Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 131

члена, що строк, зазначений в цій частині, може бути продовжено

ще до шести місяців.

7. Якщо, на підставі частини шостої, державу-члена уповноважено

зберегти чи впровадити національні положення з відступом від за-

ходу з гармонізації, Комісії належить негайно перевірити, чи треба

зробити пропозицію щодо адаптації цього заходу.

8. Якщо держава-член порушує особливу проблему щодо охорони

здоров’я у сфері, де попередньо проведено заходи з гармонізації, їй

належить повідомити про це Комісію, якій належить негайно пе-

ревірити, чи слід запропонувати Раді належні заходи.

9. Як відступ від процедури, закладеної в статтях 258 та 259,

Комісія чи будь-яка держава-член можуть передати справу без-

посередньо на розгляд Суду Європейського Союзу, якщо вона

вважає, що інша держава-член неналежним чином використовує

повноваження, обумовлені в цій статті.

10. Заходи з гармонізації, зазначені вище, мають, коли це доціль-

но, містити захисні застереження, що вповноважують держави-

члени вживати на підставі однієї чи кількох неекономічних причин,

зазначених у статті 36, тимчасових заходів, які підлягають проце-

дурі контролю Союзу.

Стаття 115

(колишня стаття 94 ДзЄС)

Без порушення статті 114, Раді, діючи одностайно згідно зі спе-

ціальною законодавчою процедурою та після консультацій з

Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом,

належить видати директиви щодо зближення положень законів,

підзаконних чи адміністративних актів держав-членів, що безпо-

середньо впливають на запровадження чи функціювання внутріш-

нього ринку.

Стаття 116

(колишня стаття 96 ДзЄС)

Якщо Комісія встановлює, що розбіжність між положеннями за-

конів, підзаконних та адміністративних актів держав-членів спот-

ворюють умови конкуренції на внутрішньому ринку і що таке

спотворення слід усунути, їй належить провести консультації з за-

цікавленими державами-членами.

Договір про функціювання Європейського Союзу132

Якщо в процесі консультацій сторони не дійшли згоди про усунен-

ня зазначених спотворень, Європейському Парламентові та Раді,

діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою, належить

видати потрібні директиви. Можуть бути ухвалені будь-які інші

доцільні заходи, обумовлені в Договорах.

Стаття 117

(колишня стаття 97 ДзЄС)

1. Якщо є підстави побоюватися, що ухвалення чи зміна положен-

ня, закону, підзаконного чи адміністративного акта може спричи-

нити спотворення в значенні статті 116, то державі-члену, що має

намір ухвалити таке положення, належить провести консультації з

Комісією. Після консультацій з державами-членами, Комісія ске-

ровує зацікавленим державам-членам рекомендацію про заходи,

що їх доцільно вжити, щоб уникнути цього спотворення.

2. Якщо держава-член, що має намір впровадити чи змінити влас-

ні положення, не дотримується рекомендації Комісії, інші держа-

ви-члени не зобов’язані, на підставі статті 116, змінювати свої

національні положення, щоб усунути таке спотворення. Якщо де-

ржава-член проігнорувала рекомендації Комісії, що спричинило

спотворення, яке завдає шкоди лише їй, статтю 116 не належить

застосовувати.

Стаття 118

В контексті запровадження і функціювання внутрішнього ринку,

Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить запроваджувати заходи

щодо створення європейських прав інтелектуальної власності, з

метою забезпечити однаковий захист прав інтелектуальної влас-

ності в усьому Союзі та створити централізовані загальносоюзні

дозвільні, координаційні та наглядові режими.

Раді, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, на-

лежить ухвалити регламенти, що запроваджують мовні режими

європейських прав інтелектуальної власності. Раді належить діяти

одностайно після консультацій з Європейським Парламентом.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 133

Розділ VIII

Економічна та монетарна політика

Стаття 119

(колишня стаття 4 ДзЄС)

1. На цілі, сформульовані у статті 3 Договору про Європейський

Союз, діяльність держав-членів та Союзу охоплює, як обумовлено

в Договорах, запровадження економічної політики на ґрунті близь-

кої координації економічних політик держав-членів, внутрішнього

ринку та визначення спільних цілей. Цю політику належить про-

вадити згідно з принципом економіки відкритого ринку з вільною

конкуренцією.

2. Паралельно, на умовах та згідно з процедурами обумовленими в

Договорах, така діяльність охоплює єдину валюту, євро, та визна-

чення й провадження єдиної монетарної політики та політики об-

мінного курсу, головною метою яких є підтримування цінової ста-

більності, та без шкоди для цієї мети – підтримування загальних

економічних політик в Союзі згідно з принципом економіки відкри-

того ринку з вільною конкуренцією.

