Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 111

f) усуванню перешкод належному функціюванню цивільного про-

вадження, в разі потреби – через сприяння узгідненню правил

цивільного провадження, чинних у державах-членах;

g) розвитку альтернативних методів врегулювання спорів;

h) сприяння навчанню суддів та судового персоналу.

3. Без огляду на частину другу, заходи, які стосуються сімейного

права та мають транскордонні наслідки, належить запроваджувати

Раді, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою. Раді

належить діяти одностайно після консультацій з Європейським

Парламентом.

Рада, на пропозицію Комісії, може ухвалити рішення, що визначає

ті аспекти сімейного права, що мають транскордонні наслідки та мо-

жуть бути предметом актів, ухвалених за звичайною законодавчою

процедурою. Раді належить діяти одностайно після консультацій з

Європейським Парламентом.

Про пропозицію, зазначену в абзаці другому, належить сповіщати

національні парламенти. Якщо національний парламент протягом

шести місяців від дати цього сповіщення повідомить, що він проти

такої пропозиції, рішення не належить ухвалювати. За браком та-

кого заперечення Європейська Рада може ухвалити рішення.

Підрозділ 4

Судова співпраця в кримінальних справах

Стаття 82

(колишня стаття 31 ДЄС)

1. Судову співпрацю в кримінальних справах у Союзі належить

ґрунтувати на принципі взаємного визнання вироків та судових рі-

шень, вона має включати зближення законів та підзаконних актів

держав-членів у сферах, зазначених у частині другій та у статті 83.

Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить ухвалювати заходи, щоб:

а) закласти правила та процедури, щоб забезпечити визнання в

усьому Союзі всіх форм вироків та судових рішень;

b) запобігати та врегульовувати юрисдикційні конфлікти між

державами-членами;

Договір про функціювання Європейського Союзу112

c) сприяти навчанню суддів та судового персоналу;

d) полегшити співпрацю судових чи рівнозначних їм органів де-

ржав-членів у провадженні в кримінальних справах та у вико-

нанні рішень.

2. Європейський Парламент та Рада через ухвалення директив

згідно зі звичайною законодавчою процедурою можуть запровад-

жувати мінімальні правила, наскільки це потрібно, щоб спростити

взаємне визнання вироків та судових рішень та поліційну і судо-

ву співпрацю в кримінальних справах транскордонного характеру.

Таким правилам належить враховувати відмінності між правовими

системами та традиціями держав-членів.

Такі правила мають охоплювати:

а) взаємну прийнятність доказів між державами-членами;

b) права осіб у кримінальному процесі;

c) права жертв кримінального злочину;

d) будь-які інші особливі аспекти кримінального провадження, що

їх Рада заздалегідь визначила своїм рішенням; ухвалюючи таке

рішення, Раді належить діяти одностайно після отримання зго-

ди Європейського Парламенту.

Ухвалення мінімальних правил, зазначених в цій частині, не пере-

шкоджає державам-членам підтримувати чи запроваджувати ви-

щий рівень захисту осіб.

3. Коли член Ради вважає, що проект директиви, зазначеної у

частині другій, заторкає засадничі аспекти системи кримінально-

го судочинства, він може вимагати передати проект директиви на

розгляд Європейської Ради. У такому разі звичайну законодавчу

процедуру належить зупинити. Після обговорення та у разі досяг-

нення консенсусу Європейській Раді належить протягом чотирьох

місяців повернути проект до Ради, яка має відновити звичайну за-

конодавчу процедуру.

Протягом такого ж періоду, у разі незгоди та коли щонайменше

дев’ять держав-членів бажають запровадити посилену співпрацю

на підставі зазначеного проекту директиви, їм належить повідоми-

ти Європейський Парламент, Раду і Комісію. У такому разі дозвіл

на провадження посиленої співпраці, зазначений у частині другій

статті 20 Договору про Європейський Союз та частині першій

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 113

статті 329 цього Договору, належить вважати наданим, а отже слід

застосовувати положення про посилену співпрацю.

Стаття 83

(

колишня стаття 31 ДЄС)

1. Європейський Парламент та Рада можуть, діючи через ухвален-

ня директив згідно зі звичайною законодавчою процедурою, за-

проваджувати мінімальні правила щодо означення кримінальних

злочинів та санкцій у сфері особливо тяжкої злочинності транс-

кордонного характеру, що випливає з природи чи наслідків таких

злочинів чи з особливої потреби боротися проти них на спільних

засадах.

Це такі сфери злочинності: тероризм, торгівля людьми та сексу-

альна експлуатація жінок і дітей, незаконна торгівля наркотиками,

незаконна торгівля зброєю, відмивання грошей, корупція, підроб-

ляння платіжних засобів, комп’ютерна злочинність та організова-

на злочинність.

