Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

організації технічного забезпечення територіальних систем центра-

льного оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання,

організація технічного об'єднання із системами попередження і ко-

нтролю постійно діючих локальних систем оповіщення й інформації насе-

лення про зони можливих катастрофічних затоплень, райони розміщення

радіаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки;

централізованої роботи державної й окремої систем зв'язку, радіо- і

телеоповіщення, радіотрансляційних станцій і інших технічних засобів

передачі інформації.

Для оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях техногенного, при-

родного характеру використовується комплекс засобів оповіщення:

Технічні засоби оповіщення:

стійка циркулярного виклику СЦВ—30/50;

сирени електричні З-40 (зовнішні). С-28 (цехові);

радіотрансляційна мережа (РТМ) і телебачення (ТБ);

централізований диспетчерський зв'язок.

Рухомі засоби оповіщення:

автомобільний транспорт;

мотоцикли і велосипеди;

інші транспортні засоби.

Сигнальні засоби оповіщення:

світлові (ліхтарі, багаття, сигнальні ракети, димові шашки);

звукові: удари в металеві предмети (гільзи, дзвони), свистки, гудки.

Для оповіщення населення вмикаються електросирени, а також підклю-

чаються радіотрансляційні вузли зв'язку для передачі попереджувального

сигналу «Увага всім!» через пункти управління цивільної оборони.

На об'єктах державної діяльності оповіщення організується начальником

штабу цивільної оборони об'єкта і безпосередньо його проводить начальник

вузла зв'язку об'єкта. Передача сигналу «Увага всім!» супроводжується елект-

росиренами й іншими звуковими сигналами шляхом 4-5-хвилинного безпере-

рвного довгого звучання цих засобів. Паралельно зі звуковим сигналом «Ува-

га всім!» по радіотрансляційному зв'язку об'єкта через радіовузол передається

мовна інформація при загрозі і виникненні надзвичайної ситуації.

Директивою про порядок оповіщення населення в умовах надзвичайних

ситуацій техногенного і природного характеру, введеною в дію з

2 січня 1989 р., з метою забезпечення своєчасного і надійного оповіщення

населення, а також доведення до населення інформації про обстановку і його

дії в цій обстановці, установлено такий порядок.

1. Основним способом оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях

техногенного і природного характеру, а також у випадку особливого періоду

вважати передачу мовної інформації з використанням державних засобів про-

відного зв'язку, радіо- і телевізійного віщання.

2. Для привернення уваги населення, перед передачею мовного повідом-

лення необхідно ввімкнути сирени, подати переривчасті гудки підприємств і

сигнали транспортних засобів, що буде означати подачу попереджувального

сигналу «Увага всім!», за яким населення зобов'язане ввімкнути радіотранс-

ляційні і телевізійні приймачі для прослуховування екстреного повідомлення.

3. Особливу увагу необхідно звернути на організацію оповіщення й ін-

формації населення, незайнятого в сфері виробництва, а також тих, хто про-

живають поблизу потенційно небезпечних об'єктів і в місцях стихійних лих.

4. У надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу ввести такі види

мовної інформації:

У мирний час:

«Аварія на атомній електростанції»;

«Аварія на хімічно небезпечному об'єкті»;

«Про можливий землетрус»;

«Про можливу повінь»;

«Про можливий ураганний вітер»;

«Про можливий вибух на складі боєприпасів».

У воєнний час:

«Повітряна небезпека»;

«Закінчення повітряної небезпеки»;

«Загроза хімічного зараження»;

«Загроза радіоактивного зараження».

Порядок дії населення в тій або іншій надзвичайній ситуації передається

управлінням з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення.

Можливі дії населення в екстремальних ситуаціях будуть такими:

1. При одержанні інформації про аварію на хімічно небезпечному об'єкті

або на атомній електростанції необхідно загерметизувати приміщення, проду-

кти, воду; відключити електроенергію, газ, воду; взяти документи, гроші, не-

обхідні речі, запас продуктів харчування, води, засоби особистої гігієни і далі

діяти відповідно до вказівок управління з надзвичайних ситуацій (НС) міста.

2. При одержанні інформації про можливий ураган або землетрус, необ-

хідно відключити електроенергію, газ, воду, щільно закрити вікна і двері, за-

кріпити майно на балконі, забити слухові вікна на горищі і спуститися на ни-

жній поверх, у підвал або сховище.

