Діденко В.М. Менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

561

Термінологічний словник

кої діяльності (укладання угод, договорів з будь*якою юридичною чи

фізичною особою як суб’єктом ринкового господарювання).

Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси підприє*

мства (матеріальні, фінансові, трудові та ін.) і скеровувати зусилля підлег*

лих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження де*

легують посаді, а не особі.

Повноваження лінійні — повноваження, які передаються за суворою

ієрархією від керівника до підлеглого.

Повноваження функціональні — повноваження, які делегуються менед*

жером більш високого рівня управління, який керує певною функцією

менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналог*

ічною функцією.

Поділ праці — це диференціація видів трудової діяльності між різними

групами працівників. Поділ праці на підприємстві полягає у закріпленні

за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов’язків,

функцій, видів робіт, технологічних операцій. Розрізняють такі основні

види поділу праці всередині підприємства: функціональний, технологіч*

ний, професійний, кваліфікаційний.

Поділ праці в менеджменті — визначення спеціалізованих видів робіт і

закріплення їх за управлінськими працівниками та їх групами.

Поділ управлінської праці вертикальний – це формування рівнів управ*

ління (інституційного, управлінського та технічного), що забезпечує ко*

ординацію управлінської роботи.

Поділ управлінської праці горизонтальний – це призначення конкрет*

них менеджерів для керівництва підрозділами в межах відповідного рівня

управління.

Покупці – споживачі, користувачі, посередницькі чи торгові органі*

зації, фізичні та юридичні особи, що придбвають продукцію для власних

потреб чи з метою будь*якого іншого використання.

Політика — це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які

сприяють досягненню цілей організації.

Попередній контроль — контроль якості матеріальних, фінансових,

людських, інформаційних та інших ресурсів на вході організації.

Постанова — прийнятий колегіальним органом управління (з’їздом,

конференцією, колегією, комісією, правлінням) розпорядчий акт, який

визначає шляхи вирішення важливих питань для всієї організації чи її

певної підсистеми.

Постачальник — фізична чи юридична особа, яка забезпечує замовників,

споживачів, покупців продукцією (товарами, роботами, послугами).

562

Діденко В.М. Менеджмент

Постійні витрати – витрати, що пов’язані з обслуговуванням невироб*

ничої сфери (соціальна сфера, торгівля тощо).

Поточний контроль — контроль, який здійснюється в процесі вироб*

ничо*господарської діяльності з метою виявлення і усунення перешкод,

недоліків, помилок поточного характеру, які можуть перешкодити до*

сягненню цілей організації, впровадження заходів, які об’єктивно спри*

яють досягненню цих цілей.

Потреба – це фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь

або у комусь, переконання у тому, що чогось чи когось бракує. Потреби

неможливо безпосередньо спостерігати чи вимірювати. Про їх існування

можна лише здогадуватись чи скласти уявулення на основі поведінки

конкретної людини. Потреби є мотивами до дій. Потреби поділяються на

первинні та вторинні. Первинні мають фізіологічний характер і, як пра*

вило, вроджені, генетичні, закладені природою. Без їх реалізації людина

не може існувати (їжа, сон, наявність притулку та ін.). Вони майже одна*

кові, спільні для різних людей. Вторинні потреби психологічного поход*

ження. Вони мають чітко виражений індивідуальний характер. У кожної

людини свої, притаманні лише їй моральні якості, запити, індивідуальні

властивості, що набуваються з досвідом (потреби в спілкуванні, контакті,

дружбі, повазі; прагнення та можливості їх реалізації).

Пошукове соціальне прогнозування — визначення можливих станів об’єкта

управління в майбутньому на основі тенденцій його розвитку в минулому

і натепер.

Правило — це порядок дій, які повинні бути виконані в специфічній одно*

разовій ситуації. Правило розраховане на конкретне і обмежене питання.

Працівники — це найважливіший внутрішній ситуаційний фактор

організації. Його роль визначається здібностями, кваліфікацією, обда*

рованістю, освітою, потребами, сприйняттям корпоративного духу, знан*

нями (фаховістю), поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумін*

ням цінностей, оточенням (склад групи, до якої входять), наявністю яко*

стей лідера тощо.

Праця — свідоме застосування фізичної і духовної енергії людини,

спрямоване на одержання доходів для задоволення потреб.

Предмет вивчення менеджменту – це теоретичні засади управлінської

діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, мо*

делі тощо), практика управління організаціями (підприємствами, корпо*

раціями, господарськими товариствами тощо) та проектування систем

менеджменту, тобто формування взаємопов’язаних і взаємодіючих уп*

равлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив.

