Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 141

Центральний Банк та національні центральні банки, мають статус

законного платіжного засобу в Союзі.

2. Держави-члени можуть емітувати монети євро за умови що

Європейський Центральний Банк схвалив обсяг емісії. Рада, на

пропозицію Комісії та після консультації з Європейським парла-

ментом і Європейським Центральним банком, може ухвалити за-

ходи щодо гармонізації номіналів та технічних характеристик усіх

монет, призначених до обігу, в обсязі, потрібному, щоб забезпечи-

ти їх безперешкодний обіг у межах Союзу.

Стаття 129

(колишня стаття 107 ДзЄС)

1. ЄСЦБ керують органи Європейського Центрального Банку,

уповноважені ухвалювати рішення. Цими органами є Керівна Рада

та Правління.

2. Статут Європейської системи центральних банків та Європей сь-

кого Центрального Банку (далі називано «Статут ЄСЦБ та ЄЦБ»)

закладений в Протоколі, що його додано до Договорів.

3. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною за-

конодавчою процедурою, можуть внести зміни до статей 5.1, 5.2,

5.3, 17, 18, 19.1, 22, 23, 24, 26, 32.2, 32.3, 32.4, 32.6, пункту а)

статті 33.1 та статті 36 Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ. Вони діють за ре-

комендацією Європейського Центрально Банку та після консуль-

тацій з Комісією, або на пропозицію Комісії та після консультацій

з Європейським Центральним Банком.

4. Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським

Парламентом і Європейським Центральним Банком, або за реко-

мендацією Європейського Центрального Банку та після консуль-

тацій з Європейським Парламентом і Комісією, належить ухвали-

ти положення, зазначені у статтях 4, 5.4, 19.2, 20, 28.1 28, 29.2,

30.4 та 34.3 Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ.

Стаття 130

(колишня стаття 108 ДзЄС)

Здійснюючи повноваження та виконуючи завдання й обов’язки,

що на них покладають Договори та Статут ЄСЦБ та ЄЦБ, ані

Європейському Центральному Банкові, ані національним цен-

Договір про функціювання Європейського Союзу142

тральним банкам, ані будь-яким членам їхніх органів, уповно-

важених ухвалювати рішення, не вільно звертатися по чи вико-

нувати вказівки від інституцій, органів, служб чи аґенцій Союзу,

будь-якого уряду держави-члена чи будь-якого іншого органу.

Інституції, органи, служби чи аґенції Союзу та уряди держав-членів

зобов’язуються шанувати цей принцип і не намагатися впливати

на членів органів Європейського Центрального Банку чи націо-

нальних центральних банків, уповноважених ухвалювати рішення,

під час виконання їхніх завдань.

Стаття 131

(колишня стаття 109 ДзЄС)

Кожна держава-член забезпечує сумісність свого національного

законодавства, зокрема статуту національного центрального бан-

ку, з Договорами та Статутом ЄСЦБ та ЄЦБ.

Стаття 132

(колишня стаття 110 ДзЄС)

1. Аби виконати завдання, що їх доручено ЄСЦБ, Європейському

Центральному Банку, згідно з положеннями Договорів та на умо-

вах, закладених у Статуті ЄСЦБ та ЄЦБ, належить:

– виробляти регламенти тією мірою, якою це потрібно, щоб ви-

конати завдання, визначені в уступі першому статті 3.1, стат-

тях 19.1, 22 та 25.2 Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ у випадках, що їх

Рада визначає в актах, про які йдеться в частині четвертій статті

129,

– приймати рішення, потрібні для виконання завдань, що їх дору-

чено ЄСЦБ за Договорами і Статутом ЄСЦБ та ЄЦБ,

– надавати рекомендації та висновки.

2. Європейський Центральний Банк може вирішити оприлюднити

свої рішення, рекомендації та висновки.

3. Європейський Центральний Банк в межах та на умовах, що їх

згідно з закладеною в частині четвертій статті 129 процедурою

ухвалить Рада, уповноважений накладати штрафи чи періодичні

грошові стягнення на суб’єктів господарювання за недотримання

зобов’язань, що випливають з його регламентів та рішень.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 143

Стаття 133

Без порушення повноважень Європейського Центрального Банку,

Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить визначити заходи, потрібні

для використання євро як єдиної валюти. Такі заходи належить

ухвалювати після консультацій з Європейським Центральним

Банком.

Підрозділ 3

Інституційні положення

Стаття 134

(колишня стаття 114 ДзЄС)

1. Щоб сприяти координації політик держав-членів у повному об-

сязі, потрібному для функціювання внутрішнього ринку, цим ство-

рено Економіко-фінансовий комітет.

