Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 101

2. Лібералізацію банківських та страхових послуг, пов’язаних із

переміщенням капіталу, належить здійснювати узгоджено з лібе-

ралізацією переміщення капіталу.

Стаття 59

(колишня стаття 52 ДзЄС)

1. Щоб досягти лібералізації конкретної послуги, Європейському

Парламентові та Раді належить, діючи згідно зі звичайною законо-

давчою процедурою та після консультацій з Економіко-соціальним

комітетом, видавати директиви.

2. Щодо директив, зазначених у частині першій, пріоритет зазви-

чай належить надавати тим послугам, що безпосередньо вплива-

ють на витрати виробництва, чи лібералізація яких сприяє торгівлі

товарами.

Стаття 60

(колишня стаття 53 ДзЄС)

Державам-членам належить намагатися здійснити лібералізацію

послуг ширшу, ніж вимагають директиви, видані на підставі части-

ни першої статті 59, якщо це можливо з огляду на загальний еко-

номічний стан та ситуацію у відповідному секторі економіки.

З цією метою Комісія дає рекомендації зацікавленим

держа вам-членам.

Стаття 61

(колишня стаття 54 ДзЄС)

Доки обмеження на свободу надавати послуги не скасовано, кожній

державі-членові належить застосовувати такі обмеження до всіх

осіб, що надають послуги в значенні абзацу першого статті 56, без

розмежування на підставі державної належності чи перебування.

Стаття 62

(колишня стаття 55 ДзЄС)

Положення статей від 51 до 54 належить застосовувати до питань,

охоплених у цьому підрозділі.

Договір про функціювання Європейського Союзу102

Підрозділ 4

Капітал та платежі

Стаття 63

(колишня стаття 56 ДзЄС)

1. У рамках положень, зазначених у цьому підрозділі, забороне-

но обмежувати переміщення капіталу між державами-членами та

між державами-членами й третіми країнами.

2. У рамках положень, сформульованих у цьому підрозділі, за-

боронено обмежувати платежі між державами-членами та між де-

ржавами-членами й третіми країнами.

Стаття 64

(колишня стаття 57 ДзЄС)

1. Стаття 63 не порушує застосування щодо третіх країн будь-яких

обмежень, що існували на 31 грудня 1993 року згідно з національним

правом чи правом Союзу, ухваленим щодо переміщення капіталу до

чи з третіх країн, що включає прямі інвестиції в підприємництво,

зокрема інвестиції у нерухоме майно, надавання фінансових послуг

чи допуску цінних паперів на ринки капіталу. Щодо обмежень, що

існували в національному праві Болгарії, Естонії та Угорщини, від-

повідною датою є 31 грудня 1999 року.

2. Докладаючи зусиль, щоб якомога повнішою мірою досягти

мети вільного переміщення капіталу між державами-членами та

третіми країнами і без порушення інших підрозділів Договорів,

Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить ухвалювати заходи щодо

переміщення капіталу до чи з третіх країн, що включає прямі ін-

вестиції в підприємництво, зокрема інвестиції у нерухоме майно,

надавання фінансових послуг чи допуску цінних паперів на ринки

капіталу.

3. Як відступ від частини другої, лише Рада, діючи згідно зі спе-

ціальною законодавчою процедурою та після консультацій з

Європейським Парламентом, може одностайно ухвалювати за-

ходи, що є кроком назад у праві Союзу щодо лібералізації пере-

міщення капіталу до чи з третіх країн.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 103

Стаття 65

(колишня стаття 58 ДзЄС)

1. Положення статті 63 не порушують права держав-членів:

a) застосовувати відповідні положення свого податкового права,

що розрізняють платників податків з відмінним становищем, з

огляду на місце їхнього перебування чи місце, де інвестовано

їхній капітал;

b) вживати всіх заходів, потрібних, щоб запобігти порушенню

національних законів та підзаконних актів, зокрема в сфері

оподаткування та розсудливого нагляду за фінансовими уста-

новами, чи закладати процедури декларування переміщення ка-

піталу для адміністративної чи статистичної інформації, а також

вживати заходів, виправданих з міркувань суспільного порядку

чи суспільної безпеки.

2. Положення цього підрозділу не порушують застосовності об-

межень на право підприємницької діяльності, якщо вони згідні з

Договорами.

3. Заходи та процедури, зазначені в частинах першій та другій, не

повинні становити засобу свавільної дискримінації чи прихованого

обмеження вільного переміщення капіталу та платежів, як визна-

чено в статті 63.

