Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

Забруднення питної води. Питна вода – найважливіший фактор здоров'я

людини, у крани міських квартир питна вода надходить з річок, водоймищ,

озер, з підземної глибини.

Найчистіша – це підземна (артезіанська) вода. Однак для великих міст

цієї води не вистачає.

Вода може містити 13 тис. токсичних речовин, через воду передається до

80% усіх захворювань, від яких щорічно вмирає 25 млн. людей. У реальних

умовах вода містить органічні і мінеральні з'єднання, мікро- і макроелементи,

гази, колоїдні частки і живі мікроорганізми.

Основні компоненти питної води незмінні – гідрокарбонатні, сульфатні і

солі кальцію, магнію і натрію. З мінералів у воді утримується кремній, фтор,

стронцій, цинк; з макроелементів – залізо і калій.

Вміст цих речовин не повинний перевищувати ГДК. Частки ґрунту й

усе, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки.

Щоб природна вода була придатна до вживання, вона проходить кілька

стадій очищення і знешкодження на водопровідних станціях.

Способи очищення води:

механічні;

фізичні;

фізико-механічні;

хімічні;

фізико-хімічні;

біологічні і комплексні.

Після механічних, хімічних і фізико-хімічних методів очищення стічні

води підлягають біологічному очищенню (мікроорганізми) для остаточного

очищення стоків від органічних речовин.

Біологічне очищення здійснюється в біофільтрах.

Після визначення методів очищення у воді можуть знаходитися різнома-

нітні віруси і бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники че-

ревного тифу, вірус поліомієліту, гепатиту і т.д.).

Знешкодити мікроорганізми можна такими методами:

термічно (кип'ятіння);

за допомогою сильних окислювачів (наприклад, хлору, озону, мар-

ганцевокислого калію);

впливом іонів благородних металів (срібла);

фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або

ультразвуку).

У питну воду можуть потрапляти інші токсичні речовини: іони важких

металів, з'єднання фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити.

На сьогодні відомо близько 100 захворювань, що нам «дарує» питна во-

да. Яку ж воду необхідно пити, щоб бути здоровим?

Одні фахівці радять пити кип'ячену або вистояну воду, інші наполягають

на воді «срібній», через те, що срібло знищує мікроорганізми. Однак срібло –

це метал, здатний накопичуватися в організмі людини. Сьогодні можна сказа-

ти, що «срібна» вода є лікувальним засобом, що може допомогти при ліку-

ванні окремих хвороб тільки у випадку її вживання у визначених дозах і не-

тривалий час. Як альтернативу питній воді використовувати її просто непри-

пустимо.

У торговельних організаціях можна придбати різні індивідуальні і коле-

ктивні фільтри для водопровідної води, однак лише деякі з них здатні зробити

воду максимально безпечною, універсальних фільтрів, придатних цілком очи-

стити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Однак у наш час фі-

льтри стали предметом першої необхідності.

3. Психофізіологічні фактори небезпеки

У процесі своєї діяльності людина використовує не тільки свої фізичні

можливості, але і витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості

характеру, волю, розумові здібності й інші.

Небезпечні фактори, обумовлені особливостями фізіології і психології

людини, називаються психофізіологічними.

Психофізіологічні небезпеки в сучасному світі є наслідком цілісності або

розладу, стійкості або дисгармонії, спокою або тривоги, успіху або невдач,

фізичного і морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора

психофізіологічних небезпек, який би не впливав на людину. Кожний з цих

факторів у залежності від тривалості дії можна віднести до постійних або

тимчасових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії

варто вважати:

недоліки органів почуттів (дефекти зору, слуху й ін.);

порушення зв'язків між сенсорними і моторними центрами, унаслі-

док чого людина не здатна реагувати адекватно на ті або інші зміни, що

сприймаються органами почуттів;

дефекти координації рухів (особливо складних рухів і операцій,

прийомів і т.п.);

підвищена емоційність;

відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у до-

сягненні цілей, незадоволення оплатою праці, монотонність праці, відсут-

ність пізнавального моменту, тобто нецікава робота і т.п.).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії

варто вважати:

нестача досвіду (поява ймовірної помилки, неправильні дії, напруга

нервово-психічної системи, острах припуститися помилки;

необережність (може призвести до поразки не тільки окремої лю-

дини, але і всього колективу);

стомлення (розрізняють фізіологічне і психологічне стомлення);

емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, стреси, пов'язані з

побутом, родиною, друзями, керівництвом).

