Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним спо-

собом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазуючими розчина-

ми, або розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою поливаль-

но-миючих машин і ін. шляхових машин. Механічний спосіб - зрізання і

видалення верхнього зараженого шару ґрунту (снігу) за допомогою буль-

дозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а пухкого снігу до 20 см або ізоляція

зараженої поверхні з використанням настилів із соломи, очерету, гілок,

дощок і т.д.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженим шкірно-

наривними і нервово-паралітичними ОР, виконується обробкою розчина-

ми хлорного вапна, при зараженні нервово-паралітичними ОР - розчинами

їдкого натру (лугом).

1.3. Дезінфекція

Дезінфекція - знищення в зовнішньому середовищі збудників зараз-

них хвороб при застосуванні супротивником бактеріальних засобів. Розрі-

зняють профілактичну, поточну і заключну дезінфекцію (останні два види

дезінфекції мають загальну назву осередкової). Профілактична дезінфек-

ція проводиться до виникнення захворювань населення шляхом викорис-

тання миючих і чистящих засобів, що включають бактерицидні добавки

(пасти "Східна" і "Саніта", порошки "Блиск", "Посудомій", "Білизна" і ін.).

Поточна дезінфекція - обов'язковий протиепідемічний захід при багатьох

інфекційних захворюваннях - виконання санітарно-гігієнічних заходів у

джерелі і знезараження різних об'єктів зовнішнього середовища, а також

виділень (фекалії, сеча, мокроти й ін.).

Заключна дегазація у джерелах поразки проводиться після госпіталі-

зації хворого або після його смерті. Виконують її бригади дезинфекційних

станцій або дезинфекційних відділів санепідемстанцій.

Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним або

комбінованим способами. Хімічний спосіб - знищення хвороботворних

мікробів і руйнування токсинів дезинфікуючими (дегазуючими) речови-

нами - основний спосіб дезінфекції. Дезінфекція здійснюється поливанням

споруджень, територій розчинами або суспензіями. Для знищення вегета-

тивних форм мікробів і руйнування токсинів при температурі +50ºС і ви-

ще застосовуються суспензії дві треті основної солі гіпохлориту кальцію зі

вмістом 5-6% активного хлору або 10-12% активного хлору для знищення

спорових форм мікробів. Для знищення спорових і вегетативних форм

мікробів і руйнування токсинів при температурі нижче 50ºС застосовують

5% розчин гексохлораміну або 10% розчин дихлораміну в дихлоретані.

Фізичний спосіб дезінфекції - кип'ятіння білизни, посуду, збирального

матеріалу, предметів догляду за хворими й ін. Застосовується в основному

при кишкових інфекціях. Механічний спосіб дезінфекції здійснюється

тими ж методами і прийомами, що і дегазація, і передбачає видалення за-

раженого шару ґрунту або настилів.

У районах виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у пе-

ршу чергу знезаражуються території об'єктів, що продовжують роботу,

проходи від мховищ і укриттів, негерметизовані приміщення, район ПУ

ЦО, транспортні засоби, основні проїзні магістралі, лікувальні установи.

Дезінфекція проїзних магістралей, проходів і іншої території здійснюється

спеціальними формуваннями комунально-технічної служби. Знезараження

на об'єктах, у т.ч. і в лікувальних установах, проводиться об'єктовими фо-

рмуваннями і персоналом об'єктів. Робочі місця дезінфікуються самими

робітниками.

Перевірка повноти дезактивації і дегазації здійснюється дозиметрич-

ними і хімічними приладами, а дезінфекція - проведенням бактеріологіч-

ного дослідження.

1.4. Дезинсекція

Дезинсекція - це знищення за допомогою спеціальних хімічних засо-

бів комах, що є або можуть бути переносниками інфекційних (заразних)

захворювань.

1.5. Дератація

Дератація - це знищення в основному за допомогою хімічних засобів

(отрут) гризунів, що є або можуть бути переносниками інфекційних (зара-

зних) захворювань.

