Гаврилюк О.О., Дунець Л.М. Психологія здоров’я

Подождите немного. Документ загружается.

Алкоголь дуже швидко “засмоктує” людину. Її падіння – це

чітко окреслені фази.

Початкова фаза. Сп’яніння з провалами пам’яті, “затемнен-

ня”. Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила

недостатньо. Вона п’є “про запас”, у неї розвивається жадібність до ал-

коголю. Однак вона ще зберігає відчуття своєї провини, уникає роз-

мови про свій потяг до спиртного.

Критична фаза. Втрата контролю над собою після першого

ковтка горілки. Намагання знайти виправдання своєму п’янству, опір

усім спробам відвернути бажання випити. У людини спостерігається

зарозумілість, агресивність. У своїх бідах вона звинувачує навколиш-

ніх. У неї починаються запої, її друзями стають випадкові “горілчані

брати”. Вона змушена покинути постійну роботу, втрачає інтерес до

всього, що не має відношення до вина та горілки.

Хронічна фаза. Вона розвивається на пізніших етапах алкого-

лізму. Витримка до спиртного раптом знижується. У завзятого алкого-

ліка навіть незначні дози спиртного викликають той самий ефект, що й

великі порції горілки в минулому. Щоденне похмілля. Деградація

особистості. Помутніння пам’яті. Людина п’є сурогат алкоголю і тех-

нічні рідини, одеколон. У неї розвиваються безпідставні страхи, біла

гарячка, інші алкогольні психози. Для цієї стадії алкоголізму характер-

не важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття,

подразливість, злобливість.

Нерідко одним із характерних ускладнень під час запою є

безпідставні страхи, так звана біла гарячка, або алкогольний психоз.

Починаються ранні страхітливі видіння, галюцинації. Вони виникають,

зазвичай, у стані похмілля, коли в п’яниці з’являється підсвідомий

страх, безсоння, тремтіння рук, страхіття, слухові та зорові обмани у

вигляді рухів тіней. Це – провісник білої гарячки, симптоми якої особ-

ливо яскраво проявляються вночі. Алкоголік бачить навколо зміїв,

пацюків, чудовиськ, що нападають на нього, відчуває болі від укусів,

ударів, чує погрози. Він бурхливо реагує на галюцинації, обороняється

або тікає, рятуючись від переслідування.

Особливо небезпечний алкоголь для організму, що росте.

Згубний вплив алкоголю на підлітків особливо небезпечний тим, що

незміцнілий організм швидко до нього звикає. І ця звичка докорінно

міняє людину.

У підлітків, які зловживають алкоголем, спостерігаються різ-

номанітні розлади, переважно в емоційній та вольовій сфері. Так, у

них падає громадська активність, згасають трудові навички, страждає

здорове честолюбство, знижуються моральні якості. На перший план

виступають такі емоційні порушення, як грубість, запальність, недба-

лість, безініціативність. Підлітки стають неуважними до близьких, а

часом і жорстокими в стосунках з дітьми, друзями не щирими,

холодними, замкнутими та недовірливими. Невимушено вони відчува-

ють себе тільки у “своєму колі”. Багаторічні спостереження свідчать,

що для питущих підлітків характерне зазнайство, зарозумілість, безце-

ремонність, зухвалість, які легко змінюються пригніченістю, безпо-

радністю та пасивною покорою. Їм важко прогнозувати події, вони

втрачають здатність реагувати на стимули та покарання, живуть одним

днем. У них спостерігається зайва балакучість, перебільшена самооцінка.

Чим приваблює алкоголь? Часто говоримо: “вип’ємо зігрій-

мося”, “вип’ємо для сміливості”. Він збуджує, підбадьорює, піднімає

настрій, змінює самопочуття, робить бесіду більш жвавою і невиму-

шеною, що характерно для товариства молодих людей. Безумовно,

алкоголь – висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні

потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу тощо. А в

пиві та сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та

ароматичних речовин.

