Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 3

110

Корми та їх характеристика

товують із лікувальною та профілактичною метою в разі шлунково-

кишкових захворювань. Готують його із свіжого пастеризованого і

охолодженого до температури 35 – 40 °С збираного молока, до якого

додають спеціальну закваску, виготовлену з чистої культури ацидо-

фільної палички.

На деяких молочних заводах збиране молоко висушують. Воно

має вигляд порошку білого або жовтувато-білого кольору і містить

5 – 7 % води, 33 — білка, 47 — молочного цукру, 8 — золи і до 1,5 %

жиру. Поживність 1 кг такого молока — 1,25 к. од. і 330 г перетрав-

ного протеїну. Використовують його для приготування замінників

незбираного молока (ЗНМ) для телят, поросят, ягнят, а також у

комбікормовій промисловості.

До складу замінника незбираного молока для телят входять: сухе

збиране молоко — 60 – 75 %, суха молочка сироватка — 10 – 15, гід-

рогенізований жир — 19 – 20, емульгатор — 2 %, вітаміни та мікро-

елементи.

Сколотини — це продукт, який залишається після збивання ма-

сла з вершків. За поживністю вони наближаються до збираного мо-

лока, в 1 кг їх — 0,22 к. од. і 34 г перетравного протеїну. Згодовують

переважно свиням.

Сироватка — відходи від виробництва сирів. Розрізняють солод-

ку (під час виготовлення твердих сирів) і кислу (під час виготовлен-

ня м’яких сирів) сироватки. Вона бідна на білок (0,9 %) і жир

(0,37 %), але містить майже весь молочний цукор (4,6 %) і значну

кількість мінеральних речовин (0,5 %). Поживність 1 кг свіжої сиро-

ватки становить 0,13 к. од. і 9 г перетравного протеїну. В свіжому

вигляді дають свиням.

Сироватку на деяких молочних заводах згущують до 40 – 60 % су-

хої речовини, висушують і використовують для приготування ЗНМ та

в комбікормовій промисловості. В разі виробництва з сироватки мо-

лочного цукру (лактози) одержують як побічні продукти альбумінне

молоко й мелясу, на основі яких виготовляють рідкий і сухий сирова-

ткові концентрати. Вони є білково-вуглеводними кормовими добавка-

ми у годівлі свиней, птиці, великої рогатої худоби та овець.

Важливу групу кормів тваринного походження становлять від-

ходи м’ясокомбінатів. М’ясне борошно виробляють із відокремле-

ного від кісток м’яса великої рогатої худоби, коней, овець, що підля-

гає утилізації, екстрагуванням у спеціальних розчинах. Знежирене

м’ясо висушують і розмелюють на борошно. Поживність 1 кг

м’ясного борошна — 1,50 к. од. і 516 г перетравного протеїну. Вико-

ристовують у годівлі свиней і птиці.

М’ясо-кісткове борошно виготовлять із туш і внутрішніх органів

тварин, непридатних для харчування людей, а також із трупів тва-

рин, які загинули від незаразних хвороб. Колір його сірувато-бурий,

а поживність залежить від частки кісток у туші і в середньому в 1 кг

Розділ 3

111

Корми та їх характеристика

його міститься 1,02 к. од., 340 г перетравного протеїну, 143 г каль-

цію та 74 г фосфору. Вводять переважно до складу комбікормів для

свиней і птиці.

Кров’яне борошно виготовляють із крові, фібрину, шламу та кіс-

ток (не більше ніж 5 %). Воно темно-коричневого кольору і залежно

від сорту в ньому може бути 73 – 80 % протеїну, 3 – 5 — жиру та

6 – 10 % золи. Поживність 1 кг його — 1,02 к. од. і 530 – 580 г

перетравного протеїну. Використовують у годівлі свиней та птиці в

складі комбікормів.

Шквара — залишок після витоплювання жиру. В борошні

першого сорту міститься 54 % протеїну, 19 — жиру і 16 % золи. В

1 кг борошна із шквари — 0,9 к. од. і 520 г перетравного протеїну.

Рибне борошно одержують із нехарчової риби та рибних відходів

у процесі виробництва консервів. У високоякісному рибному

борошні — до 60 % протеїну. Вого багате на незамінні амінокислоти

і вітаміни групи В, кальцій, фосфор, магній, залізо та йод. Пожив-

ність 1 кг його залежно від умісту жиру становить 1 – 1,3 к. од. і

520 – 530 г перетравного протеїну.