3. При одержанні інформації про загрозу хімічного зараження необхідно

надягти протигаз і засоби захисту шкіри (плащ або пальто, гумові або шкіряні

чоботи, рукавички), загерметизувати приміщення, продукти, воду, узяти до-

кументи, гроші, необхідні речі, запас продуктів, води, відключити електрое-

нергію, газ, воду і далі діяти відповідно до вказівок управління з надзвичай-

них ситуацій міста (області).

1.2. Інженерний захист

З метою захисту населення, будинків, споруджень, території і навколи-

шнього середовища, необхідно проводити такі заходи щодо інженерного за-

хисту:

раціонально розміщати об'єкти підвищеної небезпеки з урахуван-

ням можливих наслідків їхньої діяльності, у випадку аварії, на людей і

навколишнє середовище;

розробляти і впроваджувати заходи з безаварійної роботи об'єктів

підвищеної небезпеки;

створювати комплексні схеми захисту населених пунктів і об'єктів

господарської діяльності від небезпечних природних явищ;

проводити заходи щодо санітарного захисту території.

1.3. Медичний захист

З метою попереджень або зменшення рівня загрози людям, своєчасному

наданню медичної допомоги постраждалим і забезпечення їхнього лікування,

а також забезпечення епідеміологічного благополуччя в зонах надзвичайних

ситуацій техногенного і природного характеру, необхідно передбачати такі

заходи:

розробка необхідної кількості лікувальних установ для лікування

людей в умовах надзвичайних ситуацій;

повсякденне (повсюдне) упровадження профілактичних медичних

препаратів і проведення санітарно-епідемічних заходів;

контроль якості продуктів харчування і продовольчих товарів, пит-

ної води і джерел водопостачання;

контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

повсюдне створення і підготовка фахівців медичних формувань;

нагромадження медичних засобів захисту, медичного і спеціального

майна і техніки;

контроль за станом середовища, санітарно-епідеміологічної обста-

новки;

підготовка медичного персоналу, а також медико-санітарне навчан-

ня населення.

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим у період над-

звичайних ситуацій техногенного і природного характеру, громадянам, ряту-

вальникам і особам, що беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних

ситуацій, створюється Державна служба медичних катастроф як основний

вид державної аварійно-рятувальної служби.

1.4. Біологічний захист

Біологічна (бактеріологічна) захист передбачає:

своєчасне виконання заходів колективного й індивідуального спо-

собів захисту;

дотримання режимів карантину й обсервації;

необхідність знезаражування людей, худоби і т.д.;

своєчасна локалізація зони біологічного зараження;

проведення екстреної і спеціальної профілактики;

дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установа-

ми й організаціями незалежно від форм власності і господарювання, а та-

кож населенням.

1.5. Радіаційний і хімічний захист

1.5.1. Заходи протирадіаційного і протихімічного захисту

Радіаційний і хімічний захист містить у собі заходи щодо виявлення й

оцінки радіаційної і хімічної обстановки, організації і здійснення дозиметрич-

ного і хімічного контролю, розробки типових режимів радіаційного захисту,

забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і

проведення спеціальної обробки.

Виконання заходів радіаційного і хімічного захисту досягається таким

шляхом:

постійне нагромадження і підтримка в готовності засобів індивідуа-

льного захисту, приладів дозиметричного і хімічного контролю;

створення умов збереження і придбання у встановленому порядку

індивідуальних дозиметрів з метою видачі їх населенню;

використання об'єктів побутової служби, транспортних засобів для

проведення санітарної обробки людей, спеціальна обробка їхнього одягу,

взуття, а також майна і транспорту;

постійне створення і використання засобів колективного захисту

(сховищ) для захисту населення в період радіаційної і хімічної небезпеки;

пристосування різних споруджень колективного захисту від інших

видів загрози в особливий період для захисту від радіаційно-хімічної небе-

зпеки.

1.5.2. Режими радіаційного захисту населення

Під режимом радіаційного захисту населення, працюючого персоналу,

об'єктів господарювання й особового складу невоєнізованих формувань циві-

льної оборони розуміється порядок роботи і застосування засобів і способів

захисту в зонах радіоактивного зараження, що виключають радіоактивне

опромінення людей вище припустимих норм і скорочення до мінімуму ви-

мушених зупинок виробництва.

У даний час розроблено і рекомендується 8 типових режимів захисту для

різних категорій населення: 1-3-й режими - для непрацюючого населення,

4-7-й - для працюючого персоналу об'єктів господарської діяльності (ОГД) і

8-й - для особового складу невоєнізованих формувань цивільної оборони.

