Качан Д.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами

Подождите немного. Документ загружается.

КАЧАН СП., ШУШПАНОВ ДТ. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

У країнах Центральної Європи вироблений модульний підхід д

перекваліфікації, а також базового професійного навчання дорослого

населення. Суть його полягає в тому, що людина самостійно повинна

оволодіти модулями даної професії. Особливо ефективна ця система

для перенавчання та підвищення кваліфікації людей з досить розвине,

ною мотивацією до навчання й самоконтролю.

Запитання для самоконтролю

1. Яку роль відіграють кваліфіковані кадри в сучасному виробництві?

2. Які завдання управління трудовими ресурсами у сфері формування якості трудо-

вих ресурсів?

3. В чому полягають конкурентність робочої сили і професійна мобільність людини на

ринку праці?

4. У чому суть загальної та професійної освіти?

5. Які є принципи загальної та професійної освіти?

6. Якою є сучасна структура загальної та професійної освіти?

7. Організація підготовки та перепідготовки кадрів.

8. Який ви знаєте зарубіжний досвід формування загальноосвітнього та професійно-

го рівня трудових ресурсів?

Література

1. Богиня Д.П., Грішова O.A. Основи економіки праці: Навч. посібник. — 2-ге

вид. — К.: Знання-Прес, 2001.

2. Горелов H.A. Экономика трудовых ресурсов. — М: Высшая школа 1989. —

С.45-67.

3. Закон України «Про освіту» // Голос України. — 1996. — №77.

4. Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р — К • Істи-

на, 1999. — Т. 1.

5. Опыт профессиональной подготовки и повышения квалификации кадров за

рубежом / С.Д. Беляцький и др. — К.: НИИНТИ, 1991.

6. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами.

Навч. посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2000.

7. Петрига М.О. Управління трудовими ресурсами. — Л • ЛБК 1996. —'

С.151-181.

8. Стариков И. Подготовка рабочих кадров и рынок // Економіка України. -*

1995. — №7. — С.52-56.

142

Розділ 10

РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ

ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

10.1. ВИДИ ДОХОДІВ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ

РЕГУЛЮВАННЯ ЇХ РОЗПОДІЛУ

Основою розподілу суспільного багатства є принцип розподілу за

працею, відомий ще з біблейських часів. У ринковій економіці цей

принцип реалізується з урахуванням максимально можливої продукти-

вності конкретного робітника на конкретному робочому місці, тобто

дохід робітника за інших рівних умов збільшується відповідно до зрос-

тання доходу підприємства від виконання даного виду праці. Отже, в

ринковій економіці принцип розподілу за працею модифікується у

принцип розподілу за максимальною продуктивністю праці.

Основними джерелами особистих доходів за ринкової економіки є:

1) трудова діяльність персоналу, який працює за наймом, та осіб вільних

професій; 2) підприємницька діяльність; 3) власність; 4) засоби держави і

гадприємств, розподілені відповідно до належності до певної соціальної

групи і категорії персоналу; 5) особисті підсобні господарства (ОПГ).

Першому із зазначених джерел відповідає дохід у вшляді заробі-

тної плати та гонорару; другому — підприємницький прибуток; тре-

тьому — дивіденди й відсотки з капіталу; четвертому — трансферні

платежі (пенсії, допомоги, сттшендії тощо), а також послуги підприємс-

тва для своїх працівників у вигляді медичного обслуговування, підви-

щення кваліфікації тощо; п'ятому — продукти, можливості для відпо-

чинку, кошти від ОПГ. Крім зазначених, у деяких країнах, у т.ч. в Укра-

їні, у 90-ті роки XX ст. значні доходи громадяни отримували від неле-

гальної діяльності.

Структура особистого доходу багато в чому об'єктивно зумов-

лена системою державного устрою, економічною ситуацією, формами

власності, традиціями. Однією з відмінностей України від розвинених

країн є відносно висока частка продукції ОПГ в сукупному доході на-

Се

лення

143

КА ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Від структури доходу істотно залежать:

• мотиви, а отже, й результати діяльності людей, що безпосередньо

зв'язано з економікою підприємства, регіону і країни;

" взаємини між людьми та їхніми групами у виробничих колективах

регіонах і країні в цілому';

• якість життя людей, що характеризує ступінь задоволення їх матеріа-

льних, інтелектуальних і духовних потреб.

Отже, структура особистих доходів істотно і по-різному впливає

на умови життя людей, діяльність підприємств та інших соціально-

економічних систем.

Державна статистика України найбільш вірогідно фіксує інфор-

мацію про такі три основних джерела особистих доходів: 1) заробітну

плату; 2) соціальні трансфери; 3) доходи від підприємницької діяльнос-

ті і від власності.

З початку 90-х років XX ст. основна тенденція динаміки особис-

тих доходів виявляється у зниженні частки заробітної плати і зростанні

підприємницьких доходів.

Детальніше види доходів відображено в сучасній структурі опо-

даткування. Зараз оподатковуються такі види доходів: 1) оренда; 2) за-

робітна плата й виплати, що до неї прирівнюються; 3) дивіденди; 4) до-

ходи від інтелектуальної власності; 5) доходи від використання транс-

портних засобів; 6) доходи у вигляді відсотків; 7) матеріальна користь;

8) успадкування / дарування; 9) доходи в натуральній формі; 10) реалі-

зація майна; 11) страхові виплати.

