Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

лишнього або внутрішнього середовища, що здійснюється за участю

центральної нервової системи.

В організмі людини функціонує ряд систем забезпечення безпеки:

очі, вуха, ніс, кістково-м'язова система, шкіра, система імунного захисту.

Наприклад, очі мають віка, що несуть функцію захисту очного яблука,

охороняючи орган зору від надмірного світлового потоку і механічного

ушкодження, сприяють зволоженню його поверхні і видаленню зі сльозою

сторонніх тіл. Вуха при надмірно голосних звуках забезпечують захисну

реакцію: два найменших м'язи середнього вуха різко скорочуються і три

найменших кісточки (молоточок, ковадло і стремінце) перестають колива-

тися, настає блокування, і система кісточок не пропускає у внутрішнє вухо

надмірно сильних звукових коливань.

Біль виникає при порушенні нормального фізіологічного стану в ор-

ганізмі через вплив шкідливих факторів. Суб'єктивно людина сприймає

біль як тяжке гнітюче відчуття. Об'єктивно біль супроводжується деякими

вегетативними реакціями (розширення зіниць, підвищення кров'яного тис-

ку, блідість шкіри й ін.) характер болючих відчуттів залежить від особли-

востей конкретного органа і сили руйнівного впливу.

В організмі людини функціонує система імунного захисту. Імуні-

тет - це властивість організму, що забезпечує його стійкість до дії чужо-

рідних білків, хвороботворних (патогенних) мікробів і їхніх отрутних про-

дуктів. Таким чином, фізіологічні особливості організму людини дозво-

ляють одержувати відомості про навколишнє середовище, правильно на

них реагувати і співіснувати.

2. Іонізуючі процеси в організмі людини

Іонізуюче випромінювання викликає в організмі ланцюг оборотних і

необоротних процесів. При прямій дії радіації відбувається дисоціація

складних молекул у результаті розриву хімічних зв'язків. У результаті ра-

діаційно-хімічних змін порушуються обмінні процеси, сповільнюється і

припиняється ріст тканин, виникають нові хімічні сполуки, не властиві

організмові, що приводить до порушення діяльності окремих функцій і

систем організму.

Іонізуюча радіація при впливі на організм людини може мати два ви-

ди ефектів, що клінічною медициною відносяться до хвороб: детерміно-

вані граничні ефекти (променева хвороба, променевий опік, променева

катаракта, променева безплідність, аномалії розвитку плоду й ін.) і стоха-

стичні (ймовірні) безпорогові ефекти (злоякісні пухлини, лейкози, спад-

коємні хвороби).

Гострі поразки розвиваються при однократному рівномірному -

опроміненні всього тіла і поглиненій дозі вище 0,25 Гр (грей) (1 Гр=1 Дж,

поглиненому в 1 кг речовини, 1 Гр=1 Дж/кг).

При дозі 0,25...0,5 Гр спостерігаються тимчасові зміни в крові, що

швидко нормалізуються. В інтервалі дози 0,5...1,5 Гр виникає почуття

втоми, менш ніж у 10% опромінених може спостерігатися блювота, помі-

рні зміни в крові. При дозі 1,5...2,0 Гр спостерігається легка форма гострої

променевої хвороби, у 30...50 випадків - блювота в першу добу після

опромінення. Смертельні випадки не реєструються.

Променева хвороба середньої ваги виникає при дозі 2,5...4,0 Гр.

Майже у всіх опромінених у першу добу спостерігається нудота, блювота,

різко знижується вміст лейкоцитів у крові, з'являються підшкірні кровови-

ливи, у 20% випадків можливий смертельний результат, смерть настає

через 2...6 тижнів після опромінення. При дозі 4,0...6,0 Гр розвивається

важка форма променевої хвороби, що приводить у 50% випадків до смерті

протягом першого місяця. При дозах, що перевищують 6,0 Гр, розвиваєть-

ся вкрай важка форма променевої хвороби, що майже в 100% випадків

закінчується смертю через крововилив або інфекційні захворювання.

Хронічна променева хвороба може розвиватися при безперервному

або повторюваному опроміненні в дозах, істотно нижче тих, котрі викли-

кають гостру форму. Найбільш характерними ознаками хронічної проме-

невої хвороби є зміни в крові, ряд симптомів з боку нервової системи, ло-

кальні поразки шкіри, поразки хрусталика, зниження іммунореакивності

організму.

