Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Протокол про роль національних парламентів у ЄС 261

Протокол (№ 1)

про роль національних парламентів у

Європейському Союзі

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ПАМ’ЯТАЮЧИ, що спосіб, у який національні парламенти здій-

снюють контроль над своїми урядами стосовно діяльності Союзу,

є справою конституційної організації та практики, властивої для

кожної держави-члена,

ПРАГНУЧИ заохотити більше залучення національних парла-

ментів до діяльності Європейського Союзу та збільшити їхні мож-

ливості висловлювати свої погляди щодо проектів законодавчих

актів Європейського Союзу, а також з інших питань, що можуть

становити предмет їхнього особливого інтересу,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз,

Договору про функціювання Європейського Союзу та до Договору

про заснування Європейської спільноти з атомної енергії належить

додати такі положення:

Розділ І

Інформація для національних парламентів

Стаття 1

Комісії належить пересилати безпосередньо національним парла-

ментам її консультаційні документи (зелені й білі книги та пові-

домлення) після їхнього оприлюднення. Комісії також належить

пересилати національним парламентам річну програму законот-

ворчості та будь-які інші інструменти законодавчого планування

чи політичної стратегії одночасно з їх наданням Європейському

Парламентові та Раді.

Стаття 2

Проекти законодавчих актів, що їх надіслано Європейському

Парламентові та Раді, належить також пересилати національним

парламентам.

Протокол 1262

На цілі цього Протоколу «проекти законодавчих актів» належить

розуміти як пропозиції Комісії, ініціативи групи держав-членів,

ініціативи Європейського Парламенту, вимоги Суду, рекоменда-

ції Європейського Центрального Банку та вимоги Європейського

інвестиційного банку, що мають за мету ухвалення законодавчого

акта.

Комісії належить пересилати безпосередньо національним парла-

ментам проекти законодавчих актів, які вона ініціювала, одночас-

но з їх наданням Європейському Парламентові та Раді.

Європейському Парламентові належить пересилати безпосеред-

ньо національним парламентам проекти законодавчих актів, які

він ініціював.

Раді належить пересилати національним парламентам проек-

ти законодавчих актів, які ініціювали група держав-членів, Суд,

Європейський Центральний Банк чи Європейський інвестиційний

банк.

Стаття 3

Національні парламенти можуть надсилати головам Європейського

Парламенту, Ради та Комісії обґрунтований висновок щодо того,

чи відповідає проект законодавчого акта принципу субсидіарності,

згідно з процедурою, закладеною у Протоколі про застосування

принципів субсидіарності та пропорційності.

Якщо проект законодавчого акта ініціює група держав-членів,

Голові Ради належить переслати обґрунтований висновок чи вис-

новки урядам цих держав-членів.

Якщо проект законодавчого акта ініціює Суд, Європейський

Центральний Банк чи Європейський інвестиційний банк, Голові

Ради належить переслати обґрунтований висновок чи висновки

цій інституції або органові.

Стаття 4

Строк між наданням національним парламентам проекту законо-

давчого акта офіційними мовами Союзу та датою його внесення до

попереднього порядку денного засідань Ради для ухвалення рішен-

ня щодо нього в рамках законодавчої процедури повинен станови-

ти вісім тижнів. У нагальних випадках можливі винятки, причини

яких слід викласти в акті чи позиції Ради. За винятком нагальних

Протокол про роль національних парламентів у ЄС 263

випадків, що належним чином обґрунтовані, протягом цих вось-

ми тижнів не слід досягати порозуміння щодо проекту законодав-

чого акта. За винятком нагальних випадків, що належним чином

обґрунтовані, строк між внесенням проекту законодавчого акта до

попереднього порядку денного засідань Ради та ухваленням пози-

ції повинен становити десять днів.

Стаття 5

Порядки денні та результати засідань Ради, зокрема протоколи за-

сідань, на яких Рада розглядає проекти законодавчих актів, нале-

жить пересилати безпосередньо національним парламентам одно-

часно з їх наданням урядам держав-членів.

Стаття 6

Якщо Європейська Рада має намір вдатися до абзацу першого

чи другого частини сьомої статті 48 Договору про Європейський

Союз, національні парламенти належить поінформувати про цю

ініціативу Європейської Ради щонайменше за шість місяців до ух-

валення будь-якого рішення.

Стаття 7

Рахунковій палаті належить пересилати свій річний звіт націо-

нальним парламентам в інформаційних цілях, одночасно з його на-

данням Європейському Парламентові та Раді.

Стаття 8

Якщо національна парламентська система не є однопалатною,

статті від 1 до 7 належить застосовувати до палат, що складають

національний парламент.

Розділ ІІ

Міжпарламентська співпраця

Стаття 9

Європейському Парламентові та національним парламентам нале-

жить разом визначати спосіб організації та просування ефективної

та регулярної міжпарламентської співпраці в межах Союзу.