563

Термінологічний словник

Предмет вивчення науки менеджменту — теоретично і практично зна*

чущі властивості, особливості, відносини і процеси, пов’язані з організа*

цією спільної виробничої діяльності людей і управлінням нею для досяг*

нення поставлених цілей.

Предмет менеджменту як діяльності —система виробничих відносин у

процесі створення товарів (послуг), призначених для потреб ринку.

Премії — це грошові винагороди за успіхи або заслуги в певній галузі

діяльності, виконання та перевиконання планових показників, підвищен*

ня продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо.

Прибуток — це сума, на яку сукупні доходи перевищують сукупні вит*

рати в організації за певний період.

Придатність – здатність чомусь навчитися або виконувати приписані

функції, обов’язки чи завдання, відповідність вимогам.

Принцип (лат.= рrincipium – начало, основа) — певне правило, сфор*

мульоване людьми на основі пізнання законів чи закономірностей, яким

керуються люди, зважаючи на свою внутрішню переконаність і досвід

щодо необхідності чинити саме так.

Принципи менеджменту:1) основні положення, що формують засади

менеджменту. Найвідомішими є принципи цілеспрямованості, врахування

потреб та інтересів, ієрархічності, взаємозалежності, динамічної рівнова*

ги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо; 2) основні

правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою та

практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробни*

чо*господарською і соціальною діяльністю організацій.

Прогноз — уявлення про майбутнє, яке фіксує в поняттях конкретної

науки неспостережувану подію і містить інформацію про часові, просто*

рові межі, в яких вона має відбутися.

Прогнозування — це один із етапів стратегічного планування, який

полягає у використанні сукупності способів і прийомів, що дозволяють

на засадах аналізу ретроспективних екзогенних (зовнішніх) і ендогенних

(внутрішніх) даних, а також їх змін у аналізованому періоді часу сформу*

вати судження певної вірогідності відносно майбутнього розвитку об’єкта.

Програмоване рішення – рішення, що повторюється досить часто для

того, щоб встановити правила його прийняття. Ці правила є постулатами,

які допомагають тому, хто приймає рішення, вибрати альтернативу, оск*

ільки існує достовірна інформація про ситуацію (результати минулих ана*

логічних рішень, можливості результативних дій і оцінок результатів).

Продавці – організації, структурні підрозділи чи приватні особи, що

виконують функції, які безпосередньо чи частково пов’язані із збутом

продукції.

564

Діденко В.М. Менеджмент

Продуктивність праці — це:1) відносний показник, який характеризує

ефективність трудової діяльності і розраховується як співвідношення

обсягу виробленої продукції за певний період до затраченого на виготов*

лення цієї продукції часу; 2) показник її ефективності, результативності,

що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг,

з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обся*

гу, з іншого боку. В залежності від прямого чи оберненого співвідношен*

ня цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: ви*

робіток і трудомісткість.

ПроектFменеджмент — особливий вид функціонального менеджмен*

ту, який полягає у створенні тимчасової управлінської і виконавчої струк*

тур у межах діючої організаційної структури управління підприємством

для реалізації конкретного проекту.

Пропозиція – випуск продукції, робіт чи послуг унаслідок намагання

задовольнити попит, задоволення певної потреби, надання продукції з

визначеними споживчими якостями; бажання та здатність продавця про*

понувати товари для продажу на ринку.

Пропозиція праці поточна — складається з таких основних груп: без*

робітні, що активно шукають роботу і готові до неї приступити; праців*

ники, що намагаються змінити місце роботи; особи, що бажають працю*

вати у вільний від роботи або навчання час.

Пропозиція праці сукупна — включає всі категорії економічно активно*

го населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати.

Професійна придатність — важлива характеристика якості робочої сили,

що виражається сукупністю і структурою психічних і психофізіологіч*

них особливостей людини, необхідних для досягнення певного рівня ефек*

тивності в професійній праці. Професійна придатність розвивається в

процесі праці на основі природних даних людини за наявності позитивної

професійної мотивації.

Профорієнтованість — важлива характеристика якості робочої сили.

Це здатність і стійкий інтерес людини до певного виду трудової діяль*

ності, вміння обирати найдоцільніші для себе професію і місце роботи з

урахуванням своїх психофізіологічних характеристик, інтересів, здібно*

стей, а також потреб ринку праці у працівниках відповідних професій.

Процедури — це дії, які слід здійснювати в конкретній ситуації.

Процес (перетворення) — закономірна, послідовна зміна явища,перехід

в інше явище, форми, зовнішнього вигляду, кондиції, природи, функції,

властивостей, характеру, змінна затрат (надання нового вигляду).

