Діденко В.М. Менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

571

Термінологічний словник

соціальної ролі, трудової активності і продуктивності, підтримання соц*

іальної справедливості в організації.

Соціальний прогноз — конкретне уявлення про стан колективу в май*

бутньому, інформація про цілі соціально*економічного розвитку, не*

обхідні для їх досягнення засоби.

Соціальний статус особистості — позиція особистості в соціальній сис*

темі, пов’язана з її належністю до певної соціальної групи, спільноти, а

також сукупність соціальних ролей та ступінь їх реалізації.

Соціальні методи менеджменту — система засобів і важелів впливу на

соціально*психологічний клімат у колективі, на трудову та соціальну ак*

тивність працівників.

СоціальноFекономічна система — система, яка органічно поєднує соц*

іальний, економічний і технічний елементи.

СоціальноFпсихологічний клімат —система взаємовідносин між члена*

ми організації як у процесі виробництва, так і поза ним.

Соціокультура корпорації — система переконань і очікувань, відобра*

жена в ціннісних установках, стилі управління і підході до прийняття

рішень працівників корпорації.

Спеціаліст (магістр) — освітньо*кваліфікаційний рівень вищої освіти

особи, яка на основі освітньо*кваліфікаційного рівня бакалавра здобула

повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання

завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, пе*

редбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Співвідносність керуючої і керованої систем — досягнення пропорцій між

усіма елементами керованих і керуючих систем як при їх формуванні, так

і в процесі функціонування.

Споживач — це фізична чи юридична особа, яка використовує, спожи*

ває продукцію (товари, роботи, послуги) виробничої діяльності як інших

виробників, так і власні.

Спонукання – це усвідомлене відчуття нестачі, потреби у чомусь, яке

має визначений напрямок чи шлях до вирішення. Воно є виявом потреби

через поведінку і сконцентровано на досягненні мети.

Сприйняття – процес, через який люди одержують, організовують та

розтлумачують інформацію, що надходить з їхнього оточення.

Стилі керівництва комбіновані (континіуми) — стилі, які передбачають

різні варіанти поєднання демократичного та автократичного стилів кер*

івництва.

Стиль керівництва – це звична манера стосунків керівника з підлегли*

ми, ступінь зусиль, які він прикладає, щоб вплинути на них, спонукати їх

572

Діденко В.М. Менеджмент

до досягнення цілей організації; ступінь делегування повноважень, типи

влади, які він використовує, та його ставлення до виробничих завдань і до

людських стосунків в колективі. З цих позицій розрізняють три види

керівників: автократичний, демократичний та ліберальний. Автокра*

тичний тип керівника відрізняється схильністю до одноособового кер*

івництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади,

особистим вирішенням абсолютної більшості питань, свідомим обмежен*

ням контактів з підлеглими. Демократичний тип керівника прагне на*

дання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій,

які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення

цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні

для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з пова*

гою ставиться до людей і турбується про них. Ліберальний тип керівника

відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і пост*

ійним очікуванням вказівок зверху, небажанням брати на себе відпові*

дальність за рішення і їх наслідки.

Стиль керівництва автократичний – передбачає, що керівник централі*

зує повноваження, структурує роботу підлеглих, відмовляє їм в свободі

прийняття рішень, здійснює психологічний тиск, погрози для забезпе*

чення цілей організації.

Стиль керівництва демократичний – характеризується високим рівнем

децентралізації повноважень, вільного прийняття рішень і виконання

завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення

працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей

організації і цілей груп працівників.

Стиль керівництва комбінований (континіум) – передбачає різні варіанти

поєднання демократичного та автократичного стилів керівництва.

Стиль керівництва— це сукупність способів, прийомів та механізмів

владного впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними зав*

дань та досягнення цілей організації.

Стиль управління — системна поведінка керівника щодо безпосеред*

ньо підпорядкованих йому управлінських працівників, яка змінюється в

часі залежно від ситуації і проявляється у способах виконання управлі*

нських робіт і впливу на об’єкт управління підпорядкованого керівнику

управлінського персоналу.

Стимул — зовнішнє спонукання до формування певної поведінки,

досягнення конкретних результатів тощо.

Стратегічне планування — комплексне наукове обґрунтування проблем,

з якими організація може зіткнутися в наступному періоді.