Діяльність людини можна розділити на дві категорії – фізичну і розумо-

ву.

Фізична діяльність – діяльність, пов'язана з конкретними предметними

діями (наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво і т.п.).

Розумова діяльність пов'язана з психічними процесами, під час яких

людина планує свої дії, оперуючи образами і язиковими символами.

Людина в діяльності виступає як особистість, що має визначені мотиви і

намічені цілі. Мотивами можуть виступати потреби, почуття і т.п. Для реалі-

зації діяльності необхідно мати об'єкт діяльності, внутрішні спонукання, а

також співвідношення спонукання і цілей людини, яких вона хоче досягти в

результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності спонукує або

особисте збагачення (задоволення своїх потреб), або неможливість фізичного

існування без діяльності.

4. Фактори, що впливають на продуктивність праці

Вивчення умов праці показало: існує безліч факторів, що впливають на

продуктивність праці.

Основні фактори, що впливають на продуктивність праці:

організація робочого місця;

режим напруги і відпочинку під час роботи;

колір стін приміщення;

ставлення до роботи.

Вони формують загальний настрій на роботу і полегшують або усклад-

нюють появу трудових зусиль.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик

роботи) ступеню нервової напруги в процесі роботи, користуються характе-

ристиками, що відображають напруження сенсорного апарату, вищих нерво-

вих центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. Сьо-

годні складені спеціальні таблиці класифікації роботи за ступенем нервово-

емоційної напруги, в основу яких покладено такі показники:

інтелектуальне й емоційне навантаження;

тривалість зосередженого спостереження;

кількість виробничо важливих об'єктів одночасного спостереження;

кількість сигналів на годину;

темп;

час активних дій;

необхідність самостійного пошуку пошкоджень;

монотонність праці;

напруження зору;

точність виконання роботи;

змінюванність;

режим праці і відпочинку.

Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи.

Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий – незначну.

Працездатність залежить від таких факторів:

вік;

здоров'я людини;

стать;

навички у роботі;

санітарно-гігієнічні умови і т.п.

Деякою мірою на працездатність впливають мотивація, моральні і мате-

ріальні стимули.

Негативними емоціями, що знижують працездатність, є: страх, невпев-

неність, поганий настрій.

Позитивними емоціями, що значно продовжують період стійкої працез-

датності, є: упевненість, спокій, бадьорий настрій.

Продовжити стійку працездатність можна завдяки:

оптимальному рівню напруги психофізіологічних функцій;

комфортним умовам праці;

правильного поєднання режимів праці і відпочинку;

проведенню фізкультурних пауз і емоційного розвантаження;

використанню спеціальних психофармакологічних засобів або тоні-

зуючих напоїв;

спеціальному інформуванню людини про результати її діяльності;

спостереженню і контролю за її роботою.

Комфортні умови забезпечують, крім високої працездатності, гарне са-

мопочуття; при цьому не виникають небезпечні напруги компенсаторних сис-

тем організму; здоров'я людини не погіршується тривалий час.

Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяльність

узагалі впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів – активний і

пасивний.

Активний відпочинок – це, наприклад, заняття спортом, туристичні поїз-

дки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні і т.п. Саме активний відпочи-

нок сприяє підвищенню працездатності, поліпшенню психічного стану осо-

бистості, настрою.

Пасивний відпочинок – перегляд кінофільмів, прослуховування музики,

сидячи, лежачи, читання книг і т.п. Особливим, але обов'язковим видом тако-

го відпочинку є сон.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жа-

хів, небезпек, страху, коли життя начебто висить на волосині, а сили немає,

щоб чинити опір – усе це негативно впливає на стан людини, а відповідно на

активність її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження

працездатності спостерігається навесні, особливо в працівників з нервово-

емоційною перенапругою.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Дати визначення, що таке середовище проживання.

2. Основні елементами виробничого і невиробничого середовища.

