Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Касьянов М.А.

Ревенко Ю.П.

Медяник В.О.

Арнаут І.М.

Друзь О.М.

Тищенко Ю.А.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Луганск 2006

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Касьянов М.А.

Ревенко Ю.П.

Медяник В.О.

Арнаут І.М.

Друзь О.М.

Тищенко Ю.А.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Під редакцією

доктора технічних наук, професора М.А. Касьянова

Навчальний посібник для студентів вищих

навчальних закладів України І–ІV рівнів акредитації

Самостійне вивчення дисципліни

«Безпека життєдіяльності» за системою «Проба–2006»

Луганск 2006

УДК 614/841/34 (07)

К 28

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний

посібник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист № 14/18-Г-191 від 05.06.2006 р.)

Рецензенти:

А.С. Бєліков, д.т.н., проф. кафедри „Безпека життєдіяльності‖ Придніпров-

ської державної академії будівництва та архітектури.

О.В. Латишев, начальник Навчально-методичного центру цивільного

захисту та безпеки життєдіяльності Луганської області.

Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М.,

Друзь О.М., Тищенко Ю.А.

К 28 Безпека життєдіяльності / Касьянов М.А. (Розділ I), Ревен-

ко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М. (Розділ II), Друзь О.М., Тищен-

ко Ю.А. (Розділ III). Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр.

нац. ун-ту. ім. В. Даля, 2006.–284 с.

ISBN 966-590-582-1

В навчальному посібнику згідно з «Програмами підготовки студентів вищих

навчальних закладів» з дисципліни «Безпека життєдіяльності» 1995 р. і 1998 р.

викладено правові, нормативно-технічні та організаційні основи, дано оцінку раді-

аційної та хімічної обстановки при аварії на АЕС та хімічно небезпечних об’єктах

(ХНО), а також оцінка стійкості роботи ОГД при дії на нього урагану, землетрусу,

ударної хвилі вибуху газоповітряної суміші.

Теми самостійної роботи студентів дозволяють вивчити шляхи підвищення

ефективності трудової діяльності людини, засоби індивідуального захисту та ме-

дичної допомоги, а також евакуацію населення з небезпечних районів.

Навчальний посібник розроблено для студентів та викладачів вузів, керівни-

ків усіх видів господарчої діяльності.

УДК 614/841/34 (07)

Медяник В.О., Арнаут І.М.,

Друзь О.М., Тищенко Ю.А.

ISBN 966-590-582-1 © Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля, 2006

ВСТУП

Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, що вивчає проблеми без-

пеки перебування людини в навколишньому середовищі в період трудової

діяльності та інших її видів.

У даному навчальному посібнику вперше за період існування науки

БЖД здійснюється спроба допомогти студентам вищих навчальних закла-

дів самостійно вивчати дисципліну, згідно з Програмами підготовки сту-

дентів вищих навчальних закладів з дисципліни БЖД, затверджених Міні-

стерством освіти у 1995 р. та 1998 р.

Курс вивчення дисципліни розрахований на 54 години, з яких:

– лекційні заняття – 14 год;

– практичні заняття – 14 год;

– самостійна робота – 26 год.

Навчальний посібник складається з трьох розділів:

1 – лекційні заняття;

2 – практичні заняття;

3 – самостійне вивчення тем, що не увійшли до лекційних та практи-

чних занятть.

Навчальний посібник з «БЖД» дозволяє вивчити цю дисципліну в

повному обсязі, він містить теми лекційних, практичних та занять для са-

мостійної роботи. З метою закріплення матеріалу в кінці кожної теми пе-

релічені питання для самоконтролю і вказано літературні джерела. У роз-

ділі «Практичні заняття» в кінці кожної теми наведено схеми розв’язку

задач, що дозволяють якнайглибше засвоїти практичний матеріал.

В кінці кожної теми, що вивчається, наведено рекомендовану літера-

туру, це дає можливість доповнити матеріал, що розглядається з дисцип-

ліни «БЖД».

Самостійне вивчення навчальної дисципліни «БЖД» за системою

«Проба – 2006» дозволяє з мінімальною витратою часу вирішити питання

з її засвоєння згідно з Програмами Міністерства освіти і науки України.

