Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4

150

Технологія виробництва молока

Велика рогата худоба відрізняється від інших видів сільськогос-

подарських тварин тривалістю періодів статевого і господарського

дозрівання, охоти і тільності. Вік статевої та господарської зрілості у

неї залежить від спадковості, породних особливостей, рівня годівлі,

умов утримання, а також від кліматичних чинників. Тварини

м’ясних порід скороспіліші, тому статева зрілість у них настає на

2 – 3 міс раніше порівняно з худобою молочних порід. Недостатня

або неповноцінна годівля затримує ріст молодняку, і він у більш

пізньому віці досягає господарської зрілості. Тварини південних

широт скороспіліші, ніж північних.

За нормальних умов вирощування статева зрілість у телиць на-

стає у віці 6 – 9, а в бугайців — 7 – 8 міс. Осіменяти телиць потріб-

но з досягненням ними господарської зрілості. Такий період для

тварин молочного і комбінованого напрямів продуктивності настає в

17 – 20, а для м’ясних порід — у 16 – 18 міс. Крім того, телиці до

цього віку повинні мати не менше ніж 70 % живої маси повновікової

тварини. Щоб осіменити телиць в оптимальні строки, їх потрібно

вирощувати в належних умовах і на фізіологічно обґрунтованому

рівні годівлі. Осіменіння у ранньому віці зумовлює тяжкі отелення,

народження слабких телят і зниження молочної продуктивності ко-

рів, особливо первісток.

Вирощування телиць в умовах недостатньої годівлі не дає їм мож-

ливості досягти у період господарської зрілості відповідної живої

маси. Таких телиць осіменяють у більш старшому віці, а це затри-

мує ріст поголів’я худоби, збільшує кількість повторних осіменінь,

знижує надій упродовж життя і збільшує витрати кормів на виро-

щування корови. У телиць старшого віку більше перегулів, ніж у

18-місячних тварин. За даними О.П. Бегучева, на вирощування ко-

рови, яка перший раз отелилась у віці 28 міс, витрачається 3700, а

36 — 4500 к. од. Недостатня годівля телиць під час вирощування їх

збільшує й інші витрати на 25 – 30 %.

Осіменяють телиць і корів у період настання охоти. Проявами її є

неспокій тварин, втрата апетиту, у корів знижуються надої, вони

стрибають одна на одну, спостерігаються набрякання зовнішніх час-

тин статевих органів, їх почервоніння та виділення слизу. В серед-

ньому охота триває 12 – 18 год із коливаннями 6 – 36 год.

Через 24 год після початку охоти відбувається овуляція, тобто

вихід яйцеклітини з фолікула. Враховуючи те, що спермії у стате-

вих шляхах самки здатні до виживання протягом 8 – 24 год, осіме-

няти тварин потрібно два рази з проміжками 10 – 12 год увечері та

вранці або ж навпаки.

Природне парування застосовують рідко, а в основному осіменя-

ють тварин штучно: телиць — візо-цервікальним методом (за допо-

могою шприца-катетера і піхвового дзеркала), а корів — мано-церві-

кальним (із використанням поліетиленової рукавички, балончика й

Розділ 4

151

Технологія виробництва молока

катетера) та ректо-цервікальним (з фіксацією шийки матки через

пряму кишку).

Сперма для осіменіння надходить із районних племоб’єднань, де

утримують висококласних плідників. Після осіменіння телиці чи

корови технік робить запис у журнал осіменіння та одержання при-

плоду, де вказує кличку, ідентифікаційний номер самки, дату осі-

меніння, кличку та ідентифікаційний номер плідника. Якщо ж за-

пліднення не відбулося, то через 20 – 21 день із коливаннями від 12

до 40 днів у самки спостерігається повторна охота. Період від однієї

охоти до наступної називається статевим циклом.

Низькопродуктивних корів, які не запліднилися протягом 5 – 6

осіменінь, вибраковують із стада, а високопродуктивних піддають

ретельному ветеринарному обстеженню і лікуванню. Основними

причинами вибракування корів із стада є інфекційні та незаразні

хвороби, порушення відтворних функцій, захворювання вим’я, вік,

низька продуктивність тощо.

Після запліднення самки у яєчнику на місці фолікула, який ло-

пнув, розвивається жовте тіло, що виділяє гормон прогестерон.

Останній гальмує настання охоти. За його наявністю у крові вста-

новлюють тільність самок.

Тривалість тільності у корів залежить від умов годівлі, скороспі-

лості худоби, статі новонародженого, кількості приплоду, періоду

року та індивідуальних особливостей самок. Недостатня годівля по-

довжує ембріональний період розвитку теляти. Тварини скороспі-

лих м’ясних порід виношують плід меншу кількість днів. Ембріо-

нальний період розвитку бичків довший на 1 – 3 дні. Близнят коро-

ви народжують на 3 – 4 дні раніше. Взимку тільність триває довше

на 2 – 2,5 дні.

