Качан Д.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами

Подождите немного. Документ загружается.

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Україна має свого спостерігача у Європейській конфедерації

профспілок.

ЄКП сприяє досягненню оптимальної (повної) зайнятості,

гарантуванню доходів робітників і службовців, поліпшенню і

віфівнюванню умов праці та соціального страхування, підвищенню

життєвого рівня працівшжів, розширенню прав людини і проф-

спілкових свобод, боротися проти інфляції та безробіття.

Правники України стали членами Міжнародної організації

юрис-

тів-демократів (МАЮД). Одним з завдань цієї організації є боротьба за

збереження прав людини та соціального прогресу, за забезпечення на-

родам права вільно обіфати свій шлях розвіггку, за реальну рівність

жінок з чоловіками.

Україна є активніш членом Міжнародної демократичної феде-

рації жінок (МДФЖ), яка бореться за рівноправність жінок з чо-

ловіками, виховання дітей і молодого покоління, особливо дівчат, за-

йнятість жінок.

Україна є спостерігачем Міжнародної конфедерації вільних

профспілок, що займається гагтаннями виробничого середовища, охоро-

ною праці, здоров'я і рівня життя працівників, професійшім навчанням,

умовами праці людей.

Міжнародний

кооперативний

альянс,

до якого належить Україна,

займається питаннями підвищення рівня зайнятості жінок, молоді, роз-

шіфенням виробництва у селах і містечках.

Міжнародний союз студентів (МСС), до якого належить Украї-

на, поряд з іншим, займається і шианнями соціального захисту сту-

дентів (помешкання, стипендія, навчання, розподіл на роботу, зайня-

тість з певних спеціальностей).

Україна є членом Міжнародного агентства з атомної енергії

(МАГАТЕ) — міжнародної спеціалізованої організації, заснованої в

1957 р. для сгфияння шіфокому використанню атомної енергії у міф них

цілях. Нещодавно Україна брала участь у Конференції МАГАТЕ з

підготовки спеціалістів, переробки та знешкодження радіоактивних

відходів.

Участь України у Всесвітній організації

охорони здоров 'я

(ВОЗ),

спеціалізованій установі ООН, почалася з 1975р. У 1990-1995 рр. Укра-

їна брала участь у роботі комітетів експертів, науково-дослідшгх гру-

пах, а також з різних проблем, пов'язаних із здоров'ям людини.

З 9 листопада 1995 р. Україна бере участь у роботі Ради

Європи.

242

РОЗДІЛ 15. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

У Секретаріаті ООН працюють майже 11 тис. працівників. Там є

представники від України, що працюють у штаб-квартирі ООН в Нью-

Йорку; у відділенні ООН в Женеві, секретаріатах Міжнародного суду,

регіональних економічних комісіях, ЮНКТАД, ЮНІДО, в інформа-

ційгагх центрах ООН у столицях держав-членів ООН і в ряді спеціаль-

них комісій.

Глибокий соціально-економічніш аналіз становлення країн з пе-

рехідною економікою міститься у доповіді Генерального Секретаря з

цього піиання на 49-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Наша держава

поділяє основні підходи ООН до проблем соціального розвіпку. Кон-

цепція Сталого соціального розвитку, орієнтованого на людину, викла-

дена в підсумкових документах, у декларації та Програмі дій, співзвуч-

на з нашим баченням розв'язання соціально-економічних проблем в

Україні.

У 1995р. Україна брала участь у Всесвітній зустрічі на найвищо-

му рівні в інтересах соціального розвіпку, що відбулася у Стокгольмі.

Україна приєдналася до Декларації та Програми дій Всесвітньої

зустрічі. Вона визнала, що наші суспільства повинні ефективніше реа-

гувати на матеріальні та духовні потреби окремих осіб, їхніх сімей і

громад, в яких вони живуть; підтримала принцип, згідно з яким

управління в цих сферах суспільства є неодмінною умовою забезпечен-

ня соціального і орієнтованого на людину сталого розвіггку.

Україна взяла на себе зобов'язання допомагати в активізації

соціального розвіггку в усьому світі. Вона підтверджує принципи Ста-

туту ООН і домовленості, досягнуті на відповідних міжнародних кон-

ференціях, у т.ч. на Всесвітній зустрічі на найвищому рівні з піиань

інтересів дітей, яка відбулася в Нью-Йорку (1990 р.), Конференції ООН

з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася в Ріо-де-

Жанейро (1992 р.) та Міжнародній конференції з народонаселення і

розвитку, проведеної в Каїрі в 1994р., та керується цими пріїнципами й

домовленостями.

