Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Протокол стосовно частини другої статті 6 Договору про ЄС... 351

Стаття 3

Жодне положення угоди, зазначеної у статті 1, не повинно впли-

вати на статтю 344 Договору про функціювання Європейського

Союзу.

Протокол 9352

Протокол (№ 9)

про рішення Ради щодо застосування частини

четвертої статті 16 Договору про Європейський

Союз та частини другої статті 238 Договору про

функціювання Європейського Союзу у період

між 1 листопада 2014 року та 31 березня 2017 і

від 1 квітня 2017 року

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ВРАХОВУЮЧИ надзвичайну важливість, що мало рішення Ради

стосовно застосування частини четвертої статті 16 Договору про

Європейський Союз та частини другої статті 238 Договору про

функціювання Європейського Союзу у період від 1 листопада 2014

року до 31 березня 2017 і від 1 квітня 2017 року (далі називано

«Рішення») для схвалення Лісабонського договору,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз та

Договору про функціювання Європейського Союзу належить до-

дати таке положення:

Єдина стаття

Перш ніж Рада проаналізує будь-який проект, що має на меті змі-

нити чи скасувати Рішення чи будь-яке з його положень, чи непря-

мо змінити сферу його застосування, чи його значення через зміну

іншого правового акта Союзу, Європейській Раді належить про-

вести попередні обговорення цього проекту, діючи консенсусом

згідно з частиною четвертою статті 15 Договору про Європейський

Союз.

Протокол про постійну структурну співпрацю... 353

Протокол (№ 10)

про постійну структурну співпрацю,

встановлену статтею 42 Договору про

Європейський Союз

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

З ОГЛЯДУ частину шосту статті 42 та статтю 46 Договору про

Європейський Союз,

ПАМ’ЯТАЮЧИ, що Союз провадить спільну зовнішню та безпе-

кову політику, що ґрунтується на досяганні дедалі вищого ступеня

збіжності дій держав-членів,

ПАМ’ЯТАЮЧИ, що спільна безпекова та оборонна політика є

невідокремною частиною спільної зовнішньої та безпекової полі-

тики; що вона забезпечує Союзові операційну спроможність, яка

спирається на цивільні та військові засоби; що Союз може вико-

ристовувати ці засоби у місіях поза межами Союзу, зазначених у

статті 43 Договору про Європейський Союз, щоб підтримувати

мир, запобігати конфліктам та зміцнювати міжнародну безпеку

згідно з принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй; що

ці завдання належить виконувати, використовуючи ресурси, що

їх надають держави-члени згідно з принципом «єдиного ресурсу

зброй них сил»

ПАМ’ЯТАЮЧИ, що спільна безпекова та оборонна політика

Союзу не порушує особливого характеру безпекової та оборонної

політики деяких держав-членів,

ПАМ’ЯТАЮЧИ, що спільна безпекова та оборонна політика

Союзу шанує зобов’язання за Північноатлантичним Договором тих

держав-членів, які вважають свою спільну оборону зреалізованою

в Організації Північноатлантичного Договору, що залишається

основою спільної безпеки її членів, та є узгідненою зі спільною

безпековою та оборонною політикою в рамках НАТО.

УПЕВНЕНІ, що рішучіша роль Союзу в питаннях безпеки та обо-

рони сприятиме життєздатності оновленого Атлантичного альян-

су, згідно з домовленостями «Берлін плюс»,

Протокол 10354

З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ забезпечити спроможність

Союзу повною мірою брати на себе зобов’язання в рамках міжна-

родної спільноти,

ВИЗНАЮЧИ, що Організація Об’єднаних Націй може шукати до-

помоги Союзу для негайного виконання місій, здійснюваних на під-

ставі підрозділів VI i VII Статуту Організації Об’єднаних Націй,

ВИЗНАЮЧИ, що посилення безпекової та оборонної політики ви-

магатиме від держав-членів зусиль у сфері їхньої спроможності

СВІДОМІ ТОГО, що початок нового етапу розвитку європейської

безпекової та оборонної політики потребуватиме рішучих зусиль

зацікавлених держав-членів,

ПАМ’ЯТАЮЧИ, яке значення має повне залучення Високого

представника Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики

до справ, пов’язаних з постійною структурною співпрацею,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз та

Договору про функціювання Європейського Союзу належить до-

дати такі положення:

