Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

223

Таблиця енерговитрат людини на різних етапах діяльності

(з розрахунку на масу тіла в 70 кг)

Вид діяльності

Енерговитрати, кКал/год

а) у домашніх умовах:

сон і відпочинок у ліжку

65-77

відпочинок сидячи

85-106

особиста гігієна

102-144

читання, домашнє навчання

90-112

прибирання

до 270

б) розумова діяльність:

спокійне читання

До 110

навчання, самопідготовка

До 111

слухання лекцій сидячи

102-112

писання

90-112

друкування

90-144

робота з комп'ютером

115

читання лекцій у великій аудиторії

140-270

бесіда стоячи

112

бесіда сидячи

106

в) фізична діяльність:

робітники прокатного цеху

275-325

робітники ливарного цеху

280-375

бетонники

360-390

малярі

270

теслярі

207-246

мулярі

220-400

Таблиця приблизного хронометражу енерговитрат людей

Нічний сон (7 год)

7 х 65 = 455кКал

Ранковий туалет (40 хв)

0,7 х 102= 71 кКал

Сніданок (20 хв)

0,3 х 99 = 30 кКал

Дорога на роботу (30 хв)

0,5 х 112 = 56кКал

Службова праця (7 год)

7 x 106 = 742 кКал

Повернення додому (30 хв)

0,5 х 112 = 56 кКал

Обід (30 хв)

0,5 х 100 = 50кКал

Відпочинок (1 год)

1 х 85 = 85 кКал

Домашнє навчання (3 год)

3 x 90 = 270 кКал

Вечеря (30 хв)

0,5 х 99 = 50 кКал

Відпочинок, читання (1 год)

85 кКал

Інші види домашньої праці або прогулянка (1 год)

157 кКал

Разом (24 год)

2107 кКал

224

Залежно від виду праці обов'язково необхідно враховувати і харчовий

раціон. В даному випадку він не повинен перевищувати 2212 кКал (харчо-

вий раціон не повинен більше ніж на 5% перевищувати добові енерговит-

рати).

На будь-яку діяльність людини впливають успіх або невдача. В одних

випадках успіх, піднімаючи людину у власних очах, мобілізує сили на

досягнення нових цілей у роботі, а в інших — може викликати самозаспо-

коєння. Невдача ж у справі, до якої людина ставиться позитивно, викликає

пригнічений стан. Залежно від особистих рис, неприємні почуття можуть

викликати або відмову від подальшої діяльності в певній галузі, або послі-

довний аналіз причин невдачі та нові зусилля на виконання тієї чи іншої

справи.

Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них висту-

пає творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої особи-

стості.

Творчість піднімає діяльність на вищий ступінь, є рушійною силою

виробництва та науки. У творчості відбувається злиття фізичних та розу-

мових сил, що розкриває повністю особистість, дає можливість самовира-

ження.

4. Психофізіологічні фактори небезпек

Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками ціліснос-

ті чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи не-

вдач, фізичного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жод-

ного фактора психофізіологічних небезпек, що не впливав би на людину.

Кожен з цих факторів, залежно від тривалості дії, можна віднести до пос-

тійних чи тимчасових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії

слід вважати:

1. Недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо).

2. Порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внас-

лідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що

сприймаються органами відчуття.

3. Дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій,

прийомів тощо).

4. Підвищена емоційність.

5. Відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в

досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсу-

тність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової

дії слід вважати:

1. Недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напру-

225

ження нервово-психічної системи, побоювання припуститися помилки).

2. Необережність (може призвести до ураження не лише окремої лю-

дини, а й всього колективу).

3. Втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення).

4. Емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, по-

в'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом).

На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид ді-

яльності викликає втому.

Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату ене-

ргетичних ресурсів організму людини.

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до

фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома

може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку

роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з пози-

тивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду

діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяль-

ності. Об'єктивним показником втоми є уповільнення темпу роботи, а та-

кож зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години проду-

ктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім поступово

знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома

наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота цікавить людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а

період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні про-

цеси в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступ-

ного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

За наявності хронічної перевтоми: погіршується продуктивність пра-

ці, знижується опір організму до інфекції, зростає лабільність показників

серцево-судинної системи, підвищуються сухожилкові рефлекси, пітли-

вість, часто зменшується маса тіла, збільшується кількість помилок, брак у

роботі.

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсу-

тністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня,

зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням

нервово-емоційної збудливості. Такий стан може призвести до за-

гострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бро-

нхо-легеневих, хронічних тощо.