Україна підтримує намагання світового співтовариства керувати

процесами управління, соціальним розвитком і усуненням загроз та

пом'якшенням їх негативних наслідків для людей. У програмі дій вра-

ховано зобов'язання, засади та рекомендації, ухвалені на деяких конфе-

ренціях і спіфаються на набутий багатьма країнами досвід у сприянні

досягненню соціальних цілей на основі конкретних умов. Особливе

значення у цій програмі дій має комплексний підхід до прагнення

243

КА ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

об'єднати ширше коло різноплановігх зусиль у розв'язанні завдань лік-

відації злиденності, створення нових робочих місць і соціальної інтегра-

ції в межах послідовних національних і міжнароднтгх стратегій і соці-

ального розвитку.

Україна зобов'язалася виробити національний план ліквідації

хлиденності, її структурнігх причин, що передбачає дії на місцевому,

національному та міжнаціональному рівнях. У контексті національного

плану особливу увагу треба звернута на створення робочих місць як на

одіш із засобів ліквідації злиденності, з урахування питань охорони

здоров'я та освіти.

Станом на 1999 р. Україна уклала 12 багатосторонніх міжнарод-

них угод у рамках СНД. Серед них угоди про гарантії громадян у галузі

пенсійного забезпечення, визначення пільг і гарантій для учасшжів Ве-

ліжої Вітчизняної війни, про державну допомогу членам сімей військо-

вослужбовців, що загинули в Афганістані та інших країнах, де відбува-

лися бойові дії, в галузі трудової міграції, охорони праці тощо.

Ниш в Україні створені сприятливі умови для розширення та на-

буття практичного і наукового досвіду з питань управління трудовими

ресурсами. Віжорнстовуються теоретичні й прикладні дослідження

французьких та німецьких учених з питань теріггоріальної сегментації

ринку праці. Це важливе потання для нашої держави, оскільки ринок

праці можна розглядати на рівні веліжого господарського комплексу як

певний сощально-економічнігй механізм організації трудових ресурсів,

що визначає засоби досягнення її збалансованості, методи впливу на

зайнятість, заробітну плату, обіг і відтворення робочої сили.

Українські вчені починають використовувати досвід ФРН, а

уряд — запроваджувати в практику ієрархічність економічного компле-

ксу, що відзначається впорядкованістю територіально-функціональних

одиниць (у т.ч. з певним режимом відтворення та зайнятості трудових

ресурсів) і найважливішою характеристикою економічної системи. її

залучення до аналізу ринку праці вимагає розгляду змісту загальних

територіальних утворень і особливо регіональних ринків праці. Таким

чином, макропростір ринку праці перетворюється на комплекс мікро-

просторів, пов'язаних між собою багатоаспектною взаємодією.

Наша вітчизняна наука ще не має з цих потань достатніх доробок.

Триваліш час підхід до регіональних досліджень трудових ресурсів був

обмежений аспектами розселення і теріггоріальної структури, а до-

слідження на рівні регіонів чи областей мали регіональний характер.

244

РОЗДІЛ 15. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Теоретичні та методичні підходи, вироблені німецькими вчени-

ми, можна віжористати також для віщілення гіпотетичних ринків праці

в Україні. Проте їх треба модифікувати а це пов'язано з потребою вра-

ховувати різшгдю між поселенськими мережами у нас і в західноєвро-

пейських країнах, що перебувають на вищій стадії просторової еволюції

(для якої характерні урбанізація, людність і густота поселень, розвиток

транспортної мережі, наявність власних автомобілів, регіональні конт-

расти у розвотку сфери застосування праці, розмаїття форм зайнятості,

якісний склад населення, концентрація робочих місць тощо).

Аналіз особливостей територіатьної організації продуктивних

сил України свідчить про пріїдатність для наших умов складеної

німецькими вченими методології сегментації ринку праці, проте з ура-

хуванням української специфіки Частковий регіональній ринок має

перебувати в межах міста і прилеглої до нього зони, зв'язаної з центром

сталими зв'язками з трудовикористання. Межі цього ринку доцільно

доводити до меж адміністратившгх районів.

