Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина четверта. Асоціація заморських країн та територій 181

2. Союз може підтримувати зусилля держав-членів поліпшити

свою адміністративну спроможність імплементувати право Союзу.

Така діяльність може охоплювати полегшення обміну інформацією

та публічними службовцями, а також підтримку навчальних прог-

рам. Жодна держава не зобов’язана користуватися такою підтрим-

кою. Європейському Парламентові та Раді, діючи через ухвалення

регламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, нале-

жить закласти потрібні заходи, за винятком будь-якої гармонізації

законів та підзаконних актів держав-членів.

3. Ця стаття не порушує зобов’язань держав-членів імплементува-

ти право Союзу, а також прерогатив та обов’язків Комісії. Вона та-

кож не порушує інших положень Договорів, що передбачають ад-

міністративну співпрацю держав-членів між собою та з Союзом.

Частина четверта

Асоціація заморських країн та територій

Стаття 198

(колишня стаття 182 ДзЄС)

Держави-члени погоджуються асоціювати з Союзом неєвропейсь-

кі країни та території, що підтримують особливі стосунки з Данією,

Францією, Нідерландами та Сполученим Королівством. Перелік

цих країн та територій (що їх далі називано – «країни та тери-

торії») подано в Додатку II.

Метою асоціації є сприяти економічному та соціальному розвит-

кові країн та територій і встановити близькі економічні стосунки

між ними та Союзом в цілому.

Згідно з принципами, що їх сформульовано в преамбулі цього

Договору, асоціація має служити насамперед сприянню інтересам

та добробутові мешканців цих країн та територій у спосіб, що веде

їх до економічного, соціального та культурного розвитку, якого

вони прагнуть.

Стаття 199

(колишня стаття 183 ДзЄС)

Асоціація має наступні цілі.

Договір про функціювання Європейського Союзу182

1. Державам-членам належить застосовувати у торгівлі з країнами

та територіями той самий режим, який вони, застосовують в тор-

гівлі між собою на підставі Договорів.

2. Кожній країні чи території належить застосовувати у своїй тор-

гівлі з державами-членами та з іншими країнами та територіями

той самий режим, який вона застосовує до європейської держави,

з якою вона має особливі стосунки.

3. Державам-членам належить брати участь в інвестиціях, потріб-

них для поступу цих країн та територій.

4. Участь у тендерах та постачаннях, пов’язаних з інвестиціями, що

їх фінансує Союз, є відкритою на однакових умовах для всіх фізич-

них та юридичних осіб, що мають державну належність держави-

члена чи однієї з країн та територій.

5. У стосунках між державами-членами та країнами і територіями

право на підприємницьку діяльність громадян і товариств має бути

регульовано згідно з положеннями та процедурами, закладеними в

підрозділі, що стосується права на підприємницьку діяльність, та на

недискримінаційній основі, з урахуванням окремих положень, за-

кладених на підставі статті 203.

Стаття 200

(колишня стаття 184 ДзЄС)

1. Мито на імпорт до держав-членів товарів, що походять із країн

та територій, заборонено відповідно до заборони на мито між де-

ржавами-членами, згідно з положеннями Договорів.

2. Мито на імпорт до кожної країни чи території товарів із держав-

членів чи з інших країн та територій заборонено згідно з положен-

нями статті 30.

3. Проте країни та території можуть стягувати мита, що відпові-

дають потребам їхнього розвитку та індустріалізації, чи мита фіс-

кального характеру задля наповнення їхніх бюджетів.

Мита, зазначені в попередньому абзаці, не можуть перевищувати

рівня мит, що їх стягують за імпорт продукції з держави-члена, з

якою кожна країна чи територія має особливі стосунки.

4. Частину другу не належить застосовувати до країн та територій,

які через взяті на себе особливі міжнародні зобов’язання вже за-

стосовують недискримінаційний митний тариф.

Частина четверта. Асоціація заморських країн та територій 183

5. Запровадження чи будь-яка зміна мита, що його стягують за ім-

порт товарів до країн та територій, не має, юридично чи фактично,

спричиняти будь-якої, безпосередньої чи опосередкованої, диск-

римінації імпорту з різних держав-членів.

Стаття 201

(колишня стаття 185 ДзЄС)

Якщо рівень мита, що його стягують за ввезення до країни чи те-

риторії товарів із третьої країни, із застосуванням частини першої

статті 200, спричиняє відхилення у торгівлі, що завдають збитків

будь-якій державі-членові, остання може звернутися до Комісії з

запитом, щоб іншим державам-членам були запропоновані захо-

ди, потрібні, аби виправити ситуацію.

