Діденко В.М. Менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

551

Термінологічний словник

ся військових та працівників правоохоронних органів); виконання особ*

ливо важливої чи особливо термінової роботи; знання й використання в

роботі іноземних мов; класність водіям легкових і вантажних автомобілів,

автобусів; роботу в умовах режимних обмежень тощо.

Надлишкова пропозиція – перевищення пропозиції над попитом на да*

ний товар по визначеній ціні.

Наказ — письмове вирішення певного завдання з переліком конкрет*

них шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб і форм контролю.

Наукова обґрунтованість управлінських рішень — розроблення рішень з

урахуванням об’єктивних закономірностей розвитку об’єкта управлін*

ня, які відображаються у технічних, економічних, організаційних та інших

аспектах його діяльності.

Науковий підхід — сукупність застосовуваних методів досліджень, об*

’єднаних єдиною концепцією як основою вивчення, розуміння і тлума*

чення об’єктивних явищ і процесів.

НауковоFтехнічний прогрес (НТП) – це процес розвитку науки й техні*

ки, що зумовлює глибокі перетворення в усіх прошарках суспільства.

Особливістю НТП є високі темпи розвитку науки, скорочення часу впро*

вадження фундаментальних наукових винаходів, створення прогресив*

них технічних засобів, технологій тощо.

Непрограмоване рішення – проблема чи ситуація ухвалення рішень, що

не зустрічалися раніше, і тому фахівець, який ухвалює рішення, не може

покластися на раніше встановлене правило. Непрограмоване рішення по*

гано структуроване, бо цілі неясні, інформація двозначна і не має чіткої

процедури ухвалення рішення.

Номінальний груповий метод – метод вдосконалення групового ухва*

лення рішень, за допомогою якого групові методи спочатку підтриму*

ютьдискусію, потім * голосування, поки не буде досягнуте адекватне си*

туації рішення.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних організаційно*тех*

нічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосеред*

ньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

Норма прибутку – балансовий прибуток підприємства, поділений на

обсяг власного капіталу, виражений у відсотках.

Норма чисельності — це розрахована для конкретних організаційно*

технічних умов кількість працівників певного професійно*кваліфікац*

ійного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного

обсягу роботи за визначений період часу.

552

Діденко В.М. Менеджмент

Норматив кількості — регламентована кількість працівників органі*

зації, необхідна для її якісного функціонування за певних організаційно*

технічних умов.

Нормативне (соціальне) прогнозування — визначення засобів, необхід*

них і достатніх для досягнення можливих станів об’єкта управління або

заданих цілей, оптимальних шляхів руху об’єкта до певної мети.

Нормативні акти управління — акти управління, які не мають конкрет*

ного адресата, містять загальні норми дій щодо тих чи інших умов, розра*

ховані на тривалий період.

Нормування – метод організаційно*стабілізуючого впливу, який пе*

редбачає встановлення нормативів як орієнтирів діяльності.

Об’єкт вивчення менеджменту – це процес управління виробничо*гос*

подарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських това*

риств, об’єднань та інших організацій.

Об’єднання ризику – метод, при якому ризик імовірних втрат чи збитків

розподіляється між багатьма учасниками таким чином, щоб ефект збитків

для кожного з них залишався помірним.

Об’єкт (лат.= obgectus — предмет) вивчення науки менеджменту — склад*

на соціотехноекономічна система (підприємство, фірма, організація), яка

діє у будь*якій сфері суспільного виробництва незалежно від форми влас*

ності з наявними у ній процесами і явищами та їх носіями (людьми).

Об’єкт вивчення менеджменту — процес управління виробничо*госпо*

дарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств,

об’єднань та інших організацій.

Об’єкт менеджменту як діяльності — виробничо*господарська організа*

ція та її навколишнє середовище.

Об’єкт соціального управління —соціальні процеси і явища, пов’язані з

рухом і розвитком трудового колективу, становленням особистості.

Об’єкт управління — елемент (група елементів) системи управління,

який змінює свою поведінку під впливом суб’єкта.

Об’єкт управління у виробничоFгосподарській організації — сукупність

соціальних, економічних і технічних ресурсів виробництва.

Обмежена раціональність F процес ухвалення рішень, під час якого

суб’єкт приймає рішення, спираючись на здоровий глузд й особисті на*

хили, а також на логіку та аналіз.

Оброблення інформації— сукупність здійснюваних над інформацією

дій, які змінюють її вид або характер подання.