Водночас, як і нікотин, алкоголь – наркотик, до якого швидко

звикають і не задовольняються малими дозами. Проаналізуємо стан

людини, що випила спиртне. У стані сп’яніння часто кояться проти-

правні дії: 60 % злочинів чинять підлітки у стані сп’яніння. Ті, хто п’є

навіть “для настрою”, обманюють себе.

Стан сп’яніння, як правило, триває кілька годин, після чого

настрій поступово погіршується. Відчуття бадьорості та веселості, як

правило, змінюється кволістю, сонливістю, пригніченістю. Координа-

ція рухів буває порушена до такої міри, що не дає змоги йти по прямій

лінії. Язик стає неповоротким, мова – надмірно голосною, невиразною,

що пов’язано зі зниженням у цей час слуху. П’яний відчуває утруд-

нення при доборі слів, окремі слова і вислови повторює кілька разів.

При середньому ступені сп’яніння відчувається запаморо-

чення, дзвін у вухах. Можуть з’являтися ілюзорні сприйняття навко-

лишнього світу, грубі помилки при оцінці величини предметів, від-

стані між ними. Різко знижується інтерес до навколишнього, перева-

жає відчуття втоми, яке переходить у сонливість, а потім у сон. У стані

сп’яніння середнього ступеня людина нездатна будь-що робити

нормально. Вона може зламати, зіпсувати, стати винуватцем нещас-

ного випадку, аварії, пожежі. Зниження працездатності зберігається

довгий час. Для повного відновлення функцій нервової та серцево-

судинної систем, м’язової сили та витривалості потрібна не одна доба.

А сп’яніння, викликане самогоном, що містить сивушні масла, настає

швидше і продовжується довше. Важче протікає похмілля. Відміча-

ється сильний головний біль, слабкість, болі в ділянці серця.

Важкий ступінь сп’яніння характеризується появою симпто-

мів глибокого отруєння алкоголем. Часто настає стан непритомності,

якому можуть передувати запаморочення, нудота, блювання, дзвін у

вухах, відчуття затерплості різних частин тіла і глибоке порушення

координації рухів, зниження тонусу м’язів. Стан непритомності,

алкогольна кома, не завжди закінчується благополучно. Для цієї стадії

сп’яніння характерні такі зовнішні прояви: людина не реагує не тільки

на оклик, а й на больові подразнення, її обличчя набуває спочатку

багряно-червоного, а потім блідо-синюшного кольору. Без сумніву

алкоголь – це завжди зло, розбрат, часто – засіб помсти.

Завершуючи цю тему відзначимо, що після запровадження в

країнах колишнього Радянського Союзу помірності у вживанні спирт-

ного кількість хворих, що потрапили в алкогольну залежність, зросла в

геометричній прогресії. Але найбільш хвилюючим є те, що п’ють

дорослі і підлітки, дівчата і хлопці – прямо на ходу, з пляшкою джин-

тоніка, бренді-коли тощо в руках, ідучи із занять, на прогулянку чи

дискотеку, не задумуючись про наслідки.

Хочеться звернути вашу увагу на те, що ми п’ємо не якісні

напої, а етиловий спирт. Алкоголіком людину робить не якийсь конк-

ретний напій, а етиловий спирт, який є і в слабоалкогольних напоях.

Отже, все залежить від дози. Проведемо розрахунок пляшки пива, на

якій написано, що в ній 5 % алкоголю і додано “об” (тобто об’ємних).

Об’ємний відсоток трохи вищий від вагового, це приблизно означа-

тиме 4 %. Виходить, що в пляшці пива знаходиться 20 г чистого спир-

ту. Тепер переведемо цей спирт у чисту 40° горілку, отримаємо в ре-

зультаті 50 г чистої горілки. Виходить, півлітрова пляшка пива дорів-

нює 50 г горілки.

