Діденко В.М. Менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

541

Термінологічний словник

використання комунікацій; право особи давати офіційні доручення підлег*

лим і вимагати їх виконання .

Керівництво організаціями — процеси мотивування, регулювання і на*

ставництво щодо методів і способів виконання робіт підлеглими.

Кількісна і якісна визначеність управлінських рішень — конкретизація

результатів реалізації рішень у кількісних та якісних показниках.

Кількісна і якісна визначеність цілей — кількісне вираження або якісне

оцінювання цілей у взаємозв’язку з якістю праці працівників.

Колектив (організація) — дві й більше осіб, які взаємодіють між собою

таким чином, що кожна особа впливає на конкретних людей (працівників)

і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Комерційний розрахунок — метод ефективного здійснення виробничо*

господарської діяльності організації та її структурних підрозділів через

використання системи ринкових економічних відносин.

Комітет — це формальна група, яка створюється на тимчасових чи по*

стійних засадах з метою виконання конкретних завдань. Комітети под*

іляють на тимчасові (спеціальні): комітет з усунення браку на виробництві,

комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія тощо; постійні:

ревізійна комісія, науково*технічна рада, методична рада, рада директорів

тощо.

Компетентність працівника (професіоналізм) — це рівень його загаль*

ної та професійної підготовки, а також широта професійного світогляду,

що дозволяє йому адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого

місця чи виконуваної роботи, які постійно змінюються. Компетентність

людини залежить від її відношення до своєї роботи, досвіду, старання та

вміння поповнювати знання. Компетентність може змінюватися як у бік

підвищення, так і у бік зниження.

Компетенція (лат.= сompete — відповідаю, належу) суб’єкта управління

— сукупність повноважень і обов’язків органу управління, у межах яких

він має право і зобов’язаний самостійно діяти.

Комплексна цільова програма — накреслений для планомірного

здійснення, об’єднаний єдиною метою та зорієнтований на певні терміни

комплекс взаємопов’язаних завдань, а також конкретних соціальних,

економічних, наукових, технічних, організаційних заходів.

Комунікативний процес— обмін інформацією між індивідами або їх гру*

пами, метою якого є усвідомлення повідомлень, що містять певну інфор*

мацію.

Комунікації (лат.= Communico * спілкуюсь) * обмін інформацією, її

змістом між двома і більше особами (працівниками); систематичне і ком*

542

Діденко В.М. Менеджмент

біноване використання всього інструментарію зв’язку із зовнішнім сере*

довищем (реклама товарів, методи стимулювання продажу, кадрова рек*

лама, робота з громадськістю та ін.).

Комунікаційний процес — це процес обміну інформацією між двома і

більше людьми, працівниками з метою розв’язання певної проблеми.

Комунікація в менеджменті — обмін інформацією, внаслідок якого кер*

івник одержує необхідну для прийняття ефективних рішень інформацію,

і доводить їх до підлеглих теж у формі інформації.

Конвенціальні ролі особистості — стандартизовані права й обов’язки

(наприклад, батька, сина, працівника певної служби, менеджера тощо).

Конкретна (специфічна) функція менеджменту — функція, виокремлена

відповідно до завдань управління діяльністю організації або до конкрет*

них стадій виробничого процесу, або за спрямованістю на конкретні чин*

ники виробництва.

Конкуренти — юридичні чи фізичні особи, що змагаються за досяг*

нення ідентичної мети: володіння ресурсами, ринками тощо.

Конкурентоспроможність продукції — це сукупність якісних і вартісних

характеристик продукції, що забезпечують її відповідність вимогам рин*

ку у певний період часу. Це поняття характеризує ступінь привабливості

товарів для споживачів у певних часових та просторових умовах.

Консорціум (лат.= сonsortium — спільність) — тимчасове статутне об’єднан*

ня промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Конструкторські документи — включають ескізи виробів (деталей,

вузлів та ін.), Креслення, конструкторські карти, влаштування машин

(приладів, комп’ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та

оснащення (пристроїв, інструментів) тощо. Є різновидом технологічних

методів менеджменту.

Контроль вибірковий — це різновид контролю, який полягає у

здійсненні перевірки лише відносно окремих об’єктів з усієї однорідної

сукупності (наприклад, перевірка роботи лише гальванічного цеху).

Контроль децентралізований — це різновид контролю, який полягає у

базуванні на соціальних нормах, цінностях, традиціях та корпоративній

культурі; акцентуванні уваги на самоконтролі та внутрішньогруповому

контролі, що здійснюється на засадах соціальної взаємодії; прозорості

інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю; забезпеченні

двостороннього впливу тощо.