2. Санітарна обробка і її проведення

Санітарна обробка - комплекс заходів щодо ліквідації зараження осо-

бового складу формувань і населення радіоактивними, отруйними речови-

нами, а також бактеріальними засобами - складова частина спеціальної

обробки. Вчасно і якісно проведена санітарна обробка: знезараження по-

верхні тіла і зовнішніх слизових оболонок, одяг і взуття значно знижують

можливість поразки людей, що знаходилися в зонах зараження, і багато в

чому запобігають поширенню інфекції за межі зони бактеріологічного

(біологічного) зараження.

2.1. Санітарна обробка людей

У залежності від ступеня зараженості й обстановки люди можуть

піддаватися повній або частковій обробці.

Часткова санітарна обробка передбачає знезараження рук, обличчя,

шиї, слизових оболонок рота, носа з метою видалення РР, ОР і БР, а також

нейтралізації (знезараження ) ОР і БР відповідними розчинами, часткова

обробка виконується самими потерпілими або в порядку взаємодопомоги з

використанням табельних і підручних засобів знезараження. При прове-

денні часткової санобробки особливо важливо провести її якомога скоріше

і ретельніше.

При радіоактивному зараженні часткову санітарну обробку варто

провести упродовж першої години після зараження безпосередньо в райо-

ні зараження і повторити її після виходу з зараженої зони. У першу чергу

видаляють радіоактивний пил з відкритих ділянок тіла, одягу, взуття і ЗІЗ.

При цьому ЗІЗ не знімають. Якщо ж люди були без ЗІЗ, то відкриті ділян-

ки шкіри обмивають незараженою водою. У зараженій зоні для цих цілей

як виняток можна користуватися забрудненими підручними засобами і

водою з відкритих водойм. Ефективність часткової санобробки (дезакти-

вації) шкірних покривів становить: 80% – при вологому обтиранні тампо-

нами, 90% – при обмиванні водою без мила, 98% – при обмиванні водою з

милом.

При зараженні отруйними (отрутними) речовинами часткова саноб-

робка є дегазацією ОР, що потрапили на зовнішні покриви, одяг, взуття і

ЗІЗ. Цей захід проводиться в перші хвилини після виявлення зараження.

Дегазацію ОР проводять за допомогою індивідуальних протихімічних

пакетів (ІПП-8). Особливо часто обробляють місця виявлення краплинно-

рідких ОР, спочатку уражені ділянки шкірного покриву, а потім одяг,

взуття і ЗІЗ.

Використання ІПП-8 при обробці упродовж перших 5 хв після зара-

ження послаблює ефект поразки: при застосуванні Ві-газів у 25 разів, при

застосуванні зоману - у 10 разів, при застосуванні іприту - цілком.

При ураженні людей без захисного одягу необхідно якомога швидше

замінити одяг, що піддався зараженню. При використанні дегазуючих роз-

чинів, необхідно остерігатися потрапляння їх в очі, ніс, рот.

При зараженні бактеріальними засобами (БЗ) часткову санобробку

проводять по можливості відразу ж після виявлення зараження і полягає

вона в знезаражуванні БЗ на відкритих ділянках шкіри, взуття, одягу і ЗІЗ.

При цьому, не знімаючи протигаз, ретельно обмітають за допомогою під-

ручних засобів (гілками, пучками трави або віниками) одяг, взуття і ЗІЗ, а

після зняття струшують їх і обмивають водою, відкриті ділянки шкіри об-

робляють дезинфікуючими розчинами з ІПП-8, після чого через 10-15 хв

усе тіло обмивають водою. Порожнину рота прополіскують водою або

розчином питної соди (1чайна ложка на 1 склянку води),

ривалону (розчин 1:1000), перекису водню (3% розчин) та ін. антисепти-

ків. Волосся на голові та нігті коротко стрижуть.

При одночасному зараженні РР, ОР і БР спочатку проводять заходи

щодо дегазації, а потім при необхідності й ін. заходи. Ступінь зараження

контролюють відповідними приладами.

Повна санітарна обробка людей здійснюється на незараженій тери-

торії при ступені зараження вище припустимих норм і полягає вона в мит-

ті всього тіла теплою водою з милом або миючими засобами з знезара-

ження м одягу, взуття і ЗІЗ.