Чим же шкідливі ці слабоалкогольні напої? Для того, щоб

випити горілки, потрібно створити певну обстановку, а це не завжди

просто. Для пива чи інших подібних напоїв ритуал не потрібен: ішов-

купив-випив. Чекаєш ейфорії – отримуєш стан пригніченості, тупого

сп’яніння, тому що в пиві є такі речовини, як моноаміни, бром, трупна

отрута – кадаверин. У пиві також є жіночі статеві гормони, через це

люди, які постійно вживають пиво, набувають фемінізованих рис

стегон, живота, грудей. Але тривогу потрібно бити значно раніше – як

тільки людина тягнеться до пляшки, щоб досягти комфортного стану,

розслаблення.

2.3. Вплив алкоголю на організм людини

“Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого”.

(Українська народна мудрість)

Ми уже говорили про мінливість звичок, пов’язаних з алко-

голем. Сьогодні розглянемо вплив алкоголю на організм людини. Ска-

жімо, багато людей до цього часу вважають, що спиртні напої можна

використовувати для лікування деяких захворювань. Так, побутує

думка, що виразкову хворобу шлунка можна вилікувати, вживаючи не-

великі дози чистого спирту. Насправді ж хворі на виразку шлунка, які

лікувалися цими “народними засобами”, рано чи пізно потрапляють до

хірургів з проривом виразки шлунка або новоутворенням. Пояснюєть-

ся це таким чином: нерозведений 96 % спирт, потрапляючи в шлунок,

обпікає слизову поверхню і тимчасово пригнічує його секрецію, але

сприяє створенню великої кількості слизу (захисна реакція). Це, у

свою чергу, зменшує больові відчуття. Біль тамується не тому, що

загоюється виразка, а тому, що її не подразнює шлунковий сік, який

містить соляну кислоту. Внаслідок систематичного прийому спирту

поверхня виразки покривається рубцями, які заважають загоюванню.

У ряді випадків відбувається поступове потоншення виразкової по-

верхні, прорив.

Якщо здорова людина випиває напій з невеликим вмістом

алкоголю, стінки шлунка отримують легке подразнення, у відповідь на

яке збільшується інтенсивність виділення шлункового соку. Він і

створює відчуття голоду, збуджує апетит. При вищих концентраціях

алкоголю це вже буде болючим “припіканням”, і сечовиділення змен-

шиться. Незважаючи на те, що спирт діє на систему травлення як водо-

гінний засіб, він виснажує слизовий апарат шлунка та призводить до

зникнення шлункового соку, який необхідний для перетравлювання

їжі. Не слід впадати в оману і щодо зігріваючої дії спиртного. При

сильному охолодженні справді людині дають випити спиртне, а шкіру

розтирають спиртом. Але алкоголь не може попередити замерзання,

тому вживати спиртне на морозі не тільки не корисно, а й, навпаки,

небезпечно.

Справа в тому, що на холоді кровоносні судини кінцівок та

відкритих частин тіла звужуються, порушується теплообмін, у резуль-

таті настає їх омертвіння і відмороження. Щоб запобігти загибелі

тканин, необхідно розширити поверхневі судини якнайшвидше. Таку

здатність має алкоголь. Тому людині, яку доставили з сильного морозу

в тепло, дають випити спиртне та розтирають ним замерзлі ділянки шкіри.

Якщо ж спиртне споживалось до того, як почалася дія низьких

температур, відбувається дещо інше. Розширені алкоголем судини ін-

тенсивно віддають тепло (кажуть: “випив і розгарячився”). Жар

усередині не дозволяє людині відчути охолодження тіла, тобто відчут-

тя холоду як запобіжний сигнал не спрацьовує. Тому так часто

трапляються випадки замерзання п’яних навіть при не дуже низьких

температурах. Тим, хто працює на холоді, вживати спиртне ні в якому

разі не можна. Відчуваючи внутрішнє тепло, вони поводять себе безпеч-

но й необережно. У результаті часто простуджуються і навіть замер-

зають. У нашому організмі немає жодного органа, на який би алкоголь

не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота,

далі – в системі травлення: у шлунку – близько 20 %, в кишечнику –

близько 80 %. Уже через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь

виявляється в крові, а через 2 години всмоктується повністю [28].