10.2. ЗАРОБІТНА ПЛАТА

ЯК ОСНОВНА ФОРМА ТРУДОВИХ ДОХОДІВ,

її СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ І ПРИНЦИПИ

Заробітна плата є елементом доходу найманого робітника, фор-

мою економічної реалізації права власності на ресурс праці, що йому

належить. Разом з тим для роботодавця вона є одним з елементів витрат

на виробництво.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» заробітна плата —

це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за тру-

довим договором власник або уповноважений ним орган виплачує

працівникові за виконану ним роботу.

144

РОЗДІЛ 10. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

Заробітна плата класифікується:

• за видами — основна й додаткова, а всередині видів — за окремими

елементами;

• за працівниками облікового і необлікового складу (безлюдний фонд

заробітної плати);

• за категоріями персоналу — заробітна плата промислово-вироб-

ничого персоналу, у т.ч. робітників, інженерно-технічних праців-

ників (ІТП), службовців, молодшого обслуговуючого персоналу

(МОП), учнів і заробітна плата непромислового персоналу.

Основний елемент заробітної плати — її ставка. Однак він не

враховує індивідуальних відмінностей у здібностях працівшіків, їх фі-

зичній силі і витривалості, швидкості реакції, ретельності та ін., що не-

минуче впливають на результат праці. Тому в структурі заробітної пла-

та варто виділити ще один елемент — змінну частину, що відображає

розходження в індивідуальних результатах трудової діяльності (премії,

доплати, відрядний заробіток і т. ін.). Крім того, існують різні види до-

ходів, які працівник може отримувати тому, що працює в даній органі-

зації (матеріальна допомога, оплата харчування, оплата путівок і ліку-

вання, коштовні подарунки, додаткове медичне і пенсійне страхування

тощо). У сукупності заробітну плату й ці види доходів можна розгляда-

ти як трудовий дохід гграцівника даної організації.

До ринкових чинників впливу на ставку заробітної плати й

кон'юнктуру ринку праці варто виділити такі:

1) зміни попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг, при виробниц-

тві яких використовується дана праця;

2) корисність ресурсу для підприємця — співвідношення величини

надможливого доходу від використання чинника праці і надможли-

вих витрат на цей чинник;

3) еластішність попиту на працю за ціною, тобто реакція попиту на ко-

ливання ціни праці;

4) взаємозамінність ресурсів, можливість заміщення живої праці більш

продуктивною технікою;

5) зміна цін на споживчі товари й послуги;

6) неринкові чинники: державне регулювання, пов'язане із встановлен-

ням мінімального рівня заробітної плати, рівня гарантованих зако-

нодавством компенсаційних виплат, а також заходи регулювання за-

йнятості та захисту внутрішнього ринку праці.

145

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Суть заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує у

фазах суспільного виробництва. Зазначимо, що заробітна плата виконує

три основні функції і низку менш вагомих функцій. Основними її фуіщ.

ціями є: стимулювальна, відтворювальна, соціальна, формування плато-

спроможного попиту населення, вимірювально-розподільча, ресурсно-

розмі вдувальна.

Стимулювальна функція — встановлення залежності заробітної

плати працівника від його трудового внеску, від результатів вггообничо-

господарської діяльності підприємства. Така залежність викликає защ-

кавленість працівника у постійному поліпшенні результатів своєї праці.

Відтворювальна функція — забезпечення працівників, а також

членів їхніх родин необхідними життєвими благами для відтворення

робочої сили, відтворення поколінь. Ця функція тісно пов'язана з особ-

ливостями державного регулювання заробітної плати, встановленням на

законодавчому' рівні такого мінімального її розміру, який забезпечував

би відтворення робочої сили.

Функція формування платоспроможного попиту населення —

відображає зв'язок платоспроможного попиту, під яким розуміється

форма вияву потреб, забезпечених коштами покупців, і виробництва

споживчих товарів. Оскільки платоспроможний попит формується під

впливом двох основних чинників — потреб і доходів суспільства, то за

допомогою заробітної плати в умовах ринку встановлюються необхідні

пропорції між товарною пропозицією та попитом.

Вимірювально-розпод'шьча функція — відображення міри живої

праці при розподілі фонду споживання між найманими робітниками і

власниками засобів виробництва. За допомогою заробітної плати визна-

чається індивідуальна частка у фонді споживання кожного учасника

виробничого процесу відповідно до його трудового внеску.

Ресурсорозміиіувальна функція нині істотно зростає через міні-

мальне державне регулювання розміщення трудових ресурсів. Суть ії

полягає в оптимізації розміщення трудових ресурсів по регіонах, галу-

зях економіки, підприємствах.

При ослабленні однієї із зазначених функцій слабшають інші, то-

му визначення міри їх взаємозв'язку і пропорційності — важлива умова

мотивації високопродуктивної праці.

Для реалізації зазначених вище функцій заробітної плати треба

дотримуватись таких найважливіших принципів (рис. 1):

1 Підвищення реальної заробітної плати у міру зростання ефекти-

вності виробництва і праці. Цей принцип пов'язаний з діє

146

РОЗДІЛЮ. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

об'єктивного економічного закону збільшення потреб, відповідно до

якого більш повне їх задоволення можливе тільки при розширенні

можливостей отримувати за свою працю більшу кількість матеріа-

льних благ і послуг. Така сама можливість повинна бути ув'язана з

результатами виробничої діяльності, з ефективністю праці.