Ознака — одиниця виміру або властивість змінної (розмір, колір, вік,

характер, час реакції, якість, кількість, вага, кіловати).

553

Термінологічний словник

Оперативне регулювання — повсякденний вплив менеджера на перебіг

господарських процесів та виконання об’єктом управління запланованих

завдань і прийнятих рішень.

Оперативне управління — періодичне або безперервне порівняння фак*

тично одержаних результатів з планом і наступне їх коригування, яке забез*

печує функціонування підприємства відповідно до затвердженого плану.

Операційна система — повна система виробничої діяльності організації.

Оплата праці — грошове обчислення вартості робочої сили, її ціна у

формі заробітної плати.

Оптимізація – практика вибору найкращої з можливих альтернатив.

Оптимізація управлінських рішень — вибір найефективнішого варіанта

рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.

Орган менеджменту — особа або група осіб, яка координує діяльність

ланок управління певного рівня.

Організаційна підсистема — сукупність виробничих та управлінських

підрозділів підприємства та взаємозв’язків між ними.

Організаційна структура виробничоFгосподарської організації — комбіна*

ція структур виробничої системи та системи управління.

Організаційна структура управління споживча – це структура управління

організацією, що має підрозділи, виробничо*господарська діяльність яких

спрямована на забезпечення виробничих потреб певних груп споживачів

(покупців). Є різновидом дивізійних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління – це впорядкована сукупність

підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки та механіз*

ми управління організацією.

Організаційна структура управління комбінована – це структура управлі*

ння організацією, яка формується за рахунок різноманітного поєднання

лінійної та функціональної організаційних структур управління.

Організаційна структура управління конгломератна – це комбінація різно*

манітних видів організаційних структур управління.

Організаційна структура управління координаційна – це структура управл*

іння, яка використовується при одночасному виконанні великої кількості

програм, при цьому функції керівника делегуються менеджерам*курато*

рам служб або функціональним блокам, які складаються з кількох служб.

Є різновидом адаптивних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління лінійна – це сукупність взаємопід*

порядкованих органів у вигляді ієрархічної драбинки, де кожен управлі*

нець підпорядковується тільки одному менеджеру і всі зв’язки з вищими

рівнями управління йдуть через нього.

554

Діденко В.М. Менеджмент

Організаційна структура управління матрична – це структура управління

організації, яка передбачає наявність проектних груп, члени яких підпо*

рядковані як керівнику проекту, так і керівнику тих функціональних

відділів, де вони працюють постійно. Застосування такої структури уп*

равління дає можливість зменшити витрати на проектні роботи, оскільки

використовується наявна робоча сила, існуюча техніка, приміщення,

транспортні засоби тощо. Є різновидом адаптивних організаційних струк*

тур управління.

Організаційна структура управління на засадах раціональної бюрократії —

це структура управління, яка характеризується чітким поділом праці і, як

результат, появою висококваліфікованих спеціалістів; ієрархічністю

рівнів управління, при якій нижчий рівень контролюється вищим; наяв*

ністю взаємопов’язаної системи формальних правил і стандартів; фор*

мальною знеособленістю, з якою офіційні особи виконують свої обов’яз*

ки; здійсненням найму на роботу з урахуванням кваліфікаційних вимог

тощо. Є різновидом бюрократичних організаційних структур управлін*

ня.

Організаційна структура управління програмноFцільова – це структура уп*

равління організацією, у якій постійно змінюються роль і місце керівни*

ка програми у зв’язку з необхідністю виконання певних завершених ори*

гінальних етапів програми. Кожен етап вимагає професійного і кваліфі*

кованого керівництва. При цьому кожний керівник змушений

пристосовуватись до нових умов, цілей, завдань. Є різновидом адаптив*

них організаційних структур управління.

Організаційна структура управління продуктова – це структура управ*

ління організацією, за якою керівнику делегують повноваження з уп*

равління певним типом продукції, при цьому керівники вторинних

служб (виробничої, технічної, збуту тощо) знаходяться у підпорядку*

ванні цього керівника. Є різновидом дивізійних організаційних струк*

тур управління.

Організаційна структура управління проектна – це тимчасова структура,

яка створюється для розв’язання конкретного завдання, реалізації пев*

ного тимчасового проекту. Є різновидом адаптивних організаційних

структур управління.