Основний режим для населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і

природного характеру, а також (в особливий період) – евакуація з зон зара-

ження, як, наприклад, це мало місце при аварії на Чорнобильській АЕС.

Кожний з перерахованих вище типових режимів радіаційного захисту

поділяються на три етапи:

перший етап – час перебування в захисних спорудженнях;

другий етап – чергування часу перебування в захисних спорудженнях і

будинках:

третій етап – чергування часу перебування в будинках з обмеженим пе-

ребуванням на відкритій радіоактивно зараженій місцевості до 1-2 годин на

добу.

1.5.3. Захист населення при радіоактивному забрудненні

Основними способами захисту населення при радіоактивному забруд-

ненні (зараженні) є:

оповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення;

укриття в захисних спорудженнях (сховищах, протирадіаційних ук-

риттях (ПРУ)), а за їх відсутності в будинках з негайною герметизацією

вікон, дверей, вентиляційних отворів і т.п.;

використання засобів індивідуального захисту (протигазів, респіра-

торів), а при їхній відсутності ватно-марлевих пов'язок;

виключення споживання забруднених продуктів і води;

евакуація, при необхідності, населення з забрудненої території;

обмеження доступу на забруднену територію;

санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруджень,

транспорту й інших об'єктів.

Порядок дії і правила поведінки людей у забрудненому радіоактивними

речовинами районі визначається радіаційною обстановкою.

При сильному зараженні знаходитися в укриттях необхідно до трьох діб,

у наступні чотири доби припустиме перебування в звичайному приміщенні,

виходити з якого щодоби можна не більше ніж на 3-4 години.

Воду для пиття і приготування їжі варто брати тільки з водопроводу за-

хищених колодязів. Усі продукти в герметичній тарі, а також ті, що зберігали-

ся в холодильних шафах, підпіллі, у скляному й емальованому посуді, у полі-

етиленових мішках, придатні до вживання.

Варто мати на увазі, що радіоактивному забрудненню (зараженню) під-

даються лише верхні шари незахищених продуктів. Ні в якому разі не можна

знищувати продовольство, заражене радіоактивними речовинами.

Після видалення верхнього шару або через деякий час унаслідок приро-

дної дезактивації воно стане придатним до вживання.

1.5.4. Захист населення при хімічному зараженні

Основними способами захисту населення при аварії на хімічно небезпе-

чних об’єктах (ХНО) є:

оповіщення про небезпеку хімічного зараження;

укриття в захисних спорудженнях (сховищах);

використання населенням засобів індивідуального захисту (проти-

газів і засобів захисту шкіри);

застосування антидотів і індивідуальних протихімічних пакетів

(ІПП-8);

дотримання режимів поводження (захисту) на зараженій території;

евакуація людей із зони зараження;

санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, споруджень,

транспорту, техніки, майна.

Продукти харчування і вода, що опинилися в зоні зараження, піддаються

перевірці на зараженість, після чого приймається рішення на їхню дегазацію

або знищення.

2. Укриття населення в захисних спорудженнях

2.1. Захисні спорудження цивільної оборони

Для забезпечення надійного захисту населення країни в надзвичайних

ситуаціях використовуються різного роду укриття (сховища, протирадіаційні

укриття (ПРУ), найпростіші укриття), проводяться розосередження робітників

та службовців, евакуація населення і застосування індивідуальних і медичних

засобів захисту.

Захисні спорудження призначені для захисту людей від наслідків аварій

(катастроф) і стихійних лих, а також від вражаючих факторів зброї масового

ураження (ЗМУ) і звичайних засобів нападу, впливу вторинних вражаючих

факторів ядерного вибуху.

Захисні спорудження підрозділяються:

1. За призначенням:

для захисту населення;

для розміщення органів управління (КП, ПУ ВЗ) і медичних уста-

нов.

2. За місцем розташування:

вбудовані;

окремо розташовані;

метрополітени;

гірничі виробки.

3. За терміном будівництва:

споруджені завчасно; швидкоспоруджувані

4. За захисними властивостями:

сховища і протирадіаційні укриття;

найпростіші укриття – щілини (відкриті і перекриті).

2.2. Використання сховищ

Сховища забезпечують надійний захист людей від усіх вражаючих фак-

торів (високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпеч-

них, радіоактивних і СДОР, обвалів і уламків зруйнованих будинків і спору-

джень і ін.), а також від ЗМУ і звичайних засобів нападу.