573

Термінологічний словник

Стратегія — це напрям розвитку організації, який відображений у ком*

плексному плані, що призначений для здійснення її місії та досягнення

цілей. Стратегії класифікують за такими ознаками: ієрархією, функціо*

нальним спрямуванням, термінами реалізації, стадіями економічного роз*

витку, напрямами можливого розвитку, місцем організації у конкурентній

боротьбі, ступенем глобалізації, „наступальними діями”, характеристи*

ками виробничє*господарської діяльності, галузевою орієнтацією, екс*

портно*імпортною політикою тощо.

Стратегія маркетингу – визначення того, як потрібно застосовувати

структуру маркетингу (комбінацію конкретних його елементів), з метою

задоволення потреб цільових ринків та досягнення мети організації.

Стрес (англ.= stress — напруга) — емоційний стан організму, який ви*

никає у напружених ситуаціях; це явище, яке викликається фізичними,

психологічними, організаційними, особистими та іншими причинами.

Виділяють організаційні та особисті стреси.

Стрес ейфоричний — це вид стресу, що викликається закоханістю,

одруженням, народженням дитини, вдалим проведенням відпустки,

приємним знайомством, несподіваною винагородою тощо, та прино*

сить задоволення, радість, щастя, приємні емоції і підвищує захисні

сили організму.

Стресова ситуація – це явище, яке виникає внаслідок переабо недован*

таження працівників робочими завданнями, психологічною несумісні*

стю та ін.

Структура — це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (фун*

кціональних областей), які виконують служби або підрозділи.

Структура організації — схема розміщення організації (підприємства)

на площині з урахуванням можливостей використання багатоповерхових

приміщень (будівель).

Структура організації — це схема розміщення організації (підприєм*

ства) на площині з урахуванням можливостей використання багатоповер*

хових приміщень (будівель).

Суб’єкт (лат.= Subjectivus — підкладений) управління — елемент (гру*

па елементів) системи, який своїми свідомими чи неусвідомленими ак*

тивними діями (поведінкою) або бездіяльністю впливає на об’єкт уп*

равління.

Суб’єкт вивчення менеджменту — це працівники керуючої і керованої

систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь

виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємоз*

в’язки в системі менеджменту.

574

Діденко В.М. Менеджмент

Суб’єкт управління виробничоFгосподарською організацією — група лю*

дей, які ставлять цілі перед об’єктом управління, деталізують їх у формі

завдань, доводять до об’єкта управління і контролюють їх виконання.

Сумісність організаційних змін — ступінь відповідності організаційних

змін поглядам і досвіду працівників організації.

Суцільний контроль — тотальний контроль, що охоплює кожну робо*

ту, кожну одиницю виробленої продукції (послуг).

Сфера контролю – кількість осіб, що знаходяться у підпорядкуванні

одного керівника.

Тарифна ставка погодинна — це величина заробітної плати за відпраць*

овану одиницю часу. Вказується та диференціюється у єдиній тарифній

сітці для робітників різних розрядів та управлінців різних кваліфікацій*

них категорій.

Темперамент — сукупність індивідуальних особливостей особистості,

в основі яких тип вищої нервової діяльності (сила, швидкість, напру*

женість, урівноваженість перебігу психічних процесів).

Теорії мотивації — сукупність положень, принципів, законів, законо*

мірностей, що відображають зміст та аналіз потреб людини, процес сти*

мулювання, умови забезпечення ефективного мотивування та встанов*

лення обґрунтованих винагород з метою досягнення очікуваних резуль*

татів.

Теорії мотивації змістові — сукупність положень, законів, закономірно*

стей, принципів, які відображають зміст потреб та концентрують свою

увагу на аналізі потреб людини, що забезпечує обґрунтоване установлен*

ня винагород.

Теорії мотивації процесійні — сукупність положень, законів, законо*

мірностей, принципів, що відображають процес винагородження, визна*

чають умови, за яких він буде ефективним.

Теорії мотивування — це сукупність положень, принципів, законів, за*

кономірностей, що відображають зміст та аналіз потреб людини, процес

стимулювання, умови забезпечення ефективного мотивування та вста*

новлення обґрунтованих винагород з метою досягнення очікуваних ре*

зультатів.

Теорія “ЖВЗ” Клейтона Алдерфера складається з трьох рівнів потреб,

де Ж означає життєві потреби, тобто фізіологічні потреби і потреби без*

пеки, В – потреби взаємин, що пов’язані з міжособовими стосунками, і З

– передбачає необхідність зростання для потреб поваги і самореалізації.

Теорія “трьох потреб” Девіда Мак*Клелланда побудована на таких фак*

торах мотивації, як потреби влади, досягнення та належності.

