Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4

130

Технологія виробництва молока

нах відбуваються біосинтез і виділення молока у порожнину аль-

веол. Для утворення 1 кг молока необхідно, щоб через вим’я

пройшло 450 – 500 л крові.

Регулюють секрецію молока нервова та гуморальна системи. По-

дразнення нервових закінчень дійок передається до гіпоталамуса,

який у відповідь виділяє релізинг-гормони. Дія їх на гіпофіз зумов-

лює виділення з аденогіпофіза пролактину, а із задньої частини —

окситоцину. Перший гормон впливає на рівень секреції молока, а

другий — на повноту молоковиведення.

Жир молока синтезується з жирних кислот, що утворюються в

молочній залозі із жиру корму. Внаслідок бродіння у рубці з вугле-

водів утворюються пропіонова, масляна та оцтова кислоти. Остання

використовується на утворення жиру молока. Бродильні процеси

залежать від структури раціону і фізичного стану кормів.

Якщо тваринам згодовують багато сіна, сінажу, силосу, то у їх-

ньому рубці переважає оцтовокисле бродіння. Даванка великої кі-

лькості концкормів, подрібнених кормів у натуральному вигляді чи

гранулах посилює пропіоновокисле бродіння. У рубці підвищується

вміст пропіонової кислоти, що призводить до зниження жирності

молока. Гліцерин і жирні кислоти на 10 % утворюються з оцтової

кислоти, що надходить із крові в секреторні залози альвеол.

Казеїн та альбумін синтезуються молочною залозою, оскільки у

природі ніде вони не трапляються.

Глобулін молока і крові не відрізняються між собою, тому він

може переходити безпосередньо з крові. 30 – 45 % білків молока си-

нтезуються за рахунок амінокислот, які надходять із кров’ю, а реш-

та — за рахунок білків корму.

Вітаміни, ферменти, гормони і мінеральні солі безпосередньо пе-

реходять із крові в молоко, але це не фільтрація, а фізіологічно ак-

тивний процес.

За періодичного звільнення вим’я від молока процес молоко-

утворення відбувається безперервно. Молоко, що утворилося в аль-

веолах, надходить до дрібних молочних проток, з яких формуються

молочні канали. Останні зливаються й утворюють молочні ходи, які

відкриваються в цистерну частки вим’я. Потім молоко надходить до

цистерни дійки й дійкового каналу.

До моменту доїння у цистернах накопичується до 25 % молока, а

після масажу чи умовно-рефлекторного подразнення — 85 – 97 %.

Перехід молока з альвеолярного відділу в цистернальний назива-

ється молоковиведенням. Під час доїння чи ссання телям корови

молоко виходить із вим’я. На молоковіддачу впливає гормон задньої

частки гіпофіза окситоцин і дія його триває 5 — 6 хв, а потім окси-

тоцин втрачає активність або руйнується гормоном надниркової

залози адреналіном, і молоковіддача припиняється. Отже, корів по-

трібно доїти швидко. Корови з різною продуктивністю мають неод-

Розділ 4

131

Технологія виробництва молока

накову швидкість молоковіддачі. Ця ознака є спадковою і її можна

використовувати у відборі й підборі тварин.

Лактація та її тривалість. Після отелення у корови починає

функціонувати молочна залоза, тобто утворюється спочатку молози-

во, а потім молоко. Період від отелення до запуску називається лак-

таційним. Запуск — це поступове припинення виділення молока.

За сприятливих умов годівлі та утримання нормальним лакта-

ційним періодом вважають 305 днів. Тривалість лактації залежить

від індивідуальних особливостей тварин. Деякі корови само-

запускаються, інші лактують до отелення. Проте останніх слід запус-

кати, зменшуючи кількість згодовуваних концентрованих і сокови-

тих кормів до повного припинення синтезу молока.

Якщо не надати корові сухостою тривалістю 45 – 60 днів перед

отеленням, то у наступну лактацію вона зменшить продукування

молока. У період інтенсивного розвитку плода корова не в змозі за

рахунок кормів одночасно забезпечити себе поживними речовинами

на продукування молока, розвиток плода і підтримання життє-

діяльності власного організму. Крім того, молочній залозі треба да-

ти відпочинок для відновлення залозистої частки альвеол.

