Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

У системі захисту населення особливо важливе значення має будівницт-

во найпростіших укриттів типу щілин. Щілина є простим за конструкцією

масовим захисним спорудженням, будівництво якого може бути виконано

населенням за короткий термін. Щілина може бути відкритою або перекри-

тою. Відкрита щілина зменшує дози випромінювання від радіоактивного за-

раження в 2-3 рази (без дезактивації щілини) і до 20 разів (після дезактивації

щілини). Перекрита щілина відповідно знижує дозу випромінювання від ра-

діоактивного зараження в 40-50 разів.

Щілина являє собою рів глибиною 200 см, шириною зверху 120 см і по

дну 80 см, довжиною – за числом тих, хто укриваються. У найпростіших ук-

риттях (щілинах) місткість коливається від 10 до 15 осіб. Найбільша місткість

50 осіб.

Входи в щілині влаштовують під прямим кутом по першій прямоліній-

ній ділянці, при цьому в щілинах місткістю до 20 осіб роблять один вхід, а

більше 20 – два на протилежних кінцях. Уздовж однієї зі стін улаштовують

лаву для сидіння, а в стінах - ніші для збереження продуктів і бочок з водою.

Варто мати на увазі, що щілини не забезпечують захист від ОР і БР

і у випад-

ку застосування цієї зброї потрібно користуватися засобом індивідуального

захисту. Будують щілини поза зонами ймовірних завалів (на відстані від бу-

динку, що дорівнює половині їхньої висоти, плюс 3 м), а за наявності вільної

території – і далі.

2.7. Підготовка захисних споруджень до приймання тих, що ук-

риваються. Правила заповнення захисних споруджень і

поводження в них тих, хто укриваються

Захисні спорудження треба постійно тримати в стані готовності. Це за-

безпечується виконанням установлених вимог і правил експлуатації.

Для підготовки сховища до прийому людей, що укриваються, буде пот-

рібно провести такі підготовчі роботи:

розкрити приміщення, опечатане в мирний час, розконсервувати і

перевірити все обладнання і прилади;

відкрити усі входи для прийому людей, що укриваються;

припинити роботу технологічного обладнання;

задраїти або закрити всі технологічні прорізи (вантажні люки, шах-

ти ліфтів, вентиляційні отвори);

провітрити і за необхідності провести дезінфекцію в приміщеннях;

винести з приміщення громіздке обладнання, матеріали і вироби,

що перешкоджають розміщенню людей;

розчистити підходи до сховища, встановити написи і покажчики,

ввімкнути світлові сигнали «Вхід»;

встановити і підключити радіо і телефони;

встановити нари або ослони для розміщення людей, завезти необ-

хідне майно і ремонтний матеріал;

перевірити системи повітропостачання, водопостачання, каналіза-

ції, електропостачання, провести випробувальний пуск ДЕС;

перевірити герметичність сховища;

поповнити аптечку необхідними медикаментами;

заповнити баки запасу питної води;

поповнити сховище відсутнім інструментом, приладами, матеріа-

лами відповідно до табеля оснащення.

Час приведення сховища до прийому людей не повинен перевищувати

12 годин.

Роботи з підготовки виконує о/с формувань з обслуговування сховища,

що експлуатують у мирний час спорудження, під контролем і керівництвом

штабу ЦО.

Для обслуговування сховищ створюються:

ланка обслуговування - 10 осіб - у сховищах місткістю до 300 люд.;

група обслуговування - 20 осіб - у притулках місткістю 300-

600 люд.;

група обслуговування - 35 осіб - у притулках місткістю більш

600 люд. Ланка обслуговування - 10 осіб включає:

комендант, командир ланки - 2;

контролер - 1;

електрик - 1;

слюсар ФВП - 1;

слюсар водопроводу і каналізації - 2;

розвідник-хімік - 1;

розвідник-дозиметрист - 1;

сандружинниця - 1.

