Качан Д.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами

Подождите немного. Документ загружается.

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Важливою передумовою успішної реалізації соціальної політики

є соціальний моніторинг, що полягає в систематичному аналізі сфер

суспільного і насамперед соціального буття, яке постійно змінюється і

зумовлює зміст регулювання.

Соціальна політика має здійснюватися за такігми принципами.

1) пріоритетність соціальних інтересів людини, особистості;

2) єдність об'єктивних і суб'єктішних чинників в реалізації соціальної

політики;

3) взаємозв'язок об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямо-

ваної діяльності у здійсненні соціальної політики;

4) комплексність (взаємопов'язаність) діяльності усіх суб'єктів соціа-

льної політики;

5) цілеспрямованість (активний характер соціальної політики);

6) єдність централізованих і децентралізованих засад у здійсненні соці-

альної політики.

З напрямів соціальної політики можна ввділити такі:

• досягнення соціальної злагоди в процесі суспільного розвитку на ос-

нові соціального миру та співпраці, соціального партнерства як різ-

них класів, соціальних груп, прошарків суспільства, так і суб'єктів

соціального регулювання, ринкового господарства;

• утвердження в суспільстві соціальної справедливості як важливої

суспільної цінності, без якої неможливий повноцінний соціальний та

економічний розвиток суспільства, свобода задоволення потреб та

інтересів людини, створення умов для соціальної безпеки;

• розширення, поглгблення суспільного поля для реалізації творчого со-

ціального потенціалу людини, свободи вибору нею напрямів самореа-

лізащї у сфері соціального буття, збагачення змісту і напрямів альтер-

нативної діяльності в процесі соціального, суспільного розвитку;

• формування в суспільстві нової соціальної культури, яка б грунтувала-

ся на базисних морально-етттчтгих, соціальних цінностях, знань, пере-

конань, світоглядних орієнтацій зокрема нового соціального світоба-

чення в органічній єдності з суспільною діяльністю щодо освоєння со- І

ціального буття, самореалізації соціального потенціалу людини;

• формування і розвиток соціально-ринкової економіки, соціально орі- І

єнтованого господарства, за якого економічна свобода ринку спрямо-

вувалася б на посилення соціальної безпеки людини і суспільств

соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави;

РОЗДІЛИ. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ...

• розвиток соціально-класових відносин, в основі яких лежить станов-

лення різноманітшгх елементів нової соціально-класової структури

суспільства і головним чином формування потужного середнього

класу як чинника соціально-політичної та економічної стабільності

суспільства, створення умов для функціонування дішамічнігх проце-

сів соціальної мобільності;

• регулювання розвитку соціально-етнічшгх, єтнонаціональних відно-

син на основі принціггту рівності всіх націй та етнічних груп, єдності

етнонаціонального та загальнолюдського, етнічного і соціального в

національному;

• регулювання сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнення

соціальних, духовних, моральних, матеріальних цінностей сім'ї, на

виконання нею як найважливішим соціальним інститутом суспільст-

ва своїх функцій, розв'язання суперечностей між сім'єю та державою

і суспільством;

• регулювання процесів соціально-теріггоріального розвішсу соціаль-

но-просторовими формами організації суспільства, насамперед роз-

селенням, соціально-культурними процесами урбанізації, а також мі-

граційними процесами;

• створення умов для заохочення продуктивної трудової діяльності,

зростання соціально-економічної активності населення, відтворення і

всебічна реалізація трудового потенціалу на основі формування вну-

трішніх глибинних жштєздалттих джерел розвитку мотивації трудо-

вої діяльності кожної людини, спроможної до праці;

* створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня кож-

ної людини, її сім'ї, обмеження соціального розшарування населення

за рівнем доходів, стимулювання формування стабільного плато-

спроможного попиту населення на основі соціального самозахисту,

самоствердження кожним трудівником свого добробуту, мікросхеми

свого соціального захисту відповідно до свого трудового внеску і

заходи соціально-економічної активності;

" вироблення та створення гнучкої, динамічної системи оплати праці

на основі глибокої структурної реформи заробітної плати, формуван-

ня її нової моделі, збільшення її частки в структурі суспільного ДОХО-

ДУ як головного джерела підвищення добробуту громадян, що грун-

тується на високій ціні робочої сили, наближення мінімальної заробі-

тної плати до межі малозабезпеченості, підвищення рівня мінімаль-

ної заробітної плати, посилення впливу тарифної системи при визна-

ченні заробітної плати;

162

6«

163

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

• формування динамічної, гнучкої системи соціального захисту, яка

охоплює кілька типів соціальнітх заходів, на основі розшігрення і по-

глиблення соціально-економічної бази, соціальної безпеки людини,

посилення соціальної захищеності особи, активного реформування іс-

нуючої системи соціального захисту і насамперед тих її складових, які

ставлять трудівника в абсолютну соціальну залежність від держави;

• вироблення і впровадження у практику нової концепції розвитку со-

ціального страхування за всіма його видами — пенсійного, медично-

го, через хворобу, з безробіття на засадах справедливого розподілу

фінансового тягара між роботодавцями, робітниками і державою;

• реформування системи пенсійного забезпечення на основі як

обов'язкового, так і добровільного страхування, зокрема, державної

системи з обов'язковим пенсійним страхуванням і недержавної, що

функціонує на засадах добровільного страхування;

• регулювання рітнку праці, здійснення політики зайнятості, мета якої —

максимальне забезпечення роботою працездатного населення відпо-

відно до структурних змін зайнятості та кількісного і якісного складу

трудовігх ресурсів, запобігання масовому безробіттю;

• глибока структурна реформа державної житлової політики на основі

створення умов для розширення, стимулювання і децентралізації жи-

тлового будівництва у різних формах за рахунок різних джерел фі-

нансування, ринку будівельних послуг, зміни структури жіплового

фонду, стратегії будівніштва; перехід на самоокупну плату за корис-

тування житлом і комунальні послуги та до адресних субсидій для

окремих категорій громадян, створення сприятливого житлового се-

редовища.