РОЗДІЛ 1. ЛЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ

1. ПРАВОВІ, НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ

Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ З БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

План

Вступ

1. Зміст дисципліни «Безпека життєдіяльності». Мета і завдання.

2. Правове забезпечення безпеки життєдіяльності.

3. Державна і міжнародна безпека.

Вступ

Проблема захисту людини від небезпек виникла з появою на землі

людства. Наші предки не просто поклонялися рослинам, звірам, птахам,

сонцю, вітрові, воді й іншим явищам, а застосовували свої знання про них

для життя в єдності з природою, оскільки самі природні небезпеки являли

головну загрозу існуванню. Іншою групою небезпек, що були загрозою

для людини в період її існування на планеті, були дії інших людей. Війни,

збройні конфлікти, убивства, грабежі, терористичні акти й інші акти наси-

льства супроводжували і, на жаль, зараз супроводжують розвиток суспіль-

ства. До третьої групи небезпек варто віднести об'єкти господарської дія-

льності (ОГД), що створені людиною і привели до появи антропогенного

фактора. Ці небезпеки пов'язані з бажанням глибше пізнати самого себе і

навколишній світ, створити матеріальні блага і, як не парадоксально, при-

водять до появи ще більших небезпек.

Розглядаючи питання появи небезпек на території нашої держави,

потрібно звернути увагу на той факт, що економіка України розвивалася

десятиліттями без урахування об'єктивної потреби й інтересів її народу,

без належної оцінки екологічної можливості окремих регіонів. Сьогодні-

шня структура економіки не відповідає потребам людини, не забезпечує

нормальних умов життя. Висока матеріалоємність і енергоємність вироб-

ництва привели до безконтрольного видобутку корисних копалин, їх пере-

робки і спалюванню. Це породило появу відвалів порожньої породи, золи,

шлаків, шкідливих викидів у воду й атмосферу. На сьогоднішній день на-

громадження відходів різних галузей промисловості на території нашої

держави перевищує 17 млн. тонн.

Усе це посилене ще й радіоактивним зараженням території в резуль-

таті найбільшої на планеті техногенної катастрофи – аварії на Чорнобиль-

ській АЕС, що у підсумку привело до появи величезних територіальних

районів, непридатних для проживання людей. Такий стан негативно поз-

начається на економіці нашої держави, роботі промислових об'єктів і, як

свідчить статистика, рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в

Україні перевищує аналогічні показники розвинутих країн.

1. Зміст дисципліни «Безпека

життєдіяльності»: мета і завдання

Безпека життєдіяльності – це система знань, спрямованих на забезпе-

чення безпеки у виробничому і невиробничому середовищі з урахуванням

впливу людини на життєве середовище.

Життєве середовище – середовище навколо людини, обумовлене в да-

ний момент сукупністю факторів (фізичних, хімічних, біологічних, соціаль-

них), здатних прямо або непрямо, негайно або віддалено впливати на діяль-

ність людини, її здоров'я і потомство.

Виробниче середовище – це сукупність факторів, що впливають на лю-

дину в процесі трудової діяльності.

Побутове середовище – це вся сума факторів, що впливають на людину

в побуті.

БЖД складається з 4 розділів:

1. Теоретичні основи БЖД.

2. БЖД в умовах виробництва (охорона праці).

3. Природні аспекти БЖД (захист навколишнього середовища).

4. БЖД в умовах надзвичайних ситуацій.

Цілі безпеки життєдіяльності:

1. Досягнення безаварійних ситуацій.

2. Попередження травматизму.

3. Збереження здоров'я.

4. Підвищення працездатності.

5. Підвищення якості праці.

Безпека життєдіяльності розглядає:

1. Безпека в побутовому середовищі.

2. Безпека у виробничій сфері.

3. Безпека життєдіяльності в міському середовищі.

4. Безпека в навколишньому природному середовищі.

5. Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу.

Головні завдання системи забезпечення безпеки життєдіяльності:

1. Попередження загибелі, інших нещасних випадків і захворювань

людей від шкідливих і небезпечних факторів.

2. Виключення аварій і поломок виробничого і технологічного об-

ладнання.

3. Зменшення забруднення навколишнього середовища відходами.