Повну санобробку проводять не пізніше 3-5 год з моменту зараження

на стаціонарних обмивальних пунктах (СОП), що організуються на базі

існуючих об'єктів комунально-побутового обслуговування (бань, санпро-

пускників, пралень і ін.), а також на тимчасових пунктах з використанням

пересувних дезінфекційно-душових установок.

При зараженні ОР і БР незалежно від ступеня зараження і проведення

часткової санобробки проводять і повну санітарну обробку. Якщо після

часткової обробки ступінь зараженості РР не перевищує припустимих

норм, повну санітарну обробку не проводять.

При повній санобробці людей застосовується вода з температурою

30-40

С при нормі витрати на одну людину: мила – 40г, води - 30-60г. По-

вна санітарна обробка триває 30 хв (роздягання – 5 хв, миття – 15 хв, одя-

гання – 10 хв). Чергова зміна людей роздягається ще до закінчення миття

попередньої зміни.

Якість повної санобробки перевіряють відповідними приладами і по-

вторним медоглядом. Перший медичний огляд - у роздягальному відді-

ленні перед входом у мийне відділення.

2.2. Знезараження одягу, взуття і засобів

індивідуального захисту (ЗІЗ)

Одяг, взуття і ЗІЗ, якщо ступінь зараженості їх не перевищує припус-

тимої норми, повинні піддаватися обов'язковому знезаражуванню. Роботи

зі знезараження здійснюють спеціальні формування на стаціонарних стан-

ціях знезараження (ССЗ) і тимчасових майданчиках знезараження (ТМЗ).

ССЗ організується на базі механічних пралень, дезинфекційних уста-

нов, лазень, що мають дезинфекційні камери, лікувальних і ін. установ і

обробляють вони, як правило, одяг, взуття, ЗІЗ з високим ступенем зара-

женості.

ТМЗ розгортають звичайно поблизу районів збору формувань ЦО або

поблизу виходу з джерела поразки.

Майно, заражене одночасно ОР і БР піддають обробці, що забезпечує

його дегазацію і дезінфекцію. Результати знезараження контролюються

відповідними приладами.

Повна дезактивація одягу досягається пранням у пральних машинах

із застосуванням миючих розчинів, взуття – обробкою його органічними

розчинниками на пунктах знезараження.

Часткова дезактивація одягу, взуття і ЗІЗ забезпечується витрушу-

ванням, вибиванням (одягу), миттям або протиранням дезактивуючими

розчинами (взуття і ЗІЗ) у районах збору після виходу з зон зараження.

При дезактивації пранням вовняних і суконних виробів, а також ви-

робів з хутра і шкіри, щоб вони не давали усадку і не грубіли, застосову-

ють спеціальний екстраційний спосіб дезактивації, при якому органічний

розчинник використовують як миючу ванну.

При дегазації одягу, взуття і ЗІЗ застосовуються такі способи: вимо-

чування у воді, протирання дегазуючими розчинами, кип'ятіння в підлу-

женій воді, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю, прання в дегазую-

чих розчинах за спеціальною технологією, обробка пароаміачною суміш-

шю, екстракційний спосіб дегазації.

Дегазація кип'ятінням застосовується для бавовняних і шовкових

тканин, прогумованих або гумових виробів. Бавовняні і шовкові тканини

кип'ятять у розчинах СФ-2у (СФ-2), а гумові і прогумовані вироби - у воді.

Хутряні, суконні і вовняні вироби дегазувати кип'ятінням не можна. Їх

дегазують у пароповітряно-аміачних камерах. Після кип'ятіння одяг і біли-

зну додатково перуть, просушують і пропрасовують.

Дезінфекція і дезінсекція одягу, взуття і ЗІЗ здійснюється на дегаза-

ційних пунктах, станціях або майданчиках санітарної обробки або на пун-

ктах спеціальної обробки. Дезінфекцію здійснюють шляхом обробки па-

роповітряною сумішшю, водяною парою, кип'ятінням, замочуванням у

дезінфікуючих розчинах.