Перехід до ринкової економіюі в Україні вимагає реформування

обліку населення і трудових ресурсів, соціальної статистики, створення

інформативної бази для багатоаспектного територіального аналізу та

прогнозування на рівні часткових ринків, оскільки чим дрібнішій мас-

штаб кожного часткового ринку, тим реальніша й ефективніша політіжа

зайнятості.

Керованість системи зберігатиметься тоді, коли утворюватимуть-

ся програмні регіони за рахунок формального об'єднання окремих

дрібних адміністратившгх районів.

Для практичного віжорнстання концепція регіональних ринків

праці може стати основою створення в Україні цивілізованої системи

тероторіального управління, частиною якої є територіальній соціально-

економічній моніторинг, взятій з практігки управління регіональним

розвитком ФРН. Орієнтація територіального соціально-економічного в

Україні моніторингу розглядається у досить вузькому розумінні — як

створення і функціонування просторової інформаційної системи, що

дає змогу нагромаджувати, із заданою періодичністю аналізувати та

узагальнювати дані про розвиток регіонів, оцінювати концепції; накре-

слювати заходи їх використання і прогнозувати на майбутнє. Подібні

системи створено у більшості країн, що регулюють територіальну орга-

нізацію суспільства.

Такої просторово-інформаційної системи, як німецький тери-

торіальний соціально-економічний моніторинг, в Україні ще не ство-

245

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

рєно, але її потрібно створити. Для цього треба запропонувати власну

концепцію програмних регіонів, оцінні індикатори регіонального роз-

витку, саму мережу організацій, установ і осіб для збіграння, аналізу і

опрацювання даних, а також систему матеріально-технічного забезпе-

чення.

Світовий досвід підтверджує високу ймовірність уявлень про по-

глиблення ринку праці за рахунок підвищення динаміки розвитку (на-

самперед міст), зростання інвеепщійної активності та рухливості тру-

довігх ресурсів.

Врахування досвіду зарубіжних країн, зокрема ФРН, регіональної

специфіки ринку праці в Україні зміцнить наукове обгрунтування дер-

жавшгх програм, зробить деякі стратегічні заходи на ринку праці адрес-

ними. Подібний підхід віжористовується у більшості країн з активною

сощально-рішковою політіжою. Його впровадження у нашій практиці

відкриє перспективи для зміцнення позицій державного регулювання

економічної та соціальної сфери без централізованого втручання безпо-

середньо у вігробництво.

Обопільне міждержавне співробітництво у науковому та прикла-

дному плані з управління трудовими ресурсами налагоджено з Нідер-

ландами, Францією (в агропромисловому комплексі).

Державний комітет України у справах сім'ї та молоді має відпо-

відні зв'язки з рядом країн, де створено такі комітети або організації.

Різноманітні питання з управління трудовими ресурсами фігуру-

ють при підписанні обопільнігх базових документів. Наприклад, у До-

говорі про дружбу та співробітництво між Україною і Соціалістичною

Республікою В'єтнам значна увага приділяється розвиткові економічно-

торговельних відносин. Сторони домовилися забезпечити відповідні

правові та інші умови для всіх форм господарської діяльності. Одноча-

сно підписані угоди про науково-технічне співробітництво, про праце-

влаштування громадян і їх соціальний захист.

Верховна Рада України 11 липня 1995 р. ратифікувала Угоду про

співробітшгцтво у галузі трудової міграції, укладену в рамках СНД і

підписану від імені Уряду України в м. Москві 15 квітня 1994 р.

Угода регулює основні напрями сгавробітніпггва між державами

СНД у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб і членів їх

сімей, що постійно проживають на території однієї з держав і працюють

на підприємствах, в організаціях усіх форм власності на території іншої

держави. Це не стосується біженців і вимушених переселенців, осіб

246

РОЗДІЛ 15. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

вільних професій, які в'їхали на обмежений строк; осіб, які приїхали

для здобуття освіти.

Кількість ггоацівників, яких приймають на роботу, визначається

на основі двосторонніх угод, взаємно узгоджуються дішломи,

відповідні положення про надання звань, розрядів, кваліфікації та інші

документи, необхідні для трудової діяльності. В'їзд, перебування і виїзд

обумовлюються відповідно до чинного законодавства. Оформляється

трудова діяльність контрактом (трудовим договором). Питання

пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав грома-

дян держав-учаснігків СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 бе-

резня 1992 р. або двосторонніми угодами.

