Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 151

Стаття 144

(

колишня стаття 120 ДзЄС)

1. Якщо держава-член, щодо якої чинний відступ, зазнає рапто-

вої кризи платіжного балансу і рішення, зазначене в частині другій

статті 143, не ухвалено негайно, така держава може як запобіжний

захід вжити потрібних захисних заходів. Такі заходи повинні спри-

чинити якнайменший розлад функціювання внутрішнього ринку та

не можуть перевищувати того, що вкрай потрібно, аби подолати

раптові труднощі, що постали.

2. Комісію та інші держави-члени належить інформувати про такі

захисні заходи не пізніше часу, коли вони набирають чинності.

Комісія може порекомендувати Раді надати взаємну допомогу згід-

но зі статтею 143.

3. Після того, як Комісія надала рекомендацію, та після консульта-

цій з Економіко-фінансовим комітетом, Рада може вирішити, що

зацікавленій державі-членові належить змінити, зупинити чи ска-

сувати захисні заходи, зазначені вище.

Розділ ІХ

Зайнятість

Стаття 145

(колишня стаття 125 ДзЄС)

Державам-членам та Союзові належить, згідно з цим розділом,

працювати над створенням скоординованої стратегії зайнятості,

насамперед – сприяння висококваліфікованій навченій робочій

силі, що здатна пристосовуватися до нових умов, а також здатності

ринків праці реагувати на економічні зміни з огляду на досягнення

цілей, визначених в статті 3 Договору про Європейський Союз.

Стаття 146

(

колишня стаття 126 ДзЄС)

1. Державам-членам через їхні політики зайнятості належить

сприяти досягненню цілей, зазначених у статті 145, у спосіб, узгід-

нений із стратегічними настановами економічних політик держав-

членів та Союзу, ухвалених згідно з частиною другою статті 121.

Договір про функціювання Європейського Союзу152

2. Державам-членам, зважаючи на національні практики стосовно

відповідальності соціальних партнерів, належить вважати спри-

яння зайнятості питанням спільного інтересу та в рамках роботи

Ради координувати свої дії щодо цього згідно зі статтею 148.

Стаття 147

(

колишня стаття 127 ДзЄС)

1. Союзові належить сприяти досягненню високого рівня зайня-

тості, заохочуючи до співпраці держави-члени, підтримуючи та,

в разі потреби, доповнюючи їхні дії. Водночас Союзові належить

шанувати компетенції держав-членів.

2. Завдання досягти високого рівня зайнятості належить брати до

уваги під час формулювання й реалізації політик та діяльностей

Союзу.

Стаття 148

(колишня стаття 128 ДзЄС)

1. Європейській Раді належить щорічно розглядати ситуацію у

сфері зайнятості в Союзі та ухвалювати висновки з цього питання

на підставі спільної річної доповіді Ради та Комісії.

2. На підставі висновків Європейської Ради, Раді, на пропози-

цію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом,

Економіко-соціальним комітетом, Комітетом регіонів та Комітетом

з питань зайнятості, зазначеним в статті 150, належить щороку

ухвалювати настанови, які державам-членам слід враховувати у

своїх політиках зайнятості. Цим настановам належить бути згідни-

ми зі стратегічними настановами, що їх ухвалено на підставі части-

ни другої статті 121.

3. Кожній державі-членові належить подавати до Ради та Комісії

річну доповідь щодо головних заходів з реалізації політики зай-

нятості в світлі настанов щодо зайнятості, зазначених у частині

другій.

4. Раді, на підставі доповідей, зазначених у частині третій, дістав-

ши думку Комітету з питань зайнятості, належить щороку дослід-

жувати, як держави-члени реалізують політики зайнятості в світлі

настанов щодо зайнятості. Рада, за рекомендацією Комісії, може,

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 153

якщо вважає за доцільне на підставі цього дослідження, направити

рекомендації державам-членам.

5. На підставі результатів такого дослідження Раді та Комісії на-

лежить подати спільну річну доповідь Європейській Раді про стан

зайнятості в Союзі та про виконання настанов щодо зайнятості.

Стаття 149

(

колишня стаття 129 ДзЄС)

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною зако-

нодавчою процедурою та після консультацій з Економіко-соціаль-

ним комітетом та Комітетом регіонів, можуть ухвалити стимулю-

вальні заходи, спрямовані на заохочення співпраці держав-членів

та підтримку їхніх дій у сфері зайнятості через ініціативи, що мають

на меті розвиток обміну інформацією та найкращими практиками,

проведення порівняльного аналізу та надання порад, а також спря-

мовані на сприяння інноваційним підходам та досвіду оцінювання,

зокрема з використанням пілотних проектів.