Протягом лактації надої корів змінюються. Після отелення добо-

ві надої підвищуються і досягають максимуму на 2 – 3-му місяці,

після чого поступово знижуються, особливо з 5-го місяця тільності.

Зміна надоїв упродовж лактації називається лактаційною кривою.

Вона зумовлюється молочною продуктивністю, індивідуальними

особливостями, фізіологічним станом, а також умовами годівлі та

утримання. У частини корів протягом лактації добові надої зміню-

ються незначно, а в інших спостерігається велика різниця. Високо-

продуктивні корови мають високу і стійку лактаційну діяльність.

Тварини з ніжною конституцією характеризуються швидко спадаю-

чою лактацією, а у низькопродуктивних спостерігається стійка низь-

ка лактаційна діяльність.

Практика показала, що надої корів за лактацію на 25 % зале-

жать від вищого добового надою і на 75 % від характеру лактаційної

кривої. У високопродуктивних тварин зниження надоїв у наступні

місяці становить 4 – 6 %, а в низькопродуктивних — 9 – 12 %.

У разі добору корів за молочною продуктивністю звертають увагу

на характер лактаційної кривої. Тварини з високими добовими на-

доями і стійкою лактаційною кривою дають більше молока за лак-

тацію, довше використовуються з господарською метою і, отже, від

них отримують вищий надій упродовж життя.

Вплив різних чинників на кількість і якість молока. Молоч-

на продуктивність корів залежить від спадковості, породи, фізіоло-

гічного стану, живої маси, віку, умов годівлі, утримання і викорис-

тання тварин.

Розділ 4

132

Технологія виробництва молока

Спадковістю визначається потенційна молочна продуктивність.

У стадах бувають рекордистки, корови з середньою і низькою про-

дуктивністю. Спадкові можливості тварин не можуть бути реалізо-

вані без повноцінної годівлі та відповідних зоогігієнічних умов

утримання.

Породні особливості є одним із важливих чинників, що визна-

чають молочну продуктивність. Сучасні спеціалізовані молочні по-

роди мають високу продуктивність (чорно-ряба, українська чорно-

ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна,

голштинська та ін.). Вони ефективно використовують корми. За

повноцінної збалансованої годівлі на 1 кг молока витрачають

1 – 1,1 к. од. корму. Річні надої корів цього напряму продуктивнос-

ті становлять 3000 – 5000 кг молока з вмістом жиру 3,5 – 3,8 % і

білка 3,1 – 3,4 %.

Серед молочних є породи, в молоці яких 5 – 6 % жиру і 3,8 – 4,2 %

білка. До них належать джерсейська і гернсейська. Корови комбіно-

ваного напряму продуктивності за надоями дещо поступаються тва-

ринам молочних порід, а за вмістом жиру в молоці переважають їх.

Наприклад, від корів лебединської породи надоюють по 3300 –

4000 кг молока, в якому 3,8 – 3,9 % жиру.

Молочна продуктивність корів м’ясних порід сягає 1200 – 2000 кг,

вміст жиру в молоці — 3,7 – 4 %, а у корів породи санта-гертруда

жиру в молоці 4,6 – 5,8 % і білка 3,5 – 4,5 %.

У сучасних умовах племінної роботи, годівлі та утримання най-

повноцінніше за вмістом жиру і білка молоко одержують від корів із

надоєм 3500 – 5000 кг за лактацію. Здебільшого підвищення надоїв

до 6000 – 7000 кг призводить до зниження жирності молока, але

меншою мірою позначається на кількості білка.

У стадах різних порід приблизно є 25 – 30 % корів, молоко яких

має підвищені жирність і білковість, а 15 % тварин поєднують ці

показники з високими надоями порівняно з середніми показниками

по стаду.

Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв

на 25 – 50 %. За витратами кормів корови з невисокою молочною

продуктивністю обходяться господарству в два рази дорожче, ніж

високопродуктивні, оскільки чим вищі надої, тим менше витрача-

ється твариною поживних речовин на утворення молока. Високопро-

дуктивним коровам на 1 кг молока потрібно 0,7 – 0,9, а низькопро-

дуктивним — 1,5 к. од.

Недостатня годівля, особливо дефіцит протеїну в раціоні, нега-

тивно позначається не тільки на надоях, а й призводить до знижен-

ня вмісту жиру в молоці. Згодовування коровам соняшникової, ба-

вовникової та лляної макухи сприяє підвищенню цього показника

на 0,2 – 0,4 %. На якість молока позитивно впливають також добро-

якісне сіно, трава бобових і злаково-бобових культур.