Трудові мігранти мають право на соціальне страхування (крім

пенсійного) відповідно до чинного законодавства на території країни

працевлаштування. їхнє медичне обслуговування забезпечується за ра-

хунок роботодавця.

Держави інформують одна одну про націоншіьне законодавство

та інші нормативні акти в галузі праці, зайнятості, імміграції, про стан

ринків праці.

Україна за останні два роки уклала міждержавні угоди з регулю-

вання трудової міграції з Польщею, Росією, Молдовою, Литвою,

Вірменією, Азербайджаном та іншими державами. На різній стадії ви-

роблення та готовності проекти угод з рядом розвішенігх країн ЄС та

Латинської Амеріжи.

Поряд з цим відповідно до прішнятігх Україною й іншими краї-

нами угод практично майже не вивозиться і не ввозиться робоча сила.

Але є тенденція зростання стихійної неконтрольованої міграції до країн

як далекого, так і близького зарубіжжя. Посередницькі фірми (чисель-

ність яких з кожним роком збільшується), що одержали, відповідно до

Закону України «Про зайшггість населення», ліцензії на право праце-

влаштування населення за кордоном, гарантують клієнтам їх соціально-

правовіш захист за межами країни.

Причина — відсутність державної міграційної політики. Україна,

яка не контролює працевлаштування частки населення за межами краї-

ни, реально втрачає кошти, надаючи послуги або доплачуючи сім'ям

мігрантів за безкоштовну освіту, медичне обслуговування, комунальне

забезпечення та ін.

Не створено належної законодавчо-нормативної та організаційної

бази. Не розроблено проекту закону «Про трудящих-мігрантів», досі не

247

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

створено служби регулювання трудової міграції (міграційних комі-

тетів), немає положень про контроль за виконанням країною-партнером

угод у сфері умов зайнятості та соціального захисту працівніжів-

мігрантів, заборону стахійної (нелегальної) міграції, прихованого вер-

бування та контрабанди робочої сили всупереч положенням законодав-

ства, про експертну комісію, яка б оцінювала соціально-економічні на-

слідки від трудової міграції; координацію роботи міграційних служб з

іншими державними, регіональними та місцевими органами управління,

асоціаціями роботодавців і об'єднаннями працівніжів.

Помітна орієнтація деяких прошарків роботодавців із зарубіжних

країн на використання праці нелегальних мігрантів, які прибувають

здебільшого з неблагополучних країн. Поряд з щгм обсяги використан-

ня та можливості працевлаштування мігрантів у Західній Європі

відносно значні. Там потрібні кваліфіковані робітники, будівельники,

медичні сестри, допоміжні робітники для сфери послуг.

Для Швеції, Франції потрібні сезонні робітники у сільському го-

сподарстві, готелях, ресторанах і на будівшщтві. Питома вага трудя-

щих-мігрантів у вугільній промисловості Бельгії становила в 1993 р.

50%, у будівництві в Швеції — 40%, в автомобілебудуванні Франції —

35%таін.

Україні потрібен механізм регулювання мігращйних потоків, що

передбачає:

• укладення двосторонніх державних угод з трудової міграції з визна-

ченням обсягів міграційних потоків, їх статево-вікової та кваліфіка-

ційної структур, стану здоров'я, соціального захисту, тривалості дії

контрактів та ін;

• ратифікацію Верховною Радою міжнародних угод і Конвенцій МОП

з трудової міграції;

• вироблення вітчизняної законодавчо-нормативної бази у сфері регу-

лювання трудової міграції;

• існування організаційно-управлінської структури з функціями конт-

ролю за виконанням відповідних законодавчо-нормативних актів, за

діяльністю посередтщьких приватних фірм, за виконанням країною-

партнером положень угод щодо гарантій умов і зайнятості та соціаль-

ного захисту трудової міграції;

• боротьбу з нелегальною міграцією, прихованим вербуванням і конт-

рабандою робочої сили;

• впровадження міграційної звітності;

248

РОЗДІЛ 15. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

• виділення на рівні держави пріоритетних у частіші використання

трудових мігрантів регіонів, галузей, окремих підприємств та видів

трудової мігращї( сезонна робота, прикордонншт розподіл робочої

сили, вахтовий метод та ін.);

• формування для населення країни інформаційної бази, яка через за-

соби масової інформації подавала б достовірні дані для мігрантів

про: умови їх переїзду, надання помешкання, транспортну до-

ступність до місця роботи, організацію харчування та його оплату,

можливості прибуття з членами сім'ї, умови гадвіпцення кваліфікації

та перенавчання, надання медичної допомоги мігрантові та членам

його сім'ї на випадок виробничого та побутового травматизм}' чи

іншого захворювання, терміни найму, порядок відшкодування при

достроковому припиненні найму, режим праці та відпочинку, оплату

праці, надання спецодягу та спецхарчування, гарантії безпеки праців-

шіка-мігранта, гарантію державою-імпортером робочої сили досто-

вірності інформації та вчинків свого роботодавця.