2 Забезпечення випереджальних темпів зростання продуктивності

праці порівняно з темпами зростання середньої заробітної плати

(чи темпів зростання обсягів випуску продукції порівняно з тем-

пами зростання фонду споживання). Сутність цього принципу —

максимізація трудових доходів на основі розвитку і підвищення ефе-

ктивності виробництва. Дотримання його забезпечує безперервність

процесу нагромадження, розширеного відтворення і є неодмінною

умовою розвитку та процвітання підприємства. Порушення цього

гфинцитту призводить до виплати незабезпечених товарами грошей,

а отже, до інфляції, застійнігх явищ в економіці країни.

3. Диференціація заробітної плати зачежно від трудового внеску

працівника в результати діяльності підприємства, змісту й умов

пращ, району розташування підприємства, його належності до

певної галузі (останнє встановлює Кабінет Міністрів України).

Цей принцип грунтується на необхідності посилення матеріальної

зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації своєї праці, за-

безпеченні високої якості продукції.

4. Рівна оплапш за рівну працю. В умовах ринку цей принцип запобі-

гає дискримінації в оплаті праці за статтю, віком, національністю та

ін, забезпечує дотримання принцшту справедливості в розподілі все-

редині тдприємства чи фірми, що допускає адекватне оцінювання

однакової праці через її оплату.

5. Заробітна плата виплачується в грошових знаках, банківськими

чеками, через ощадний банк чи в натуральному вираженні.

6 Працівники за сумісництвом одержують заробітну плату за фа-

ктично виконану роботу.

7- Оплата праці працівників регулюється прибутковим податком.

8 Облік впливу на заробітну плату ринку праці. На ринку праці

представлений широкий діапазон заробітної плати як у державних і

приватних компаніях, так і в неорганізованому секторі, де робоча

сила не охоплена профспілками і плата за працю повністю визнача-

ється адміністрацією. Ринок праці — це галузь, де остаточно фор-

мується оцінка різних видів праці. Заробітна плата конкретного

147

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

ПРИНЦИПИ

ФУНКЦІЇ

Простота, логічність та доступність

форм і систем оплати праці

Диференціація заробітної плати залежно

від трудового внеску працівника в ре-

зультаті діяльності підприємства, змісту й

умов праці, району розташування підпри-

ємства, його належності до певної галузі

Рівна оплата за рівну працю

Ті, хто працює за сумісництвом,

одержує заробітну плату за фактично

виконану роботу

• Стимулювання

Підвищення реальної заробітної плати

у міру зростання ефективності вироб-

ництва і праці

Підвищення реальної заробітної плати

у міру зростання ефективності вироб-

ництва і праці

Формування

платоспромож-

ного попиту

населення

Підвищення реальної заробітної плати

у міру зростання ефективності вироб-

ництва і праці

Формування

платоспромож-

ного попиту

населення

Формування

платоспромож-

ного попиту

населення

Забезпечення випереджальних темпів

зростання обсягів випуску продукції

порівняно з темпами зростання фонду

споживання

Формування

платоспромож-

ного попиту

населення

Забезпечення випереджальних темпів

зростання обсягів випуску продукції

порівняно з темпами зростання фонду

споживання

Формування

платоспромож-

ного попиту

населення

Забезпечення випереджальних темпів

зростання обсягів випуску продукції

порівняно з темпами зростання фонду

споживання

Вимірювально-

розподільча

функція

Відтворюва-

льна функція

Оплата праці працівників регулюється

прибутковим податком

Ресурсно-

розміщувальна

функція

Облік впливу на заробітну

плату ринку праці

Ресурсно-

розміщувальна

функція

Облік впливу на заробітну

плату ринку праці

Ресурсно-

розміщувальна

функція

Рис. Р Зв'язок пргшщіпів організації і функцій заробітної плати

148

РОЗДІЛ 10. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

працівника тісно пов'язана з його становищем на ринку праці і, крім

того, ситуація на цьому ринку визначає можливість зайнятості.

9. Простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці

забезпечує широку поінформованість про суть систем оплати праці.

Стимул стає таким тільки тоді, коли працівник має про нього зрозу-

мілу й докладну інформацію.

Найдоцільніше класифікувати принципи організації заробітної

плати відповідно до її функцій, на реалізацію яких воші спрямовані.

Кожен принщш пов'язаний не з однією, а з сукупністю функцій. Проте

можна виділити головну функцію, виконання якої насамперед передба-

чає конкретний принцип.

10.3. ФОРМУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

В УМОВАХ РИНКУ. ВАРТІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ЦІНА РОБОЧОЇ СИЛИ

Механізм встановлення загального рівня заробітної плати збері-

гається приблизно таким, яким він був за радянських часів. Він охоп-

лює: виплати за тарифними ставками, заохочувальні виплати, виплати

за стаж роботи, компенсаційні виплати, доплати за професійну майсте-

рність. Основними у механізмі встановлення загального рівня заробіт-

ної плати є виплати за тарифними ставками і тарифними окладами

(65-80% від загального заробітку працівника). У ринкових умовах цей

механізм залежіпь від чинників, які діють стихійно. Згідно з теорією

М.И.Туган-Барановського, рівень заробітної плати за ринкової системи

господарювання залежить від продуктивності суспільного виробництва,

Що визначає величину сукупного продукту та соціальної сили робітни-

ків, від яких залежить частка суспільного продукту, яка надходить у

розпорядження робітника.