575

Термінологічний словник

Теорія менеджменту — засіб організації знань і досвіду, спря-мований

на удосконалення практики управління за допомогою досліджень, емпі*

ричної перевірки теоретичних принципів і методів та практичного оволо*

діння ними.

Технічна підсистема — єдність технологічних процесів, природних та

інших матеріальних ресурсів і технічних засобів, необхідних для їх

здійснення.

Технічна функція організації — діяльність, яка об’єднує основні і до*

поміжні операції виробництва (науково*дослідні і проектні розробки,

освоєння і випуск продукції, планування виробництва, технологічні опе*

рації, контроль якості продукції та послуг, управління матеріальними за*

пасами тощо).

Технологічна структура процесу менеджменту — поділ процесу менедж*

менту на етапи діяльності, що відображають розроблення й прийняття

управлінського рішення, організацію його виконання та оцінку резуль*

тативності.

Технологічні документи — це сукупність носіїв інформації, що відоб*

ражають перелік технологічних операцій, вказівки з використання

конкретного обладнання та оснащення, обґрунтовану послідовністю

виконання трудових процесів тощо. Є різновидом технологічних ме*

тодів менеджменту.

Технологія — це спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів,

сировини та інших ресурсів) у вихідні (продукт, виріб, послуга) шляхом

виконання певних операцій, дій тощо; чинник внутрішнього середовища

організації: поєднання кваліфікаційних навичок персоналу, обладнання,

інфраструктури, інструменті в та відповідних технічних знань, необхід*

них для проведення бажаних перетворень матеріалів, інформації, людей.

Технологія менеджменту — це послідовне протікання загальних функцій

менеджменту (планування, організування, мотивування, контролюван*

ня, регулювання), в результаті якого реалізуються конкретні функції ме*

неджменту (управління виробництвом, фінансами, збутом, зовнішньое*

кономічною діяльністю тощо).

Товар – це все те, що може задовольнити потребу і пропонується на ринку

для продажу. Існує два види товару: а) споживчі товари,що призначаються

до безпосереднього використання; б) товари виробничого призначення прид*

баваються з метою використання у виробництві іншої продукції чи послуг,

для господарської діяльності чи для продажу іншим споживачам.

Товариства господарські — це підприємства, установи, організації, ство*

рені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об*

576

Діденко В.М. Менеджмент

’єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання при*

бутку. Є юридичними особами. До господарських товариств належать:

акціонерні товариства, товариства з обмежено відповідальністю, това*

риства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні то*

вариства.

Товариство акціонерне — це господарське товариство, яке має статут*

ний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної

вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном това*

риства.

Товариство з додатковою відповідальністю – це господарське товариство,

статутний фонд якого формується за рахунок внесків учасників, розмір

яких визначається установчими документами, при цьому учасники не*

суть відповідальність за зобов’язаннями товариства в межах своїх внесків,

а при нестачі цих сум — додатково належним їм майном у кратному розмірі

щодо внеску кожного учасника.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це господарське товариство,

статутний фонд якого формується за рахунок внесків учасників, розмір

яких визначається установчими документами, при цьому учасники не*

суть відповідальність за зобов’язаннями товариства лише в межах своїх

внесків.

Товариство з повною відповідальністю — це господарське товариство,*

статутний фонд якого формується за рахунок внесків учасників,розмір

яких визначається установчими документами,при цьому учасники не*

суть солідарну відповідальність за зобов`язанами товариствами усім

своїм майном.

Товариство командитне — це господарське товариство, статутний фонд

якого формується за рахунок внесків учасників, при цьому поряд з од*

ним або більшістю учасників, які несуть відповідальність усім своїм май*

ном, існує один або більше учасників, які несуть відповідальність за зо*

бов’язаннями товариства лише в межах своїх внесків.

Товарний асортимент – група товарів, що тісно пов’язані між собою в

силу подібності у їх функціонуванні, або через те, що їх продають одним і

тим же групам клієнтів, або через схожі між собою торгові заклади, чи в

межах одного і того ж діапазону цін.

Трансакція (лат.= transactio — звернення) — словесний чи безсловесний

обмін між двома людьми, який утворюється з подразнення (наприклад,

запитання) і реакції (наприклад, відповідь) між певними станами «я».

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища, що

впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці.

577

Термінологічний словник

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться пере*

дусім для їх покращання, а якщо це неможливо, — для компенсації

працівникам шкідливого впливу умов праці на їхнє здоров’я у гро*

шовій або іншій формі.