Контроль заключний — це різновид контролю, який полягає у здійсненні

перевірки на виході із системи організації і визначенні кількісних та якіс*

них аспектів результатів виробничо*господарської діяльності.

543

Термінологічний словник

Контроль попередній — це різновид контролю, який полягає у

здійсненні перевірки на вході в систему організації та реалізації через пра*

вила, процедури, поведінку щодо різних видів ресурсів (трудових, фінан*

сових, матеріальних, технологічних, інформаційних тощо).

Контроль поточний — це різновид контролю, який полягає у здійсненні

перевірки у самій системі*організації у процесі виробничо*господарської

діяльності. Він характеризується таким: носить характер управлінської

необхідності; має ціль та охоплює конкретні робочі місця; використовує

зовнішні ресурси, які перетворює в ресурси для внутрішнього споживан*

ня організації; націлюється на усі види діяльності організації тощо.

Контроль разовий — це різновид контролю, який проводиться під впли*

вом чинників, що випадково або несподівано виникають у процесі ви*

робничо*господарської діяльності (наприклад, проведення інвентаризації

у коморах після виявлення крадіжок).

Контроль суцільний — це різновид контролю, який полягає у здійсненні

послідовної перевірки усієї сукупності підконтрольних об’єктів (ресурсів,

продукції, операцій, робіт тощо).

Контроль централізований — це різновид контролю, який полягає уна*

явності спеціалізованих контрольних служб; використанні суворих пра*

вил, інструкцій, жорстких нормативів; впливі „зверху донизу”; закри*

тості інформації про контроль тощо.

Контрольний факт — явище, в процесі якого порушено певну норму.

Контролювання — вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня

виконання завдань та досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, не*

доліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження та

повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організацій*

них проблем тощо; процес визначення якості і коригування виконуваної

роботи підлеглими з метою забезпечення виконання планів і завдань,

спрямованих на досягнення цілей організації.

Контролювання виробництва — порівняння запланованих виробничих

показників з фактичними даними, виявлення відхилень і аналіз чинників,

які спричинили ці відхилення.

Контролювання інформаційних ресурсів — оцінювання відповідності об*

сягів інформації потребам виробництва і управління; вивчення і вдоскона*

лення шляхів надходження інформації в організацію, всередині її і назовні.

Контролювання людських ресурсів — здійснення контрольних заходів

при відборі та зарахуванні працівників на посади, оцінювання ефектив*

ності їх праці, ділових якостей працівників, ефективності систем оплати

праці і стимулювання працівників тощо.

544

Діденко В.М. Менеджмент

Контролювання маркетингу і збуту — оцінювання і коригування комер*

ційної політики; конкурентоспроможності продукції; ефективності мар*

кетингових заходів; обсягів і структури маркетингової інформації; асор*

тименту пропонованих покупцям товарів (послуг); обґрунтованості цін

на продукцію; ефективності використання збутових каналів; ефектив*

ності витрат на рекламу тощо.

Контролювання матеріальних ресурсів —оцінка параметрів системи ре*

гулювання запасів матеріальних ресурсів, відповідності обсягів ресурсів

потребам виробництва, їх фізичного стану та якості.

Контролювання процесів — перевірка відповідності виконання простих

виробничих і управлінських операцій існуючим правилам.

Контролювання ресурсів — оцінка відповідності фактичних параметрів

матеріальних, фінансових, людських, інформаційних ресурсів норматив*

ним.

Контролювання стану матеріальноFтехнічного забезпечення — оцінюван*

ня ступеня задоволення потреб організації в постійних ресурсах (облад*

нання, персонал, інформаційна система), діючої системи, обсягів та ритм*

ічності їх постачання, відповідності якості ресурсів вимогам стандартів і

технічних умов.

Контролювання фінансових ресурсыв менеджменту — визначення якості

і коригування виконуваної підлеглими роботи з метою забезпечення ви*

конання планів і завдань, спрямованих на досягнення цілей організації,*

необхідними фондами фінансових ресурсів та необхідними об`ємами.

Конфлікт (лат.= сonflictus — зіткнення) — зіткнення різноспрямова*

них тенденцій у психіці окремої людини, у взаємовідносинах двох і більше

людей або їх формальних і неформальних об’єднань, зумовлене розбіжн*

істю у поглядах, позиціях, інтересах; це відсутність згоди між двома чи

більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути

конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дис*

комфорт однієї особи. Конфлікти класифікують за ознакою результатів

(функціональні, дисфункціональні, безрезультатні) та за змістом (внутр*

ішньоособисті, міжособисті, конфлікти між особою і групою, міжгрупові,

конфлікти між керуючою та керованою системами організації, міжорга*

нізаційні).

