Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина перша. Принципи 81

тей Союзу, а також на їхню роль у сприянні соціальному та тери-

торіальному гуртуванню, Союзові та державам-членам, кожному

у межах своїх відповідних компетенцій та в межах застосування

Договорів, належить дбати про те, щоб ці послуги було надавано на

принципах та умовах, насамперед економічних та фінансових, що

уможливлюють виконання їхнього призначення. Європейському

Парламентові та Раді, діючи через ухвалення регламентів згідно зі

звичайною законодавчою процедурою, належить, без порушення

компетенції держав-членів та відповідно до Договорів, закласти

ці принципи та умови надавання, уповноваження надавати та фі-

нансування таких послуг.

Стаття 15

(колишня стаття 255 ДзЄС)

1. Аби сприяти доброму врядуванню та забезпечити участь грома-

дянського суспільства, інституціям, органам, службам та аґенціям

Союзу належить працювати у якнайвідкритіший спосіб.

2. Європейському Парламентові, так само як Раді, коли вони роз-

глядають та голосують проекти законодавчих актів, належить за-

сідати прилюдно.

3. Кожен громадянин Союзу та кожна фізична чи юридична особа,

що перебуває чи має зареєстрований осідок на території держави-

члена, має право доступу до документів інституцій, органів, служб

та аґенцій Союзу, незалежно від їхнього формату з урахуванням

принципів та умов, визначених згідно з цією частиною.

Загальні принципи та обмеження на підставі суспільних чи приват-

них інтересів, що регулюють право доступу до таких документів,

належить визначати Європейському Парламентові та Раді, діючи

через ухвалення регламентів згідно зі звичайною законодавчою

процедурою.

Кожній інституції, органу, службі чи аґенції належить забезпечити

прозорість своєї роботи та визначити у своєму внутрішньому рег-

ламенті особливі положення про доступ до своїх документів, згідно

з регламентами, зазначеними в абзаці другім.

До Суду Європейського Союзу, Європейського Центрального Бан-

ку та Європейського інвестиційного банку належить застосовува-

ти положення цієї частини тільки тоді, коли вони виконують свої

адміністративні завдання.

Договір про функціювання Європейського Союзу82

Європейському Парламентові та Раді належить забезпечувати оп-

рилюднення документів, що стосуються законодавчої процедури на

умовах, закладених у регламентах, зазначених в абзаці другому.

Стаття 16

(

колишня стаття 286 ДзЄС)

1. Кожен має право на захист особових даних, що його сто су ю ться.

2. Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить закласти правила щодо за-

хисту фізичних осіб, коли їхні особові дані обробляють інституції,

органи, служби та аґенції Союзу чи держави-члени, якщо вони

діють в межах права Союзу, та правила вільного руху цих даних.

Дотримання цих правил підлягає контролю незалежних органів.

Положення, ухвалені на підставі цієї статті, не повинні порушу-

вати особливих положень, закладених у статті 39 Договору про

Європейський Союз.

Стаття 17

1. Союз шанує й не порушує статус церков, релігійних об’єднань

та громад, який вони мають згідно з національним правом у

державах-членах.

2. Союз з такою самою шаною ставиться до статусу світоглядних

та неконфесійних організацій, який вони мають згідно з національ-

ним правом.

3. Визнаючи ідентичність та особливий внесок зазначених церков

та організацій, Союз підтримує з ними відкритий, прозорий та ре-

гулярний діалог.

Частина друга

Недискримінація та громадянство Союзу

Стаття 18

(колишня стаття 12 ДзЄС)

У сфері застосування Договорів, без порушення окремих їхніх по-

ложень, заборонено будь-яку дискримінацію на підставі державної

належності.

Частина друга. Недискримінація та громадянство Союзу 83

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною за-

конодавчою процедурою, можуть прийняти правила, що мають на

меті заборонити таку дискримінацію.

Стаття 19

(

колишня стаття 13 ДзЄС)

1. Без порушення інших положень Договорів та в межах повно-

важень, що Договори надають Союзові, Рада, діючи одностайно

згідно зі звичайною законодавчою процедурою та після отримання

згоди Європейського Парламенту, може вживати потрібних за-

ходів для боротьби проти дискримінації на підставі статі, раси чи

етнічного походження, релігії чи віри, інвалідності, віку чи сексу-

альної орієнтації.

