Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 121

Комісія ухвалює потрібні рішення після консультацій з кожною за-

цікавленою державою-членом.

3. Заборону, що її обумовлено в частині першій, не належить

застосовувати до тарифів, встановлених заради забезпечення

конкуренції.

Стаття 97

(

колишня стаття 77 ДзЄС)

Збори чи мита за перетин кордонів, що їх стягують перевізники

додатково до транспортних тарифів, не повинні перевищувати ро-

зумного рівня з урахуванням реальних витрат.

Державам-членам належить докладати зусиль, щоби поступово

зменшувати ці витрати.

Комісія може надавати державам-членам рекомендації щодо за-

стосування цієї статті.

Стаття 98

(

колишня стаття 78 ДзЄС)

Положення цього розділу не перешкоджають застосовуванню за-

ходів, що їх ужила Федеративна Республіка Німеччина, тою мірою,

якою ці заходи потрібні, щоб скомпенсувати економікам деяких

регіонів Федеративної Республіки негативні економічні наслідки,

спричинені поділом Німеччини. Через п’ять років після набран-

ня чинності Лісабонського Договору, Рада на пропозицію Комісії

може ухвалити рішення, що скасовує цю статтю.

Стаття 99

(

колишня стаття 79 ДзЄС)

При Комісії належить створити Дорадчий комітет експертів, яких

призначають уряди держав-членів. Комісія провадить консуль-

тації з Комітетом з транспортних питань щоразу, коли вважає за

потрібне.

Договір про функціювання Європейського Союзу122

Стаття 100

(колишня стаття 80 ДзЄС)

1. Положення цього розділу належить застосовувати до залізнич-

ного, дорожнього та внутрішнього водного транспорту.

2. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, можуть закладати належні положення

щодо морського та повітряного транспорту. Їм належить діяти піс-

ля консультацій з Економіко-соціальним комітетом та Комітетом

регіонів.

Розділ VIІ

Спільні правила щодо конкуренції, оподаткування

та зближення законодавства

Підрозділ 1

Правила конкуренції

Секція 1

Положення щодо суб’єктів господарювання

Стаття 101

(колишня стаття 81 ДзЄС)

1. Заборонені, як несумісні з внутрішнім ринком, всі угоди між

суб’єктами господарювання, рішення об’єднань суб’єктів госпо-

дарювання та узгоджені дії, що можуть вплинути на торгівлю між

державами-членами і метою чи наслідком яких є запобігання, об-

меження чи спотворення конкуренції на внутрішньому ринку, зок-

рема ті, що:

a) прямо чи опосередковано встановлюють ціни на купівлю чи

продаж, чи будь-які інші торгівельні умови;

b) обмежують чи контролюють виробництво, ринки, технічний

розвиток чи інвестиції;

c) розподіляють ринки чи джерела постачання;

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 123

d) застосовують неоднакові умови до рівноцінних правочинів з

торговими партнерами, створюючи цим невигідні для них умови

конкуренції;

e) обумовлюють укладання договорів прийняттям іншими сторо-

нами додаткових зобов’язань, які за своєю суттю чи згідно з тор-

гівельними звичаями не пов’язані з предметом цих договорів.

2. Будь-які угоди чи рішення, що їх заборонено на підставі цієї

статті, належить автоматично вважати нікчемними.

3. Проте частина перша може бути проголошена незастосовною

до:

– будь-якої угоди чи категорії угод між суб’єктами

господарювання;

– будь-якого рішення чи категорії рішень об’єднань суб’єктів

господарювання;

– будь-яких узгоджених дій чи категорії узгоджених дій,

що сприяють поліпшенню виробництва чи дистрибуції продукції,

технічному чи економічному поступові, водночас надаючи спожи-

вачам змогу отримати справедливу частку прибутку, що з цього

виникає, та які:

a) не накладають на зацікавлених суб’єктів господарювання обме-

жень, що не є конечними для досягнення цієї мети;

b) не дозволяють таким суб’єктам господарювання усунути конку-

ренцію стосовно істотної частини такої продукції.

Стаття 102

(колишня стаття 82 ДзЄС)

Заборонено через несумісність з внутрішнім ринком будь-яке зло-

вживання одного чи кількох суб’єктів господарювання своїм до-

мінівним становищем на внутрішньому ринку чи на істотній його

частині тією мірою, якою воно може вплинути на торгівлю між

державами-членами.