Розділ 4

133

Технологія виробництва молока

Склад та якість молока погіршуються у разі згодовування недоб-

роякісних кормів і великої кількості деяких видів соковитих кормів

(турнепс, бруква, гичка коренеплодів). Великі даванки коровам ма-

кухи погіршують якість масла і з такого молока не можна виготови-

ти високоякісний сир.

На продуктивності корів також позначаються температура, воло-

гість, уміст газів у повітрі приміщень. Оптимальні параметри мік-

роклімату для корів такі: температура повітря 5 – 15 °С, відносна

вологість 70 – 75 %, обмін повітря на 1 ц живої маси 17 м

/год, швид-

кість руху повітря 0,5 м/с, концентрація вуглекислоти 0,25 %, аміаку

20 мг/м

Критичними зоогігієнічними параметрами для корів, що нега-

тивно позначаються на продуктивності, є температура нижче від

5 °С і вище за 25 °С та вологість вище від 75 %.

Високі відносна вологість (90 %) і температура повітря спричи-

няють зниження вмісту жиру в молоці, а низькі — підвищують його

і зменшують загальну кількість молока.

На вміст жиру в молоці позитивно впливає моціон. За даними

професора Р. Б. Давидова, у молоці, одержаному в осінні місяці, бі-

льше жиру на 0,2 – 0,4 %, ніж у молоці весняних надоїв, коли коро-

ви мало рухаються і менше перебувають на свіжому повітрі.

Корови повинні бути забезпечені не тільки необхідною кількістю

високоякісних кормів, а й водою. Для утворення 1 л молока потріб-

но 4 – 5 л води, тому напувати тварин треба не менше від трьох ра-

зів на добу.

Молочна продуктивність також залежить від стану здоров’я, віку

тварин, віку під час першого осіменіння, живої маси, тривалості су-

хостійного й сервіс-періоду.

Тільки здорові корови здатні до нормального відтворення і висо-

кої молочної продуктивності. На надоях негативно позначаються

такі захворювання, як туберкульоз, бруцельоз, лейкоз, мастит та ін.

Надої корів до 4 – 5-ї лактації підвищуються, 2 – 3 роки перебу-

вають на одному рівні, потім знижуються, що пов’язано з віковими

змінами функціональної діяльності не тільки молочної залози, а й

інших органів. З віком зменшується кількість залозистої тканини,

але у більшості випадків тварини розвивали максимальну молочну

продуктивність на 8 – 10-й лактаціях.

Перше отелення корови у 27 – 29-місячному віці сприяє скоро-

ченню витрат на її вирощування й отриманню вищого надою впро-

довж життя.

Корови з більшою живою масою здатні з’їдати значну кількість

корму і переробляти його в молоко, але зростання надоїв залежно

від маси тварин спостерігається доти, поки зберігатиметься молоч-

ний тип худоби. У молочному скотарстві бажано, щоб надій корови

за лактацію перевищував живу масу у 8 – 10 разів.

Розділ 4

134

Технологія виробництва молока

Період від запуску до отелення називається сухостійним. За-

лежно від віку та продуктивності він триває 45 — 60 днів. Молодим

і високопродуктивним коровам надають довший сухостійний період,

ніж повновіковим і тваринам із низькою молочною продуктивністю.

У разі ненадання корові періоду сухостою або за значного його ско-

рочення знижуються надої в наступну лактацію, а телята народжу-

ються дрібними й слабкими.

Період від отелення до запліднення називається сервіс-періо-

дом. Тривалість його суттєво позначається на молочній продуктив-

ності корів. Запліднення їх у першу охоту призводить до скорочення

лактації та зниження річного надою, тому що, починаючи з 5-го мі-

сяця лактації, корови різко знижують надої. Якщо останніх осіменя-

ти на 3 – 4-му місяці лактації, то вони дояться значно довше, а за

тривалих лактацій середньодобові надої нижчі на 13 – 15 %, ніж за

305 днів доїння. Оптимальна тривалість сервіс-періоду — 60 – 80

днів. Якщо відтягнути на певний час осіменіння, то корова може

залишитись яловою і завдасть господарству певних збитків.

