Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

273

• обертальним рухом правої руки поверніть корпус за ходом годин-

никової стрілки;

• лівою рукою зніміть з голки ковпачок;

• тримаючи шприц-тюбик голкою угору, видавіть з нього повітря до

появи першої краплі на кінчику голки;

• не торкаючись голки руками, введіть її в м'які тканини стегна чи ру-

ки, у верхню частину сідниці і видавіть вміст шприц-тюбика;

• не розтискаючи пальців, витягніть голку;

• приколіть шприц-тюбик до одягу на груди. В екстрених випадках

укол робити через одяг. Засіб для попередження отруєння фосфорорганіч-

ними ОР (антидот) знаходиться в гнізді №2 у круглому пеналі червоного

кольору. Приймають його за сигналом аварії на хімічно небезпечному

об'єкті чи загрозі хімічного зараження — одну таблетку. Потім відразу ж

надягають протигаз. З появою і наростанням ознак отруєння слід прийня-

ти ще одну таблетку. Повторно приймати препарат рекомендується не

раніше ніж через 5-6 годин.

Протибактеріальний засіб №1 розміщується в гнізді № 5 у двох од-

накових чотиригранних пеналах без забарвлення. Приймати потрібно у

випадку застосування противником бактеріальних засобів, при інфекцій-

ному захворюванні, а також при пораненнях і опіках. Спочатку прийма-

ють вміст одного пеналу (відразу 5 таблеток), потім через 6 годин прий-

мають вміст іншого пеналу (також 5 таблеток).

Протибактеріальний засіб №2 знаходиться в гнізді №3 у великому

круглому пеналі без забарвлення. Використовувати його потрібно при

шлунково-кишкових розладах, які виникають після опромінення. У першу

добу приймають 7 таблеток (в один прийом), а в наступні дві доби — по 4

таблетки.

Радіозахисний засіб №1 знаходиться в гнізді №4 у двох вось-

мигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат приймається за сиг-

налом «Аварія на АЕС» і «Загроза радіоактивного зараження» по 6 табле-

ток за 30-40 хвилин до входу на територію, заражену радіоактивними ре-

човинами або негайно після одержання розпорядження штабу ЦО. Якщо

тривалість перебування на території, зараженої радіоактивними речовина-

ми, перевищить 5 годин, прийняти вміст ще одного пеналу (6 таблеток),

тому що термін дії ліків 5-6 діб.

Радіозахисний засіб №2 знаходиться в гнізді №6 у чотиригранному

пеналі білого кольору. Приймати його потрібно по одній таблетці щодня

протягом 10 днів після випадання радіоактивних опадів за умови вживан-

ня в їжу свіжого молока. У першу чергу препарат давати дітям.

Протиблювотний засіб знаходиться в гнізді №7 у круглому пеналі

блакитного кольору. Відразу після опромінення, а також з появою нудоти

274

після удару головою рекомендується приймати по одній таблетці через 3-4

години.

ПРИМІТКА. Дітям до 8 років на один прийом давати 1/4 дози дорос-

лого, дітям від 8 до 15 років - 1/2 дози дорослого з перерахованих засобів,

крім радіозахисного засобу №2 і протибольового засобу, які даються в

повній дозі.

У деяких випадках доведеться приймати одночасно кілька медичних

засобів. Так, при перших ознаках гострої променевої хвороби, крім профі-

лактичного прийому радіозахисного засобу №1 і протибактеріального за-

собу №2, у випадку появи нудоти приймається ще і протиблювотний засіб

(гніздо №7). А при загрозі виникнення осередків комбінованого ураження

фосфорорганічними ОР і бактеріальними засобами виникає необхідність

прийому в профілактичних цілях антидота проти ФОР і протибактеріаль-

ного засобу №1.

Можуть бути й інші варіанти прийому медичних засобів аптечки в

залежності від конкретної обстановки.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для знеш-

кодження крапельно-рідких отруйних речовин, що потрапили на відкриті

частини шкіри, одяг та взуття. До комплекту ІПП-8 входить плоский скля-

ний флакон ємністю 125—135 мл із дегазуючим розчином і чотирма ват-

но-марлевими тампонами. Флакон і тампони містяться в герметичній обо-

лонці з поліетилену. При використанні ІПП-8 тампони змочують дегазую-

чим розчином із флакона і протирають ним заражені частини шкіри та

одягу.