 Для молодняку птиці й свиней воно є ціннішим кормом, ніж

м’ясо-кісткове. Проте у разі згодовування його бройлерам і свиням

на відгодівлі аж до забою у м’ясі може з’явитися запах риби. Тому

не менш як за 15 днів до забою рибне борошне необхідно вилучити з

раціону свиней і птиці. Свіжу рибу й свіжий фарш використовують

у годівлі свиней та птиці у вареному вигляді.

Пір’яне борошно виробляють на птахофабриках і птахокомбіна-

тах із свіжого махового та хвостового пір’я всіх видів птиці, а також

із сировини, непридатної для виробництва пухо-перових виробів.

Містить до 70 % протеїну, 3 — жиру і близько 12 % золи. Пожив-

ність 1 кг його становить 0,8 к. д. і 500 г перетравного протеїну.

Згодовують переважно птиці.

Лялечки тутового шовкопряда — залишок виробництва шовку.

За відповідної обробки їх використовують на кормові цілі. У зв’язку

з високим умістом жиру (до 20 %) борошно не може довго збері-

гатися. В 1 кг його — 0,84 к. од. і 400 г перетравного протеїну. Вико-

ристовують у відгодівлі свиней і птиці, а також у виробництві комбі-

кормів для інших тварин, найчастіше для риби.

Харчові відходи одержують із громадських їдалень, ресторанів,

а також від індивідуального харчування. Вони неоднорідні за

складом, містять 65 – 80 % води, мало протеїну 3 – 4 %. У середньо-

му поживність їх — 0,18 к. од. Дають свиням на відгодівлі. Перед

згодовуванням очищають від сторонніх домішок (бите скло, посуд,

ганчір’я тощо), обов’язково варять чи пропарюють у спеціальних

котлах під тиском.

Склад харчових відходів непостійний і змінюється залежно від

пори року. В середньому в їхньому складі на частку картоплі при-

Розділ 3

112

Корми та їх характеристика

падає до 50 %, овочів і фруктів — до 30, кісток — 5, м’яса — 1,5, ри-

би — 3 і хліба — близько 2 % та на різні домішки — від 4 до 10 %.

 Згодовують свиням на відгодівлі від 20 до 50 % за поживністю

раціону, або 2 – 6 кг на голову за добу.

Харчові відходи швидко псуються, тому для тривалого зберіган-

ня їх сушать на високотемпературних сушарках для одержання

кормового борошна, яке має відповідати таким вимогам: уміст воло-

ги —10 – 13 %, сирого протеїну — не менш як 10, клітковини — не

більш як 10, сирої золи — не більше ніж 20 %. Воно не повинно міс-

тити токсичних речовин і патогенних мікроорганізмів. В 1 кг боро-

шна має бути 0,85 к. од. 85 г перетравного протеїну.

3.1.8. Кормові добавки

Мінеральні добавки. За нестачі мінеральних елементів у ра-

ціонах тварин їх компенсують додаванням до суміші концентрова-

них кормів і комбікормів солей макро- та мікроелементів.

У годівлі тварин найширше використовують кухонну сіль для

поповнення нестачі натрію і хлору. Рослинні корми бідні на ці еле-

менти, а потреба в них, особливо у жуйних, значна. Натрій викорис-

товується на синтез бікарбонату натрію, який виділяється зі слиною

й нейтралізує кислоти, що утворюються під час бродіння вуглеводів

у передшлунках.

 Свиням і птиці згодовують кухонну сіль подрібненою, ретельно

нормуючи її кількість при введенні до комбікормів чи раціонів.

Жуйним і коням, крім даванки солі з комбікормами за нормою, за-

безпечують вільний доступ до солі-лизунця, яку розкладають на ви-

гульних двориках. Кухонної солі згодовують молочним коровам 7 – 8 г

на кормову одиницю, молодняку на відгодівлі — 5 – 7, вівцям — 6 – 10,

свиням — 4 – 5, а коням — 6 – 9 г на 100 кг живої маси, птиці —

0,4 – 0,5 г на 100 г комбікорму.

Нестачу кальцію в раціонах поповнюють крейдою (37 % кальцію),

вапняками (33 %), подрібненими черепашками (38 %). Останні да-

ють переважно птиці, оскільки вона виділяє мало слини і важко

ковтає крейду, яка гігроскопічна.

