Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Протокол про Статут Суду Європейського Союзу 271

Якщо проти судді, якого позбавлено імунітету, порушено кримі-

нальну справу, у будь-якій державі-членові таку справу належить

розглядати лише в суді, що має компетенцію судити осіб найвищо-

го національного суддівського корпусу.

Статті від 11 до 14 та стаття 17 Протоколу про привілеї та імуні-

тети Європейського Союзу застосовні до суддів, генеральних ад-

вокатів, секретаря, доповідачів-помічників Суду Європейського

Союзу, без порушення положень про імунітет від судового пере-

слідування, окреслених у попередніх частинах.

Стаття 4

Суддям не вільно обіймати будь-яких політичних чи адміністратив-

них посад.

Їм не вільно займатися будь-якою, оплачуваною чи неоплачуваною

професійною діяльністю, хіба що Рада простою більшістю голосів,

як виняток, надасть такий дозвіл.

Вступаючи на посаду, вони урочисто зобов’язуються під час ви-

конання та після закінчення строку своїх повноважень шанувати

обов’язки, що випливають із посади, зокрема обов’язок поводити-

ся чесно та розважливо щодо згоди на деякі призначення чи при-

вілеї після закінчення строку своїх повноважень.

Будь-який сумнів щодо цього належить розв’язувати Суду. Якщо

рішення стосується члена Загального суду чи спеціалізовано-

го суду, Суд ухвалює рішення після консультації із зацікавленим

судом.

Стаття 5

Крім звичайної заміни чи смерті, виконання обов’язків судді при-

пиняються, коли він подає у відставку.

Якщо суддя подає у відставку, йому належить адресувати заяву про

відставку Голові Суду, який передає її Голові Ради. В момент такого

сповіщення відкривається вакансія на посаду судді.

За винятком випадків застосування статті 6, судді належить про-

довжувати виконувати свої обов’язки доти, доки їх перебере його

наступник.

Протокол 3272

Стаття 6

Суддя може бути звільнений з посади чи позбавлений права на

пенсію чи інших аналогічних привілеїв, лише якщо він, на одно-

стайну думку суддів та генеральних адвокатів Суду, вже не задо-

вольняє вимоги чи не виконує обов’язків, що випливають з його

посади. Зацікавленому судді не належить брати участь у розгляді

цього питання. Якщо зацікавлена особа є членом Загального суду

чи спеціалізованого суду, Суд ухвалює рішення після консультації

із зацікавленим судом.

Секретареві суду належить передати рішення Суду Голові Європей-

ського Парламенту та Голові Комісії та сповістити про нього Голову

Ради.

Якщо прийнято рішення звільнити суддю з посади, після сповіщен-

ня про це Голови Ради відкривається вакансія на посаду судді.

Стаття 7

Суддю, що заступає члена Суду, строк повноважень якого не

скінчився, належить призначати на решту строку повноважень

попередника.

Стаття 8

Положення статей від 2 до 7 належить застосовувати до генераль-

них адвокатів.

Розділ ІІ

Організація суду

Стаття 9

Під час часткової заміни суддів, що відбувається щотри роки, на-

лежить почергово замінювати чотирнадцять та тринадцять суддів.

Під час часткової заміни генеральних адвокатів, що відбувається

щотри роки, належить щоразу замінювати чотирьох генеральних

адвокатів.

Протокол про Статут Суду Європейського Союзу 273

Стаття 10

Секретареві належить скласти присягу перед Судом про те, що він

виконуватиме свої обов’язки неупереджено й сумлінно та зберіга-

тиме таємницю розгляду справ у Суді.

Стаття 11

Судові належить подбати про заміну секретаря у випадках, коли

він не може брати участі в засіданні Суду.

Стаття 12

За Судом слід закріпити посадовців та інших службовців, аби

уможливити його функціювання. Їм належить бути підзвітними

секретареві, який підлягає Голові.

Стаття 13

На вимогу Суду, Європейський Парламент та Рада, діючи згід-

но зі звичайною законодавчою процедурою, можуть передбачити

призначання доповідачів-помічників та закласти правила, що виз-

начають їхні службові обов’язки. Від доповідачів-помічників, на

умовах, закладених у внутрішньому регламенті, можна вимагати,

щоби вони брали участь у попередньому слідстві в справах, які

розглядає Суд, та співпрацювали з суддею-доповідачем.