3. Дати визначення навколишнього середовища.

4. Дати визначення атмосфери.

5. Перелічити джерела забруднення атмосфери.

6. Назвіть атмосферні шари Землі і на якій висоті вони знаходяться?

7. Що є руйнівником озонового шару атмосфери?

8. Що приводить до утворення кислотних дощів?

9. Дати визначення гідросфери.

10. До яких захворювань призводить хлорування прісної води?

11. Дати визначення літосфери.

12. Перелічити джерела забруднення літосфери.

13. Дати визначення біосфери.

14. Що відноситься до шкідливих факторів?

15. Які фактори називають небезпечними?

16. Що відноситься до хімічно небезпечних і шкідливих факторів?

17. Що є біологічно небезпечними і шкідливими факторами?

18. Які фактори називаються психофізіологічними?

19. Які психофізіологічні фактори потенційної небезпеки варто вважати факто-

рами постійної дії?

20. Які психофізіологічні фактори потенційної небезпеки варто вважати факто-

рами тимчасової дії?

21. Перелічити категорії діяльності людини і з чим пов'язана кожна з них?

22. Перелічити основні фактори, що впливають на продуктивність праці.

23. Від яких факторів залежить працездатність людини?

24. Перелічити негативні емоції, позитивні емоції що знижують працездатність і

такі, що продовжують період стійкої працездатності.

25. Завдяки чому можна продовжити стійку працездатність?

Список рекомендованої літератури

[11,с.5-42;12,с.150-151,168-173; 15, с.54-71, 142-151,

204-207, 227-230; 23]

3. НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ І ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА

План

1. Основні положення і принципи забезпечення безпеки.

2. Техногенна безпека.

3. Мікроклімат робочої зони і нормалізація його показників.

1. Основні положення і принципи забезпечення безпеки

Проблема захисту людини від небезпек у різних умовах його життя ви-

никла одночасно з появою на Землі наших предків.

У даний час людина більш за все страждає від нею ж самою створених

небезпек. Тільки в дорожньо-транспортних випадках в Україні щорічно гине

понад 6 тис. людей і приблизно 40 - 42 тис. людей отримують травми. Десят-

ки тисяч людей стають жертвами алкоголю. Тисячі людей гинуть на вироб-

ництві.

Джерелами (носіями) небезпек є природні процеси і явища, техногенне

середовище і дія людей.

Небезпека – центральне поняття БЖД, під яким розуміються будь-які

явища, що загрожують життю і здоров'ю людини.

Ознаками, що визначають небезпеку є:

загроза для життя;

можливість завдання збитку здоров'ю;

порушення умов нормального функціонування органів і систем лю-

дини.

Класифікація небезпек:

за походженням: природні, техногенні, соціальні, політичні, війсь-

кові;

за часом прояву наслідків: імпульсні і кумулятивні (наприклад,

концентрація енергії вибуху у визначеному напрямку);

за локалізацією: пов'язані з атмосферою, літосферою, гідросферою,

космосом;

за наслідками: травми, захворювання, аварії, утоплення, пожежі, за-

гибель;

за завданим збитком: соціальні, технічні, екологічні і т.д.;

за сферою прояву: побутові, шляхово-транспортні, виробничі, вій-

ськові й ін.;

за структурою: прості, складні, виробничі;

за характером впливу на людину: активні і пасивні. До пасивних ві-

дносяться небезпеки, що активізуються завдяки енергії, носієм якої є сама

людина. До них відносять (гострі речі, що колються і ріжуться) нерухомі

елементи; нерівності поверхні, по якій переміщається людина; ухили, під-

йоми; незначні тертя між поверхнями, що стикаються. Активні небезпеки

– всі інші, що виявляють активність при впливі на людину.

Небезпеки мають потенційний, тобто прихований характер.

Умови, за яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причи-

нами.

В основі профілактики нещасних випадків, власне кажучи, лежить від-

найдення причин.

1.1. Індивідуальний і соціальний ризик

Найбільш розповсюдженою оцінкою небезпеки є ризик.

Ризик – частота реалізації небезпек.

Ризик розцінюється або як небезпечна умова, за якої виконується діяль-

ність, або ж як дія, учинена в умовах невизначеності.