Протокол 1264

Стаття 10

Конференція парламентських комітетів у справах Союзу, може

вносити на розгляд Європейського Парламенту, Ради та Комісії

будь-які питання, які вона вважає за доцільне. Крім того, цій кон-

ференції належить сприяти обмінові інформацією та найкращими

практиками між національними парламентами та Європейським

Парламентом, зокрема між їхніми спеціальними комітетами. Вона

може також організовувати міжпарламентські конференції на ок-

ремі теми, зокрема, щоб обговорити питання спільної зовнішньої

та безпекової політики, включаючи спільну безпекову та оборон-

ну політику. Пропозиції конференції не зобов’язують національні

парламенти та не визначають наперед їхні позиції.

Протокол про застосування принципів субсидіарності... 265

Протокол (№ 2)

про застосування принципів субсидіарності

та пропорційності

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ПРАГНУЧИ забезпечити прийняття рішень якомога ближче до

громадян Союзу,

СПОВНЕНІ РІШУЧОСТІ запровадити умови застосування при-

нципів субсидіарності та пропорційності, закладених у статті 5

Договору про Європейський Союз, та запровадити систему конт-

ролю за застосуванням цих принципів,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз та до

Договору про функціювання Європейського Союзу належить до-

дати такі положення:

Стаття 1

Кожній інституції належить забезпечити незмінне шанування при-

нципів субсидіарності та пропорційності, закладених у статті 5

Договору про Європейський Союз.

Стаття 2

Перед тим, як пропонувати законодавчі акти, Комісії належить

провести широкі консультації. Ці консультації, коли це доцільно,

мають враховувати регіональний та місцевий вимір планованих

дій. В особливо нагальних випадках Комісії не слід провадити такі

консультації. Їй належить навести причини такого рішення у своїй

пропозиції.

Стаття 3

На цілі цього Протоколу «проекти законодавчих актів» належить

розуміти як пропозиції Комісії, ініціативи групи держав-членів,

ініціативи Європейського Парламенту, вимоги Суду, рекоменда-

ції Європейського Центрального Банку та вимоги Європейського

інвестиційного банку, що мають на меті ухвалення законодавчого

акта.

Протокол 2266

Стаття 4

Комісії належить пересилати національним парламентам свої про-

екти та свої зміни до проектів законодавчих актів одночасно з їх

наданням законодавцеві Союзу.

Європейському Парламентові належить пересилати національним

парламентам свої проекти та свої зміни до проектів законодавчих

актів.

Раді належить пересилати національним парламентам проекти та

зміни до проектів законодавчих актів, які ініціювала група держав-

членів, Суд, Європейський Центральний Банк чи Європейський

інвестиційного банк.

Після ухвалення законодавчі резолюції Європейського Парламенту

та позиції Ради належить пересилати національним парламентам.

Стаття 5

Проекти законодавчих актів повинні бути обґрунтовані з погляду

принципів субсидіарності та пропорційності. Будь-який проект

законодавчого акта має містити докладне пояснення, що дозволяє

оцінити, наскільки він згідний з принципами субсидіарності та про-

порційності. Таке пояснення повинно містити оцінку фінансових

наслідків імплементації цього проекту, а також, якщо це проект

директиви, його наслідків для регулювання, що його слід буде за-

провадити державам-членам, зокрема, якщо потрібно, для регіо-

нального законодавства. Пояснення, що мети Союзу можна краще

досягти на рівні Союзу, належить обґрунтувати кількісними чи, там

де це можливо, якісними показниками. Проекти законодавчих ак-

тів повинні зважати на потребу того, щоб будь-який тягар, фінан-

совий чи адміністративний, накладений на Союз, національні уря-

ди, регіональні та місцеві влади, суб’єкти господарчої діяльності та

громадян, був якомога легшим та відповідав поставленій меті.

Стаття 6

Будь-який національний парламент чи будь-яка палата національ-

ного парламенту може протягом восьми тижнів від дати надання

проекту законодавчого акта офіційними мовами Союзу надіслати

головам Європейського Парламенту, Ради та Комісії обґрунто-

ваний висновок, що пояснює чому, на їхню думку, цей проект не

Протокол про застосування принципів субсидіарності... 267

згідний з принципом субсидіарності. Кожному національному пар-

ламентові чи палаті національного парламенту належить, коли це

доцільно, провадити консультації з регіональними парламентами,

що мають законодавчі повноваження.

Якщо проект законодавчого акта ініціює група держав-членів, Голові

Ради належить переслати висновок урядам тих держав-членів.

Якщо проект законодавчого акта ініціює Суд, Європейський Цент-

ральний Банк чи Європейський інвестиційний банк, Голові Ради

належить переслати висновок відповідній інституції чи органові.

Стаття 7

1. Якщо проект законодавчого акта ініціює Європейський Парла-

мент, Рада та Комісія, а також, у відповідних випадках, група

держав-членів, Суд, Європейський Центральний Банк чи Євро-

пейський інвестиційний банк, їм належить брати до уваги обґрун-

тований висновок національних парламентів чи палати національ-

ного парламенту.