Близько 10 % випитого алкоголю виділяється з організму з

повітрям, сечею. Алкоголь, що всмоктався, швидко руйнується, однак

деяка частина його фіксується тканинами і виводиться з організму

дуже повільно, протягом 2–3 тижнів.

Як і багато інших отруйних речовин, алкоголь знешкоджуєть-

ся в печінці, у результаті чого починається жирове переродження цих

тканин і спотворюються з’єднувальні тканини. Цей болючий процес –

початок цирозу печінки, практично невиліковної хвороби, характерної

для алкоголіків. Спочатку печінка збільшується в обсязі, тому що ство-

рюється водянка черевної порожнини. Розвивається загальне отруєння

організму, людина гине.

Французькі лікарі встановили, що з хворих на алкогольний

цироз печінки, які припинили вживати алкоголь, через 5 років залиша-

ються живими 70 %, а з тих, хто продовжує пити, тільки 40 %.

За даними лікарів, хворобливо реагує на алкоголь і серце лю-

дини. Виникають різні функціональні порушення серцево-судинної

системи, які з часом набувають безповоротного характеру: м’язи серця

слабшають, замінюються з’єднувальною тканиною, порушується тонус

судин. Дуже часто при алкоголізмі спостерігається гіпертонічна хворо-

ба. Люди, які вживають пиво, страждають сильною задишкою, адже

порушується ритм серця. У них формується “бичаче серце” через деге-

нерацію м’язових волокон.

Не кращий стан справ з нирками. Вони, виводячи з організму

продукти розпаду і один відсоток зміненого алкоголю, самі страж-

дають від його руйнівної дії. Виникають запальні процеси, які приз-

водять до частого сечовипускання. Алкоголь, накопичуючись у сечо-

вому міхурі, починає швидко всмоктуватися в кров, у результаті чого

підтримується додаткова інтоксикація організму.

Алкоголь змінює склад крові. Середня концентрація свинцю в

крові алкоголіка, згідно з даними французьких вчених, сягає рівня, що

спостерігається в людей, які постійно працюють зі свинцем. Алкоголь

дуже швидко всмоктується в кров, яка розносить його по всьому

організму. Але розподіляється алкоголь у різних тканинах нерівномірно

і, як доведено, основна його доза вбирається мозком.

Так, якщо взяти концентрацію алкоголю в крові за 100 %, то в

печінці його виявиться 150, а в мозку – 175 %. Алкоголь розчиняє нер-

вові клітини, багаті на ліпоїди і руйнує їх. У результаті одного силь-

ного сп’яніння гине кілька тисяч мозкових клітин!

І хоча їх у кожного з нас до 17 млрд, таке марнотратство

шкодить організму! Кожна випита склянка самогону (горілки) залишає

в мозку людини кладовище загиблих клітин.

Відомо також, що різні ділянки мозку неоднаково реагують на

отруєння алкоголем. Найбільше його концентрується в мозочку, який

регулює координацію рухів і рівновагу тіла та інші рухові функції.

Алкоголь, що потрапив до організму, незабаром починає руйнуватись

(окислюватись), у результаті чого створюються численні продукти роз-

паду, які ще шкідливіше діють на нервові клітини, ніж сам етиловий

спирт. Окислення відбувається не тільки в печінці, нирках, м’язах, а й

у тканинах мозку, які, таким чином, піддаються дії двох руйнівних сил

спирту та продуктів його розпаду.

В осіб, які споживають спиртні напої, часто виникають різні

запалення (периферійних нервів і поліневрити), що часто призводить

до інвалідності.

