Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Частина п’ята. Зовнішня діяльність Союзу 191

родними організаціями та їх укладання належить провадити за

процедурою, викладеною нижче.

2. Рада санкціонує початок перемовин, ухвалює перемовні дирек-

тиви та санкціонує укладання та підписання угод.

3. Комісія чи, коли планована угода винятково чи переважно сто-

сується спільної зовнішньої та безпекової політики, Високий пред-

ставник Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики, подає

рекомендації Раді, яка ухвалює рішення про санкціювання початку

перемовин та про призначення, залежно від предмету планованої

угоди, перемовника чи голови перемовної групи Союзу.

4. Рада може спрямувати перемовникові директиви й може при-

значити спеціальний комітет, у консультаціях з яким належить

провадити перемовини.

5. Раді, на пропозицію перемовника, належить ухвалити рішення,

що санкціонує підписання угоди та, в разі потреби, її тимчасове

застосування до набрання чинності.

6. Раді, на пропозицію перемовника, належить, ухвалювати рі-

шення про укладення угоди.

Окрім угод, що стосуються винятково спільної зовнішньої та без-

пекової політики, Раді належить ухвалювати рішення про укла-

дення угоди:

а) після отримання згоди Європейського Парламенту в таких

випадках:

(і) угоди про асоціацію;

(іі) угода щодо приєднання Союзу до Європейської конвенції

про захист прав людини та засадничих свобод;

(ііі) угоди, що встановлюють особливу інституційну структуру

через організацію процедур співпраці;

(іv) угоди з важливими бюджетними наслідками для Союзу;

(v) угоди, що охоплюють сфери, до яких належить засто-

совувати звичайну законодавчу процедуру чи спеціаль-

ну законодавчу процедуру, коли потрібно отримати згоду

Європейського Парламенту.

Європейський Парламент та Рада можуть, у невідкладних ви-

падках, узгодити часові рамки для висловлення згоди.

Договір про функціювання Європейського Союзу192

b) в інших випадках – після консультацій з Європейським

Парламентом. Європейському Парламентові належить нада-

вати свій висновок протягом строку, який Рада може закласти

залежно від терміновості справи. За браком висновку протягом

цього строку Рада може діяти самостійно.

7. Під час укладання угоди Рада може, як відступ від положень час-

тин п’ятої, шостої та дев’ятої, уповноважити перемовника схвалю-

вати від імені Союзу зміни до цієї угоди, коли угода передбачає, що

зміни належить ухвалювати за спрощеною процедурою чи орга-

нові, створеному цією угодою. Рада може долучити до такого упов-

новаження особливі умови.

8. Раді належить діяти кваліфікованою більшістю на всіх етапах

процедури.

Однак їй належить діяти одностайно, коли угода охоплює сферу, в

якій акти Союзу належить ухвалювати одностайно, та в разі укла-

дання угод про асоціацію та зазначених у статті 212 угод з держа-

вами, що є кандидатами на приєднання. Раді також належить діяти

одностайно у випадку укладання угоди щодо приєднання Союзу

до Європейської конвенції про захист прав людини та засадничих

свобод; рішення про укладення такої угоди набирає чинності після

того, як його схвалять держави-члени, згідно з їхніми відповідними

конституційними вимогами.

9. Раді, на пропозицію Комісії чи Високого представника Союзу з

питань зовнішньої та безпекової політики, належить ухвалювати

рішення, що зупиняє виконання угоди і встановлює позиції, що їх

належить ухвалити від імені Союзу в органі, створеному на підставі

цієї угоди, коли цей орган покликаний ухвалювати акти, що мають

юридичну силу, за винятком актів, що доповнюють чи змінюють

інституційну структуру угоди.

10. Європейський Парламент належить негайно й цілковито ін-

формувати на всіх етапах процедури.

11. Держава-член, Європейський Парламент, Рада чи Комісія мо-

жуть отримати висновки Суду щодо згідності планованої угоди з

Договорами. Якщо висновок Суду є негативним, планована уго-

да не може набрати чинності, хіба що її змінено чи переглянуто

Договори.

Частина п’ята. Зовнішня діяльність Союзу 193

Стаття 219

(колишні частини від першої до третьої

та частина п’ята статті 111 ДзЄС)

1. Як відступ від статті 218, Рада, за рекомендацією Європейського

Центрального Банку чи за рекомендацією Комісії та після консуль-

тацій з Європейським Центральним Банком, заради досягнення

консенсусу, згідного з метою цінової стабільності, може уклада-

ти формальні угоди про систему обмінних курсів євро щодо валют

третіх держав. Раді належить діяти одностайно після консультацій

з Європейським Парламентом та згідно з процедурою, обумовле-

ною в частині третій.