Уміст жиру та білка в молоці корови неоднаковий упродовж її

життя і залежить від лактації, пори року, доби, кількості доїнь, пер-

ших та останніх порцій молока. З віком тварин уміст жиру й білка в

молоці зменшується. Протягом лактації ці показники значно зміню-

ються. На 2 – 3-му місяці лактації вміст жиру знижується, потім

зростає і в останній місяць лактації стає вищим на 20 – 45 % порів-

няно з першим.

З підвищенням жирномолочності корів зростає і вміст білка в мо-

лоці, але дещо в меншій кількості. Жирніше молоко одержують у час

вечірніх доїнь, але буває жирнішим і вранішнє. Це пов’язано з утво-

ренням жиру в молочній залозі й виділенням уже синтезованого.

Молоко перших порцій містить до 1 % жиру, а останніх — 10 % і

більше. Такої закономірності не спостерігається за вмістом білка в

молоці. В одних корів він буває вищим у перших порціях, а в ін-

ших — в останніх.

4.4. Основні породи худоби

та їх використання

У давнину велику рогату худобу розводили для отримання м’яса,

потім почали використовувати як тяглову силу, а пізніше — для

одержання молока. Нині відбулася диференціація худоби залежно

від того, яку продукцію одержують — молоко, продукти його переро-

бки (масло, сири тощо) чи м’ясо.

У світі налічується близько тисячі порід, але найбільшого поши-

рення набули 250. Тривалість існування породи залежить від того,

наскільки вона відповідає попиту людини.

Розділ 4

135

Технологія виробництва молока

Одні породи використовуються сотні років, у результаті селек-

ційно-племінної роботи їхня продуктивність зростає й розширюють-

ся зони розведення їх. Наприклад, червона степова, хоча й має пев-

ні недоліки, але добре пристосована до умов півдня і відзначається

високою продуктивністю.

Інші втрачають своє значення й зникають, а частина із них ви-

користовується як генофонд для виведення нових порід. Сіра україн-

ська худоба, яку раніше розводили в Україні, використовувалась і

як робоча, тому характеризується невисокою молочною продуктив-

ністю внаслідок слабкого розвитку молочної залози, її участь у ви-

веденні української м’ясної породи дала позитивні результати.

Бурхливий процес породоутворення з використанням районова-

них та імпортних порід сприяв створенню нових. Це такі, як україн-

ська червоно-ряба, українська чорно-ряба молочні, українська, во-

линська та поліська м’ясні. Нині потрібні тварини, здатні виявляти

високу продуктивність в умовах групового утримання, доїння на

швидкодіючих доїльних установках, які мають високу стійкість про-

ти несприятливих чинників зовнішнього середовища (обмежений

моціон, недостатня інсоляція, тверде покриття підлог та ін.). Високі

вимоги ставляться і до якості молока та м’яса. Отже, поліпшення

існуючих і виведення нових порід є вимогою сьогодення.

У практиці ведення галузі скотарства набула поширення класи-

фікація порід великої рогатої худоби за напрямом продуктивності.

Тому розрізняють такі групи порід: молочні, подвійної продуктивно-

сті, або комбіновані, та м’ясні.

В Україні розводять 11 порід молочного напряму продуктивності,

7 комбінованого і 13 м’ясного. Найчисленніші чорно-ряба та україн-

ська чорно-ряба молочна (36,3 %), червона степова (34,5 %), україн-

ська червоно-ряба молочна разом із симентальською (23,9 %), лебе-

динська (3,6 %), інші породи (1,7 %).

4.4.1. Породи молочного напряму продуктивності

Основними породами цього напряму продуктивності є чорно-ряба,

українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська черво-

но-ряба молочна, червона польська, голштинська, джерсейська.

Чорно-ряба порода найбільш поширена у світі й відіграла важ-

ливу роль у вдосконаленні й виведенні нових порід. Вона створена в

результаті схрещування місцевих корів із бугаями голландського

походження.

Тварини чорно-рябої породи мають пропорційно розвинений ту-

луб. Жива маса повновікових корів становить 500 – 550, бугаїв —

800 – 900 кг. В умовах достатньої годівлі від корів отримують по

4000 – 5000 кг молока, а в племінних господарствах — 6000 – 6500 кг

Розділ 4

136

Технологія виробництва молока

із умістом жиру 3,4 – 3,8 %. Надої деяких рекордисток досягають

10 – 17,5 тис. кг.