Таке зловживання може полягати, зокрема, в:

a) прямому чи опосередкованому встановленні невиправданих цін

на купівлю чи продаж або інших невиправданих торгівельних

умов;

Договір про функціювання Європейського Союзу124

b) обмеженні виробництва, ринків чи технічного розвитку на шко-

ду споживачам;

c) застосуванні неоднакових умов до рівноцінних правочинів з

торговими партнерами, що створює невигідні для них умови

конкуренції;

d) обумовлюванні укладання договорів прийняттям іншими сторо-

нами додаткових зобов’язань, які, за своєю суттю чи згідно з тор-

гівельними звичаями, не пов’язані з предметом цих договорів.

Стаття 103

(колишня стаття 83 ДзЄС)

1. Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським

Парламентом, закладає регламенти чи директиви, спрямовані на

втілення принципів, сформульованих у статтях 101 та 102.

2. Регламенти чи директиви, зазначені в частині першій, мають на

меті, зокрема:

a) забезпечити дотримання заборони, закладеної в частині першій

статті 101 та статті 102 через запровадження положення про

штрафи та періодичні грошові стягнення;

b) закласти докладні правила застосовування частини третьої стат-

ті 101 з урахуванням потреби, з одного боку, забезпечити ефек-

тивний нагляд, а з іншого – зробити адміністративний контроль

якомога простішим;

c) визначити, в разі потреби, межі застосовування положень ста-

тей 101 та 102 в різних галузях економіки;

d) визначити відповідні функції Комісії та Суду Європейського

Союзу щодо застосовування положень, закладених у цій

частині;

e) встановити зв’язок між національними законодавствами та по-

ложеннями, що їх містить ця секція чи що їх ухвалено на під-

ставі цієї статті.

Стаття 104

(колишня стаття 84 ДзЄС)

До набрання чинності положень, ухвалених на підставі статті 103,

органам влади держав-членів належить ухвалювати рішення про

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 125

прийнятність угод, рішень та узгоджених дій та про зловживання

домінівним становищем на внутрішньому ринку, згідно з їхнім на-

ціональним правом та положеннями статті 101, зокрема її частини

третьої, та статті 102.

Стаття 105

(колишня стаття 85 ДзЄС)

1. Без порушення статті 104, Комісія забезпечує застосування

принципів, закладених у статтях 101 та 102. За заявою держави-

члена чи з власної ініціативи та у співпраці з компетентними орга-

нами держав-членів, яким належить надавати їй допомогу, Комісія

розслідує випадки здогадного порушення цих принципів. Якщо

встановлено, що порушення мало місце, вона пропонує належні

заходи щодо його припинення.

2. Якщо порушення не усунено, Комісії належить зафіксувати

факт порушення принципів у обґрунтованому рішенні. Комісія

може оприлюднити своє рішення й уповноважити держави-члени

вжити заходів, потрібних, аби виправити ситуацію, визначивши

їхні умови та деталі.

3. Комісія може ухвалювати регламенти щодо категорій угод, сто-

совно яких Рада ухвалила регламент чи директиву згідно з пунктом

b) частини другої статті 103.

Стаття 106

(колишня стаття 86 ДзЄС)

1. Щодо публічних суб’єктів господарювання та суб’єктів господа-

рювання, яким держави-члени надають особливі чи виключні пра-

ва, державам-членам належить утриматись від запровадження чи

збереження чинності будь-яких заходів, що суперечать положен-

ням Договорів, зокрема тим, що обумовлені в статті 18 та статтях

від 101 до 109.

2. Суб’єкти господарювання, які є операторами послуг, що за-

безпечують загальні економічні потреби, чи які мають характер

прибуткової монополії, підпадають під дію положень Договорів,

зокрема правил конкуренції, тією мірою, якою застосування таких

положень не заважає, юридично чи фактично, виконувати конк-

ретні завдання, які на них покладено. Розвиток торгівлі не можна

порушувати тією мірою, щоб це суперечило інтересам Союзу.

Договір про функціювання Європейського Союзу126

3. Комісії належить забезпечувати застосування цієї стат-

ті та, в разі потреби, адресувати належні директиви чи рішення

дер жавам-членам.

Секція 2

Допомога, що її надають держави

Стаття 107

(колишня стаття 87 ДзЄС)

1. Якщо в Договорах не обумовлено інакше, допомога, яку в будь-

якій формі надає держава-член чи яку надано за рахунок держав-

них ресурсів, що спотворює чи загрожує спотворити конкуренцію,

надаючи переваги певним суб’єктам господарювання чи виробниц-

тву певних товарів, є несумісною з внутрішнім ринком тією мірою,

якою вона впливає на торгівлю між державами-членами.