2.7.1. Правила заповнення захисних споруджень

і поводження в них людей, що укриваються

Особлива увага звертається на необхідність швидкого заповнення захис-

ного спорудження людьми. Для цього люди повинні заздалегідь вивчити ма-

ршрут руху. Напрямок руху до захисних споруджень від місць масового пе-

ребування людей бажано вказувати написами і стрілочками, вивішеними або

намальованими на видних місцях.

У нічний час написи-покажчики і входи повинні бути освітлені або дуб-

льовані світловими покажчиками.

Заповнювати захисне спорудження слід організовано і без паніки. Роз-

міщає робітників та службовців у відсіках о/с формувань з обслуговування

захисних споруджень. Осіб, що прибули з дітьми, розміщають в окремому

відсіку, або в місці, спеціально відведеному для них. Відразу ж після запов-

нення спорудження (сховища) усі двері й ін. отвори закривають.

У захисному спорудженні забороняється: курити, шуміти, запалювати

без дозволу гасові лампи, свічки, приносити легкозаймисті речовини, громіз-

дкі речі і приводити тварин.

Люди, що укриваються, зобов'язані утримувати у готовності засоби ін-

дивідуального і медичного захисту:

медичні засоби;

протигази;

респіратори;

протипилові тканинні маски;

захисні дитячі камери.

Необхідно виконувати усі вказівки командира і о/с формування, не слід

ходити по приміщеннях без особливої необхідності. Відомості про передані

сигнали і наземну обстановку можна одержати з радіотрансляційної мережі

або радіоприймачів. При тривалому перебуванні людей у захисних спору-

дженнях дуже важливо створити умови для відпочинку. Робітники та служ-

бовці, знаходячись у сховищі мусять зберігати працездатність. Для цього не-

обхідно організувати позмінний відпочинок людей на місцях для лежання.

3. Евакуаційні заходи

Розосередження й евакуація з міст і населених пунктів, розташованих у

зонах можливих сильних руйнувань катастрофічного затоплення, а також із

зон аварій і катастроф, що сталися на виробництві.

Під розосередженням розуміється вивезення транспортом і виведення

пішим порядком робітників та службовців підприємств і організацій, що про-

довжують працювати в умовах надзвичайних ситуацій, з місць і прилягаючих

до них населених пунктів, що знаходяться в зонах можливих сильних руйну-

вань з розміщенням їх для проживання і відпочинку в заміській зоні.

Робітники та службовці позмінно виїжджають у місто на свої підприємс-

тва, а після закінчення роботи повертаються в заміську зону на відпочинок. У

заміській зоні розташовуються за виробничим принципом.

Під евакуацією розуміється виведення і вивезення робітників та служ-

бовців об'єктів, діяльність яких переноситься в заміську зону або припиняєть-

ся на час надзвичайних умов, а також усього непрацездатного населення з

категорійних міст і ін. населених пунктів, що знаходяться в зонах можливих

сильних руйнувань і катастрофічного затоплення. Розосередження й евакуа-

ція організується і проводиться в період виникнення загрози нападу і почина-

ється за Постановою Кабінету Міністрів України.

Евакуація підрозділяється на три види:

завчасна; загальна; прискорена.

Завчасна евакуація проводиться протягом 3-5 діб з використанням місь-

кого транспорту для виявлення загрози нападу супротивника.

Загальна евакуація завершується через 16 год після оголошення евакуа-

ції і виконується комбінованим способом, тобто з використанням усіх видів

транспорту, а також пішим порядком.

Прискорена евакуація проводиться за рішенням місцевих органів влади.

У випадку одержання даних про можливе завдання ядерного удару по насе-

леному пункту протягом 5-6 год.

Для організації, допомоги і проведення евакуації і розосередження ство-

рюються:

евакуаційні комісії (ЕК), (міські, районні, об'єктові);

евакоприймальні комісії (ЕПК) у сільській місцевості.

У свою чергу, евакуаційні комісії і евакоприймальні комісії створюють:

збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), (міські, районні, об'єктові);

проміжні пункти евакуації (ППЕ);

приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) сільських районів.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Перелічити основні способи захисту населення і розкрити їхній зміст.