Стаття 1

Постійна структурна співпраця, зазначена у частині шостій статті

42 Договору про Європейський Союз є відкритою для будь-якої

держави-члена, яка від дати набрання чинності Лісабонського до-

говору зобов’язується:

a) почати інтенсивніше розвивати свій оборонний потенціал через

збільшення своїх національних внесків та участі, де це дореч-

но, у багатонаціональних силах, в основних європейських про-

грамах військового спорядження, а також у діяльності Аґенції

з питань розвитку оборонного потенціалу, досліджень, закупі-

вель та озброєнь (що її далі називано «Європейська оборонна

аґенція»), та

b) мати можливість надати, найпізніше до 2010 року, на націо-

нальному рівні чи як складову багатонаціональних збройних

сил, спеціалізовані бойові підрозділи, призначені для участі в

запланованих місіях, структуровані на тактичному рівні як бой-

ове угрупування з елементами підтримки, зокрема транспор-

ту та логістики, здатні здійснювати місії, зазначені у статті 43

Договору про Європейський Союз, протягом від 5 до 30 днів,

зокрема у відповідь на запит Організації Об’єднаних Націй, та

Протокол про постійну структурну співпрацю... 355

які можуть здійснювати операції на початковому етапі протягом

30 днів з можливістю продовження щонайменше до 120 днів.

Стаття 2

Задля досягнення цілей, закладених у статті 1, держави-члени, що

беруть участь у постійній структурній співпраці, зобов’язуються:

a) співпрацювати, від дати набрання чинності Лісабонського дого-

вору, щоб досягнути узгіднених цілей щодо рівня інвестиційних

видатків на оборонне спорядження, а також регулярно пере-

глядати ці цілі в світлі безпекового становища та міжнародних

зобов’язань Союзу;

b) допасувати, наскільки це можливо, свої оборонні засоби, особ-

ливо через гармонізацію ідентифікації їхніх військових потреб,

через поєднання та, у разі потреби, через цільове призначення

їхніх засобів та оборонного потенціалу, а також через заохочу-

вання співпраці у сфері навчання та логістики;

c) вживати конкретних заходів на посилення доступності, суміс-

ності, гнучкості та здатності до розгортання збройних сил, зок-

рема через визначення спільних цілей щодо застосування сили,

включаючи можливий перегляд їхніх національних процедур ух-

валювання рішень;

d) співпрацювати, щоб забезпечити вживання заходів потрібних,

аби виправити недоліки, усвідомлені в рамках «Механізму роз-

витку оборонного потенціалу», зокрема через багатонаціональ-

ні підходи та без порушення відповідних зобов’язань держав-

членів в межах Організації Північноатлантичного Договору;

e) брати участь, якщо це доречно, в розвитку важливих спільних

або європейських програм спорядження в рамках Європейської

оборонної аґенції.

Стаття 3

Європейській оборонній аґенції належить сприяти регулярній

оцінці внесків щодо потенціалу держав-членів, що беруть участь,

зокрема внесків, зроблених згідно з критеріями, що будуть вста-

новлені зокрема на підставі статті 2, та належить звітувати про це

щонайменше раз на рік. Така оцінка може бути підставою для реко-

мендацій та рішень Ради, ухвалених згідно зі статтею 46 Договору

про Європейський Союз.

Протокол 11356

Протокол (№ 11)

про статтю 42 Договору

про Європейський Союз

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ЗВАЖАЮЧИ на потребу цілком впровадити положення частини

другої статті 42 Договору про Європейський Союз,

ЗВАЖАЮЧИ, що політика Союзу згідно зі статтею 42 не по-

винна порушувати особливий характер безпекової та оборонної

політики деяких держав-членів та має шанувати зобов’язання

за Північноатлантичним Договором деяких держав-членів, які

вважають свою спільну оборону зреалізованою в Організації

Північноатлантичного Договору, а також має узгіднюватись зі

спільною безпековою та оборонною політикою в рамках НАТО,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз та

Договору про функціювання Європейського Союзу належить до-

дати таке положення:

Європейському Союзу, разом із Західноєвропейським Союзом,

належить розробити умови посилення співпраці між ними.

Протокол про процедуру щодо надмірного дефіциту 357

Протокол (№ 12)

про процедуру щодо надмірного дефіциту

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ПРАГНУЧИ закласти докладні положення процедури щодо над-

мірного дефіциту, зазначеної у статті 126 Договору про функцію-

вання Європейського Союзу,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз та

Договору про функціювання Європейського Союзу належить до-

дати такі положення:

Стаття 1

Контрольні значення, зазначені у частині другій статті 126 Договору

про функціювання Європейського Союзу, є такими:

– 3 % для відношення запланованого чи наявного державно-

го дефіциту до валового внутрішнього продукту за ринковими

цінами,

– 60 % для відношення державного боргу до валового внутріш-

нього продукту за ринковими цінами.