Але найхарактернішими захворюваннями є алкогольна депре-

сія, яка може тягнутися від декількох днів до декількох тижнів. У ре-

зультаті отруєння алкоголем можуть виникати галюцинації, які почи-

наються під час “похмільного синдрому” і є його продовженням. Слу-

хові – коли хворий чує звуки, похвалу, сварку, може чути, що його

збираються вбити. Тоді він ховається, озброюється предметами само-

захисту, на нього находить панічний страх. Проте настрій у нього

непостійний. 10 % алкогольних психозів становить алкогольне марен-

ня ревнощів. Безпідставні і наївні підозри та докори в подружній не-

вірності. Стан алкогольного сп’яніння створює ілюзію вини дружини в

зраді. Чоловік даремно починає її ревнувати до сусідів, співробітників,

друзів і навіть синів. Сімейне життя перетворюється на пекло.

Таким чином, під впливом алкоголю поступово руйнується

весь організм людини, порушується ритмічність і узгоджена діяльність

усіх його систем. Тому багато хворих на алкоголізм мають вигляд

старших за свої роки, відбувається раннє старіння організму та його

в’янення: шкіра змарніє, стає сухою, випадають зуби, сивіє волосся,

атрофуються м’язи.

2.4. Алкоголь і жінка

“Вино жінку веселить, а потім і ума лишить”.

(Українська народна мудрість)

Статистика показує, що в останні роки кількість жінок, хворих

алкоголізмом, значно збільшується в усіх економічно розвинутих

країнах. Росте й абсолютна кількість хворих алкоголізмом. У деяких

країнах кількість жінок, хворих алкоголізмом, росте навіть швидше,

ніж кількість чоловіків-алкоголіків. Але потрібно враховувати і той

факт, що офіційні статистичні дані завжди занижені, тому їх потрібно

помножити на 10, щоб отримати справжню кількість хворих алко-

голізмом. Крім того, в останні роки з’явилося багато корекційних нар-

кологічних установ і приватно практикуючих лікарів, які не ведуть

облік хворих, або ці дані значно занижуються, щоб менше платити

податків. Не обліковані пацієнти не враховуються і в статистичних

дослідженнях.

Практика показує, що більшість жінок, хворих алкоголізмом, у

наркологічні установи не звертаються (при цьому захворюванні

пацієнт, незалежно від статі, приходить до нарколога тільки під тиском

членів сім’ї). Чоловіка-алкоголіка, звичайно, примушує піти до нар-

колога родина (дружина, батьки). Практично у всіх жінок, хворих ал-

коголізмом, чоловіки також алкоголіки або немає сім’ї. Тому настояти

на лікуванні такої жінки просто нікому [19].

Отже, статистичні дані щодо кількості жінок, хворих алко-

голізмом, ще більше занижені, ніж щодо чоловіків-алкоголіків.

П’янство і алкоголізм жінок – актуальна проблема, яка має

велике соціальне значення. Адже це не тільки проблема самої жінки,

яка п’є, але й, у першу чергу, це трагедія дітей. Діти питущої жінки, як

правило, також починають рано вживати спиртне. Причину збільшен-

ня кількості питущих жінок більшість зарубіжних вчених вбачають у

зміні економічних умов, соціального становища жінки: вона стає еман-

сипованою, матеріально не залежною, працює на тих же видах роботи,

що й чоловіки, може утримувати себе і дітей без чоловіка тощо.

Важко уявити, що іноземка, яка має добрий заробіток, може

стати алкоголічкою тільки лише через те, що вона стала емансипо-

ваною і заробляє стільки, скільки й чоловік. Випити з чоловіками вона

може, але те, що захворіє алкоголізмом – сумнівно.