Ступінь впливу радіації залежить від того: опромінення є зовнішнім

чи внутрішнім. Внутрішнє опромінення можливе при вдиханні, заковту-

ванні радіоізотопів і проникненні їх в організм через шкіру. Кальцій, ра-

дій, стронцій накопичуються в кістах, ізотопи йоду викликають ушко-

дження щитовидної залози, рідкоземельні елементи - переважно пухлини

печінки. Рівномірно розподіляються ізотопи цезію, рубідію, викликаючи

кровотворення, атрофію насінників, пухлини м'яких тканин. При внутріш-

ньому опроміненні найбільш небезпечні -випромінюючі ізотопи.

Здатність викликати віддалені наслідки - лейкози, злоякісні ново-

утворення, раннє старіння - одна з негативних властивостей іонізуючого

випромінювання.

Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінювання здійснюється

Нормами радіаційної безпеки НРБ-96, НРБУ-97.

Крім дозових меж опромінення, норми встановлюють також припус-

тимі рівні потужності дози при зовнішньому опроміненні всього тіла від

техногенних джерел, що становлять для приміщень постійного перебуван-

ня осіб з персоналу 10 мкГр/год, а для житлових приміщень і територій, де

постійно знаходяться особи з населення - 0,1 мкГр/год, а також припусти-

мі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, шкіри

(протягом робочої зміни), спецодягу і засобів індивідуального захисту.

3. Способи захисту від іонізуючих випромінювань

Ступінь можливої радіаційної небезпеки багато в чому залежить від

масштабу проведених робіт і технології. При виробництві і переробці по-

лімерних матеріалів, як правило, застосовують закриті джерела іонізую-

чих випромінювань. З закономірностей поширення іонізуючих випромі-

нювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною випливають основні

принципи забезпечення радіаційної безпеки персоналу: зменшення поту-

жності джерел до мінімальних величин («захист кількістю»), скорочення

часу роботи з джерелами («захист часом»), збільшення відстані від джерел

до працюючих («захист відстанню») і екранування джерел випромінюван-

ня матеріалами, що поглинають іонізуючі випромінювання («захист екра-

нами»).

Захист від -випромінювання. У зв'язку з невеликим пробігом часток

ефективний захист від -випромінювання може забезпечити алюміній то-

вщиною кілька міліметрів і навіть невеликий шар повітря. У випадку за-

стосування -джерел звичайний спецодяг, гумові рукавички, будь-які оку-

ляри цілком захищають від зовнішнього опромінення.

Захист від -випромінювання. У порівнянні з важкими зарядженими

частками -частки мають значно більшу проникаючу здатність. Гарний

захист забезпечують алюміній, чавун, свинець, товщина яких у випадку

-випромінювання з енергією 4 МеВ повинна становити відповідно

9,8; 2,5 і 1,5 мм. У повітрі -частки такої енергії здатні пройти відстань

близько 25 м. При проходженні -випромінювання через речовину вини-

кає вторинне випромінювання, тому в якості захисних необхідно застосо-

вувати легкі матеріали (алюміній, плексиглас, полістирол), тому що енер-

гія гальмового випромінювання збільшується з ростом атомного номера

матеріалу.

Для захисту від електронів високих енергій використовуються екрани

зі свинцю, але внутрішнє облицювання повинне бути виготовлене з мате-

ріалу з малим атомним номером, щоб зменшити первісну енергію елект-

ронів, а, отже, і енергію випромінювання, що виникає у свинці.

Захист від -випромінювання. Існують таблиці кратності ослаблення і

різного роду номограми, що дозволяють визначити товщину захисту від -

випромінювання різних енергій.

Так, при енергії -випромінювання, що дорівнює 1 МеВ, необхідної

кратності дози К=100 товщина захисту екрана з бетону дорівнює 506 мм.

Чим більше щільність і порядковий номер речовини, тим більше ступінь

ослаблення -випромінювання. Тому як матеріал захисного екрана найчас-

тіше використовують свинець, бетон, вольфрам.

Захист від нейтронного випромінювання. Для захисту від нейтронів

застосовують воду, парафін і інші водне-, кисне- і вуглецевомісткі матері-

али, що знижують швидкості швидких нейтронів до рівня теплових.

Для поглинання теплових нейтронів застосовують екрани з бору, ка-

дмію, бетону. Ефективним захистом від нейтронів є екрани з плексигласу,

берилію, бору, вуглецю, натрію, бетону, свинцю. Так, при енергії джерела,

що дорівнює 4 МеВ, товщина захисного екрана з вуглецю, плексигласу і

свинцю буде відповідно дорівнювати 65, 60 і 50 мм.