565

Термінологічний словник

Процес контролювання — комплекс контрольних дій (заходів), вико*

нуваних суб’єктом контролювання над об’єктом.

Процес менеджменту — це послідовність певних завершених етапів,

виконання яких сприяє забезпеченню управлінського впливу керуючої

системи на керовану з метою досягнення цілей організації. До етапів про*

цесу менеджменту належать: 1 етап — виконання функцій менеджменту

(реалізація конкретних функцій менеджменту шляхом застосування за*

гальних); 2 етап — формування та використання методів менеджменту; 3

етап — трансформація методів менеджменту в управлінські рішення; 4

етап — забезпечення управлінського впливу на засадах керівництва.

Процесний підхід у науці менеджменту — трактування управління як

процесу, у якому діяльність, спрямована на досягнення цілей організації,

розглядається не як одноразова дія, а як серія взаємопов’язаних дій —

функцій управління, а кожна з функцій — як комплекс однорідних (еле*

ментарних дій, операцій, процедур).

Процесуальні мотиваційні теорії ґрунтуються на поведінці людини і вра*

ховують її сприйняття та набутий досвід. Сама мотивація розглядається з

точки зору того, що ж змушує людину направляти зусилля на досягнення

бажаних результатів.

Психологія (гр.= рsiho — душа) менеджменту — галузь психологічної

науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності:

роль людського й психологічного факторів у менеджменті, оптимальний

розподіл професійних і соціальних ролей у групі (колективі), лідерство й

керівництво, процеси інтеграції та зміцнення відносин у колективі, пси*

хологічні механізми прийняття управлінських рішень, соціально*психо*

логічні якості менеджера й працівника, механізм психологічної взаємодії

між ними, психологію контактів, причини стресів і способи їх уникнен*

ня, психологію службових конфліктів тощо.

Раціональна модель ухвалення рішень – систематичний, поступовий про*

цес, що передбачає економічну обґрунтованість та управління нею таки*

ми фахівцями з ухвалення рішень, які абсолютно об’єктивні й володіють

вичерпною інформацією.

Реальна модель поведінки — поведінка, яка відображає реальне став*

лення працівників до справи, обов’язків, до свого менеджера, колег тощо.

Регламентування — засіб організаційно*стабілізуючого впливу, який

полягає у розробленні та запровадженні в дію організаційних положень,

обов’язкових для виконання протягом визначеного ними часу.

Регулювання — це вид управлінської діяльності, спрямований на усу*

нення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом роз*

робки і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

566

Діденко В.М. Менеджмент

Резерви зростання продуктивності праці — це такі можливості її підви*

щення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані.

Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково*тех*

нічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю між

максимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності

праці в конкретний момент часу.

Резолюція (лат.= resolutio — дозвіл) — конкретна вказівка виконавцю

щодо певних його дій, передбачених відповідним документом.

Реклама F платна форма наявного надання та просування ідей, про*

дукції, робіт чи послуг.

Рентабельність — це відносний показник прибутковості, який харак*

теризує ефективність діяльності підприємства загалом чи його окремих

сфер.

Рентабельність праці (рентабельність витрат на персонал) — важливий

показник ефективності праці, що визначається як співвідношення при*

бутку від даного виду трудової діяльності та відповідних витрат праці.

Ресурси (від фр. =ressources — допоміжний засіб, від лат. =resurgo —

підіймаюсь, виникаю, поновлююсь знову): — природні, сировинні, матері*

альні, фінансові та інші цінності, які можуть бути використані організац*

іями для створення товарів, надання послуг, одержання певних резуль*

татів.

Ризик — це імовірність виникнення втрат, недоотримання прибутків,

небажаного розвитку середовища функціонування, відхилення від уста*

новлених цілей тощо; небезпека виникнення непередбачуваних втрат у

зв’язку зі зміною умов функціонування та певними несприятливими об*

ставинами.

Ринкова система являє собою комбінацію хоча б трьох елементів і пе*

редбачає їх обов’язкову наявність: учасники, ділові відносини і канали

розподілу товарів.

Ринкова структура – основні характерні риси ринку, до яких відносять

кількість та розміри фірм; ступінь, у якому товари різних фірм схожі між

собою чи, навпаки, відрізняються один від одного, бар’єри входу*виходу

конкретного ринку; доступність ринкової інформації.

Ринок – сукупність існуючих та потенційних продавців і покупців

товару. Існує п’ять типів ринку. Ринок чистої конкуренції – сукупність

продавців та покупців, що здійснюють угоди з схожою продукцією, коли

ні один окремий учасник не має істотного впливу на рівень поточних цін.