2. Що відноситься до основних заходів щодо захисту населення?

3. Перелічити шляхи і способи оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях

техногенного, природного і військового характеру.

4. Що означає подача попереджувального сигналу «Увага всім!»?

5. Які види мовної інформації передаються в НС мирного часу?

6. Які види мовної інформації передаються в НС воєнного часу?

7. Можливі дії населення в НС при аварії на АЕС, на хімічно небезпечних об'єк-

тах (ХНО) і при землетрусі.

8. Які дії населення при повені, ураганах?

9. Які дії населення при одержанні інформації про повітряну тривогу, про загрозу

хімічного і радіоактивного зараження?

10. Що відноситься до захисних споруджень?

11. Призначення і обладнання сховища.

12. Для чого призначене протирадіаційне укриття і його обладнання?

13. Обладнання найпростіших укриттів (окопів, траншей, щілин).

14. Режими радіаційного захисту людей і їхнє призначення в умовах радіоактивно-

го зараження місцевості.

15. Що являють собою евакуація населення і розосередження працюючої зміни в

НС?

Список рекомендованої літератури

[5, с. 79-93; 25, с. 3-52].

5. ОСНОВИ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

План

Вступ

1. Сутність стійкості роботи промислових об'єктів і основні шляхи її

підвищення.

2. Організація дослідження стійкості роботи промислового об'єкта.

Вступ

На промислових об'єктах у ході виробничого процесу можливі аварії,

пов'язані з порушенням техніки безпеки, технологією виробництва, збоєм

у роботі обладнання і рядом інших причин.

У результаті аварії на промисловому підприємстві можливі пожежі,

вибухи, зараження місцевості, устаткування СДОР і ряд інших надзвичай-

них ситуацій (НС).

Такі ж наслідки можуть виникнути при стихійних лихах, а також у

період воєнного часу, у результаті застосування сучасних засобів уражен-

ня.

У зв'язку з важкими наслідками, викликуваними НС мирного і воєн-

ного часу, важливе значення надається стійкості роботи промислових під-

приємств у цих умовах.

Завчасне дослідження стійкості роботи промислових об'єктів дозво-

лить попередньо провести заходи щодо підвищення стійкості їхньої робо-

ти в умовах НС і виконати свої завдання забезпечення населення всім не-

обхідним у період воєнного часу.

Студентам, майбутнім фахівцям промислових об'єктів, необхідно зна-

ти організацію і проведення дослідження стійкості роботи промислових

підприємств і на основі аналізу результатів цього дослідження розробляти

і проводити заходи ЦО з підвищення стійкості їхньої роботи в НС.

1. Сутність стійкості роботи промислових об'єктів і

основні шляхи її підвищення

Одним з найважливіших завдань промислових об'єктів є гарантування

їхньої стійкої роботи в НС для забезпечення життєдіяльності населення,

підтримки в готовності збройних сил у НС мирного часу і ведення воєн-

них дій у воєнний час.

Під стійкістю роботи промислового об'єкта розуміють здатність йо-

го в НС мирного і воєнного часу випускати продукцію в запланованому

обсязі, а при одержанні слабких і середніх руйнувань ІТК відновлювати

виробництво в мінімальний термін.

Стійкість роботи промислового об'єкта залежить від таких фак-

торів:

- надійності захисту робітників та службовців від наслідків аварій,

катастроф, стихійних лих;

- здатності інженерно-технічного комплексу промислового об'єкта

протистояти деякою мірою цим впливам;

- надійності постачання об'єкта всім необхідним для виробництва

продукції (сировиною, комплектуючими деталями, паливом, електроенер-

гією, газом, водою і т.д.);

- стійкості і безперервності управління виробництвом і ЦО;

- підготовленістю промислового об'єкта до ведення РіІНР до роботи з

відбудови виробництва;

- місця розташування промислового об'єкта, характеру і важливості

продукції, що випускається ним.

Перераховані фактори визначають основні вимоги до сталої роботи

промислових об'єктів і шляхів її підвищення.