За наявності твердих або рідких аерозольних забруднень повітряного

середовища використовується респіратор типу «Пелюстка». При ліквідації

аварій, проведенні ремонтних робіт, при яких можливі значні забруднення

повітряного середовища газами або парами, оператори забезпечуються

спеціальними пневмокостюмами типу ЛГ-2, ЛГ-4. Матеріалом для спец-

одягу звичайно є молескін, лавсан.

Установлення припустимих доз і рівнів радіації - тільки одна сторона

проблеми забезпечення радіаційної безпеки. Інша знаходиться в модифі-

кації самої променевої поразки. Застосування хімічних радіопротекторів,

профілактичне втручання яких послабляє шкідливий ефект опромінення, є

перспективним методом зменшення радіаційної поразки.

Задача. Командир невоєнізованого формування ЦО встановив час

роботи на радіоактивно зараженій місцевості Т=6 год. Визначити дозу

опромінення, що одержить особовий склад формування при вході в зону

через

=4 год. після аварії на АЕС, якщо рівень радіації до цього часу

становив

=5 рад/год.

Розв’язок

Визначаємо тривалість зараження місцевості радіоактивними речо-

винами

+Т=4+6=10 год.

Визначаємо рівень радіації наприкінці перебування в зоні зараження

зі співвідношення:

;

5750

405

рад/год,

де:

- рівень радіації на початку перебування в зоні зараження;

- рівень радіації наприкінці перебування в зоні зараження;

- коефіцієнт для перерахування рівня радіації для

=4 год;

- коефіцієнт для перерахування рівня радіації для

=10 год;

Коефіцієнти

визначаються за таблицею 1.1.

Визначаємо дозу опромінення, що одержить особовий склад форму-

вання за час роботу на зараженій ділянці:

5,25

)45105,3(7,1

)(7,1

tPtP

рад.

Таким чином, особовий склад формування одержить 25,5 рад, що на

половину менше припустимої дози опромінення, що не впливає на праце-

здатність при однократному опроміненні.

Таблиця 1.1

Коефіцієнти К=t

-0.4

для перерахування рівнів радіації

на різний час після аварії (руйнування) АЕС

t, год

0,5

1,32

4,5

0,545

8,5

0,427

0,33

0,525

0,417

0,303

1,5

0,85

5,5

0,508

9,5

0,408

1 діб

0,282

0,76

0,49

0,4

2 діб

0,213

2,5

0,7

6,5

0,474

10,5

0,39

3 діб

0,182

0,645

0,45

0,385

4 діб

0,162

3,5

0,61

7,5

0,447

11,5

0,377

5 діб

0,146

0,575

0,434

0,37

6 діб

0,137

ВИСНОВКИ

Розглянуті фізіологічні особливості організму людини дають повне

уявлення про те, що всі її органи становлять єдине ціле для сприйняття

навколишнього середовища, в організмі функціонує ряд систем забезпе-

чення безпеки, імунної системи захисту, що піддаються постійному впли-

ву шкідливих факторів. Особливо небезпечне для організму іонізуюче ви-

промінювання, що викликає захворювання променевою хворобою різного

ступеня ваги. Приведені способи захисту організму людини від впливу ,

, і нейтронного випромінювання дозволяють зберегти здоров'я і життя

людей при роботі з радіоактивними джерелами або при перебуванні в зоні

радіоактивного зараження.

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Що означає поняття «організм людини»?

2. Яка система є сполучною між усіма системами (фізіологічними й астмати-

чними) і частинами організму?

3. Яку функцію виконують сенсорні системи?

4. Які органи відносяться до органів відчуттів?

5. Якими органами здійснюється сприйняття зовнішніх подразників?

6. Що називається зоровим аналізатором?

7. Які світлочутливі рецептори становлять око людини?

8. Якими рецепторами забезпечується денний зір?

9. Якими рецепторами забезпечується нічний зір?

10. Якими рецепторами забезпечується кольоровий зір?

11. Яким показником характеризується здатність ока чітко розрізняти межу

предмета?

12. Який діапазон частот розрізняє людське вухо?

13. Як називаються слухові кісточки?

14. Які органи, що відносяться до органів слуху, сприймають зміни положен-

ня тіла в просторі?

15. Який рефлекс забезпечує захист внутрішнього вуха від руйнування при

інтенсивному звуковому впливі?

16. Як називається система, здатна сприймати запахи?

17. Яка частина язика більш чуттєва до солодкого?

18. До якого смаку найбільш чуттєвий корінь язика?

19. Що називається імунітетом (імунним захистом)?

20. Які реакції протікають у тканинах при впливі іонізуючих випромінювань?

