Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

6. ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

План

1. Рятувальні й інші невідкладні роботи.

2. Забезпечення проведення рятувальних і інших невідкладних робіт.

3. Життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.

4. Знезараження продовольчих і непродовольчих товарів

1. Рятувальні й інші невідкладні роботи

1.1. Основи рятувальних і інших невідкладних робіт

Проблема запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техноген-

ного походження і ліквідації їхніх наслідків для України є однією з най-

більш актуальних.

У статті 8 Закону України «Про Цивільну оборону» сказано: керів-

ники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і

підпорядкованості забезпечують своїх працівників засобами індивідуаль-

ного і колективного захисту, організовують евакуаційні заходи, створю-

ють сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (НС) і забезпе-

чують їхню готовність до практичних дій, виконують інші заходи щодо

ЦО і несуть пов'язані з цим матеріальні і фінансові витрати.

Сутність рятувальних і інших невідкладних робіт (РіІНР) – це усу-

нення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей, відновлення жит-

тєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріаль-

них збитків. РіІНР розділяють на рятувальні роботи й інші невідкладні

роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

— розвідка маршруту висування формувань, визначення обсягу і рів-

ня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямки поширення

зараженої хмари або пожежі;

— локалізація і гасіння пожеж на маршруті висування формувань і

ділянках робіт;

— визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо за-

грожує небезпека;

— визначення потрібного угруповання сил і засобів запобігання і ло-

калізації небезпеки;

— пошук уражених і звільнення їх з-під завалів, ушкоджених і пала-

ючих будинків, із загазованих і задимлених приміщень;

—розкриття завалених захисних споруджень і рятування з них лю-

дей;

— надання потерпілим першої допомоги й евакуація їх (при необхід-

ності) у лікувальні установи;

— вивезення або виведення населення з небезпечних місць у безпечні

райони;

— організація комендантської служби, охорона матеріальних ціннос-

тей і громадського порядку;

— відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів;

— пошук, упізнання і поховання загиблих;

— санітарна обробка уражених;

— знезаражування одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, те-

риторій, споруджень, а також техніки;

— соціально-психологічна реабілітація населення.

До інших невідкладних робіт відносяться:

— прокладання колонних шляхів і улаштування проїздів (проходів) у

завалах і на зараженій території;

— локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і тех-

нологічних мережах;

— ремонт і тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних

систем і мереж зв'язку для забезпечення рятувальних робіт;

— зміцнення або руйнування конструкцій, що загрожують обвалом і

безпечним веденням робіт;

Рятувальні й інші невідкладні роботи здійснюються в три етапи.

На першому етапі вирішуються завдання:

— екстреного захисту населення;

— запобігання розвитку або зменшення впливу наслідків;

— підготовка до виконання Р і ІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

— оповіщення про небезпеки;

— використання засобів захисту;

— дотримання способів захисту;

— евакуація з небезпечних районів у безпечні;

— здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і

надання медичної допомоги;

— локалізація аварій;

— зупинка або зміна технологічного процесу виробництва;

— попередження (запобігання) і гасіння пожеж.

На другому етапі проводяться:

— пошук потерпілих;

— витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, ушко-

джених транспортних засобів;

— евакуація людей із зони нещастя, аварії, вогнища поразки;

— надання медичної допомоги;

— санітарна обробка людей;

— знезаражування одягу, майна, техніки, території;

— проведення інших невідкладних робіт, що сприяють і забезпечу-

ють здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішується завдання забезпечення життєдіяль-

ності населення в районах, що потерпіли від наслідків НС;

— відновлення або будівництво житла;

— відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

— організація медичного обслуговування;

— забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

— знезаражування продовольства, води, фуражу, техніки, майна, те-

риторії;

— соціально-психологічна реабілітація;

— відшкодування збитків;

— знезаражування майна, території, техніки.

1.2. При аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах

Ступінь радіаційної небезпеки для населення визначається кількістю

і складом радіонуклідів, викинутих у зовнішнє середовище, відстанню від

місця аварії до населеного пункту, метеоумов і пори року під час аварії.