2. Завданнями Економіко-фінансового комітету є:

– на запит Ради, Комісії чи з власної ініціативи готувати висновки

та подавати їх цим інституціям;

– наглядати за економічною та фінансовою ситуацією в державах-

членах та Союзі й регулярно доповідати про неї Раді та Комісії,

зокрема з питань фінансових стосунків з третіми країнами та

міжнародними інституціями;

– без порушення статті 240, сприяти готуванню роботи Ради, за-

значеної у статтях 66 та 75, частинах другій, третій, четвертій та

шостій статті 121, статтях 122, 124, 125 та 126, частині шостій

статті 127, частині другій статті 128, частинах третій та четвер-

тій статті 129, статті 138, частинах другій та третій статті 140,

статті 143, частинах другій та третій статті 144 та статті 219, а

також виконувати інші дорадчі та підготовчі завдання, покла-

дені на нього Радою;

– перевіряти щонайменше один раз на рік ситуацію в сфері пе-

реміщення капіталу та свободи платежів, що випливають із за-

стосування Договорів та заходів, що їх ухвалила Рада; перевірці

належить охоплювати всі заходи, пов’язані з переміщенням ка-

Договір про функціювання Європейського Союзу144

піталу та платежів; Комітет доповідає Комісії та Раді про ре-

зультати цієї перевірки.

Держави-члени, Комісія та Європейський Центральний Банк при-

значають не більше двох членів Комітету від кожного з них.

3. Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським

Центральним Банком і Комітетом, зазначеним у цій статті, на-

лежить закласти докладні положення щодо складу Економіко-

фінансового комітету. Голова Ради інформує про це рішення

Європейський Парламент.

4. Додатково до завдань, сформульованих у частині другій, якщо і

доти, доки є зазначені у статті 139 держави-члени, щодо яких чин-

ний відступ, Комітет наглядає за монетарною та фінансовою ситу-

ацією та загальною системою платежів у таких державах-членах і

регулярно доповідає з цих питань Раді та Комісії.

Стаття 135

(колишня стаття 115 ДзЄС)

З питань, що їх регулюють частина четверта статті 121, стаття 126

за винятком частини чотирнадцятої, стаття 138, частина перша

статті 140, абзац перший частини другої статті 140, частина третя

статті 140 та стаття 219, Рада чи держава-член можуть звернутися

до Комісії з запитом надати рекомендацію чи пропозицію, залежно

від ситуації. Комісія вивчає цей запит та без зволікання подає свої

висновки Раді.

Підрозділ 4

Спеціальні положення щодо держав-членів,

що входять до простору євро

Стаття 136

1. Щоб забезпечити належне функціювання економічного та ва-

лютного союзу та згідно з відповідними положеннями Договорів,

Раді належить, згідно з належною процедурою з-поміж тих, що

зазначені в статтях 121 та 126, за винятком процедури, сформу-

льованої в частині чотирнадцятій статті 126, ухвалити заходи щодо

держав-членів, валютою яких є євро:

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 145

а) щоб посилити координацію їхньої бюджетної дисципліни та на-

гляду за нею;

b) щоб сформулювати настанови щодо економічної політики цих

держав і водночас забезпечити їхню сумісність з настановами,

ухваленими для всього Союзу, та нагляд за ними.

2. Щодо заходів, сформульованих у частині першій, голосують

лише члени Ради, які представляють держави-члени, валютою

яких є євро.

Кваліфіковану більшість зазначених вище членів слід визначати

згідно з пунктом а) частини третьої статті 238.

Стаття 137

Положення про засідання міністрів держав-членів, валютою яких

є євро, закладено в Протоколі про Групу євро.

Стаття 138

(

колишня частина четверта статті 111 ДзЄС)

1. Щоб забезпечити місце євро в міжнародній валютній системі,

Раді, на пропозицію Комісії, належить ухвалити рішення, що вста-

новлює спільні позиції з питань особливого інтересу економічного

та валютного союзу в рамках відповідних міжнародних фінансових

установ та конференцій. Раді належить діяти після консультацій з

Європейським Центральним Банком.

2. Рада, на пропозицію Комісії, може ухвалити належні заходи,

щоб забезпечити єдине представництво у міжнародних фінансових

установах та на конференціях. Раді належить діяти після консуль-

тацій з Європейським Центральним Банком.

3. Щодо заходів, зазначених у частині першій та другій, голосують

лише члени Ради, які представляють держави-члени, валютою

яких є євро.

Кваліфіковану більшість зазначених вище членів слід визначати

згідно з пунктом а) частини третьої статті 238.