Пакет складається зі скляного флакона з дегазуючим розчином і чо-

тирьох ватно-марлевих тампонів. Коли необхідно, рідиною з флакона змо-

чуються тампони й у першу чергу протираються відкриті ділянки шкіри

(наприклад, кисті рук, обличчя і т.д.), а потім краї коміра і манжети одягу,

засоби індивідуального захисту і спорядження. При обробці рідиною може

виникнути відчуття опіку шкіри, яке швидко минає і не впливає на само-

почуття і працездатність. Рідина пакета отруйна — вона не повинна пот-

рапити в очі. Дегазуюча рідина здатна вбивати мікробів, тобто має дега-

зуючі властивості: пакет може використовуватися і при зараженні бактері-

альними засобами. Однак цільове його призначення — це проведення час-

ткової санітарної обробки при зараженні отруйними речовинами.

За відсутності індивідуального протихімічного пакета знезаражувати

крапельно-рідкі ОР можна побутовими підручними хімічними засобами.

Щоб обробити шкіру дорослої людини, необхідно завчасно підготувати 1

л 3-процентного перекису водню і 30 г їдкого натру, їх змішують безпосе-

редньо перед використанням, їдкий натр можна замінити силікатним кле-

єм (150 г клею на 1 л 3-процентного перекису водню). Спосіб застосуван-

275

ня такий же, як і рідини з протихімічного пакета. При поводженні із сухим

натром потрібно стежити, щоб він не потрапив в очі і на шкіру.

Запитання для самоконтролю та освоєння знань

1. Що відносять до засобів індивідуального захисту?

2. Що відносять до засобів медичного захисту?

3. Який показник є найважливішим для фільтруючих засобів захисту

органів дихання?

4. Нижче яких границь вмісту кисню в атмосфері використання фільт-

руючих засобів захисту органів дихання заборонено?

5. На які 3 групи поділяються усі фільтруючі протигази?

6. До якої групи відноситься протигаз марки ГП-7В?

7. Скільки розмірів має шолом-маска протигаза ГП-5?

8. Від якого параметра залежить вибір розміру протигаза марки ГП-7?

9. Які ОР використовують для перевірки герметичності протигазів?

10. Які марки протигазів варто використовувати для захисту грудних

дітей (до 1,5 року), дітей від 1,5 до 6-7 років і від 7 до 17 років?

11. За допомогою якого засобу можна захистити органи дихання від ок-

сиду вуглецю (СО)?

12. Які марки протигазів відносять до промислових?

13. Для захисту від яких речовин використовують поглинаючий еле-

мент марки КД?

14. Скількох розмірів випускають респіратори Р-2 і Р-2д?

15. Від якого параметра залежить вибір розміру респіратора?

16. Особливість використання респіраторів для захисту від парів ртуті?

17. Перелічити марки ізолюючих протигазів.

18. Який максимальний час перебування в ізолюючому протигазі?

19. Що відносять до табельних засобів захисту шкіри?

20. Від чого залежить час перебування в ізолюючих засобах захисту

шкіри?

21. У яких випадках використовують легкий захисний костюм Л-1?

22. Яким чином можна підвищити захисні властивості звичайного одя-

гу від парів ОР?

23. Що таке радіопротектори?

24. Що таке антидоти?

25. У чому особливість застосування аптечки індивідуальної (АІ-2) для

захисту дітей у віці до 8 років і у віці від 8 до 15 років?

26. Чи є рідина індивідуального протихімічного пакета ІПП-8 отруй-

ною?

Рекомендована література

[11, с. 123-131, 134-136; 21, с. 184; 20, с. 128-159]

276

9. ЕВАКУАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ З НЕБЕЗПЕЧНИХ РАЙОНІВ

План

Вступ

1. Особливості евакуації при аваріях на атомних електростанціях

(АЕС).

2. Особливості евакуації при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах

(ХНО).

Вступ

Евакуація — це організований вихід (виїзд) працівників підприємств

та організацій, які припиняють або переносять свою діяльність у заміську

зону, а також непрацездатного й незайнятого у виробництві населення.

Для швидкого виходу (виїзду) населення евакуацію проводять комбінова-

ним способом.

Комбінований спосіб евакуації полягає в тому, що населення покидає

місто різноманітними засобами (метро, поїзди, автомобілі, гужовий транс-

порт, пішки).

Як правило, транспортом вивозять робочі зміни, формування цивіль-

ної оборони, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок тощо.

Евакуація населення проводиться за територіально-виробничим

принципом. Це означає, що вихід у заміську зону робітників і службовців,

евакуйованих членів їхніх сімей, студентів вузів, учнів шкіл та училищ

організовується через підприємства, навчальний заклад. Решту населення

евакуюють через ЖЕКи і будинкоуправління за місцем проживання.