2. Сумісною з внутрішнім ринком є:

a) допомога соціального характеру, надавана окремим споживачам,

за умо ви, що її надавано без дискримінації на підставі походжен-

ня товарів;

b) допомога на ліквідацію наслідків стихійного лиха чи надзвичай-

них ситуацій;

c) допомога економіці деяких регіонів Федеративної Республіки

Німеччини, що зазнали впливу поділу Німеччини, тією мірою,

якою така допомога потрібна, щоб скомпенсувати несприятливі

економічні наслідки, спричинені цим поділом. Через п’ять років

від дати набрання чинності Лісабонського Договору, Рада на

пропозицію Комісії може ухвалити рішення, що скасовує цей

пункт.

3. Сумісною з внутрішнім ринком можна вважати:

a) допомогу, що сприяє економічному розвиткові регіонів з надз-

вичайно низьким рівнем життя чи високим рівнем безробіття та

регіонів, зазначених у статті 349, з огляду на їхню структурну,

економічну та соціальну ситуацію;

b) допомогу, що сприяє здійсненню важливого проекту спільного

європейського інтересу чи спрямовану на подолання суттєвого

розладу економіки держави-члена;

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 127

c) допомогу, що сприяє розвиткові деяких видів економічної діяль-

ності чи деяких сфер економіки, якщо така допомога не впли-

ває негативно на умови торгівлі тією мірою, що це суперечить

спільному інтересові;

d) допомогу, що сприяє культурному розвиткові та збереженню

культурної спадщини, якщо така допомога не впливає на умови

торгівлі та конкуренцію в Союзі тією мірою, що це суперечить

спільному інтересові;

e) інші категорії допомоги, що можуть бути визначені рішенням,

що ухвалює Рада на пропозицію Комісії.

Стаття 108

(колишня стаття 88 ДзЄС)

1. Комісії, у співпраці з державами-членами, належить постійно

перевіряти всі системи допомоги, наявні в цих державах. Комісії

належить пропонувати останнім будь-які доречні заходи, що їх ви-

магає поступ чи функціювання внутрішнього ринку.

2. Якщо, після сповіщення зацікавлених сторін з пропозицією по-

дати свої коментарі, Комісія встановлює, що допомога, яку нада-

ла держава чи яку отримано з державних ресурсів, є несумісною з

внутрішнім ринком з огляду на статтю 107, чи що таку допомогу

використовують неналежним чином, Комісії належить ухвалити

рішення з вимогою до зацікавленої держави скасувати чи змінити

таку допомогу протягом строку, який визначає Комісія.

Якщо зацікавлена держава-член не виконує цього рішення протя-

гом установленого строку, Комісія чи будь-яка інша зацікавлена

держава може, як відступ від положень статей 258 та 259, переда-

ти питання безпосередньо на розгляд Суду Європейського Союзу.

Як відступ від положень статті 107 чи регламентів, обумовлених у

статті 109, Рада, за заявою держави-члена, може одностайно вирі-

шити, якщо таке рішення виправдане винятковими обставинами,

що допомогу, яку ця держава надає чи планує надати, належить

вважати сумісною з внутрішнім ринком. Якщо Комісія вже поча-

ла стосовно зазначеної допомоги процедуру, обумовлену в першо-

му абзаці цієї частини, факт подання заяви зацікавленої держави

до Ради зупиняє цю процедуру доти, доки Рада не визначиться зі

своєю позицією.

Договір про функціювання Європейського Союзу128

Проте якщо Рада не визначиться зі своєю позицією протягом трьох

місяців від дати подання зазначеної заяви, Комісії належить ухва-

лити власне рішення у справі.

3. Комісію належить інформувати про будь-які плани щодо на-

дання чи зміни допомоги завчасно, аби вона мала змогу подати

свої коментарі. Якщо Комісія вважає, що будь-який такий план є

несумісним з внутрішнім ринком з огляду на статтю 107, їй нале-

жить невідкладно почати процедуру, обумовлену в частині другій.

Зацікавленій державі-членові належить утриматися від впровад-

ження запланованих заходів доти, доки цю процедуру не заверше-

но остаточним рішенням.

4. Комісія може ухвалити регламенти стосовно категорій держав-

ної допомоги, які на підставі статті 109 Рада визнає такими, що їх

можна звільнити від процедури, обумовленої в частині третій цієї

статті.

Стаття 109

(колишня стаття 89 ДзЄС)

Рада, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським

Парламентом, може приймати будь-які відповідні регламенти на

застосування статей 107 та 108, зокрема на визначення умов за-

стосування частини третьої статті 108 та категорій допомоги, що їх

звільнено від цієї процедури.