На фірмах дотримуються державного регулювання заробітної

тати (законодавство про мінімальну ставку), аналізують робоні, про-

водять їх опис і специфікацію, оцінювання виконаної роботи, а також

обстеження заробітної плати (аналіз організащйшіх проблем). Після

Щ>ого визначають реальніш рівень оплати робіт, враховуючи при цьому

адмішстратішні правила, що регулюють нарахування заробітної плати,

стандарти виконання робіт, оцінку особистого внеску кожного праців-

ника, після чого здійснюють виплату заробітку.

149

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Через значні відмінності в затратах праці різних груп працівни.

ків, різну їх роль у виробничому процесі існують відмінності у рівці

ставок заробітної плати.

Праця керівшгх працівників, службовців, інженерно-технічних

працівників з огляду на якість (кваліфікацію) та умови, в яких вона

здійснюється, оцінюється за схемами посадових окладів з переліком

цих умов, розмірів місячних окладів кожної посади. Галузеві схеми по-

садових окладів диференціюють заробітну плату залежно від складнос-

ті, обсягу та умов виконуваних робіт.

Мінімальні ставки заробітної плати встановлюються працівни-

кам, які починають трудову діяльність і виконують відносно вузьке ко-

ло завдань у межах регламентованого завдання під безпосереднім кері-

вництвом іншого працівшгка.

Максимальні ставки можуть встановлюватися у вигляді заохо-

чення за досягнуті успіхи в роботі, якщо атестаційна комісія рекомен-

дує це заохочення.

З розшітренням економічної самостійності підприємств в останні

роки на практиці широко використовується так звана безтарифна сис-

тема оплати

праці.

її особливості в тому, що у рівні умови ставляться

робітники і службовці. Встановлюється єдітний для підприємств міні-

мум заробітної плати для працівників, які виконують простіші функції;

розробляється і впроваджується шкала співвідношень в оплаті праці

різної складності з мінімальною можливою кількістю рівнів.

Коефіцієнти вказують на співвідношення в оплаті праці залежно

від посади. Заробітна плата розподіляється між членами трудового ко-

лективу пропорційно до встановленого коефіцієнта і відпрацьованого

часу. Додатково береться до уваги якість робота, виконання виробни-

чих завдань, трудова дисципліна, взаємодопомога та ін.

Процес оцінювання робіт промислових робітників найбільше

ггідходіиь при використанні методу порівняння чинників. У цьому разі

спочатку виділяють так звані основні або опорні роботи. їх зміст і та-

рифні ставки заздалегідь погоджуються між робітниками та управлін-

цями. Тому вошг є орієнтиром, ключем для визначення ступеня склад-

ності решти робіт. Ці основні роботи ранжують від вищого до нижчого

ступеня окремо за кожним чинником.

Фірми дотримуються прішщшів перевищення оплати праці кері-

вників над підпорядкованими їм працівниками. Зберігається ієрархія

ставок заробітної плати за відповідні роботи або групи робіт.

150

РОЗДІЛЮ. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

Робоча сила на ринку праці є товаром і, як товар, має вартість,

яку визначають за вартістю засобів, необхідних для нормального відтво-

рення робочої сили працівника і членів його сім'ї. А заробітна плата —

це форма вартості і ціни робочої сили.

Рада Федерації профспілок працівників кооперації та інших форм

вільного підприємництва відстоює ідею так званої «соціальної заробі-

тної плати», відповідно до якої розмір заробітної плати повинен дорі-

внювати вартості робочої сили. Відповідно до Резолюції щодо вартості

робочої сили, яка була прийнята XI Міжнародною конференцією з пи-

тань статистики праці (жовтень 1966 р.), під вартістю робочої сили ро-

зуміють розміри витрат роботодавця на наймання робочої сили.

Статистичне поняття вартості робочої сили включає оплату ви-

конаної роботи, витрати на оплачений, але не відпрацьованіш час, пре-

мії і допомоги, витрата на харчування та інші пільги, що виплачуються

натурою, витрати на утримання жіила персоналу, витрата на професій-

ну підготовку, спецодяг і т.ін., а також податки, що розглядаються як

витрати на робочу силу. Усі статті витрат на робочу силу детально роз-

криті в Типовій міжнародній класифікації витрат на робочу силу.

Україна ратифікувала Конвенцію МОП № 160 «Про статистику

праці», тому класифікація витрат обов'язкова для обліку і застосування

в національному законодавстві. Так, за даними Національної рада фра-

нцузьких підприємців, витрата робочої сили в складі її вартості дося-

гають 50% і навіть більше.

Вартість робочої сили формується за межами даного робочого

місця, підприємства або промислової фірми, стихійно регулює ціну

праці на національному ринку праці (ринку робочої сили). Тому органі-

затори виробництва керуються законом ціни праці як природної необ-

хідності, хоч не завжди це легко відбувається, а часто на вимогу робіт-

ників чи службовців. Так реалізується відтворювальна функція заробіт-

ної плати.

Спонукання робітників до праці здійснюється свідомо і спрямова-

но через співмірність оплати робочої сили з кількістю затраченої праці.

На ранніх етапах розвитку капіталізму заробітна плата була єди-

ним матеріальним стимулом. Згодом потреби робітників почали зроста-

ти, і це прігвело до підвищення вартості робочої сили, яку робітник від-

творює своєю працею. Ці елементи робочої сили не мають традіщійної

заробітної плати і реалізуються у вигляді додаткових виплат, якими є

оплата відпустки, допомоги у зв'язку з хворобою, пенсії за старістю,

151

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

послуги з набуття освіти, спортивні змагання, організація туристичних

поїздок та ін. Цим додатковим виплатам також властива функція сти-

мулювання до праці.