Організація і проведення РіІНР при аварії на АЕС – це виконання заходів,

до яких відносяться:

— оповіщення населення про аварії і постійне його інформування

про обстановку, що створилася, і порядку дій у даних умовах;

— використання засобів колективного й індивідуального захисту;

— організація дозиметричного контролю;

— проведення йодної профілактики населення, виявленого в зоні ра-

діохімічного зараження;

— вступ обмеженого перебування населення на відкритій місцевості

(режими радіаційного захисту);

— проведення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та ін-

ші заходи.

1.3. При аварії на ХНО з викидом (виливом) сильнодіючих

отруйних речовин (СДОР)

При виникненні вогнища хімічної поразки негайно оповіщаються ро-

бітники, службовці і населення, що виявилися в зоні зараження, й у райо-

нах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна

і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації СДОР,

визначення межі вогнища поразки (зони зараження) і напрямку поширен-

ня зараженого повітря.

Для ліквідації наслідків хімічного зараження і проведення рятуваль-

них робіт у першу чергу залучаються санітарні дружини, зведені загони

(команди, групи), команди (групи) знезаражування, формування механіза-

ції.

Особовий склад формувань забезпечується засобами індивідуального

захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами і готу-

ється до порядку дій у вогнищі поразки.

У вогнищі хімічної поразки, насамперед, надається допомога постра-

ждалим (ураженим), проводиться добір уражених у залежності від ступеня

поразки й організовується евакуація в медичні установи.

Формування знезараження дегазують проїзди і переходи, територію,

спорудження, техніку, чим забезпечують дії інших формувань, а також

виведення населення з вогнища хімічної поразки.

Після завершення рятувальних робіт або заміни формування направ-

ляються на пункти спеціальної обробки. Пункти спеціальної обробки роз-

гортаються на незараженій території (місцевості) і поблизу маршрутів,

виходу формувань і населення.

1.4. Осередок бактеріологічної (біологічної) поразки

В осередку бактеріологічної (біологічної) поразки роботи здійсню-

ються за рішенням старшого начальника ЦО. Роботами щодо ліквідації

бактеріологічного осередку керує начальник ЦО об'єкта, а організацією і

проведенням медичних заходів – начальник медичної служби.

В осередку бактеріологічного (біологічного) поразки організовуються

і проводяться:

— бактеріологічна розвідка й індикація бактеріальних засобів;

— карантинний режим або обсервація відповідно до рішення старшо-

го начальника;

— санітарна експертиза;

— контроль зараження продовольства, харчової сировини, води і фу-

ражу, їхнього знезаражування;

— протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні,

лікувально-евакуаційні, протиепізоотичні, ветеринарно-санітарні заходи, а

також санітарно-роз'яснювальна робота.

При організації робіт щодо ліквідації осередку бактеріологічної (біо-

логічної) поразки враховуються:

— здатність бактеріальних засобів служити причиною інфекційних

захворювань серед людей і тварин;

— здатність деяких мікробів і токсинів тривалий час зберігатися в зо-

внішньому середовищі;

— наявність і тривалість інкубаційного періоду виявлення хвороби;

— складність лабораторного виявлення збудника, що застосовувався,

і тривалість визначення його виду;

— небезпека зараження особового складу формувань і необхідність

застосування засобів індивідуального захисту.

У всіх випадках в осередку бактеріологічної (біологічної) поразки

один з першочергових заходів – проведення профілактичного лікування

населення від особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Для проведення заходів щодо ліквідації осередку бактеріологічної

поразки залучаються в першу чергу сили і засоби, що виявилися на тери-

торії осередку, у тому числі санітарно-епідемічні станції (СЕС), ветерина-

рні станції, пересувні протиепідемічні загони, спеціалізовані протиепіде-

мічні бригади, лікарні, поліклініки та інші медичні і ветеринарні установи

і формування.

1.5. Особливості проведення рятувальних і інших невідкладних

робіт в осередку поразки

Організувати і провести РіІНР в осередках комбінованої поразки на-

багато складніше, ніж в осередках радіаційної (ядерної), хімічної або бак-

теріологічної (біологічної) поразки. Це пояснюється складністю обстанов-

ки, що може виникнути внаслідок застосування супротивником ядерної,

хімічної і бактеріологічної зброї або при одночасному виникненні аварії

на АЕС, хімічно небезпечному об'єкті.

З метою досягнення максимальних результатів РіІНР в осередках

комбінованої поразки організовують і безперервно ведуться усі види роз-

відки. До визначення виду застосованих супротивником бактеріальних

засобів усі заходи організовуються в режимі захисту від особливо небез-

печних інфекційних захворювань.