Сховища за своїми захисними властивостями підрозділяються:

1. За місткістю:

малі (150-600 людей.);

середні (600-2000 людей.);

великі (більш 2000 людей.).

2. За забезпеченням фільтровентиляційними пристроями (ФВП):

ФВП промислового виготовлення;

ФВП виготовлене з підручних матеріалів.

2.3. Вимоги до сховищ

Сховища повинні зводитися з урахуванням таких основних вимог.

1. Забезпечувати безперервне перебування в них людей не менш двох

діб.

2. Будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затопленню.

3. Бути віддаленими від лінії водостоку і напірної каналізації. Не допус-

кається прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховища.

4. У сховищах повітря має містити не більш 1% вуглекислого газу (при-

пустима межа – 1%); мати відносну вологість 65-70% (припустима межа –

80%); температуру не вище 23ºС (припустима межа – 31ºС); кисню – 17%.

5. Мати входи і виходи з тим же рівнем захисту, що й основні примі-

щення, а на випадок завалу - аварійні виходи. Сховища мають бути обладнані:

вентиляцією;

санітарно-технічними пристроями;

засобами очищення повітря від отруйних речовин (ОР), радіоактив-

них речовин (РР), бактеріальних речовин (БР).

2.4. Склад сховищ

Сховище складається з основних і допоміжних приміщень.

До основних приміщень сховища відносяться:

пункти управління; медичні пункти.

До допоміжних приміщень відносяться:

фільтровентиляційні приміщення;

приміщення для збереження продовольства;

захищені дизельні електростанції;

електрощитові;

балонні;

тамбур-шлюз;

санітарні вузли і станція перекачування стічних вод.

Приміщення для людей, що переховуються будуються з розрахунку,

щоб на одну людину, припадало 0,5 м

площі підлоги.

Внутрішній обсяг приміщень має бути не менш 1,5 м

на одну людину.

Нижній ярус – для сидіння з розрахунку 0,45 - 0,45 м на людину.

Верхній ярус – для лежання 0,55 - 1,8 м на людину.

Висота лав першого ярусу – 0,45 м.

Висота нар другого ярусу – 1,4 м і третього ярусу – 2,15 м від підлоги.

Число місць для лежання становить 20% місткості при двоярусному роз-

ташуванні нар.

Тамбур-шлюз передбачається при одному з входів у сховищах місткістю

300 люд. і більше, причому в сховищах місткістю до 600 люд. – однокамер-

ний, у сховищах з більшою місткістю – двокамерний.

Площа тамбура-шлюзу 8 м

при ширині прорізу 0,8 м; 10 м

при ширині

1,2м.

Сховище обладнують телефонним зв'язком і пунктом управління об'єк-

том і радіо.

У сховищі передбачається опалення, що працює від опалювальної сис-

теми будинку.

Труби інженерних мереж усередині сховища фарбуються у відповідний

колір:

білий – повітрязабірні труби режиму чистої вентиляції;

жовтий – повітрязабірні труби режиму фільтровентиляції;

червоний – труби режиму вентиляції при пожежі (до теплоємного

фільтра);

чорний – труби електропроводки;

зелений – водопровідні труби;

коричневий – труби системи опалення.

На всіх трубах (крім труб електропроводки) стрілками вказується на-

прямок руху повітря або води. Температура в сховищі до заповнення його

людьми мусить бути узимку не нижче +10 С и не вище +15 С.

Система повітропостачання сховища повинна забезпечувати очищення

зовнішнього повітря, необхідний його обмін. Система повітропостачання схо-

вища містить у собі: оголовок, повітрозабори, противибухові пристрої, а та-

кож передфільтри, фільтри, вентилятори, гермоклапан і пристрої регенерації і

кондиціонування повітря. Система працює в трьох режимах:

Режим I – чистої вентиляції;

Режим II – фільтровентиляції;

Режим III – регенерації внутрішнього повітря.

При режимі I зовнішнє повітря (за відсутності ураження РР, OР і БР)

подається у сховище очищеним від пилу, а при радіоактивному зараженні

місцевості - від радіоактивного пилу.

Кількість зовнішнього повітря, подаваного у сховище у режимі I, прий-

мається такою:

у I кліматичній зоні (середня температура найбільш жаркого місяця

до 20°С) – 8 м

/год на одну людину;

у ІІ кліматичній зоні (середня температура більш 20°С до 25°С) –

10 м

/год на людину;

у ІІІ кліматичній зоні (середня температура більш 25°С до 30°С) –

11 м

/год на людину;

у IV кліматичній зоні (середня температура більш 30°С) – 13 м

/год

на людину.