Але трудова міграція поряд з позитивними для інтересів держави

має негативні риси у тривалому відрізку часу, а саме призводить до

збіднення економіки через нестачу висококваліфікованої та молодої (до

ЗО років) робочої сили.

Основні напрями зниження регіональної мобільності робочої си-

ли у відповідних регіонах:

• надання пільг в оподаткуванні;

• стимулювання іноземних і вітчизняних приватшгх інвестицій за ра-

хунок присвоєння цим регіонам статусів вільних економічних зон чи

зон пріоритетного розвитку;

• закладення у програми зайнятості кошторисів для використання

регіональних фондів сприяння заіінятості, заходів на тимчасове

фінансування підприємств на період їх технічного і технологічного

переоснащення.

До 1999 р. двосторонні міжнародні угоди укладено з Іспанією,

Латвією; міжурядові — з Азербайджаном, Білоруссю (дві), Вірменією,

В'єтнамом, Грузією, Естонією, Латвією, Литвою (дві), Молдовою (дві),

Польщею, Росією (дві), Словаччиною, Чехією. Більшість з них стосу-

ється соціального захисту.

249

К А ЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Запитання для самоконтролю

1. Який вплив має міжнародна економічна інтеграція на процеси управління трудо-

вими ресурсами в Україні?

2. Як відбувалися становлення і розвиток міжнародного співробітництва в управлінні

трудовими ресурсами?

3. Якими є цілі, завдання та функції Міжнародної організації праці (МОП)?

4. Які основні принципи діяльності МОП? Дайте їх характеристику,

5. Якою є структура МОП?

6. Яке значення має Адміністративна рада МОП?

7. Які проблеми існують у створенні єдиного ринку праці в країнах Європейського

економічного співтовариства?

8. Які конвенції та рекомендації МОП використані Україною? їх характеристика.

9. Яку участь бере Україна в Міжнародній організації праці (МОП) та інших подібних

європейських світових структурах?

10. Яке існує двостороннє міждержавне співробітництво в управлінні та використанні

трудових ресурсів?

11. Яких основних тез дотримується Україна в міжнародних угодах?

12. Які основні принципи Декларації прав людини, затвердженої Радою Європи?

13. Які основні конвенції та рекомендації МОП використовує Україна в управлінні тру-

довими ресурсами?

14. Які позитивні аспекти міжнародної інтеграції в управлінні трудовими ресурсами?

15. Контрольована та стихійна міграції робочої сили з України в країни Заходу.

16. Чому потрібно створювати в Україні соціально-економічний моніторинг управління

регіональним розвитком?

Література

1. Безработица, структурная перестройка экономики и рынка труда в Восточ-

ной Европе и России /Под общ. ред. Р.Емцова. — М.: ИНФРА, 1995.

2. Біляцький С.Д., Новацький Д. Україна і «третій світ», актуальні проблеми

поділу праці // Зайнятість і ринок праці. — Вип.2. — К.: НЦЗРП. — 1993. —

С.66-72.

3. Буиімарин И.В. Трудовые ресурсы в экономике России и Запада. — X. :

Фолио, 1998.

4. Буишарин И.В. Современные требования к использованию трудовых ресур-

сов в свете мирового опыта // Общество и экономика. — 1995. — № 1. —

С.36-41.

250

РОЗДІЛ 15. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

5. Короткий А. МОП — мировой центр социально-трудового законода-

тельства на принципах трипартизма // Человек и труд. — 1994. № 3.

С.104-109.

6. Короткий В. Новое в международном законодательстве // Персонал. —

1997. — №4. —С.83-86.

7. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами:

Навч. посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2000.

8. Петрига М.О. Управління трудовими ресурсами. — Л.: ЛБК. — 1996.

С.387-420.

9. Праця та соціальна політика в Україні: Аналіт.-стат. збірник. — К.: Соцін-

форм, 1999.