Новий зміст соціальної політики на етапі переходу до ринкової

економіки повинен грунтуватися на таких засадах:

1. Потрібно забезпечити злагодженість дій усіх гілок влади, припинігпі

політичне протиборство та протистояння між ними. Політичні сили

України повинні здійснити гасло «Громадянська злагода заради гід-

ного життя кожної людини в незалежній Україні». Однією з найісто-

тніших перешкод в реалізації цього гасла є відсутність впливової

політичної сили, яка б виконувала згуртовуючу роль, акумулюючН

позитивні ідеї інших сил.

2. Треба вишукати додаткові джерела наповнення дохідної частішії

бюджету. Для цього доцільно було б запровадити додаткові податки

164

РОЗДІЛИ. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ..

на ввезення і продаж предметів розкоші, імпортних напоїв, автомо-

білів, одягу тощо.

3. Потрібно створити умови для розширення зайнятості і першочерго-

вого кредитування дрібного гадгфишшпггва (виробшіцтва, перероб-

ки). Навіть якщо це не дасть значного економічного ефекту, буде

створено атмосферу, сприятливу для підприємницької активності,

спаду соціальної напруженості, зміни стереотипу неспршшяття гро-

мадською думкою приватних підприємств. Сощальшгй ефект, зреш-

тою, створить основу для ефекту економічного. Однак економічного

ефекту варто досягати не за рахунок посішення експлуатації людей

праці державою чи підприємцями.

4. Держава має гарантувати належний розмір мінімальної оплати праці,

яка б відповідала вартості мінімального споживчого кошика, гаран-

тувати захист прав працівшіка — нормований робочий день, право-

вий і економічний захист у разі звільнення (вихідна допомога, допо-

мога по безробіттю тощо).

Політика соціальної справедливості має бути спрямована переду-

сім на захист людей від зубожіння, індексацію знецінених заощаджень

населення та повернення їм вартості вкладів у вигляді грошей або адек-

ватної за вартістю кількості державного майна, але не за рахунок емі-

сійних виплат. Найдоцільніше оформити ці вклади за їх валютним екві-

валентом як довготермінові позики з нарахуванням процентів і дозво-

лити малозабезпеченим громадянам виплачувати з цих вкладів комуна-

льні платежі за газ, електроенергію, воду тощо. Малозабезпеченим

сім'ям, молодим матерям треба надавати адресну допомогу.

Реалізація соціальної політики держави повинна бути передбаче-

на і управлінням трудовими ресурсами. Воно має пропонувати органам

влади науково обгрунтовані рішення стосовно значного спектра про-

блем. В сучасних умовах треба підвищувати наукову обфунтованість

Управлінських рішень щодо створення умов для творчої, високопродук-

тивної праці, для відтворення робочої сили на підприємствах та забез-

печення повної зайнятості працівників.

Соціальні рішення стосуються насамперед тігх проблем управ-

ління трудовими ресурсами, що безпосередньо пов'язані з розвитком

людини як особистості, як основної проду'ктивної сили суспільства. Ці

РШІЄННЯ

— частина процесу реалізації головних напрямів соціальної

політики держави.

165

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

У процесі управління людьми соціальними рішеннями охоплю-

ються галузі зі значними проблемними ситуаціями, що пов'язані з від-

творенням робочої сили, її оптимальним використанням у процесі вирс-б-

гагцтва. Воші зумовлюються політичними, економічними, сощальними та

оргашзащйними чинниками, які діють тепер і можуть вішикнути у май-

бутньому'. Тому об'єктами гфішняття соціальних рішень з питань ство-

рення умов для творчої високопродуктивної праці є як перспективні за-

вдання розвитку кадрів, що віфішуються у галузях освіти, культури та

соціальної політики, так і оперативні заходи щодо їх реалізації.

Соціальна політика безпосередньо пов'язана з людиною та її осо-

бистими інтересами. Тому, приймаючи соціальні рішення щодо управ-

ління трудовими ресурсами, керівництво держави несе високу суспіль-

ну відповідальність. Повного узгодження суспільних і особистих інте-

ресів можна досягнути тільки через реалізацію багатьох соціальних рі-

шень. Такі рішення прігіїмають керівники усіх рівнів управління. Вони

мають прямий і в багатьох вішадках віфішальний вплив на поведінку

працівників. Раціональне використання трудових ресурсів підприємст-

вом значною мірою залежіпь від ефективної організації віфобнигггва і

визначається якістю прийнятігх соціальних рішень. Ці рішення мають

спрямовувати ініціативу та активність працівників у відповідне русло,

сприяти згуртуванню колективу та розвіпку особистості.

11.2. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК

ЕЛЕМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ. ПРИНЦИПИ

ПОБУДОВИ НОВОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО

ЗАХИСТУ

Соціальний захист — це комплекс оргашзащйно-правовігх та

економічних заходів щодо забезпечення добробуту кожного члена сус-

пільства в конкретних економічних умовах. Кінцевою його метою є на-

дання кожному членові суспільства, незалежно від соціального похо-

дження, національної або расової належності, можливостей вільно ро

виватися, реалізувати свої здібності, а також запобігання соціатьн"

напруженості, що виникає у зв'язку з майновою, расовою, культурною-

соціальною нерівністю та виявляється у страйках, актах громадянсько'

непокори, сутичках між окремими групами населення.