5. Психологічні фактори небезпеки

Аналіз статистичних даних та висновки експертів у галузі безпеки

життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60 до 90% травм у по-

буті та на виробництві відбувається з вини потерпілих. Основні причини

226

зниження безпеки діяльності людини - це низький рівень професійної під-

готовки з питань безпеки, недостатнє виховання, слабка настанова людини

на дотримання вимог безпеки, допуск до небезпечних робіт осіб з підви-

щеним ризиком травматизму, перебування людей у стані втоми чи інших

психічних станах.

Виділяють комплекс факторів, що збільшують індивідуальну схиль-

ність людини до небезпеки. Це особливості темпераменту, функціональні

зміни в організмі, дефекти органів відчуття, незадоволення певним видом

діяльності.

Несприятливий характер діяльності, значні фізичні та розумові зу-

силля, незручна робоча поза, високий темп праці, нервово-емоційні пере-

вантаження, перенапруга слухових та зорових аналізаторів, несумісність

робочого місця, засобів праці, антропометричних даних людини та інше

призводять до підвищеної фізичної та нервової втоми, яка послаблює пси-

хіку, знижує швидкість та точність орієнтації, притуплює пильність та

увагу, порушує сприйняття того, що відбувається. Це також сприяє трав-

матизмові. Психічні процеси становлять основу психічної діяльності, без

них неможливе формування знань та надбання життєвого досвіду.

Розрізняють пізнавальні, емоційні та вольові психічні процеси. Пси-

хічні властивості - це стійкі особливості особи: інтелектуальні, емоційні,

вольові, трудові та ін.

Психічні стани зумовлюють особливості психічної діяльності у конк-

ретний період часу та можуть позитивно чи негативно впливати на усі

психічні процеси. На думку багатьох психологів, ефективність діяльності

(працездатність) людини залежить від рівня психічного напруження. Під-

вищення рівня психічного напруження істотно збільшує ефективність

праці. Але існує критична межа активації, після якої результати праці

знижуються аж до повної втрати працездатності. Існує два типи позамеж-

ного психологічного напруження: гальмовий та збудливий.

Гальмовий тип характеризується скутістю та сповільненістю рухів.

Людина не здатна з колишньою продуктивністю виконувати професійні

дії, знижується швидкість реакції, сповільнюється процес мислення, погі-

ршується пам'ять, розсіюється увага та виникають інші негативні прояви,

не властиві людині у спокійному стані.

Збудливий тип проявляє себе гіперактивністю, багатомовністю, трем-

тінням рук та голосу. Оператори здійснюють численні, не продиктовані

конкретною потребою дії. Вони перевіряють стан приладів, крутять регу-

лятори і поправляють одяг, розтирають руки. У них з'являється дратівли-

вість, запальність, невластива їм різкість, грубість, уразливість.

Позамежні форми психічного напруження часто лежать в основі по-

милкових дій та неправильної поведінки у складній ситуації, що може

227

сприяти травматизму та аваріям. Серед особливих психічних станів, які

мають істотне значення для безпеки життєдіяльності, психогенні зміни

настрою та афектні стани, пов'язані з вживанням психічно активних засо-

бів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв).

Пароксизмальні стани - група розладів, яка характеризується корот-

кочасною (від кількох секунд до хвилини) втратою свідомості. Такі стани

характерні для деяких органічних захворювань головного мозку, епілепсії.

Сучасні методики дозволяють своєчасно визначити осіб із прихованою

схильністю до пароксизмальних станів. Цим людям протипоказана робота

на висоті, водіями автотранспорту та інша робота із підвищеною небезпе-

кою.

Психогенні зміни настрою та афектні стани виникають під впливом

психічних дій. Зниження настрою та апатія можуть тривати від кількох

хвилин до одного-двох місяців. Погіршення настрою спостерігається вна-

слідок конфліктних ситуацій після загибелі близьких та в інших випадках.

При цьому з'являється байдужість, млявість, загальна скутість, загальмо-

ваність, сповільнення темпу мислення. Погіршення настрою супроводжу-

ється погіршенням самоконтролю, що може стати причиною травматизму

та збільшує ризик виникнення небезпечних ситуацій.

Афектні стани (афект - вибух емоцій) можуть виникнути внаслідок

виробничих невдач, під впливом образи. У стані афекту у людини розви-

вається емоційне звуження обсягу свідомості. Можуть спостерігатися різкі

рухи, агресивні та руйнівні дії. Особи, схильні до афектних станів, нале-

жать до категорії з підвищеним ризиком травматизму та не повинні приз-

начатися на посади з високою відповідальністю.

