Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Протокол про Статут Європейського інвестиційного банку 331

Стаття 12

(колишня стаття 14)

1. Комітетові у складі шістьох членів, що їх призначає Рада керів-

ників на підставі рівня їхньої компетентності, належить перевіряти

чи діяльність Банку відповідає найкращій банківській практиці, та

відповідати за перевірку рахунків Банку.

2. Комітетові, зазначеному в частині першій, належить щороку пе-

ревіряти правильність проведення операцій Банку та ведення його

книг. Задля цього йому належить перевірити чи операції Банку

були проведені згідно з формальностями та процедурами, закладе-

ними у цьому Статуті та внутрішньому регламенті.

3. Комітетові, зазначеному в частині першій, належить потверди-

ти, що фінансовий звіт, а також вся інша фінансова інформація,

що міститься в річних звітах, які складає Рада директорів, подають

правдиву та об’єктивну картину фінансової ситуації Банку щодо

його активів і пасивів, результатів його діяльності, а також руху

грошових коштів за звітний фінансовий рік.

4. У внутрішньому регламенті належить докладно визначити

кваліфікацію, яку належить мати членам Комітету, та закласти

умови та порядок діяльності Комітету.

Стаття 13

(колишня стаття 15)

Банкові належить взаємодіяти з кожною державою-членом через

орган влади, що його визначить ця держава. Під час здійснювання

фінансових операцій Банкові належить звертатися до національ-

ного центрального банку зацікавленої держави-члена чи до іншої

фінансової установи, що її визначить ця держава.

Стаття 14

(колишня стаття 16)

1. Банкові належить співпрацювати з усіма міжнародними органі-

заціями, що працюють у тій самій сфері, що й він.

2. Банкові слід намагатися встановити всі належні контакти в інте-

ресах співпраці з банковими та фінансовими установами в держа-

вах, у яких він здійснює свої операції.

Протокол 5332

Стаття 15

(колишня стаття 17)

На вимогу держави-члена чи Комісії, чи з власної ініціативи, Раді

керівників належить тлумачити чи доповнювати директиви, закла-

дені у статті 7 цього Статуту, згідно з тими самими положеннями,

що регулюють їх ухвалення.

Стаття 16

(колишня стаття 18)

1. У межах завдань, сформульованих у статті 309 Договору про

функціювання Європейського Союзу, Банкові належить надавати

фінансування, зокрема у формі позик та ґарантій, його членам, а

також приватним та публічним підприємствам для здійснення ін-

вестицій на територіях держав-членів тією мірою, якою кошти не-

можливо отримати з інших джерел на розумних умовах.

Однак за рішенням Ради керівників, що діє кваліфікованою біль-

шістю на пропозицію Ради директорів, Банк може надавати фі-

нансування на здійснення інвестицій, частково чи повністю, поза

територіями держав-членів.

2. Наскільки це можливо, позики належить давати лише за умови,

що залучено також інші джерела фінансування.

3. Надаючи позику підприємству чи суб’єктові, що не є держа-

вою-членом, Банкові належить надавати позику під ґарантії де-

ржави-члена, на території якої буде реалізовано інвестицію, під

інші достатні гарантії чи залежно від фінансової спроможності

боржника.

Крім того, згідно з принципами, що їх запровадила Рада керівни-

ків на підставі пункту b) частини третьої статті 7, та коли цього

вимагає здійснення проектів, передбачених у статті 309 Договору

про функціювання Європейського Союзу, Раді директорів, діючи

кваліфікованою більшістю, належить закласти умови та порядок

будь-якого фінансування, пов’язаного з особливим ризиком, а

отже такого, який слід вважати особливим різновидом діяльності.

4. Банк може ґарантувати позики приватних чи публічних підпри-

ємств чи інших суб’єктів на цілі здійснення проектів, передбачених

у статті 309 Договору про функціювання Європейського Союзу.