166

РОЗДІЛ 11. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ.

Заходи соціального захисту, з одного боку, мають забезпечувати

пасивну підтримку тих членів суспільства, котрі з якихось причин опи-

нилися у скрутному становищі. Пасивна підтримка виражається в соціа-

льній допомозі особі або сім'ї, які не мають достатніх засобів для існу-

вання. З другого боку, соціальна допомога за своєю суттю має бути адре-

сною, тобто надаватись тільки тим, хто її потребує. Через соціальну до-

помогу сощальний захист виконує свою реабілітаційну

функцію,

яка по-

лягає в тому, щоб допомогти людям, котрі потрапили в скрутну життєву

сіпуашю, подолати зубожіння й не огашитися на узбіччі суспільства.

Соціальний захист в Україні — це державна система соціально-

економічних заходів щодо матеріального забезпечення громадян по

старості та у зв'язку з непрацездатністю, всебічного забезпечення мате-

рів і дітей, медичного обслуговування та лікування.

В Україні соціальшгй захист здійснюється в таких організаціііно-

правових формах: державне соціальне страхування робітників і служ-

бовців, прирівняшгх до них осіб та їх сімей; соціальне страхування; до-

даткові форми соціального страхування за рахунок засобів окремих

сільськогосподарських підприємств, фондів творчих спілок.

Найважливішим видом соціального захисту є пенсії (за віком, че-

рез інвалідність, за вислугу років, у випадку втрати годувальника) і до-

помоги (через тимчасову непрацездатність, за вагітністю і пологами, на

дітей малозабезпечених сімей, багатодітних і одиноких матерів, на

оплату проїзду в санаторії та ін).

У соціальному захисті старших людей та інвалідів важливу роль

відіграє соціальне

обслуговування:

мережа будинків-інтернатів, проте-

зування і безкоштовне або пільгове надання засобів пересування; пільги

'нвалідам і деяким іншим категоріям пенсіонерів на проїзд міським та

приміським транспортом, а також житлові, побутові та податкові піль-

ги- У віданні органів соціального захисту знаходяться технікумн-

•нтернати та професійно-технічні учіщища-інтернати, де інваліди отри-

мують спеціальність, за якою після закінчення навчання працюють.

Уже сьогодні очевидним є посилення ролі держави в побудові

Розвиненої та ефективної системи соціального захисту населення. Щодо

На

иважливіших його напрямів потрібні міцні державні гарантії.

Щоб полегшити адаптацію населення до нових умов життя у пе-

хідніпл перехід, потрібно розшіфювати коло суб'єктів соціальної по-

етики за рахунок недержавних організацій. Вони можуть взяти на себе

ист найбільш незахищених верств населення, а, наприклад, у пенсій-

% забезпеченні істотно доповнити діяльність державних органів.

167

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Ринкова економіка не може належно функціонувати без ефектив-

ного соціального захисту.

Хоч кожна форма соціального захисту має свою специфіку, і все

ж всі вони побудовані за єдиними принщитами: всезагальності соціаль-

ного захисту, всебічності та різноманітності його видів; забезпечення за

рахунок державних і суспільних коштів без будь-яких утримань із заро-

бітної гоїати працівників.

В Україні соціальний захист, який відповідав би умовам перехід-

ного періоду, лігше починає створюватись. Він грунтується передусім

на диференційованому підході до різних соціально-демографічшіх

прошарків і груп населення при виборі мети, форм, методів і джерел

фінансування, механізмів соціального захисту залежно від ступеня еко-

номічної залежності людини, рівня її працездатності та способів і роз-

міру одержаних доходів.

Для економічно активних груп населення держава повинна ство-

рювати і створює макроекономічні передумови для їх матеріального

самозабезпечення.

Важливим принцгшом соціального захисту є комплексність гара-

нтій, які суспільство надає кожному' своєму членові. Ці гарантії забез-

печують збереження його найважливіших соціальних прав, у т.ч. охоп-

люють різні сторони життєдіяльності людини: умови праці, соціально-

побутові умови, рівень життя. Використовуючи гнучкі нормативи, мо-

жна розподіляти суспільні фонди споживання на соціально справедли-

вій основі.

Принцип інтенсивності системи повішен діяти на рівні держа-

ви, регіону, трудового колективу з чітким визначенням функцій, прав і

відповідальності кожного з них. Бажано було б, щоб соціальні гарантії,

передбачені на державному (вищому) рівні і на нижчих рівнях, допов-

нювалися та розвивалися, щоб трудові колективи в межах зароблених

коштів встановлювали додаткові до державних гарантій пільги й пере-

ваги для своїх працівників та їхніх сімей щодо забезпечення житлом,

дитячими дошкільними закладами, належними умовами для відпочин-

ку, поліпшення умов праці, пенсійного та соціального забезпечення.

Принцип суттєвого збільшення ролі особистих доходів у під-

вищенні рівня життя населення та задоволенні соціально значущих по-

треб треба розуміти так, що активність людини у сфері праці, ггідпри'

ємливість та ініціатива не можуть бути задіяні ринковими чинникам

при збереженні зрівнялівки в розподілі суспільних фондів споживання

168

РОЗДІЛИ. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ..

Значну частку цих фондів мають отримувати переважно непрацездатні

члени суспільства.