Головні зусилля розвідки направляються на виявлення типу, концен-

трації і напрямки поширення отруйних речовин, радіоактивної хмари,

способів застосування і встановлення збудників інфекційного захворю-

вання, меж зон радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічно-

го) зараження.

У джерелах комбінованої поразки в першу чергу визначають най-

більш небезпечний вражаючий фактор, що несе найбільшу загрозу пораз-

ки, і застосовують негайних заходів до запобігання або зниження до міні-

муму його дії, а потім приступають до ліквідації наслідків дії всіх інших

вражаючих факторів в обстановці, що виникла.

При організації проведення РіІНР і визначенні їхнього обсягу вра-

ховуються особливості, характерні лише для осередку комбінованої пора-

зки. Особовий склад формувань обов'язково повинен використовувати

засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

органів дихання і шкіри, а також ма-

ти запасні протигази для уражених. Робота в ЗІЗ помітно знизить темпи

РіІНР. Припустимий час перебування в засобах захисту може бути досить

коротким.

Наприклад, при температурі повітря +30 °С і вище тривалість пере-

бування в осередку становить 15 хв, при +25-29 °С – 30 хв;

при +20-24 °С – 48 хв; при +15-19 °С – 2 год; при + 15 °С і нижче – 3 год.

1.6. Особливість аварійних робіт у районах стихійного лиха

Стихійні дії сил природи, поки що не завжди керуються людиною,

завдають економіці держави і населенню значних збитків. Стихійні лиха

виникають зненацька і можуть руйнувати будинки і спорудження, знищу-

вати матеріальні цінності, порушувати процеси виробництва, приводити

до загибелі людей і тварин.

За характером своєї дії на об'єкти окремі явища природи можна по-

рівняти з дією деяких вражаючих факторів сучасних видів зброї. Напри-

клад, для ліквідації наслідків стихійного лиха залучаються формування

загального призначення, формування служб ЦО, а також підрозділу ЦО,

військ МВС і інших силових структур України.

Основне завдання формувань при ліквідації наслідків стихійного

лиха – порятунок людей і матеріальних цінностей.

У районі стихійного лиха розвідка визначає: межі району нещастя і

напрямок його поширення, об'єкти і населені пункти, яким загрожує небе-

зпека, місця скупчення людей, шляхи проходження сил і техніки, стан і

характер руйнувань будинків і споруджень, стан людей в ушкоджених

будинках, характер і місце аварій на комунально-енергетичних мережах,

обсяг робіт з їх локалізацією.

До складу розвідувальних формувань бажано залучати людей, які

знають дану місцевість, розташування об'єкта, комунальних мереж і спе-

цифіку виробництва.

1.7. Ліквідація наслідків землетрусів

Для ліквідації наслідків землетрусів залучаються формування,

оснащені інженерною технікою (бульдозерами, екскаваторами, кранами,

домкратами, бензорізами) і іншою могутньою технікою й інструментом.

При проведенні РіІНР у районі землетрусу в першу чергу:

- витягають людей з-під завалів, зі зруйнованих і палаючих будинків і

надають їм першу медичну допомогу;

- влаштовують проїзди (переходи) у завалах;

- локалізують і усувають аварії на інженерних мережах, що загрожу-

ють життю людей або перешкоджають проведенню рятувальних робіт;

- руйнують або зміцнюють конструкції будинків і споруджень, що за-

грожують обвалом;

- обладнують пункти збирання потерпілих і медичних пунктів;

- організовують водопостачання.

Послідовність і терміни виконання робіт установлює начальник ЦО

об'єкта, що виявився в районі землетрусу.

При буранах, ураганах, смерчах проводяться попереджувальні, ряту-

вальні й інші невідкладні роботи. У районах, де часто виникають урагани,

будинки і спорудження будуються з найбільш стійких матеріалів, ставлять

міцні опори ліній електрозв'язку, а для укриття людей – заглиблені захисні

спорудження. Про загрозу виникнення урагану оповіщається населення,

адміністрація об'єктів і формування.

Після урагану особовий склад формувань і працездатне населення

проводять рятувальні й інші невідкладні роботи з надання допомоги пост-

раждалим і відновленням життєдіяльності в районах нещастя.