Стаття 202

(колишня стаття 186 ДзЄС)

З урахуванням положень про охорону здоров’я, суспільну безпеку

та суспільний порядок, свободу переміщення працівників із країн

та територій до держав-членів та працівників із держав-членів до

країн та територій регулюють акти, ухвалені згідно зі статтею 203.

Стаття 203

(колишня стаття 187 ДзЄС)

Раді, діючи одностайно на пропозицію Комісії, належить на під-

ставі досвіду асоціації країн та територій з Союзом та принципів,

сформульованих у Договорах, закласти положення щодо докладних

правил та процедури асоціації країн та територій з Союзом. У ви-

падку, коли Рада ухвалює ці положення згідно зі спеціальною зако-

нодавчою процедурою, їй належить діяти одностайно на пропози-

цію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом.

Стаття 204

(колишня стаття 188 ДзЄС)

Положення статей від 198 до 203 належить застосовувати до

Ґренландії з урахуванням особливих положень стосовно Ґренландії,

сформульованих у Протоколі про спеціальні положення щодо

Ґренландії, що його додано до Договорів.

Договір про функціювання Європейського Союзу184

Частина п’ята

Зовнішня діяльність Союзу

Розділ І

Загальні положення щодо зовнішньої діяльності

Союзу

Стаття 205

У своїй діяльності на міжнародній арені Союзові, на підставі цієї

частини, належить керуватися принципами, переслідувати цілі та

поводитися згідно із загальними положеннями, закладеними у 1

підрозділі V розділу Договору про Європейський Союз.

Розділ ІІ

Спільна торгівельна політика

Стаття 206

(колишня стаття 131 ДзЄС)

Запроваджуючи митний союз, згідно зі статтями від 28 до 32,

Союзові заради спільного інтересу належить сприяти гармонійно-

му розвиткові світової торгівлі, поступовому скасовуванню обме-

жень міжнародної торгівлі та прямих іноземних інвестицій, а та-

кож зменшуванню митних та інших бар’єрів.

Стаття 207

(колишня стаття 133 ДзЄС)

1. Спільну торгівельну політику належить ґрунтувати на однакових

принципах, зокрема стосовно змін тарифних ставок, укладання та-

рифних та торгівельних угод, пов’язаних із торгівлею товарами та

послугами, а також стосовно торгівельних аспектів інтелектуаль-

ної власності, прямих іноземних інвестицій, досягнення однако-

вості заходів лібералізації, та захисних заходів таких як ті, до яких

вдаються в разі демпінгу чи субсидій. Спільну торгівельну політи-

ку належить провадити в контексті принципів та цілей зовнішньої

діяльності Союзу.

Частина п’ята. Зовнішня діяльність Союзу 185

2. Європейському Парламентові та Раді, діючи через ухвалення

регламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, нале-

жить ухвалювати заходи, що визначають рамки реалізації спільної

торгівельної політики.

3. У разі потреби провести перемовини та укласти угоди з однією

чи кількома третіми державами чи міжнародними організаціями,

належить застосовувати статтю 218, з урахуванням окремих поло-

жень цієї статті.

Комісії належить подавати рекомендації Раді, яка уповноважує

Комісію почати потрібні перемовини. Раді та Комісії належить за-

безпечити узгодженість угод, що є предметом перемовин, із внут-

рішніми політиками та правилами Союзу.

Комісії належить провадити перемовини, консультуючись зі спе-

ціальним комітетом, що його призначає Рада на допомогу Комісії,

та в рамках директив, що їх може видати Рада. Комісії належить

регулярно доповідати спеціальному комітетові та Європейському

Парламентові про перебіг перемовин.

4. У перемовинах та укладанні угод, зазначених в частині третій,

Раді належить діяти кваліфікованою більшістю.

У перемовинах та укладанні угод у сфері торгівлі послугами та

щодо торгівельних аспектів інтелектуальної власності, а також у

сфері прямих іноземних інвестицій, Раді належить діяти одностай-

но, якщо такі угоди містять положення, що потребують одностай-

ності для ухвалення внутрішніх правил.