Протокол про Статут Європейського інвестиційного банку 333

5. В будь-який момент загальна сума позик та ґарантій, які надав

Банк, не може перевищувати 250 % його підписного капіталу, ре-

зервів, нерозподілених асигнувань та перевищення прибутків над

збитками на рахунку. Таку загальну суму належить зменшити на

суму, що дорівнює сумі частки (сплаченої чи не сплаченої), на яку

підписався Банк.

В будь-який момент сума сплаченої частки Банку не може пере-

вищувати загальної суми сплаченої частки підписного капіталу,

резервів, нерозподілених асигнувань, перевищення прибутків над

збитками на рахунку.

Як виняток, особлива діяльність Банку, рішення щодо якої ухва-

люють Рада керівників та Рада директорів згідно з частиною тре-

тьою, матиме спеціально виділений резерв.

6. Банкові належить захищати себе від обмінного ризику, долуча-

ючи до угод про позики та ґарантії застереження, які він вважає за

доцільне.

Стаття 17

(колишня стаття 19)

1. Відсоткові ставки по позиках, що їх надає Банк, а також комісій-

ні та інші сплати належить достосовувати до умов, що переважа-

ють на ринку капіталу і розраховувати таким чином, щоб прибу-

ток, отриманий з тих відсотків та комісійних, давав Банкові змогу

виконувати його зобов’язання, покривати його витрати та ризики і

накопичувати резервний фонд, як передбачено у статті 22.

2. Банкові не слід надавати знижку по відсоткових ставках. Якщо

зменшення відсоткової ставки видається доцільним з огляду на ха-

рактер фінансової інвестиції, зацікавлена держава-член чи якась

інша інституція можуть допомогти сплатити відсотки тією мірою,

якою це сумісно зі статтею 107 Договору про функціювання

Європейського Союзу.

Стаття 18

(колишня стаття 20)

У своїх фінансових операціях Банкові належить дотримуватися та-

ких принципів:

Протокол 5334

1. Банкові належить забезпечити якнайраціональніше викорис-

тання коштів в інтересах Союзу.

Банк може надавати позики чи ґарантії лише:

a) якщо, у разі інвестицій, що їх здійснюють підприємства ви-

робничого сектору, сплату відсотків та амортизацію покри-

ває виробничий прибуток, чи у разі інших інвестицій – через

зобов’язання, що їх приймає на себе держава, в якій здійснюва-

но інвестицію, або у якийсь інший спосіб; та

b) якщо здійснення інвестиції сприяє зростанню економічної про-

дуктивності взагалі та допомагає запровадженню внутрішнього

ринку.

2. Банкові не слід набувати часток у підприємстві чи перебирати

будь-яку відповідальність за керування підприємством, крім ви-

падків, коли цього потребує захист прав Банку на ґарантоване по-

вернення коштів, що їх він позичив.

Однак, згідно з принципами, які визначає Рада керівників на під-

ставі пункту b) частини третьої статті 7 та коли цього вимагає

здійснення операцій, передбачених у статті 309 Договору про фун-

кціювання Європейського Союзу, Раді директорів, діючи кваліфі-

кованою більшістю, належить закласти умови та порядок участі у

капіталі комерційного підприємства, зазвичай як додаток до пози-

ки чи ґарантії, наскільки це потрібно для фінансування інвестиції

чи програми.

3. Банк може уступати свої права вимоги на ринку капіталу та з

цією метою вимагати від своїх боржників випускати облігації чи

інші цінні папери.

4. Банкові та державам-членам не вільно обумовлювати витрачан-

ня коштів, позичених у Банку, межами визначеної держави-члена.

5. Банк може обумовити надання позик проведенням міжнародно-

го тендеру.

6. Банкові не слід фінансувати, цілком чи частково, будь-яку ін-

вестицію, проти якої заперечує держава-член, на території якої

інвестицію плановано здійснити.

