Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 221

своїх повноважень шанувати обов’язки, що випливають із поса-

ди, зокрема обов’язок поводитися чесно та розважливо щодо зго-

ди на деякі призначення чи привілеї після закінчення строку своїх

повноважень.

5. Крім звичайної заміни чи смерті, обов’язки члена Рахункової па-

лати припиняються, коли він подає у відставку чи коли його звіль-

няють за рішенням Суду згідно з частиною шостою.

Вакансію, що виникла внаслідок цього, належить заповнити на

решту строку його повноважень.

Окрім випадків звільнення з посади, членам Рахункової палати на-

лежить виконувати свої обов’язки доти, доки їх замінять.

6. Члена Рахункової палати може бути звільнено з посади чи поз-

бавлено права на пенсію чи інших аналогічних привілеїв, тільки

якщо Суд, на вимогу Рахункової палати, встановить, що він уже не

задовольняє потрібні вимоги чи не виконує обов’язків, що випли-

вають з його посади.

7. Раді належить визначати умови працевлаштування, зокрема

заробітну платню, надбавки та пенсії Голови та членів Рахункової

палати. Їй належить також визначити будь-які платежі, що їх спла-

чують замість винагороди.

8. Положення Протоколу про привілеї та імунітети Європейського

Союзу належить також застосовувати до членів Рахункової

палати.

Стаття 287

(колишня стаття 248 ДзЄС)

1. Рахункова палата перевіряє рахунки всіх прибутків та видат-

ків Союзу. Вона також перевіряє рахунки всіх прибутків та видат-

ків усіх органів, служб чи аґенцій, що їх створив Союз, настільки,

наскільки їхні установчі акти не виключають такої перевірки.

Рахунковій палаті належить надавати Європейському Парламентові

та Раді висновок щодо достовірності рахунків та правозгідності й

правильності всіх трансакцій, що є їхньою підставою. Цей висновок

належить оприлюднювати в Офіційному віснику Європейського

Союзу. До цього звіту може бути додано окрему оцінку кожної

важливої сфери діяльності Союзу.

Договір про функціювання Європейського Союзу222

2. Рахунковій палаті належить перевіряти, чи всі прибутки отри-

мано та чи всі видатки здійснено правомірно та правильно, а також

чи надійним було керування фінансами. Їй належить доповідати,

зокрема, про кожен випадок порушення.

Аудит прибутків належить здійснювати на підставі як запланова-

них, так фактично сплачених Союзові сум.

Аудит видатків належить здійснювати на підставі як узятих

зобов’язань, так і фактично здійснених платежів.

Ці аудити можна здійснювати до закриття рахунків поточного фі-

нансового року.

3. Аудит належить здійснювати на підставі документації та, в разі

потреби, на місці в інших інституціях Союзу, у приміщенні будь-

якого органу, служби чи аґенції, що керує прибутками чи видатка-

ми від імені Союзу, та в державах-членах, зокрема в приміщенні

будь-якої фізичної чи юридичної особи, що отримує платежі з бюд-

жету. Аудит у державах-членах належить здійснювати у взаємодії

з національними аудитовими органами або, якщо вони не мають

потрібних повноважень, з компетентними національними служ-

бами. Рахункова палата та національні аудитові органи держав-

членів співпрацюють на засадах довіри, зберігаючи свою незалеж-

ність. Цим органам чи службам належить інформувати Рахункову

палату про те, чи мають вони намір брати участь в аудиті.

Іншим інституціям Союзу, будь-яким органам, службам чи аґен-

ціям, що керують прибутками чи видатками від імені Союзу, будь-

яким фізичним чи юридичним особам, що отримують платежі з

бюджету, та національним аудитовим органам або, якщо вони

не мають потрібних повноважень, компетентним національним

службам належить на вимогу Рахункової палати передавати їй усі

документи чи інформацію, потрібні для виконання її завдань.

Право доступу Рахункової палати до інформації Європейського ін-

вестиційного банку щодо його діяльності в керуванні прибутками

та видатками Союзу належить регулювати угодою між Рахунковою

палатою, Банком та Комісією. У разі браку такої угоди, Рахунковій

палаті належить мати доступ до інформації, потрібної для аудиту

видатків та прибутків Союзу, що ними керує Банк.

4. Рахунковій палаті належить складати річний звіт після завер-

шення кожного фінансового року. Звіт належить передати іншим

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 223

інституціям та оприлюднити в Офіційному віснику Європейського

Союзу разом з відповідями цих інституцій на зауваги Рахункової

палати.

Рахункова палата може також будь-коли подавати зауваги, зокре-

ма у формі спеціальних звітів з окремих питань, а також надавати

висновки на вимогу однієї з інших інституцій Союзу.