Використання психічно-активних засобів, включаючи алкоголь, збі-

льшує ризик травматизму та знижує рівень безпеки діяльності.

Вживання легких стимуляторів (чай, кава) допомагає у боротьбі з со-

нливістю і може сприяти підвищенню працездатності на короткий період.

Вживання ж активних стимуляторів на відповідальних роботах може ви-

кликати негативний ефект - погіршується самопочуття, зменшується шви-

дкість реакції. Використання транквілізаторів, які діють заспокійливо та

попереджають розвиток неврозів, може знижувати психічну активність,

уповільнювати реакцію, викликати апатію та сонливість. Особливо потрі-

бно підкреслити вплив на безпеку діяльності алкогольних напоїв. За різ-

ними даними, автомобільний травматизм у 40-60% випадків пов'язаний з

вживанням алкоголю. Встановлено, що 64% смертельних випадків на ви-

робництві викликано вживанням алкоголю.

Для безпеки праці особливе значення має післяалкогольна астенія

(похмілля), яка не лише знижує працездатність, а й веде до загальмованос-

ті та притуплення відчуття обережності.

228

Тривале вживання алкоголю призводить до алкоголізму, який супро-

воджується різним ступенем деградації особи. Люди, які страждають від

алкоголізму, втрачають властиву їм точність та охайність у роботі. Вони

все частіше допускають помилки та стають нездатними вирішувати склад-

ні проблеми, швидко та правильно орієнтуватися у нестандартних ситуа-

ціях.

Таким чином, психологічні фактори небезпеки є одним із важливих

чинників у галузі безпеки життєдіяльності людини. У зв'язку з цим можна

виділити ряд найважливіших проблем життєдіяльності, які постійно пере-

бувають у центрі уваги людства для збереження умов життя і праці.

1. Підтримання параметрів середовища життя в необхідних для жит-

тєдіяльності межах. Ця проблема пов'язана з тим, що трудова діяльність

людей з року в рік активізується, ускладнюється, вводяться новітні техно-

логії. Виникає проблема технологічної безпеки суспільства, оскільки на

даному етапі існує очевидна невідповідність якості технологічних проце-

сів рівню культури того чи іншого суспільства.

Це означає, що збільшується навантаження на всі структурні частини

навколишнього середовища, стає очевидним небезпека виснаження при-

родних ресурсів, незворотні забруднення і зміна середовища життя, тобто

створюються реальні умови для виникнення екологічних катастроф.

2. Забезпечення населення усіма видами енергоресурсів (електроене-

ргією, газом, нафтопродуктами, кам'яним вугіллям, водою і т. ін.). Енерге-

тична криза, що має місце у багатьох країнах, суттєво впливає на життєді-

яльність людей.

3. Забезпечення населення усіма параметрами штучного середовища

життя. Гострою проблемою для багатьох людей у різних країнах є недо-

статня кількість житла, комунального транспорту, суспільних закладів,

спортивних комплексів, медичних закладів та інших елементів системи

життєзабезпечення.

4. Продукти харчування є фізіологічною основою життєдіяльності. Із

збільшенням кількості населення ця проблема стає особливо гострою.

Якщо людство не розробить нового складу продуктів харчування і своєча-

сно не адаптується до них, може виникнути надзвичайна ситуація глоба-

льного масштабу.

5. Наявність і раціональне використання в інтересах життєдіяльності

питної (прісної) води. Тут йдеться про охорону прісної води від забруд-

нення, що може призвести до непридатності її використання для потреб

населення. Звідси випливає важливість очищення води, боротьба з проми-

словим і побутовим забрудненням, виснаженням водойм.

6. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва.

Особливо небезпечним є відходи атомних, хімічних, біологічних вироб-

229

ництв, кількість яких щорічно зростає.

Таким чином, основні проблеми життєдіяльності людини зводяться

до комплексу заходів щодо захисту, раціонального використання природ-

них ресурсів і відновлення живої (рослинний і тваринний світ) і неживої

(ґрунт, вода, атмосфера, надра, клімат та ін.) природи.

Запитання для самоконтролю та освоєння знань

15. Яку назву мають небезпечні фактори, зумовлені особливостями фізіо-

логії та психології людини?

16. Що таке фізична діяльність?

17. Що таке розумова діяльність?

18. Що таке динамічна робота?