В умовах економічної кризи, значного зниження рівня життя лю-

дей та існуючої державної системи соціального захисту в країні дедалі

більшого значення у містечках, містах і селах України набувають не-

державні благодійні фонди, громадські організації, які в різних формах

адресно допомагають окремим бідним категоріям населення: надають

допомоги грошову, в лікуванні та забезпеченні ліками, організовують

безкоштовне харчування, забезпечують продуктами харчування та то-

варами першої потреби, здійснюють догляд за старшими людьми.

Одним із засобів адресного соціального захисту є й субсидії за

житло і комунальні послуги.

Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, га-

рантії їх соціального захисту», «Про основні заходи соціального захис-

ту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про

статус і сощальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно-

бильської катастрофи» було створено існуючу систему надання пільг

найбільш незахищеним групам населення.

Завдання

суспільних

фондів споживання — забезпечити регулю-

ючу дію держави у формуванні структури витрат та споживання насе-

лення з метою деякого вирівнювання соціально-економічного станови-

ща членів суспільства, соціальних груп, верств і прошарків. Витрати із

цих фондів — це безкоштовне або пільгове надання матеріальних благ

чи послуг, грошова допомога тощо. Основна економічна функція їх по-

лягає в розподілі частини фонду особистого споживання з метою ство-

рення рівних з погляду суспільства умов для задоволення потреб пред-

ставників різних соціальних груп, верств і прошарків. Обсяг витрат і

пільг із цих фондів залежить від рівня і темпів розвитку віфобніштва,

швидкості перетворень у ході здійснення соціальної політики.

У нинішніх умовах суспільні фонди споживання використову-

ються державою для гадтримки найуразливіших верств населення.

Форми розподілу суспільних фондів споживання змінюються за-

лежно від пріоріггетів тих чи інших соціально-економічних завдань,

збільшення чи зменшення матеріальних можливостей держави. За

останні роки значно збільшилася кількість пенсіонерів, зріс віфобничий

транспортний травматизм, погіршилася криміногенна ситуація в краї-

111

Все це зумовило зростання витрат з державного бюджету на суспіль-

169

КАЧАН Є.П.ШУШПАНОВД.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

ні фонди споживання, насамперед на виплату пенсій, на соціальні ви-

трати для потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Наполовину скоротилося вітробництво, що стало головною при-

чиною недостатніх надходжень коштів у державний бюджет. Непроду-

мана податкова та інвеспщійна політика також не сприяє належному

поповненню бюджетних коштів. Варто відзначити і недосконалість

іюийнятігх Верховною Радою законодавчих актів, внаслідок чого роз-

ширився перелік пільг для різних категорій населення. Брак бюджетних

коштів не дає змоги різко збільшити розміри пенсій і допомоги із суспі-

льшгх фондів споживання. Звігчайно, ці проблеми можуть бути виріше-

ні за умови стабільного зростання валового внутрішнього продукту,

дохідної частини державного бюджету.

11.3. ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

НАСЕЛЕННЯ В НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ.

ЗМІНИ В СИСТЕМІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Соціальне страхування — найважлішіший елемент системи со-

ціального захисту, його базовий інститут. Вштлатн по соціальному

страхуванню, як правило, становлять більшу частину коштів соціально-

го забезпечення. Основною метою соціального страхування є забезпе-

чення високого рівня компенсації доходів трудящим у випадках втрати

працездатності або роботи й реабілітаційних заходів. Через систему

соціального страхування здійснюються такі виплати: допомога у випад-

ку загального захворювання, трудового каліцтва і професійного захво-

рювання, у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду за хворою ди-

тиною та до досягнення нею трирічного віку, пенсії, допомоги на похо-

вання, компенсація вартості путівок на лікування та відпочинок.

Залежно від виду соціального ризику існують такі види соціаль-

ного страхування: похилого віку; інвалідності внаслідок загального за-

хворювання; хвороби; професійного захворювання та нещасного випад-

ку на віфобгагцтві; вагітності, материнства; смерті (втрата годувальни-

ка, поховання); безробіття та інші.

За способом організації страхових закладів, адже страхування

кожного з названих видів соціального ризику може бути організоване

як на примусових, так і на добровільних засадах, воно може бути доб-

ровільним чи обов'язковим.

170

РОЗДІЛИ. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ..

За колом охоплених людей розрізняють страхування загальноде-

ржавне, місцеве та регіональне, професійне, міжнародне.

Разом з обов'язковим державним соціальним страхуванням у кра-

їнах ринкової економіки набули пошігрення інші додаткові (обов'язкові

та добровільні) програми соціального страхування.

Постановою Верховної Ради України (1993) «Про проект Конце-

пції соціального забезпечення населення України» передбачено, що со-

ціальне страхування є джерелом матеріального забезпечення громадян

у разі безробіття, захворювання, нещасного випадку, а також у старості.

Відповідно до цього визначено форми страхування: медичне, пенсійне,

на випадок безробіття, від нещасшгх випадків на віфобніщтві.

В Україні сьогодні заклади охорони здоров'я функціонують згід-

но із Законом України «Про охорону здоров'я». Лікувально-профілак-

тичні заклади перебувають на утриманні державного бюджету. Кошти

на охорону здоров'я виділяються також державними установами, коо-

перативами, іфофспілками. Міністерство охорони здоров'я України

керує обласними відділами охорони здоров'я. Ряд міністерств мають

свої медико-санітарні служби, діяльність яких контролюється МОЗ

України. Крім того, піпаннями охорони здоров'я займаються інші ві-

домства та установи (фізкультурно-спортивні, профспілкові та ін.).