Розрізняють індивідуальний і соціальний ризик.

Індивідуальний ризик – характеризує небезпека визначеного виду для

окремого індивідуума.

При визначенні індивідуального ризику необхідно враховувати частку

часу перебування в «зоні ризику» і постійне місце проживання індивідуума.

Соціальний ризик (точніше, груповий) – це ризик для групи людей.

Соціальний ризик – це залежність між частотою виникнення подій і чис-

лом уражених при цьому людей.

Соціальний ризик, на відмінність від індивідуального, менше залежить

від географічного розташування.

Вчені виділяють 4 методичних підходи до визначення ризику:

інженерний – ґрунтується на статистиці;

модельний – заснований на побудові моделей впливу шкідливих

факторів на окрему людину, професійні групи і т.д.;

експертний – коли імовірність подій визначається на основі опиту-

вання досвідчених фахівців;

соціологічний – заснований на опитуванні населення.

Критерії ризику:

неприпустимий (надмірний) характеризується винятково високим

рівнем, що у більшості випадків приводить до негативних наслідків;

небажаний (гранично допустимий) – це максимальний ризик, що не

повинний перевищуватися, незалежно від очікуваного результату;

припустимий з перевіркою (прийнятний ризик) – це такий рівень

ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), з огляду на техніко-

економічні і соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Він

поєднує технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і є визначеним

компромісом між рівнем безпеки і можливостями його досягнення. Суть

концепції прийнятного ризику полягає в бажанні створити настільки не-

значні небезпеки, які у даний момент може сприйняти суспільство;

припустимий без перевірки (знехтуваний) – ризик має настільки ни-

зький рівень, що він знаходиться в межах припустимих відхилень природ-

ного рівня.

Оскільки на практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютно-

го, неможливо, сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на дося-

гненні прийнятного (припустимого) ризику.

Мотивація ризику. У процесі діяльності людини можуть виникати небе-

зпечні ситуації, у яких створюється досить велика імовірність нещасного ви-

падку.

Мотиви виступають як направляюча і контролююча сила цієї діяльності.

Саме мотиви є психологічним чинником, виходячи з якого можна знайти від-

повідь на запитання, чому в даній ситуації людина діє саме так, а не інакше.

Одним з найважливіших мотивів у житті є прагнення:

до успіху (у роботі й особистому житті);

до багатства (для реалізації своїх фізіологічних, духовних і творчих

потреб);

до влади (для реалізації своїх планів).

У праці виявляються такі основні п'ять мотивів:

Мотив вигоди полягає в одержанні винагороди за результати праці, тоб-

то матеріальна вигода (зарплата, премія, бажання швидко розбагатіти за чу-

жий рахунок) і соціальна вигода (незалежність, престиж, самоутвердження).

Мотив задоволення виявляється в одержанні задоволення від результату

і процесу праці. Людина хоче «показати себе» або «довести собі і оточую-

чим», що вона може щось, чого не можуть інші.

Мотив безпеки полягає в прагненні уникнути небезпек, що виникають у

процесі праці. Це не тільки можливість фізичних ушкоджень, але і матеріаль-

ні небезпеки (зменшення заробітку, позбавлення премії), а також небезпеки

соціального порядку (втрата авторитету, адміністративне покарання).

Мотив зручності виявляється в прагненні вибрати більш легкий спосіб

виконання завдання з меншими енергетичними витратами і психологічною

напругою.

Мотив нівелювання знаходиться в прагненні діяти відповідно до того,

який спосіб дії прийнятий у даній групі (бути не гірше інших). У даному ви-

падку людина не має ні нагороди, ні покарання й у цьому відмінність мотиву

нівелювання від інших мотивів.

Роль і питома вага кожного з перерахованих мотивів у загальній мотива-

ції в різних людей далеко не однакова. Якщо людина недостатньо чітко ста-

новить небезпеку своїй праці, то сила мотивації до використання засобів за-

хисту і виконання правил безпеки буде невисокою.

Управління ризиком. Як підвищити рівень безпеки? Це основне питання

теорії і практики безпеки.

Очевидно, що для цієї мети засоби можна витрачати за трьома напрям-

ками:

удосконалення технічних систем і об'єктів;

підготовка персоналу;

ліквідація наслідків.