Ці заходи не повинні містити приписів щодо гармонізації законів та

підзаконних актів держав-членів.

Стаття 150

(

колишня стаття 130 ДзЄС)

Раді, діючи простою більшістю голосів після консультацій з

Європейським Парламентом, належить заснувати Комітет з пи-

тань зайнятості з дорадчим статусом, щоб сприяти координації де-

ржав-членів щодо політик зайнятості та ринку праці. Завданнями

Комітету є:

– наглядати за ситуацією у сфері зайнятості та політиками зайня-

тості в державах-членах та в Союзі,

– без порушення статті 240, формулювати висновки на запит

Ради чи Комісії або з власної ініціативи та сприяти готуванню

проваджень Ради, зазначених у статті 148.

Під час виконання повноважень Комітетові належить консульту-

ватися з соціальними партнерами.

Кожній державі-членові та Комісії належить призначати по два

члени Комітету.

Договір про функціювання Європейського Союзу154

Розділ Х

Соціальна політика

Стаття 151

(колишня стаття 136 ДзЄС)

Союз та держави-члени, пам’ятаючи про засадничі соціаль-

ні права – такі, як ті, що їх сформульовано в Європейській со-

ціальній хартії, яку підписано в Турині 18 жовтня 1961 року, та в

Спільнотовій хартії засадничих соціальних прав працівників 1989

року, мають на меті сприяти зайнятості, поліпшувати умови життя

та праці так, щоб не втративши досягнутого поліпшення, уможли-

вити гармонізацію цих сфер, належний соціальний захист, діалог

між соціальними партнерами та розвиток людських ресурсів за-

ради досягнення тривалого високого рівня зайнятості та боротьби

проти відчуження.

З цією метою Союзові та державам-членам належить впроваджу-

вати заходи з урахуванням розмаїття національних практик, зок-

рема у сфері договірних відносин, та потреби підтримувати конку-

рентоспроможність економіки Союзу.

Вони певні, що такий розвиток випливатиме не лише з функцію-

вання внутрішнього ринку, що сприятиме гармонізації соціальних

систем, а й з процедур, обумовлених у Договорах, та зі зближення

положень законів, підзаконних та адміністративних актів.

Стаття 152

Союз визнає роль соціальних партнерів та сприяє її посиленню на

рівні Союзу, зважаючи на розмаїття національних систем. Союзові

належить сприяти розвиткові діалогу між соціальними партнера-

ми, шануючи їхню автономію.

Тристоронній соціальний саміт щодо зростання й зайнятості пок-

ликаний сприяти соціальному діалогові.

Стаття 153

(колишня стаття 137 ДзЄС)

1. Щоб досягти цілей, окреслених у статті 151, Союзові належить

підтримувати та доповнювати діяльність держав-членів у таких

сферах:

Частина друга. Недискримінація та громадянство Союзу 155

а) поліпшення, зокрема, робочого довкілля, щоб захистити

здоров’я та безпеку працівників;

b) умови праці;

c) соціальне забезпечення та соціальний захист працівників;

d) захист працівників після закінчення дії трудового договору;

e) інформування та консультування працівників;

f) представництво та колективний захист інтересів працівників та

працедавців, зокрема представництво працівників в керівних

органах, з урахуванням частини п’ятої;

g) умови працевлаштування громадян третіх країн, що на закон-

них підставах проживають на території Союзу;

h) інтеґрація осіб, вилучених із ринку зайнятості, без порушення

статті 166;

i) рівність жінок та чоловіків щодо можливостей на ринку праці та

ставлення до них на роботі;

j) боротьба проти соціального відчуження;

k) модернізація систем соціального захисту без порушення

пункту с).

2. З цією метою Європейський Парламент та Рада:

а) можуть ухвалювати заходи, щоб заохотити співпрацю де-

ржав-членів шляхом ініціатив, спрямованих на поглиблення

знань, розвиток обміну інформацією та найкращим практика-

ми, сприяння інноваційним підходам та досвіду оцінювання, за

винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів

держав-членів;

b) можуть ухвалювати директиви щодо мінімальних вимог, що їх

належить поступово впроваджувати у сферах, зазначених в

пунктах від а) до i) частини першої з урахуванням умов та тех-

нічних норм, застосовних у кожній державі-членові. У таких

директивах належить уникати накладання адміністративних,

фінансових чи правових обмежень, що можуть перешкоджати

створенню та розвиткові малих та середніх підприємств.

Європейському Парламентові та Раді належить діяти згідно зі зви-

чайною законодавчою процедурою після консультації з Економіко-

соціальним комітетом та Комітетом регіонів.