Дефіцит фосфору компенсують за рахунок солей фосфорної кис-

лоти — монодинатрійфосфату (23 – 20 % фосфору) — NаН

РО

;

Nа

НРО

, моно-, діамонійфосфату (25 і 23 % фосфору) — NН

РО

;

(NН

)

НРО

У значній частині мінеральних добавок містяться кальцій та фо-

сфор. Це трикальційфосфат (32 % кальцію і 14,5 % фосфору), зне-

фторений фосфат (36 % кальцію й 16 % фосфору), фосфорнокислий

кальцій одно- і двозаміщені, що містять відповідно 16 % кальцію,

26 — фосфору і 23 — кальцію, 17 % фосфору, кісткове борошно (26 %

кальцію і 14 % фосфору) та ін.

Розділ 3

113

Корми та їх характеристика

Джерелом поповнення мікроелементів у годівлі тварин є пере-

важно солі сірчаної й соляної кислот. Нестачу заліза в раціонах

компенсують за рахунок залізного купоросу (FeSO

• 7Н

О), а

мідь — за рахунок мідного купоросу (CuSO

• 5Н

)). Найширше за-

стосовують залізовмісні препарати для профілактики анемії у поро-

сят, рідше у телят і ягнят, а також у раціонах молодняку і дорослих

тварин за нестачі заліза у кормах. Використовують також сірчано-

кислий цинк, сірчанокислий марганець, йодистий калій, хлористий

кобальт та ін.

Частково як мінеральну добавку використовують цеоліти. Це

кристалічні пористі алюмосилікати, які є природними адсорбента-

ми. Вони зв’язують і виводять з організму шкідливі речовини, пози-

тивно впливають на перетравність та засвоєння поживних речовин,

підвищують продуктивність тварин і відтворну здатність корів,

знижують витрату корму на приріст живої маси у молодняку вели-

кої рогатої худоби, свиней та птиці. До складу комбікормів вводять

3 – 5 % цеолітів, а коровам їх дають 50 г на 100 кг живої маси.

Вітамінні добавки та антибіотики. Тварини отримують віта-

міни переважно з кормами, а жуйні, крім того, — ще й у результаті

синтезу водорозчинних вітамінів мікроорганізмами в передшлун-

ках. У тварин з однокамерним шлунком частково задовольняється

потреба організму у вітамінах групи В за рахунок синтезу їх у товс-

тій кишці.

За нестачі вітамінів у кормах, особливо взимку, а в умовах про-

мислової технології й улітку, в раціон вводять відповідні вітамінні

препарати, які випускає промисловість.

Вітамін А (ретинол). Потреба тварин у цьому вітаміні забезпе-

чується завдяки синтезу його в організмі з каротину. А останній

надходить в організм улітку в результаті споживання зелених кор-

мів, а взимку — силосу, сіна, трав’яного борошна. За дефіциту ка-

ротину в раціон вводять концентрати вітаміну А або каротину.

Кормовий препарат каротину одержують мікробіологічним шля-

хом, використовуючи для його синтезу спеціальні раси мікроорга-

нізмів. Це сухий порошок оранжево-червоного кольору з умістом

0,7 – 1 % каротиноїдів, із них 85 – 95 % β-каротину. Крім каротину,

препарат містить низку вітамінів групи В.

Мікровіт А — мікрогранульована стабілізована форма ретинолу,

яку вводять до складу преміксів і раціонів сільськогосподарських

тварин. Вітаміну А у мікровіті 250, 325 або 400 тис. МО в 1 г. Розфа-

совують по 10 – 20 кг у поліетиленові мішки і зберігають їх у папе-

рових мішках чи картонних коробках.

Олійний розчин ретинолу-ацетату. До його складу входять

34,4; 68,6 і 86 г ретинолу-ацетату в 1 л рафінованої олії. В 1 мл пре-

парату міститься 90 – 110 тис., 180 – 220 і 225 – 275 тис. МО вітамі-

ну D.

Розділ 3

114

Корми та їх характеристика

Відеїн-3 — сухий, стабілізований сантохіном препарат вітаміну

. Кількість останнього в препараті — 200 тис. МО в 1 г, строк при-

датності під час зберігання — 6 міс із дня його виготовлення.

Дріжджі кормові, опромінені ультрафіолетовим промінням,

містять 4 тис. МО вітаміну D

в 1 г, а також вітаміни групи В.