3. Цю діяльність держав-членів та Союзу належить провадити, до-

тримуючись таких керівних принципів: стабільні ціни, здорові пуб-

лічні фінанси та валютні умови, стабільний платіжний баланс.

Підрозділ 1

Економічна політика

Стаття 120

(колишня стаття 98 ДзЄС)

Державам-членам належить провадити свої економічні політики

таким чином, щоб сприяти досягненню цілей Союзу, визначених у

статті 3 Договору про Європейський Союз, та в контексті страте-

гічних настанов, зазначених в частині другій статті 121. Державам-

членам та Союзові належить діяти згідно з принципом економіки

відкритого ринку з вільною конкуренцією, сприяючи ефективному

розподілу ресурсів та дотримуючись принципів, сформульованих у

статті 119.

Договір про функціювання Європейського Союзу134

Стаття 121

(колишня стаття 99 ДзЄС)

1. Державам-членам належить вважати свої економічні політики

предметом спільного інтересу та координувати їх у рамках Ради,

згідно зі статтею 120.

2. Рада за рекомендацією Комісії розробляє проект стратегічних

настанов економічних політик держав-членів та Союзу й доповідає

Європейській Раді.

Європейська Рада на підставі доповіді Ради обговорює висновок

щодо стратегічних настанов економічних політик держав-членів та

Союзу.

На підставі зазначеного висновку Рада ухвалює рекоменда-

цію з формулюванням цих стратегічних настанов та повідомляє

Європейський Парламент про свою рекомендацію.

3. Щоби забезпечити ближчу координацію економічних політик та

стабільну конвергенцію економічних показників держав-членів,

Раді на підставі поданих доповідей Комісії належить наглядати

за економічним розвитком кожної держави-члена та Союзу та

за узгідненістю економічних політик із стратегічними настанова-

ми, зазначеними в частині другій, і регулярно провадити загальне

оцінювання.

На потреби такого різнобічного нагляду держави-члени надають

Комісії інформацію про свої важливі заходи у сфері економічної

політики та іншу інформацію, яку вони вважають за потрібне

надати.

4. Якщо за процедурою, зазначеною в частині третій, встановлено,

що економічну політику держави-члена не узгіднено із стратегіч-

ними настановами, зазначеними в частині другій, чи що вона загро-

жує належному функціюванню економічного та валютного союзу,

Комісія може надіслати попередження зацікавленій державі-чле-

нові. Рада, за рекомендацією Комісії, може надіслати потрібні

рекомендації зацікавленій державі-членові. Рада, на пропозицію

Комісії, може вирішити оприлюднити свої рекомендації.

У межах цієї частини Рада діє без урахування голосу представника

зацікавленої держави-члена.

Кваліфіковану більшість інших членів Ради слід визначати згідно з

пунктом а) частини третьої статті 238.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 135

5. Голова Ради та Комісія доповідають Європейському Парламентові

про результати різнобічного нагляду. Голову Ради може бути за-

прошено до відповідного комітету Європейського Парламенту,

якщо Рада оприлюднила свої рекомендації.

6. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою через ухвалення регламентів, можуть

ухвалити докладні правила процедури різнобічного нагляду, зазна-

ченої в частинах третій та четвертій.

Стаття 122

(колишня стаття 100 ДзЄС)

1. Без порушення будь-яких інших процедур, обумовлених в

Договорах, Рада, на пропозицію Комісії, може, на засадах солі-

дарності між державами-членами, схвалити заходи, доречні за да-

ної економічної ситуації, зокрема у випадку суттєвих ускладнень у

постачанні деякої продукції, особливо в енергетичній сфері.

2. Якщо держава-член перебуває у складному становищі чи їй за-

грожує надскладне становище, спричинене стихійним лихом чи

надзвичайними обставинами поза її контролем, Рада, на пропози-

цію Комісії, може надати, за певних умов, зацікавленій державі-

членові фінансову допомогу від імені Союзу. Голова Ради повідом-

ляє Європейський Парламент про ухвалене рішення.

Стаття 123

(колишня стаття 101 ДзЄС)

1. Європейському Центральному Банку чи центральним банкам

держав-членів (називаним далі «національні центральні банки»)

заборонено надавати кредити на покриття дефіциту чи будь-які

інші кредити інституціям, органам, службам чи аґенціям Союзу,

центральним урядам, регіональним, місцевим чи іншим публічним

органам та органам, діяльність яких регулює публічне право, чи

публічним підприємствам держав-членів; так само Європейському

Центральному Банкові та національним центральним банкам за-

боронено безпосередньо у них купувати боргові інструменти.

2. Першу частину не належить застосовувати до публічних кре-

дитних установ, до яких національному центральному банку та

Європейському Центральному Банку – у контексті надання гро-

Договір про функціювання Європейського Союзу136

шових резервів центральних банків – слід ставитися так само, як

до приватних кредитних установ.