На рівень заробітної плати впливають співвідношення попиту і

пропозицій, державна політика в галузі праці і соціального захисту на-

селення, колективно-договірне регулювання, дискримінаційні процеси

на ринку праці і т. ін.

Отже, робітник і роботодавець в умовах соціального партнерства

повішні розуміти заробітну плату, з одного боку, як будь-який заробі-

ток зазвичай у грошовому вираженні, а з другого боку — як перетворе-

ну форму вартості і ціни робочої сили.

Розмір заробітної плати має бути такігм, щоб робітник міг відно-

вити свою фізичну силу, поповнити професіітні знання, підвищити свої

духовніш і кваліфікаційний рівні, матеріально забезпечити сім'ю, тобто

бути інвестицією у людський капітал.

10.4. КОНКУРЕНЦІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ

ТА її ВПЛИВ НА РІВЕНЬ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Конкуренція має свої закономірності, які виявляються в тому, що

кожен товаровіїробник розвиває своє віфобництво, орієнтуючись на

власні витрати на сировину, матеріали та робочу силу з відповідною

оплатою праці. Конкуренція спонукає товаровиробників підвищувати

продуктивність праці на своїх підприємствах, розширювати вігробницт-

во, дбати про підвищення кваліфікації робітників, гадвшцувати заробіт-

ну плату.

Розрізняють два види конкуренції: внутрішньогалузеву і міжга-

лузеву. Основним засобом цінової конкуренції є зниження цін на това-

ри з метою залучення більшої кількості покупців. Для цього проводять

зниження цін, розпродаж товарів сезонний за демпінговими цінами та

ін. Така конкуренція призводить зазвичай до значного зниження заробі-

тної плати робітників, зменшення капіталовкладень у розвиток підпри-

ємства.

За нецінової конкуренції головними виступають підвищення яко-

сті товарів, сервісне обслуговування споживачів, реклама, гнучкість

асортименту товарів, підвищення культури обслуговування тощо. Це

вимагає відповідних зрушень у професійно-кваліфікаційній структурі

152

РОЗДІЛ 10. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

виробництва, відносно безперервної підготовки кадрів, формування

пірамідальної структури заГшятості, збільшення відносної кількості за-

йнятих у професіях розумової праці та ін.

Ринкову систему, в якій немає обмежень конкуренції і жодна

сила (покупці, продавці, держава) не в змозі вішинути на ціни, нази-

вають ринком досконалої конкуренції, а ринки, на яких або покупці,

або продавці можуть впливати на ринкову ціну, — ринком недо-

статньої конкуренції.

Заробітна плата піддається більшій диференціації за недосконалої

конкуренції, але має тенденцію до збільшення порівняно з досконалою

конкуренцією, оскільки монополії, скорочуючи до розумних меж кіль-

кість виробленої продукції, можуть підвищувати ринкову ціну.

10.5. ЗАРОБІТНА ПЛАТА І БЕЗРОБІТТЯ.

КЛАСИЧНІ ТА СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ

НА ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ

ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ І ЗАЙНЯТОСТІ

Застосовуючи терміни ринкового механізму, можна сказати, що

безробіття виникає тоді, коли попит на робочу силу значно нижчий, ніж

пропозиція. Безробіття може збільшуватися внаслідок застосування не-

гнучких ставок оплати праці. Співвідношення кількості зайнятого насе-

лення і безробітних залежно від ставки оплати праці показано на рис. 2.

При ставці оплати праці Wj кількість зайнятих відповідає відрізку

АВ, а безробітних — відрізку ВЕ. Кількість безробітних (ВЕ) містить у

собі як пріфодне (фрикційне) безробіття, так і вимушене, пов'язане зі

скороченням кількості робочих місць у галузях господарства. Величина

Lmax відповідає максимальному обсягові робочої сили. Крива пропозиції

SS відображує загальну картину пропозиції робочої сили при різних

ставках оплати праці, але при ставці W

кількість бажаючих зростає.

Вище точки С крива пропозиції стає нееластичною, тобто кількість за-

йнятій скорочується, а безробітних — зростає. За такої сіпуації потріб-

не втручання держави. Однак втручання держави через механізм дер-

жавного регулювання зайнятості не повинно виходіии за максимально

Допустимі межі втручання в ринкові процеси. Адже найважливіший

обов'язок держави в тому, щоб допомогти кожному, хто хоче і може

153

™™£П£т^овдг. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСЕ

працювати, реалізувати своє право на працю. А це не тотожне забезпе-

ченню кожного члена суспільства гарантованим робочим місцем чи до-

помогою по безробіттю.

Деякі країни (СІЛА, Швеція, Німеччина та ін.) дотримуються

державного регулювання безробіття, беручи до уваги концепцію анг-

лійського економіста. А.Ю.Філіпса, якігії на основі англійських даних за

період з 1861 до 1958 рр. довів, що існує нелінійна залежність між без-

робіттям і заробітною платою. Якщо зростає безробіття, то заробітна

плата зменшується, оскільки є більша пропозшдія робочої сили на ринку

праці, і навпаки, коли безробіття знижується, тоді зростає рівень заробі-

тної плати.

"ірн/люд.-год

°\

(

її

ЛЮД.