Концентрат вітаміну Е (токофероли). Використовують кор-

мовіт Е-26. Він має світло-коричневий чи чорний колір. Строк збері-

гання в упакованій коробці — 6 міс.

Тривітамін АDЕ — олійний розчин вітамінів А, D

і Е. В 1 мл

розчину 10 тис. МО вітаміну А, 200 тис. МО вітаміну D

і 10 мг ві-

таміну Е.

Із вітамінів групи В налагоджено виробництво вітамінів В

, В

, холіну, фолієвої кислоти, піридоксину, вітаміну Віг та ін.

Вітамін В

випускається у формі кормового концентрату КМБ-12

(концентрат метанового бродіння). В 1 кг його міститься 100 мг і

більше вітаміну В

, а також 50 — рибофлавіну, 70 — фолієвої кис-

лоти, 125 мг нікотинової й 5 г холіну.

Біовіт (біоміцино-вітамінний концентрат) — це висушена маса

міцелію гриба актиноміцету. До його складу входять хлортет-

рациклін (біоміцин) та вітамін В

. В 1 г препарату — 8 – 9 мкг ві-

таміну В

і 40 – 80 мг біоміцину.

Кормові антибіотики — це продукти життєдіяльності деяких

груп мікроорганізмів, їх застосовують переважно у лікуванні ле-

геневих та шлунково-кишкових захворювань, а також як стимуля-

тор росту, особливо молодняку.

З кормовою метою використовують антибіотики, яких не застосо-

вують у медичній практиці та ветеринарній медицині для лікуван-

ня певних хвороб. Промисловість випускає спеціальні кормові анти-

біотики: бацитрацин — бациліхін-10, -20 і -30; препарати гризину —

кармогризин-5, -10; тетрацикліну — біовіт-20, -40, -80 та ін.

Кормові антибіотики пригнічують розвиток патогенних мікроор-

ганізмів травного каналу у молодих тварин, у яких ще недостатньо

розвинені власні захисні функції, стимулюють виділення травних

соків і позитивно впливають на обмін речовин.

Препарати антибіотиків використовують при вирощуванні моло-

дняку. У дорослих тварин стимулюючої дії на ріст вони не виявля-

ють. Не рекомендується згодовувати їх дійним коровам, племінному

молодняку, племінній птиці всіх вікових груп, куркам-несучкам і за

2 – 3 тижні перед реалізацією молодняку на відгодівлі. Вважають,

що даванка антибіотиків племінному молодняку в майбутньому по-

слаблює опірність організму дорослої тварини несприятливим чин-

ником зовнішнього середовища. Антибіотики у тваринництві повин-

ні застосовуватися під постійним контролем зооветфахівців.

Протеїнові та інші добавки. Для жуйних за нестачі протеїну в

раціоні частина його може бути поповнена небілковими синтетич-

Розділ 3

115

Корми та їх характеристика

ними речовинами за умови забезпечення тварин достатньою кількі-

стю енергії, мінеральних речовин і деяких вітамінів. Встановлено,

що мікрофлора передшлунків жуйних здатна синтезувати білки з

небілкових синтетичних речовин у кількості 25 – 30 % потреби тва-

рин у білках.

У раціонах жуйних використовують сечовину (карбамід), бікар-

бонат амонію, сірчанокислий амоній, аміачну воду, моно- і діамо-

нійфосфат та ін.

Сечовина (СО(NН

)

) — це білий кристалічний порошок із вміс-

том 45 – 46 % азоту. Одиниця маси сечовини еквівалентна 2,6 оди-

ницям протеїну. Давати її тваринам починають поступово — по

5 – 10 г на голову за добу, збільшуючи щодня кількість до встанов-

леної норми приблизно впродовж 10 днів. Згодовують сечовину в

суміші з сухими концентрованими кормами або у вигляді розчину з

мелясою, здобрюючи грубі корми і силос. Не можна давати її твари-

нам у водному розчині, оскільки вона швидко розщеплюється уреа-

зою передшлунків до аміаку й спричинює отруєння. Не згодовують

сечовину тільним сухостійним коровам, вівцематкам у другу поло-

вину кітності та молодняку жуйних до 6-місячного віку.

 До раціону лактуючих корів рекомендується вводити сечовини

15 – 20 % потреби в перетравному протеїні, але не більше ніж 150 г

на голову за добу, молодняку великої рогатої худоби — 20 – 25 %,

тваринам на відгодівлі — 30 – 35, дорослим вівцям — 30 – 35 і мо-

лодняку 20 – 25 %. Не можна згодовувати тваринам сечовину з кок-

сохімічних заводів, яку використовують як добриво.

