Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 201

Частину четверту статті 16 Договору про Європейський Союз та

частину другу статті 238 цього Договору належить застосовувати

до Європейської Ради, якщо вона діє кваліфікованою більшістю.

Якщо Європейська Рада ухвалює рішення голосуванням, її голова

та голова Комісії не беруть участь у голосуванні.

Утримання від голосування присутніх членів чи їхніх представників

не впливає на ухвалення рішень Європейської Ради, що потребу-

ють одностайності.

2. Європейська Рада може запросити Голову Європейського Парла-

менту, щоб заслухати його.

3. Європейській Раді належить вирішувати процедурні питання та

ухвалити свій внутрішній регламент простою більшістю.

4. Європейській Раді має допомагати Генеральний секретаріат

Ради.

Стаття 236

Європейській Раді належить ухвалювати кваліфікованою

біль шістю:

a) рішення, що запроваджує перелік форматів Ради інших, ніж

Рада із загальних питань та Рада із закордонних справ, згідно з

частиною шостою статті 16 Договору про Європейський Союз;

b) рішення щодо головування в форматах Ради інших, ніж Рада із

закордонних справ, згідно з частиною дев’ятою статті 16 Дого-

вору про Європейський Союз.

Секція 3

Рада

Стаття 237

(колишня стаття 204 ДзЄС)

Засідання Ради скликає її Голова, з власної ініціативи чи на вимогу

одного з членів Ради чи Комісії.

Стаття 238

(колишні частини перша та друга статті 205 ДзЄС)

1. Якщо потрібно діяти простою більшістю, Раді належить діяти

більшістю від її складу.

Договір про функціювання Європейського Союзу202

2. Як відступ від частини четвертої статті 16 Договору про Європей-

ський Союз, від 1 листопада 2014 року та з урахуванням положень,

закладених у Протоколі щодо перехідних положень, у випадку,

коли Рада діє не на пропозицію Комісії чи Високого представника

Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики, кваліфіковану

більшість становить щонайменше 72 % членів Ради, що представ-

ляють держави-члени, в яких проживає щонайменше 65 % насе-

лення Союзу.

3. Від 2014 року з урахуванням положень, закладених у Протоколі

щодо перехідних положень, у випадках коли згідно з Договорами

не всі члени Ради беруть участь у голосуванні, кваліфіковану біль-

шість належить визначати у такий спосіб:

a) кваліфіковану більшість становить щонайменше 55 % членів

Ради, які представляють держави-члени, що беруть участь у цій

співпраці і в яких проживає щонайменше 65 % населення тих

держав.

Блоківну меншість становить щонайменше мінімальна кількість

членів Ради, які представляють більш ніж 35 % населення дер-

жав-членів, що беруть участь у цій співпраці, плюс один член,

інакше слід вважати, що кваліфікованої більшості досягнуто;

b) як відступ від пункту а) у випадку, коли Рада діє не на пропози-

цію Комісії чи Високого представника Союзу з питань зовніш-

ньої та безпекової політики, кваліфіковану більшість становить

щонайменше 72 % членів Ради, які представляють держави-

члени, що беруть участь у цій співпраці і в яких проживає що-

найменше 65 % населення цих держав.

4. Утримання від голосування присутніх членів чи їхніх пред-

ставників не впливає на ухвалення рішень, що потребують

одностайності.

Стаття 239

(

колишня стаття 206 ДзЄС)

Під час голосування будь-який член Ради може діяти від імені не

більш як одного іншого члена.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 203

Стаття 240

(

колишня стаття 207 ДзЄС)

1. Комітет, до якого входять постійні представники урядів держав-

членів, відповідає за готування роботи Ради та виконання завдань,

які йому доручає Рада. Комітет може ухвалювати процедурні рі-

шення у випадках, обумовлених у внутрішньому регламенті Ради.

2. Раді має допомагати Генеральний секретаріат, підпорядкований

Генеральному секретареві, якого призначає Рада.

Раді належить простою більшістю вирішувати питання організації

Генерального секретаріату.

3. Раді належить діяти простою більшістю в процедурних питаннях

та коли вона ухвалює свій внутрішній регламент.

Стаття 241

(

колишня стаття 208 ДзЄС)

Рада, діючи простою більшістю, може звернутися до Комісії з вимо-

гою провести будь-які дослідження, що їх Рада вважає бажаними

заради досягнення спільних цілей, та подати їй належні пропози-

ції. Якщо Комісія не подає пропозиції, їй належить поінформувати

Раду про причини.