7. Окрім надання позик, Банк може надавати послуги з технічної

підтримки згідно з умовами та порядком, які діючи кваліфікова-

Протокол про Статут Європейського інвестиційного банку 335

ною більшістю заклала Рада керівників, та відповідно до цього

Статуту.

Стаття 19

(колишня стаття 21)

1. Будь-яке підприємство чи публічний або приватний суб’єкт

може звернутися безпосередньо до Банку по фінансування. Заяви

до Банку можуть бути також подані через Комісію чи через держа-

ву-члена, на території якої плановано здійснити інвестицію.

2. Заяви, подані через Комісію, належить передати для надання

висновку до держави-члена, на території якої плановано здійснити

інвестицію. Заяви, подані через державу-члена, належить переда-

ти для надання висновку до Комісії. Заяви, які підприємство подає

безпосередньо, належить передати для надання висновку і до заці-

кавленої держави-члена і до Комісії.

Зацікавленій державі-членові та Комісії належить надати виснов-

ки протягом двох місяців. За браком відповіді протягом цього пе-

ріоду Банк може вважати, що розглядувана інвестиція не викликає

заперечень.

3. Раді директорів належить ухвалювати рішення щодо заяв на фі-

нансування, за поданням Керівного комітету.

4. Керівному комітетові належить перевірити, чи відповідають

подані заяви на фінансування положенням цього Статуту, зокре-

ма його статтям 16 та 18. Якщо Керівний комітет висловиться за

надання фінансування, йому належить подати Раді директорів від-

повідні пропозиції; Керівний комітет може обумовити свій схваль-

ний висновок виконанням вимог, які він вважає суттєвими. Якщо

Керівний комітет висловиться проти надання фінансування, йому

належить подати відповідні документи разом зі своїми висновками

Раді директорів.

5. Якщо висновок Керівного комітету є негативним, Рада дирек-

торів може надати фінансування, тільки якщо його рішення є

одностайним.

6. Якщо висновок Комісії є негативним, Рада директорів може нада-

ти фінансування, тільки якщо його рішення є одностайним; дирек-

торові за квотою Комісії належить утримуватися від голосування.

Протокол 5336

7. Якщо висновки і Керівного комітету і Комісії є негативним,

Правлінню не вільно надавати фінансування.

8. У разі якщо задля захисту прав та інтересів Банку фінансування

схваленої інвестиції слід реструктурувати, Керівному комітетові

належить невідкладно вжити надзвичайних заходів, які він вважає

за потрібні, за умови негайного інформування Ради директорів.

Стаття 20

(колишня стаття 22)

1. Банкові належить позичати на ринках капіталу кошти, потрібні,

щоб виконувати його завдання.

2. Банк може позичати на ринках капіталу держав-членів згідно з

правовими положеннями застосовними до тих ринків.

Компетентні органи держави-члена, щодо якої чинний відступ у

значенні частини першої статті 139 Договору про функціювання

Європейського Союзу, можуть виступити проти надання позик,

лише якщо є підстави побоюватися суттєвого розладу на ринку ка-

піталу цієї держави.

Стаття 21

(колишня стаття 23)

1. Банк може використовувати будь-які наявні кошти, яких він не

потребує негайно на виконання своїх зобов’язань, таким чином:

а) інвестувати на валютних ринках;

b) з урахуванням положень частини другої статті 18, купувати та

продавати цінні папери;

c) здійснювати будь-які інші фінансові операції, пов’язані з його

цілями.

2. Без порушення положень статті 23, в перебігу керування своїми

інвестиціями Банкові не слід вдаватися до валютних арбітражів,

яких він не потребує безпосередньо для здійснення позикових опе-

рацій чи виконання зобов’язань, що постають з позик чи ґарантій,

які він надав.

3. У сферах, які охоплює ця стаття, Банкові належить діяти у згоді

з компетентними органами чи національним центральним банком

зацікавленої держави-члена.