Управління:1)процес впливу суб’єкта управління на об’єкт, який спри*

чинює переведення системи в режим, відмінний від того, який існував до

початку процесу; 2) це процес планування, організації діяльності, моти*

вації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей

організації; 3) це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан

або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Управління виробництвом — поєднані процеси економічного та соціаль*

ного управління національною економікою, галузями, регіонами, ви*

робничо*господарськими організаціями (підприємствами).

Управління груповими претензіями — регулювання відносин із різни*

ми групами навколишнього середовища.

Управління економічне — система заходів, спрямованих на скорочення

дефіцитів шляхом створення робочих місць, виготовлення й розподілу

товарів і послуг.

Управління за результатами — це підхід, відповідно до якого кожен

член організації працює на досягнення конкретних результатів, які фор*

мують зведену результативність організації.

Управління за цілями — це підхід, згідно з яким кожен керівник орган*

ізації повинен мати чіткі цілі, що забезпечать досягнення цілей керів*

ників вищого рівня організації та загальні цілі організації.

Управління організаціями — здійснюваний індивідом або групою осіб

процес з метою координування діяльності інших осіб, спрямований на

досягнення результатів, недосяжних для жодної з цих осіб зокрема.

Управління політичне — здійснюване державою управління суспіль*

ством за допомогою системи утворених нею органів.

Управління продуктивністю організації*комплекс стратегічних і опера*

тивних заходів та практичних дій з оптимізації співвідношення між ви*

робленою продукцією і затраченими виробничими ресурсами.

Управління соціальне – визначення та реалізація комплексів заходів

для узгодженої діяльності індивідів,трудових колективів, територіаль*

них, соціально*класових, етнічних та інших спільнот.

Управлінське рішення – резулььтат альтернативної формальзації еко*

номічних,технологічних,адміністративних,соціально*психологічних ме*

тодів менеджменту,на основі якого керуюча система організації безпосе*

редньо впливає на керовану;це формалізований на альтернативних заса*

578

Діденко В.М. Менеджмент

дах метод менеджменту,за допомогою якого керуюча система організації

отримує можливість безпосередньо впливати на керовану.

Ухвалення рішень – процес.який включає пошук середовища для умо*

в,що необхідні для впровадження даного рішення,розвиток і аналіз мож*

ливих альтернатив та відбір потрібної.

Фактори внутрішнього середовища на організацію – це рушійні сили,які

впливають на виробничо*господарську діяльність організації і забеспе*

чують певний рівень отриманих результатів.Фактори визначають будь*

які процеси,що здійснюються в організації та поділяються за такими оз*

наками:рівнем впливу (макроекономічні,мікроекономічні)та за середо*

вищем впливу (фактори внутрішнього та зовнішнього середовища

організації).

Фактори зовнішнього середовища організації – це рушійні сили,що виз*

начають функціонування організації у зовнішньому середовищі. Факто*

ри зовнішнього середовища організації поділяють на дві групи: прямої дії

(безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї

діяльності); непрямої дії (впливають не безпосередньо, а через певні ме*

ханізми й взаємовідносини).

Фактори зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних

сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Оск*

ільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва,

фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на

три групи: соціально*економічні, що визначають якість використовува*

ної робочої сили; матеріально*технічні, що визначають якість засобів ви*

робництва; організаційно*економічні, що визначають якість поєднання

робочої сили із засобами виробництва.

Фактори макроекономічні — це чинники, які здійснюють вплив на

організацію на галузевому та державному рівнях. До них належать: зако*

нодавчі акти, державні органи влади, система економічних відносин у дер*

жаві, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, науково*

технічний прогрес, політичні обставини, соціально*культурні обстави*

ни, особливості міжнародних економічних відносин тощо.

Фактори мікроекономічні — це чинники, які здійснюють вплив на орган*

ізацію на рівні підприємств. До них належать: цілі, структура, завдання,

технологія, працівники, ресурси, профспілки, партії, постачальники, спо*

живачі, конкуренти тощо.

Факторні соціальні моделі — моделі, які відображають взаємозв’язок

між причинними і результативними факторами у математичній формі.

579

Термінологічний словник

Фахівець — особа, яка володіє певним фахом — комплексом набутих

знань і практичних навичок, що дає їй змогу займатися певним родом

занять у якійсь галузі діяльності.

Фінансова функція організації — діяльність, яка передбачає такі опе*

рації: управління фінансовими потоками організації, управління прибут*

ками й витратами, операції фінансування виробництва, кредитування

діяльності, бюджетування коштів, розрахунки з постачальниками і по*

купцями тощо.