Жінок, як би вони не працювали, ніхто від виконання

домашніх обов’язків і догляду за дітьми не звільняє. Жінок-керівників

або тих, що займають високі службові посади не так багато, точніше,

зовсім мало. Більшість жінок не можуть собі дозволити утримувати

економку і няню одночасно. Навіть якщо є постійна доглядальниця, це

недостатньо, щоб жінка відчувала себе повністю вільною від домашніх

клопотів. Адже няня не буде прати білизну, носити її в пральню, готу-

вати їжу і закуповувати продукти, прибирати в квартирі та виконувати

багато інших домашніх обов’язків, від яких позбавлені жінки в

розвинутих країнах. Для цього потрібна помічниця по господарству, а

більшість наших співвітчизниць заробляють лише стільки, щоб забез-

печити мінімум потреб дитини [3].

Поряд з цим, у багатьох жінок, крім того, є сукупність

неблагонадійних факторів: спадковий алкоголізм, вплив прикладу пи-

тущих братів і недоліки виховання, що в цілому формують дефор-

мовану, психічно нездорову особу. Навіть, якщо мати й не була питу-

щою, то як і в будь-якої дружини алкоголіка, у неї були сімейні проб-

леми, які негативно впливали на розвиток доньки.

Дослідження свідчать, що у багатьох дружин алкоголіків у

процесі п’янства чоловіка виникають неврози і невротичний розвиток

особи, або виникає так званий психопатичний розвиток особистості.

При неврозах і невротичному розвитку особистість дружини алкого-

ліка постійно пригнічена. Вона песимістична по відношенню до май-

бутнього, не бачить виходу, та й не прагне його шукати, пасивно під-

коряється обставинам і погоджується з ними. Загальний фон настрою

майже зажди пригнічений, жінка весь час чекає неприємностей від

чоловіка. Вона постійно в проблемах пошуку фінансів і сперечається з

чоловіком, коли він пропиває гроші або речі.

А при психопатичному розвитку особистості мати, яка звикла

постійно сперечатися з п’яним чоловіком, переносить ці манери спіл-

кування і на своїх дітей: кричить, свариться, може навіть і вдарити.

Дружини алкоголіків настільки заглиблені у свої проблеми, що їм не

до виховання дітей. Для них головне – щоб у дітей був хоч який-

небудь одяг та їжа. Тому більшість дружин алкоголіків терпляче

ставляться до побоїв п’яного чоловіка і навіть до того, що він б’є дітей,

виганяє сім’ю з дому. У багатьох жінок виникають психологічні зміни.

Мати може скаржитися на питущого батька своїм дітям, а ті є

постійними свідками принижень матері батьком і всепрощення матері.

Більшість жінок, які захворіли алкоголізмом, виросли в сім’ях

із низьким інтелектуальним рівнем. Мати, будучи примітивною й

обмеженою жінкою, не може виховати у своєї дочки чітку морально-

етичну позицію по відношенню до пияцтва як негативного і недопус-

тимого явища [4].

Загальновідомо, що усі діти підсвідомо імітують поведінку

батьків і виховуються на їх прикладі. Проте, рішуче значення має саме

поведінка батьків, а не слова, які їм говорять інші дорослі. Авторитет

батьків, яким би він не був, у дитинстві має великий вплив на дитину,

яка повністю копіює стереотип їх поведінки. Лише в підлітковому віці

в дитини з’являються інші авторитети і кумири, та, разом з тим,

підсвідомо підлітки наслідують поведінку батьків, навіть конфлікту-

ючих з ними. Закладений у дитинстві стереотип поведінки може збері-

гатися все життя. У питущих сім’ях рідко бувають психічно здорові діти.

Без сумніву, мати, яка виросла в оточенні з низьким розвитком

культури, не може навчити доньку правильної поведінки в суспільстві,

оскільки сама цього не знає. Більшість жінок-алкоголічок рано вихо-

дять заміж і в них немає досвіду спілкування з чоловіками. Тому мати

не може навчити доньку вести себе пристойно, домагатися поваги до

себе, намагатися бути симпатичною і відчувати себе жінкою. В свою

чергу, донька перестає поважати матір, не рахується з її думкою, ви-

находить свої способи бути цікавою і формує власні манери поведінки

з хлопчиками та В суспільстві. Смаки дівчинки-підлітка визначаються

тим колом однолітків, з яким вона спілкується. Вона легко піддається

чужому впливу (частіше негативному, ніж позитивному) і бездоганно

виконує усі вимоги підліткової компанії.