Стаття 2

У статті 126 Договору про функціювання Європейського Союзу та

в цьому Протоколі:

– «уряд» означає публічну владу, тобто центральний уряд, ре-

гіональні чи місцеві органи влади та фонди соціального забез-

печення, за винятком торгівельних операцій, як визначено у

Європейській системі об’єднаних економічних рахунків,

– «дефіцит» означає чисту позику, як визначено у Європейській

системі об’єднаних економічних рахунків,

– «інвестиції» означає формування валового основного капіталу,

як визначено у Європейській системі об’єднаних економічних

рахунків,

– «борг» означає сумарний борг за номінальною вартістю, не

сплачений на кінець року та сконсолідований між та всередині

секторів публічної влади, як визначено в уступі першому.

Протокол 12358

Стаття 3

Щоб забезпечити ефективність процедури щодо надмірного де-

фіциту, урядам держав-членів належить відповідати в рамках цієї

процедури за дефіцити публічної влади, як її визначено в уступі

першому статті 2. Державам-членам належить забезпечити такі

національні процедури у бюджетній сфері, щоб уможливити ви-

конання їхніх зобов’язань у цій сфері, що постають з Договорів.

Державам-членам належить без зволікання й регулярно повідом-

ляти Комісію про їхні заплановані та наявні дефіцити та про рівень

їхнього боргу.

Стаття 4

Комісії належить надавати статистичні дані, потрібні для застосу-

вання цього Протоколу.

Протокол про критерії конвергенції 359

Протокол (№ 13)

про критерії конвергенції

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ПРАГНУЧИ закласти докладні положення щодо критеріїв конвер-

генції, що ними належить керуватися Союзу, ухвалюючи рішення

про скасування відступів стосовно держав-членів, щодо яких чин-

ний відступ, зазначених у частині першій статті 140 Договору про

функціювання Європейського Союзу,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз та

Договору про функціювання Європейського Союзу належить до-

дати такі положення:

Стаття 1

Критерій цінової стабільності, зазначений в уступі першому части-

ни першої статті 140 Договору про функціювання Європейського

Союзу, належить розуміти так, що держава-член має стабільний

рівень цін і що середній рівень інфляції, зафіксований в ній про-

тягом одного року перед перевіркою, не більше ніж на 1

від-

соткових пунктів перевищує рівень інфляції у щонайбільше трьох

державах-членах, що мають найкращі показники цінової стабіль-

ності. Інфляцію належить вимірювати за індексом споживчих цін

на порівнянному базисі з урахуванням відмінностей означень, при-

йнятих у різних державах-членах.

Стаття 2

Критерій державного фінансового стану, зазначений в уступі

другому частини першої статті 140 Договору про функціювання

Європейського Союзу, належить розуміти так, що на час перевір-

ки Рада не ухвалює щодо держави-члена рішення про наявність в

цій державі надмірного дефіциту на підставі частини шостої статті

126 зазначеного Договору.

Стаття 3

Критерій участі в механізмі валютного курсу Європейської мо-

нетарної системи, зазначений в уступі третьому частини першої

статті 140 Договору про функціювання Європейського Союзу,

Протокол 13360

належить розуміти так, що держава-член дотримувалася допус-

тимих меж коливань, передбачених механізмом валютного курсу

Європейської монетарної системи, без суттєвої напруги протягом

щонайменше останніх двох років перед перевіркою. Зокрема, що

протягом того самого періоду ця держава-член за власною ініціа-

тивою не девальвувала двосторонній центральний курс своєї ва-

люти щодо євро.

Стаття 4

Критерій конвергенції відсоткових ставок, зазначений в уступі

четвертому частини першої статті 140 Договору про функціюван-

ня Європейського Союзу, належить розуміти так, що протягом

одного року перед перевіркою середня довгострокова номінальна

відсоткова ставка у державі-членові не більше ніж на 2 відсоткові

пункти перевищує відсоткові ставки у трьох державах-членах, що

мають найкращі показники цінової стабільності. Відсоткові ставки

належить вимірювати на підставі довгострокових державних облі-

гацій чи подібних цінних паперів з урахуванням відмінностей озна-

чень, прийнятих у державах-членах.

Стаття 5

Комісії належить надавати статистичні дані, потрібні для застосу-

вання цього Протоколу.

Стаття 6

Раді належить одностайно, на пропозицію Комісії та після консуль-

тації з Європейським Парламентом, ЄЦБ та Економіко-фінансо-

вим комітетом, ухвалити відповідні положення, що закладуть деталі

критеріїв конвергенції, зазначені у статті 140 Договору про функ-

ціювання Європейського Союзу, що заступлять цей Протокол.