1.8. Боротьба з пожежами (лісові і торф'яні)

Щоб ліквідувати пожежу потрібно її зупинити, локалізувати, погаси-

ти і патрулювати.

Основні способи гасіння лісових пожеж:

- закидання крайки пожежі землею;

- пристрої огороджувальних і мінералізованих смуг і канав;

- гасіння пожежі водою або розчинами вогнегасних хімікатів;

- пуск зустрічного вогню (підпал).

Усі формування, задіяні для гасіння пожежі, взаємодіють із протипо-

жежними (лісопожежними) формуваннями, їхнє головне завдання – поря-

тунок людей, надання їм медичної допомоги, евакуація з зони можливого

поширення пожежі людей і матеріальних цінностей. У першу чергу роз-

шукують людей, що були в районі пожежі, у палаючому будинку або спо-

рудженні. З метою безпеки пошук ведуть парами: один веде пошук, дру-

гий за допомогою мотузки – страхує, знаходячись у менш небезпечному

місці. У зонах задимлення, загазованості роботи ведуться в засобах захис-

ту.

Заходи безпеки при роботі з пожежами:

- знання заходів безпеки, дотримання їх і правил поведінки;

- робота в засобах захисту, уміння користуватися ними;

- взаємне страхування, знання і чіткі дії за встановленими сигналами;

- техніка використовується справна і групами (не менше двох ма-

шин);

- особливе застереження при гасінні підземних пожеж – щоб не упас-

ти в яму;

- забороняється без дозволу командира залишати робоче місце, влаш-

товувати відпочинок у зоні пожежі;

- переходити лінію вогню слід проти вітру, рухатися краще по річці,

дорозі;

- у приміщенні необхідно пересуватися, накрившись з головою мок-

рим рядном або верхнім одягом;

- не торкатися обірваних електропроводів і ліній зв'язку.

1.9. Особливості проведення РіІНР при повені. Заходи безпеки

При безпосередній загрозі повені пункти управління ЦО об'єктів

приводяться до готовності й організовується чергування відповідальних

посадових осіб, уточнюються завдання штабу і служб цивільної оборони.

У цей період проводяться такі заходи:

- доводять інформацію про загрозу повені до робітників та службов-

ців об'єкта;

- підсилюють спостереження й організовують розвідку;

- уточнюють склад сил і засобів і приводять їх до готовності до ве-

дення РіІНР у зоні затоплення;

- частково обмежують і цілком припиняють роботу об'єкта, розташо-

ваного в зоні очікуваного затоплення;

- готують і проводять завчасну евакуацію (при ухваленні рішення про

припинення роботи об'єкта).

Для ведення РіІНР залучаються рятувальні, аварійно-технічні, меди-

чні і формування охорони громадського порядку, а при необхідності й ін.

Особовий склад, що бере участь у діях у зоні повені, мусить бути навче-

ний правилам поведінки на воді, прийомам порятунку і користування ря-

тувальним інвентарем.

На період безпосередньої загрози повені організовується захист мос-

тів, гребель, дамб, водозабірних і інших споруджень. З цією метою на ко-

жне спорудження призначають аварійну команду. Склад команд, їхнє

оснащення визначають з урахуванням обстановки. Охорона об'єктів здійс-

нюється цілодобово.

На деяких промислових підприємствах при загрозі повені змінюється

режим роботи, при цьому можливе тимчасове припинення роботи деяких

цехів, ділянок, відділів. У цехах, робота яких тимчасово припиняється,

відключають силову мережу, припиняють подачу в них газу, пари і води.

Цеховий транспорт виводять з цехів і зосереджують у безпечних місцях.

Мостові крани відводять до країв прольотів і надійно закріплюють.

Порятунок людей і майна при повенях і затопленнях включає: пошук

людей на затопленій території, їх навантаження на плавзасоби й евакуацію

в безпечні місця.

Заходи безпеки при веденні РіІНР:

- при виконанні рятувальних робіт на воді забороняється користува-

тися несправними і непристосованими для порятунку людей човнами;

- забороняється перенавантажувати човен (баркас, катер), висота су-

хого борта човна при відсутності вітру повинна бути не менш 20 см, а при

хвилюванні – не менш 35 см;

- особовий склад, що бере участь у рятувальних роботах на воді, має

бути забезпечений рятувальними жилетами.