Стаття 242

(

колишня стаття 209 ДзЄС)

Раді, діючи простою більшістю після консультацій з Комісією, на-

лежить визначати правила, що регулюють діяльність комітетів,

передбачених у Договорах.

Стаття 243

(

колишня стаття 210 ДзЄС)

Раді належить визначати заробітну платню, надбавки та пенсії

Голови Європейської Ради, Голови Комісії, Високого представника

Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики, членів Комісії

та голів, членів та секретарів Суду Європейського Союзу, а також

генерального секретаря Ради. Їй належить також визначати будь-

які платежі, що їх сплачують замість винагороди.

Договір про функціювання Європейського Союзу204

Секція 4

Комісія

Стаття 244

Згідно з частиною п’ятою статті 17 Договору про Європейський

Союз членів Комісії належить добирати на підставі системи рота-

ції, що її належить одностайно запровадити Європейській Раді, та

на підставі таких принципів:

а) ставлення до держав-членів стосовно визначення послідовності

й тривалості перебування їхніх громадян на посадах членів

Комісії має бути однаковим; отже, різниця між сумами строків

перебування на посаді громадян будь-яких двох держав-членів

не може перевищувати один строк;

b) з урахуванням пункту а), склад кожної наступної Комісії пови-

нен достатньою мірою відбивати демографічний та географіч-

ний діапазон усіх держав-членів.

Стаття 245

(колишня стаття 213 ДзЄС)

Членам Комісії належить утримуватися від будь-яких дій, несуміс-

них з їхніми обов’язками. Державам-членам належить шанувати

незалежність членів Комісії і не намагатися впливати на них під

час виконання їхніх завдань.

Членам Комісії під час перебування на посаді не вільно займати-

ся будь-якою іншою оплачуваною чи неоплачуваною професійною

діяльністю. Вступаючи на посаду, вони урочисто зобов’язуються

під час виконання та після закінчення строку своїх повноважень

шанувати обов’язки, що випливають із посади, зокрема обов’язок

поводитися чесно й розважливо щодо згоди на деякі призначення

чи привілеї після закінчення строку їхніх повноважень. У разі по-

рушення цих зобов’язань Суд, на подання Ради, що діє простою

більшістю, чи Комісії, може залежно від обставини вирішити, чи

звільнити члена Комісії з посади згідно зі статтею 247, чи позбави-

ти його права на пенсію чи інших аналогічних пільг.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 205

Стаття 246

(колишня стаття 215 ДзЄС)

Крім звичайної заміни чи смерті, обов’язки члена Комісії припиня-

ються, коли він подає у відставку чи коли його звільняють.

На посаду, вакантну внаслідок відставки, звільнення чи смерті члена

Комісії, на решту строку його повноважень, Раді спільно з Головою

Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, нале-

жить призначити нового члена, що має громадянство тієї самої де-

ржави, згідно з критеріями, зазначеними в абзаці другому частині

третьої статті 17 Договору про Європейський Союз.

Рада, на пропозицію Голови Комісії, може одностайно вирішити,

що таку вакансію не треба заповнювати, зокрема якщо решта

строку повноважень є незначною.

У разі відставки, звільнення чи смерті Голови на решту строку

його повноважень належить призначити наступника згідно з про-

цедурою, закладеною в абзаці першому частині сьомої статті 17

Договору про Європейський Союз.

У разі відставки, звільнення чи смерті Високого представника

Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики на решту строку

його повноважень належить призначити наступника згідно з час-

тиною першою статті 18 Договору про Європейський Союз.

У разі відставки всіх членів Комісії їм належить продовжувати ви-

конувати свої обов’язки доти, доки їх замінять на решту строку їх-

ніх повноважень згідно зі статтею 17 Договору про Європейський

Союз.

Стаття 247

(колишня стаття 216 ДзЄС)

Якщо будь-який член Комісії більше не задовольняє вимогам, пот-

рібним, аби виконувати свої обов’язки, чи якщо він вчинив серйоз-

ний переступ, Суд може на подання Ради, що діє простою більшіс-

тю, чи Комісії звільнити його.