Рада, за рекомендацією Європейського Центрального Банку чи

за рекомендацією Комісії та після консультацій з Європейським

Центральним Банком, заради досягнення консенсусу, згідного з ме-

тою цінової стабільності, може встановлювати, корегувати чи ска-

совувати центральні курси євро в межах системи обмінних курсів.

Голові Ради належить інформувати Європейський Парламент про

встановлення, корегування чи скасування центральних курсів

євро.

2. За браком системи обмінних курсів щодо однієї чи кількох валют

третіх держав, як зазначено в частині першій, Рада, за рекоменда-

цією Комісії та після консультацій з Європейським Центральним

Банком чи за рекомендацією Європейського Центрального Банку,

може сформулювати загальні орієнтири політики обмінних курсів

щодо цих валют. Ці загальні орієнтири не мають завдавати шкоди

головній меті ЄСЦБ – підтримувати цінову стабільність.

3. Як відступ від статті 218, якщо Союзові належить провести пе-

ремовини з однією чи кількома державами чи міжнародними ор-

ганізаціями щодо угод з питань валютного режиму чи режиму об-

мінних курсів, Раді, за рекомендацією Комісії та після консультацій

з Європейським Центральним Банком, належить вирішувати про

умови перемовин щодо цих угод та їх укладення. Ці умови мають

забезпечити, щоб Союз висловлював єдину позицію. Комісії нале-

жить повною мірою брати участь у перемовинах.

4. Без порушення компетенції та угод Союзу стосовно економічно-

го та валютного союзу, держави-члени можуть провадити перемо-

вини в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.

Договір про функціювання Європейського Союзу194

Розділ VІ

Взаємини Союзу з міжнародними організаціями і

третіми країнами та делегації Союзу

Стаття 220

(колишні статті від 302 до 304 ДзЄС)

1. Союз встановлює всі належні форми співпраці з органами

Організації Об’єднаних Націй та її спеціалізованими аґенціями,

Радою Європи, Організацією безпеки та співпраці в Європі та

Організацією економічної співпраці та розвитку.

Союз також підтримує належні взаємини з іншими міжнародними

організаціями.

2. Виконувати цю статтю належить Високому представникові

Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики та Комісії.

Стаття 221

1. У третіх країнах та в міжнародних організаціях Союз представ-

ляють делегації Союзу.

2. Делегації Союзу діють під керівництвом Високого представника

Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики. Їм належить

діяти у близькій співпраці з дипломатичними та консульськими

місіями держав-членів.

Розділ VІІ

Клаузула солідарності

Стаття 222

1. Союзові та державам-членам належить діяти разом на засадах

солідарності, якщо держава-член стала об’єктом терористичного

нападу чи жертвою стихійного лиха чи антропогенної катастрофи.

Союзові належить мобілізувати всі засоби, що є в його розпоряд-

Частина п’ята. Зовнішня діяльність Союзу 195

женні, зокрема військові ресурси, які держави-члени надають,

щоб:

a) – запобігти терористичній загрозі на території держав-членів,

– захистити демократичні інституції та цивільне населення від

будь-яких терористичних нападів,

– надати допомогу державі-члену на її території на прохання її

політичних органів влади у разі терористичного нападу;

b) надати допомогу державі-члену на її території на прохання її

політичних органів влади у разі стихійного лиха чи антропоген-

ної катастрофи.

2. Якщо держава-член зазнала терористичного нападу чи стала

жертвою стихійного лиха чи антропогенної катастрофи, іншим де-

ржавам-членам належить надавати їй допомогу на запит політич-

них органів влади цієї держави. З цією метою державам-членам

належить координувати свої дії в Раді.

3. Раді, на спільну пропозицію Комісії та Високого представника

Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики, належить ух-

валити рішення, що визначає умови застосування Союзом засте-

реження про солідарність. Раді належить діяти згідно з частиною

першою статті 31 Договору про Європейський Союз, якщо це рі-

шення стосується питань оборони. Європейський Парламент на-

лежить інформувати.

На цілі цієї частини та без порушення статті 240, Раді мають до-

помагати Політико-безпековий комітет за підтримки структур,

створених в контексті спільної безпекової та оборонної політики,

та Комітет, зазначений у статті 71. У разі потреби двом комітетам

належить подавати спільні висновки.