4. За браком засобів, обумовлених в частині третій статті 64,

Комісія чи – за браком рішення Комісії протягом трьох місяців

від запиту зацікавленої держави-члена – Рада може ухвалити рі-

шення, яке стверджує, що обмежувальні податкові заходи, що їх

ухвалила зацікавлена держава-член щодо однієї чи кількох третіх

країн, є сумісними з Договорами тією мірою, якою вони виправдані

однією з цілей Союзу і є сумісними з належним функціюванням

внутрішнього ринку. Раді належить діяти одностайно за поданням

держави-члена.

Стаття 66

(колишня стаття 59 ДзЄС)

Якщо, за виняткових обставин, переміщення капіталу до чи з третіх

країн спричиняє чи загрожує спричинити суттєві ускладнення у

функціюванні економічного та валютного союзу, Рада, на пропо-

зицію Комісії та після консультацій з Європейським Центральним

Договір про функціювання Європейського Союзу104

Банком, може запровадити захисні заходи щодо третіх країн

строком не більше ніж на шість місяців, якщо такі заходи вкрай

потрібні.

Розділ V

Простір свободи, безпеки та правосуддя

Підрозділ 1

Загальні положення

Стаття 67

(колишня стаття 61 ДзЄС та колишня стаття 29 ДЄС)

1. Союз є простором свободи, безпеки та правосуддя, де ша-

новано засадничі права та різні правові системи і традиції і

держав-членів.

2. Союзові належить забезпечити відсутність контролю осіб на

внутрішніх кордонах та формувати спільну політику притулку, ім-

міґрації та контролю на зовнішніх кордонах, засновану на солідар-

ності держав-членів та справедливу щодо громадян третіх країн.

На цілі цього підрозділу осіб без громадянства належить тракту-

вати як громадян третіх країн.

3. Союзові належить докладати зусиль, аби забезпечити високий

рівень безпеки через заходи із запобігання та боротьби проти зло-

чинності, расизму та ксенофобії та заходи з координування та спів-

праці органів поліції, правосуддя та інших компетентних органів,

а також через взаємне визнання судових рішень у кримінальних

справах та, в разі потреби, зближення кримінального права.

4. Союзові належить полегшувати доступ до правосуддя, зокрема

через принцип взаємного визнання судових та позасудових рішень

у цивільних справах.

Стаття 68

Європейській Раді належить визначати стратегічні настанови за-

конодавчого та оперативного планування в межах простору свобо-

ди, безпеки та правосуддя.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 105

Стаття 69

Національні парламенти забезпечують згідність пропозицій та за-

конодавчих ініціатив, поданих на підставі підрозділів 4 та 5, з прин-

ципом субсидіарності згідно з Протоколом про застосування прин-

ципів субсидіарності та пропорційності.

Стаття 70

Без порушення статей 258, 259 та 260, Рада, на пропозицію Комісії,

може ухвалити заходи, що закладають положення, на підставі яких

держави-члени у співпраці з Комісією об’єктивно та неупереджено

оцінюють, як органи влади держав-членів впроваджують політики

Союзу, зазначені у цьому розділі, зокрема щоб сприяти цілкови-

тому застосуванню принципу взаємного визнання. Європейський

Парламент та національні парламенти держав-членів належить

інформувати про зміст та результати цього оцінювання.

Стаття 71

(

колишня стаття 36 ДЄС)

В Раді слід утворити постійний комітет, покликаний забезпечити

в межах Союзу сприяння та зміцнювання оперативної співпраці

у сфері внутрішньої безпеки. Без порушення статті 240, йому на-

лежить спростити координацію діяльності компетентних органів

держав-членів. До участі в засіданнях комітету можна залучати

представників зацікавлених органів, служб та аґенцій Союзу. Про

засідання комітету належить постійно інформувати Європейський

Парламент та національні парламенти держав-членів.

Стаття 72

(

колишня частина перша статті 64 ДзЄС та колишня стаття 33 ДЄС)

Цей підрозділ не впливає на виконання обов’язків держав-членів

стосовно підтримування суспільного порядку та забезпечення

внутрішньої безпеки.

Стаття 73

Держави-члени мають право організувати між собою на власну

відповідальність такі форми співпраці та координації між компе-

Договір про функціювання Європейського Союзу106

тентними службами, відповідальними за національну безпеку, які

такі держави-члени вважають за доцільні.

