу й інших організацій з ремонту транспортних засобів. Санітарна

обробка особового складу формувань і населення проводиться в санітар-

но-обмивальних пунктах (СОП), створюваних на базі бань, санпропускни-

ків, душових, а також на спеціальних обмивальних площадках, що розгор-

таються в польових умовах із застосуванням дезінфекційно-душових

установок.

У випадках, коли формування діють разом з підрозділами частин ЦО,

спеціальна обробка формувань і населення проводиться на пунктах спеці-

альної обробки (ПСО), що розгортаються частинами ЦО.

У залежності від застосованих супротивником сучасних засобів пора-

зки, а також у випадку аварії на АЕС або на хімічно небезпечних об'єктах і

виникаючих при цьому видів зараження розрізняють такі види знезара-

ження :

1) дезактивація;

2) дегазація;

3) дезінфекція;

4) дезинсекція;

5) дератація.

1.1. Дезактивація

Дезактивація - видалення радіоактивних речовин із заражених пове-

рхонь транспортних засобів і техніки, будинків і споруджень, території,

одягу, взуття і СІЗ, а також з води. Проводиться в тих випадках, коли сту-

пінь зараження перевищує припустимі норми (межі). Дезактивація підроз-

діляється на часткову і повну і проводиться в основному двома способами

- механічним і фізико-хімічним.

Механічний спосіб - видалення РР із заражених поверхонь. Фізико-

хімічний спосіб заснований на процесах, що виникають при змиванні РР

розчинами різних препаратів.

Для проведення дезактивації використовується вода. Разом з водою

застосовуються спеціальні препарати, що підвищують ефективність зми-

вання радіоактивних речовин. Це поверхнево-активні і комплексноутво-

рюючі речовини, кислоти і луги. До першого відносяться порошок СФ-2 і

препарати ОП-7 і ОП-10, до другого - фосфати натрію, трилон Б, щавлева і

лимонна кислота, солі цих кислот. Для одержання розчину порошок до-

дають у воду невеликими порціями при постійному перемішуванні. Дезак-

тивацію транспортних засобів і техніки проводять застосуванням 0,15%

розчину СФ-2 у воді (улітку) або аміачній воді, що містить 20-24% аміаку

(узимку). Препарати ОП-7, ОП-10 застосовують як складову частину деза-

ктивуючих розчинів, призначених для дезактивації поверхні будинків,

споруджень і обладнання.

Дезактивація транспортних засобів і техніки проводиться при їхньо-

му зараженні 200 мР/год і більш. Вона проводиться змиванням струменем

води під тиском 2-3 атм, або обробкою дезактивуючими розчинами, про-

тиранням ганчір’ям, змоченим в бензині, гасі, дизельному паливі, а також

обробкою газокрапельним потоком.

Дезактивація будинків і споруджень проводиться обмиванням водою.

Обмивання починається звичайно з даху і ведуться зверху вниз. Особливо

ретельно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Для

запобігання потрапляння зараженої води у внутрішні приміщення необ-

хідно закрити двері, вікна, вентиляційні отвори і т.д.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться об-

миванням розчинами або водою, обмітанням віниками і щітками, а також

протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стелі, стіни, верстати й

обладнання протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою

водою з милом або 2-3% содовим розчином. Усередині приміщення радіо-

активне зараження не повинне перевищувати 90 мР/год.

Дезактивація ділянок території, що мають тверде покриття (асфальт,

бетон), може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем во-

ди під великим тиском за допомогою обмивання спеціальною технікою

або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними маши-

нами.

Ділянки території, що не мають твердого покриття, дезактивуються

шляхом зрізання зараженого шару ґрунту товщиною 5-10 см дорожніми

машинами (бульдозерами, грейдерами), засипанням заражених ділянок

території шаром незараженого ґрунту товщиною 8-10 см, переорюванням

зараженої території тракторними плугами на глибину до 20 см, пристроєм

настилів для проїздів і проходів по зараженій території, збиранням снігу

(зрізується верхній шар снігу товщиною до 20 см) і сколюванням льоду.

Дезактивація води проводиться фільтрацією, перегонкою, а також за

допомогою іонообмінних смол або відстоюванням. Колодязі дезактиву-

ються шляхом багаторазового відкачування з них води і видалення ґрунту

з дна, а прилягаючу ділянку місцевості в радіусі 15-20 м дезактивують

шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5-10 см з подальшим засипанням

ділянки незараженим піском.

Продовольство і харчова сировина дезактивуються шляхом обробки

або заміни зараженої тари, а незатарені - шляхом зняття зараженого шару.

Заражена готова їжа і хліб знищуються.

1.2. Дегазація

Дегазація - розкладання отруйних речовин (ОР) до нетоксичних про-

дуктів і видалення їх із заражених поверхонь з метою зниження заражено-

сті до припустимих норм, виконується за допомогою спеціальних техніч-

них засобів - приладів, комплектів, поливообмивальних машин із застосу-

ванням дегазуючих речовин, а також води, органічних розчинників, мию-

чих розчинів. Розрізняють повну і часткову дегазацію.

До речовин, що дегазують, відносяться хімічні сполуки, що вступа-

ють у реакцію з ОР і перетворюють їх у нетоксичні з'єднання. Розрізняють

дегазуючі речовини, що мають окисно-хлоруючу дію (гипохлорити, хло-

раміни) і лужні (їдкі луги, сода, аміак, амоністі солі й ін.), що застосову-

ються у виді розчинів. Як розчинники використовуються вода і різні орга-

нічні рідини (діхлоретан, трихлоретан, бензин й ін.). До першого відно-

ситься дегазуючий розчин №1, що містить 5% розчину гексохлораміну або

10% розчину діхлорамину в діхлоретану і призначається для дегазації ОР

типу іприт і Ві-газів. До другого відноситься дегазуючий розчин №2, що

представляє собою водний розчин, що містить 2% їдкого натру, 5% моно-

еталоміну і 20% аміаку, і призначається для дегазації ОР типу зоман.

Для дегазації як допоміжні речовини використовуються порошки

СФ-24, а за відсутності - порошки пральні й ін. миючі засоби у виді роз-

чинів водних (літом) або розчинів в аміачній воді (зимою). Варто пам'ята-

ти, що миючі розчини не знезаражують ОР, а тільки сприяють швидкому

видаленню їх із зараженої поверхні.

Дегазацію транспортних засобів і техніки проводять шляхом обробки

дегаючим розчино №1 або №2 (у залежності від виду ОР) за допомогою

технічних засобів дегазації або протиранням щіткою або ганчір’ям, змоче-

ними у розчинах. За відсутності розчинів ОР змивають розчинниками (бе-

нзин, гас, солярка). Дегазація може проводитися газовим потоком за до-

помогою теплових машин.

Якщо транспортні засоби мають комбіноване зараження (РР і ОР), то

спочатку проводиться дегазація. Після дегазації ступінь зараження техніки

РР визначається дозиметричними приладами. Якщо ступінь зараження

перевищує 200мР/год, то проводиться дезактивація.

Норми витрат дегазуючих речовин (засоби) залежать від способу де-

зактивації і виду технічних засобів. Так, для дегазації (дезінфекції) ванта-

жного автомобіля протиранням щітками ручних приладів потрібно до 18 л

дегазуючого розчину №1 або №2 і до 50 хв часу, і способом протирання

ганчір’ям або щіткою, змоченими в дегазуючим розчині потрібно до 10 л

дегазуючого розчину і до 90 хв часу.