4. Європейській Раді належить регулярно оцінювати загрози, з

якими стикається Союз, щоб уможливити ефективні дії Союзу та

держав-членів.

Договір про функціювання Європейського Союзу196

Частина шоста

Інституційні та фінансові положення

Розділ І

Інституційні положення

Підрозділ 1

Інституції

Секція 1

Європейський Парламент

Стаття 223

(колишні частини четверта і п’ята статті 190 ДзЄС)

1. Європейському Парламентові належить розробити пропози-

цію, що закладає положення, потрібні для обирання його членів

прямим загальним голосуванням за однаковою процедурою в

усіх державах-членах чи згідно з принципами, спільними для всіх

держав-членів.

Раді належить, діючи одностайно згідно зі спеціальною законо-

давчою процедурою та після отримання згоди Європейського

Парламенту, який діє більшістю голосів від свого складу, закласти

потрібні положення. Ці положення набирають чинності після того,

як їх схвалять держави-члени згідно з їхніми відповідними консти-

туційними вимогами.

2. Європейському Парламентові, діючи через ухвалення регламен-

тів з власної ініціативи згідно зі спеціальною законодавчою проце-

дурою, після запиту висновку Комісії та за згодою Ради, належить

закладати правила та загальні умови, що регулюють виконання

обов’язків його членів. Всі правила та умови оподаткування членів

чи колишніх членів вимагають одностайності в Раді.

Стаття 224

(колишній абзац другий статті 191 ДзЄС)

Європейському Парламентові та Раді, діючи через ухвалення рег-

ламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, належить

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 197

закладати правила діяльності політичних партій на європейсько-

му рівні, зазначених у частині четвертій статті 10 Договору про

Європейський Союз, зокрема правила їхнього фінансування.

Стаття 225

(колишній абзац другий статті 192 ДзЄС)

Європейський Парламент може, діючи більшістю голосів від свого

складу, звернутися до Комісії із запитом надати належну пропо-

зицію з питань, щодо яких, на його думку, потрібно ухвалити акт

Союзу на цілі виконання Договорів. Якщо Комісія не подає пропо-

зиції, їй належить поінформувати Європейський Парламент про

причини.

Стаття 226

(колишня стаття 193 ДзЄС)

Під час виконання своїх обов’язків Європейський Парламент може

на вимогу чверті членів від свого складу створити тимчасовий слід-

чий комітет, аби без порушення повноважень, що їх Договори на-

дають іншим інституціям чи органам, перевірити звинувачення у

порушеннях чи незадовільному керуванні в процесі застосування

права Союзу, крім випадків, коли звинувачення розглядає суд та

поки справа є предметом судового провадження.

Тимчасовий слідчий комітет припиняє існування одразу після по-

дання своєї доповіді.

Докладні положення, що регулюють здійснення права на розслі-

дування, належить визначати Європейському Парламентові, дію-

чи через ухвалення регламентів з власної ініціативи згідно зі спе-

ціальною законодавчою процедурою, після отримання згоди Ради

та Комісії.

Стаття 227

(колишня стаття 194 ДзЄС)

Кожен громадянин Союзу та будь-яка фізична особа, що пере-

буває, чи юридична особа, що має свій зареєстрований осідок на

території держави-члена, індивідуально чи разом з іншими грома-

дянами чи особами, має право подати петицію до Європейського

Парламенту з питання, що належить до сфери діяльності Союзу і

безпосередньо стосується цієї особи.

Договір про функціювання Європейського Союзу198

Стаття 228

(колишня стаття 195 ДзЄС)

1. Європейський омбудсман, якого обирає Європейський

Парламент, має повноваження приймати від будь-якого громадя-

нина Союзу чи будь-якої фізичної особи, що перебуває, чи юри-

дичної особи, що має свій зареєстрований осідок на території де-

ржави-члена, скарги щодо випадків незадовільного керування в

діяльності інституцій, органів, служб чи аґенцій Союзу, за винят-

ком Суду Європейського Союзу, що здійснює свої судові повно-

важення. Європейському омбудсманові належить розглянути ті

скарги та доповісти про них.

Згідно зі своїми обов’язками Європейському омбудсманові, з

власної ініціативи чи на підставі скарг, поданих йому безпосеред-

ньо чи через члена Європейського Парламенту, належить про-

вадити розслідування, яке він визнає за доцільне, крім випадків,

коли обвинувачення є чи були предметом судового провадження.