З огляду на розвиток злочинності, Рада може ухвалити рішення,

що визначає інші сфери злочинності згідно з критеріями, визначе-

ними в цій частині. Їй належить діяти одностайно після отримання

згоди Європейського Парламенту.

2. Якщо зближення положень законів та підзаконних актів кримі-

нального законодавства держав-членів буде визнано конечним для

забезпечення ефективного виконання політики Союзу у сфері, де

наразі вжито заходів із гармонізації, директиви можуть запрова-

дити мінімальні правила, що визначають кримінальні злочини та

санкції у цій сфері. Такі директиви належить ухвалювати за такою

самою звичайною чи спеціальною законодавчою процедурою, тією

самою, за якою було ухвалено зазначені заходи з гармонізації, без

порушення статті 76.

3. Коли член Ради вважає, що проект директиви, зазначеної у

частині першій чи другій, заторкає засадничі аспекти системи

кримінального судочинства, він може вимагати передати проект

директиви на розгляд Європейської Ради. У такому разі звичайну

законодавчу процедуру належить зупинити. Після обговорення та

у разі досягнення консенсусу Європейській Раді належить протя-

гом чотирьох місяців повернути проект до Ради, яка має відновити

звичайну законодавчу процедуру.

Договір про функціювання Європейського Союзу114

Протягом такого ж періоду, у разі незгоди та коли щонайменше

дев’ять держав-членів бажають запровадити посилену співпрацю

на підставі зазначеного проекту директиви, їм належить повідоми-

ти Європейський Парламент, Раду і Комісію. У такому разі дозвіл

на провадження посиленої співпраці, зазначений у частині другій

статті 20 Договору про Європейський Союз та частині першій

статті 329 цього Договору, належить вважати наданим, а отже слід

застосовувати положення про посилену співпрацю.

Стаття 84

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною зако-

нодавчою процедурою, можуть запроваджувати заходи, що сприя-

ють та підтримують діяльність держав-членів у сфері запобігання

злочинності та підтримують цю діяльність, за винятком будь-якої

гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

Стаття 85

(

колишня стаття 31 ДЄС)

1. Завданням Євроюсту є підтримувати й зміцнювати координа-

цію та співпрацю національних органів слідства та обвинувачен-

ня щодо тяжкої злочинності, що впливає на дві держави-члени

чи більше, чи за потреби переслідування на спільній підставі; він

працює спираючись на операції, що їх здійснюють органи держав-

членів та Європол, та на інформації, яку вони надають.

В зв’язку з цим Європейському Парламентові та Раді, діючи че-

рез ухвалення регламентів згідно зі звичайною законодавчою

процедурою, належить визначити структуру Євроюсту, порядок

його роботи, сфери діяльності та завдання. Ці завдання можуть

охоплювати:

а) ініціювання кримінальних розслідувань, що їх провадять ком-

петентні національні органи, особливо щодо злочинів проти

фінансових інтересів Союзу, а також пропонування ініціювати

переслідування;

b) координацію слідства та переслідування, зазначених у

пунк ті а);

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 115

с) зміцнення судової співпраці, зокрема через розв’язування кон-

фліктів юрисдикцій та через близьку співпрацю з Європейською

судовою мережею.

Ці регламенти також мають визначити механізм залучення

Європейського Парламенту та національних парламентів держав-

членів до оцінювання діяльності Євроюсту.

2. В переслідуваннях, зазначених у частині першій, та без пору-

шення статті 86, формальні дії судового провадження належить

виконувати компетентним національним посадовим особам.

Стаття 86

1. Щоб боротися проти злочинів, які завдають шкоди фінансо-

вим інтересам Союзу, Рада, діючи через ухвалення регламентів

згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може заснувати

Європейську прокуратуру на базі Євроюсту. Раді належить діяти

одностайно після отримання згоди Європейського Парламенту.

За браком одностайності в Раді, група щонайменше з дев’яти дер-

жав-членів може вимагати, щоби проект регламенту був переда-

ний Європейській Раді. У такому разі процедуру в Раді належить

зупинити. Після обговорення та у разі досягнення консенсусу

Європейській Раді належить протягом чотирьох місяців повернути

проект до Ради на ухвалення.

Протягом такого ж періоду, у разі незгоди та коли щонайменше

дев’ять держав-членів бажають запровадити посилену співпрацю

на підставі зазначеного проекту регламенту, їм належить повідо-

мити Європейський Парламент, Раду і Комісію. У такому разі доз-

віл здійснювати посилену співпрацю, зазначений у частині другій

статті 20 Договору про Європейський Союз та частині першій

статті 329 цього Договору, належить вважати наданим, а отже слід

застосовувати положення про посилену співпрацю.