Протокол про Статут Європейського інвестиційного банку 337

Стаття 22

(колишня стаття 24)

1. Поступово належить створити резервний фонд обсягом до

10 % підписного капіталу. Якщо це виправдано з огляду на стан

зобов’язань Банку, Рада директорів може вирішити створити до-

даткові резерви. Доти, доки резервний фонд буде сформовано пов-

ністю, до нього належить перераховувати:

а) відсотки, отримані з позик, що надає Банк із сум, що їх сплачу-

ють держави-члени на підставі статті 5;

b) відсотки, отримані з позик, що надає Банк із коштів, отриманих

з повернення позик, зазначених в пункті а);

тією мірою, якою ці прибутки не є потрібними для виконання

зобов’язань Банку та покриття його витрат.

2. Ресурси резервного фонду належить інвестувати так, щоб їх

можна було будь-коли використати на цілі фонду.

Стаття 23

(колишня стаття 25)

1. Банк має право будь-коли переводити свої активи у валюту де-

ржави-члена, валютою якої є не євро, щоб здійснювати фінансові

операції, що відповідають завданню, зазначеному в статті 309

Договору про функціювання Європейського Союзу, з урахуванням

положень статті 21 цього Статуту. Банкові належить, наскільки це

можливо, уникати таких трансферів, якщо він має грошові кошти

чи ліквідні активи у потрібній валюті.

2. Банкові не вільно конвертувати свої активи у валюті держави-

члена, валютою якої є не євро, у валюту третьої країни без згоди

зацікавленої держави-члена.

3. Банк може вільно розпоряджатися частиною свого капіталу,

який сплачено у будь-якій валюті, що її позичено на ринках поза

межами Союзу.

4. Держави-члени зобов’язуються уможливити боржникам Банку

отримання валюти, потрібної, щоб повернути позички та сплатити

відсотки за ними чи комісію за ґарантії, які Банк надав на інвести-

ції, що їх здійснюють на їхній території.

Протокол 5338

Стаття 24

(колишня стаття 26)

Якщо держава-член не виконує членські зобов’язання, що поста-

ють з цього Статуту, зокрема зобов’язання сплачувати свою час-

тку підписного капіталу чи обслуговувати свої запозичення, Рада

керівників, діючи кваліфікованою більшістю, може своїм рішен-

ням зупинити надавання позик чи ґарантій цій державі-членові чи

її громадянам.

Це рішення не звільняє державу-члена чи її громадян від їхніх

зобов’язань перед Банком.

Стаття 25

(колишня стаття 27)

1. Якщо Рада керівників вирішила зупинити операції Банку, нале-

жить негайно припинити всю діяльність Банку, крім дій, потрібних,

щоб забезпечити належну реалізацію, захист та збереження його

активів та врегулювання його зобов’язань.

2. У разі ліквідації Раді керівників належить призначити ліквіда-

торів та дати їм інструкції щодо проведення ліквідації. Раді керів-

ників належить гарантувати захист прав персоналу.

Стаття 26

(колишня стаття 28)

1. У кожній державі-члені Банкові належить користуватися най-

ширшою право- та дієздатністю, що їх надає законодавство цієї де-

ржави юридичним особам; він може, зокрема, набувати чи відчу-

жувати рухоме та нерухоме майно та розпоряджатися ним, а також

бути стороною в судовому процесі.

2. Власність Банку не підлягає жодній формі реквізиції чи

екс пропріації.

Стаття 27

(колишня стаття 29)

Спори між Банком, з одного боку, та його кредиторами, боржни-

ками чи будь-якою іншою особою, з іншого боку, належить вирі-

шувати компетентним національним судам, крім випадків, коли

юрисдикцію надано Судові Європейського Союзу. В угодах Банк

може передбачати арбітражну процедуру.