3. Заходи безпеки при проведенні робіт зі знезараження

Усі роботи зі знезараження (дезактивація, дегазація і дезінфекція)

виконують спеціально навчені формування ЦО з обов'язковим дотриман-

ням заходів безпеки.

До основних вимог безпеки відносяться:

- дотримання правил поведінки на зараженій місцевості;

- обмеження контакту людей із зараженими предметами;

- забезпечення всіх працюючих ЗІЗ;

- проведення ретельної санітарної обробки людей після закінчення

робіт;

- дозиметричний і медичний контроль;

- не знімати і не розстібати ЗІЗ на зараженій території;

- не можна приймати їжу, пити, курити, необхідно дотримуватись

встановлених термінів перебування в ЗІЗ і стежити за їх справністю;

- захищати від вологи ЗІЗ, якщо вони виконані з вологонепроникних

матеріалів;

- не виходити із зони зараження на знезаражену територію без саноб-

робки;

- використані при знезаражуванні ганчір’я, щітки, щітки укладати в

спеціальні ями або ящики з кришками для наступного знезараження або

спалювання;

- ЗІЗ застосовувати в залежності від виду руйнування і властивостей

використаних знезаражуючих засобів;

- для полегшення умов роботи в жаркий час у ЗІЗ використовувати

екрануючі костюми і змочувати їх водою.

У зимовий час при використанні прогумованих захисних костюмів

для попередження обморожування варто одягати вовняну білизну.

При роботі із ЗІЗ через кожні 30 хв улаштовують перерви на 5-10 хв,

через 2 год - перерви на відпочинок на 20 хв у межах незараженої (знеза-

раженої) території, де можна було б зняти протигаз і розстебнути ЗІЗ після

часткової обробки.

Варто мати на увазі, що процес вивітрювання ОР із продегазованих

дерев'яних, пластмасових і гумових виробів, а також замаслених повер-

хонь і деталей техніки триває до двох діб. Тому необхідно застосовувати

відповідні запобіжні заходи.

Робочий інвентар, обладнання і ЗІЗ, використовувані при знезаражу-

ванні, необхідно через кожні 2-3 год роботи піддавати обробці дегазую-

чими розчинами. До робіт по знезараженню не можна допускати людей,

що мають ушкодження шкірних покривів (порізи, подряпини й ін.). Весь

особовий склад формувань ЦО, що працює на знезараженні, має пройти

відповідні щеплення від найбільш розповсюджених інфекцій, що може

застосовувати супротивник. Контакт людей зі стічними водами на пунктах

знезараження має бути виключений. В осіб, що проводять роботи з дезін-

фекції, щодня у встановлені медперсоналом години контролюється темпе-

ратура тіла.

У приміщеннях, у яких здійснюється дезінфекція аерозольним спосо-

бом, входити дозволяється тільки через 20-30 хв після провітрювання. Те-

риторія майданчиків, на яких виконувалися роботи зі знезараження, а та-

кож інвентар і обладнання цих майданчиків піддаються щоденному знеза-

раженню і контролю відповідними приладами. Весь персонал пунктів зне-

зараження проходить щоденну повну санітарну обробку, а їхній одяг,

взуття і ЗІЗ знезаражують і піддають відповідному контролю. Особи, які

проводять дезінфекцію, після закінчення роботи залишаються під нагла-

дом медперсоналу в зонах карантину на терміни, що залежать від характе-

ру інфекційних захворювань. Відповідальність за дотримання заходів без-

пеки при проведенні робіт зі знезараження і проведення періодичного

контролю за їхнім дотриманням покладається на начальників пунктів зне-

зараження, безпосередніх керівників робіт (командирів формувань ЦО) і

відповідний медперсонал.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. У чому полягає сутність знезараження й організація його проведення?

2. Що таке спеціальна обробка?

3. Перелічите види знезараження .

4. Що таке дезактивація?

5. Що таке дегазація?

6. Що відноситься до дегазуючих речовин?

7. Що таке дезінфекція?

8. Що таке дезінсекція?