Для сповільнення швидкості розщеплення сечовини у перед-

шлунках жуйних її у гранульованому вигляді покривають плівкою.

З цією метою розроблено також технологію одержання карбамідного

концентрату — амідоконцентрованої добавки (АКД). Подрібнене

зерно кукурудзи або ячменю в кількості 70 – 80 % змішують із

15 – 20 % сечовини й 5 % бентоніту натрію. Суміш пропускають че-

рез екструдер, де під впливом високого тиску (до 30 атм) і темпера-

тури (до 150 °С і вище) відбувається сплавлення сечовини з крохма-

лем. Отриману масу подрібнюють на часточки діаметром 3 – 5 мм,

відсівають дрібніші й використовують у виробництві комбікормів.

На основі сухого жому виготовляють також гранульований амід-

но-мінеральний жом. При цьому до сухого жому додають мелясу,

сечовину, деякі мінеральні речовини, змішують і гранулюють.

Крім сечовини, у годівлі жуйних використовують бікарбонат

амонію (NН

НСО

) переважно з кислими кормами і в холодний

період року, оскільки він швидко розщеплюється до аміаку.

 Норма згодовування — 250 – 300 г на одну голову для дійних ко-

рів і до 150 г молодняку.

Для збагачення азотом силосу й жому використовують синтетич-

ну аміачну воду, яка містить 25 % аміаку за масою, а 1 мл її екві-

Розділ 3

116

Корми та їх характеристика

валентний 1 г протеїну. На обробку 1 т силосу чи жому витрачають

12 кг аміачної води. Органічні кислоти силосу або жому з’єднуються

з аміаком, утворюючи амонійні солі. Корм ретельно змішують з амі-

ачною водою, залишають для вивітрювання решти аміаку, який не

прореагував з кислотами, й згодовують, поступово привчаючи до

нього тварин. Аміачною водою обробляють солому в скиртах, закри-

тих поліетиленовою плівкою. Це збагачує її азотом і поліпшує пере-

травлення.

Крім того, у годівлі жуйних використовують сірчанокислий амо-

ній ((NН

)

), який містить сірку і зумовлює підвищення рівня

використання азоту для синтезу мікробного білка. Сульфат амонію

рекомендується давати в суміші з сечовиною в співвідношенні

2 – 3 : 1. Жуйним згодовують також біурет, оцтовокислий і молоч-

нокислий амоній, моно-, діамонійфосфат та інші азотисті сполуки.

Синтетичні амінокислоти випускає мікробіологічна промис-

ловість. Вони є добавками до комбікормів для свиней, птиці, молод-

няку великої рогатої худоби та овець. Найширше використовують

кормові препарати лізину і метіоніну.

Кормовий лізин виробляють у рідкому та сухому стані. Рідкий

кормовий лізин (РКЛ) містить 40 – 50 % сухої речовини і 2 – 4 %

лізину, а сухий препарат — кормовий концентрат лізину (ККЛ) —

94 – 95 % сухої речовини і 9 – 18 % лізину. Промисловість випускає

також технічний лізин із умістом 80 – 85 % монохлоргідрату

лізину.

DL-метіонін — сипкий, білий кристалічний порошок, у складі

якого 98 % чистої речовини. Використовують для виробництва ком-

бікормів.

У разі додавання до комбікормів препарати амінокислот попере-

дньо змішують із сухим наповнювачем (висівки, дерть) у співвідно-

шенні 1 : 4, а потім вносять у комбікорм. Зберігають їх у поліетиле-

нових мішках по 20 – 25 кг, які вкладають у крафт-мішки або кар-

тонні коробки.

Ферментні препарати. Для підвищення ефективності викори-

стання поживних речовин кормів до них додають ферментні препа-

рати. Ферменти — це специфічні білки, які діють як біологічні ка-

талізатори. Вони не тільки істотно прискорюють хімічні реакції —

синтез чи розщеплення, а й вибірково впливають лише на певний

субстрат.