2. Як відступ від частини першої, щоб підтримати дії, що їх вжи-

ли держави-члени аби сприяти досягненню цілей, зазначених у

частині першій, Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі

звичайною законодавчою процедурою, можуть ухвалити засадни-

чі принципи заохочувальних заходів Союзу, за винятком будь-якої

гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

Стаття 20

(

колишня стаття 17 ДзЄС)

1. Цим запроваджено громадянство Союзу. Кожен, хто має де-

ржавну належність однієї з держав-членів, є громадянином Союзу.

Громадянство Союзу є додатковим до національного громадянства,

не заступаючи його

2. Громадяни Союзу мають права й обов’язки, що їх передбачено в

Договорах. Вони мають, зокрема:

a) право вільно переміщатися та перебувати на території

дер жав-чле нів;

b) право обирати та бути обраними на виборах до Європейського

Парламенту та на місцевих виборах на території держави-чле-

на, де вони перебувають, на тих самих умовах, що і громадяни

цієї держави;

У цій статті основними офіційними мовами ЄС вжито два відмінні терміни:

вужчий – citizenship (англ.) / citoyenneté (фр.) / bürgerschaft (нім.), який ми

переклали як «громадянство», та ширший – nationality (англ.) / nationalité

(фр.) /Staatsangehörigkeit (нім.), який ми переклали як «державна належ-

ність» (прим. ред.).

Договір про функціювання Європейського Союзу84

c) право користуватися на території третьої країни, де немає пред-

ставництва держави-члена, громадянами якої вони є, захистом

дипломатичних та консульських органів будь-якої держави-чле-

на Союзу на тих самих умовах, що і громадяни цієї держави;

d) право петиції до Європейського Парламенту, апелювати до

Європейського омбудсмана та звертатися до інституцій та до-

радчих органів Союзу будь-якою з мов, якими укладено цей

Договір, та отримувати відповідь тією самою мовою.

Ці права належить здійснювати згідно з умовами та обмеженнями,

що їх визначено в Договорах та у заходах, ухвалених на їх підставі.

Стаття 21

(

колишня стаття 18 ДзЄС)

1. Кожен громадянин Союзу має право вільно переміщатись та

перебувати на території держав-членів, з урахуванням обме-

жень та умов, закладених у Договорах та заходах, ухвалених на їх

виконання.

2. Якщо діяльність Союзу визнано потрібною, щоб досягти цієї

мети, а Договори не передбачають потрібних повноважень,

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною зако-

нодавчою процедурою, можуть ухвалити положення, що мають на

меті полегшити здійснювання прав, зазначених у частині першій.

3. На такі самі потреби, що зазначені в частині першій, та якщо

Договори не передбачають потрібних повноважень, Рада, діючи

згідно зі звичайною законодавчою процедурою, може ухвалити за-

ходи щодо соціального забезпечення чи соціального захисту. Раді

належить діяти одностайно після консультацій з Європейським

Парламентом.

Стаття 22

(

колишня стаття 19 ДзЄС)

1. Кожен громадянин Союзу, що перебуває в державі-члені, гро-

мадянином якої він не є, має право обирати та бути обраним на

місцевих виборах у державі-члені перебування на таких самих

умовах, як і громадяни цієї держави. Це право належить здійс-

нювати з урахуванням докладних положень, що їх ухвалює Рада,

діючи одностайно згідно зі спеціальною законодавчою процедурою

Частина друга. Недискримінація та громадянство Союзу 85

та після консультацій з Європейським Парламентом; ці положен-

ня можуть передбачати відступи на підставі специфічних проблем

держави-члена.

2. Без порушення частини першої статті 223 та положень, ухва-

лених на її виконання, кожен громадянин Союзу, що перебуває в

державі-члені, громадянином якої він не є, має право обирати та

бути обраним до Європейського Парламенту в державі-члені пе-

ребування на таких самих умовах, як і громадяни цієї держави. Це

право належить здійснювати з урахуванням докладних положень,

що їх ухвалює Рада, діючи одностайно згідно зі спеціальною за-

конодавчою процедурою та після консультацій з Європейським

Парламентом; ці положення можуть передбачати відступи на під-

ставі специфічних проблем держави-члена.

Стаття 23

(

колишня стаття 20 ДзЄС)

Кожний громадянин Союзу на території третьої країни, де нема

представництва держави-члена, громадянином якої він є, має пра-

во на захист, що його надають дипломатичні та консульські органи

будь-якої держави-члена Союзу на тих самих умовах, що і грома-

дяни останньої. Державам-членам належить ухвалити потрібні по-

ложення та почати міжнародні перемовини, потрібні, щоби ґаран-

тувати такий захист.

Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою та

після консультацій з Європейським Парламентом, може ухвалити

директиви, що запроваджують заходи у сфері координації та спів-

праці, потрібні, щоби полегшити такий захист.

Стаття 24

(

колишня стаття 21 ДзЄС)

Європейському Парламентові та Раді, діючи через ухвалення рег-

ламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, належить

прийняти положення про процедури та умови, потрібні для грома-

дянської ініціативи у значенні статті 11 Договору про Європейський

Союз, зокрема щодо мінімальної кількості держав-членів, з яких

мають походити громадяни, що висувають таку ініціативу.

Кожен громадянин Союзу має право петиції до Європейського

Парламенту згідно зі статтею 227.

Договір про функціювання Європейського Союзу86

Кожен громадянин Союзу може апелювати до Омбудсмана, поса-

ду якого запроваджено згідно зі статтею 228.

Кожен громадянин Союзу має право письмово звертатися до будь-

яких інституцій, органів, служб чи аґенцій, зазначених у цій статті

чи у статті 13 Договору про Європейський Союз, однією з мов, за-

значених у частині першій статті 55 Договору про Європейський

Союз, та отримувати відповідь тією ж мовою.

Стаття 25

(

колишня стаття 22 ДзЄС)

Комісії належить щотри роки доповідати Європейському Парла-

ментові, Раді та Економіко-соціальному комітетові про застосу-

вання положень цієї частини. У цій доповіді слід враховувати роз-

виток Союзу.

На цій підставі та без порушення інших положень Договорів, Рада,

діючи одностайно згідно зі спеціальною законодавчою процедурою

та після отримання згоди Європейського Парламенту, може ухва-

лити положення, що посилюють чи доповнюють права, перелічені

у частині другій статті 20. Ці положення набирають чинності піс-

ля того, як їх схвалять держави-члени згідно з їхніми відповідними

конституційними вимогами.

Частина третя

Внутрішні політики та дії Союзу

Розділ І

Внутрішній ринок

Стаття 26

(колишня стаття 14 ДзЄС)

1. Союз ухвалює заходи, спрямовані на запровадження чи забез-

печення функціювання внутрішнього ринку згідно з відповідними

положеннями Договорів.

2. Внутрішній ринок охоплює простір без внутрішніх кордонів, де

забезпечено вільне переміщення товарів, осіб, послуг та капіталу

згідно з відповідними положеннями Договорів.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 87

3. Раді, на пропозицію Комісії, належить визначати настанови та

умови потрібні, щоб забезпечити збалансований поступ всіх до-

тичних секторів.

Стаття 27

(

колишня стаття 15 ДзЄС)

Розробляючи пропозиції, спрямовані на досягнення цілей, зазна-

чених у статті 26, Комісії належить враховувати обсяг зусиль, що

їх деяким економікам з відмінним рівнем розвитку треба докласти,

щоб запровадити внутрішній ринок, вона також може пропонува-

ти доречні заходи.

Якщо ці заходи набувають форми відступів від загальних правил,

вони повинні бути тимчасовими та спричиняти якомога менше за-

вад функціюванню внутрішнього ринку.

Розділ ІІ

Вільне переміщення товарів

Стаття 28

(колишня стаття 23 ДзЄС)

1. Союз включає митний союз, що охоплює всю торгівлю товара-

ми, заборону на ввізне та вивізне мито та всі збори еквівалентної

дії між державами-членами, та ухвалення спільного митного тари-

фу у відносинах з третіми країнами.

2. Положення статті 30 та підрозділу 3 цього розділу належить

застосовувати до продукції, що походить з держав-членів, та про-

дукції, що надходить з третіх країн і перебуває у вільному обігу в

державах-членах.

Стаття 29

(колишня стаття 24 ДзЄС)

Продукцію, що надходить з третіх країн, належить вважати такою,

що перебуває у вільному обігу в державі-члені, якщо щодо неї до-

тримано всіх ввізних формальностей та стягнуто мита чи збори

еквівалентної дії, що сплачують у цій державі-члені, та якщо щодо

неї не застосовано повне чи часткове звільнення від такого мита чи

зборів або їхнє відшкодування.

Договір про функціювання Європейського Союзу88

Підрозділ 1

Митний союз

Стаття 30

(колишня стаття 25 ДзЄС)

Заборонено ввізне та вивізне мито і збори еквівалентної дії між

державами-членами. Цю заборону належить застосовувати також

до мит фіскального характеру.

