Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

У робітників вібраційних професій відмічені запаморочення, розлади

координації рухів, симптоми заколисування. Під впливом загальних вібрацій

відзначається зниження больової, тактильної і вібраційної чутливості.

Вібраційна хвороба від впливу загальної вібрації і поштовхів реєструєть-

ся у водіїв транспорту і транспортно-технологічних машин і агрегатів на за-

водах залізобетонних виробів. Робітники скаржаться на болі в попереку, кін-

цівках, в області шлунка, відсутність апетиту, безсоння, роздратованість,

швидку стомлюваність (табл. 3.1).

Недоліком сучасного виробництва, особливо машинобудування, є лока-

льна вібрація. Локальної вібрації піддаються головним чином особи, що пра-

цюють з ручним механізованим інструментом. Локальна вібрація викликає

спазми судин кисті, передпліч, порушуючи постачання кінцівок кров'ю. Од-

ночасно коливання діють на нервові закінчення, м'язові і кісткові тканини,

викликають відкладення солей у суглобах пальців.

Інтенсивність вібрації в житлових будинках залежить від відстані до

джерела. Найбільші рівні вібрації, зареєстровані в радіусі 20 м від джерела,

викликають негативну реакцію в 73 % жителів, а на відстані 35-40 м коливан-

ня відчувають 17 % жителів.

До факторів виробничого середовища, що збільшує шкідливий вплив ві-

брації на організм, відносяться:

надмірні м'язові навантаження;

несприятливі кліматичні умови, особливо знижена температура, пі-

двищена вологість;

шум високої інтенсивності;

психоемоційний стрес.

Таблиця 3.1

Вплив вібрації на організм людини

Амплітуда коливань

вібрації, мм

Частота вібрації, Гц

Результат впливу

До 0,015

Різна

Не впливає на організм

0,016-0,050

40-50

Нервове порушення з депресією

0,051-0,100

40-50

Зміна в центральній нервовій

системі, серці й органах слуху

0,101-0,300

50-150

Можливе захворювання

0,101-0,300

150-250

Викликає вібраційну хворобу

Джерела вібрації:

транспортери сипучих вантажів;

перфоратори;

пневмомолотки;

електромотори.

Систематичний вплив загальних вібрацій, що характеризуються високим

рівнем віброшвидкості, приводить до вібраційної хвороби, що характеризу-

ється порушеннями фізіологічних функцій організму, пов'язаних з ураженням

центральної нервової системи. Ці порушення викликають головні болі, запа-

морочення, порушення сну, порушення працездатності, погіршення самопо-

чуття, порушення серцевої діяльності.

Захист від вібрації:

боротьба з вібрацією в джерелі її виникнення;

віброгасіння;

віброізоляція;

застосування засобів спеціального індивідуального захисту.

2.2. Шум

Шум – сукупність звуків різної частоти й інтенсивності, що безладно

змінюються в часі.

Шум впливає на весь організм людини:

пригнічує центральну нервову систему;

викликає зміну швидкості дихання і пульсу;

сприяє порушенню обміну речовин;

сприяє виникненню серцево-судинних захворювань, виразки шлун-

ка, гіпертонічної хвороби.

Під впливом шуму виникає безсоння, зниження загальної працездатності

і продуктивності праці.

Для нормального існування людині потрібний шум (рівень звукового ти-

ску) у 10-20 дБ, це шум листя, або лісу.

Оточуючі нас шуми мають різний рівень звуку:

розмовна мова – 50-60 дБ;

автосирена – 100 дБ;

шум двигуна легкового автомобіля 80 дБ;

голосна музика – 70 дБ;

блискавка-130 дБ;

відбійний молоток – 90 дБ.

Шум з рівнем звукового тиску до 35 дБ є звичним для людини.

рівень звукового тиску 40-75 дБ в умовах побутового або природ-

ного середовища створює значне навантаження на нервову систему, ви-

кликає погіршення самопочуття;

вплив шуму рівнем понад 75 дБ може привести до втрати слуху;

при дії шуму високих рівнів (140 дБ) можливий розрив барабанних

перетинок, контузія;

при дії шуму понад 160 дБ можлива смерть.