2. Забезпечення проведення рятувальних і інших невідкладних робіт

Усебічне забезпечення дій формувань – одна з вирішальних умов ус-

пішного проведення РіІНР. Організація і проведення цієї роботи поклада-

ється на начальника ЦО, начальників служб і командирів формувань. За-

безпечення дій формувань при проведенні РіІНР включає: розвідку, радіа-

ційний і хімічний захист, матеріальне, технічне і медичне забезпечення.

Розвідка – основний вид забезпечення дій формувань. Вона організо-

вується і ведеться з метою своєчасного уточнення даних про обстановку і

для ухвалення рішення й успішного проведення РіІНР у вогнищах пораз-

ки, у районах стихійного лиха, аварій і катастроф. Розвідка ведеться без-

перервно усіма формуваннями.

2.1. Забезпечення радіаційно-хімічного захисту

Забезпечення радіаційно-хімічного захисту організовується і прово-

диться з метою не допустити поразки формувань і забезпечити виконання

поставлених завдань. Основні заходи радіаційно-хімічного захисту:

— організація розвідки;

— чіткі дії за сигналами оповіщення;

— максимальне використання захисних властивостей місцевості, ін-

женерне оснащення району розташування формувань;

— здійснення постійного контролю за зараженістю повітря і місцево-

сті;

— забезпечення безпеки формувань при діях у зонах завалів, руйну-

вань, пожеж, зараження, затоплення;

— проведення профілактичних заходів (застосування радіопротекто-

рів, антидотів);

— забезпечення засобами індивідуального захисту;

— проведення санітарної обробки особового складу формувань і спе-

ціальної обробки майна, техніки, приміщень, території й ін.

2.2. Матеріальне забезпечення

Матеріальне забезпечення передбачає організацію і здійснення своє-

часного й у повному обсязі постачання формувань технікою, засобами

захисту, зв'язку, приладами радіаційної і хімічної розвідки й інших засо-

бів, необхідних для проведення РіІНР і вирішення завдань ЦО.

2.3. Медичне забезпечення

Медичне забезпечення організовується і здійснюється для збережен-

ня здоров'я і працездатності особового складу формувань, своєчасного

надання медичної допомоги пораненим і хворим, їхньої евакуації, ліку-

вання і найшвидшого повернення у ряди діючих, а також для попереджен-

ня виникнення інфекційних захворювань серед особового складу форму-

вань. Медичне забезпечення передбачає: лікувально-профілактичні, сані-

тарно-гігієнічні, протиепідемічні і лікувально-евакуаційні заходи. Ці захо-

ди проводяться медичною службою ЦО об'єкта на всіх етапах дій форму-

вань.

3. Життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є

комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримку нормальних

умов життя, здоров'я і працездатності людей. Він містить у собі:

- управління діяльністю робітників та службовців, усього населення

при загрозі і виникненні НС;

- захист населення і територій від наслідків аварій, катастроф, а та-

кож стихійних лих;

- забезпечення населення питною водою, продуктами і предметами

першої необхідності;

- захист продуктів, харчової сировини, фуражу, вододжерел від раді-

аційного, хімічного і біологічного зараження (забруднення);

- забезпечення житлом і працевлаштування;

- комунально-побутове обслуговування;

- медичне обслуговування;

- навчання населення способам захисту і дій в умовах НС;

- розробку і своєчасний початок режимів діяльності в умовах радіа-

ційного, хімічного і біологічного зараження;

- санітарну обробку;

- знезаражування території, споруджень, транспортних засобів, осна-

щення, сировини, матеріалів і готової продукції;

- підготовку сил і засобів і проведення РіІНР у районах нещастя і

вогнищах безпосередньої поразки;

- інформування населення про характер і рівень небезпеки, порядок

поводження;

- морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримки висо-

кої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

- заходи, спрямовані на попередження, запобігання або ослаблення

несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

Виконання всіх цих заходів організовується виконавчою владою й

органами управління цивільної оборони відповідного рівня. Безпосередні-

ми виконавцями є керівники підприємств, установ і організацій.

Одне з головних питань – організація забезпечення населення

продуктами харчування, водою і предметами першої необхідності. Їжа,

вода, незаражене повітря, а в холодний час і тепло є основними факторами

життєдіяльності населення.

Порядок забезпечення населення продуктами, водою і предметами

першої необхідності в умовах НС визначається відповідними постановами

Кабінету Міністрів України і, в першу чергу, вказівками й інструкціями