З деякого часу в комплексі соціально-економічних реформ, що

проводяться в Україні, розглядається можливість поступового переходу

до бюджетно-страхової системи фінансування охорони здоров'я та

впровадження страхової медіщини. Це зумовлено специфікою ринкових

відносин в охороні здоров'я і розвитком сектора птатних послуг. Меди-

чне страхування дає змогу кожній людині прямо зіставляти затрати на

охорону здоров'я із станом свого здоров'я.

У соціально-економічному плані поступовий перехід на страхову

медицину в Україні об'єктивно необхідніш через значний дефіцит дер-

жавного бюджету, соціальну незахищеність пацієнтів і працівників

охорони здоров'я, недосконалість його технічного обладнання, віднос-

но низькіш рівень заробітної плати медичних працівників, незадовільне

забезпечення об'єктів медико-індустріального комплексу устаткуван-

ням та інструментарієм, медикаментами, значніш рівень амортизації

наявного медичного обладнання.

Початковий етап переходу до нових форм господарювання дещо

активізував і позитивні чинники в охороні здоров'я. Йдеться про створен-

ня релігійних і доброчіїнгак організацій, фондів милосердя, які сприяють

зміцненню моральної та правової атмосфери в охороні здоров'я.

171

КА ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Система медичного страхування дає медичним установам ряд до-

даткових переваг: розширення фінансових можливостей за рахунок за-

лучення позабюджетних коштів, насамперед підприємств; децентралі-

зація управління лікувально-профілактггчною діяльністю шляхом пере-

дачі областям основних прав щодо створення і використання фондів

обов'язкового медичного страхування; розширення господарської са-

мостійності об'єктів соціально-медичного комплексу; створення перед-

умов для переходу до ринку медичних послуг при збереженні їх пере-

важної безоплатності для соціально незахнщених верств населення; по-

силення соціальної та економічної відповідальності медичного персо-

налу за результати своєї роботи; створення матеріальної зацікавленості

громадян і підприємств у поліпшенні умов пращ та оздоровленні спо-

собу життя, природоохоронної діяльності, зниженні захворюваності за

рахунок комплексу профілактичних заходів.

Основними принципами організації страхової медицини є: поєд-

нання обов'язкового і добровільного медичного страхування, його ко-

лективної та індивідуальної форм, визначальність участі громадян у

програмах обов'язкового медичного страхування, забезпечення рівних

прав застрахованих, безкоштовність надання лікувально-діагностичних

послуг у межах обов'язкового медичного страхування.

Правові та оргашзащйно-економічні відносини суб'єктів медич-

ного страхування повішні регулюватися законом. /Для ефективного ви-

користання страхових фондів необхідно створити механізм державного

регулювання страхової медицігни. За державою доцільно закріпити фу-

нкції правового та фінансового контролю, а також контролю за якістю

здійснення всієї страхової діяльності. Від цього повинні виграти всі

суб'єкти страхової медіщини.

Сучасні зміни в системі пенсійного забезпечення мають як пози-

тивні, так і негативні сторони. Позипгвним слід вважати розширення

ггільг за рахунок безкоштовного проїзду у громадському транспорті у

межах міста та приміської зони, а пенсіонери-ветерани, пенсіонери-

інваліди війни різних груп та реабілітовані репресовані особи можуть

безкоштовно пересуватися в межах своєї області. Для пенсіонерів-

ветеранів війни встановлено знижки на оплату житлово-комунальних

послуг на 75%, безкоштовне отримання ліків, право на щорічне санато-

рне лікування та ін. Згідно із Законом України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту», певні пільги отримали учасники

війни, тобто люди, які не брали безпосередньої участі у бойових діях, а

172

РОЗДІЛ 11. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ..

були в тилових частинах, працювали під час війни в сільському госпо-

дарстві, промисловості, на транспорті.

Значні пільги встановлено для постраждалих від аварії на Чорно-

бильській АЕС. З цього приводу було прігйнято Закон України «Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно-

бильської катастрофи».

На жаль, життєві реалії вносять свої корективи навіть до найдос-

коналіших законів. Максимальна пенсія абсолютної більшості громадян

України сьогодні не досягає навіть половини мінімального прожитково-

го рівня.

Від часу пршшяття закону «Про пенсійне забезпечення» Верхов-

на Рада України неодноразово приймала поправки й доповнення до

нього або інших законів та постанов, положення яких були спрямовані

на поліпшення становища окремих груп пенсіонерів з урахуванням ін-

фляції. Зокрема, постановою Кабміну від 31 березня 1994 р. №202 було

затверджено список робіт і професій, що дають право на пенсію неза-

лежно від віку при безпосередній зайнятості впродовж повного робочо-

го дня не менш як 25 років на підземних і відкритих гірничих роботах,

пов'язаних з видобутком вугілля, сланців, руди та інших корисних ко-

палин, на будівництві шахт і рудників та в металургії.

Малозабезпечені непрацездатні громадяни, які отримують пен-

сію, можуть звертатися по додаткову щомісячну допомогу до пенсій.

11.4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

З УРАХУВАННЯМ СВІТОВОГО ДОСВІДУ

Формування соціальної політики, зорієнтованої на рішкові відно-

сини, викликало нагальну потребу в розробленні Концепції соціальної

політики, яка була б реальною та життєвою, враховувала економічні

можливості суспільства, визначала послідовність і засоби реалізації

прав та гарантій членів суспільства, вирішувала проблеми створення

Умов для підвищення рівня життя, можливості здобуття освіти, забезпе-

чення житлом, відпочинку, лікування та оздоровлення, підвищення

культурного рівня тощо. Такий документ з урахуванням світового до-

СВі

Ду розробляється в Україні вперше. Його втілення в життя створить

173

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

реальні передумови для визначення стратегії реального поліпшення

умов і рівня життя населення України.