Шляхи підвищення стійкості роботи промислових об'єктів:

- захист робітників та службовців від наслідків аварій, катастроф,

стихійних лих і вражаючих факторів сучасних засобів нападу;

- захист основних виробничих фондів від впливів аварій, катастроф,

стихійних лих і вражаючих факторів;

- забезпечення стійкості постачання промислового об'єкта всім необ-

хідним для випуску запланованої продукції;

- підвищення надійності й оперативності управління виробництвом і

ЦО;

- підготовка промислового об'єкта до ведення РіІНР і відновлення

зруйнованого виробництва.

Захист робітників та службовці, в у тому числі населення, досяга-

ється трьома основними способами:

- укриттям людей у захисних спорудженнях;

- проведенням розосередження робітників та службовців, евакуація

їхніх родин;

- використанням засобів індивідуального захисту.

Захист засобів виробництва полягає в підвищенні опірності будинків,

споруджень, верстатів і ін. устаткування до впливу вражаючих факторів

аварій, стихійних лих, сучасних засобів поразки, проведенням інженерно-

технічних заходів.

Забезпечення стійкості постачання підприємств досягається прове-

денням таких заходів, що сприяють підвищенню захисту комунально-

енергетичних мереж, транспортних комунікацій і джерел постачання, не-

обхідних запасів палива, сировини, що комплектують вироби.

Надійність і оперативність досягається створенням на промисловому

об'єкті стійкої системи зв'язку, високою підготовкою керівного і команд-

но-начальницького складу ЦО до виконання функціональних обов'язків,

своєчасним прийняттям правильних рішень і постановкою завдань підлег-

лим у відповідності з обстановкою, що складається.

Інженерно-технічні заходи включають комплекс робіт, що забезпе-

чують підвищення стійкості промислових будинків і споруджень, устатку-

вання, комунально-енергетичних систем.

Технічні заходи забезпечують стійкість роботи промислового об'єкта

шляхом зміни технологічного процесу, що сприяє спрощенню виробницт-

ва продукції і виключає можливість утворення вторинних вражаючих фак-

торів.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керів-

ного, командно-начальницького складу, штабу, служб і формувань ЦО

щодо захисту робітників та службовців підприємств, проведення РіІНР,

відновлення виробництва, а також випуску продукції на збереженому об-

ладнанні.

Підготовка до відновлення зруйнованого виробництва зводиться до

того, щоб у випадку слабких і середніх руйнувань на об'єкті можна було

відновити виробництво і випуск необхідної продукції в мінімальний тер-

мін.

2. Організація дослідження стійкості роботи промислового об'єкта

На промислових об'єктах створюються робочі групи з дослідження

стійкості:

- будинків і споруджень;

- комунально-енергетичних мереж;

- верстатного і технологічного обладнання;

- технологічного процесу;

- управління виробництвом;

- матеріально-технічного постачання і транспорту.

Крім того створюється група штабу ЦО, до якої входять керівники

основних служб об'єкта:

- головний механік;

- головний технолог;

- головний енергетик;

- начальник відділу МТЗ;

- група штабу ЦО (начальник служб оповіщення і зв'язку, сховищ і

укриттів, медичної, охорони громадського порядку, МТЗ).

Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити уразливі місця в робо-

ті промислового об'єкта в НС і виробити найбільш ефективні рекоменда-

ції, спрямовані на підвищення його стійкості.

Організатором і керівником досліджень є керівник підприємства - на-

чальник ЦО промислового об'єкта.

Дослідження стійкості підприємств проводять в три етапи:

перший – підготовчий;

другий – оцінка стійкості роботи промислового об'єкта в НС;

третій – розробка заходів, що підвищують стійкість роботи об'єкта.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається

склад учасників дослідження й організовується їхня підготовка.

Основними документами для організації досліджень стійкості робо-

ти промислового об'єкта є:

- наказ керівника підприємства;

- календарний план основних заходів щодо підготовки до проведення

дослідження;

- план проведення дослідження.