Тривалий вплив шуму 80-90 дБ приводить до професійної глухоти.

Установлено залежність між підвищенням рівня шуму в квартирі з

35 до 50 дБ і значним збільшенням періоду засинання.

Рівень шуму в нічний час не повинний перевищувати 35 дБ. На шум

35-40 дБ реагують 13% сплячих, а на 45 дБ – 35% сплячих.

Пробудження настає звичайно при рівні шуму 50,3 дБ.

Види шуму:

ударний (штампування, кування);

механічний (тертя, бій);

аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкос-

тях руху повітря).

Джерела шуму:

усі види транспорту;

промислові об'єкти;

будівельні машини;

музичні інструменти;

група людей і окремих людей;

технічне оснащення будинків (ліфти);

санітарне оснащення будинків (повітропровідні мережі, зливальні

крани туалетів);

побутові прилади.

Методи боротьби із шумом:

зменшення шуму в джерелі;

звукопоглинання;

звукоізоляція;

акустична обробка приміщень;

зменшення шуму на шляху його поширення;

установка глушителів шуму;

раціональне планування підприємств і цехів;

застосування засобів індивідуального захисту.

2.3. Електричний струм

Дія електричного струму на людину має різноманітний характер. Про-

ходячи через організм людини електричний струм викликає:

термічну;

електролітичну;

біологічну дію.

Струм напругою 100 міліампер – смертельний (220 вольт або 5 амперів

або 5000 міліампер).

Термічна дія струму виявляється в опіках деяких окремих ділянок тіла,

нагріванні кровоносних судин, нервів, крові і т.п.

Електролітична дія струму виявляється в розкладанні крові й інших ор-

ганічних рідин організму і викликає значні порушення їхнього фізико-

хімічного складу.

Біологічна дія струму проявляється як роздратування і порушення живих

тканин організму, що супроводжується мимовільними судорожними скоро-

ченнями м'язів, у тому числі легень і серця.

Різноманіття електричного струму може привести до двох видів поразки:

електричних травм;

електричних ударів.

Розрізняють такі електричні травми:

1. Електричні опіки – найпоширеніша електротравма.

Розрізняють 4 ступеня опіків:

почервоніння шкіри;

утворення міхурів;

омертвляння всієї товщі шкіри;

обвуглювання тканин.

Складність поразки організму обумовлюється не ступенем опіку, а пло-

щею обпаленої поверхні тіла.

2. Електричні знаки – чітко обкреслені плями сірий або блідо-жовтий

кольори на поверхні шкіри людини, що була піддана дії струму.

3. Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри дрібних ча-

сточок металу, що розплавився під дією електричної дуги. Металізація супро-

воджується опіком шкіри, викликаним металом, що нагрівся.

4. Механічні ушкодження – виникають у результаті різких мимовільних

судорожних скорочень м'язів під дією струму, що проходить через тіло. У

результаті можуть відбутися розриви шкіри, кровоносних судин і нервової

тканини.

2.4. Безпека при дорожньо-транспортних випадках

Зараз в Україні кожні 10 хвилин відбувається дорожньо-транспортний

випадок, кожних 40-45 хвилин гине приблизно 30 людей і 170 людей одер-

жують важкі травми.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові і соціальні основи

дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення без-

пеки і комфортних умов для учасників руху й охорони навколишнього при-

родного середовища.

Велику кількість травм пасажири і водії легкових автомобілів одержу-

ють через дверцята, що відкривають на ходу, а також зв'язаних з вітровим

склом.

Безпека місця в легковому автомобілі в процентному відношенні від за-

гальної кількості потерпілих:

місце водія – 62,1%;

праворуч від водія – 17,7%;

позаду зсередини – 1,9%;

позаду за водієм – 5,1%;

позаду праворуч від водія – 13,2%.