Договір про функціювання Європейського Союзу146

Підрозділ 5

Перехідні положення

Стаття 139

1. Держави-члени, щодо яких Рада наразі не ухвалювала рішення

про відповідність умовам, потрібним, щоб запровадити євро, на-

далі називано «держави-члени, щодо яких чинний відступ».

2. До держав-членів, щодо яких чинний відступ, не належить за-

стосовувати такі положення Договорів:

а) ухвалення частини стратегічних настанов щодо економічних

політик, що стосуються простору євро загалом (частина друга

статті 121);

b) примусові засоби усунення надмірного дефіциту (частини

дев’ята та одинадцята статті 126);

c) цілі й завдання ЄСЦБ (частини перша, друга, третя та п’ята

статті 127);

d) емісія євро (стаття 128);

e) акти Європейського Центрального Банку (стаття 132);

f) заходи, що регулюють використання євро (стаття 133);

g) валютні угоди та інші заходи щодо курсової політики

(стат тя 219);

h) призначання членів правління Європейського Центрального

Банку (частина друга статті 283);

і) рішення, що встановлюють спільні позиції з питань особливого

інтересу економічного та валютного союзу в рамках відповідних

міжнародних фінансових установ та конференцій (частина пер-

ша статті 138);

j) заходи на забезпечення єдиного представництва у міжнарод-

них фінансових установах та на конференціях (частина друга

статті 138).

В статтях, зазначених в пунктах від а) до j), вислів «держави-чле-

ни» означає держави-члени, валютою яких є євро.

3. Згідно з положеннями підрозділу IX Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ, на

держави-члени, щодо яких чинний відступ, та на їхні національ-

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 147

ні центральні банки не поширюються права та обов’язки в межах

ЄСЦБ.

4. Члени Ради, що представляють держави-члени, щодо яких

чинний відступ, не мають права голосу, коли Рада ухвалює захо-

ди, зазначені в статтях, перелічених у частині другій, та в таких

випадках:

а) рекомендацій, зроблених державам-членам, валютою яких є

євро, в рамках різнобічного нагляду, зокрема щодо програм ста-

більності й попереджень (частина четверта статті 121);

b) заходів, дотичних надмірного дефіциту, щодо тих держав-членів,

валютою яких є євро (частини шоста, сьома, восьма, дванадця-

та та тринадцята статті 126).

Кваліфіковану більшість інших членів Ради слід визначати згідно з

пунктом а) частини третьої статті 238.

Стаття 140

(колишні частина перша статті 121, речення друге частини другої

статті 122 та частина п’ята статті 123 ДзЄС)

1. Щонайменше один раз на два роки або на запит держави-члена,

щодо якої чинний відступ, Комісія та Європейський Центральний

Банк доповідають Раді про поступ держав-членів, щодо яких чин-

ний відступ, у виконанні зобов’язань щодо запровадження еко-

номічного та валютного союзу. Цим доповідям належить містити

дослідження сумісності національних законодавств цих держав-

членів, зокрема статутів їхніх національних центральних банків,

зі статтями 130 і 131 та зі Статутом ЄСЦБ та ЄЦБ. Доповідям

належить також містити дослідження того, чи досягнуто високого

рівня тривкої конвергенції через аналіз того, якою мірою кожна з

цих держав-членів задовольняє такі критерії:

– досягнення високого рівня цінової стабільності; підставою оці-

нювання є рівень інфляції, що має бути близьким до рівня що-

найбільше трьох держав-членів, що мають найкращі показники

цінової стабільності;

– стабільність державного фінансового стану; підставою оці-

нювання є досягнення стану державного бюджету без над-

мірного дефіциту, який визначають згідно з частиною шостою

статті 126;

Договір про функціювання Європейського Союзу148

– дотримання допустимих меж коливань, передбачених механіз-

мом валютних курсів Європейської монетарної системи, протя-

гом щонайменше двох років без девальвації щодо євро;

– тривалість конвергенції, що її досягла держава-член, щодо якої

чинний відступ, та її участі в механізмі валютних курсів, що ві-

дображено в рівні довгострокової відсоткової ставки.

Чотири критерії, окреслені в цій частині, та відповідні стро-

ки, протягом яких їх належить дотримуватися, докладно викла-

дені в Протоколі, доданому до Договорів. В доповідях Комісії та

Європейського Центрального Банку належить також враховувати

результати інтеґрації ринків, стан та розвиток балансів поточних

платежів, дослідження розвитку витрат праці в розрахунку на оди-

ницю продукції та інших цінових показників.

2. Після консультацій з Європейським Парламентом та обгово-

рення у Європейській Раді, Раді, на пропозицію Комісії, належить

вирішувати на підставі критеріїв, закладених у частині першій,

яка з держав-членів, щодо яких чинний відступ, виконала потрібні

умови, та скасовувати відступи щодо зацікавлених держав-членів.