При режимі II фільтровентиляції подаване в сховище повітря очищаєть-

ся від РР, OР і БР у фільтрах-поглиначах, при цьому в приміщення сховища

повітря подається з розрахунку 2 м

/год на одну людину.

У режимі III регенерації внутрішнього повітря сховище цілком ізолю-

ється від надходження зовнішнього повітря, зараженого СДОР і продуктами

горіння.

Повітря, що забирається з приміщення сховища, проходить через реге-

неративну установку, де очищається від вуглекислого газу і збагачується кис-

нем.

Мінімальний запас води в ємностях створюється з розрахунку 6 л для

пиття і 4 л для санітарно-гігієнічних потреб на кожну людину на термін дві

доби перебування в сховищі.

У сховищах на 2 доби на одну людину створюється запас продуктів, ви-

ходячи з норм:

сухарі – 300 г;

консерви – 170 г м'ясних або 250 г рибних;

цукор – 50 г.

Для розміщення продуктів передбачено приміщення площею 5 м

до

150 людей плюс 3 м

при розміщенні в сховищі понад 150 чоловік.

2.5. Швидкоспоруджувані сховища (ШСС)

Призначені для захисту людей від впливу вражаючих факторів сучасних

засобів ураження, обвалів, уламків зруйнованих будинків і споруджень.

У ШСС повинні бути приміщення для людей, що ховаються, місця для

розміщення ФВП, санвузол, аварійний запас води, входи і виходи, аварійний

вихід. У сховищах невеликої місткості санвузол і ємності для сміття можна

розміщати в тамбурі, баки з водою в приміщеннях, де знаходяться люди. Для

будівництва ШСС застосовується збірний залізобетон, залізобетонні стіни,

перекриття, елементи колекторів інженерних споруджень міського підземно-

го господарства.

На будівництво 4-6 ШСС звичайно виділяється 40-50 чосіб, 2 бульдозе-

ри, екскаватор, 2 автокрани і, при необхідності, електро- або газозварюваль-

ний апарат, компресор з відбійними молотками. За такого розрахунку сил і

засобів, при вмілій організації праці, можна побудувати за 2-3 доби безперер-

вної роботи 4-6 ШСС.

Для збереження води можна використовувати бачки, цебра, бідони. За-

пас води має бути 5-7 л/люд.

Як засоби повітропостачання використовують різні вентилятори, у т.ч.

вентиляційні установки з велосипедним приводом, для очищення подаваного

повітря від РР і БР використовують піскові або жужільні фільтри, а для очи-

щення від пилу – матер'яні фільтри.

Для провітрювання наприкінці укриття установлюють витяжний короб,

виготовлений з дошок, жердин і інших матеріалів. Нижній отвір короба, що

виходить в укриття, закривають дефлектором (сталевою пластиною, що про-

вертається). Внутрішній перетин витяжного короба залежить від місткості

укриття. Так, в укритті на 10 осіб внутрішній перетин короба має бути

100 см

В укриттях установлюють нари з лавами в один або два ряди. В укрит-

тях, обладнаних без обкладення крутостей (у твердих ґрунтах), лави можуть

бути з ґрунту. Кількість нар розраховують так, щоб кожна людина могла про-

тягом доби відпочити лежачи (близько 7-8 год).

Для збереження продуктів харчування і води в стінах укриття роблять

ніші, частково або цілком (у залежності від стійкості ґрунту) обкладені тим же

матеріалом, що й обладка крутостей.

Будь-яке укриття може захищати від радіоактивного пилу тільки при

строгому дотриманні правил користування ним. Час безперервного перебу-

вання людей в укриттях залежить від зони радіоактивного зараження, де зна-

ходиться укриття, і визначається тільки органами цивільної оборони.

При вимушеному виході з укриття на заражену місцевість обов'язково

треба надягти індивідуальні засоби захисту. При поверненні в укриття варто

видалити радіоактивний пил з верхнього одягу і взуття, обережно зняти одяг,

взуття і засоби захисту і залишити їх зовні або в тамбурі.

В укритті потрібно дотримуватися чистоти і порядку, уникати зайвих

ходінь, тому що може погіршитися склад повітря і підвищитися температура

в приміщенні.

2.6. Укриття найпростішого типу

Найпростіші укриття призначені для захисту людей, що укриваються в

них, від впливу вражаючих факторів ядерного вибуху і від потрапляння на

людину отруйних речовин і бактеріальних засобів.