9. Що таке дератизація?

10. Що таке санітарна обробка?

11. За допомогою чого проводять дегазацію ОР?

12. Як здійснюється повна санітарна обробка людей?

13. Коли виконується повна санітарна обробка?

14. Указати заходи безпеки при проведенні робіт зі знезараження .

15. Як здійснюється знезараження одягу, взуття і засобів індивідуального за-

хисту?

16. Що відноситься до заходів безпеки при проведенні робіт зі знезаражен-

ня?

Рекомендована література

[8, с. 99-104, 207-218]

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

1. ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

ЛЮДИНИ

План

Вступ

1. Фізіологічні особливості організму людини.

2. Іонізуючі процеси в організмі людини.

3. Способи захисту від іонізуючих випромінювань.

Вступ

Людина є найвищою розумною істотою на нашій планеті. Вчені при-

йшли до висновку, що за всю історію еволюції людина в анатомо-

фізіологічному відношенні мало змінилася, а, отже, майже не змінився і її

організм.

Фізіологічні особливості організму людини відіграють важливу роль

у її сприйнятті навколишнього середовища для забезпечення своєї життє-

діяльності. Необхідно точно знати вплив іонізуючих процесів на організм

людини при можливому радіоактивному опроміненні і способи захисту

від цих випромінювань.

1. Фізіологічні особливості організму людини

Сьогодні існує поняття, що організм людини – це сукупність тілесних

(астматичних) і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровоо-

бігу, травлення, дихання, сенсорної системи, опорно-рухової й ін. Однією

з найважливіших систем вважається нервова система, що зв'язує між со-

бою всі системи і частини тіла в єдине ціле. Центральна нервова система

бере участь у прийомі, тестуванні й аналізі будь-якої інформації, що вихо-

дить із зовнішнього і внутрішнього середовища. При виникненні наванта-

ження на організм людини нервова система відмічає ступінь її впливу і

формує захисно-адаптаційну реакцію.

Система сприйняття людиною навколишнього середовища. Для

складання програм життєдіяльності і життєзабезпечення людині необхідно

постійно одержувати інформацію про стан і зміну зовнішнього середови-

ща. Можливість одержувати інформацію про навколишнє середовище,

здатність орієнтуватися в просторі й оцінювати властивості навколишньо-

го середовища забезпечується аналізаторами (сенсорними системами), що

являють собою системи надходження інформації в мозок для аналізу даної

інформації.

У корі головного мозку - вищій ланці центральної нервової системи

(ЦНС), інформація, що надходить із зовнішнього середовища, аналізуєть-

ся і здійснюється вибір варіанта зміни організації життєвих процесів та-

ким чином, щоб ця зміна не привела до ушкодження і загибелі організму.

Сприйняття навколишнього середовища (зовнішніх подразників) лю-

диною здійснюється за допомогою спеціалізованих периферичних утво-

рень - органів почуттів: органи зору, слуху, нюху, смаку, дотику.

Орган зору відіграє виняткову роль у житті людини. За допомогою

зору людина пізнає форму, величину, колір предмета, напрямок і відстань,

на якому він знаходиться. Зоровий аналізатор - це система, яка складаєть-

ся з очей, зорових нервів і зорового центру, розташованого у потиличній

частині кори головного мозку.

Промені світла, потрапляючи в око, проходять через рогівку, хруста-

лик і склоподібне тіло, тобто через три заломлюючі прозорі середовища і

потрапляють на внутрішню оболонку ока - сітківку, у ній знаходяться сві-

тлочутливі рецептори - палички (130 млн.) і колбочки (7 млн.).

Функції паличок і колбочок різні: колбочки забезпечують так званий

денний зір, "нічний" же зір здійснюється за допомогою паличок. Розріз-

няюча здатність паличок і колбочок різна: колбочки дозволяють чітко роз-

різняти дрібні деталі. Кольоровий зір здійснюється винятково через кол-

бочковий апарат, палички кольору не сприймають.