Плани евакуації населення розташовані в штабах Цивільної оборони

міста, району, області. На основі плану евакуації проводять такі заходи:

створюють і завжди підтримують напоготові пункти управління, засоби

зв'язку й передачі інформації; підготовлюють усі види транспорту, станції

та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміській зоні; виявля-

ють приміщення, придатні як протирадіаційні укриття; будують і облад-

нують джерела водопостачання; проводять інші заходи, що сприятимуть

успішній евакуації населення.

Для підготовки й проведення евакуації населення на допомогу шта-

бам Цивільної оборони в містах, районах і на об'єктах народного госпо-

дарства (підприємствах, організаціях, навчальних закладах) створюють

евакуаційні комісії. Евакуаційна комісія здійснює: підрахунок населення,

яке підлягає евакуації; підрахунок можливостей населених пунктів замісь-

кої зони, прийняття й розміщення населення організацій та навчальних

закладів; розподіл районів і населених пунктів між евакуйованими; підра-

хунок транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах евакуації; визначення

277

піших колон та маршрутів; розробку документів про евакуацію населення

свого району, навчального закладу.

У навчальному закладі (вузі) створюється комісія на чолі з першим

проректором.

Евакуаційна комісія об'єкта: підраховує кількість студентів та викла-

дачів, членів їхніх сімей, яких евакуйовуватимуть; визначає склад піших

колон і уточнює маршрути їх виходу; організовує забезпечення транспор-

том; готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв'язок з районними комі-

сіями евакуації і збірними пунктами; встановлює зв'язок з приймальними

комісіями у заміській зоні, займається питаннями розміщення матеріаль-

ного забезпечення, медичного та побутового обслуговування.

Евакуацію населення проводять через збірні евакуаційні пункти

(ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення.

ЗЕП розміщують у громадських будинках (школах, клубах тощо), по-

близу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць по-

садки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване схо-

вище з розрахунком кількості відправленого населення.

Поблизу станцій, пунктів висадки створюються приймальні евакуа-

ційні пункти (ПЕП), на яких організовують зустріч і відправлення насе-

лення (рис. 1).

Рис. 1. Схема евакуації

У заміській зоні робітників і службовців розміщують зі своїми сім'я-

ми, а на роботу відправляють у місто.

Студенти навчальних закладів і учні продовжують навчання у замісь-

кій зоні.

278

1. Особливості евакуації при аваріях на атомних електростанціях (АЕС)

У разі аварії на АЕС передбачається евакуація населення і сільсько-

господарських тварин (із 30-кілометрової зони навколо АЕС), організову-

ється розміщення їх у безпечних районах і забезпечення всім необхідним у

процесі евакуації та у місцях їхнього розселення. При плануванні евакуа-

ції враховуються такі особливості:

— розробляється кілька варіантів евакуації залежно від характеру ма-

сштабів аварій, метеоумов і можливої радіаційної обстановки;

— у разі термінової евакуації збірні евакопункти не розгортаються.

Евакуація міського населення проводиться за територіальним принципом,

посадка на транспортні засоби здійснюється біля під'їздів житлових буди-

нків і захисних споруд;

— населення сільської місцевості евакуюється за промислово-

територіальним принципом, по сільськогосподарських кооперативах та ін.

Одночасно вивозять і сільськогосподарських тварин;

— на межі 30-кілометрової зони створюють контрольно-пропускні

пункти з розгортанням постів дозиметричного контролю, медпунктів, пу-

нктів санітарної обробки і проміжних пунктів (ППЕ).

Евакуація населення і частково сільськогосподарських тварин перед-

бачається у два етапи. На першому етапі евакуйованих доставляють тран-

спортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і виса-

джують.

Транспорт за межі зони не виходить.

На другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті

евакуації і «чистим» транспортом розвозяться у райони розселення;

— передбачається максимальне залучення всіх видів транспортних

засобів для вивезення евакуйованих у стислі терміни, а із пристанційних

сіл — протягом 4 год.;

— планується виїзд населення на особистому транспорті;

— розміщення евакуйованих проводять за промисловим принципом:

колектив підприємства, організації із сім'ями розселюються в одному або

близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські та ін.

господарства розміщують на базі відповідних господарств;

— райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дуб-

люючі варіанти на випадок небезпечної радіаційної обстановки, коли ос-

новні використати неможливо.