 Від корови Волги ЕЧП-339, що належала господарству «Россия» Челябінської

області, за 305 днів третьої лактації було надоєно 17 517 кг молока з вмістом

жиру 4,2 %. В Україні від корів Киянка 3338 —12 681 кг, вміст жиру 3,89 %,

Еймос 09931 — відповідно 12 283 кг і 3,88 %.

Чорно-рябій худобі належать світові рекорди за надоєм. Корова Бічер Арлінда

Еллен за лактацію дала 22 822 кг молока з вмістом жиру 2,83 %, а за 365 днів —

25 047 кг із загальною кількістю жиру в молоці 707 кг. Світовий рекорд за мо-

лочною продуктивністю встановила корова Убре Бланка (Куба) 3/4 голштинська

1/4 зебу. За лактацію (305 днів) від неї надоєно 24 268,9 кг, а за 365 днів —

27 674,2 кг з вмістом жиру 3,80 % і загальною кількістю молочного жиру

1051,6 кг. Максимальний добовий надій її був 110,9 кг.

Жива маса телят чорно-рябої породи в середньому становить

32 – 40 кг. Молодняк має високу інтенсивність росту. Бички у 15 міс

досягають живої маси 400 – 450 кг і витрачають на 1 кг приросту

6,5 – 7 к. од. Забійний вихід — 55 – 58 %.

Розводять тварин цієї породи у лісостеповій і поліській зонах

України. Молочність і технологічні властивості вим’я корів чорно-

рябої породи поліпшують ввідним схрещуванням із бугаями голш-

тинської породи, корови якої мають міцний кістяк, молочний тип

будови тіла, більшу живу масу, високі надої, добре розвинене вим’я

ванно- та чашоподібної форм, пристосоване до машинного доїння з

високою швидкістю молоковіддачі.

Українська чорно-ряба молочна порода (рис. 4.1) виведена

схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як само-

стійна порода затверджена в 1996 р. Тварини цієї породи пе-

реважають чорно-рябих ровесниць за живою масою та промірами.

Рис. 4.1. Ко

ова

аїнської чо

но-

ябої молочної по

оди

Розділ 4

137

Технологія виробництва молока

Вони мають більшу висоту в холці, довший тулуб і краще розвинену

грудну клітку. Жива маса дорослих корів — 600 — 650, бугаїв —

850 – 1100 кг.

У кращих племінних господарствах від корови надоюють по

6000 – 8000 кг молока з вмістом жиру 3,6 – 3,8 %, а витрата корму

на 1 кг молока становить 0,9 – 1,1 к. од. Молодняк відзначається

високою інтенсивністю росту. У 18-місячному віці телиці досягають

живої маси 400 – 420, бугайці — 500 – 520 кг за витрати корму на І

кг приросту 6,5 – 7,2 к. од. Відтворна здатність корів перебуває на

рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в межах

27 – 29 міс, а сервіс-період триває 85 – 100 днів.

У племінних господарствах України створено типові стада поро-

ди, які мають високу молочну продуктивність. Кращими із них є

племзаводи «Плосківський», «Бортничі», «Олександрівка», «Дзвін-

кове», «Чайка» Київської, «Велика Бурімка», «Україна», «Маяк»

Черкаської, «Кутузівка», «Україна» Харківської, «Пасічна» Хмельни-

цької, «Оброшине», «Радехівський» Львівської, «Зоря» Рівненської

областей, дослідні господарства Інституту сільського господарства

Полісся УААН та Вінницького НВО «Еліта».

 Рекордистки породи — корови Регата 7216, від якої за третю лактацію надоє-

но 13 755 кг молока з вмістом жиру 3,3 °С, і Крапка 108, надій якої за другу лак-

тацію становив 12 227 кг молока з умістом жиру 4,08 %. Упродовж життя від

корови Песизи 1514 за 11 лактацій надоєно 80 935 кг молока.

У породі є три внутрішньопородні типи (центрально-східний, за-

хідний і поліський), три заводські (київський, подільський, харків-

ський), шість ліній і 55 високопродуктивних родин. Основні зони

розведення тварин української чорно-рябої молочної породи — це

Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал їх може бути реа-

лізований за умов нормальної годівлі та утримання.