Щоб бачити форму предмета, необхідно чітко розрізняти його межі

обрису. Ця здатність ока характеризується гостротою зору. Гострота зору

вимірюється мінімальним кутом (від 0,5 до 10°), за якого дві точки на від-

стані 5 м ще сприймаються окремо.

Слух - здатність організму сприймати і розрізняти звукові коливання.

Ця здатність втілюється слуховим аналізатором. Людському вуху доступ-

на область звуків, механічних коливань з частотою 16-20000 Гц.

Орган слуху - вухо являє собою сприймаючу частину звукового аналі-

затора. Воно має три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухово-

го проходу, затягнутого пружною барабанною перетинкою, що відокрем-

лює середнє вухо. Вушна раковина, слуховий прохід служать для поліп-

шення прийому звуку високих частот. Вони здатні підсилювати звук з час-

тотою 2000...5000 Гц на 40...20 Дб.

У порожнині середнього вуха розташовані так звані слухові кісточки:

молоточок, ковадло і стремінце. Вони служать для передачі звукових ко-

ливань від барабанної перетинки у внутрішнє вухо, де розташований спе-

ціальний сприймаючий звук кортіїв орган. У середньому вусі амплітуда

коливань зменшується, а м'яз середнього вуха забезпечує захист від звуків

низької частоти.

Внутрішнє вухо відрізняється найбільш складним пристроєм. Воно

складається з трьох частин: завитка, трьох напівкружних каналів і мішеч-

ків передодня. Завиток сприймає звукові подразнення, а мішечки передод-

ня і напівкружні канали - подразнення, що виникаються від зміни поло-

ження тіла в просторі.

Орган слуху сприймає не всі численні звуки навколишнього середо-

вища. Частоти, близькі до верхньої і нижньої меж чутливості, викликають

слухове відчуття лише при великій інтенсивності і з цієї причини звичай-

но не чутні. Дуже інтенсивні звуки чутного діапазону можуть викликати

біль у вусі і навіть привести до втрати слуху.

Механізм захисту слухового аналізатора від ушкодження при впливі

інтенсивних звуків передбачений аналітичною будовою середнього вуха,

системою слухових кісточок і м'язових волокон, що є механічною переда-

тною ланкою, відповідальних за появу акустичного рефлексу у відповідь

на інтенсивний звуковий подразник. Виникнення акустичного рефлексу

забезпечує захист чуттєвих структур завитка внутрішнього вуха від руй-

нування.

Нюх - здатність сприймати запахи здійснюється за допомогою нюхо-

вого аналізатора, рецептором якого є нервові клітини, розташовані в сли-

зовій оболонці верхнього і, частково, середнього носових ходів. Запахи

здатні загострювати чутливість нервової системи, сприяти стану пригні-

ченості, підвищеної дратівливості.

Смак - відчуття, що виникає при впливі подразників на специфічні

рецептори, розташовані на різних ділянках язика. Смакове відчуття скла-

дається зі сприйняття кислого, солоного, солодкого і гіркого; варіації сма-

ку є результатом комбінації основних перерахованих відчуттів. Різні діля-

нки язика мають неоднакову чутливість до смакових речовин: кінчик язи-

ка більш чуттєвий до солодкого, край язика - до кислого, кінчик і краї - до

солоного і корінь язика найбільш чуттєвий до гіркого.

Дотик - складне відчуття, що виникає при роздратуванні рецепторів

шкіри, слизових оболонок і м'язово-суглобного апарата. Основна роль у

формуванні дотику належить шкірному аналізатору, що здійснює сприй-

няття зовнішніх механічних, температурних, хімічних і інших подразни-

ків. Дотик складається з тактильних, температурних, болючих і рухових

відчуттів. Основна роль у відчутті належить тактильній рецепції - дотику і

тиску.

Між усіма системами організму існує взаємозв'язок, і організм люди-

ни у функціональному відношенні являє собою єдине ціле. Одна з найва-

жливіших функціональних систем організму - нервова система, вона зв'я-

зує між собою різні системи і частини організму.

Нервова система функціонує за принципом рефлексу. Рефлексом на-

зивають будь-як відповідну реакцію організму на роздратування з навко-