Іщах

Рис. 2. Залежність кількості зайнятого населення

і безробітшгх від рівнів оплати праці

крива \УО — попит на робочу силу;

крива — пропозиція робочої сили;

\У— заробітна плата, гри;

\Л/

і — ставки оплати праці;

Ь — обсяг праці.

154

РОЗДІЛ 10. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

В умовах переходу до ринкової економіки в Україні спостеріга-

ється і односпрямований рух змін у заробітній платі та цінах, і різносп-

рямований — між даними величинами і безробіттям.

Незважаючи на прямий зв'язок між безробіттям та інфляцією, ці-

ни продовжують зростати, що не зовсім узгоджується з моделлю Філіп-

са. Проте вона дає деякі варіанти вибору взаємозв'язку між заробітною

платою і безробіттям.

Зростання безробіття і цін в економіці України є наслідком того,

що її економічна система практично вилучає конкурентну боротьбу цін.

Щодо проблем заробітної плати та зайнятості заслуговують на

увагу погляди англійського економіста М. Джона Мейнарда Кейнса,

викладені у його книзі «Загальна теорія заїшятості, проценту і грошей».

Учений обґрунтовує потребу в державному регулюванні економіки з

метою забезпечення її поступового зростання. Він сформулював прин-

ципи державно-монопольного регулювання капіталістичної економіки у

вигляді «теорії зайнятості», на основі якої розробив програму антикрн-

зової економічної політики держави. Суть теорії виражається у принци-

га «ефективного попиту». Кейнс підкреслює потребу у збільшенні зага-

льного обсягу сукупного погану, але при цьому не торкається тиань

зниження цін та зростання заробітної плати, тобто є прихильником збе-

реження системи монопольні» цін як умови максимізації прибутків. За

Кейнсом, психологія суспільства така, що зі зростанням національного

доходу поліпшується й особисте становище, але меншою мірою, ніж

зростає дохід. Внаслідок цього зростає нагромаджувана частка націона-

льного доходу, яка випадає з обороту, і на цю величину відносно скоро-

чується попит на споживчі товари.

У підвищенні заробітної плати у цьому зв'язку простежується

причина відносного скорочення споживчого ринку.

Кейнс розробив програму економічної політики держави, спря-

мовану на розширення «ефективного попиту» і активізацію на цій ос-

нові економіки. Вона охоплює всебічне збільшення витрат держави;

інфляційну регульовану політику, політику зниження і обмеження за-

робітної плати робітників.

Щодо регулювання зайнятості Кейнс ставить подвійну мету:

зниження надмірно небезпечного рівня безробіття, а також вироблення

Рекомендацій щодо досягнення «нормативного» рівня безробіття (3-6%

безробітних), який Кейнс вважає повною зайнятістю.

Сучасні погляди щодо зайнятості розглядаються у розд. «Регу-

лювання зайнятості трудових ресурсів».

155

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

10.6. ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

У ринкових умовах змінюється роль держави в регулюванні за-

робітної плати. Вона виявляється в поступовому переході до регулю-

вання зовнішніх умов діяльності самостійних учасників економічного

життя. За такої ситуації робоча сила повинна задовольняти попит на неї

за якістю, структурою, бути мобільною в просторовому і часовому ас-

пектах, що виражається не тільки в її' потребі, але і значною мірою в її

вартісній оцінці. Разом з тим розмір заробітної плати визначається на

основі витрат на відтворення робочої сили і з урахуванням попиту на

неї повинна бути розвинута й система соціальних гарантій, що форму-

ється законодавчо з урахуванням ситуації в державі, а також інтересів

різних соціальних груп населення.

Державне регулювання трудових доходів наймашгх працівників у

перехідний період грунтується на ряді прішципів, найважливішими з

яких є такі:

1. Працівник повинен отримати з фонду індивідуального споживання

стільки, скільки сам віддав суспільству. Частину матеріальних благ

він отримує через соціальні фонди споживання.

2. Оплата праці за кількістю і якістю, праця, що має однакову кількісну

та якісну характеристітку, оплачується однаково, незалежно від ста-

ті, віку, національності працівника.

3. Диференціація заробітної плати залежно від кваліфікації робітника,

що створює матеріальну зацікавленість у її підвищенні. Це має вели-

кий вплив на міграцію, яка забезпечує приплив робочої сили у по-

трібні райони.

4. Систематігчне підвищення реальної заробітної плати.

5. Випереджальне зростання продуктивності праці проти зростання

середньої заробітної плати.

6. Єдність державної економічної політики в галузі організації заробіт-

ної плати забезпечується через прийняття Верховною Радою Украї-

ни Закону «Про оплату пращ».

7. Принцип тріптартизму, в Генеральній угоді відображені узгоджені

положення щодо врегулювання трудовігх доходів найманих праців-

ників у перехідний період.

8. Індексація доходів населення, яка дає змогу частково або повністю

компенсувати підвищення вартості життя. Щоб державне регулЮ-

156

РОЗДІЛ 10. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

вання трудовігх доходів наймашгх гфацівників правильно відбувало-

ся, потрібні єдина податкова політика, помірні податки. Це зрушить

розвиток промисловості, збільшить доходи найманих пращвніїків,

дасть змогу вдосконалити форми оплати праці.