Рахунковій палаті належить ухвалювати річні звіти, спеціальні зві-

ти чи висновки більшістю голосів членів, що входять до її складу.

Проте вона може заснувати внутрішні палати, щоб ухвалювати

певні категорії звітів чи висновків на умовах, закладених в її внут-

рішньому регламенті.

Палаті належить допомагати Європейському Парламентові та

Раді виконувати їхні повноваження щодо контролю за виконанням

бюджету.

Рахунковій палаті належить ухвалити свій внутрішній регламент.

Цей регламент потребує на затвердження Ради.

Підрозділ 2

Правові акти Союзу, процедури ухвалювання рішень

та інші положення

Секція 1

Правові акти Союзу

Стаття 288

(колишня стаття 249 ДзЄС)

Щоб здійснювати компетенції Союзу, інституції ухвалюють регла-

менти, директиви, рішення, рекомендації та висновки.

Регламент має загальне застосування. Він є обов’язковим у всіх

своїх частинах та має пряме застосування в усіх державах-членах.

Директива є обов’язковою для кожної держави-члена, якій її ад-

ресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, однак залишає

національним органам влади вибір форми та засобів.

Рішення є обов’язковим в усіх своїх частинах для тих, кому його

адресовано.

Рекомендації та висновки не мають зобов’язальної сили.

Договір про функціювання Європейського Союзу224

Стаття 289

1. Звичайна законодавча процедура полягає в тому, що Євро-

пейський Парламент та Рада на пропозицію Комісії спільно ухва-

люють регламенти, директиви чи рішення. Процедуру визначено у

статті 294.

2. В особливих випадках, передбачених у Договорах, регламен-

ти, директиви чи рішення належить ухвалювати Європейському

Парламентові за участю Ради чи Раді за участю Європейського

Парламенту, що становить спеціальну законодавчу процедуру.

3. Правові акти, що ухвалюють шляхом законодавчої процедури, є

законодавчими актами.

4. В особливих випадках, передбачених в Договорах, законодав-

чі акти можуть бути ухвалені з ініціативи групи держав-членів чи

Європейського Парламенту, за рекомендацією Європейського

Центрального Банку чи на вимогу Суду чи Європейського інвести-

ційного банку.

Стаття 290

1. Законодавчий акт може делегувати Комісії повноваження ухва-

лювати незаконодавчі акти загального застосування на доповнен-

ня чи зміну деяких несуттєвих елементів законодавчого акта.

Цілі, зміст, обсяг та тривалість делегованих повноважень належить

чітко визначати в законодавчих актах. Істотні елементи будь-якої

галузі належить врегульовувати законодавчими актами, а отже

вони не можуть складати предмет делегованих повноважень.

2. В законодавчих актах слід чітко визначати умови, на яких деле-

говано повноваження; ці умови можуть бути такими:

а) Європейський Парламент чи Рада можуть вирішити відкликати

делеговані повноваження;

b) делегований акт може набрати чинності лише за умови,

якщо протягом строку, встановленого законодавчим актом,

Європейський Парламент чи Рада не висловили заперечень.

На цілі пунктів а) і b) Європейському Парламентові належить дія-

ти більшістю голосів від свого складу, а Раді – кваліфікованою

більшістю.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 225

3. Назва делегованих актів має містити прикметник «делегова-

ний» або «делегована».

Стаття 291

1. Державам-членам належить ухвалити усі заходи національно-

го права, потрібні для виконання юридично обов’язкових актів

Союзу.

2. У разі, коли потрібні одноманітні умови виконання юридично

обов’язкових актів Союзу, ці акти мають надавати виконавчі пов-

новаження Комісії чи, у належним чином обґрунтованих особливих

випадках та у випадках, передбачених у статтях 24 та 26 Договору

про Європейський Союз, – Раді.

3. На цілі частини другої Європейському Парламентові та Раді,

діючи через ухвалення регламентів згідно зі звичайною законо-

давчою процедурою, належить заздалегідь закласти правила та

загальні принципи щодо механізмів контролю за здійсненням ви-

конавчих повноважень Комісії з боку держав-членів.

4. Назва виконавчих актів має містити прикметник «виконавчий»

чи «виконавча».

Стаття 292

Раді належить ухвалювати рекомендації. Їй належить діяти на про-

позицію Комісії в усіх випадках, коли Договори передбачають, що

Раді належить ухвалювати акти на пропозицію Комісії. Раді нале-

жить діяти одностайно у тих сферах, в яких ухвалення акта Союзу

потребує одностайності. Комісії, а в особливих випадках, передба-

чених в Договорах, також Європейському Центральному Банкові,

належить ухвалювати рекомендації.