Доповідачів-помічників належить добирати з осіб, чия незалеж-

ність поза сумнівом та що мають належну юридичну кваліфікацію;

їх призначає Рада простою більшістю голосів. Їм належить склас-

ти перед Судом присягу, що вони виконуватимуть свої обов’язки

неупереджено та сумлінно та зберігатимуть таємницю розгляду

справ у Суді.

Стаття 14

Судді, генеральні адвокати та секретарі зобов’язані мешкали там,

де перебуває Суд.

Стаття 15

Суд працює на постійній основі. Тривалість судових канікул Суд

визначає з огляду на потреби його діяльності.

Протокол 3274

Стаття 16

Суд формує палати, до складу яких входять три та п’ять суддів.

Суддям належить обирати голів палат з-поміж їхніх членів. Голів

палат, до складу яких входять п’ять суддів, належить обирати на

три роки. Їх можна переобрати один раз.

До складу Великої палати входить одинадцять суддів. Її очолює

Голова Суду. Голови палат, до складу яких входять п’ять суддів, та

інші судді, яких призначено згідно з умовами, закладеними у внут-

рішньому регламенті, також становлять частину Великої палати.

Судові належить засідати у складі Великої палати, коли цього ви-

магає держава-член чи інституція Союзу, що є стороною у справі.

Судові належить засідати у повному складі, коли справи поруше-

но на підставі частини другої статті 228, частини другої статті 245,

статті 247 чи частини шостої статті 286 Договору про функціюван-

ня Європейського Союзу.

Крім того, коли Суд вважає, що розглядувана справа є винятково

важливою, Суд може, заслухавши генерального адвоката, виріши-

ти передати справу на розгляд Суду, що засідає у повному складі.

Стаття 17

Рішення Суду є чинними лише тоді, коли у розгляді справи бере

участь непарне число його членів.

Рішення палат, до складу яких входять три чи п’ять суддів, є чинни-

ми лише тоді, коли їх ухвалюють щонайменше три судді.

Рішення Великої палати є чинними лише тоді, коли у засіданні бе-

руть участь дев’ять суддів.

Рішення Суду у повному складі є чинними лише тоді, коли у засі-

данні беруть участь п’ятнадцять суддів.

У разі коли один із суддів палати не може брати участь у засіданні,

можна залучити суддю іншої палати, щоб провести засідання згід-

но з умовами, закладеними у внутрішньому регламенті.

Стаття 18

Судді чи генеральному адвокатові не вільно брати участь у справі,

в якій він попередньо брав участь як представник чи радник, чи

Протокол про Статут Суду Європейського Союзу 275

діяв в інтересах однієї зі сторін, чи щодо якої його запрошували

висловитися як члена суду, чи як члена слідчої комісії, чи в будь-

якому іншому статусі.

Якщо, через якусь особливу причину, будь-який суддя чи генераль-

ний адвокат вважає, що йому не слід брати участь в ухвалюванні

рішення чи досліджуванні конкретної справи, йому належить про-

інформувати про це Голову. Якщо, через якусь особливу причину,

Голова вважає, що будь-якому судді чи генеральному адвокатові не

слід брати участь у судовому засіданні чи робити висновок у конк-

ретній справі, йому належить відповідно сповістити його.

Будь-яку перешкоду, що постає у зв’язку з застосуванням цієї стат-

ті, належить врегулювати рішенням Суду.

Сторона не може клопотати про зміну у складі Суду чи однієї з його

палат на підставі громадянства судді чи браку в Суді чи в одній з

його палат судді такого самого громадянства, що й ця сторона.

Розділ ІІІ

Судове провадження

Стаття 19

Держав-членів та інституції Союзу в Суді представляють пред-

ставники, що їх призначають для ведення кожної справи; пред-

ставникові можуть допомагати радник чи адвокат.

Держави, що не є державами-членами, але є учасницями Угоди про

Європейський економічний простір, а також членами Наглядового

органу ЄАВТ, зазначеного у тій Угоді, належить представляти в

Суді таким самим чином.

Інші сторони належить представляти адвокатам.

Лише адвокати, що мають право практикувати в суді держави-чле-

на чи іншої держави, що є членом Угоди про Європейський еконо-

мічний простір, можуть представляти інтереси сторони в Суді чи

надавати їй допомогу.