Динаміка розвитку подій при ДТП:

через 0,026 с після удару вдавлюється бампер;

через 0,044 с водій грудною кліткою ламає кермо;

через 0,068 с пасажир, що сидить на передньому сидінні, вдаряється

об панель;

через 0,092 с водій і пасажир, що сидить з ним поруч, одночасно,

ударяються головами об переднє лобове скло й одержують смертельні

травми черепа;

через 0,110 с автомобіль починає злегка відштовхуватися назад;

через 0,113 с пасажир на задньому сидінні одержує смертельні тра-

вми;

через 0,150 с усе завершується.

Це менше ніж 0,2 с.

На громадському транспорті екстремальні ситуації найбільш ймовірні

при посадці і висадженні, у момент різких гальмувань.

При перебуванні в автобусі найкраще знаходитися в середній частині са-

лону.

При русі автобуса найкраще знаходитися обличчям убік руху, щоб мати

інформацію про можливу екстремальну ситуацію і встигнути на неї зреагува-

ти.

При сильному різкому гальмуванні можлива травма шиї. При падінні

згрупуйтеся, закрийте голову руками, намагайтеся упасти на бік.

Виходити з електротранспорту, коли ушкоджений струмонесучий про-

від, слід стрибком, одночасно двома ногами вперед, не торкаючись поручнів,

щоб не замкнути своїм тілом електроланцюг.

Автобус необхідно обходити іззаду, щоб бачити наближення автотранс-

порту, а водій того транспорту вас.

Трамвай обходити потрібно спереду з тієї ж причини.

Рухаючись по дорозі, йти потрібно обличчям до руху.

2.5. Аналіз причин виробничого травматизму

Основні причини виробничого травматизму такі:

організаційні (до 65%)

а) якісне проведення інструктажу і навчання;

б) порушення технологічного процесу, режиму праці і відпочинку;

в) низька дисципліна;

технічні (до 20%) – несправність обладнання, пристосування, ін-

струмента;

санітарно-гігієнічні (до 10%) – порушення параметрів мікроклімату,

запиленість, загазованість виробничого приміщення, знижена освітле-

ність, шум, вібрація і т.д.

психофізіологічні (до 5%);

а) незадоволеність роботою;

б) сп'яніння на роботі;

в) незадовільний клімат у колективі;

г) незастосування індивідуальних засобів захисту.

3. Мікроклімат робочої зони і нормалізація його показників

Суттєво впливає на стан організму людини, її працездатність мікроклі-

мат в виробничих приміщеннях, що проявляється діючими на організм люди-

ни співвідношенням температури, вологості, швидкості руху повітря та теп-

лового випромінювання нагрітих поверхонь.

Мікроклімат виробничих приміщень в основному впливає на тепловий

стан організму та його теплообмін з навколишнім середовищем.

Нормальне протікання фізіологічних процесів в організмі важливе лише

тоді, коли видане організмом тепло безперервно відводиться в навколишнє

середовище. Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище

відбувається трьома засобами (шляхами): конвекцією, випромінюванням та

випаровуванням.

Зниження температури при всіх інших однакових умовах призводить до

росту тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання та може призвести

до переохолодження організму. При високій температурі практично все теп-

ло, котре виділяється, віддається в навколишнє середовище випаровуванням

поту.

Недостатня вологість приводить до інтенсивного випаровування вологи

зі слизових оболонок, їх пересиханню та ерозії, забрудненню хвороботворни-

ми мікробами.

Знезараження організму на % викликає порушення розумової діяльності,

зниження гостроти зору.

Підвищення швидкості руху повітря сприяє посиленню процесів тепло-

віддачі конвекцією та випаровуванням поту.

Довготривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною воло-

гістю може призвести до накопичення тепла в організмі та до гіпертермії.

При низькій температурі, значній швидкості і вологості повітря виникає

переохолодження організму (гіпотермія).

