372
Діденко В.М. Менеджмент
«Для мене як менеджера найбільша втіха бачити, як працівник, на
якого апарат уже наклеїв ярлик нездари, домагається визнання, причому
лише тому, що його хтось вислухав, розібрався з його труднощами та
допоміг їх перебороти».
«Звичайно найпоширеніший спосіб контактувати зі своїми співро*
бітниками – говорити не з кожним окремо, а у складі цілої групи».
«Публічна промова – найкращий спосіб надихати до праці числен*
ну групу людей».
«Така промова докорінно відрізняється від розмови з людиною на*
одинці й вимагає насамперед серйозної попередньої праці. Оратор може
бути добре поінформованою людиною, але якщо він ретельно не обмірку*
вав того, що має намір сказати саме сьогодні й саме в цій аудиторії, йому
не варто відбирати дорогоцінний час в інших».
«Дуже важливо розмовляти з людьми звичною для них мовою.
Якщо це вам вдається, слухачі собі скажуть: «Боже, він сказав точнісінь*
ко те, про що я сам думав». А коли вони вас поважатимуть, то йтимуть за
вами до кінця».
«Звичайно, не кожен менеджер має бути оратором або письменни*
ком, Та це ж ганьба, коли людина великих здібностей не може зрозуміло
викласти свої задуми. Я знав багатьох інженерів, що мали глибокі ідеї і
були неспроможні чітко викласти їх іншим».
«Коли мої діти запитували, чого треба вчитись, то моя незмінна
відповідь зводилася до того, що потрібно отримати гарну освіту в сфері
гуманітарних наук... Головне – це закласти міцні основи знань у галузі
літератури, добре оволодіти усною та письмовою мовою».
«Коли хто*небудь із моїх службовців приходить з якоюсь ідеєю, я
прошу викласти її у письмовому вигляді. Я не бажаю, щоб хто б то не був
накидав мені якийсь план, лише користуючись приємним голосом або
власною імпозантністю. Цього просто не можна собі дозволяти».
«Суворий порядок письмового викладу якоїсь ідеї – це перший крок
до її втілення у життя. В розмові можна, навіть несвідомо для себе, вислов*
лювати усілякі недоладні і невиразні ідеї. Коли ж викладаєте думки на па*
пері, відбувається щось таке, що спонукує вас вдаватися у конкретні деталі.
При цьому значно складніше ввести в оману себе або іншого».
«Однак і це можна звести до абсурду, Дехто ніби знаходить задово*
лення у перетворенні фірми на паперову фабрику. Деякою мірою це зак*
ладено у самій суті людини. В установі зустрічаються службовці, що зав*
жди відчувають нагальну потребу підготувати письмову довідку або
досьє».