Якщо Європейський омбудсман установлює факт незадовіль-

ного керування, йому належить спрямувати справу до зацікав-

леної інституції, органу, служби чи аґенції, яким протягом трьох

місяців належить поінформувати його про свою позицію. Після

цього Європейському омбудсманові належить подати доповідь

Європейському Парламентові та зацікавленій інституції, орга-

ну, службі чи аґенції. Особу, що звернулась зі скаргою, належить

повідомити про результат таких розслідування.

Європейському омбудсманові належить подавати річну доповідь

про результати своїх розслідувань Європейському Парламентові.

2. Європейського омбудсмана належить обирати після кожних ви-

борів до Європейського Парламенту на час скликання останнього.

Європейського омбудсмана можна переобирати.

Суд на вимогу Європейського Парламенту може звільнити

Європейського омбудсмана, якщо він вже не задовольняє вимоги,

потрібні для виконання його функцій, чи якщо він вчинив серйоз-

ний переступ.

3. Європейському омбудсманові належить бути цілковито не-

залежним у виконанні своїх обов’язків. Під час виконання цих

обов’язків йому не вільно звертатися по чи виконувати вказів-

ки будь-якого уряду, інституції, органу, служби чи організації.

Частина шоста. Інституційні та фінансові положення 199

Європейському омбудсманові не вільно займатися жодною іншою

оплачуваною чи неоплачуваною професійною діяльністю протягом

перебування на посаді.

4. Європейському Парламентові, діючи через ухвалення регла-

ментів з власної ініціативи згідно зі спеціальною законодавчою

процедурою, після запиту висновку Комісії та за згодою Ради, на-

лежить закласти правила та загальні умови, що регулюють вико-

нання обов’язків Європейського омбудсмана.

Стаття 229

(колишня стаття 196 ДзЄС)

Європейському Парламентові належить працювати в режимі

щорічних сесій. Парламентові належить збиратися другого вівтор-

ка березня, без скликання.

Європейський Парламент може зібратися на позачергову сесію

на вимогу більшості членів від свого складу чи на вимогу Ради чи

Комісії.

Стаття 230

(колишні абзаци другий, третій та четвертий статті 197 ДзЄС)

Комісія може відвідувати будь-які засідання і, на її вимогу, її нале-

жить вислухати.

Комісії належить відповідати, усно чи письмово, на питання

Європейського Парламенту чи його членів.

Європейському Парламентові належить заслуховувати Європей-

ську Раду та Раду згідно з умовами, закладеними у внутрішніх рег-

ламентах Європейської Ради та Ради.

Стаття 231

(колишня стаття 198 ДзЄС)

Якщо в Договорах не обумовлено інакше, Європейському Парла-

ментові належить діяти більшістю поданих голосів.

Кворум належить визначити у його внутрішньому регламенті.

Договір про функціювання Європейського Союзу200

Стаття 232

(колишня стаття 199 ДзЄС)

Європейському Парламентові належить ухвалювати свій внутріш-

ній регламент більшістю голосів від свого складу.

Протоколи засідань Європейського Парламенту належить оп-

рилюднювати у спосіб, закладений в Договорах та внутрішньому

регламенті.

Стаття 233

(колишня стаття 200 ДзЄС)

Європейському Парламентові належить на відкритій сесії розгля-

дати річну загальну доповідь, що її подає Комісія.

Стаття 234

(колишня стаття 201 ДзЄС)

Якщо на розгляд Європейського Парламенту винесено вотум не-

довіри Комісії, Парламентові належить ставити це питання на

голосування щонайменше через три дні після того, як його ви-

несено на розгляд, і приймати рішення лише шляхом відкритого

голосування.

Якщо вотум недовіри затверджено більшістю у дві третини поданих

голосів, що представляють більшість від складу Європейського

Парламенту, Комісії у повному складі належить подати у від-

ставку, а Високому представникові Союзу з питань зовнішньої та

безпекової політики – скласти повноваження, що їх він виконує

в Комісії. Їм належить продовжувати виконувати свої повнова-

ження та провадити поточні справи, поки їх не замінять згідно зі

статтею 17 Договору про Європейський Союз. У такому разі строк

повноважень нового складу Комісії закінчується того дня, коли

мав би закінчитися строк повноважень складу Комісії, що подав у

відставку.

Секція 2

Європейська Рада

Стаття 235

1. Під час голосування будь-який член Європейської Ради може

діяти від імені не більш як одного іншого члена.