Фірма – це будь*яка організаційно*господарська одиниця, що

здійснює підприємницьку діяльність в галузі промисловості, торгівлі, бу*

дівництва, транспорту, сервісу, побутового обслуговування, індустрії

відпочинку, у наданні послуг або кваліфікованих порад, виконанні робіт

чи будь*якій іншій сфері діяльності, яка прагне досягти комерційних цілей

та користується правами юридичної особи. Фірми класифікуються за*

лежно від: виду та характеру діяльності; правового положення (юридич*

ного статусу); форми організації; характеру власності; належності капіта*

лу та контролю; сфери діяльності; інших ознак (ринки, виробництво, тех*

нології, типи організації).

ФірмаFмонополіст (“визначник ціни”) – фірма, що обирає найбільш

сприятливу та прибуткову комбінацію “ціна * якість”, яка приносить мак*

симальний прибуток.

Фірмова поведінка — позиція організації на ринку, в суспільстві тощо,

загальні принципи її моральної, соціальної, економічної, політичної,

інформаційної діяльності.

Фірмовий дизайн (англ.= design — проектувати) — гармонійно поєднані

оригінальні візуальні засоби ідентифікації фірми.

Форма влади — це спосіб впливу на поведінку працівників, що реалі*

зується через певні механізми (примус, винагороду, традиції, харизму,

спеціальні знання, інформацію, дисципліну тощо). Відповідно до цього

виділяють такі форми влади: примусу, винагороди, еталонну, законну,

експертну, дисциплінарну та інформаційну.

Форма оплати праці — це спосіб оплати праці працівників, в основі яко*

го закладається ідея стимулювання процесу та певних результатів трудової

діяльності (продуктивності праці, використання робочого часу, зменшен*

ня собівартості, збільшення прибутку тощо). Розрізняють відрядну, пого*

динну, комбіновану (почасово*відрядну), комісійну форми оплати праці.

Форма оплати праці відрядна — це спосіб оплати праці, відповідно до

якого величина заробітної плати визначається кількістю виготовленої

продукції.

580

Діденко В.М. Менеджмент

Форма оплати праці комбінована – це спосіб оплати праці, відповідно до

якого заробітна плата працівника складається з трьох частин: погодинної

(включає тарифну оплату, доплати, надбавки); відрядної (формується як

доплата за виконання нормованих завдань); преміальної (складається з

премій за виконання певних показників).

Форма оплати праці комісійна — це спосіб оплати праці, відповідно до

якого заробітна плата визначається на основі нормативу у відсотках до

показника, покращенню якого сприяє трудова діяльність працівника.

Форма оплати праці погодинна— це спосіб оплати праці, відповідно до

якого величина заробітної плати працівника залежить від кількості відпра*

цьованого часу.

Франчайзинг — взаємовигідна форма співпраці великого та дрібного

підприємства, за якої відбувається надання невеликій фірмі (франчайзі) ліцензії

на товарний знак чи технологію, права на виробництво чи продаж продукції

великої незалежної фірми (франчайзера) з високим рейтингом на ринку.

Функції менеджменту — це відокремлені види управлінської діяльності

(трудові процеси у сфері управління), які забезпечують формування спо*

собів управлінського впливу; сукупність дій і операцій, які здійснює

менеджмент організації з метою узгодження спільної діяльності її праці*

вників у процесі досягнення цілей організації.

Функції менеджменту загальні (основні) F це види управлінської діяль*

ності, які беруть участь в усіх управлінських процесах. До загальних

функцій менеджменту належать: планування, організування, мотивуван*

ня, контролювання та регулювання.

Функції менеджменту конкретні (часткові) – це види управлінської діяль*

ності, з допомогою яких здійснюються певні управлінські процеси (управ*

ління об’єктами, процесами, елементами виробничо*господарської діяль*

ності), та які реалізуються за допомогою загальних функцій менеджменту.

Функції організації — комплекси дій і операцій, які здійснює організа*

ція як єдине ціле або делеговані нею працівники, у внутрішньому і зовн*

ішньому середовищах задля функціонування та розвитку організації.

Функція менеджменту об’єднувальна – це вид управлінської діяльності,

який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менед*

жменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в уп*

равлінські рішення шляхом використання комунікацій. Об’єднувальною

функцією менеджменту є керівництво.

Характер – це сукупність постійних психологічних якостей, що виз*

начають лінію поведінки конкретної людини, її реакцію на ситуацію,

ділові якості, вимогливість до себе та інших тощо.