Ринок монополістичної конкуренції являє собою ринок, де угоди

більшості покупців та продавців відбуваються не за єдиною ринковою

567

Термінологічний словник

ціною, а в широкому діапазоні цін. Олігополістичний ринок складається

з невеликої кількості продавців, що досить чуттєві до політики ціноутво*

рення та маркетингових стратегій своїх суперників, які торгують з широ*

ким загалом покупців. На ринку чистої монополії виступає всього один

продавець. Ринок чистої монопсонії передбачає наявність лише одного

покупця.

Ринок праці — це система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і

пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний

простір — сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці й про*

давці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни й умов праці

між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та про*

позицію.

Рівень конкурентоспроможності – можливість витримати конкуренцію

з аналогічними товарами або послугами, які надходять на ринок від інших

виробників. Рівень конкурентноспроможності залежить від таких показ*

ників, що об’єднані у дві групи, як: 1) цінові фактори конкуренції * со*

бівартість, прибуток, продажна ціна та ціна споживання тощо; 2) нецінові

фактори конкуренції * частка ринку, відповідність споживчих якостей

виробу вимогам покупців, номенклатура та асортимент, імідж та ділова

репутація товаровиробника, принципи організації торгівлі, транспорту*

вання, коло постачальників і споживачів, реклама, упаковка, види розра*

хунків, дизайн, сервісне обслуговування, ремонт, зручність та надійність

в експлуатації тощо.

Рівень менеджменту — горизонтальне просторове розташування сукуп*

ності рівнозначних ланок і органів менеджменту.

Рівень сподівання – рівень виконання, що його особа гадає або над*

іється досягнути.

Рівні управління — це ієрархія управлінських посад: найвищий рівень

управлінняінституційний: директор та його заступники, президент та віце*

президенти та ін. Середній рівень управління — управлінський: началь*

ник відділу, декан та ін. Найнижчий рівень управління — технічний: на*

чальник дільниці, старший майстер тощо.

Робоче місце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання

праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців,

визначена на основі трудових й інших діючих норм і оснащена необхідни*

ми засобами для трудової діяльності.

Робоче місце працівника менеджменту — відокремлена частинна за*

гального службового приміщення, обладнана необхідними засобами

для виконання функціональних обов’язків, визначених для особи,

яка його посідає.

568

Діденко В.М. Менеджмент

Розпорядження — деталізація конкретних шляхів і способів вирішення

окремих завдань у межах окремих служб та підрозділів.

Розпорядчі методи менеджменту — система важелів поточного регулю*

вання діяльності об’єкта управління у формі директив, постанов, наказів,

розпоряджень, вказівок, резолюцій.

Розцінка — це величина заробітної плати за одиницю виготовленої

продукції.

Самоконтроль — контроль працівником власних дій, операцій, вироб*

леної продукції тощо.

Санкції (лат.=sanctio — постанова) — заходи матеріального впливу на

порушників договірної, фінансової, податкової дисципліни, передбачені

законом, постановами уряду, нормативними актами міністерств і відомств,

договорами між організаціями тощо.

Своєчасність управлінських рішень — прийняття рішень у запрограмо*

ваному порядку або у момент виникнення проблеми, порушень, відхи*

лень у перебігу господарських процесів.

Сегмент ринку – сукупність споживачів, що однаково реагують на один

і той же набір товарів.

Сегментація ринку – розподіл ринку на окремі складові (сегменти) за

будь*якою ознакою: групи споживачів (на основі потреб, характеристик

та мотивів поведінки), регіони, галузі та ін.

Семантика – наука, що вивчає слова та значення, яких вони можуть

набувати залежно від конкретної ситуації, контексту, професійного жар*

гону (сленгу) та ін.

Синергія — це зростання сукупної ефективності діяльності в резуль*

таті поєднання зусиль окремих частин цілого, їх злиття, інтеграції.

Синтез (гр.= synthesis — з’єднання) — відновлення цілого з частин.

Система — це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів,

яка переслідує досягнення певних цілей та ґрунтується на принципах са*

моорганізації, синергії і розвитку.

Система контролювання — комплекс елементів і відносин, які забезпе*

чують здійснення контролювання як функції менеджменту.

Система оплати праці відрядна акордна — це різновид відрядної форми

оплати праці, який полягає у тому, що за конкретний обсяг робіт встанов*

люється фонд оплати праці, а також терміни виконання робіт, розмір до*

даткової премії, показники якості тощо.

Система оплати праці відрядна бригадна – це різновид відрядної форми

оплати праці, який полягає у тому, що усі члени бригади спільно заробля*

ють колективний фонд оплати праці, який підлягає розподілу з ураху*

ванням певних умов.