Конфліктна ситуація — ситуація, за якої цінності, інтереси, установки

сторін об’єктивно вступають у протиріччя між собою, але відкритого

зіткнення ще немає.

Конформізм ( лат.= сonformis — подібний) — прийняття готових стан*

дартів у поведінці, визнання існуючих порядків, норм, правил.

545

Термінологічний словник

Концепція (лат.= сonceptio — сприйняття) — система поглядів на пев*

не явище, спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, процесів, основна

ідея будь*якої теорії.

Концепція групових претензій — концепція, згідно з якою організація

перебуває у постійній конфронтації з різними групами інтересів, зміст

яких впливає на її майбутнє становище.

Концерн (англ.= сoncern — об’єднання) — статутне об’єднання

підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків,

торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи

підприємств.

Кооперативний уклад — система споживчої кооперації та кооперативів

різних типів.

Кооперація (лат. сooperatio — співробітництво) праці у менеджменті —

об’єднання різних видів праці для виконання спільних завдань.

Корпорація (лат. сorporatio — спілка) — договірне об’єднання, створене

на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з

делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяль*

ності кожного з учасників.

Криза (гр.= krisis — вихід, закінчення) — складний, загострений стан

конфліктної ситуації.

Критерій достатності – ситуація, коли особа, відповідальна за

прийняття рішення, вивчає альтернативи лише доти, доки не знайде

рішення, яке задовольняє мінімальні вимоги, а відтак припиняє

пошук найкращого.

Критерій ефективності менеджменту (системи менеджменту) — ступінь

відповідності фактичних параметрів системи управління сукупності стан*

дартизованих вимог до неї.

Культура менеджменту — сукупність досягнень в організації та

здійсненні процесу менеджменту, налагодженні управлінської праці, ви*

користанні техніки в менеджменті, а також зумовлених нормами й прин*

ципами суспільної моралі, етики, естетики, права вимог, які висуваються

до систем менеджменту і працівників.

Культура організації — характер, особливості, стиль функціонування

організації, які виявляються в поведінці і реакціях особистостей та соц*

іальних груп її працівників, у їх судженнях, відносинах, способах вирі*

шення проблем організації праці і виробництва, в обладнанні й внутрішній

естетиці, використовуваній техніці й технології тощо; сукупність цінно*

стей, традицій, норм поведінки, поглядів, властивих членам організації,

організаційна культура складається з об’єктивних та суб’єктивних пара*

546

Діденко В.М. Менеджмент

метрів. До суб’єктивних параметрів культури організації належать: орган*

ізаційні табу, звичаї, ритуали, зразки поведінки, мова спілкування, гасла

тощо. Об’єктивні параметри культури організації формуються за раху*

нок місцерозташування організації, дизайну і обладнання робочих місць,

престижу та іміджу організації тощо.

Ланка управління (менеджменту) — реальне первинне організаційне ут*

ворення керуючої системи (структурний підрозділ чи окремий викона*

вець на певному рівні менеджменту).

Лідер (англ. =lead — вести, керувати) — особистість, яка користується

беззастережним авторитетом і повагою у зв’язку зі своїми особистими

видатними людськими, інтелектуальними або фаховими якостями.

Лідерство — це здатність за рахунок особистих якостей здійснювати

вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосеред*

ження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Лоббі F будь*яка форма тиску, пресингу, спосіб об’єднання з пред*

ставниками владних структур для пропаганди певної політики чи для

прийняття дій, що вигідні конкретним сторонам.

Людина — загальне позначення суб’єкта діяльності, наділеного осмис*

леною поведінкою.

Людський капітал — це сформований або розвинений в результаті інве*

стицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров’я, знань,

навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується

в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продук*

тивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків)

його власника.

Маркетинг – це орієнтована на ринок (збут), стратегія підприємниць*

кої діяльності; система організації збуту та виробництва продукції, що

ґрунтується на комплексному вивченні ринку та можливостей підприєм*

ства у забезпеченні потреб споживачів; це діяльність, спрямована на ство*

рення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задо*

волення потреб споживачів.

Маркетинг як складова менеджменту — організація інформаційної взає*

модії внутрішнього середовища організації із зовнішнім.