Параметри мікроклімату також суттєво впливають на продуктивність

праці та травматизм.

Основним нормативним документом, котрий визначає параметри мікро-

клімату виробничих приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99. Вказані в ДСН парамет-

ри нормуються для робочої зони.

Робочою зоною називається простір, обмежений навколишніми конс-

трукціями висотою 2 м над рівнем підлоги або площадки, на якій знаходиться

місце працюючих.

За наявності шкідливих факторів на робочих місцях повинні бути перед-

бачені системи відсмоктувачів, витяжок, вентиляції, що зменшують нагрома-

дження шкідливих факторів у приміщенні. Робочі місця повинні бути освіт-

лені, мати сидіння й ін. зручні пристосування для комфортної роботи.

Тиск повітря в робочій зоні повинен бути в межах 760 мм. рт. ст. падіння

на 140 мм. рт. ст. викликає ознаки кисневої недостатності. Нормальний відсо-

ток кисню 19,5 – 20 %.

У випадках, коли вміст кисню у повітрі <16% і фільтри не забезпечують

необхідного захисту, застосовують ізолюючі дихальні апарати.

При неможливості з технологічних, технічних і економічних причин за-

безпечити оптимальні норми необхідно виконати припустимі норми згідно з

ДСН і ГДК. Виходячи з цього, роботи поділяються на категорії: 1 – легкі фі-

зичні, 2 – середньої ваги і 3 – важкі. Для кожної категорії ваги установлюють-

ся відповідні

, вологість, швидкість руху повітря для двох періодів року, –

теплий із середньої

зовнішнього повітря вище

і холодний з

нижче.

Наприклад: в холодний час при категорії важкості праці ІІ а (середньої

важкості) допустима температура (t ºC) на постійних робочих місцях повинна

бути 17-23 ºC, відносна вологість повітря 75 %, а швидкість руху повітря не

більше 0,3 м/с.

В теплий період ці параметри становлять: температура 18-27 ºC, воло-

гість 55 %, швидкість руху повітря 0,2-0,4 м/с.

Температуру повітря виміряють в декількох точках робочої зони, як пра-

вило, на рівні 1,3-1,5 м від підлоги у різний час.

До заходів щодо оздоровлення повітряного середовища відносяться:

механізація й автоматизація виробничих процесів, дистанційне

управління ними у випадку виділення на робочому місці великої кількості

пилу, газу, інтенсивної конвенції й ін., а також при великій фізичній на-

прузі;

виключення або зменшення шкідливих факторів, вводячи нешкід-

ливі технологічні процеси роботи;

герметизація обладнання і технологічних процесів (атомні станції);

ізоляція ділянок у цеху, що мають шкідливі виділення (зварюваль-

ного, травильне відділення і т.д.);

ретельне і систематичне прибирання приміщень;

профвідбір працюючих, медогляди;

встановлення особливого режиму роботи і відпочинку (скорочений

робочий день);

санітарно-технічне пропагування і навчання безпечним методам

роботи;

захист від джерел випромінювання;

вентиляція, кондиціонування й опалення приміщень.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Що таке небезпека?

2. Класифікація небезпек.

3. Що таке ризик у питанні оцінки небезпеки?

4. Що таке індивідуальний ризик?

5. Що таке соціальний ризик?

6. Які існують методичні підходи до визначення ризику?

7. Мотивація праці.

8. Дія електричного струму на людину.

9. Які існують електричні травми?

10. Які основні причини виробничого травматизму?

11. Що входить у поняття мікроклімату в робочій зоні?

12. Які шляхи нормалізації показників мікроклімату в робочій зоні?

13. Що таке шум і вібрація в робочій зоні?

14. Що таке нормування шуму і вібрації?

15. Методи боротьби із шумом і вібрацією?

Список рекомендованої літератури

[15, с. 128-150].

4. ЗАХИСТ РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

План

Вступ

1. Основні способи і заходи щодо захисту населення в надзвичайних

ситуаціях.

2. Захисні спорудження і вимоги до них.