В Концепції мають бути визначені етапи її запровадження, а та-

кож перелік законодавчих нормативних актів і програм, за допомогою

яких вона має бути реалізована.

Важливим кроком удосконалення системи соціального захисту

населення має стати посилення його адресності та щлеспрямованості

Для цього треба терміново створювати соціальні служби безпосередньо

в регіонах, районах тощо. Тільки на цих рівнях можна реально визначи-

ти слупінь нужденності особи, яка звернулася за допомогою. Першим

кроком у цьому напрямі можна вважати ггоиішяття Кабміном постанови

«Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату

житлово-комунальних послуг» (1995). Соціальним службам поступово

мають бути передані функції реалізації державних програм захисту ма-

лозабезпечених і неповних сімей, інвалідів та пенсіонерів.

Значну роль у реалізації соціальної політики відведено недержав-

ним організаціям, які б поєднували соціальні функції з безпосередніми

економічними інтересами: кредитним спілкам, споживчим асоціаціям, то-

вариствам взаємодопомоги, недержавним пенсійним фондам. Так, фун-

кціонування недержавних пенсійних фондів дасть змогу цивілізовашгми

методами підтримувати належний рівень життя людей старшого віку.

У перспектіші доцільно розробити та гфийняти закони про неко-

мерційні організації, про благодійну діяльність, а також законодавчі

акти про розвиток недержавних пенсійних фондів.

Реформування системи соціального страхування охорони праці

має бути спрямоване насамперед на те, щоб витрати трудових колекти-

вів відповідали рівневі травматизму та професійної захворюваності ро-

бітників, а не так як нині всі підприємства платять однакові внески у

відповідні фонди.

Має бути вирішена і проблема, що стосується єдиної тарифної сіт-

ки, зміни на її основі методичних підходів до регулювання оплати праці

та збереження соціальної спрямованості тарифікаційного механізму, який

би забезпечив вирішення міжгалузевих проблем та досягнення єдності й

уніфікації заробітної плати працівників бюджетних галузей.

На часі і прийняття закону про банкрутство. Щоб запобігти соці-

альним стресам і забезпечгпи позитивний результат від введення цього

закону, треба вже тепер створювати робочі місця у найбільш перспек-

тивних галузях економіки, зокрема у сфері послуг.

174

РОЗДІЛ 11. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ...

Запитання для самоконтролю

1 В чому полягає новий зміст соціальної політики в Україні на етапі переходу до

ринкової економіки?

2. Яким є основне завдання державної соціальної політики?

3. Якими є основні принципи соціальної політики?

4. Які основні напрями соціальної політики у сучасних умовах?

5. Які політичні сили в державі відповідають за розв'язання соціальних проблем сус

пільства?

6. У чому полягає соціальний захист населення? Яка його роль у соціальній політиці

держави?

7. Які основні принципи соціального захисту?

8. У чому полягає нова роль суспільних фондів споживання?

9. Якими є соціально-економічні аспекти ринку праці?

10. Яку роль відіграють соціальні показники, індикатори соціальної політики та соціа-

льної інформації в соціальному захисті населення?

11. У чому суть спеціальних адресних програм допомоги соціально незахищеним ка-

тегоріям населення?

12. Які ви знаєте форми соціального страхування населення в нових економічних

умовах?

13. Які перспективи розвитку соціальної політики в Україні з урахуванням світового

досвіду?

14. Можливий перехід до бюджетно-страхової системи фінансування охорони здо-

ров'я та впровадження страхової медицини.

15. Які шляхи розв'язання проблем соціального захисту малозабезпечених верств

населення України в умовах переходу до ринку?

16. У чому полягає система запобігання безробіттю в період переходу до ринкової

економіки?

17. Які можливі шляхи розв'язання проблеми незахищеного населення на ринку праці?

Література

1- Закон України «Про пенсійне забезпечення» // Відомості Верховної Ради

України. — 1992. — № 42.

- Закон України «Про підвищення соціальних гарантій для трудящих» // Ві-

домості Верховної Ради України. — 1991. — № 42.

175

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

3. Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-

технічної діяльності» // Голос України. — 1998. — № 245. — С.6-8.

4. Закон України «Про охорону праці» // Голос України. — 1992. — 15

листопада.

5. Білик М. Соціальний захист найманих працівників і напрями його поліп-

шення // Україна: аспекти праці. — 1998. — №4. — С.25-29.

6. Білоблоцький М.П. Деякі питання регулювання соціального захисту в Укра-

їні // Зайнятість та ринок праці. — Вип.2. — К.: НЦЗРП, 1994. — С.155-

163.

7. Кір 'ян Т., Шаповал М., Вітер В. Соціальний захист населення від безробіт-

тя // Україна: аспекти праці. — 1998. — №4. — С.16-23.

8. Кротов А. Социально незащищенное население на рынке труда // Человек и

труд. — 1994. — № 12. — С.43-46.

9. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами:

Навч. посібник. — Житомир: ЖІТТ, 2000.

10. Петрига М.О. Управління трудовими ресурсами. — Л.: ЛБК, 1996. —

С.339-357.

11. Праця та соціальна політика в Україні: Аналіт.-стат. збірник. — К.: Соцін-

форм, 1999.

12. Ронк В.Д. Социальное страхование — составляющая социальной политики //

Человек и труд. — 1995. — № 12. — С.55-59.

13. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. — К.: Вид-во

Укр. акад. держ. управління, 1997.

14. Стоян Г. Вплив профспілок на соціальну спрямованість економічних ре-

форм в Україні // Україна: аспекти праці. — 1998. — № 1. — С.29-38.