569

Термінологічний словник

Система оплати праці відрядна непряма — це різновид відрядної форми

оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата допоміжних робіт*

ників (ремонтників, налагоджувальників тощо) ставиться у залежність

від виробітку основних робітників, яких вони обслуговують.

Система оплати праці відрядна прогресивна – це різновид відрядної фор*

ми оплати праці, який полягає у тому, що при досягненні певного рівня

виконання завдання праця оплачується за підвищеними розцінками.

Система оплати праці відрядна проста — це різновид відрядної форми

оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника фор*

мується як добуток розцінки та кількості виготовлених виробів.

Система оплати праці відрядноFпреміальна – це різновид відрядної фор*

ми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника

формується як добуток розцінки, кількості виготовлених виробів та кое*

фіцієнта, що враховує величину премії, яку встановлюють за досягнення

певних показників.

Система оплати праці комісійна лінійна – це різновид комісійної форми

оплати праці, який полягає у тому, що працівникам установлюється „твер*

дий” норматив у відсотках до величини результуючого показника.

Система оплати праці комісійна прогресивна – це різновид комісійної

форми оплати праці, який полягає у тому, що установлюється система

нормативних ставок винагород, які збільшуються у процесі поліпшення

результуючого показника.

Система оплати праці комісійна регресивна –це різновид комісійної фор*

ми оплати праці, який полягає у тому, що установлюється система норма*

тивних ставок винагород, які зменшуються у процесі поліпшення резуль*

туючого показника.

Система оплати праці погодинна бригадна—це різновид погодинної фор*

ми оплати праці, який полягає у тому, що усі члени бригади спільно за*

робляють колективний фонд оплати праці, залежно від кількості відпра*

цьованого часу, який потім за допомогою конкретного методу розподі*

ляється між членами колективу.

Система оплати праці погодинна проста — це різновид погодинної фор*

ми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника

формується як добуток погодинної тарифної ставки та кількості відпра*

цьованих годин.

Система оплати праці почасовоFпреміальна – це різновид погодинної

форми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника

формується як добуток погодинної тарифної ставки, кількості відпраць*

ованих годин та коефіцієнта, що враховує величину премії, яку вста*

новлюють за досягнення певних показників.

570

Діденко В.М. Менеджмент

Система соціальної допомоги — сукупність соціальних програм адрес*

ного спрямування для окремих категорій громадян, матеріальний рівень

життя яких знаходиться за межею малозабезпеченості і не може бути підви*

щений іншими формами соціального забезпечення.

Система стимулів і стягнень — поєднані способи прямого і непрямого

морального та матеріального впливу на людину (груп людей) з метою уп*

равління їх поведінкою.

Система товаропросування – комплекс засобів, що сприяють фізично*

му переміщенню матеріалів та готових виробів у завданому напрямі від

місць їх походження (виробництва) до місць використання, з метою задо*

волення запитів споживачів.

Система управління (менеджменту) — спосіб поєднання і взаємодії двох

підсистем — керуючої і керованої (суб’єкта і об’єкта управління).

Системи інформаційного забезпечення менеджменту (СІЗМ) — сукупність

елементів забезпечення менеджменту, які дають змогу організувати своє*

часне надходження необхідної кількості інформації відповідної якості на

всі рівні й ланки менеджменту.

Системи оплати праці — це різновиди певних форм оплати праці.

Ситуативний підхід у науці менеджменту — система наукових поглядів, в

основу якої покладено вибір і застосування тих чи інших методів менедж*

менту залежно від ситуації, у якій знаходиться виробничо*господарська

організація.

Сімейний уклад — натурально*патріархальне сімейне господарство, не

орієнтоване на товарне виробництво.

Складність організаційних змін — ступінь труднощів у розумінні змін,

їхньому використанні чи пристосуванні до них.

Собівартість — це грошове обчислення загальної суми витрат, пов’яза*

них із виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Соціальна підсистема — сукупність індивідів і соціальних груп, які ут*

ворюють трудовий колектив підприємства.

Соціальна роль особистості — певний стереотип, шаблон поведінки,

якого очікують від людини у конкретній ситуації.

Соціальне нормування — науково обґрунтоване регулювання соціаль*

них процесів за допомогою соціальних норм і нормативів, які встановлю*

ють порядок поведінки окремих осіб і їх груп у колективі.

Соціальне планування — конкретизація цілей соціального розвитку ко*

лективу організації та розроблення стратегії й тактики досягнення його цілей.

Соціальне регулювання *— засоби соціального впливу керівника і ко*

лективу на окремих його членів та групи працівників для активізації їх