Протокол про Статут Європейського інвестиційного банку 339

Банкові належить мати в кожній державі-членові офіційну адресу

для доставки кореспонденції. Проте він може у будь-якому конт-

ракті вказати іншу адресу для доставки кореспонденції.

Майно та активи Банку не підлягають арештові чи конфіскації у

виконавчому порядку, хіба що за рішенням суду.

Стаття 28

(колишня стаття 30)

1. Рада керівників може одностайно вирішити заснувати дочірні

компанії чи інші суб’єкти, що матимуть правосуб’єктність та фі-

нансову автономію.

2. Раді керівників належить одностайно затверджувати статути

суб’єктів, зазначених у частині першій. У цих статутах належить

визначати, зокрема, цілі, структуру, капітал, членство, осідок, фі-

нансові ресурси, засоби інтервенції, порядок аудиту та стосунки

між суб’єктами та Банком.

3. Банк має право брати участь у керуванні тими суб’єктами та ро-

бити внески до їхнього підписного капіталу в межах суми, яку на-

лежить одностайно визначити Раді керівників.

4. Протокол про привілеї та імунітети Європейського Союзу нале-

жить застосовувати до суб’єктів, зазначених в частині першій, тією

мірою, якою вони підлягають праву Союзу, до членів їхніх органів

під час виконання їхніх службових обов’язків, а також до персона-

лу на тих самих умовах, що застосовні до Банку.

Дивіденди, прибуток з капіталу чи інші прибутки, що отримують

від тих суб’єктів члени, інші ніж Європейський Союз та Банк, під-

лягають фіскальним положенням відповідного законодавства.

5. Суд Європейського Союзу, у встановлених нижче межах, має

юрисдикцію щодо спорів стосовно заходів, які ухвалюють органи

суб’єктів, що підлягають праву Союзу. Ініціювати провадження

проти таких заходів може будь-який член такого суб’єкта як такий

чи держава-член на умовах, закладених у статті 263 Договору про

функціювання Європейського Союзу.

6. Рада керівників може одностайно вирішити дозволити персо-

налу суб’єктів, що підлягають праву Союзу, доступ до спільних з

Банком схем, згідно з відповідними внутрішніми процедурами.

Протокол 6340

Протокол (№ 6)

про визначення осідків інституцій та

деяких органів, служб, аґенцій та відділів

Європейського Cоюзу

ПРЕДСТАВНИКИ УРЯДІВ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ,

З ОГЛЯДУ на статтю 341 Договору про функціювання Європей сь-

кого Союзу та статтю 189 Договору про заснування Європейської

спільноти з атомної енергії,

ПАМ’ЯТАЮЧИ ТА ПОТВЕРДЖУЮЧИ рішення від 8 квітня

1965 року та без порушення рішень стосовно осідку майбутніх ін-

ституцій, органів, служб, аґенцій та відділів,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз,

Договору про функціювання Європейського Союзу та Договору

про заснування Європейської спільноти з атомної енергії нале-

жить додати такі положення:

Єдина стаття

a) Місцем осідку Європейського Парламенту є Страсбург, де на-

лежить провадити 12 засідань його щомісячних пленарних сесій,

зокрема бюджетну сесію. Періоди додаткових пленарних сесій

належить провадити в Брюсселі. Комітетам Європейського

Парламенту належить провадити засідання в Брюсселі.

Генеральному секретаріатові Європейського Парламенту та

його відділам належить залишатися в Люксембурзі.

b) Осідком Ради є Брюссель. Протягом квітня, червня та жовтня

Раді належить провадити засідання в Люксембурзі.

c) Осідком Комісії є Брюссель. Відділи, що їх перелічено у статтях

7, 8 та 9 рішення від 8 квітня 1965 року, належить створити у

Люксембурзі.

d) Осідком Суду Європейського Союзу є Люксембург.

e) Осідком Рахункової палати є Люксембург.

f) Осідком Економіко-соціального комітету є Брюссель.

g) Осідком Комітету регіонів є Брюссель.