21. З яких (трьох) видів променів складається випромінювання радіоактивних

речовин?

22. На якому принципі базується спосіб захисту від випромінювання, що на-

зивається «Захист екранами»?

23. Шляхи і способи захисту від α-, γ-, β-випромінювання.

24. Матеріали, застосовувані для захисту від нейтронного випромінювання.

Рекомендована література

[8, с. 76-82; 13, с. 71-75,123-138; 17, с. 92-93,100-102; 18, с. 94-104]

2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО,

ПРИРОДНОГО І ВІЙСЬКОВОГО ХАРАКТЕРУ

План

Вступ

1. Причина виникнення і класифікація НС.

2. НС техногенного і природного характеру в Україні.

3. НС воєнного часу.

Вступ

Господарська діяльність людини приводить до порушення екологіч-

ної рівноваги, виникнення аномальних природних і техногенних ситуацій:

стихійних лих, катастроф й аварій з численними людськими жертвами,

величезні матеріальні втрати і порушення умов нормальної життєдіяльно-

сті.

На Землі щорічно відбуваються десятки тисяч гроз, приблизно 10 тис.

повеней, понад 100 тис. землетрусів, численні пожежі і зсуви, виверження

вулканів і тропічні циклони.

За даними ООН за останні 30 років у результаті стихійних лих і ката-

строф загинуло понад 4 млн. люд, число потерпілих перевищило

3 млрд. люд. Прямі економічні збитки становили понад 400 млрд. доларів.

Попередження і ліквідація наслідків НС – одна з актуальних проблем

сучасності. Умілі дії з порятунку людей, надання необхідної допомоги,

проведенню РіІНР у джерелах поразок дозволяють скоротити число заги-

блих, зберегти здоров'я потерпілих, зменшити матеріальні втрати. У зв'яз-

ку з цим актуальною стає проблема підготовки фахівців з вищою освітою,

здатних грамотно і вміло організувати запобігання екстремальних ситуа-

цій і надати допомогу населенню в ліквідації небезпек.

1. Класифікація НС.

Причини виникнення й особливості розвитку НС

Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. № 1005/96 органі-

зоване Міністерство України з питань НС і в справах захисту населення

від наслідків Чорнобильської катастрофи. Воно організовано в результаті

злиття штабу ЦО України і Міністерства Чорнобиля. У травні 2000 р. Вер-

ховною Радою України прийнято Закон «Про захист населення і території

від НС техногенного і природного характеру». Закон підписано Президен-

том 8 червня 2000 р. № 1809.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяль-

ності людей на об'єкті або території, викликане аварією, катастрофою,

стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, викорис-

100

танням засобів масової поразки, що призвело або може призвести до люд-

ських або матеріальних утрат.

Під джерелом НС розуміють небезпечне природне явище, аварію або

небезпечну техногенну подію, широко розповсюджену інфекційну хворо-

бу людей, сільськогосподарських тварин і рослин, а також застосування

сучасних засобів поразки, у результаті чого відбулася або може виникнути

НС.

Аварія – надзвичайна ситуація техногенного характеру, що відбува-

ється на об'єкті або території, загрожує життю і здоров'ю людей і приво-

дить до руйнування будинків, споруджень, транспортного обладнання,

порушення виробничого процесу і приводить до великого матеріального

збитку.

Аварії поділяються на 2 категорії.

До першої категорії відносяться аварії, унаслідок яких:

загинуло 5 або травмовано 10 і більше осіб;

відбувся викид ОР, РР і біологічно небезпечних речовин за саніта-

рно-захисну зону підприємства;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньо-

му природному середовищі більш ніж у 10 разів;

зруйновано будинки, спорудження або основні конструкції об'єкта,

що створило загрозу життю і здоров'ю значної кількості працівників підп-

риємства або населення.

До другої категорії відносяться аварії, унаслідок яких:

загинуло до 5 або травмовано від 4 до 10 осіб;

зруйновано будинки, спорудження або основні конструкції об'єкта,

що створило загрозу життю і здоров'ю працівників ділянки або цеху чисе-

льністю 100 осіб і більше.

Катастрофа – велика за масштабами аварія або інша подія, що при-

зводить до тяжких трагічних наслідків.

Стихійне лихо – небезпечне явище або процес геофізичного, геологі-

чного, гідрологічного, атмосферного й іншого походження такого масш-

табу, що викликає катастрофічну ситуацію, що характеризується раптовим

порушенням життєдіяльності людей, руйнуванням і знищенням матеріа-

льних цінностей.

Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 15 липня 1998 р.

«Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Поло-

ження про класифікації надзвичайних ситуацій».

Надзвичайні ситуації класифікуються:

за природою виникнення: природні, техногенні, екологічні, біологі-

чні, антропогенні, соціальні і комбіновані;

101

за масштабами поширення наслідків: загальнодержавного, регіона-

льного, локального, місцевого й об'єктового рівнів;

за виникненням: навмисні і ненавмисні (стихійні);

за швидкістю розвитку: вибухові, раптові, швидкоплинні, плавні;

за можливістю запобігання: неминучі (природні), що запобігаються

(техногенні, соціальні), антропогенні.

До техногенних відносяться НС, походження яких пов'язано з техніч-

ними об'єктами – пожежі, вибухи, аварії на ХНО, викиди РР, обвалення

будинків, аварії на системах життєзабезпечення.

До природних відносяться НС, пов'язані з проявом стихійних сил

природи – повені, урагани, природні пожежі, зсуви, землетруси і т.д.

До екологічних НС відносяться аномальні зміни стану природного се-

редовища: руйнування озонового шару Землі, деградація ґрунтів, кислотні

дощі, забруднення біосфери і т.д.

До біологічних НС відносяться епідемії, епізоотії, епіфітотії, бактерії,

віруси і т.д.

До соціальних НС відносяться події, що відбуваються в суспільстві –

міжнародні конфлікти, тероризм, грабежі, геноцид, війни й ін.

Антропогенні НС є наслідком помилкових дій людей.

Ознаки надзвичайних ситуацій:

небезпека для життя і здоров'я значної кількості людей;

істотне порушення екологічної рівноваги;

повне або часткове припинення господарської діяльності;

значні матеріальні й економічні збитки.

Основні причини виникнення НС:

Внутрішні: складність технологій; недостатня кваліфікація персона-

лу; проектно-конструкторські недоробки; фізичний знос і моральне ста-

ріння обладнання; низька трудова і технологічна дисципліни.

Зовнішні: стихійні лиха; несподіване припинення подачі електроенер-

гії, газу, води, технологічних продуктів; тероризм, війни.

Основні вражаючі фактори надзвичайних ситуацій:

механічні (вибухова хвиля; падіння зруйнованих будівельних конс-

трукцій і інших важких предметів; падіння з висоти);

хімічні (СДОР і ОР);

радіаційні (іонізуючі випромінювання у випадку аварій на об'єктах,

що використовують ядерне паливо і радіонукліди);

термічні (високі і низькі температури);

психологічні (паніка);

біологічні (бактеріальні засоби, токсини).

Наслідки надзвичайних ситуацій.

Основними видами наслідків є:

102

захворювання, загибель людей;

травматизм;

матеріальний збиток населення: руйнування житла; знищення запа-

сів продовольства;

руйнування підприємств, систем зв'язку, транспортних магістралей,

енерго- і комунальної систем: прямі і непрямі матеріальні й економічні

збитки підприємств;

витрати з державного і регіонального бюджетів;

радіоактивне і хімічне забруднення місцевості;

забруднення води, у першу чергу, питної: біологічне зараження, у

тому числі, хворобами тварин, рослин, карантинними бур'янами і шкідни-

ками;

знищення с/г посівів, захворювання або загибель с/г тварин;

руйнування ґрунтів.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру можна розділити на

п'ять груп:

1. Супроводжуються викидами небезпечних речовин у навколишнє

середовище.

2. Пов'язані з виникненням пожеж, вибухів і їхніх наслідків.

3. На транспортних комунікаціях.

4. Військово-політичного характеру.

5. Викликані стихійними лихами.

2. Надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру в Україні

В Україні щорічно відбувається близько 500 НС техногенного харак-

теру, у яких гине близько 400 осіб і страждає від різноманітних ушко-

джень 500 осіб.

Середньорічні збитки, завдані НС техногенного характеру оцінюють-

ся в 200 млн. грн.

До регіонів підвищеної небезпеки відносяться: Миколаївська,

Херсонська, Запорізька, Хмельницька, Харківська, Одеська області і Рес-

публіка Крим.

До регіонів помірної небезпеки відносяться: Київська, Чернівецька,

Дніпропетровська, Донецька, Львівська, Житомирська, Івано-Франківська,

Сумська і Луганська області.

До регіонів відносної безпеки відносяться: Полтавська, Черкаська,

Вінницька, Волинська, Рівненська, Закарпатська, Тернопільська і Кірово-

градська області.

До НС природного і техногенного характеру в Україні відносяться:

великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси і зсувні процеси, лі-