Секція 2

Процедури ухвалювання актів та інші положення

Стаття 293

(

колишня стаття 250 ДзЄС)

1. Якщо на підставі Договорів Рада діє на пропозицію Комісії, Рада

може вносити зміни до цієї пропозиції тільки діючи одностайно,

Договір про функціювання Європейського Союзу226

крім випадків, зазначених в частинах десятій та тринадцятій статті

294, статтях 310, 312, 314 та абзаці другому статті 315.

2. Доки Рада не ухвалила рішення, Комісія може змінити свою про-

позицію будь-коли впродовж процедури ухвалювання акта Союзу.

Стаття 294

(

колишня стаття 251 ДзЄС)

1. Коли в Договорах зроблено посилання на звичайну законодавчу

процедуру, щоб ухвалити акт, належить застосувати наведену ни-

жче процедуру.

2. Комісії належить подати пропозицію Європейському Парламен-

тові та Раді.

Перше читання

3. Європейському Парламентові належить ухвалити свою позицію

в першому читанні й повідомити про неї Раду.

4. Якщо Рада приймає позицію Європейського Парламенту, зап-

ропонований акт вважається ухваленим у редакції, що відповідає

позиції Європейського Парламенту.

5. Якщо Рада не приймає позицію Європейського Парламенту, їй

належить ухвалити свою позицію в першому читанні й повідомити

про неї Європейський Парламент.

6. Раді належить інформувати Європейський Парламент у повно-

му обсязі про причини, що спонукали її ухвалити свою позицію в

першому читанні. Комісії належить у повному обсязі інформувати

Європейський Парламент про свою позицію.

Друге читання

7. Якщо протягом трьох місяців після цього повідомлення

Європейський Парламент:

а) приймає позицію Ради у першому читанні чи не ухвалює рішен-

ня, запропонований акт належить вважати ухваленим у редак-

ції, що відповідає позиції Ради;

b) відхиляє позицію Ради у першому читанні більшістю голо-

сів від свого складу, запропонований акт належить вважати

неухваленим;

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 227

c) пропонує внести поправки до позиції Ради у першому читанні

більшістю голосів від свого складу, текст з такими поправками

належить передати Раді та Комісії, останній належить видати

висновок щодо цих поправок.

8. Якщо протягом трьох місяців після отримання поправок Євро-

пейського Парламенту Рада кваліфікованою більшістю:

а) приймає всі ці поправки, цей акт належить вважати

ухва леним;

b) не приймає всіх поправок, Голові Ради у згоді з Головою

Європейського Парламенту належить протягом шести тижнів

скликати узгоджувальний комітет.

9. Раді належить діяти одностайно щодо поправок, стосовно яких

Комісія надала негативний висновок.

Узгодження

10. Узгоджувальний комітет, який належить сформувати з членів

Ради чи їхніх представників та такої самої кількості членів, що

представляють Європейський Парламент, має своїм завданням

протягом шести тижнів від дня скликання досягнути на підставі

позицій Європейського Парламенту та Ради в другому читанні зго-

ди щодо спільного проекту, який підтримують кваліфікована біль-

шість членів Ради чи їхніх представників та більшість членів, що

представляють Європейський Парламент.

11. Комісії належить брати участь у роботі узгоджувального комі-

тету та висувати всі потрібні ініціативи, спрямовані на зближення

позицій Європейського Парламенту та Ради.

12. Якщо протягом шести тижнів від дня скликання узгоджуваль-

ний комітет не схвалить спільний проект, запропонований акт на-

лежить вважати неухваленим.

Третє читання

13. Якщо протягом цього періоду узгоджувальний комітет схвалить

спільний проект, Європейський Парламент та Рада мають шість

тижнів від цієї дати, щоб ухвалити цей акт в редакції схваленого

проекту, при цьому Європейському Парламентові належить діяти

більшістю поданих голосів, а Раді – кваліфікованою більшістю.

Якщо цього не зроблено, запропонований акт належить вважати

неухваленим.

Договір про функціювання Європейського Союзу228

14. Тримісячний та шеститижневий строки, зазначені в цій статті,

з ініціативи Європейського Парламенту чи Ради належить продов-

жувати, щонайбільше на один місяць чи на два тижні відповідно.

Особливі положення

15. Якщо у випадках, передбачених у Договорах, законодав-

чий акт належить ухвалювати згідно зі звичайною законодавчою

процедурою з ініціативи групи держав-членів, за рекомендацією

Європейського Центрального Банку чи на вимогу Суду, не слід за-

стосовувати частину другу, друге речення частини шостої та части-

ну дев’яту.

У такому разі Європейському Парламентові та Раді належить пе-

редавати запропонований акт Комісії із зазначенням своїх позицій

в першому та другому читаннях. Європейський Парламент чи Рада

можуть протягом усієї процедури звернутися до Комісії по висно-

вок, який Комісія також може надати з власної ініціативи. Вона

може також, якщо вважає за потрібне, брати участь в роботі уз-

годжувального комітету згідно з частиною одинадцятою.