Нині спостерігається різка диференціація в оплаті праці, що по-

силює роль держави в її регулюванні. У багатьох високорозвішених

країнах регулювання заробітної плати зважується на кількох рівнях. На

верхньому рівні держава лише встановлює зовнішні параметри діяльно-

сті самостійних учасників ринкових відносин, зафіксовані в норматив-

них актах та інших документах, але в жодному разі не намагається ви-

рішувати сама щ питання. При цьому держава регулює потреби у від-

творенні робочої сили, оскільки базовий рівень заробітної плати пови-

нен забезпечувати певний прожитковігй мінімум, і тому визначальними

є аналіз і прогноз «споживчого кошика», облік змін у мінімальному

споживчому бюджеті, динаміці інфляції, що відображає швидкість змі-

ни цін на товари. Визначивши основні вихідні дані, держава надалі ви-

конує роль спостерігача за їх виконанням. Роль держави полягає в тому,

що вона, по-перше, передає функції щодо встановлення тарифних ста-

вок і доплат так званій «колектгшній автономії», а по-друге, залишає за

собою право запроваджувати нижню і верхню межі заробітної плати.

Нижня межа — мінімум заробітної плати, верхня — так звана «стеля»

підвігщення заробітної плати в межах «політики доходів». Однак в

останні роки у багатьох країнах відмовилися від затвердження «стелі».

Державне втручання у процес встановлення розміру заробітної

плати має здійснюватись насамперед через визначення її мінімального

рівня, а також через запровадження системи грошових допомог. Хоч

вважається, що підтримання встановленого державою мінімуму заробі-

тної плати порушує ринкові принципи її визначення. Пояснюється це

тим, що мінімальний рівень заробітної плати став основою для визна-

чення всієї структури заробітної тати і зменшує гнучкість відносних

заробітних плат.

Мінімальна заробітна плата — це встановлений державою її роз-

мір, нижче за який оплата за фактично виконану найманим робітником

повну місячну' норму праці бути не може. Вона регулюється з ураху-

ванням вартості мінімального споживчого бюджету, середнього рівня

заробітної плати, рівнів економічного розвитку у країні і продуктивнос-

праці. Мінімум заробітної плати — це рівень заробітної плати робіт-

ника, який виконує некваліфіковану працю. У країнах з ринковими від-

157

КА ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

носинами він встановлюється з урахуванням прожіггкового мінімуму

який безпосередньо пов'язаний з вартістю товару робоча сила.

Рівень заробітної плати не може бути нижче за рівень допомоги

по безробіттю. Інакше виникають певні фінансові та адміністративні

труднощі, оскільки потрібно доповнювати мінімальну заробітну тату

допомогами по бідності і доводити доходи низькооплачуванігх праців-

ників до рівня доходів, передбачешгх системою соціального забезпе-

чення. Держава може також вимагати від безробітнітх, які отримують

допомоги по безробіттю, докладати зусиль до пошуку роботи, брати

участь у громадськігх роботах, що дає змогу скоротити період безробіт-

тя і запобігти зловживанням на ринку пращ.

В Україні мінімальні розміри заробітної тати встановлює Вер-

ховна Рада. Мінімальні ставки та оклади урядом періодично підвищу-

ються, але за браком коштів не завжди вгггрігмуються на щгх рівнях,

іноді несвоєчасно виплачується заробітна тата. Мінімальна заробітна

тата встановлюється для того, щоб зафіксувати нігжню межу оплати

праці. За такого підходу вона гарантує захист від невиправдано низьких

ставок заробітної плати.

Мінімальна заробітна тата, встановлена на підприємстві, ви-

значає розмір грошових виплат працівникові, що виконує нескладну

(просту) роботу. Вона відповідає ставці 1 розряду тарифної сітки чи

мінімальному окладу службовця. На кожному підприємстві на основі

встановленої для них мінімальної заробітної тати за допомогою при-

йнятих у галузі єдиних шкал тарифних коефіцієнтів і шкал співвідно-

шення посадових окладів визначаються конкретні розміри мінімаль-

них і максимальних тарифних ставок робітників за всіма тарифними

розрядами і посадовими окладами по групах службовців.

У Кодексі законів про працю України на державному рівні гаран-

тується мінімальна заробітна тата за кожнім тарифним розрядом. На

думку багатьох економістів, це дуже високій! ступінь втручання держа-

ви в господарську діяльність підприємств, однак децентралізація проце-

сів регулювання заробітної тати на рівні підприємств сьогодні не ви-

правдала себе. Така постановка питання про державні гарантії заробіт-

ної тати виходить з Конвенції МОП і практики країн з розвиненою

ринковою економікою. Однак при цьому гарантії встановлення мініма-

льної заробітної тати по кожному кваліфікаційному розряду тарифної

сітки в деяких країнах забезпечуються тільки на основі переговорів на

рівні галузей (наприклад, в Італії) чи окремих фірм.

158

РОЗДІЛ 10. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

Мінімальна заробітна тата є своєрідним економічним стимулом

до набуття професії і кваліфікації. Частіша працівників з мінімальною

заробітною платою є потенщйним резервом для виїзду на некваліфіко-

вані види робіт у країни близького і далекого зарубіжжя.

Згідно із Законом «Про оплату праці», держава регулює оплату

праці підприємств усіх форм власності та господарювання через вста-

новлення мінімальної заробітної тати, інших державних норм і гаран-

тій, умов і розмірів оплати пращ установ та організацій, які фінансу-

ються з бюджету, керівників підприємств, а також через оподаткування

доходів працівгаїків.