Стаття 31

(колишня стаття 26 ДзЄС)

Ставки спільного митного тарифу належить визначати Раді на

пропозицію Комісії.

Стаття 32

(колишня стаття 27 ДзЄС)

Виконуючи завдання, покладені на неї згідно з цим підрозділом,

Комісії належить керуватися:

a) потребою сприяти торгівлі між державами-членами та третіми

країнами;

b) розвитком умов конкуренції в Союзі тією мірою, якою вони

поліпшують конкурентоспроможність підприємств;

c) потребами Союзу в постачанні сировини та напівфабрикатів; у

зв’язку з цим Комісії належить дбати про те, щоб не було пору-

шено умови конкуренції держав-членів щодо готових товарів;

d) потребою уникати суттєвих розладів економік держав-членів і

забезпечувати раціональний розвиток виробництва та зростан-

ня споживання в межах Союзу.

Підрозділ 2

Митна співпраця

Стаття 33

(колишня стаття 135 ДзЄС)

У межах сфери застосування Договорів Європейському Парла мен-

тові та Раді належить, діючи згідно зі звичайною законодавчою

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 89

процедурою, вживати заходів, спрямованих на зміцнення митної

співпраці держав-членів між собою та з Комісією.

Підрозділ 3

Заборона кількісних обмежень між державами-членами

Стаття 34

(колишня стаття 28 ДзЄС)

Заборонено кількісні обмеження на імпорт та на всі заходи еквіва-

лентної дії між державами-членами.

Стаття 35

(колишня стаття 29 ДзЄС)

Заборонено кількісні обмеження на експорт та на всі заходи екві-

валентної дії між державами-членами.

Стаття 36

(колишня стаття 30 ДзЄС)

Положення статей 34 і 35 не виключають заборон чи обмежень

на імпорт, експорт чи транзит товарів на підставі суспільної мо-

ралі, суспільного порядку чи суспільної безпеки; захисту здоров’я

та життя людей, тварин чи рослин; захисту національних скарбів,

що мають мистецьку, історичну чи археологічну вартість; захис-

ту промислової та комерційної власності. Проте такі заборони чи

обмеження не повинні бути засобами свавільної дискримінації чи

прихованого обмеження торгівлі між державами-членами.

Стаття 37

(колишня стаття 31 ДзЄС)

1. Державам-членам належить регулювати державні монополії

комерційного характеру таким чином, щоб запобігти будь-якій

дискримінації стосовно умов, на яких громадяни держав-членів

постачають та реалізовують товари.

Положення цієї статті належить застосовувати до будь-якого ор-

гану, через який держава-член, юридично чи фактично, прямо чи

опосередковано наглядає за імпортом чи експортом між держава-

ми-членами, визначає його чи істотно на нього впливає. Це поло-

Договір про функціювання Європейського Союзу90

ження належить також застосовувати до монополій, що їх держава

передала іншим суб’єктам.

2. Державам-членам належить утримуватися від впровадження

будь-яких нових заходів, що суперечать принципам, закладеним у

частині першій, чи які обмежують сферу застосування статей про

заборону мит та кількісних обмежень між державами-членами.

3. Якщо державна монополія комерційного характеру має прави-

ла, що полегшують реалізацію сільськогосподарської продукції чи

сприяють отримуванню від неї більшого зиску, то, застосовуючи

цю статтю, належить вживати заходів, що забезпечують зацікав-

леним виробникам еквівалентні ґарантії щодо зайнятості та рівня

життя.

Розділ ІІІ

Сільське господарство та рибальство

Стаття 38

(колишня стаття 32 ДзЄС)

1. Союз визначає та здійснює спільну політику у сфері сільського

господарства та рибальства.

Внутрішній ринок охоплює сільське господарство, рибальство та тор-

гівлю сільськогосподарською продукцією. «Сільськогосподарська

продукція» означає продукцію, вирощену на землі, продукти тва-

ринництва та рибальства, а також продукти первинного оброб-

ляння, безпосередньо пов’язані з цією продукцією. Посилання на

спільну сільськогосподарську політику чи на сільське господарс-

тво та використання терміна «сільськогосподарський» належить

розуміти як такі, що охоплюють також рибальство, враховуючи

особливості цього сектора.

2. Якщо в статтях від 39 до 44 не обумовлено інакше, положення,

закладені, щоб запровадити внутрішній ринок, належить застосо-

вувати до сільськогосподарської продукції.

3. Продукцію, що підлягає дії статей від 39 до 40, наведено в до-

датку I.