Раді також належить діяти одностайно в перемовинах та укладанні

угод:

а) у сфері торгівлі послугами в царині культури та аудіовізуальни-

ми послугами, якщо такі угоди можуть зашкодити культурному

та мовному розмаїттю Союзу;

b) у сфері торгівлі соціальними, освітніми послугами та послугами

у сфері охорони здоров’я, якщо такі угоди несуть ризик суттє-

во розладнати національну систему таких послуг та зашкодити

обов’язкові держав-членів надавати такі послуги.

5. Провадити перемовини та укладати міжнародні угоди у сфері

транспорту належить з урахуванням розділу IV частини ІІІ та стат-

ті 218.

Договір про функціювання Європейського Союзу186

6. Здійснювання компетенцій у сфері спільної торгівельної полі-

тики, наданих цією статтею, не впливає на розмежування компе-

тенцій між Союзом та державами-членами і не має наслідком гар-

монізацію положень законів та підзаконних актів держав-членів

тією мірою, якою Договори виключають таку гармонізацію.

Розділ ІІІ

Співпраця з третіми країнами та гуманітарна

допомога

Підрозділ 1

Співпраця на цілі розвитку

Стаття 208

(колишня стаття 177 ДзЄС)

1. Політику Союзу у сфері співпраці на цілі розвитку належить

провадити в рамках принципів та цілей зовнішньої діяльності

Союзу. Політики Союзу та держав-членів у сфері співпраці на цілі

розвитку доповнюють і посилюють одна одну.

Головною метою політики Союзу у сфері співпраці на цілі розвитку

є зменшити та з часом викоренити злиденність. Реалізовуючи полі-

тики, що можуть вплинути на країни, які розвиваються, Союзові

належить враховувати мету співпраці на цілі питань розвитку.

2. Союзові та державам-членам належить дотримуватися

зобов’язань та враховувати цілі, які вони схвалили в рамках

Організації Об’єднаних Націй та інших компетентних міжнарод-

них організацій.

Стаття 209

(колишня стаття 179 ДзЄС)

Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить ухвалювати заходи, потріб-

ні для реалізації політики співпраці на цілі розвитку; вони можуть

стосуватися багаторічних програм співпраці з країнами, що розви-

ваються, чи тематичних програм.

Частина п’ята. Зовнішня діяльність Союзу 187

2. Союз може укладати з третіми країнами та компетентними між-

народними організаціями будь-які угоди, що сприяють досягненню

цілей, зазначених у статті 21 Договору про Європейський Союз та

статті 208 цього Договору.

Перший абзац не порушує компетенції держав-членів провадити

перемовини в міжнародних органах та укладати угоди.

3. Європейському інвестиційному банку належить згідно з умова-

ми, закладеними в його Статуті сприяти виконанню заходів, зазна-

чених у частині першій.

Стаття 210

(колишня стаття 180 ДзЄС)

1. Щоби сприяти взаємодоповняльності та ефективності своїй

діяльності, Союзові та державам-членам належить координувати

свої політики співпраці на цілі розвитку та провадити між собою

консультації щодо своїх програм допомоги, зокрема в міжнарод-

них організаціях та на міжнародних конференціях. Вони можуть

чинити спільну дію. В разі потреби, державам-членам належить

сприяти виконанню програм допомоги Союзу.

2. Комісія може висунути будь-яку корисну ініціативу, щоб сприя-

ти координації, зазначеній у частині першій.

Стаття 211

(колишня стаття 181 ДзЄС)

У межах відповідних сфер компетенції, Союзові та державам-чле-

нам належить співпрацювати з третіми країнами та компетентни-

ми міжнародними організаціями.

Підрозділ 2

Економічна, фінансова та технічна співпраця

з третіми країнами

Стаття 212

(колишня стаття 181а ДзЄС)

1. Без порушення інших положень Договорів, зокрема статей від

208 до 211, Союз провадить діяльність у сфері економічної, фі-

Договір про функціювання Європейського Союзу188

нансової й технічної співпраці, у тому числі допомоги, зокрема фі-

нансової, з третіми країнами, що не є країнами, які розвиваються.

Такі дії мають бути згідними з політикою Союзу щодо сприяння

розвиткові, їх належить здійснювати в рамках принципів та цілей

зовнішньої діяльності Союзу. Дії Союзу та держав-членів мають

доповнювати та посилювати один одного.

2. Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить ухвалювати заходи, потрібні

для виконання частини першої.

3. У межах відповідних сфер компетенції Союзові та державам-

членам належить співпрацювати з третіми країнами та відповід-

ними міжнародними організаціями. Умови співпраці Союзу мо-

жуть бути предметом угод між Союзом та зацікавленими третіми

сторонами.