2. Особливості евакуації при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах

(ХНО)

Евакуація полягає у вивезенні або виведенні робітників і населення,

котре мешкає поблизу об'єкта, за межу осередку хімічного ураження. Зво-

лікання з евакуацією при аваріях на хімічно небезпечних підприємствах

279

може призвести до отруєння і загибелі людей. Якщо є захисні споруди з

фільтровентиляційним обладнанням, то потрібно негайно укрити в них

робітників, службовців підприємства і населення.

Документом, який визначає термін і порядок проведення евакуації, є

план цивільної оборони об'єкта народного господарства. Планування ева-

куації населення, яке мешкає поблизу хімічно небезпечного підприємства,

здійснюється по кожному об'єкту.

При плануванні евакуації враховують:

— небезпечні концентрації отруйних речовин можуть зберігатися до

декількох діб;

— незначне ушкодження людей отруйними речовинами через шкіру

не потребує застосування засобів захисту шкіри при евакуації;

— особливості розповсюдження отруйних речовин.

У зв'язку із швидким розповсюдженням хмари сильнодіючої отруйної

речовини збірні евакопункти не розгортаються.

В умовах значної відстані від місць аварії евакуацію необхідно про-

водити комбінованим способом. Зони хімічного зараження при аваріях з

розливанням СДОР можуть мати довжину від десятків метрів до десятків

кілометрів. Це залежатиме від кількості розлитої СДОР, її виду та умов

зберігання, а також від швидкості вітру і вертикальної стійкості повітря. У

зв'язку з цим у плані цивільної оборони повинно бути кілька варіантів від-

селення залежно від напрямку вітру. Маршрути евакуації вибирають пер-

пендикулярно до розповсюдження хмари СДОР. Розміщення евакуйова-

них планується в населених пунктах, що є за межею хімічного зараження,

у будинках житлового сектора.

Відстань евакуації залежить від масштабу аварії і, як правило, не пе-

ревищує 15 км від зони хімічного зараження. У пунктах тимчасового від-

селення передбачається розгортання медпунктів, підприємств торгівлі та

ін. необхідних засобів.

280

Запитання для самоконтролю та освоєння знань

1. Дайте визначення терміну „евакуація‖.

2. У чому полягає комбінований спосіб евакуації?

3. Якими транспортними засобами можна користуватися для евакуації?

4. За яким принципом проводиться евакуація?

5. Де розташовують плани евакуації населення?

6. Які заходи проводять на основі плану евакуації?

7. Що таке евакуаційна комісія?

8. Які обов’язки виконує евакуаційна комісія?

9. Хто очолює евакуаційну комісію у вузі?

10. Що таке ЗЕП?

11. Що таке ПЕП?

12. Який розмір має зона відчуження при аварії на АЕС?

13. Перелічити особливості евакуації при аварії на АЕС.

14. На якій межі створюють контрольно-пропускні пункти з розгортанням

постів дозиметричного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і

проміжних пунктів?

15. Чи мають райони розміщення людей і маршрути евакуації дублюючі

варіанти?

16. Який документ визначає термін і порядок проведення евакуації при

аварії на ХНО?

17. Перелічити особливості евакуації при аварії на ХНО.

18. Від яких чинників залежать розміри зони хімічного зараження?

19. Який напрямок вибирають для маршруту евакуації з урахуванням роз-

повсюдження хмари СДОР?

20. На яку відстань проводять евакуацію при аваріях на ХНО?

Рекомендована література

[11, с. 136-140; 15, с. 268-269; 22, с. 161-170]

281

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України – К. Юрінком. 1996 р.

2. Постановление Кабинета Министров Украины от

15 июля 1998г. №1099 «О порядке классификации ЧС».

3. Постановление Кабинета Министров Украины от

3 августа 1998г. №1198 «Про единую государственную систему предуп-

реждения и реагирования на ЧС техногенного и природного характера».

4. Закон України №1809–ІІІ «Про захист населення і території від НС

техногенного і природного характеру» від 8 червня 2000 р.

5. Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона:

Учебник для вузов. – М.: Высш. школа, 1986. – 207 с.

6. Волков В.А., Ильин Г.Т. Гражданская оборона на железнодорожном

транспорте. – М.: Транспорт, 1987. – 272 с.

7. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового пораже-

ния / Демиденко Г.П., Кузьменко Е.П., Орлов П.П., Пролыгин В.А., Сидо-

ренко Н.А. – К.: Высш. школа, 1987. – 256 с.

8. Шубин Е.П. Гражданская оборона. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.