Мікробіологічна промисловість випускає два види ферментних

препаратів — грибні й бактеріальні, які поділяють на технічні

та очищені. До технічних належать нативні культури без поперед-

нього очищення. Очищені й висушені ферменти мають цифру, яка

показує, наскільки цей фермент активніший за неочищений (на-

тивний). Залежно від способу вирощування культури (продуценти

ферментів) класифікують на поверхневі та глибинні й у назву фер-

Розділ 3

117

Корми та їх характеристика

ментів вносять літери П або Г. Назва ферментного препарату вклю-

чає назву основного ферменту і його продуцента. Наприклад, аміло-

субтилін Г3х означає, що основним ферментом є амілаза, одержана

під час вирощування бактерій субтиліс. Індекс Г вказує, що препа-

рат виготовлено за глибинного вирощування продуцента, а індекс

3х свідчить про те, що за ступенем очищення цей фермент у три ра-

зи активніший від неочищеного.

У годівлі сільськогосподарських тварин використовують такі фе-

рментні препарати, як амілоризин Пх (містить амілазу), протосубти-

лін Г3х (містить комплекс пектиназ) та ін. Їх уводять до складу ком-

бікормів або преміксів.

Кормові дріжджі. У клітині дріжджів є всі поживні

речовини — повноцінний білок, вуглеводи, жири, мінеральні речо-

вини, комплекс вітамінів, ферменти та інші біологічно активні ре-

човини. Протеїн дріжджів за біологічною цінністю переважає рос-

линні білки і наближається до білків тваринного походження. Під

час опромінення ультрафіолетовим промінням сухі дріжджі збага-

чуються вітаміном D

. Енергетична цінність їх близька до зернових

кормів, а за вмістом протеїну вони значно переважають їх. Пожив-

ність 1 кг сухих дріжджів становить 1,1 – 1,2 к. од. і 350 – 400 г пе-

ретравного протеїну.

У годівлі тварин використовують дріжджі, отримані при викори-

станні для їх вирощування як харчової, так і нехарчової сировини.

Вирощують дріжджі на залишках спиртової промисловості (зернова,

картопляна брага, меляса), відходах гідролізних і сульфітно-спирто-

вих заводів, целюлозно-паперової промисловості, а також на очище-

них вуглеводнях (Н-парафінах) нафти, метані тощо. Дріжджі, ви-

рощені на вуглеводнях нафти, на відміну від інших, багатші на про-

теїн (50 – 60 %), незамінні амінокислоти, особливо лізин (35 – 42 г/кг),

вітаміни групи В, зокрема В

. Вони відзначаються високою біологі-

чною цінністю і мають назву білково-вітамінного концентрату

(БВК), товарна назва якого паприн.

Сухі кормові дріжджі використовують переважно в комбікормо-

вій промисловості у виробництві комбікормів для птиці, свиней, те-

лят і ягнят у кількості 3 – 10 % маси комбікорму.

3.1.9. Комбікорми

Це однорідні кормові суміші заводського виготовлення, до яких

входить багато компонентів, підібраних з урахуванням науково об-

ґрунтованих потреб тварин певного виду і віку в поживних речови-

нах для забезпечення повноцінного живлення.

Деякі корми не містять усіх необхідних поживних речовин для

тварин. У разі змішування вони взаємно доповнюють один одного

окремими елементами поживності й за відповідної комбінації до-

Розділ 3

118

Корми та їх характеристика

сягається оптимальний рівень енергії, протеїну, амінокислот, міне-

ральних речовин та вітамінів для задоволення фізіологічних потреб

організму. В такому вигляді максимально використовуються пожив-

ні речовини, і продуктивність тварин підвищується на 10 – 15 % і

навіть на 25 – 30 %.

Рецептуру комбікормів розробляють науковці на основі сучасних

знань про живлення окремих видів і вікових груп сільськогосподар-

ських тварин та потреби їх у поживних речовинах. Кожному рецеп-

ту комбікорму, призначеному для певного виду тварин, присвоюєть-

ся певний номер. Згідно з інструкцією встановлено такий порядок

нумерації: для курей — 1 – 9; індиків — 10 – 19; качок — 20 – 29;

гусей — 30 – 39; цесарок і голубів — 40 – 49; свиней — 50 – 59; ве-

ликої рогатої худоби — 60 – 69; коней — 70 – 79; овець — 80 – 89;

кролів і нутрій — 90 – 99; хутрових звірів — 100 – 109; ставової ри-

би —110 – 119 і для лабораторних тварин — 120 – 129.