19. Як впливає на працездатність показник максимального споживання ки-

сню?

20. Що є основним робочим органом під час розумової діяльності?

21. Перелічте шкідливі фактори, які виникають при розумовій діяльності.

22. Яким показником оцінюють фізичні зусилля людини в трудовій діяль-

ності?

23. Чи залежать добові енерговитрати від віку людини?

24. Перелічте психофізіологічні фактори потенційної небезпеки постійної

дії.

25. Перелічите психофізіологічні фактори потенційної небезпеки тимчасо-

вої дії.

26. Що таке втома?

27. Перелічите фактори, що збільшують індивідуальну схильність людини

до небезпеки.

28. Що таке психічні властивості?

29. Назвіть типи позамежевого психологічного напруження, в чому їх осо-

бливість?

30. Що таке афектний стан, у чому він проявляється?

31. Що таке пароксизмальний стан, у чому він проявляється?

Рекомендована література

[15, с. 159-116; 19, с. 39-43]

230

6. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

План

Вступ

1. Війни.

2. Тероризм.

3. Криміногенна обстановка в Україні.

4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння.

5. Природно-соціальні небезпеки.

6. Наркотики та наркоманія.

Вступ

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціаль-

но-політичних конфліктах. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність,

яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціа-

льний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра су-

перечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу

учасників.

Соціально-політичний конфлікт – це вкрай гостра форма вирішення

протиріччя між державами з використуванням сучасних засобів ураження

(воєнно-політичні конфлікти), а також міжнаціональні кризи, що супрово-

джуються насильством.

Соціальні конфлікти:

- політичні (конфліктують політичні системи);

- соціальні (конфліктують соціальні системи):

- економічні (конфліктують економічні системи (наприклад, кор-

порації).

Існує дві форми перебігу конфліктів:

- відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

- закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але

точиться невидима боротьба.

1. Війни

Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соці-

альними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні

слова – крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між пев-

ними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком вій-

ни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941-1945 р.р.) загинуло бли-

зько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під

231

час в’єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн. місцевих

мешканців і 57 тис. американців. Окрім загибелі людей і великих руйну-

вань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середо-

вищу.

У ХХ ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними

даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових

конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних

військових конфліктів середини та кінця ХХ ст. Це війна у В’єтнамі, воєн-

ні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий

конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших ―малих‖ війн. Кожна з

них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей,

окрім того, супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних струк-

тур.

2. Тероризм

Тероризм (від лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного

екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи

фізичне знищення людей для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають

інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм

піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб

вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інте-

ресів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задово-

лення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення

своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кри-

мінальний.

Найбільш поширеним у світі терористичними актами є:

- напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до мате-

ріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демон-

страції сили;

- захоплення державних установ або посольств (супроводжується за-

хоплення заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

- захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мо-

тивація – звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація

– вимога викупу);

- насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в

пропагандистських цілях);

- викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення політич-

них поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);

232

- політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів веден-

ня терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні зві-

льнити народ від тиранів);

- розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів

віспою та бубонною чумою;

- вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект,

страх та невпевненість людей).

Ісламський фундаменталізм усе відвертіше нагадує про себе на світо-

вій політичній арені, перетворюючись на небезпечну силу. Зважаючи на

останні події у Росії, США та Європі, можна сказати, що мусульманський

тероризм може набути глобальних розмірів і накрити хвилею терактів бі-

льшу частину планети.

Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане спо-

кійнішим і безпечним. А поки він існує, необхідно знати, як треба поводи-

тись, опинившись у становищі заручника. Найважливіше для заручника –

це залишитися живим. Тому не можна провокувати терористів на насиль-

ницькі дії. Треба тихо сидіти і не привертати до себе уваги, не вставати

без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів, бажано не ве-

сти розмов поміж собою в присутності терористів. Слід позбавитись усьо-

го, що виділяє заручника з-поміж усіх інших потерпілих. Особливо це сто-

сується жінок – зняти косметику, прикраси (зокрема, сережки). При стрі-

лянині негайно лягайте на підлогу.

3. Криміногенна обстановка в Україні

Глобальна злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасно-

сті. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5%

щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що на-

лежать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого

поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного

розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та

інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до

споєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна люди-

на повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.

Яка ж існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним спо-

собом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик („Терен‖). Для його

придбання не потрібно ніякого дозволу.

Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, збері-

гання і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них

необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видаєть-

ся громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного