Діденко В.М. Менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 3. Планування в організації

141

62. “Невдача при плануванні означає планування невдач”. Як ви ро*

зумієте дане твердження?

63. Що може заважати реалізації стратегії?

64. Назвіть кількісні і якісні критерії для оцінки стратегії.

65. Який взаємозв’язок між стратегією і структурою?

142

143

Тема 4. Організація як функція управління

Суть організації

Складова управління, суть якої полягає в координації дій

окремих елементів системи, досягнення взаємної відповід*

ності окремих її частин.

Форма об’єднання людей для спільної діяльності в межах

певної структури; група людей, діяльність яких свідомо ко*

ординується для досягнення спільної мети, цілей.

Установа, що покликана виконувати задані функції вир*

ішувати певне коло завдань (школа, інститут, банк, урядова

установа).

Для організації характерні зразки взаємин між людьми

на підставі

⇒ формально встановлених

⇒ неформально встановлених

 правил поведінки

 членства

 розподілу праці

 ліній підпорядкування

 засобів контролю

Організація є невід’ємним елементом національної структури суспільства

Через організацію переважно відбувається розподіл

⇒ престижу

⇒ влади

⇒ статусу

⇒ винагород

144

Діденко В.М. Менеджмент

Загальні характеристики організацій

⇒ людські ресурси;

⇒ капітал;

⇒ матеріали;

⇒ технологія;

⇒ інформація.

 економічні умови;

 споживачі;

 профспілки;

 урядові акти;

 законодавство;

 міжнародні угоди;

 конкуренти;

 постачальники;

 техніка і технологія, науковий прогрес;

 політичні події;

 міжнародні події і т.ін.

 розподіл всієї діяльності на складові компо*

ненти, численні спеціалізовані завдання.

 утворення за рахунок чіткого горизонтально

горозподілу підрозділів, що виконують спе*

цифічні конкретні завдання і досягають конк*

ретних специфічних цілей.

 хтось повинен координувати роботу групи,

утвореної при горизонтальному розподілі, щоб

вона була успішною. Вертикальний розподіл

– це розподіл, що відділяє роботу по коорди*

нуванню дій.

 для того, щоб організація могла добитися реалізації

своїх цілей, завдання повинні бути скоординовані

за допомогою вертикального розподілу праці. Тому

управління є суттєво важливою діяльністю для

організації.

145

Тема 4. Організація як функція управління

Класифікація організацій згідно ознак:

І. Мета і характер діяльності:

• комерційні;

• некомерційні.

ІІ. Форма власності:

• приватні;

• колективні;

• комунальні;

• державні.

ІІІ. Правовий статус і форма господарювання:

• одноосібні товариства;

• кооперативні товариства;

• орендні товариства ;

• господарські товариства.

IV. Галузево*функціональний вид діяльності:

• промислові;

• сільськогосподарські;

• транспортні;

• торгівельні;

• лізингові;

• банківські;

• та інші.

V. Національна належність капіталу:

• національні;

• іноземні;

• змішані.

VІ. Розмір за чисельністю працівників:

• малі;

• середні;

• великі.

146

Діденко В.М. Менеджмент

Об єднання організацій:

Асоціація договірне обєднання, створене з метою постійної коорди*

нації господарської діяльності. Асоціація не має права у виробничу й ко*

мерційну діяльність будь*якого із учасників.

Корпорація договірне обєднання, створене на основі поєднання ви*

робничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих

положень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум тимчасове статутне обєднання промислового і банківсь*

кого капіталу для досягнення спільної мети.

Концерн статутне обєднання підприємств промисловості, наукових

організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі фінансової за*

лежності від одного або групи підприємств.

ПромисловоFфінансова група це обєднання, до якого можуть входити

промислові підприємства, підприємства інших галузей економіки, бан*

ки, наукові і проектні установи та організації усіх форм власності що ма*

ють на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Кабінету

Міністрів України.

Характерні ознаки усіх обєднань:

– обєднання проводиться на добровільній основі;

– підставою для створення є лише статут;

– обєднання юридична особа, може мати самостійний баланс і

рахунки в установах банків.

147

Тема 4. Організація як функція управління

Функціонування організації як відкритої системи

[1,c.28F29]

Матеріали

Капітал

Робоча сила

(трудові

ресурси)

Інформація

Продукція

Послуги

Прибуток

Соціальна

відповідальність

Освоєння ринку

Забезпечення

працівників

Успіх організації залежить від таких умов:

 уміння вижити;

 результативності(ефективності);

 продуктивності;

 здатності до практичної діяльності;

 здатності до саморозвитку;

 вміння ефективно використовувати інвестиції;

 здатності до самовдосконалення.

148

Діденко В.М. Менеджмент

ОрганізаційноFправова структура

ОрганізаційноFправова структура – це передбачені законами, іншими

нормативними актами країни вид і спосіб побудови підприємств (ком*

паній, корпорацій), які залежать від форми власності, масштабу підпри*

ємства, формування його капіталу, характеру поєднання і підпорядкування

складових підприємства.

ОрганізаційноFправові форми підпорядкування – визначені чинним зако*

нодавством держави організаційноFправові, фінансовоFмайнові та структурні

ознаки різних за побудовою типів підприємницької діяльності :

⇒ державні і муніципальні підприємства (з державною формою власності);

⇒ орендні і акціонерні підприємства;

⇒ спільні підприємства з участю іноземного капіталу;

⇒ товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю;

⇒ індивідуальні (сімейні) товариства;

⇒ товариства споживачів та ін.

Організаційна структура управління – внутрішня організаційна побудо*

ва будь*якої підприємницької системи, яка суттєво впливає на результа*

тивність взаємодії її складових.

У сучасному менеджменті виділяють організаційні структури:

⇒ лінійну (кожна ланка і кожен працівник має свого керівника);

⇒ функціональну (управління здійснюється сукупністю підрозділів,

що спеціалізуються на виконанні конкретних видів роботи);

⇒ лінійноFфункціональну (домінують вертикальні зв’язки типу “керів*

ник*виконавець”, на верхніх рівнях акумулюються повноваження щодо

розв’язання поряд зі стратегічними багатьох оперативних завдань);

⇒ програмноFцільові (вся сукупність робіт з реалізації заданої кінце*

вої цілі розглядається не з позиції існуючої ієрархії підпорядкування, а

під кутом зору досягнення цілі, передбаченої програмою).

Лінійна організаційної структури управління

До переваг організаційної структури управління можна віднести:

• єдність розпорядництва, простоту та чіткість підпорядкування;

• повну відповідальність керівника за результати діяльності підлег*

лих йому підрозділів;

• оперативність у прийнятті рішень;

• погодженість дій виконавців;

149

Тема 4. Організація як функція управління

• одержання нижчестоящими ланками погоджених між собою роз*

поряджень і завдань.

Як недоліки цього найпростішого виду структур управління можна

назвати:

• велике інформаційне перевантаження керівника, величезний потік

документів, множинність контактів з підлеглими, вищестоящими і сум*

іжними ланками;

• високі вимоги до керівника, який має бути висококваліфікова*

ним фахівцем, що володіє великими різнобічними знаннями і досвідом з

усіх функцій управління і сфер діяльності, які здійснюють підлеглі йому

працівники;

• структура може бути пристосована тільки до вирішення оператив*

них і поточних завдань;

• структура негнучка і не дає змоги вирішувати завдання, обумов*

лені умовами функціонування, які постійно змінюються.

Функціональна організаційної структури управління

Переваги функціональної структури управління можна звести до та*

кого:

• висока компетентність фахівців, що відповідають за виконання

конкретних функцій;

• спеціалізація підрозділів на виконанні визначеного виду управлі*

нської діяльності, ліквідація дублювання у виконанні завдань управлін*

ня окремими службами.

Як недоліки цього виду організаційної структури управління можна

назвати:

• порушення принципом повноправного розпорядництва принци*

пу єдиноначальності;

• тривала процедура прийняття рішень;

• труднощі підтримки постійних взаємозв’язків між різними функ*

ціональними службами;

• зниження відповідальності виконавців за роботу, оскільки кожен

виконавець одержує вказівки від кількох керівників;

• неузгодженість і дублювання вказівок і розпоряджень, які одер*

жують виконавці «зверху»;

• кожен функціональний керівник і функціональний підрозділ став*

лять свої питання на перше місце, не погоджуючи їх з необхідністю до*

сягнення поставлених перед підприємством цілей.

150

Діденко В.М. Менеджмент

ЛінійноFфункціональні структури

Перевагами лінійно*функціональних структур, як правило, вважають:

• стимулювання ділової і професійної спеціалізації в умовах даної

структури управління;

• високу виробничу реакцію підприємства, тому що вона побудова*

на на вузькій спеціалізації виробництва і вузькій кваліфікації фахівців;

• зменшення дублювання зусиль у функціональних областях;

• поліпшення координації діяльності в функціональних областях.

Незважаючи на широке поширення лінійно*функціональних структур

управління, приведемо цілий перелік їх недоліків:

• розмивання розробленої стратегії розвитку підприємства: підроз*

діли можуть бути зацікавлені в реалізації своїх локальних цілей і завдань

більшою мірою, ніж підприємства в цілому, тобто ставити свої власні цілі

вище цілей всього підприємства;

• відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальному

рівні між підрозділами;

• різке збільшення обсягу роботи керівника підприємства і його за*

ступників через необхідність узгодження дій різних функціональних служб;

• надмірно розвинута система взаємодії по вертикалі;

• втрата гнучкості у взаєминах працівників апарату управління че*

рез застосування формальних правил і процедур;

• слабка інноваційна і підприємницька реакція підприємства з та*

кою організаційною структурою управління;

• неадекватне реагування на вимоги зовнішнього середовища;

• утруднення й уповільнення передачі інформації, що позначається

на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень; ланцюг

команд від керівника до виконавця стає занадто довгим, що утрудняє

комунікацію.

З огляду на всі перераховані недоліки важливо підкреслити, за яких

же умов вони згладжуються:

• лінійно*функціональні структури управління найбільш ефективні

там, де апарат управління виконує рутинні, ті, які часто повторюються і

рідко змінюються, завдання і функції, тобто на підприємствах, що фун*

кціонують в умовах вирішення стандартних управлінських проблем;

• достоїнства цих структур виявляються в керуванні підприємства*

ми з масовим чи великомасштабним типом виробництва, у підприєм*

ствах, що випускають відносно обмежену номенклатуру продукції;

• вони найбільш ефективні при господарському механізмі витрат*

ного типу, коли виробництво мало схильне до прогресу в галузі науки і

техніки;