176

Розділ 12

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ТА ЙОГО РОЛЬ

В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

12.1. СУТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА, ЙОГО

РОЛЬ У РЕГУЛЮВАННІ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ

ВІДНОСИН І ВИКОРИСТАННІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Інтереси головних суб'єктів ринку праці — найманих працівників

і підприємців — значною мірою є протилежні гми. Роботодавець нама-

гається щонайдешевше купити повноцінну робочу силу і підтримувати

її ціну на рівні інтересів свого підприємства, а працівник хоче отримати

за свою працю таку заробітну плату, яка б забезпечила високий рівень

його життя та умови для нормальної праці. Водночас інтереси праців-

ників і підприємців частково збігаються. Так, роботодавець зацікавле-

ний мати стабільний склад кваліфікованих працівників для забезпечен-

ня ефективної роботи підприємства. Найманий працівник також заціка-

влений у стабільній роботі підприємства, випуску конкурентоспромож-

ної продукції, адже це гарантує йому зайнятість і певний рівень доходу.

Збалансувати зацікавленість обох сторін шляхом переговорів і

пошуку компромісу допомагає система соціального партнерства. її

головна суспільна функція полягає в тому, щоб, незважаючи на розбіж-

ності в зацікавленості, знайти можливість для нейтралізації індивідуа-

льного і групового егоїзму як підприємців, так і працівників, запобігти

Руйнівним страйкам і створювати умови, з одного боку, для забезпе-

чення належного рівня доходів найманих працівників, а з другого —

Для динамічного розвитку виробництва.

Громадянське суспільство в Україні ще тільки формується. Від-

буваються суттєві зміни в соціальній структурі населення. Традиційні і

нові його соціальні верстви лише з'ясовують свої інтереси в нових умо-

8а

х і відшукують можливості їх захисту. Замість правової держави має-

мо поки що розгул правового нігілізму та злочинності.

Ще немає і належних економічних передумов для соціального

Па

Ртнерства, яке можливе тільки в ринковому середовищі за наявності

Розвиненого ринку праці та цивілізованих ринкових відносин.

177

КА ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Більшість зайнятих становлять наймані працівники. Отже, їх ін-

тереси повинні входити до найголовніших національних гфіоритетів і

бути відображені в державній соціально-економічній політиці. Основні

соціальні партнери в Україні — це роботодавці, профспілки й держава

Роботодавцями в Україні є переважно монополісти, які намагаються

безперервно підвищувати ціни та скорочувати виробництво. Саме для

цього, а не для підвищення ефективності на поліпшення асортименту та

якості продукції вони намагаються позбутися контролю держави.

В Україні з'явився прообраз класу фінансових і торговельних по-

середників (комерційні банки, біржі, торговельні фірми і т.ін). Цей клас

має інші пріоритети порівняно з державним «директорським корпу-

сом». Реально діючий нині господарський механізм визначається, з од-

ного боку, співвідношенням сил промислових монополій та комерцій-

них структур, а з другого — політично допустимими межами як падіння

виробництва, так і зростання інфляції.

Професійні

спілки

найманих робітників мають багато спільного з

інтересами дагректорату. Директорат підприємств разом з трудовими

колективами зацікавлені в посиленні самостійності та зміцненні моно-

полізму в своїй галузі. Найповніше злиття монополістичних інтересів

трудових колективів і директорату спостерігається в галузевих проф-

спілках.

Ншшотужнішим суб'єктом соціального партнерства нині є

дер-

жава. Реалії свідчать, що виконавча влада як політична сила за сучас-

ного стану справ в Україні не в змозі представляти справжні соціальні

інтереси більшості населення.

Соціальне партнерство в Україні вочевидь переходить із сфери

загальних міркувань у реальну політику. Поступово воно стає предме-

том діяльності владних структур, політичшгх партій, громадських орга-

нізацій. Дещо зростає інтерес до нього серед широкого загалу. Поши-

рюється усвідомлення того, що в Україні реформування системи трудо-

вих відносин на основі соціального партнерства є невід'ємною складо-

вою ринкової економіки.

Сутність соціального партнерства визначається в двох аспектах,

які певною мірою доповнюють один одного. По-перше, соціальне парт-

нерство — це особливіш, специфічний тип відносин між соціальним

групами, класами, суб'єктами виробництва, який дає змогу в умовах

збереження соціального миру забезпечити баланс і реалізацію найважли-

віших соціально-трудових інтересів. По-друге, соціальне партнерство —

178

РОЗДІЛ 12. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ТА ЙОГО РОЛЬ В УПРАВЛІННІ..

це метод, система взаємин, взаємодії між роботодавцями, державними

органами і представниками найманих працівників, що грунтуються на

колективних переговорах, пошуку взаємоприйнятних рішень щодо ре-

гулювання трудових і соціально-економічних відносин.

Об'єднуючи зусилля держави, роботодавців і профспілок, систе-

ма соціального партнерства дає змогу впливати на формування і ефек-

птвне використання трудового потенціалу. Цей вплив здійснюється че-

рез реалізацію узгоджених економічних та соціальних програм, забез-

печення гарантій у сфері зайнятості, оплати праці, регулювання умов

найму і звільнення працівників, робочого часу і часу відпочинку, ство-

рення умов для професійного зростання працівників.