Раді належить діяти після отримання рекомендації від кваліфіко-

ваної більшості її членів, що представляють держави-члени, ва-

лютою яких є євро. Цим членам належить діяти протягом шести

місяців від того, як Рада отримала пропозицію Комісії.

Кваліфіковану більшість зазначених вище членів, обумовлених у

другому абзаці, слід визначати згідно з пунктом а) частини третьої

статті 238.

3. Якщо згідно з процедурою, сформульованою в частині другій,

вирішено скасувати відступи, Раді за одностайною згодою де-

ржав-членів, валютою яких є євро, та зацікавленої держави-чле-

на, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським

Центральним Банком, належить незворотно зафіксувати курс, за

яким євро заступить валюту зацікавленої держави-члена, та за-

класти інші заходи, потрібні, щоб впровадити євро як єдину валю-

ту в зацікавленій державі-члені.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 149

Стаття 141

(колишні частина третя статті 123, п’ять перших уступів частини

другої статті 117 ДзЄС)

1. Якщо та доти, доки є держави-члени, щодо яких чинний від-

ступ, та без порушення частини першої статті 129, Загальна

Рада Європейського Центрального Банку, зазначена в статті 44

Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ, становить третій орган Європейського

Центрального Банку, уповноважений ухвалювати рішення.

2. Якщо та доти, доки є держави-члени, щодо яких чинний від-

ступ, Європейському Центральному Банку належить стосовно цих

держав-членів:

– посилювати співпрацю національних центральних банків;

– посилювати координацію монетарних політик держав-членів з

метою забезпечити цінову стабільність;

– наглядати за функціюванням механізму валютного курсу;

– провадити консультації з питань, що перебувають у межах ком-

петенцій національних центральних банків та впливають на

стабільність фінансових інституцій та ринків;

– виконувати завдання, що раніше були покладені на

Європейський фонд монетарної співпраці, а згодом перейшли

до Європейського валютного інституту.

Стаття 142

(колишня частина перша статті 124 ДзЄС)

Кожній державі-членові, щодо якої чинний відступ, належить

трактувати свою політику валютного курсу як питання спільного

інтересу. Водночас державі-членові належить враховувати досвід

співпраці в межах механізму валютного курсу.

Стаття 143

(колишня стаття 119 ДзЄС)

1. Якщо держава-член, щодо якої чинний відступ, зазнала трудно-

щів, чи якщо наявна суттєва загроза виникнення труднощів щодо

її платіжного балансу через нерівновагу сумарного платіжного ба-

лансу чи через тип валюти, що перебуває в її розпорядженні, та

Договір про функціювання Європейського Союзу150

якщо такі труднощі можуть, зокрема, загрожувати функціюванню

внутрішнього ринку чи реалізації спільної торгівельної політики,

Комісії належить негайно вивчити становище зацікавленої де-

ржави та дії, яких, використовуючи всі наявні засоби, ця держа-

ва вжила чи може вжити згідно з положеннями Договорів. Комісії

належить вказати, які заходи вона рекомендує вжити зацікавленій

державі-членові.

Якщо дій, що їх вживає держава-член, щодо якої чинний відступ,

та заходів, що їх запропонувала Комісія, не є досить, щоб подола-

ти труднощі, що виникли чи загрожують виникнути, Комісії, після

консультацій з Економіко-фінансовим комітетом, належить ре-

комендувати Раді надати взаємну допомогу та запропонувати від-

повідні методи такої допомоги.

Комісії належить регулярно інформувати Раду про стан та розви-

ток ситуації.

2. Раді належить надавати таку взаємну допомогу; їй належить ух-

валити директиви чи рішення, що закладають умови та деталі такої

допомоги. Взаємна допомога може набувати форм:

а) узгодженого підходу до будь-яких інших міжнародних організа-

цій, до яких держави-члени можуть звернутися по допомогу, чи

в рамках таких організацій;

b) заходів, потрібних, щоб уникнути відхилень у торгівлі, якщо

держава-член, щодо якої чинний відступ і яка зазнає трудно-

щів, зберігає чи запроваджує кількісні обмеження щодо третіх

країн;

c) обмежених кредитів, що їх надають інші держави-члени за їхнь-

ою згодою.

3. Якщо Рада не надала взаємної допомоги, що її порекомендувала

Комісія, чи якщо наданої взаємної допомоги та вжитих заходів не

досить, тоді Комісії належить уповноважити державу-члена, щодо

якої чинний відступ і яка зазнає труднощів, вжити захисних заходів,

умови й деталі яких належить визначити Комісії.

Рада може скасувати це вповноваження та змінити його умови й

деталі.