2. Європейська прокуратура – в разі потреби, у взаємодії з

Європолом – відповідає за розслідування злочинів проти фінан-

сових інтересів Союзу, а також за переслідування безпосередніх

виконавців злочину та їхніх спільників та передання справи до суду,

як це визначено в регламенті, передбаченому в частині першій. Їй

належить виконувати щодо таких злочинів функції обвинувачення

в компетентних судах держав-членів.

Договір про функціювання Європейського Союзу116

3. Регламенти, зазначені в частині першій, мають визначати за-

гальні положення про Європейську прокуратуру, умови виконан-

ня її функцій, процедурні правила стосовно її діяльності, а також

правила щодо прийнятності доказів та правила судового контролю

процесуальних заходів, ужитих під час виконання її функцій.

4. Європейська Рада може одночасно чи згодом ухвалити рішення

про внесення змін до частини першої, щоб поширити повноважен-

ня Європейської прокуратури на боротьбу проти тяжкої злочин-

ності транскордонного характеру, та відповідно про внесення змін

до частини другої щодо безпосередніх виконавців тяжких злочинів,

що впливають на більш ніж одну державу-члена, та їхніх спіль-

ників. Європейській Раді належить діяти одностайно після отри-

мання згоди Європейського Парламенту та після консультацій з

Комісією.

Підрозділ 5

Поліційна співпраця

Стаття 87

(колишня стаття 30 ДЄС)

1. Союзові належить розвивати поліційну співпрацю із залученням

усіх компетентних органів держав-членів, зокрема поліції, митниці

та інших правоохоронних органів, що спеціалізуються на запобі-

ганні, виявлянні та розслідуванні кримінальних злочинів.

2. На цілі частини першої Європейський Парламент та Рада, діючи

згідно зі звичайною законодавчою процедурою, можуть запровад-

жувати заходи щодо:

а) збирання, зберігання, опрацьовування, аналізу дотичної інфор-

мації та обміну нею;

b) допомоги в навчанні персоналу, обміні персоналом та облад-

нанням та у співпраці в криміналістичних дослідженнях;

c) спільних технік розслідування, спрямованих на виявлення тяж-

ких форм організованої злочинності.

3. Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою,

може запровадити заходи, пов’язані з оперативною співпрацею

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 117

органів, зазначених у цій статті. Раді належить діяти одностайно

після консультацій з Європейським Парламентом.

У разі браку одностайності в Раді, група щонайменше з дев’яти

держав-членів може виступити з пропозицією передати проект

заходів Європейській Раді. У такому разі процедуру в Раді нале-

жить зупинити. Після обговорення та у разі досягнення консенсусу

Європейській Раді належить протягом чотирьох місяців повернути

проект до Ради для ухвалення.

Протягом такого ж періоду, у разі незгоди та якщо щонайменше

дев’ять держав-членів бажають запровадити посилену співпрацю

на підставі зазначеного проекту заходів, їм належить повідоми-

ти Європейський Парламент, Раду і Комісію. У такому разі доз-

віл здійснювати посилену співпрацю, зазначений у частині другій

статті 20 Договору про Європейський Союз та частині першій

статті 329 цього Договору, належить вважати наданим, а отже слід

застосовувати положення про посилену співпрацю.

Спеціальна процедура, передбачена в другому та третьому абза-

ці, не застосовна до актів, що становлять розвиток Шенґенського

acquis.

Стаття 88

(

колишня стаття 30 ДЄС)

1. Завданням Європолу є підтримувати й зміцнювати діяльність

поліційних та інших правоохоронних органів держав-членів, їхню

взаємну співпрацю щодо запобігання тяжкій злочинності, що

впливає на дві чи більше держав-членів, тероризмові та формам

злочинів, що впливають на спільні інтереси, охоплені політикою

Союзу, та щодо боротьби проти них.

2. Європейському Парламентові та Раді, діючи через ухвалення

регламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, нале-

жить визначити структуру Європолу, порядок його роботи, сферу

діяльності та завдання. Завдання можуть охоплювати:

а) збирання, зберігання, опрацювання та аналіз інформації, зок-

рема тієї, що її надають органи держав-членів чи треті держави

чи органи, та обмін такою інформацією;

b) координування, організацію та проведення слідчих та опера-

тивних дій, проваджуваних разом із компетентними органами

Договір про функціювання Європейського Союзу118

держав-членів чи у складі спільних слідчих груп; у разі потре-

би – підтримуючи зв’язок з Євроюстом.

У цих регламентах належить також закласти процедури, за якими

Європейський Парламент разом із національними парламентами

держав-членів контролюватимуть діяльність Європолу.