4. Завчасне вживання заходів з підготовки і ведення аварійно-

рятувальних робіт і ліквідації наслідків подій на виробництві і

транспорті.

5. Найбільш ефективне використання сил і засобів, виділених для

охорони природи і попередження техногенних захворювань лю-

дей.

1.1. Основні терміни і визначення, пов'язані

з безпекою життєдіяльності

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що викликала заги-

бель людей або створює на об'єкті або окремій території загрозу життю і здо-

ров'ю людей і приводить до руйнування будинків, споруджень, обладнання і

транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу

або завдає шкоди навколишньому середовищу.

Небезпека – будь-які явища, що загрожують життю і здоров'ю людини.

Катастрофа – події з трагічними наслідками, велика аварія з загибеллю

людей, непередбачена і несподівана ситуація, з якою постраждале населення

не може справитися самостійно.

Стихійне лихо – небезпечне явище або процес геофізичного, геологічно-

го, атмосферного й іншого походження такого масштабу, що викликає катас-

трофічну ситуацію, що характеризується раптовим порушенням життєдіяль-

ності людей, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей.

2. Правове забезпечення безпеки життєдіяльності

В міру інтенсифікації взаємодії людини з усіма компонентами навко-

лишнього середовища усе більшого значення набувають правові й органі-

заційні фактори забезпечення безпеки життєдіяльності.

Головним законодавчим актом держави, що визначає основні гарантії

і права громадян на безпеку, є Конституція України. Прийнято Конститу-

цію Верховною Радою 28 червня 1996 р.

Конституція, Основний Закон, - це фундамент законодавства, що ре-

гулює взаємини громадян між собою і з державою. Конституція встанов-

лює границі і характер державного регулювання у всіх сферах суспільного

розвитку, взаємини держави з людиною.

Положення Конституції є первинними. Всі інші правові акти повинні

їй відповідати.

Відзначимо ті її положення, що прямо пов'язані з забезпеченням без-

печної життєдіяльності.

Людина, її життя і здоров'я, честь і достоїнство, недоторканність і

безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Встановлення

і забезпечення прав і волі людини є головним обов'язком держави (ст. 3).

Забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги

на території України, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи -

катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського

народу є обов'язком держави (ст.16).

Важливе місце в Конституції України займає другий розділ -"Права,

воля й обов'язки людини і громадянина", у якому сформульовані норми

всіх аспектів життєдіяльності. Зокрема:

- Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути

насильно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати

життя людини. Кожний має право захищати своє життя і здоров'я,

життя і здоров'я інших людей від протиправних зазіхань (ст.27).

- Кожний має право на належні, безпечні і здорові умови роботи, на

заробітну плату, не нижче визначеної законом.

- Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право

на забезпечення компенсації у випадку повної, часткової або тим-

часової втрати працездатності, утрати годувальника, безробіття з

обставин, що не залежать від них, а також у старості (ст. 46).

- Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє

середовище і на відшкодування заподіяної порушенням цього

права шкоди (ст.50).

Розвитком і конкретизацією основних положень Конституції є зако-

ни, кодекси, інші нормативні документи.

Серед них найважливішими законами є такі, що регулюють питання

безпеки:

1. Закон «Про охорону здоров'я». Прийнятий Верховною Радою

19 листопада 1992 р.

У законі говориться, що:

а) держава і суспільство відповідальні перед нинішнім і майбутнім поко-

лінням за стан здоров'я і генофонд України, за поліпшення умов при навчанні,

у побуті і під час відпочинку населення, своєчасне надання медичної допомо-

ги;

б) викладені права громадян на охорону здоров'я.

Основний Закон «Про охорону здоров'я» доповнений Законом «Про за-

безпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення» від

24 лютого 1994 р. і Законом «Про заходи щодо попередження захворювань

СНІДом і соціальний захист населення» від 3 березня 1998 р.

2. Закон «Про охорону праці» прийнятий Верховною Радою

21 листопада 2002 р.

У ньому розглядаються основні положення конституційного права кож-

ного громадянина на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності,

викладена відповідальність керівників підприємств, організацій і установ не-

залежно від форм власності, у питаннях безпеки, гігієни праці і робітничого

середовища і встановлений єдиний порядок організації охорони праці на

Україні. Викладено основні принципи державної політики в області охорони

праці.