Організаційна структура управління споживча — структура управління

організацією, що містить підрозділи, виробничо*господарська діяльність

яких спрямована на забезпечення виробничих потреб певних груп спо*

живачів (покупців). Є різновидом дивізійних організаційних структур

управління.

555

Термінологічний словник

Організаційна структура управління територіальна – це структура управл*

іння організацією, яка формується за географічним розташуванням

підприємства. Є різновидом дивізійних організаційних структур управл*

іння.

Організаційна структура управління функціональна – це ієрархія органів,

які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях,

при цьому керівники спеціалізуються на окремих управлінських функц*

іях, які виконуються відповідними спеціалістами.

Організаційне планування —комплекс планів праці менеджерів, інших

управлінських працівників усіх рівнів і ланок, а також заходів, виконан*

ня яких забезпечує реалізацію економічних, виробничих, технічних, соц*

іальних та інших планів діяльності організації.

Організаційне проектування – це процес розробки організаційної струк*

тури управління, який здійснюється зверху донизу і включає такі етапи:

1) установлення вертикальних рівнів управління; 2) здійснення горизон*

тального поділу організації, тобто закріплення видів діяльності за лінійни*

ми та штабними (функціональними) підрозділами; 3) установлення

зв’язків між різними підрозділами; 4) установлення повноважень і відпо*

відальності різних посад; 5) визначення посадових обов’язків, закріплен*

ня їх за конкретними посадовими особами (за допомогою формування

посадових інструкцій).

Організаційний розвиток — це довгострокова робота з удосконалення

процесів розв’язання проблем та оновлення в організації за допомогою

агента перемін шляхом більш ефективного спільного регулювання, ви*

користовуючи культурні постулати, теорію і технологію прикладної на*

уки про поведінку; дослідження дією; безперервне вдосконалення про*

цесів вирішення проблем і оновлення організації.

Організаційні зміни — це сукупність змін в організації, що зумовлюють

здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямках: оцін*

ка і зміна цілей організації; зміна структури, тобто розподілу повнова*

жень, відповідальності, поділу на відділи, служби, підрозділи, комітети

тощо; зміна техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів; мо*

дифікація (зміна) можливостей або поведінки працівників (підготовка

до спілкування, переміщення посадових осіб, підвищення кваліфікації,

формування груп, оцінка роботи і т.ін.); Зміна в управлінні виробничо*

господарської діяльності.

Організаційні принципи — сукупність правил і норм, які регулюють

внутрішні взаємовідносини між керуючою та керованою системами, все*

редині керуючої системи.

556

Діденко В.М. Менеджмент

Організаційні структури управління адаптивні – це структури управління

організаціями, які здатні швидко пристосовуватись до змін у навколиш*

ньому середовищі. Виділяють чотири основних типи адаптивних (орган*

ічних) організаційних структур управління: проектні, матричні, програм*

но*цільові та координаційні.

Організаційні структури управління дивізійні F це структури управління

організаціями із широкою номенклатурою продукції (послуг), в яких

швидко змінюється контингент споживачів, а також міжнародними орган*

ізаціями. До них відносяться: продуктові, споживчі та територіальні.

ОрганізаційноFправова форма — зовнішній вигляд організації в систем*

ному розумінні, який відображає внутрішній зміст організації, а також

процеси, що в ній протікають, місце у складнішій системі, її зовнішні

зв’язки.

ОрганізаційноFрозпорядчі методи менеджменту — система важелів та ре*

гуляторів, яку використовують для організування певної поведінки й

діяльності індивідів, груп працівників і трудових колективів організацій.

ОрганізаційноFстабілізуючі методи менеджменту — система важелів нор*

мативного впливу на трудовий колектив, групи працівників та індивідів

для організування спільної діяльності.

Організація — група людей, діяльність яких свідомо, керовано або спон*

танно координується для досягнення певної мети; специфічне соціальне

утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і/або по*

слуг.

Організація механістична — це організація, яка характеризується кон*

серватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, авто*

кратизмом в контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації

тощо.

Організація неформальна— це група працівників, яка формується спон*

танно на засадах соціальної взаємодії (за спільністю інтересів, потреб чи

уподобань), як правило, входить у склад формальної організації. При*

кладами неформальних організацій можуть бути групи любителів певних

видів спорту, туризму, мистецтва, музики, економічних підходів тощо.

Організація органістична — це організація, яка характеризується дина*

мічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвитком са*

моконтролю, демократизацією комунікацій тощо.