3. Евакуаційні заходи.

Вступ

Одним з найважливіших завдань збереження життя і здоров'я людей, за-

ощадження матеріальних цінностей і охорони навколишнього середовища в

надзвичайних ситуаціях техногенного природного характеру й в особливий

період є захист населення і територій в екстремальних ситуаціях [1–5].

Наявність на території України атомних електростанцій, величезна кіль-

кість хімічно небезпечних об'єктів (ХНО), що виробляють, зберігають, вико-

ристовують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), можливе застосування

супротивником ядерного, хімічного, бактеріологічного знаряддя і звичайних

засобів поразки в особливий період, а також при аварії, катастрофі, стихійно-

му лиху й інших небезпечних явищах приводять до утворення зон хімічного,

ядерного, бактеріологічного зараження, що у свою чергу уражають людей і

сільськогосподарських тварин, заражають територію і навколишнє середови-

ще, а також об'єкти, спорудження, майно, транспорт і все те, що створено

природою, руками і розумом людини радіоактивними, хімічними, бактеріоло-

гічними і сильнодіючими отруйними речовинами.

Крім того, на території нашої держави є заводи з переробки нафтопроду-

ктів, целюлози, металургійні підприємства, шахти, газо-нафтоносні трубопро-

води – усе це при аварії (катастрофі) веде до утворення вибухів, пожеж, руй-

нування, а значить, і до загибелі людей, втрати матеріальних цінностей.

В останні роки стихійні лиха трапляються частіше (землетруси, повені,

зсуви, урагани, смерчі, штормові вітри, сніжні лавини, сніжні замети, торф'я-

ні, лісові, степові пожежі) також ведуть до руйнувань, загибелі населення,

утрати матеріальних цінностей.

Щоб захистити населення, сільськогосподарських і домашніх тварин,

територію і навколишнє середовище в надзвичайних ситуаціях техногенного і

природного характеру, а також в особливий період, наша держава прийняла

ряд заходів для забезпечення збереження здоров'я і життя людей, захисту те-

риторії, майна, техніки, транспорту, будинків і споруджень, видавши Закон

України №1809-III від 8 червня 2000р. «Про захист населення і території від

надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру».

1. Основні способи і заходи щодо захисту населення в

надзвичайних ситуаціях

До основних засобів захисту населення в надзвичайних ситуаціях відно-

сяться:

а) у мирний час:

оповіщення населення про НС;

заходи протирадіаційного і протихімічного захисту;

укриття в захисних спорудженнях;

використання засобів індивідуального захисту;

проведення евакуаційних заходів.

б) у воєнний час:

своєчасне оповіщення про НС;

укриття населення в захисних спорудженнях;

розосередження в заміській зоні робітників та службовців підпри-

ємств і організацій, що продовжують свою трудову діяльність на підпри-

ємстві у воєнний час, а також евакуація населення;

забезпечення всього населення засобами індивідуального захисту.

До основних заходів щодо захисту населення і території в умовах над-

звичайних ситуацій техногенного і природного характеру відносяться:

інформація й оповіщення;

інженерний захист;

медичний захист;

біологічний захист;

радіаційний і хімічний захист;

укриття в захисних спорудженнях;

використання засобів індивідуального і медичного захисту;

проведення евакуаційних заходів.

1.1. Інформація й оповіщення в надзвичайних ситуаціях

Центральні і місцеві органи виконавчої влади зобов'язані оповіщати на-

селення через засоби масової інформації, надавати правдиву інформацію про

стан справ із захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного і

природного характеру, про виникнення надзвичайних ситуацій, методи і спо-

соби захисту населення від них, заходи щодо забезпечення безпеки.

1.1.1. Шляхи і засоби оповіщення в надзвичайних ситуаціях

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техноген-

ного і природного характеру і постійна інформація населення про неї досяга-

ється шляхом:

підтримки в постійній готовності державних і територіальних авто-

матичних систем центрального оповіщення населення;