Таким представникам, радникам та адвокатам, коли вони виступа-

ють у Суді, належать права та імунітети, потрібні, щоб незалежно

Протокол 3276

виконувати свої обов’язки згідно з умовами, закладеними у внут-

рішньому регламенті.

Стосовно таких радників та адвокатів, що ведуть справи у Суді, ос-

танній має такі самі повноваження, які зазвичай мають суди, на

умовах, закладених у внутрішньому регламенті.

Викладачам вищих навчальних закладів, що є громадянами держа-

ви-члена, чиє законодавство надає їм право практикувати в суді,

належить мати такі самі права, які надано адвокатам згідно з цією

статтею.

Стаття 20

Провадження у Суді складаються з двох частин: письмової та

усної.

Письмове провадження складається з повідомлення сторін та ін-

ституцій Союзу, чиї рішення є предметом спору, заяв, меморан-

думів, аргументів захисту та коментарів, а також відповідей, якщо

такі є, разом з усіма супровідними документами чи їх засвідченими

копіями.

Повідомлення належить робити секретареві у порядку та протягом

строку, закладених у внутрішньому регламенті.

Усне провадження складається з виголошення доповіді судді-до-

повідача, заслуховування у Суді представників, радників та адво-

катів та подань генерального адвоката, а також заслуховування

свідків та експертів, якщо такі є.

Якщо Суд вважає, що справа не порушує нових питань права, він

може, заслухавши генерального адвоката, вирішити, що рішення у

справі належить прийняти без висновку генерального адвоката.

Стаття 21

Порушувати справу в Суді належить через письмову заяву, адре-

совану секретареві. Заява повинна містити ім’я заявника, адресу

місця постійного перебування та відомості про особу, що її підпи-

сала, назву сторони чи сторін, проти яких подано позов, предмет

спору, позовні вимоги та короткий виклад правових підстав, на

яких ґрунтується заява.

Протокол про Статут Суду Європейського Союзу 277

До заяви належить додати, якщо це доречно, акт, що його скасу-

вання домагається заявник, або, за обставин, зазначених у статті

265 Договору про функціювання Європейського Союзу, докумен-

тальні докази дати, коли від інституції, згідно з тією статтею, ви-

магали діяти. Якщо ці документи не подано із заявою, секретареві

належить запропонувати зацікавленій стороні надати їх протягом

розумного строку, у такому разі зацікавлена сторона не втрачає

своїх прав, навіть якщо такі документи подано після спливу строку

позовної давності.

Стаття 22

Справу, що підпадає під дію статті 18 Договору про Євратом, нале-

жить порушувати в Суді через апеляцію, адресовану секретареві.

Апеляція повинна містити ім’я та адресу місця постійного перебу-

вання заявника, відомості про особу, що її підписала, посилання на

рішення, проти якого подано апеляцію, імена відповідачів, пред-

мет спору, апеляційні вимоги та стислий виклад підстав, на яких

ґрунтується апеляція.

До апеляції належить додати засвідчену копію оскаржуваного рі-

шення Арбітражного комітету.

Якщо Суд відхиляє апеляцію, рішення Арбітражного комітету є

остаточним.

Якщо Суд скасовує рішення Арбітражного комітету, останній,

якщо це доцільно, може розглянути справу повторно за ініціати-

вою однієї зі сторін. Арбітражному комітетові належить діяти згід-

но з будь-якими рішеннями Суду з питань права.

Стаття 23

У справах, що підпадають під дію статті 267 Договору про функ-

ціювання Європейського Союзу, судові держави-члена, що своїм

рішенням зупиняє розгляд справи й передає справу до Суду, нале-

жить сповістити про це рішення Суд. Тоді секретареві Суду нале-

жить сповістити про рішення сторони, держави-члени та Комісію,

а також інституцію, орган, службу чи аґенцію Союзу, що ухвалила

акт, чинність чи тлумачення якого є предметом спору.

Протягом двох місяців від дати цього сповіщення, сторони, держа-

ви-члени, Комісія та, в разі потреби, інституція, орган, служба чи

Протокол 3278

аґенція Союзу, що ухвалила акт, чинність чи тлумачення якого є

предметом спору, мають право подати до Суду меморандуми чи

письмові зауваги.