Організація праці — це, по*перше, система виробничих взаємозв’язків

працівників із засобами виробництва та один з одним, що утворює пев*

ний порядок трудового процесу, який включає: поділ праці та її кооперу*

вання, організацію робочих місць та їх обслуговування, впровадження

557

Термінологічний словник

раціональних прийомів та методів праці, науково обґрунтованих норм

праці, її мотивацію, планування і облік; і, по*друге, — систематична

діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію

праці для приведення її у відповідність із досягнутим рівнем розвитку

науки, техніки і технології.

Організація проста — це організація, яка має лише одну ціль.

Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва си*

стема заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню,

розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню і атестації. Конкрет*

ний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого

місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Організація складна — це організація, яка ставить перед собою комп*

лекс взаємопов’язаних цілей.

Організація управлінської праці — порядок, правила службової поведін*

ки працівників управління, спрямовані на виконання поточних і перс*

пективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками

відповідно до посадових інструкцій і положень про структурні підрозді*

ли.

Організація формальна — це група працівників, діяльність яких свідо*

мо планується, організується, мотивується, контролюється та регулюєть*

ся для досягнення певної мети. Прикладами формальних організацій є

підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафед*

ри тощо.

Організування — це вид управлінської діяльності, який відображає про*

цес створення структури управління організацією.

Організування як функція менеджменту — комплекс заходів із створення

передумов свідомого, цілеспрямованого функціонування виробничо*гос*

подарської системи: упорядкування структур, відносин і процесів у керу*

ючій і керованій підсистемах організації.

Основна діяльність підприємства — всі етапи процесу виробництва, від

придбання ресурсів до гарантійного обслуговування, які відбуваються

безпосередньо на підприємстві.

Особистість — конкретна людина, носій свідомості і самосвідомості,

певного соціального статусу й ролей.

Паблік рілейшнз (public relations) — мистецтво формування і підтримки

відносин із навколишнім середовищем, зв’язків з громадськістю.

Партисипативний (англ.= рarticipant — участь) менеджмент — менедж*

мент, оснований на широкій участі працівників організації в процесі уп*

равління.

558

Діденко В.М. Менеджмент

Партнерство – об’єднання двох чи більше людей (сторін), що діють як

співвласники на підставі договору (домовленості, контракту), що не йде в

розріз з чинним законодавством.

Передавання інформації — переміщення її певним каналом зв’язку від

джерела до споживача.

Передбачення — найзагальніше, абстрактне уявлення про майбутнє,

властива людині специфічна форма випереджувального відображення

дійсності.

Перетворення інформації — аналітико*синтетичне вивчення змісту

інформації та підготовка нової (вторинної) у зручному для подальшого

використання вигляді.

Підвищення продуктивності — результат управління і втручання в клю*

чові процеси перетворення або праці.

Підприємець: 1) людина, що здійснює бізнес, розпочинає нову справу,

реалізує певні нововведення, вкладає власні кошти в розвиток підприєм*

ства і зважується на ризик, долає протидію зовнішнього середовища, сло*

вом, рухає суспільство у напрямку постійного вдосконалення; 2) людина,

яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації;

регулює процес створення нового, несе фінансову, моральну та соціальну

відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень;

розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів

(своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

Підприємництво: 1) господарська діяльність підприємця, особливий,

творчий тип господарювання (економічної поведінки), якому притаман*

не новаторство, пошук ефективних способів використання ресурсів, ак*

тивність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче став*

лення до ризику. Підприємство * це виробничо*господарська одиниця,

що являє собою сукупність матеріальних та людських ресурсів, певним

чином організовану для досягнення конкретно поставлених цілей; 2) особ*

ливий стиль поведінки та дій, який відзначається ініціативністю й інно*

ваційністю його суб’єктів у виробництві продукції, послуг; 3) це само*

стійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробниц*

тва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання

прибутку.

Підприємство:1) основна ланка в системі продуктивних сил, виробни*

чих і соціальних відносин, у якій відбувається первинне, безпосереднє

поєднання робочої сили з засобами виробництва і здійснюється само*

стійний кругообіг коштів у процесі розширеного відтворення; 2) це само*

стійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної

559

Термінологічний словник

особи та здійснює певні види діяльності (виробничу, науково*дослідну,

комерційну тощо) з метою одержання відповідного рівня результатив*

ності та прибутковості. Підприємство має самостійний баланс, розрахун*

ковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуван*

ням.