Маркетингові дослідження направлені на вивчення зовнішніх та внутрішніх

факторів розвитку підприємства. Кінцевою метою цих досліджень є визна*

чення сильних і слабких сторін виробничої і збутової діяльності порівняно з

іншими підприємствами та вироблення стратегії конкуренції.

Матеріальне стимулювання праці — це процес формування і викорис*

тання систем матеріальних стимулів праці й заробітної плати відповідно

547

Термінологічний словник

до дії закону розподілу за кількістю та якістю праці. Є однією із прецесій*

них теорій мотивування.

МатеріальноFтехнічна база — сукупність спеціалізованих матеріально*

речових елементів виробництва (засобів і предметів праці), за допомогою

яких виробляють певні види однорідної продукції або надають послуги,

що задовольняють однорідні потреби.

Менеджер – управляючий, керівник, директор, завідувач, адміністра*

тор, функціонер, словом, будь*який найманий професійний управляю*

чий, що не є власником підприємства; це управлінець ринкової орієн*

тації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, ново*

введення та досягнення науково*технічного прогресу, виважено враховує

зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і

динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо*господарсь*

ку діяльність з урахуванням вимог ринку.

Менеджмент (англ.= manаge —управляти) – це: 1) цілеспрямований

вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою вико*

нання поставлених завдань та досягнення визначених цілей; 2) вид діяль*

ності, спрямованої на досягнення певних передбачених цілей виробничо*

господарською організацією (підприємством), яка функціонує в ринко*

вих умовах, шляхом раціонального використання її матеріальних,

трудових і фінансових ресурсів; 3) вміння досягати поставлених цілей,

використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей; 4)

сукупність методів, форм та засобів управління виробництвом.

Мета менеджменту — забезпечення прибутковості чи дохідності діяль*

ності організації на основі раціонального налагодження виробничого про*

цесу і процесу управління, розвитку матеріально*технічної і технологіч*

ної бази, ефективного використання кадрового потенціалу, власних і за*

лучених коштів.

Метод —захід (прийом) або сукупність заходів (прийомів) у певній

сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь*

якого завдання, виконання певної операції.

Методи бюджетного планування — це способи та прийоми розробки

бюджетів в організації. Методи бюджетного планування класифікують

за ознаками: порядком розроблення бюджету, рівнем централізації бюд*

жетного планування, способом розрахунку планових бюджетних показ*

ників, рівнем пристосування бюджетного планування до змін внутріш*

нього та зовнішнього середовища функціонування підприємств тощо.

Методи бюджетування — способи та прийоми розроблення бюджетів в

організації.

548

Діденко В.М. Менеджмент

Методи менеджменту — це способи і прийоми впливу керуючої систе*

ми на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство,

підрозділ, служба тощо). Методи менеджменту класифікуються за таки*

ми ознаками: напрямком впливу, способом врахування інтересів праців*

ників, формою впливу, характером впливу. Найбільш прикладне значен*

ня має остання класифікація, відповідно до якої методи менеджменту

поділяються на економічні, адміністративні, технологічні та соціально*

психологічні.

Методи менеджменту адміністративні – це способи та прийоми впливу

керуючої системи організації на керовану систему, завданням яких є фор*

мування організаційно*розпорядчих засад функціонування організації.

До них відносяться сукупність організаційних, розпорядчих та дисципл*

інарних способів впливу.

Методи менеджменту економічні — це способи та прийоми впливу керу*

ючої системи організації на керовану систему, що обумовлюються різно*

манітними економічними важелями, за допомогою яких досягається взає*

мне та індивідуальне задоволення потреб на усіх рівнях. До економічних

методів менеджменту належать економічні плани та матеріальні стимули.

Методи менеджменту соціальноFпсихологічні F це способи та прийоми

впливу керуючої системи організації на керовану систему, які викорис*

товують індивідуальну і групову свідомість, психологію, базуються на

суспільно—значущих морально—етичних категоріях, цінностях, вихо*

ванні та покликані підвищувати трудову активність працівників і ство*

рювати відповідні соціально*психологічні умови для їх трудової діяль*

ності. До них належать соціальні плани, моральні стимули, методи фор*

мування колективів та соціально*психологічного клімату в колективі.

Методи менеджменту технологічні — це способи та прийоми впливу ке*

руючої системи організації на керовану систему через документи, які виз*

начають технологію здійснення виробничо*господарських процесів. До

технологічних методів менеджменту належать технологічні та конструк*

торські документи.

Методи управління (менеджменту) — засоби цілеспрямованого впливу

на трудовий колектив або на окремих працівників з метою досягнення

цілей організації.