Договір про функціювання Європейського Союзу206

Стаття 248

(колишня частина друга статті 217 ДзЄС)

Без порушення частини четвертої статті 18 Договору про Європей-

ський Союз, Голова Комісії структурує та розподіляє обов’язки

Комісії між її членами, згідно з частиною шостою статті 17 того

ж Договору. Голова може перерозподіляти ці обов’язки протя-

гом усього строку повноважень Комісії. Членам Комісії нале-

жить виконувати обов’язки, що покладає на них Голова, під його

керівництвом.

Стаття 249

(колишні частина друга статті 218 та стаття 212 ДзЄС)

1. Комісії належить ухвалити свій внутрішній регламент таким чи-

ном, аби забезпечити функціювання як самої Комісії, так і її депар-

таментів. Їй належить забезпечити оприлюднення цього внутріш-

нього регламенту.

2. Комісії належить щороку, не пізніше ніж за місяць до відкрит-

тя сесії Європейського Парламенту, оприлюднювати загальну до-

повідь про діяльність Союзу.

Стаття 250

(колишня стаття 219 ДзЄС)

Комісії належить діяти більшістю своїх членів.

Кворум належить визначати у внутрішньому регламенті Комісії.

Секція 5

Суд Європейського Союзу

Стаття 251

(колишня стаття 221 ДзЄС)

Суд засідає у складі палат чи у складі Великої палати, згідно з пра-

вилами, закладеними у Статуті Суду Європейського Союзу.

У випадках, передбачених у Статуті, Суд може засідати також у

повному складі.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 207

Стаття 252

(колишня стаття 222 ДзЄС)

Судові допомагають вісім генеральних адвокатів. На запит Суду

Рада може одностайно ухвалити рішення про збільшення кількості

генеральних адвокатів.

Обов’язок генерального адвоката полягає в тому, щоб діючи ціл-

ком неупереджено та незалежно, відкрито представляти обґрунто-

вані позиції у справах, які потребують його участі згідно з Статутом

Суду Європейського Союзу.

Стаття 253

(колишня стаття 223 ДзЄС)

Суддів та генеральних адвокатів Суду належить добирати з осіб,

чия незалежність поза сумнівом, а кваліфікація задовольняє ви-

моги призначення на найвищі судові посади в їхніх країнах, чи які

є юристами визнаної компетентності. Їх належить призначати на 6

років за спільною згодою урядів держав-членів після консультацій

з колегією, передбаченою в статті 255.

Щотри роки належить частково замінювати суддів та генераль-

них адвокатів згідно з умовами, закладеними в Статуті Суду

Європейського Союзу.

Судді обирають Голову Суду зі свого складу строком на три роки.

Його можна переобирати.

Суддів та генеральних адвокатів у відставці, можна призначати на

посаду повторно.

Судові належить призначати секретаря та закласти правила, що

регулюють його роботу.

Судові належить закласти свій внутрішній регламент. Цей регла-

мент потребує на затвердження Ради.

Стаття 254

(колишня стаття 224 ДзЄС)

Кількість суддів Загального суду належить визначити в Статуті

Суду Європейського Союзу. У Статуті може бути передбачено, що

Загальному судові допомагають генеральні адвокати.

Договір про функціювання Європейського Союзу208

Членів Загального суду належить добирати з осіб, чия незалеж-

ність поза сумнівом, а фаховий рівень задовольняє вимоги призна-

чення на найвищі судові посади. Їх належить призначати строком

на 6 років за спільної згоди урядів держав-членів, після консульта-

цій з колегією, передбаченою в статті 255. Склад Загального суду

належить частково поновлювати щотри роки. Можливе повторне

призначення на посаду суддів у відставці.

Судді обирають Голову Загального суду зі свого складу строком на

три роки. Його можна переобирати.

Загальному судові належить призначати свого секретаря та за-

класти правила, що регулюють його роботу.

Загальному судові належить встановити свій внутрішній регламент

у згоді з Судом. Цей регламент потребує на затвердження Ради.

Якщо в Статуті Суду Європейського Союзу не передбачено інак-

ше, положення Договорів щодо Суду належить застосовувати до

Загального суду.

Стаття 255

Належить створити колегію, що має надавати висновки щодо при-

датності кандидатів виконувати обов’язки судді чи генерального

адвоката Суду чи Загального суду до того, як уряди держав-членів

зроблять призначення, зазначені у статтях 253 та 254.

Колегія має складатися з семи осіб, дібраних із колишніх членів

Суду та Загального суду, членів національних верховних судів

та юристів визнаної компетентності, одного з яких пропонує

Європейський Парламент. Раді належить ухвалити рішення, що

встановлює правила роботи колегії, та рішення про призначення її

членів. Раді належить діяти з ініціативи Голови Суду.