Підприємство державне — це підприємство, засноване на загальнодер*

жавній (республіканській) власності та власності адміністративно*тери*

торіальних одиниць.

Підприємство індивідуальне — це підприємство, засноване на особистій

власності фізичної особи та виключно її праці.

Підприємство колективне — це підприємство, засноване на власності

трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного то*

вариства, громадської та релігійної організації тощо.

Підприємство приватне — це підприємство, засноване на власності ок*

ремого громадянина України, з правом найму робочої сили.

Підприємство сімейне — це підприємство, засноване на власності та праці

громадян України — членів однієї сім’ї, які проживають разом.

Підприємство спільне — це підприємство, засноване на базі об’єднання

майна різних власників, якими можуть бути юридичні особи та громадя*

ни України, інших держав тощо.

Підсумковий контроль — контроль, який проводиться після завершен*

ня певних робіт чи їх комплексів з метою зіставлення запланованого з

фактом, виявлення відхилень і пошуку їх причин з метою недопущення в

майбутньому.

Планування — вид управлінської діяльності (трудових процесів), який

визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його

досягнення.

Планування оперативне — це різновид управлінської діяльності, яка

спрямована на формування вузьких, деталізованих, короткотермінових

планів, що присвячені конкретним питанням діяльності підприємства,

формуються у розвиток поточних планів. Існує безліч різновидів опера*

тивного планування. У сфері фінансового планування найбільш пошире*

ними оперативними планами є платіжний календар, касовий план тощо;

у плануванні робочого часу — фонд робочого часу, графік робочого ка*

лендаря, табель робочого часу тощо; у виробництві — оперативно*вироб*

ничий графік виконання робіт, диспетчерські графіки, операційнітехно*

логічні графіки, сіткові графіки.

Планування поточне — це різновид управлінської діяльності, який спря*

мований на розробку параметрів, заходів, бюджетів та адміністративних

560

Діденко В.М. Менеджмент

важелів з метою формування поточних планів щодо функціонування кон*

кретних сфер діяльності організації чи її діяльності загалом на річний пе*

ріод у напрямку досягнення обраної стратегії діяльності. Поточне плану*

вання реалізується через певні етапи: 1) інформаційне забезпечення по*

точного планування; 2) оцінювання та аналіз сильних і слабких позицій

організації; 3) вибір та формування планових параметрів (системи еконо*

мічних, технологічних, соціальних та інших показників) на засадах стра*

тегії; 4) підбір на альтернативних засадах заходів щодо досягнення плано*

вих параметрів; 5) бюджетне планування; 6) вибір адміністративних ва*

желів (політики, процедур, правил) досягнення планових параметрів; 7)

формування поточного плану; 8) деталізація поточного плану за центра*

ми виконання (відповідальності).

Планування стратегічне — це різновид планування, який полягає у роз*

робці стратегії діяльності організації. Включає такі етапи: 1) інформацій*

не забезпечення стратегічного планування; 2) установлення місії і цілей

організації; 3) вибір методів аналізу факторів внутрішнього і зовнішньо*

го середовища; 4) оцінювання та аналіз факторів зовнішнього середови*

ща; 5) оцінювання та аналіз факторів внутрішнього середовища; 6) про*

гнозування умов функціонування та результатів виробничо*господарсь*

кої діяльності підприємства; 7) виконання розрахунків, обґрунтувань,

проектних рішень; 8) формування варіантів стратегій (стратегічних аль*

тернатив); 9) вибір стратегії; 10) оцінювання стратегії на предмет відпов*

ідності установленим критеріям.

Планування тактичне — це різновид планування, який полягає у роз*

робці механізмів реалізації обраної стратегії. Включає поточне та опера*

тивне планування.

Планування як функція менеджменту — конкретизація цілей у системі

показників соціально*господарської діяльності організації та розроблен*

ня стратегії й тактики виробничої, управлінської діяльності, орієнтова*

ної на досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів.

Площина зв’язків (стосунків) між людьми — охоплює звертання, сприй*

мання чи відхилення, симпатію чи антипатію, ненависть чи любов.

Площина змісту — послання, яке містить відомості про становище ре*

чей чи про події.

Площина стосунків — психологічна складова процесу комунікації, яка

характеризується почуттями сприйняття чи відхилення, симпатії чи ан*

типатії, ненависті чи любові.

Повний комерційний розрахунок — володіння підприємством (юридич*

ною особою, яка має самостійний баланс) правами незалежної господарсь*