10. Проблемы труда и занятости в отечественных и зарубежных публикациях. —

К.: Учеб.-метод. центр «Информат». — 1992. — С.330-36.

11. Уманский А.М., Сумцов ВТ. Международные трудовые нормы и рекомен-

дации. —Луганск: Изд-во Восточноукр. гос. ун-та, 1999.

12. Управление занятостью и организация трудоустройства (мировой опыт) /

Составитель В.И. Яровой. — К.: МАУП, 1995.

ЗМІСТ

Передмова З

Розділ 1. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

ЯК НАУКА І СФЕРА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Завдання і структура курсу 5

1.2. Тлумачення основних термінів 6

1.3. Об'єкт, мета і методи управління трудовими ресурсами 7

1.4. Місце і значення курсу серед дисциплін фундаментальної під-

готовки бакалаврів і спеціалістів з економіки, взаємозв'язок

його з суспільними дисциплінами 9

1.5. Управління трудовігми ресурсами як сфера практичної

діяльності 10

Розділ 2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

2.1. Управління як соціально-економічне явище і процес, його

функції. Поняття системи управління 13

2.2. Теоретігчні основи управління трудовими ресурсами 15

2.3. Елементи державної системи управління трудовігми

ресурсами 17

2.4. Мета, завдання і функції державного управління трудовими

ресурсами 19

2.5. Структура державних, регіональних і галузевих органів

управління трудовими ресурсами України 21

2.6. Інформаційне забезпечення управління трудовими ресурсами.

Роль профспілок та інших громадських організацій у системі

управління трудовими ресурсами суспільства 24

2.7. Організація взаємодії суб'єктів управління

трудовими ресурсами на макроекономічному рівні 28

Розділ 3. НАСЕЛЕННЯ І ДЕМОГРАФІЧНА

ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

3.1. Населення як елемент проду тетив них сил і носій вііробтгчігх

відносин 33

252

ЗМІСТ

3.2. Населення як складна демографічна категорія. Постійне,

наявне, юридичне населення 34

3.3. Вікова та економічна структури населення 35

3.4. Прігоодний рух населення 37

3.5. Механічний рух населення (міграція) 39

3.6. Демографічна інформація 40

3.7. Державна демографічна політика 41

Розділ 4. ТРУДОВІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

4.1. Трудові ресурси як обліково-статистнчна та соціально-

економічна категорія, їх зарубіжне трактування 47

4.2. Трудовий потенціал як форма вияву особистісного чинника.

Структурна форма вияву трудового потенціалу 50

4.3. Характеристика трудових ресурсів України,

їх прогнозування 53

Розділ 5. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

І РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

5.1. Нормативно-правова база управління трудовими ресурсами,

порядок її розроблення, затвердження і перегляду 61

5.2. Система нормативно-правовігх актів, що регулюють

управління трудовими ресурсами. Основні законодавчі

акти у сфері праці 63

5.3. Науково-методпчне обслуговування процесів управління

і використання трудових ресурсів 70

Розділ 6. РИНОК ПРАЦІ В СИСТЕМІ

УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

6.1. Ринок пращ як підсистема ринкової економіки —

макроекономічні аспекти як інструмент залучення

робочої сили в суспільне вігообництво 74

6.2. Ринок праці як ринок особливого виду 77

6.3. Характеристика ринку праці в Україні 83

6.4. Ринок праці та завдання управління трудовими ресурсами 88

253

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВ Д.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Розділ 7. МАКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ

РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ

ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

7.1. Заіінятість і безробіття як соціально-економічні явшца.

Поняття ефективної зшінятості 93

7.2. Державна політика зайнятості, її зміст, принципи, методи

реалізації 97

7.3. Державна і регіональна програми зайнятості: призначення,

структура, зміст 100

7.4. Зарубіжний досвід реалізації державної програми

зайнятості 102

7.5. Оцінка ефективності політики зайнятості в Україні 105

Розділ 8. ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ

ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

8.1. Суть і значення планування трудових ресурсів для

поступального розвитку суспільства 109

8.2. Система балансів трудових ресурсів і методи їх розроблення.

Баланс ринку праці 113

8.3. Методика балансових розрахунків 118

8.4. Планування заїшятості працездатного населення та забез-

печення потреб господарства в робочій силі 120

8.5. Світовий досвід планування та прогнозування трудових

ресурсів 123

Розділ 9. ФОРМУВАННЯ ЯКІСНОГО РІВНЯ

ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

9.1. Роль кваліфікованих кадрів у сучасному вігробництві.