У наказі вказуються:

- мети і завдання дослідження;

- час проведення робіт;

- склад учасників дослідження;

- завдання дослідницьких груп;

- терміни представлення звітної документації.

Календарний план визначає:

- основні інженерно-технічні заходи і терміни їхнього проведення;

- відповідальних виконавців;

- сили і засоби, задіяні для виконання поставлених завдань.

План проведення дослідження стійкості роботи промислового об'єкта

є основним документом, що визначає зміст роботи керівника дослідження

і дослідницький груп головних фахівців.

У плані вказуються:

- тема, мета і тривалість дослідження;

- склад дослідницьких груп і зміст їхньої роботи.

Тривалість дослідження встановлюється в залежності від обсягу робіт

і підготовленості учасників, задіяних у виконанні робіт, і може тривати 2-

3 місяці.

На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості

роботи об'єкта в НС мирного і воєнного часу.

У ході дослідження визначаються умови захисту робітників та служ-

бовців у НС мирного і воєнного часу, проводиться:

- оцінка уразливості виробничого комплексу при впливі аварій, ката-

строф, стихійних лих, а також вражаючих факторів ядерного вибуху;

- визначається характер поразок від вторинних вражаючих факторів;

- вивчається стійкість системи постачання і кооперативних зв'язків

об'єкта з підприємствами-постачальниками і споживачами;

- виявляються уразливі місця в системі управління виробництвом.

Кожна група фахівців оцінює стійкість визначених елементів вироб-

ничого комплексу і робить необхідні розрахунки.

На третьому етапі підбиваються підсумки проведених досліджень.

Групи фахівців з результатів досліджень, готують доповіді, у яких викла-

даються висновки і пропозиції щодо захисту робітників та службовців і

підвищення стійкості оцінюваних елементів виробництва. До доповідей

додаються необхідні таблиці, схеми, плани.

Група керівника дослідження на підставі доповідей груп фахівців

складає узагальнену доповідь, у якій відображають:

- можливості захисту робітників, службовців, членів їхніх родин у

НС на об'єкті й у заміській зоні;

- загальну оцінку стійкості об'єкта, найбільш уразливі ділянки виро-

бництва;

- практичні заходи, які необхідно виконати у мирний час і в період

загрози нападу супротивника для підвищення стійкості роботи об'єкта у

воєнний час, обсяг і вартість робіт;

- порядок і орієнтовані терміни відбудовних робіт при різних ступе-

нях руйнувань.

За результатами досліджень після попереднього обговорення група

керівника розробляє план заходів щодо підвищення стійкості роботи об'є-

кта в НС мирного і воєнного часу.

Визначається:

- вартість упровадження заходу;

- джерела фінансування;

- сили і засоби;

- терміни виконання і відповідальні за виконання особи.

План заходів, проведених силами об'єкта, затверджується керівником

підприємства – начальником ЦО.

Заходи щодо підвищення стійкості роботи ОГД в умовах НС мирного

і воєнного часу проводяться в мирний час, а також при загрозі нападу су-

противника. На мирний час плануються трудомісткі заходи, що вимагають

значних матеріальних витрат і часу. На період загрози нападу супротив-

ника плануються заходи, що можуть бути легко реалізовані або виконання

яких у мирний час є недоцільним.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Найважливіше завдання промислових об'єктів?

2. Що розуміється під стійкістю роботи промислового об'єкта?

3. Від чого залежить стійкість роботи промислового об'єкта?

4. Назвіть шляхи підвищення стійкості роботи промислового об'єкта?

5. Якими засобами здійснюється захист робітників та службовців?

6. У чому полягає захист засобів виробництва?

7. Як досягається забезпечення стійкості постачання підприємства?

8. Що включають інженерно-технічні заходи?

9. Що забезпечують технічні заходи?

10. Що передбачають організаційні заходи?

11. Вкажіть основний документ для організації дослідження стійкості роботи

промислового об'єкта?

12. Що визначає календарний план?

13. Що вказується в календарному плані?

14. Коли проводять заходи щодо підвищення стійкості роботи ОГД?

Рекомендована література

[7, с. 51-59]