Тому не випадково, щоб заволодіти увагою до себе, багато

дівчаток з неблагополучних сімей порушують загальноприйняті норми

поведінки. Спілкуються переважно з хлопчиками асоціальної поведін-

ки, а для доказу своєї привабливості рано починають сексуальне

життя. Вони стають членами підліткових груп з асоціальною поведін-

кою і регулярно випивають, як і хлопці. Дівчатка з питущих сімей теж

починають рано випивати. Ще до початку вживання спиртного в

більшості таких підлітків існують психічні захворювання – невротич-

ний розвиток, неврози, психопатія, затримка психічного розвитку і

розумова відсталість.

За даними статистики, у жіночих наркологічних відділеннях

перебувають жінки різного віку: 40–50 років і зовсім молоді. Друга

група – це хворі з раннім початком зловживання алкоголем у підлітко-

вому і навіть у дитячому віці. У багатьох із них яскраво виражені оз-

наки алкоголізму пізніх стадій. Усі наркологи відзначають, що жінки-

алкоголіки важче піддаються лікуванню. Більшість із них уперто не

бажають лікуватись. І лише під сильним тиском оточуючих вони по-

годжуються на лікування.

Слід пам’ятати, також що неповноцінні діти завтра стануть

дорослими і самі матимуть потомство. А це реальна і страшна загроза

генофонду нації. Ми вже згадували, що запас генетичної міцності

закладений у трьох поколіннях. За цей час будь-якому народу може

загрожувати виродження. Над кожним поколінням можна інтенсивно

працювати в заданому напрямі. За статистикою, ми одне покоління

вже “пропили” і почали “пропивати” друге. Пора зупинитися. Вашому

поколінню варто серйозно замислитись.

Коли звернутися до історії України, то слід підкреслити, що

наш працьовитий і життєрадісний народ завжди досить критично

ставився до спиртних напоїв. В народі ходять легенди про буйне пи-

яцтво запорізьких козаків. Але якщо придивитися уважніше до життя

та побуту козаків, то, наприклад, під час плавання козаки зовсім не

пили і з собою не брали горілки, а якщо виявиться п’яний, то, отаман

наказував викинути його за борт.

І ніколи українському народові пияцтво не було притаманне.

Він має великий хист до мистецтва, співу, малярства, а також щире

серце і багату душу. Сподіваюсь, ви не дозволите потоптати ці прек-

расні природні риси, даровані нам, а лише примножите їх. Шануймося,

бо ми того варті.

Рольова гра “Випивка перед танцями”. Давайте пограємо у

рольову гру “Випивка перед танцями”. Уяви, що ти готуєшся до дис-

котеки. Прасуєш сорочку, збираєшся ще перекусити. Бажання випити

спиртного – абсолютно ніякого. У цей час до тебе заходить приятель.

У нього в кишені пляшка. Йому дуже хочеться випити, й обов’язково з

тобою. Він умовлятиме тебе, вдаючись до різних доводів.

Роль “приятеля” грає викладач. Він умовляє тебе випити. Коли

учень відмовляється, викладач дивується і застосовує традиційні

аргументи з репертуару підлітків: “Не бійся”, “Не будь дівчиськом!”,

“Ти що, маленький? ”, “Минулого разу ти ж пив!”, “Якщо ти мені друг,

то не відмовиш мені!” У ході гри побуває декілька учнів. На дошці

виписують усі аргументи

“приятеля”, а потім усі обговорюють, які з

них виявилися більш переконливими. Під час гри досягається: пошук

шляхів уникнення випивки як завдання всієї групи; учні вчаться

оволодіти складною для багатьох ситуацією; гра підказує шляхи про-

тидії, психологічно озброює, вчить, як відстоювати свою думку. Під-

водяться підсумки заняття.