В основі управління ризиком лежить методика порівняння витрат і

отриманих вигод від зниження ризику.

Послідовність вивчення небезпек:

Стадія 1 – попередній аналіз небезпек (виявлення джерел небезпеки і ви-

значення частини системи, що можуть викликати ці небезпеки, а також ввести

обмеження на аналіз, тобто виключити небезпеки, що не будуть вивчатися).

Стадія 2 – виявлення послідовності небезпечних ситуацій.

Стадія 3 – аналіз наслідків.

Методи забезпечення безпечної діяльності.

Метод – спосіб досягнення мети.

Існує три методи забезпечення безпеки.

Метод А знаходиться в просторовому або тимчасовому поділі гомосфе-

ри і ноксосфери. Це досягається засобами дистанційного управління, автома-

тизації, роботизації, організації й ін.

Гомосфера – простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі ро-

зглянутої діяльності.

Ноксосфера – простір, у якому постійно існують або періодично вини-

кають небезпеки.

Метод Б складається з нормалізації ноксосфери шляхом виключення

небезпек. Це сукупність заходів, захищає людину від шуму, газу, пилу, небез-

пеки травмування засобами комплексного захисту.

Метод В включає гаму прийомів і засобів, спрямованих на адаптацію

людини до відповідного середовища і підвищення її захищеності.

Даний метод реалізує можливості профвідбору, навчання, психологічно-

го впливу, інструктування, застосування індивідуальних засобів захисту.

2. Техногенна безпека

До техногенних відносять небезпеки, що виникають у процесі функціо-

нування технічних об'єктів із причин, безпосередньо не пов'язаних з діяльніс-

тю людини, яка обслуговує ці об'єкти.

Інакше кажучи, техногенними називають небезпеки, пов'язані безпосе-

редньо з природою механізмів, машин, споруджень, технічних пристроїв.

Техногенні небезпеки варто попереджати відповідними заходами, спря-

мованими на удосконалення техніки.

Техногенні небезпеки за впливом на людину можуть бути:

- механічними; - фізичними;

- хімічними; - психофізіологічними.

Механічні небезпеки створюються падаючими, що рухаються, обертови-

ми об'єктами природного і штучного походження.

Механічними небезпеками природної властивості є обвали і каменепади

в горах, снігові лавини, селі, град і ін.

Носіями механічних небезпек штучного походження є механізми і ма-

шини, різне обладнання, транспорт, будинки і спорудження, що впливають у

силу різних обставин на людину своєю масою або іншими властивостями.

У результаті дії механічних небезпек можливі тілесні ушкодження різної

ваги.

Об'єкти, що мають механічну небезпеку, можна розділити на два класи –

енергетичні і потенційні.

Механічні небезпеки поширені у всіх видах діяльності людей (спортив-

ній, побутовій, виробничій).

Розглянемо деякі небезпеки техногенного характеру і їхній вплив на лю-

дей.

2.1. Вібрація

Вібрація – це малі механічні коливання, що виникають у пружних тілах,

що сприймаються організмом людини як струс.

Для всього тіла в положенні сидячи резонанс наступає на частотах

4 – 6 Гц. При підвищенні частоти коливань вище 7 Гц можливі резонансні

коливання в органах. Для органів, розташованих у грудній клітці і черевній

порожнині (груди, діафрагма, живіт) резонансними є частоти 3 – 3,5 Гц.

Для більшості внутрішніх органів власні частоти лежать у діапазоні

6–9 Гц.

У залежності від характеру контакту працівника з вібруючим обладнан-

ням розділяють на:

локальну вібрацію (передається в основному через кінцівки рук і

ніг). Локальна вібрація – має місце в основному при роботі з вібруючим

ручним інструментом або настільним обладнанням;

загальну (передається через опорно-руховий апарат). Загальна віб-

рація – переважає на транспортних машинах, у виробничих цехах важкого

машинобудування, ліфтах, тобто, де вібрують підлоги, стіни або основне об-

ладнання.

При дії на організм загальної вібрації в першу чергу страждає:

опорно-руховий апарат;

нервова система;

аналізатори (такі як вестибулярний, зоровий, тактильний).