Червона степова порода (рис. 4.2) створена на початку XX ст. у

результаті складного відтворного схрещування місцевої української

худоби з червоними породами Західної Європи (остфрисляндська,

англерська, вільстермаршська).

Тварини червоної масті з різними відтінками — від світло- до

темно-червоного. Позитивні якості породи — пристосованість до жа-

ркого клімату, реагування підвищенням продуктивності на поліп-

шення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і

приростами. На 1 кг молока витрачається 0,9 – 1,1 к. од. Недоліки —

невисокий уміст жиру в молоці, нерівномірність молоковіддачі, не-

пропорційність розвитку часток вим’я та деякі екстер’єрні вади.

Жива маса корів у племінних господарствах становить 500 – 560,

бугаїв — 800 – 900 кг. Новонароджені телята мають живу масу 30 –

35 кг. Від корів у середньому надоюють за рік по 3000 – 4500 кг мо-

лока із умістом жиру 3,6 – 3,7 %.

Розділ 4

138

Технологія виробництва молока

 Рекордисткою за молочною продуктивністю є корова Морошка 1196, від якої

за 300 днів третьої лактації отримано 12 426 кг молока із умістом жиру 3,82 %.

Розведенням і вдосконаленням породи займаються племінні за-

води «Любомирівка», «Червоний шахтар» Дніпропетровської, ім. Кі-

рова Запорізької, «Диктатура» Донецької областей та ін. Порода ра-

йонована в Автономній Республіці Крим, Харківській, Дніпропет-

ровській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Луганській, Кіро-

воградській, Запорізькій областях.

Червона степова порода поліпшується чистопородним розведен-

ням для збереження цінних адаптаційних якостей, а також застосу-

ванням відтворного схрещування корів червоної степової породи з

плідниками англерської, червоної датської та голштинської порід.

Результатом такої роботи є створений новий тип, який відрізняється

від тварин червоної степової породи вищою продуктивністю, екс-

тер’єром і технологічними якостями.

Українська червоно-ряба молочна порода (рис. 4.3) виведена

на основі сименталів відтворним схрещуванням їх із монбельярда-

ми, айрширами та червоно-рябими голштинами. Варіантами схре-

щувань передбачалось одержати масив тварин із часткою крові чер-

воно-рябих голштинів 60 – 80 %. Під час вибору порід для схрещу-

вання враховувались їхня спеціалізація в молочному напрямі про-

дуктивності та високі технологічні властивості тварин.

У новій породі передбачалося поєднати високу молочну і м’ясну

продуктивність, придатність до машинного доїння, добру пристосо-

ваність до місцевих умов та високу оплату корму продукцією.

Рис. 4.2. Корова червоної степової породи

Розділ 4

139

Технологія виробництва молока

Порода затверджена в 1993 р. Її ознаками є червоно-ряба масть,

міцна конституція, гармонійність будови тіла, ванно- і чашоподібна

форма вим’я, міцне прикріплення його, великі й добре розгалужені

молочні вени.

Молочна продуктивність корів у середньому становить 4360 кг із

умістом жиру в молоці 3,83 %. В окремих племінних заводах одер-

жано значно вищі надої: «Тростянець» Чернігівської області —

6150 кг молока, вміст жиру 3,8 %, «Маяк» Черкаської — відповідно

5630 кг і 3,8 %, «Червоний велетень» Харківської — 5460 кг і 3,9 %.

Червона польська порода створена у Польщі складним від-

творним схрещуванням місцевої худоби з бугаями англерської та

червоної датської порід. Тварини невеликі, мають щільну або міцну

конституцію, витривалі, добре пристосовані до місцевих умов. Жива

маса корів — 450 – 500, бугаїв — 700 – 850 кг, телята народжуються

живою масою 25 – 35 кг. Надій корів — до 3000 кг, а в племінних

господарствах — 4000 – 5000 кг. Вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,9 %.

М’ясні якості худоби невисокі, тому що вона вдосконалювалася у

молочному напрямі. Розводять тварин цієї породи у Волинській,

Тернопільській і Рівненській областях.

4.4.2. Породи комбінованого напряму продуктивності

У країнах Європи значну увагу приділяють розведенню тварин

комбінованого напряму продуктивності, які здатні до високої молоч-

ної продуктивності й відрізняються від молочних порід кращими

Рис. 4.3. Корова української червоно-рябої молочної породи