Стаття 124

(колишня стаття 102 ДзЄС)

Заборонено будь-які заходи, не обґрунтовані розсудливим мірку-

ваннями, що надають привілейований доступ до фінансових уста-

нов інституціям, органам, службам чи аґенціям Союзу, централь-

ним урядам, регіональним, місцевим чи іншим публічним органам

та органам, діяльність яких регулює публічне право, чи публічним

підприємствам держав-членів.

Стаття 125

(колишня стаття 103 ДзЄС)

1. Союз не несе відповідальності й не перебирає на себе зобов’язань

центральних урядів, регіональних, місцевих чи інших публічних

органів та органів, діяльність яких регулює публічне право, чи

публічних підприємств будь-якої держави-члена, без порушення

взаємних фінансових ґарантій щодо спільного виконання певного

проекту. Держава-член не несе відповідальності й не перебирає на

себе зобов’язань центральних урядів, регіональних, місцевих чи

інших публічних органів та органів, діяльність яких регулює пуб-

лічне право, чи публічних підприємств іншої держави-члена, без

порушення взаємних фінансових ґарантій щодо спільного вико-

нання певного проекту.

2. Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським

Парламентом, може в разі потреби конкретизувати випадки засто-

сування заборон, зазначених в статтях 123, 124 та в цій статті.

Стаття 126

(колишня стаття 104 ДзЄС)

1. Державам-членам належить уникати надмірного бюджетного

дефіциту.

2. Комісії належить наглядати за розвитком бюджетної ситуації та

розміром державного боргу в державах-членах, щоб виявити явні

помилки. Зокрема, вона наглядає за дотриманням бюджетної дис-

ципліни на підставі таких двох критеріїв:

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 137

а) чи відношення запланованого або фактичного бюджетного де-

фіциту до валового внутрішнього продукту перевищує конт-

рольне значення, хіба що:

– це відношення істотно й тягло меншало й досягло значення,

близького до контрольного значення, чи

– навпаки, надвишок над контрольним значенням є випадко-

вим і тимчасовим, а відношення лишається близьким до кон-

трольного значення;

b) чи відношення державного боргу до валового внутрішнього про-

дукту перевищує контрольне значення, хіба що таке відношення

достатньою мірою меншає та в задовільному темпі наближаєть-

ся до контрольного значення.

Контрольне значення визначено в Протоколі про процедуру щодо

надмірного дефіциту, що його додано до Договорів.

3. Якщо держава-член не виконує вимог за одним чи обома зазна-

ченими критеріями, Комісії належить підготувати доповідь. У до-

повіді слід також враховувати, чи державний дефіцит перевищує

державні інвестиційні видатки, та враховувати всі інші дотичні

фактори, зокрема середньостроковий економічний та бюджетний

стан держави-члена.

Комісія може також підготувати доповідь, якщо вона вважає, що

в державі-члені наявний ризик надмірного дефіциту попри те, що

вимоги за означеними критеріями виконано.

4. Економіко-фінансовому комітетові належить підготувати вис-

новок до доповіді Комісії.

5. Якщо Комісія вважає, що в державі-члені наявний чи може ви-

никнути надмірний дефіцит, вона надсилає зацікавленій державі-

члену висновок та інформує про це Раду.

6. Рада, на пропозицію Комісії, після розгляду будь-яких зауваг,

що їх зацікавлена держава-член бажає зробити, та після загально-

го оцінювання ситуації, вирішує, чи існує надмірний дефіцит.

7. У разі, якщо згідно з частиною шостою Рада вирішує, що існує

надмірний дефіцит, їй належить за рекомендацією Комісії ухвалити

без невиправданого зволікання рекомендації, адресовані зацікав-

леній державі-членові, що мають на меті виправити цю ситуацію

Договір про функціювання Європейського Союзу138

протягом визначеного строку. З урахуванням положень частини

восьмої, ці рекомендації не належить оприлюднювати.

8. У разі, коли Рада встановить, що протягом означеного строку не

вжито ефективних заходів у відповідь на її рекомендації, вона може

оприлюднити свої рекомендації.

9. Якщо держава-член й далі не реалізує рекомендацій Ради, Рада

може вирішити надіслати державі-членові заклик вжити протягом

визначеного строку заходів, спрямованих на зниження дефіциту,

які Рада визнала потрібними, щоб виправити ситуацію.

У такому разі Рада, щоб перевірити, чи зацікавлена держава-член

докладає зусиль, спрямованих на виправлення ситуації, може за-

жадати від неї подавати звіти за визначеним розкладом.

10. Право на подання позову, обумовлене в статтях 258 та 259, не

може бути використано в рамках частин від першої до дев’ятої цієї

статті.