Стаття 256

(колишня стаття 225 ДзЄС)

1. Загальний суд має юрисдикцію в першій інстанції розглядати

позови та провадження, що їх зазначено у статтях 263, 265, 268,

270 та 272, за винятком тих, що їх віднесено до компетенції спе-

ціалізованого суду, створеного на підставі статті 257, та тих, які

згідно зі Статутом Суду Європейського Союзу належить розгляда-

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 209

ти Судові. Статут може передбачити юрисдикцію Загального суду

щодо інших категорій позовів та проваджень.

Рішення, що їх Загальний суд виносить на підставі цієї частини,

можуть бути оскаржені в Суді лише з питань права, згідно з умо-

вами та в межах, що їх закладено у Статуті.

2. Загальний суд має юрисдикцію розглядати позови та провад-

ження, що їх порушено проти рішень спеціалізованих судів.

Рішення, що їх Загальний суд виносить на підставі цієї частини,

у виняткових випадках можуть підлягати перегляду Суду згідно з

умовами та в межах, що їх закладено в Статуті Суду Європейського

Союзу, якщо існує суттєвий ризик, що такі рішення вплинуть на

єдність чи узгідненість права Союзу.

3. Загальний суд має юрисдикцію розглядати питання, спрямовані

для одержання попереднього висновку на підставі статті 267, в ок-

ремих сферах, визначених Статутом Суду Європейського Союзу.

Якщо Загальний суд вважає, що справа потребує рішення щодо

принципів, що можуть вплинути на єдність чи узгідненість права

Союзу, він може передати справу на розв’язання Судові.

Рішення Загального суду з питань, спрямованих для одержання

попереднього висновку у виняткових випадках можуть підляга-

ти перегляду Суду згідно з умовами та в межах, що їх закладено в

Статуті, якщо існує суттєвий ризик, що такі рішення вплинуть на

єдність чи узгідненість права Союзу.

Стаття 257

(

колишня стаття 225а ДзЄС)

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною за-

конодавчою процедурою, можуть засновувати спеціалізовані суди

при Загальному суді, щоб розглядати в першій інстанції деякі ка-

тегорії позовів та проваджень в окремих сферах. Європейському

Парламентові та Раді належить діяти чи через ухвалення регла-

ментів на пропозицію Комісії та після консультацій з Судом чи на

вимогу Суду після консультацій з Комісією.

Регламент про заснування спеціалізованого суду має закладати

правила організації суду та обсяг наданої йому юрисдикції.

Договір про функціювання Європейського Союзу210

Оскаржувати в Загальному суді рішення спеціалізованих судів

можна лише з питань права чи, якщо це передбачено в регламенті

про заснування спеціалізованого суду, також з питань фактів.

Членів спеціалізованих судів належить добирати з осіб, чия не-

залежність поза сумнівом, а фаховий рівень задовольняє вимоги

призначення на судові посади. Їх належить призначати одностай-

ним рішенням Ради.

Спеціалізованим судам належить закласти свій внутрішній рег-

ламент за згоди Суду. Цей регламент потребує на затвердження

Ради.

Якщо в регламенті про заснування спеціалізованого суду не обу-

мовлено інакше, положення Договорів щодо Суду та положення

Статуту Суду Європейського Союзу належить застосовувати до

спеціалізованих судів. Розділ І та статтю 64 Статуту належить у

будь-якому разі застосовувати до спеціалізованих судів.

Стаття 258

(колишня стаття 226 ДзЄС)

Якщо Комісія вважає, що держава-член не виконала зобов’язань

за Договорами, їй належить видати обґрунтований висновок з цьо-

го питання, попередньо надавши зацікавленій державі змогу пода-

ти свої пояснення.

Якщо зацікавлена держава не дотримується цього висновку протя-

гом часу, що його закладає Комісія, остання може передати справу

до Суду Європейського Союзу.

Стаття 259

(колишня стаття 227 ДзЄС)

Держава-член, яка вважає, що інша держава-член не виконала

своїх зобов’язань за Договорами, може передати справу до Суду

Європейського Союзу.

Перш ніж подати позов проти іншої держави-члена за звинува-

ченням у порушенні зобов’язань за Договорами, державі-членові

належить передати справу до Комісії.