Контроль за дотриманням законодавства про оплату праці здійс-

нює Міністерство праці і соціальної політики та його підрозділи, фінан-

сові органи, Державна податкова адміністрація, профспілки. Віпщгй на-

гляд здійснює Генеральшш прокурор і підпорядковані йому прокурори.

Поки що економічний ефект мінімуму заробітної тати низький,

оскільки економічний склад вігообніщтва не викликає зацікавленості у

виконавців простих робіт тдвіпцувати свою кваліфікацію.

Запитання для самоконтролю

1. Які основні джерела доходів у ринковій економіці?

2. Що являє собою заробітна плата як ціна робочої сили?

3. Які функції заробітної плати в умовах ринкової економіки?

4. За якими принципами реалізуються функції заробітної плати?

5. Який існує механізм встановлення загального рівня заробітної плати в Україні в

умовах переходу до ринкової економіки?

6. Які є ставки заробітної плати на конкретних ринках праці?

7. Які об'єктивні умови диференціації заробітної плати?

8. У чому полягає Кейнсіанський погляд на проблему регулювання заробітної плати?

9. Чим визначається гнучкість заробітної плати?

ю. Якою має бути заробітна плата в умовах досконалої конкуренції на ринку праці?

11- Як формується заробітна плата в умовах недосконалої конкуренції на ринку праці?

12. Який взаємозв'язок існує між заробітною платою і безробіттям?

3. Які ви знаєте принципи державного регулювання трудових доходів працівників у

сучасних умовах?

Н В чому виражається економічний ефект мінімуму заробітної плати?

5 Основні положення законодавства про оплату праці.

159

КА ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Література

1. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина. М.Е. Экономика и социология тру

Да

Учеб. для вузов. — М: ЮНИТИ, 2000.

2. Василюк М. Заробітна плата в умовах ринку: соціально-економічні аспекти //

Україна: аспекти праці. — 1997. — №3-4. — С.29-32.

3. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: Изл

группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998.

4. Данюк В.М., Колот A.M. Заробітна плата в нових умовах господарювання —

К.: Знання, 1993.

5. Закон і праця: Метод, посібник. — Л.: Електрон, 1994.

6. Калина A.B. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект

эффективности): Учеб.-метод. пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — К.: МАУП

7. ІШїша А. Новые формы оплаты труда. Кому и сколько получать // Персо-

нал. — 1996. — №4. — С. 117-122.

8. Калина A.B. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффек-

тивности): Учеб.-метод. пособие. — 2-е изд. — К.: МАУП, 1997.

9. Кирилова Н. Социальное партнерство в сфере заработной платы // Человек

и труд. — 1994. — №6. — С.90-92.

10. Колот А. Мінімальна заробітна плата в Україні: функції та проблеми її

визначення// Україна: аспекти праці. — 1997. —№1. — СІ8-20.

11. Петрова І. Заробітна плата як регулятор ринку праці //Україна: аспекти

праці. — 1997. —№3-4. — С.22-26.

12. Петрига М.О. Управління трудовими ресурсами. — Л.: ЛБК 1996 —

С.254-281.

13. Рынок труда и доходы населения: Учеб. пособие для студ. вузов. / Б.Д. Бре-

ев, ВН. Бобков, B.C. Буланов и др.; Отв. ред. H.A. Волгин — М.: Инф.-изд.

дом «Филинъ», 1999.

14. Соколик М. Оплата праці в доходах і витратах населення України // Украї-

на: аспекти праці. — 1998. — №3. — СІ 9-25.

15. Стретович О. Новий підхід до організації системи матеріального стиму-

лювання праці // Україна: аспекти праці. — 1998. — №1. — С.21-26.

Розділ 11

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

11.1. НОВИЙ ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

НА ЕТАПІ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

ЇЇ СУЧАСНІ НАПРЯМИ В УКРАЇНІ

Соціальна політика — це система управлінських, регулятивних,

організаційних, саморегулятігвних заходів у суспільстві на певному іс-

торігчному етапі його розвитку, що здійснюються на основі певних

принщитів і спрямовані на забезпечення оптимального функціонування

та розвитку соціального буття, зокрема соціальних відносин, умов для

їх самовідтворення та самодостатності, всебічної самореалізації соціа-

льного потенціалу особистості, її рушійних сил, соціальної безпеки лю-

дини, її соціального захисту.

Суб'єкти соціальної політики мають складну структуру. До нігх

належать людина, держава, суспільство, соціальні спільності та інсти-

тути, політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, коле-

ктивні, різноманітні фонди та суб'єкти соціального захисту (підприєм-

ці, роботодавці). Всі воші займаються різною соціальною діяльністю,

роботою у багатьох галузях суспільного вігробництва.

Мета соціальної політики — створити умови для розвитку та

оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного роз-

криття творчого соціального потенціалу людини, особистості; досягти в

суспільстві соціальної злагоди, стабільності та соціальної цілісності.

Головним завданням соціальної політики є досягнення відпові-

дності, адекватності цілеспрямованої діяльності системи, її соціально-

політичних інститутів, що є суб'єктами такої політики, соціальному

Розвитку відповідно до вимог об'єктивних закономірностей суспільного

^огресу. Іншими завданнями можна вважати забезпечення чіткого фу-

нкціонування суб'єктів соціальної політики, узгоджуваної діяльності

Різних її елементів, формування їх оптимального співвідношення і під-

тримання необхідних пропорцій між ними.

3-63

161