Поняття та основні показники загальноосвітнього

і професійного рівня трудових ресурсів 129

9.2. Конкурентоспроможність робочої сили і професійна

мобільність людини на ринку праці 131

9.3. Зміст, принципи і структура загальної та професійної

освіти в Україні 132

254

ЗМІСТ

9.4. Організації™ форми та соціально-економічні важелі

заохочення підприємств і працівників до перепідготовки,

набуття другої освіти та підвищення кваліфікації 137

9.5. Зарубіжній досвід формування загальноосвітнього

та гфофесійного рівня трудових ресурсів 140

Розділ 10. РИНКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ

ТРУДОВИХ ДОХОДІВ

10.1. Види доходів та економічні закони регулювання їх

розподілу 143

10.2. Заробітна плата як основна форма трудових доходів.

її сутність, функції і принщгпи 144

10.3. Формування заробітної плати в умовах ринку. Вартість

робочої сили. Заробітна плата як ціна робочої сили 149

10.4. Конкуренція на ринку праці та її вплив на рівень заробітної

плати 152

10.5. Заробітна плата і безробіття. Класичні та сучасні погляди

на проблеми регулювання заробітної плати і зайнятості 153

10.6. Принципи державного регулювання трудових доходів 156

Розділ 11. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

11.1. Новий зміст соціальної політики на етапі переходу

до ринкової економіки. її сучасні напрями в Україні 161

11.2. Соціальний захист населення як елемент соціатьної політики.

Принципи побудови нової системи соціального захисту 166

11.3. Форми соціального страхування населення в нових еконо-

мічних умовах. Зміни в системі пенсійного забезпечення 170

11.4. Перспективи розвитку соціальної політики в Україні

з урахуванням світового досвіду 173

255

КАЧАН Є.П., ШУШПАНОВД.Г. УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

Розділ 12. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ТА ЙОГО

РОЛЬ В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

12.1. Суть соціального партнерства, його роль у регулюванні

соціально-трудових відносин і використанні трудових

ресурсів 177

12.2. Складові системи соціального партнерства та механізм

п функціонування 181

12.3. Порядок ведення переговорів на національному рівні

та укладання Генеральної угоди 183

12.4. Суб'єкти і порядок ведення переговорів на галузевому

(теріггоріально-галузевому) рівні. Зміст галузевих

і теріггоріальних угод 185

12.5. Соціальне партнерство на виробничому рівні. Колектішний

договір як основний нормативний акт регулювання трудових

відносин на рівні підприємства (організації) 188

12.6. Досвід застосування принщгпів соціального партнерства

в країнах з розвиненою рішковою економікою 190

12.7. Правові та організаційні проблеми становлення соціального

партнерства в Україні 191

Розділ 13. ТРУДОВІ КОНФЛІКТИ

І МЕТОДИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ

13.1. Поняття, природа і типи трудових конфліктів 195

13.2. Чинники виникнення трудовігх конфліктів в умовах

ринкових економічних відносин 199

13.3. Суб'єкт, предмет та функція трудовігх конфліктів 202

13.4. Методи розв'язання трудових конфліктів та запобігання їм .... 204

13.5. Нормативно-правова база розв'язання трудовігх конфліктів

в Україні 209

Розділ 14. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ

ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

14.1. Загальнотеоретичні основи ефективності господарювання.

Поняття, показники та критерії економічної і соціальної

ефективності використання трудових ресурсів 211

256

ЗМІСТ

14.2. Умови та

ЧИННІШІ

підвищення ефективності використання

трудових ресурсів суспільства. Методичні основи класифіка-

ції резервів ефективності використання трудових ресурсів 216

14.3. Сучасний рівень ефективності використання трудових

ресурсів України та її резерви 219

Розділ 15. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

В УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ

15.1. Становлення і розвиток міжнародної співпраці в управлінні

трудовими ресурсами. Міжнародна організація праці (МОП) ... 226

15.2. Конвенції і рекомендації МОП з питань використання

трудових ресурсів і соціального захисту населення 230

15.3. Вплив міжнародної економічної інтеграції на процеси

управління трудовими ресурсами. Проблеми створення

єдиного ринку праці в країнах Європейського Союзу 233

15.4. Участь України в міжнародній організації праці (МОП) та

інших подібних європейських і світових структурах. Валив

міжнародної економічної інтеграції на процеси управління

трудовими ресурсами 238