Крім того, у справах, що підпадають під дію статті 267 Договору

про функціювання Європейського Союзу, секретареві Суду нале-

жить сповістити про рішення національного суду держави, що є

сторонами Угоди про Європейський економічний простір, але не

є державами-членами, а також Наглядовий орган ЄАВТ, зазна-

чений в тій Угоді, які мають право протягом двох місяців від дати

сповіщення подати до Суду меморандуми чи письмові зауваги,

якщо заторкнуто одну зі сфер застосування тієї Угоди.

Якщо угода стосовно особливого питання, яку Рада уклала з однією

чи більше третіми державами, передбачає, що ці держави мають

право подавати до Суду меморандуми чи письмові зауваги у разі,

якщо суд держави-члена звернувся до Суду по попередній висно-

вок з питання, що підпадає під сферу дії угоди, про таке рішення

національного суду також належить сповістити зацікавлені треті

держави. Протягом двох місяців від дати сповіщення такі держави

можуть подати до Суду меморандуми чи письмові зауваги.

Стаття 23а

Внутрішній регламент може передбачати спрощену чи прискорену

процедуру, а для звернень по попередній висновок, що стосуються

простору свободи, безпеки та правосуддя – термінову процедуру.

Ці процедури можуть передбачати щодо подання меморандумів та

письмових зауваг строк стисліший, ніж передбачений у статті 23,

а також, як відступ від абзацу четвертого статті 20, що рішення у

справі можна винести без висновку генерального адвоката.

Крім того, термінова процедура може передбачати обмеження

кількості сторін та інших зацікавлених осіб, зазначених у статті 23,

що мають право подавати меморандуми чи письмові зауваги, а та-

кож – у надзвичайно термінових випадках – можливість оминути

письмову частину провадження.

Статтю додано на підставі Рішення 2008/79/ЕС, Євроатом (ОВ L 24,

29.1.2008, c. 42).

Протокол про Статут Суду Європейського Союзу 279

Стаття 24

Суд може зажадати від сторін надати всі документи та інформацію,

які Суд вважає потрібними. Про будь-яку відмову належить склас-

ти формальний акт.

Суд може також зажадати від держав-членів та інституцій, органів,

служб та аґенцій, що не є сторонами у справі, надати всю інформа-

цію, яку Суд вважає потрібною для розгляду справи.

Стаття 25

Суд може будь-коли доручити будь-якій особі, установі, органові,

комітетові чи іншій організації, за його вибором, подати експерт-

ний висновок.

Стаття 26

Свідків можна заслуховувати на умовах, закладених у внутрішньо-

му регламенті.

Стаття 27

Стосовно свідків, що не з’явилися на судове засідання, Суд має

такі самі повноваження, які зазвичай мають суди, та може на-

кладати грошові санкції на умовах, закладених в внутрішньому

регламенті.

Стаття 28

Свідків та експертів можна заслуховувати під присягою у формі,

закладеній у внутрішньому регламенті, чи у спосіб, закладений у

праві держави, громадянином якої є свідок чи експерт.

Стаття 29

Суд може наказати, щоб свідка чи експерта заслухав суд за місцем

його постійного перебування.

Наказ належить надіслати до виконання компетентному судовому

органові згідно з умовами, закладеними у внутрішньому регламен-

ті. Документи, складені на виконання судового доручення, нале-

жить повернути до Суду на тих самих умовах.

Протокол 3280

В разі потреби Судові належить сплатити витрати, що не переш-

коджає йому покласти їх, коли це доречно, на сторони.

Стаття 30

Державі-членові належить трактувати будь-яке порушення прися-

ги з боку свідка чи експерта так, ніби таке правопорушення скоєно

в одному з її судів, що уповноважений розглядати цивільні справи.

На вимогу Суду зацікавленій державі-членові належить притяг-

ти правопорушника до відповідальності у своєму компетентному

суді.

Стаття 31

Слухання в Суді належить провадити відкрито, хіба що Суд, з

власної ініціативи чи за клопотанням сторін, з поважних причин

вирішить інакше.

Стаття 32

Під час слухань Суд може ставити питання експертам, свідкам та

сторонам. Проте останні можуть звертатися до Суду лише через

своїх представників.

Стаття 33

Належить вести протокол кожного засідання; його слід підписува-

ти Голові та секретареві.

Стаття 34

Перелік справ до розгляду належить встановлювати Голові.

Стаття 35

Обговорення справ у Суді не підлягає розголошенню.

Стаття 36

У рішеннях належить наводити підстави їхнього ухвалення. Вони

повинні містити імена суддів, що брали участь в обговоренні.