Стаття 74

(

колишня стаття 66 ДЄС)

Раді належить ухвалити заходи, що забезпечують адміністративну

співпрацю відповідних служб держав-членів у сферах, охоплених

цим розділом, а також цих служб та Комісії. Раді належить діяти на

пропозицію Комісії, з урахуванням статті 76, та після консультацій

з Європейським Парламентом.

Стаття 75

(колишня стаття 60 ДЄС)

Коли це потрібно, щоб досягти цілей, зазначених у статті 67, щодо

запобігання тероризмові й дотичній діяльності та боротьби проти

них, Європейському Парламентові та Раді, діючи шляхом ухва-

лення регламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою,

належить визначати рамки адміністративних заходів щодо пере-

міщення капіталу та платежів, таких як заморожування активів,

фінансових активів чи економічних прибутків, що належать на

праві власності фізичним чи юридичним особам, групам чи неде-

ржавним організаціям чи перебувають у їхньому володінні.

Раді, на пропозицію Комісії, належить ухвалювати заходи, щоби

впровадити рамки, зазначенні в абзаці першому.

Акти, зазначені в цій статті, повинні містити потрібні положення

про правові ґарантії.

Стаття 76

Акти, зазначені у підрозділах 4 та 5, як і заходи, зазначені в статті

74, що забезпечують адміністративну співпрацю у сферах, охопле-

них цими підрозділами, належить ухвалювати:

а) на пропозицію Комісії, чи

b) з ініціативи чверті держав-членів.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 107

Підрозділ 2

Політики щодо прикордонного контролю,

притулку та імміґрації

Стаття 77

(колишня стаття 62 ДзЄС)

1. Союз розвиває політику з метою:

а) забезпечити відсутність будь-якого контролю осіб будь-якої де-

ржавної належності, що перетинають внутрішні кордони;

b) забезпечити контроль осіб та ефективний нагляд за перетином

зовнішніх кордонів;

c) поступово впровадити інтеґровану систему керування на зов-

нішніх кордонах.

2. На цілі частини першої Європейському Парламентові та Раді,

діючи згідно зі звичайною процедурою, належить ухвалювати за-

ходи стосовно:

а) спільної візової політики та політики щодо інших короткостро-

кових дозволів на перебування;

b) контролю, якому підлягають особи, що перетинають зовнішні

кордони;

c) умов, на яких громадяни третіх країн можуть вільно подорожу-

вати в межах Союзу протягом короткого строку;

d) будь-якого заходу, потрібного для поступового запровадження

інтеґрованої системи керування на зовнішніх кордонах;

e) відсутності будь-якого контролю осіб будь-якої державної на-

лежності, що перетинають внутрішні кордони.

3. Якщо дії Союзу будуть визнані потрібними, щоб полегшити здій-

снювання права, зазначеного в пункті а) частини другої статті 20,

а Договори не передбачають потрібних повноважень, Рада, діючи

згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може ухвалювати

заходи щодо паспортів, посвідчень особи, дозволів на перебування

чи будь-яких інших подібних документів. Раді належить діяти одно-

стайно після консультацій з Європейським Парламентом.

4. Ця стаття не впливає на компетенцію держав-членів щодо гео-

графічної демаркації їхніх кордонів згідно з міжнародним правом.

Договір про функціювання Європейського Союзу108

Стаття 78

(

колишні перший та другий пункти статті 63

та частина друга статті 64 ДзЄС

)

1. Союз розвиває спільну політику притулку, допоміжного та тимча-

сового захисту з метою запропонувати належний статус кожному

громадянинові третьої країни, що потребує міжнародного захисту,

і забезпечити дотримання принципу non-refoulement

. Ця політи-

ка має бути згідною з Женевською конвенцією від 28 липня 1951

року та Протоколом від 31 січня 1967 року про статус біженців, а

також з іншими відповідними договорами.

2. На цілі частини першої Європейському Парламентові та Раді,

діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою, належить

ухвалювати заходи щодо спільної європейської системи притулку,

що охоплюють:

а) однаковий статус притулку для громадян третіх країн, чинний на

території всього Союзу;

b) однаковий статус допоміжного захисту для громадян третіх

країн, що без отримання європейського притулку, потребують

міжнародного захисту;

c) спільну систему тимчасового захисту переміщених осіб у випад-

ку масового напливу;

d) спільні процедури надавання й позбавляння однакового статусу

притулку чи допоміжного захисту;

e) критерії та механізми визначання держави-члена, відповідаль-

ної за розгляд звернень по притулок чи допоміжний захист;

f) стандарти умов приймання осіб, що звернулися з проханням на-

дати притулок чи допоміжний захист;

g) партнерство та співпрацю з третіми країнами на цілі контролю

припливів осіб, що звертаються з проханням надати притулок

чи допоміжний чи тимчасовий захист.