Договір про функціювання Європейського Союзу156

У сферах, зазначених у пунктах c), d), f) та g) частини першої, Раді

належить діяти одностайно, згідно зі спеціальною законодавчою

процедурою, після консультації з Європейським Парламентом та

вищезазначеними комітетами.

Рада, діючи одностайно на пропозицію Комісії, після консульта-

ції з Європейським Парламентом, може вирішити застосову-

вати до пунктів d), f) та g) частини першої звичайну законодавчу

процедуру.

3. Держава-член може доручити соціальним партнерам на їхнє

спільне прохання виконувати директиви, що їх ухвалено на підставі

частини другої, чи, коли це доречно, виконувати рішення Ради, ух-

валеного на підставі статті 155.

У такому разі державі-членові належить забезпечити, щоб соціаль-

ні партнери за домовленістю вжили потрібних заходів не пізніше

дати, коли директиву чи рішення належить транспонувати чи вико-

нати. Зацікавленій державі-членові належить вживати будь-яких

потрібних заходів, які дозволяють їй будь-коли ґарантувати досяг-

нення результатів, що їх обумовлює ця директива чи рішення.

4. Положення, що їх ухвалено згідно з цією статтею:

– не повинні впливати на право держав-членів визначати засад-

ничі принципи своїх систем соціального забезпечення та не по-

винні істотно впливати на їхню фінансову рівновагу,

– не повинні перешкоджати будь-якій державі-членові збері-

гати чи впроваджувати суворіші захисні заходи, сумісні з

Договорами.

5. Цю статтю не належить застосовувати до оплати праці, права на

об’єднання, права страйкувати чи права на локаут.

Стаття 154

(колишня стаття 137 ДзЄС)

1. Комісії належить сприяти консультаціям між соціальними пар-

тнерами на рівні Союзу та ухвалювати будь-які доречні заходи, що

допомагають їхньому діалогові, забезпечуючи збалансовану під-

тримку сторін.

2. З цією метою Комісії, перш ніж подавати пропозиції у сфері со-

ціальної політики, належить провести консультації з соціальними

партнерами щодо можливого напряму діяльності Союзу.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 157

3. Якщо після таких консультацій Комісія вважає дію Союзу до-

цільною, їй належить провести з соціальними партнерами кон-

сультації щодо змісту внесеної пропозиції. Соціальним партне-

рам належить передати до Комісії висновок чи, там де це доречно,

рекомендацію.

4. З нагоди консультацій, зазначених в частинах другій та третій,

соціальні партнери можуть повідомити Комісію про свій намір

ініціювати процес, обумовлений у статті 155. Тривалість процеду-

ри не повинна перевищувати дев’яти місяців, хіба що зацікавлені

соціальні партнери та Комісія спільно вирішать продовжити цей

строк.

Стаття 155

(колишня стаття 139 ДзЄС)

1. Діалог між соціальними партнерами на рівні Союзу, за їхнім ба-

жанням, може вести до встановлення договірних відносин, зокре-

ма укладення угод.

2. Угоди, укладені на рівні Союзу, належить впроваджувати згідно з

процедурами та практиками, притаманними соціальним партнерам

та державам-членам, чи, з питань, що їх охоплює стаття 153, – на

спільний запит сторін-підписантів, – через рішення Ради на про-

позицію Комісії. Про це належить інформувати Європейський

Парламент.

Рада діє одностайно, якщо угода, про яку йдеться, містить одне чи

більше положень стосовно однієї зі сфер, що згідно з частиною

другою статті 153 вимагають одностайності.

Стаття 156

(колишня стаття 140 ДзЄС)

Щоб досягти цілей, зазначених у статті 151 та без порушення ін-

ших положень Договорів, Комісії належить заохочувати держави-

члени до співпраці та сприяти координації їхніх дій в усіх сферах

соціальної політики, які охоплює цей підрозділ

, зокрема таких:

* Усіма офіційними мовами ЄС вжито термін, який ми перекладаємо українсь-

кою як «підрозділ» (Chapter – en, Kapitel – de, Chapitre – fr, Rozdział – pl

тощо). Це явна описка, оскільки розділ IX (Title – en, Titel – de, Titre – fr,

Tytuł - pl), що охоплює ст. 156, не містить підрозділів, а отже вираз «цей

підрозділ» в контексті ст. 156 слід читати як «цей розділ» (прим. ред.).

Договір про функціювання Європейського Союзу158

– зайнятість,

– трудове право та умови праці,

– професійне навчання та підвищення кваліфікації,

– соціальне забезпечення,

– запобігання виробничому травматизмові та професійним

хворобам,

– гігієна праці,

– право на об’єднання та на колективні перемовини між робото-

давцями та працівниками.