Стаття 295

Європейському Парламентові, Раді та Комісії належить провадити

взаємні консультації і за спільною згодою виробляти умови спів-

праці. З цією метою вони можуть, згідно з Договорами, укладати

міжінституційні угоди, що можуть мати обов’язковий характер.

Стаття 296

(колишня стаття 253 ДзЄС)

Якщо Договори не вказують на тип ухвалюваного акта, інституціям

належить визначатися щодо цього у кожному окремому випадку

відповідно до застосовних процедур та принципу пропорційності.

Правові акти мають зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються,

та посилатись на пропозиції, ініціативи, рекомендації, запити чи

висновки, передбачені у Договорах.

Коли Європейський Парламент та Рада розглядають проект за-

конодавчого акта, їм належить утримуватись від ухвалення актів,

непередбачених законодавчою процедурою, застосовною у цій

сфері.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 229

Стаття 297

(колишня стаття 254 ДзЄС)

1. Законодавчі акти, що їх ухвалено згідно зі звичайною законо-

давчою процедурою, належить підписувати Голові Європейського

Парламенту та Голові Ради.

Законодавчі акти, ухвалені згідно зі спеціальною законодав-

чою процедурою, належить підписувати голові інституції, що їх

ухвалила.

Законодавчі акти належить оприлюднювати в Офіційному віснику

Європейського Союзу. Вони набирають чинності від дати, вказаної

в них чи, в разі її браку, на двадцятий день після оприлюднення.

2. Незаконодавчі акти, ухвалені у формі регламентів, директив та

рішень, у випадку, коли в останніх не вказано адресата, належить

підписувати голові інституції, що їх ухвалила.

Регламенти, директиви, адресовані всім державам-членам, як і

рішення, в яких не вказано адресата, належить оприлюднювати

в Офіційному віснику Європейського Союзу. Вони набирають

чинності від дати, вказаної в них чи, в разі її браку, на двадцятий

день після оприлюднення.

Інші директиви, як і рішення, в яких вказаний адресат, належить

сповіщати лише тим, кому їх адресовано. Вони набирають чинності

від моменту такого сповіщення.

Стаття 298

1. Відкритій, ефективній та незалежній європейській адміністрації

належить підтримувати інституції, органи, служби та аґенції Союзу

під час виконання їхніх завдань.

2. З цією метою Європейському Парламентові та Раді, діючи че-

рез ухвалення регламентів згідно зі звичайною законодавчою

процедурою, належить закласти відповідні положення, згідні з

Положенням та Умовами працевлаштування, що їх ухвалено на

підставі статті 336.

Стаття 299

(

колишня стаття 256 ДзЄС)

Акти Ради, Комісії чи Європейського Центрального Банку, що на-

кладають грошові зобов’язання на суб’єктів, які не є державами,

можуть бути виконані в примусовому порядку.

Договір про функціювання Європейського Союзу230

Примусове виконання регулюють цивільно-процесуальні нор-

ми, що є чинними в державі, на території якої його здійснюють.

Національному органові, що його урядові кожної держави-члена

належить визначити на ці цілі, поінформувавши Комісію та Суд

Європейського Союзу, належить додавати виконавчий напис до

рішення без інших формальностей, крім верифікації автентичності

останнього.

Коли цих формальностей дотримано за заявою зацікавленої сто-

рони, остання може провадити примусове виконання відповідно до

національного права, передавши справу безпосередньо до компе-

тентного органу.

Примусове виконання можна зупиняти лише рішенням Суду. Проте

суди зацікавленої країни мають юрисдикцію розглядати скарги про

те, що примусове виконання провадять неналежним чином.

Підрозділ 3

Дорадчі органи Союзу

Стаття 300

1. Європейському Парламентові, Раді та Комісії допомагають

Комітет регіонів та Економіко-соціальний комітет, що виконують

дорадчі функції.

2. До складу Економіко-соціального комітету входять представни-

ки організацій працедавців, працівників, а також інші представ-

ники громадянського суспільства, особливо в соціально-економіч-

ній, громадянській, фаховій та культурній сферах.

3. До складу Комітету регіонів входять представники регіональних

та місцевих органів, які або мають виборний мандат в регіональ-

них чи місцевих органах влади, або політично підзвітні виборним

органам.

4. Жодні вказівки не зобов’язують членів Комітету регіонів та

Економіко-соціального комітету. Їм належить бути цілком неза-

лежними у виконанні своїх обов’язків, діючи задля загального ін-

тересу Союзу.

5. Раді належить періодично переглядати зазначені в частинах

другій та третій положення про принципи формування складу