3. Будь-які оперативні дії Європолу належить здійснювати у взає-

модії та за погодженням з органами держав-членів, території яких

стосуються такі дії. Застосування заходів примусу є виключною

компетенцією уповноважених національних органів.

Стаття 89

(

колишня стаття 32 ДЄС)

Раді, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, на-

лежить закласти умови та обмеження, за яких компетентні органи

держав-членів, зазначені у статтях 82 та 87, можуть діяти на тери-

торії іншої держави-члена у взаємодії та за погодженням з органа-

ми цієї держави. Раді належить діяти одностайно після консульта-

цій з Європейським Парламентом.

Розділ VІ

Транспорт

Стаття 90

(колишня стаття 70 ДзЄС)

Цілей Договорів у сфері, що її регулює цей розділ, належить дося-

гати в межах спільної транспортної політики.

Стаття 91

(

колишня стаття 71 ДзЄС)

1. На цілі виконання статті 90 та з урахуванням особливостей

транспорту, Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно

зі звичайною законодавчою процедурою та після консультацій з

Економіко-соціальним комітетом та Комітетом регіонів, належить

закласти:

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 119

а) загальні правила для міжнародного транспорту, що прямує на

територію чи з території держави-члена чи перетинає територію

однієї чи кількох держав-членів;

b) умови, за яких перевізники-нерезиденти можуть надавати

транспортні послуги в межах держави-члена;

c) заходи з удосконалювання транспортної безпеки;

d) будь-які інші доцільні заходи.

2. Під час ухвалювання заходів, зазначених у частині першій, на-

лежить враховувати випадки, коли їх застосування може суттєво

вплинути на стандарти життя та рівень зайнятості в деяких регіо-

нах і на функціювання транспортної інфраструктури.

Стаття 92

(

колишня стаття 72 ДзЄС)

До того часу, як будуть закладені положення, зазначені в частині

першій статті 91, жодна держава-член не може змінювати різно-

манітні положення, що регулювали відповідну сферу станом на 1

січня 1958 року, а у випадку держав, що приєдналися до Союзу

пізніше, – на дату їхнього приєднання, на менш сприятливі для

перевізників інших держав-членів, ніж для перевізників цієї де-

ржави-члена, хіба що Рада одностайно ухвалить відступ від цього

правила.

Стаття 93

(

колишня стаття 73 ДзЄС)

Допомога є згідною з Договорами, якщо вона задовольняє потреби

координації транспорту чи якщо вона відшкодовує виконання де-

яких обов’язків, притаманних концепції суспільної послуги.

Стаття 94

(

колишня стаття 74 ДзЄС)

У будь-яких заходах, що їх ухвалено в межах Договорів стосовно

транспортних тарифів та умов, належить враховувати економічний

стан перевізників.

Договір про функціювання Європейського Союзу120

Стаття 95

(

колишня стаття 75 ДзЄС)

1. В межах Союзу у сфері транспорту заборонено дискримінацію

у формі встановлення різних тарифів та різних умов перевезення

для тих самих товарів тими самими транспортними шляхами за-

лежно від країни походження чи країни призначення товарів.

2. Частина перша не перешкоджає Європейському Парламентові

та Раді ухвалювати інші заходи на підставі частини першої

статті 91.

3. Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським

Парламентом та Економіко-соціальним комітетом, належить за-

класти правила на виконання частини першої.

Рада може, зокрема, закладати положення, потрібні, аби інститу-

ції Союзу могли забезпечувати дотримання правила, закладеного

в частині першій, а користувачі транспорту – користатися цими

перевагами повною мірою.

4. Комісії належить, з власної ініціативи чи на подання держави-

члена, розслідувати будь-які випадки дискримінації, що їх охоплює

частина перша, та, після консультацій з зацікавленою державою-

членом, ухвалювати потрібні рішення у межах правил, закладених

згідно з положеннями частини третьої.

Стаття 96

(

колишня стаття 76 ДзЄС)

1. Стосовно транспортних операцій, здійснюваних у межах Союзу,

державам-членам заборонено встановлювати тарифи та умови,

що в будь-який спосіб підтримують чи захищають інтереси одного

чи кількох конкретних суб’єктів господарювання чи галузей ви-

робництва, хіба що Комісія уповноважує на це.

2. Комісія, з власної ініціативи чи на подання держави-члена, вив-

чає тарифи та умови, зазначені в частині першій, зокрема вра-

ховуючи, з одного боку, вимоги відповідної регіональної еконо-

мічної політики, потреби слаборозвинених регіонів та проблеми

регіонів, що зазнали суттєвого впливу політичних обставин, а з

іншого – вплив таких тарифів та умов на конкуренцію різних видів

транспорту.