3. Закон «Про охорону навколишнього середовища» прийнятий Верхов-

ною Радою 25 червня 1991 р.

У ньому розглянуто заходи, задачі, принципи і механізм забезпечення

ефективного природокористування, охорони навколишнього середовища,

забезпечення екологічної безпеки. Закон також розглядає права й обов'язки

громадян України на безпечний для проживання і здоров'я стан навколишньо-

го середовища.

4. Закон «Про захист людей від впливу іонізуючих випромінювань» при-

йнятий Верховною Радою 14 січня 1998 р.

У Законі викладено права громадян України на захист від впливу іоні-

зуючих випромінювань, а також визначені напрямки на забезпечення захисту

життя, здоров'я і майна людей від шкідливого впливу іонізуючих випроміню-

вань, заподіяних практичній діяльності, а також у випадку радіаційних аварій

або при проведенні рятувальних робіт.

5. Закон «Про цивільну оборону» прийнятий Верховною Радою

3 лютого 1993 р. Зі змінами і доповненнями Закон був прийнятий Верховною

Радою повторно 24 березня 1999 р.

У Законі викладено права громадян на захист життя і здоров'я від нас-

лідків аварій, катастроф, пожеж і стихійних лих. Викладено завдання цивіль-

ної оборони України, визначено сили цивільної оборони, шляхи і способи

фінансування цивільної оборони, а також викладено питання міжнародного

співробітництва України у сфері цивільної оборони.

У травні 1994 р. за №299 Кабінетом Міністрів України затверджено

«Положення про цивільну оборону». У Положенні викладено завдання циві-

льної оборони і заходи для його виконання, викладено систему цивільної обо-

рони й організація її діяльності, визначено повноваження й обов'язки посадо-

вих осіб з питань цивільної оборони, визначено матеріальне і фінансове за-

безпечення, а так само технічне і транспортне забезпечення ЦО.

6. Закон «Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій

техногенного і природного характеру» прийнято Верховною Радою

6 травня 2000 р.

Цей Закон визначає організаційні і правові основи захисту громадян

України, іноземних громадян і осіб без громадянства, що перебувають на те-

риторії України, захисту об'єктів виробничого і соціального значення, навко-

лишнього середовища від надзвичайних ситуацій техногенного і природного

характеру.

7. Закон України «Про надзвичайний стан» прийнято

26 червня 1992 р.

Цей закон установлює, що надзвичайний стан - це особливий право-

вий режим діяльності державних органів, органів місцевого і регіонально-

го самоврядування, підприємств, установ і організацій, що тимчасово до-

пускає обмеження в здійсненні конституційних прав і волі громадян, а

також прав юридичних осіб і покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення

безпеки громадян у випадку стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій

і епізоотій, а також на захист прав і волі громадян, конституційного по-

рядку при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу

життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади

або зміни конституційного порядку України шляхом насильства.

Метою надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстанов-

ки, відновлення конституційних прав і волі громадян, а також прав юри-

дичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади,

органів місцевого і регіонального самоврядування й інших інститутів ци-

вільного суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише при наявності реальної загрози

безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якого іншими

способами є неможливим.

2.1. Система управління безпекою життєдіяльності

Різноманіття небезпек, в умовах яких здійснюється життєдіяльність і

об'єктивна можливість впливу на причини, що їх викликають, висувають на

одне з перших місць питання методики і техніки управління безпекою життє-

діяльності (БЖД).

Система управління безпекою життєдіяльності являє собою сукуп-

ність органів управління державної влади і громадських організацій, що ви-

конують функції, пов'язані з забезпеченням безпеки і захистом населення і

територій, попередженням, реагуванням і діями в небезпечних і надзвичайних

ситуаціях.

Об'єктом управління БЖД є стан умов, параметрів і норм життєдіяльно-

сті на визначеній території або області.

Головний напрямок в управлінні БЖД – створення безпечних умов жит-

тєдіяльності на всіх стадіях повного циклу функціонування системи «людина-

середовище-діяльність».

Система управління БЖД в Україні будується за такими рівнями:

– державним;