Методи управління конфліктними ситуаціями — сукупність способів і

засобів запобігання, а в разі їх виникнення — вирішення конфліктних

ситуацій.

Механізм (гр.= mechane — знаряддя) менеджменту — система, яка утво*

рюється із взаємопов’язаних ланок (підсистем), що об’єднують множину

549

Термінологічний словник

різних елементів і блоків, забезпечуючи у процесі їх взаємодії функціо*

нування всіх підсистем організації.

Мистецький підхід до прийняття рішень F підхід до розробки рішень, що

ґрунтуються на інтуїції та суб’єктивних оцінках.

Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа (нині

працює при Організації Об’єднаних Націй), утворена в 1919 р., що прого*

лосила своєю метою вивчення і покращання умов праці та життя трудя*

щих шляхом вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового

законодавства. Місце перебування — Женева.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір за*

робітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може

провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму

праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доп*

лати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна за*

робітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій

території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Місія — це чітко виражена причина існування організації, яка може

охоплювати такі напрями, як: турбота про працівників; турбота про ви*

робництво; політика зростання та фінансування фірми; технології, які

використовуватимуться у виробництві; методи виходу і функціонування

на ринку, пошуку потенційних ринків; задоволення потреб споживачів;

публічне проголошення переконань та цінностей тощо.

Місія організації — чітко сформульована причина її існування як осно*

ва формування еталонних цінностей, якими повинні користуватися всі

працівники для забезпечення існування і розвитку організації.

Мобільність — важлива характеристика якості робочої сили. Це

здатність і готовність працівника до професійних і територіальних пере*

міщень. Професійна мобільність передбачає готовність працівника при

необхідності змінити місце роботи і навіть освоїти нову для себе професію.

Територіальна мобільність — готовність і можливість змінити місце про*

живання у пошуках нового місця роботи. Додаткові витрати, що здійсню*

ються при цьому, розглядаються як інвестиції в людський капітал.

Модель — це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних

ознак об’єкта, який досліджується. Виділяють фізичні, математичні та

аналогові моделі.

Моделювання — відтворення характеристик певного об’єкта на іншо*

му, спеціально створеному для їх вивчення.

Молодший спеціаліст (бакалавр) — освітньо*кваліфікаційний рівень

вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобу*

550

Діденко В.М. Менеджмент

ла неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснен*

ня виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що перед*

бачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Монопольне становище визначається як домінуюче становище

підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими

підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Мо*

нопольним визначається становище підприємця, частка якого на ринку

певного товару перевищує 35%.

Мораль (лат. =mores — звичаї) — правила (принципи) поведінки лю*

дей, які стосуються сфери взаємовідносин між ними та суспільством.

Моральне стимулювання праці — це процес морального спонукання до

діяльності, який ґрунтується на різноманітних формах суспільного виз*

нання і оцінювання трудової активності працівників. Моральне стиму*

лювання передбачає нагородження грамотами, медалями, орденами, по*

чесними званнями, винесення подяки та похвали, занесення на дошки

пошани, пропаганду високих досягнень працівників у газетах, журналах,

теле* та радіопередачах тощо.

Мотив (лат.= moveo – штовхаю, рухаю) – спонукальна причина дій і

вчинків людини; це внутрішньо усвідомлене спонукання до дій.

Мотиваційне поле – сукупність ситуаційних чинників, які спонука*

ють виникнення у працівників мотивів до продуктивної діяльності.

Мотивація – це процес спонукання, стимулювання себе чи інших (ок*

ремої людини чи груп людей) до цілеспрямованої поведінки або до вико*

нання певних дій, що направлені на досягнення власної мети або цілей

організації. Мотивацію можна визначити як сили, що змушують людей

поводитися певним чином.

Мотивація до праці – внутрішні сили людини, що визначають рівень,

напрям і наполегливість робочого зусилля.

Мотивування — вид управлінської діяльності, який забезпечує процес

спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на

досягнення особистих цілей та цілей організації; стимул для певної пове*

дінки людини, який виникає як наслідок напруження між потребами і

можливостями їх задоволення.

Мотивування як функція менеджменту — стимулювання певної поведін*

ки людини, зумовлене напруженням між потребами і можливостями їх

задоволення.

Навички — способи автоматичного чи напівавтоматичного виконання

компонентів процесу трудової діяльності.

Надбавки — це додаткові виплати працівникам за високу професійну

майстерність; високі досягнення в праці; вислугу років (зазвичай стосуєть*