З цією метою Комісії належить тісно взаємодіяти з державами-

членами через проведення досліджень, надання висновків та ор-

ганізацію консультацій щодо проблем, які постають на національ-

ному рівні чи які стосуються міжнародних організацій, зокрема

ініціативи, спрямовані на запровадження настанов та показників,

організацію обміну найкращими практиками та готування потріб-

них складників періодичного нагляду та оцінювання. Про це нале-

жить повною мірою інформувати Європейський Парламент.

Перш ніж видавати висновки, обумовлені в цій статті, Комісії на-

лежить провести консультації з Економіко-соціальним комітетом.

Стаття 157

(колишня стаття 141 ДзЄС)

1. Кожній державі-членові належить забезпечити застосування

принципу однакової плати працівникам чоловічої та жіночої статі

за однакову роботу чи за роботу, що має однакову вартість.

2. На цілі цієї статті «плата» означає звичайну основну чи міні-

мальну заробітну платню, оклад чи будь-яку іншу винагороду

готівкою чи в натуральній формі, що її працівник безпосередньо

чи опосередковано отримує від працедавця за свою роботу.

Однакова оплата без дискримінації за ознакою статі означає:

а) що оплату однакової роботи, оплачуваної відрядно, обчислюють

на підставі однакових розцінок;

b) що оплата однакової роботи, оплачуваної погодинно, є

одна ковою.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 159

3. Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою та після консультацій з Економіко-со-

ціальним комітетом, належить ухвалити заходи, щоб забезпечити

застосування принципу однакових можливостей та однакового

ставлення до жінок та чоловіків у питаннях праці та зайнятості,

зокрема принципу однакової плати за однакову роботу чи за робо-

ту, що має однакову вартість.

4. Щоб забезпечити цілковиту рівність жінок та чоловіків на ро-

боті, принцип однакового ставлення не повинен перешкоджати

будь-якій державі-членові зберігати чи запроваджувати заходи,

що надають особливі переваги недостатньо представленій статі,

щоб полегшити професійну діяльність, запобігти несприятливим

умовам професійної кар’єри чи скомпенсувати їх.

Стаття 158

(колишня стаття 142 ДзЄС)

Державам-членам належить докладати зусиль, щоб зберегти на-

явну рівноцінність систем оплачуваних відпусток.

Стаття 159

(колишня стаття 143 ДзЄС)

Комісії належить щороку складати доповідь про поступ у досяганні

цілей, зазначених у статті 151, зокрема про демографічний стан в

Союзі. Вона подає доповідь Європейському Парламентові, Раді та

Економіко-соціальному комітетові.

Стаття 160

(колишня стаття 144 ДзЄС)

Раді, діючи простою більшістю, після консультацій з Європейським

Парламентом, належить заснувати Комітет соціального захисту з

дорадчим статусом, щоб сприяти співпраці держав-членів та де-

ржав-членів і Комісії у сфері політик соціального захисту. Комітет

має такі завдання:

– наглядати за ситуацією в соціальній сфері та розвитком політик

соціального захисту в державах-членах та в Союзі,

– сприяти обмінові інформацією, досвідом та передовими практи-

ками між державами-членами та з Комісією,

Договір про функціювання Європейського Союзу160

– без порушення статті 240, на запит Ради чи Комісії, чи з власної

ініціативи готувати доповіді, формулювати висновки та прова-

дити іншу роботу в межах своєї компетенції.

Під час виконання завдань Комітетові належить встановити на-

лежні контакти з соціальними партнерами.

Кожній державі-членові та Комісії належить призначати по два

члени Комітету.

Стаття 161

(колишня стаття 145 ДзЄС)

Річній доповіді Комісії Європейському Парламентові належить

містити окремий підрозділ про соціальний розвиток у Союзі.

Європейський Парламент може закликати Комісію складати до-

повіді щодо будь-яких особливих проблем, пов’язаних із ситуацією

в соціальній сфері.

Розділ ХІ

Європейський соціальний фонд

Стаття 162

(колишня стаття 146 ДзЄС)

Щоб поліпшити можливості працевлаштування працівників на

внутрішньому ринку і таким чином сприяти підвищенню рівня

життя, згідно з положеннями сформульованими нижче, засновано

Європейський соціальний фонд. Його метою є полегшити праців-

никам працевлаштування, підвищити географічну та професійну

мобільність працівників у межах Союзу та сприяти їхній адаптації

до промислових змін та змін систем виробництва, зокрема через

професійне навчання та перекваліфікацію.

Стаття 163

(колишня стаття 147 ДзЄС)

Фондом керує Комісія.

У виконанні цього завдання Комісії допомагає Комітет на чолі з

членом Комісії, до складу якого входять представники урядів, про-

фесійних спілок та організацій роботодавців.