Будь-який національний парламент має два голоси, розподілені в

залежності від національної парламентської системи. У двопалат-

ній національній парламентській системі кожна з палат має один

голос.

2. Якщо обґрунтовані висновки про невідповідність проекту зако-

нодавчого акта принципу субсидіарності представляють щонай-

менш одну третину голосів національних парламентів, що їх на-

лежить рахувати згідно з абзацом другим частини першої, проект

підлягає перегляду. Цей поріг складає одну четверту, якщо проект

законодавчого акта внесений на підставі статті 76 Договору про

функціювання Європейського Союзу, що стосується простору

свободи, безпеки та правосуддя.

Після такого перегляду Комісія чи, у відповідних випадках, гру-

па держав-членів, Європейський Парламент, Суд, Європейський

Центральний Банк чи Європейський інвестиційний банк, якщо

вони ініціювали проект законодавчого акта, можуть виріши-

ти підтримати, змінити чи відхилити проект. Рішення має бути

обґрунтованим.

3. Крім того, якщо в рамках звичайної законодавчої процедури

обґрунтовані висновки про невідповідність пропозиції законодав-

Протокол 2268

чого акта принципу субсидіарності представляють щонайменше

звичайну більшість голосів національних парламентів, що їх нале-

жить рахувати згідно з абзацом другім частини першої, пропози-

цію належить переглянути. Після такого перегляду Комісія може

вирішити підтримати, змінити чи відхилити пропозицію.

Якщо Комісія вирішить підтримати пропозицію, їй належить у ар-

гументованому висновку обґрунтувати, чому на її думку, пропози-

ція відповідає принципу субсидіарності. Цей обґрунтований вис-

новок, а також обґрунтовані висновки національних парламентів,

належить надати законодавцеві Союзу для обговорення їх за та-

кою процедурою:

а) перш ніж завершити перше читання, законодавцеві (Європей-

ському Парламентові та Раді) належить обговорити, чи згідна

законодавча пропозиція з принципом субсидіарності, звертаю-

чи особливу увагу на аргументи, що їх висловили та поділяють

більшість національних парламентів, а також на обґрунтований

висновок Комісії;

b) якщо більшістю у 55 % голосів членів Ради чи більшістю по-

даних голосів членів Європейського Парламенту, законодавець

дійде висновку, що пропозиція суперечить принципу субсидіар-

ності, дальший розгляд законодавчої пропозиції належить

припинити.

Стаття 8

Суд Європейського Союзу має юрисдикцію розглядати справи про

порушення законодавчими актами принципу субсидіарності як за

позовами держав-членів, поданими згідно з правилами, закла-

деними у статті 263 Договору про функціювання Європейського

Союзу, так і на підставі повідомлень, які держави-члени згідно з

їхнім правовим порядком роблять від імені національного парла-

менту чи його палати.

Згідно з правилами, закладеними у тій самій статті, Комітет ре-

гіонів також може подавати такі позови проти законодавчих ак-

тів, для ухвалення яких Договір про функціювання Європейського

Союзу передбачає консультації з Комітетом регіонів.

Протокол про застосування принципів субсидіарності... 269

Стаття 9

Комісії належить щороку подавати Європейській Раді, Європей-

ському Парламентові, Раді та національним парламентам звіт

щодо застосування статті 5 Договору про Європейський Союз.

Цей річний звіт також належить пересилати Економіко-соціаль-

ному комітетові та Комітетові регіонів.

Протокол 3270

Протокол (№ 3)

про Статут Суду Європейського Союзу

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ПРАГНУЧИ закласти Статут Суду Європейського Союзу, що його

передбачено статтею 281 Договору про функціювання Європей-

ського Союзу,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз,

Договору про функціювання Європейського Союзу та Договору

про заснування Європейської спільноти з атомної енергії нале-

жить додати такі положення:

Стаття 1

Суд Європейського Союзу створений та функціонує згідно з поло-

женнями Договорів, Договору про заснування Європейської спіль-

ноти з атомної енергії (Договір про Євратом) та цього Статуту.

Розділ І

Судді та генеральні адвокати

Стаття 2

Перед вступом на посаду кожному судді на відкритому судовому

засіданні належить скласти присягу про те, що він виконуватиме

свої обов’язки неупереджено й сумлінно та зберігатиме таємницю

розгляду справ у Суді.

Стаття 3

Судді мають імунітет від судового переслідування. Після поли-

шення посади, вони зберігають імунітет стосовно дій, вчинених під

час виконання службових обов’язків, зокрема щодо сказаного та

написаного.

Суд, засідаючи в повному складі, може позбавляти імунітету. Якщо

рішення стосується члена Загального суду чи спеціалізовано-

го суду, Суд ухвалює рішення після консультації із зацікавленим

судом.