У межах окремого виду тварин кожному рецепту присвоюється

порядковий номер. Вид комбікорму позначають літерами: ПК —

повнораціонний комбікорм, К — концентрат, П — премікс. Напри-

клад, ПК-18 — комбікорм для курок-несучок, 18-й рецепт. Останнім

часом для свиней комбікорм позначають літерами СК — свинячий

комбікорм.

В Україні виробляють повнораціонні комбікорми, комбікорми-

концентрати, білково-вітамінні добавки (БВД), білково-вітамінно-

мінеральні добавки (БВМД) і премікси.

Повнораціонні комбікорми збалансовані за всіма поживними

речовинами залежно від групи тварин, їх випускають переважно

для птиці та свиней.

Комбікормами-концентратами доповнюють основний раціон

із грубих і соковитих кормів необхідною кількістю протеїну, міне-

ральних речовин, вітамінів, їх виготовляють для великої рогатої

худоби, овець, коней, свиней.

БВД і БВМД містять концентровані високопротеїнові корми (ма-

куха, дріжджі, зерно бобових тощо), а також препарати вітамінів,

макро- і мікроелементів, антибіотики та інші біостимулятори. Їх

уводять до складу комбікормів, які виробляють на основі власного

фуражного зерна, а також як доповнювачі при балансуванні раціо-

нів тварин із грубих, соковитих і зернових кормів безпосередньо у

господарствах.

Премікси — це суміш біологічно активних речовин (вітаміни,

мікроелементи, амінокислоти, антиоксиданти, фармакологічні пре-

парати тощо) з наповнювачами (шрот, дріжджі, висівки). Їх уводять

до складу комбікормів, білково-вітамінних добавок, замінників не-

збираного молока в кількості 1 – 2 %. Премікси бувають вітамінні,

мінеральні, вітамінно-мінеральні та ін.

Розділ 3

119

Корми та їх характеристика

Комбікорми випускають у розсипному, гранульованому і брике-

тованому вигляді. Під час гранулювання й брикетування зменшу-

ється об’єм комбікорму, він стає більш транспортабельним і краще

зберігаються поживні речовини. Розсипний комбікорм у процесі

транспортування самосортується: важчі частинки осідають на дно, і

корм стає нерівноцінним за вмістом поживних речовин в окремих

місцях.

Оцінюють комбікорм за зовнішнім виглядом, кольором, запахом,

ступенем помелу зерна, наявністю механічних домішок.

3.2. Чинники, що впливають на склад

і поживність кормів

Корми, які використовують у годівлі сільськогосподарських тва-

рин, відрізняються як за хімічним складом, так і за поживністю.

Причому мінливість у складі й поживності того самого виду корму

спостерігається навіть в умовах одного господарства й залежить від

ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки, способу збирання, умов

зберігання, технології підготовки до згодовування тощо.

На хімічний склад рослин впливають природно-кліматичні чин-

ники — світловий і температурний режими, кількість опадів, воло-

гість повітря, тривалість сонячної інсоляції. Так, рослини, вирощені

в різних кліматичних зонах, відрізняються за наявністю протейну.

Зазвичай його вміст підвищується у рослинах під час переміщення

їх із півночі на південь, із заходу на схід. На південних схилах кіль-

кість протеїну і каротину в того самого виду рослин більша, ніж на

північних. Нижчий рівень протеїну і сухої речовини буде у разі

зниження температури і зростання кількості опадів порівняно з те-

плішою й сухішою погодою.

Урожайність і хімічний склад рослин тісно пов’язані з родючістю

ґрунтів. У деяких регіонах склад ґрунтів відрізняється за надлиш-

ком або нестачею окремих хімічних елементів (йод, кобальт, мідь та

ін.), що зумовлює певні зміни і в складі рослин. Так, корми, виро-

щені на заболочених ґрунтах, бідні на кобальт і часто спричинюють

захворювання тварин на акобальтоз.

Із метою послаблення негативного впливу, пов’язаного з неста-

чею деяких елементів у ґрунтах, і для правильного внесення міне-

ральних добрив у господарствах складають ґрунтові карти, які да-

ють можливість певною мірою регулювати забезпеченість нормаль-

ного живлення рослин. Значно змінюється хімічний склад кормових

культур під впливом добрив (табл. 3.4).

Особливо впливають на врожайність і вміст протеїну в рослинах

азотні добрива. При цьому злакові реагують більше, ніж бобові.

Слід зазначити, що внесення азотних добрив сприяє накопиченню в