3. Якщо в одній чи кількох державах-членах виникає надзвичайна

ситуація, пов’язана з раптовим припливом громадян третіх країн,

* Non-refoulement (фр.) – дослівно «невидворення, невислання», один із за-

садничих принципів міжнародного гуманітарного права, що забороняє при-

мусове повернення біженців до країни, з якої вони прибули та де їхньому

життю чи свободі загрожує небезпека. (прим. ред.).

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 109

Рада, на пропозицію Комісії, може ухвалити тимчасові заходи на

користь зацікавленої держави чи держав-членів. Раді належить

діяти після консультацій з Європейським Парламентом.

Стаття 79

(

колишні третій та четвертий пункти статті 63 ДзЄС)

1. Союз розвиває спільну імміґраційну політику, спрямовану на за-

безпечення на всіх етапах ефективного регулювання міґраційних

потоків, справедливого поводження з громадянами третіх країн,

що на законних підставах перебувають на території держав-членів,

а також запобігання нелегальній імміґрації й торгівлі людьми та

посилених заходів боротьби проти цих явищ.

2. На цілі частини першої Європейському Парламентові та Раді,

діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою, належить

ухвалювати заходи в таких сферах:

а) умови в’їзду та перебування, а також стандарти видачі довго-

строкових віз та дозволів на перебування, зокрема дозволів на

цілі об’єднання сімей;

b) визначення прав громадян третіх країн, що на законних підста-

вах перебувають на території держави-члена, зокрема умови,

що регулюють свободу переміщення та перебування в інших

державах-членах;

c) нелегальна імміґрація та недозволене перебування, зокрема

вислання й репатріація осіб, що перебувають на території де-

ржави-члена без дозволу;

d) боротьба проти торгівлі людьми, зокрема жінками та дітьми.

3. Союз може укладати з третіми країнами угоди про реадмісію до

країн, з яких походять чи з яких прибули громадяни третіх країн,

що не виконують чи вже не виконують умови в’їзду, тимчасового

чи постійного перебування на території однієї з держав-членів.

4. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, можуть запроваджувати заходи, що

забезпечують сприяння та підтримку діяльності держав-членів,

спрямованої на інтеґрацію громадян третіх країн, що законно пе-

ребувають на їхній території, за винятком будь-якої гармонізації

законів та підзаконних актів держав-членів.

Договір про функціювання Європейського Союзу110

5. Ця стаття не впливає на право держав-членів визначати обсяги

приймання громадян третіх країн, що прибувають на їхню тери-

торію з третіх країн у пошуках роботи за наймом чи як самозайняті

особи.

Стаття 80

Принцип солідарності та справедливого розподілу відповідаль-

ності, зокрема фінансових наслідків, між державами-членами має

бути визначальним для політик Союзу, зазначених у цьому підроз-

ділі, та їхнього виконання. У разі потреби, актам Союзу, ухвале-

ним на підставі цього підрозділу, належить містити доцільні заходи

з реалізації цього принципу.

Підрозділ 3

Судова співпраця в цивільних справах

Стаття 81

(колишня стаття 65 ДзЄС)

1. Союз розвиває судову співпрацю в цивільних справах, що мають

транскордонні наслідки, на підставі принципу взаємного визнання

судових рішень та рішень у позасудових справах. Така співпраця

може охоплювати ухвалення заходів задля зближення законів та

підзаконних актів держав-членів.

2. На цілі частини першої Європейському Парламентові та Раді,

діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою, належить

ухвалювати заходи, спрямовані, особливо коли того потребує на-

лежне функціювання внутрішнього ринку, на забезпечення:

а) взаємного визнання та виконання у державах-членах судових

рішень та рішень у позасудових справах;

b) транскордонного вручення судових та позасудових документів

та сповіщення про них;

c) згідності правил щодо колізії правових норм та юрисдикції, що

їх застосовують у державах-членах;

d) співпраці у збиранні доказів;

e) ефективного доступу до правосуддя;