Підрозділ 2

Податкові положення

Стаття 110

(колишня стаття 90 ДзЄС)

Жодній державі-членові не вільно, прямо чи опосередковано,

накладати на продукцію інших держав-членів будь-які внутріш-

ні податки будь-якого типу, що перевищують податки, прямо чи

опосередковано накладені на подібну продукцію національного

виробництва.

Окрім того, жодній державі-членові не вільно накладати на про-

дукцію інших держав-членів жодних внутрішніх податків, які за

своєю суттю є непрямим захистом іншої продукції.

Частина третя. Внутрішні політики та дії Союзу 129

Стаття 111

(колишня стаття 91 ДзЄС)

Якщо держава-член експортує продукцію на територію іншої дер-

жави-члена, будь-яке відшкодування внутрішнього оподаткуван-

ня не може перевищувати розміру внутрішнього податку, прямо чи

опосередковано накладеного на цю продукцію.

Стаття 112

(колишня стаття 92 ДзЄС)

Не можна надавати звільнення від сплати зборів та відшкодовува-

ти збори, що не є податком з обігу, акцизними зборами та іншими

формами непрямого оподаткування, стосовно експорту до інших

держав-членів, та не можна накладати компенсаційні збори на ім-

порт із держав-членів, хіба що Рада на пропозицію Комісії попе-

редньо схвалила відповідні заходи обмеженого строку дії.

Стаття 113

(колишня стаття 93 ДзЄС)

Раді, діючи одностайно згідно зі спеціальною законодавчою про-

цедурою та після консультацій з Європейським Парламентом та

Економіко-соціальним комітетом, належить ухвалити положення

стосовно гармонізації законодавства щодо податків з обігу, акциз-

них зборів та інших форм непрямого оподаткування тією мірою,

якою така гармонізація потрібна, аби забезпечити запровадження

та функціювання внутрішнього ринку і щоб уникнути спотворення

конкуренції.

Підрозділ 3

Зближення законодавств

Стаття 114

(колишня стаття 95 ДзЄС)

1. Якщо в Договорах не обумовлено інакше, дальші положення

належить застосовувати на досягнення цілей, сформульованих

у статті 26. Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно

зі звичайною законодавчою процедурою та після консультацій з

Економіко-соціальним комітетом, належить ухвалити заходи щодо

Договір про функціювання Європейського Союзу130

зближення положень законів, підзаконних та адміністративних ак-

тів держав-членів, що мають на меті запровадження та функцію-

вання внутрішнього ринку.

2. Частину першу не належить застосовувати до податкових по-

ложень, положень про вільне переміщення осіб та положень, що

стосуються прав та інтересів працівників.

3. Свої пропозиції щодо охорони здоров’я, безпеки, захисту дов-

кілля та захисту прав споживачів, подані на підставі частини пер-

шої, Комісія ґрунтуватиме на високому рівні захисту з урахуван-

ням, зокрема, будь-якого новітнього розвитку на підставі наукових

фактів. У межах своїх відповідних повноважень Європейський

Парламент та Рада також прагнутимуть досягти цієї мети.

4. Якщо після того як Європейський Парламент та Рада, Рада чи

Комісія ухвалили захід із гармонізації, держава-член вважає за

потрібне зберегти національні положення на підставі важливих

потреб, зазначених у статті 36 чи пов’язаних із захистом довкілля

чи умов праці, їй належить поінформувати Комісію про ці поло-

ження та про підстави їх збереження.

5. Окрім того, без порушення частини четвертої, якщо після того,

як Європейський Парламент та Рада, Рада чи Комісія ухвалили за-

хід із гармонізації, держава-член, на підставі проблеми, властивій

цій державі-членові та що постала після запровадження заходу з

гармонізації, вважає за потрібне впровадити національні поло-

ження на підставі нового наукового доказу щодо захисту довкілля

чи умов праці, їй належить повідомити Комісію про плановані за-

ходи та причини їх упровадження.

6. Комісії впродовж шести місяців після повідомлень, про які йдеть-

ся у частинах четвертій та п’ятій, належить схвалити або відхилити

зазначені національні положення, попередньо перевіривши, чи не

є такі положення проявом свавільної дискримінації чи прихованим

обмеженням торгівлі між державами-членами та чи не становлять

вони перешкоди функціюванню внутрішнього ринку.

За браком рішення Комісії протягом цього строку національні по-

ложення, зазначені в частинах четвертій та п’ятій, належить вва-

жати схваленими.

Якщо це виправдано складністю питання та якщо нема загрози

здоров’ю людей, Комісія може повідомити зацікавлену державу-