Перший абзац не порушує компетенції держав-членів провадити

перемовини в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.

Стаття 213

Якщо ситуація у третій країні вимагає негайної фінансової допомо-

ги Союзу, Раді на пропозицію Комісії належить ухвалити потрібні

рішення.

Підрозділ 3

Гуманітарна допомога

Стаття 214

1. Дії Союзу у сфері гуманітарної допомоги належить провадити

в рамках принципів та цілей зовнішньої діяльності Союзу. Такі дії

належить спрямовувати на надання ad hoc допомоги, підтримки й

захисту населенню третіх країн, що постраждало від стихійних лих

чи антропогенних катастроф, щоб задовольнити гуманітарні пот-

реби, спричинені такими ситуаціями. Дії Союзу та держав-членів

мають доповнювати та посилювати одна одну.

2. Дії з гуманітарної допомоги належить провадити згідно з при-

нципами міжнародного права та з принципами неупередженості,

нейтральності та недискримінації.

Частина п’ята. Зовнішня діяльність Союзу 189

3. Європейському Парламентові та Раді, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, належить закласти заходи, що визна-

чають рамки виконування дій Союзу з гуманітарної допомоги.

4. Союз може укладати з третіми країнами та компетентними між-

народними організаціями будь-які угоди, що сприяють досягнен-

ню цілей, зазначених у частині першій та у статті 21 Договору про

Європейський Союз.

Перший абзац не порушує компетенції держав-членів провадити

перемовини в міжнародних органах та укладати угоди.

5. Щоб створити інфраструктуру спільної участі європейської мо-

лоді в гуманітарних діях Союзу, належить заснувати Європейський

добровольчий корпус гуманітарної допомоги. Європейському

Парламентові та Раді, діючи через ухвалення регламентів згідно

зі звичайною законодавчою процедурою, належить визначати пра-

вила та порядок роботи Корпусу.

6. Комісія може висувати будь-які корисні ініціативи, щоб сприяти

координації дій Союзу та держав-членів задля підвищення ефек-

тивності та взаємодоповняльності заходів з гуманітарної допомоги

Союзу та держав-членів.

7. Союзові належить забезпечувати скоординованість та узгід-

неність дій з гуманітарної допомоги з діями міжнародних організа-

цій та органів, зокрема тих, що належать до системи Організації

Об’єднаних Націй.

Розділ ІV

Обмежувальні заходи

Стаття 215

(колишня стаття 301 ДзЄС)

1. Якщо рішення, ухвалене згідно з підрозділом 2 розділу V Договору

про Європейський Союз, передбачає зупинення чи обмеження,

часткове чи цілковите, економічних та фінансових стосунків з од-

нією чи кількома третіми країнами, Раді, на спільну пропозицію

Високого представника Союзу з питань зовнішньої та безпекової

політики й Комісії, належить кваліфікованою більшістю ухвалити

Договір про функціювання Європейського Союзу190

потрібні заходи. Раді належить інформувати про це Європейський

Парламент.

2. Рада може згідно з процедурою зазначеною в частині першій ух-

валювати обмежувальні заходи щодо фізичних чи юридичних осіб

та груп чи недержавних суб’єктів, якщо це передбачає рішення, ух-

валене згідно з підрозділом 2 розділу V Договору про Європейський

Союз.

3. Акти, зазначені в цій статті, мають включати потрібні положен-

ня про правові ґарантії.

Розділ V

Міжнародні угоди

Стаття 216

1. Союз може укладати угоди з однією чи кількома третіми краї-

нами або міжнародними організаціями, коли це передбачають

Договори, чи коли укладення угоди потрібне, щоб досягти в межах

політик Союзу однієї з цілей, зазначених у Договорах, чи коли ук-

ладення угоди передбачено юридично обов’язковим актом Союзу,

чи коли це вірогідно вплине на спільні правила, чи змінить сферу

їхньої дії.

2. Угоди, що їх укладає Союз, є обов’язковими для інституцій

Союзу та держав-членів.

Стаття 217

(колишня стаття 310 ДзЄС)

Союз може укладати з однією чи кількома третіми країнами чи

міжнародними організаціями угоди, що встановлюють асоціацію,

яка передбачає взаємні права й обов’язки, спільні дії та спеціальні

процедури.

Стаття 218

(колишня стаття 300 ДзЄС)

1. Без порушення особливих положень, закладених у статті 207,

перемовини про угоди між Союзом і третіми країнами чи міжна-