Можна виокремити такі форми співпраці в галузі соціального

партнерства: консультації, переговори, укладання колективних догово-

рів та угод, спільне розв'язання колективних трудових спорів, організа-

ція примирних та арбітражних процедур, участь у роботі органів соціа-

льного партнерства, розгляд та вирішення претензій і розбіжностей,

контроль за виконанням спільних домовленостей. Як показує практика

співпраці як в Україні, так і за її межами, існують і інші її форми, зок-

рема, на вгфобничому рівні — участь працівників в управлінні вироб-

ництвом, у корпоратившгх правових діях (розподіл прибутку, доходів

від власності тощо), в управлінні коштами обов'язкового соціатьного

страхування та соціального забезпечення тощо.

Основними принципами організації соціального партнерства є:

1) принцип трипартизму — представшгцтво уряду, підприємців, проф-

спілок;

2) рівноправність сторін, недопустимість обмеження законних прав

трудящих і підприємців;

3) паритетність представництва (однакова кількість представництв або

представників з однаковою кількістю голосів);

4) регулярність проведення переговорів і консультацій;

*) довіра і відвертість у проведенні переговорів і консультацій;

6) гфіоріггетність приміфних методів і процедур;

ч обов'язковість виконання досягнутих домовленостей;

8) відповідальність за виконання взятих зобов'язань.

Соціальне партнерство виконує три функції.

" організаційну — гласність і чітко визначений порядок укладання

Угод, їх стандартизація тощо;

179

КА ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

• захисну — вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни

умов пращ не на користь працівника;

• «миротворчу» — на період дії угоди не допускаються трудові конф-

лікти, не висуваються нові вимоги.

Напрямами соціального партнерства є: залучення гтоащвників

до участі в управлінні вітробництвом; укладання систем угод і колекти-

вних договорів; регулювання соціально-трудових відносин; проведення

переговорів на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Політика держави і профспілок в системі трипартизму та регулю-

вання трудових відносин має бути зорієнтована на вирішення таких ос-

новних проблем.

По-перше, треба досягти внутрішньої консолідації сторін соціа-

льного партнерства для визначення^своїх інтересів і вимог, місця в сис-

темі соціально-класової взаємодії. Йдеться про стосунки роботодавців і

найманих працівників. Роботодавці всіх форм власності повинні ство-

рити представшидькі органи для налагодження стосунків з представни-

цькими органами найманих працівників і держави. На основі такої три-

сторонньої взаємодії через переговори, консультації та угоди повинні

розв'язуватися соціальні трудові проблеми.

По-друге, треба чітко визначити предмет соціального партнерст-

ва, проблеми, які слід обов'язково узгодити з спеціальними партнерами,

щоб запобігти діям в односторонньому порядку. Це такі проблеми як

оплата праці, заіінятість, ціни, податки, захист купівельної спроможності,

інфляція, умови праці, охорона здоров'я, перекваліфікація у зв'язку з тех-

нологічною модернізацією та структурною перебудовою, пргшатизація,

участь працівшгків в управлінні вігробшштвом та ін. Консультації з цих

проблем між соціальними партнерами повинні бути визнані обов'яз-

ковими, і тільки після них уряд може приймати певні рішення. Потрібно

також чітко окреслити можливості застосування соціальними партнерами

силових дій, визначити засоби запобігання конфліктам.

По-третє, механізм соціального партнерства повинен бути роз-

галуженим (загальнонаціональним, галузевим, регіональним).

По-четверте, потрібна відповідна правова база, тобто закон про

соціальне партнерство, відповідні урядові нормативні акти. В соціаль-

ному партнерстві потрібно враховувати рівень культури в суспільстві

Тоталітарна культура в радянські часи призвела до нівелювання свідо-

мості всіх членів суспільства, до небажаних примітившгх стереотипів:

нетерпимості, пошуку ворога, байдужості, споживацьких нахилів. ІД

еЯ

180

РОЗДІЛ 12. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ТА ЙОГО РОЛЬ В УПРАВЛІННІ...

соціального партнерства повинна забезпечити суспільству противагу

зростанню конфліктності. Але для цього потрібно, щоб ця ідея увійшла

у свідомість людей.

12.2. СКЛАДОВІ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО

ПАРТНЕРСТВА ТА МЕХАНІЗМ

її ФУНКЦІОНУВАННЯ

Сторонами соціального партнерства є не самі соціальні сили, а

їхні уповноважені представники: органи державної влади й управління;

об'єднання підприємців; об'єднання профспілок чи інших представни-

цьких організацій трудящих.

Державні функції щодо соціального партнерства.

• гарантування основоположних прав працівників, профспілок, під-

приємців. Ці права забезпечуються насамперед через вироблення

правових основ та організаційних форм соціального партнерства,

правил взаємодії сторін, установлення (визначення) обґрунтованого

розміру мінімальних соціально-трудовігх стандартів (мінімальної

зарплати, соціальних пільг і гарантій тощо);

" участь у соціальному партнерстві як зацікавленої сторони на перего-

ворах і консультаціях з метою вироблення чи впровадження в життя

соціально-економічної політики. Це досягається шляхом установлен-

ня орієнтігрів або гранично допустимих доплат до заробітної плати,

заморожування заробітної плати або прггмусового продовження ко-

лективних договорів;

" регуляція системи соціально-трудовігх відносин через встановлення

правових норм, які захищають права профспілок і трудящих, органі-

заційні й процедурні правила колективних переговорів та урегулю-

вання трудових конфліктів.

Функції роботодавця:

* організаторська функція — створення умов для вироблення угод, які

законодавчо закріплюють і забезпечують контроль за їх дотриманням;

арбітражні функції примирення під час вирішення колективних кон-

фліктів між працівниками і роботодавцями, оскільки в такому разі

адміністративні процедури коштують для конфліктуючих сторін зна-

чно дешевше, ніж судовий процес.

181