11. Допоки держава-член не дотримується рішення, прийнятого

згідно з частиною дев’ятою, Рада може вирішити вжити чи, за пев-

них обставин, підсилити дію одного чи кількох таких заходів:

– вимагати від зацікавленої держави-члена оприлюднювати до-

даткову інформацію, яку визначає Рада, перед емісією облігацій

та інших цінних паперів,

– закликати Європейський інвестиційний банк переглянути його

позикову політику щодо зацікавленої держави-члена,

– вимагати від зацікавленої держави-члена внесення до Спільноти

безвідсоткового депозиту належного розміру, поки Рада не ви-

рішить, що надмірний дефіцит усунуто,

– накладати штрафи відповідних розмірів.

Голові Ради належить повідомляти Європейський Парламент про

прийняті рішення.

12. Раді належить скасувати деякі чи всі рішення чи рекоменда-

ції, зазначені в частинах від шостої до дев’ятої та одинадцятій, тією

мірою, якою, на думку Ради, надмірний дефіцит у зацікавленій дер-

жаві-члені усунено. Якщо Рада попередньо оприлюднила реко-

мендації, їй належить відразу по скасуванні рішення за частиною

восьмою прилюдно повідомити, що в зацікавленій державі-члені

більше немає надмірного дефіциту.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 139

13. Раді належить приймати рішення чи рекомендації, зазначені

в частинах восьмій, дев’ятій, одинадцятій та дванадцятій, за реко-

мендацією Комісії.

Ухвалюючи заходи, зазначені в частинах від шостої до дев’ятої,

одинадцятій та дванадцятій, Раді належить діяти без урахування

голосу представника зацікавленої держави-члена.

Кваліфіковану більшість інших членів Ради слід визначати згідно з

пунктом а) частини третьої статті 238.

14. Додаткові положення стосовно виконання процедури, зазначе-

ної в цій статті, сформульовано в Протоколі про процедуру щодо

надмірного дефіциту, що його додано до Договорів.

Раді, діючи одностайно згідно зі спеціальною законодавчою про-

цедурою та після консультацій з Європейським Парламентом та

Європейським Центральним Банком, належить ухвалити відповід-

ні положення, що мають заступити зазначений Протокол.

З урахуванням інших положень цієї частини, Раді, на пропозицію

Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, нале-

жить закласти докладні правила та означення щодо застосування

положень зазначеного Протоколу.

Підрозділ 2

Монетарна політика

Стаття 127

(колишня стаття 105 ДзЄС)

1. Головною метою Європейської системи центральних банків (що

її далі називано «ЄСЦБ») є підтримування цінової стабільності.

Без шкоди для цінової стабільності, ЄСЦБ належить підтримувати

загальні економічні політики в Союзі, щоби сприяти досягненню

цілей Союзу, визначених у статті 3 Договору про Європейський

Союз. ЄСЦБ належить діяти згідно з принципом економіки від-

критого ринку з вільною конкуренцією, сприяючи ефективному

розподілові ресурсів та дотримуючись принципів, сформульованих

у статті 119.

2. Засадничими завданнями ЄСЦБ є:

– визначати та провадити монетарну політику Союзу,

Договір про функціювання Європейського Союзу140

– здійснювати валютні операції, згідні зі статтею 219,

– тримати офіційні валютні резерви держав-членів та керувати

ними,

– сприяти безперешкодному функціюванню платіжних систем.

3. Уступ третій частини другої не перешкоджає урядам держав-

членів тримати обігові валютні активи та керувати ними.

4. Належить консультуватися з Європейським Центральним

Банком:

– стосовно будь-яких пропонованих актів Союзу у сферах компе-

тенції ЄЦБ,

– національним органам влади – стосовно будь-якого проекту

законодавчого положення у сферах компетенції ЄЦБ, однак в

межах та на умовах, що визначає Рада згідно з процедурою, за-

кладеною в частині четвертій статті 129.

Європейський Центральний Банк може подавати висновки від-

повідним інституціям, органам, службам та аґенціям Союзу чи

національним органам влади з питань, що належать до сфер його

компетенції.

5. ЄСЦБ належить сприяти безперешкодному провадженню полі-

тик, що їх здійснюють компетентні органи стосовно розсудливого

нагляду за діяльністю кредитних установ та стабільності фінансо-

вої системи.

6. Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою через

ухвалення регламентів, може після консультацій з Європейським

Парламентом та Європейським Центральним банком, одностай-

ним рішенням покласти на Європейський Центральний банк особ-

ливі завдання стосовно політик у сфері розсудливого нагляду за

діяльністю кредитних та інших фінансових установ, за винятком

страховиків.

Стаття 128

(колишня стаття 106 ДзЄС)

1. Європейський Центральний Банк має виключне право давати

дозвіл на емісію банкнот євро в межах Союзу. Такі банкноти мо-

жуть емітувати Європейський Центральний Банк та національні

центральні банки. Лише банкноти, що їх емітували Європейський