9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Урожай, 1994. – 360 с.

10. Березуцкий В.В. «Теоретические основы безопасности жизнедеяте-

льности». Монография. – Харьков. ХГПУ. 1999 г. – 170 с.

11. Лапин В.М. Безпека життєдіяльності людини. – К.: Знання, 2002. – 186 с.

12. Хван Т.А., Хван П.А. Безопасность жизнедеятельности. – Ростов-на–

Дону: Феникс, 2000. – 352 с.

13. Пістун І.П., Кіт Ю.В. Безпека життєдіяльності (Психофізіологічні ас-

пекти). Практичні заняття: Навч. посібник. – Львів, 2000. – 186 с.

14. Русак О.Н., Малаян К.Р., Зонько Н.Г. Безопасность жизнедеятельнос-

ти. – С.-Петербург, 2001. – 448 с.

15. Желібо Е.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.

– К.: Каравелла, 2001. – 328 с.

16. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона: Підруч-

ник. – Львів: Афіша, 2000. – 336 с.

17. Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности. – М.: Высш. школа,

2002. – 357 с.

18. Арустумов Э.А. Безопасность жизнедеятельности. – М., 2002. – 496 с.

19. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К., 2003. – 268 с.

20. Порядочный Л.В., Заплатинский В.М. Безпека в надзвичайних ситуа-

ціях, та цивільна оборона: Навч. посібник. – К., 2003. – 301 с.

21. Ярошевський М.М., Ярошевська В.М., Диновський Д.М. Словник тер-

мінів і понять з безпеки життєдіяльності: Навч. посібник. – К., 2004. – 217 с.

22. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч. посібник. – К., 2004. – 390 с.

282

23. Касьянов Н.А. БЖД в повседневных условиях быта. Три конспекта

лекций. – Луганск: ВУГУ, 1998. – 50 с.

24. Кожин В.Н. Безопасность жизнедеятельности. – Луганск: ВУГУ,

1999. – 99 с.

25. Касьянов Н.А. Ю.П. Ревенко, Ю.А. Тищенко. Защита населения в

условиях ЧС: Учебное пособие. – Луганск, 2000. – 170 с.

26. Методические указания к выполнению домашнего задания «Оценка

радиационной и химической обстановки на промышленном объекте по

данным разведки» Кузнецов И.М., Соловьев Н.Н. – Ворошиловград:

ВМСИ, 1989. – 28 с.

27. Методические указания к выполнению дипломного проекта «Про-

гнозирование масштаба заражения СДЯВ при аварии на химически опас-

ных объектах» / Сост. Н.Г. Чирков, В.П. Гуляев – Луганск: ВНУ им.

В.Даля, 2002 – 24 с.

28. Методические указания к выполнению практических задач индиви-

дуального занятия по теме «Оценка устойчивости работы промышленных

объектов при авариях, катастрофах и стихийных бедствиях» Кузне-

цов И.М. – Луганск: ЛМСИ, 1992. – 20 с.

29. Методические указания к практическому занятию «Основы устойчи-

вости работы промышленных объектов в ЧС» Гуляев В.П. – Луганск:

ВУГУ, 2000. – 20 с.

30. Методические указания к практическому занятию «Основы устойчи-

вости работы промышленного оборудования в ЧС к воздействию ударной

волны взрыва» Гуляев В.П. – Луганск: ВНУ, 2001. – 12 с.

31. Методические указания к практическому занятию по дисциплине

БЖД на тему: «Приборы радиационной, химической разведки и дозимет-

рического контроля» Гуляев В.П. – Луганск, 2001. – 24 с.

32. Конспект лекций по дисциплине «Основы охраны труда» (часть I).

Кожин В.Н., Птушкина Т.Я. Луганск, 2001. – 57 с.

33. Методические указания к практическому занятию по дисциплине

БЖД на тему: «Оценка обстановки на объекте при наводнении» Ревен-

ко Ю.П., Сало В.И. – Луганск: 2003. – 16 с.

34. Методические указания к практическому занятию по дисциплине

БЖД на тему: «Оценка обстановки на объекте при аварии на АЭС» Ревен-

ко Ю.П. – Луганск: ВНУ, 2003. – 22 с.

35. Методические указания к практическому занятию по дисциплине

БЖД на тему: «Оказание первой доврачебной помощи при несчастных

случаях» Пительгузов Н.А., Сухаревская О.Н., Птушкина Т.Я. – Луганск:

ВНУ им. В. Даля, 2002. – 27 с.