За 2 міс до отелення корів перестають доїти, їх запускають, змен-

шуючи кількість доїнь і даванку соковитих та концентрованих кор-

мів.

Годівля нетелей і тільних корів має бути достатньою й повноцін-

ною, особливо їх треба забезпечувати протеїном, мінеральними ре-

човинами та вітамінами. Норми годівлі для таких тварин визнача-

ють залежно від їхньої живої маси, вгодованості й планового надою.

Годують тільних корів три рази на день із постійною подачею во-

ди в автонапувалки. Кращими кормами в стійловий період є злако-

во-бобове сіно, сінаж, силос, коренеплоди, комбікорм; а в літній —

зелені корми і 1,5 – 2 кг концентрованих з урахуванням планової

продуктивності.

 На 100 кг живої маси грубих кормів дають 2 – 2,5, соковитих —

4 – 5 кг. Тільній корові живою масою 500 – 550 кг із плановим річ-

ним надоєм 4500 – 5000 кг за добу згодовують, кг: сіна — 8 – 10,

кормових буряків — 5 – 6, силосу — 10 – 12 і концентрованих кор-

мів — 2,5 – 3.

Розділ 4

152

Технологія виробництва молока

За 7 – 10 днів до отелення з раціону вилучають соковиті корми

(силос, коренеплоди), а за 2 – 3 дні припиняють давати і концентро-

вані. За два тижні до отелення корів переводять у родильне відді-

лення, в якому бажано мати клітки-бокси. Тут самки теляться і пе-

ребувають із телям 1 – 3 доби. Таких боксів має бути 0,5 – 0,6 % від

кількості корів у стаді.

Новонароджене теля зважують перед першою годівлею й скла-

дають акт оприбуткування приплоду, де зазначають кличку та іде-

нтифікаційний номер матері й батька, масу і кількість приплоду,

присвоєний ідентифікаційний номер і кличку. Дані акта заносять

до форми № 3-мол — журналу реєстрації приплоду та вирощування

молодняку великої рогатої худоби.

Телят мітять татуюванням за допомогою спеціальних щипців із

металевими голчастими цифрами, вищипами на вухах за умовним

ключем, бирками з номерами, а дорослих тварин — ошийниками,

спеціальними таврами з використанням холоду і випалюванням

номерів на рогах.

Цифрове значення мічення вищипами таке: верхній край право-

го вуха — 1, лівого — 10, нижній край правого вуха — 3, лівого —

30, кінчик правого вуха — 100, лівого — 200, круглий вищип посе-

редині правого вуха — 400, лівого — 800, круглий вищип ближче до

кінчика правого вуха — 1000, лівого — 2000. Сума всіх чисел на

обох вухах, починаючи з великих, і становитиме ідентифікаційний

номер тварини.

Принцип мічення холодом ґрунтується на знебарвленні волосу

під дією низьких температур. Після прикладання до тіла тварини

охолодженого тавра у твердому двоокисі вуглецю чи рідкому азоті

під дією низьких температур руйнуються клітини, що зумовлюють

забарвлення волосяного покриву, і на цьому місці росте знебарв-

лений волос. Так мітять тварин із темним кольором волосяного

покриву.

4.7. Вирощування молодняку

Основна мета вирощування молодняку — поповнення стада ви-

сокопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б пов-

ною мірою виявляла генетично закладені можливості продуктивно-

сті, необхідно з перших днів вирощування телят створювати опти-

мальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний

ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Теля-

та, одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, над-

ходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі

Розділ 4

153

Технологія виробництва молока

умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний

молодняк — це тварини, отримані від корів із невисокою продуктив-

ністю і призначені для вирощування на м’ясо.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування

молодняку: молозивний, молочний і післямолочний. Молозивний пе-

ріод триває 7 – 10 днів. Теля через 30 – 60 хв після народження по-

винно отримати 1 – 2 кг молозива. Більша даванка його може спри-

чинити розлади у травному каналі. Потім кількість молозива й моло-

ка поступово збільшують і доводять до 1/5 – 1/4 живої маси теляти.

У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потра-

пляють у кров і спричинюють різні захворювання, тому що в крові

телят немає білка глобуліну — носія імунних тіл. Глобулін над-

ходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розви-

ток захисних імунобіологічних властивостей.

Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а

також збуджує перистальтику кишок, сприяє вивільненню їх від

первородного калу, виявляє послаблювальну дію. Воно містить май-

же у два рази більше сухої речовини, в 4 – 5 разів — загального

білка, у 12 разів — альбуміну та глобуліну і в 1,5 раза більше міне-

ральних солей порівняно з молоком.

Протягом 10 – 15 днів телят утримують в індивідуальних клі-

тках. Найдоцільнішими і най-

більш економними є клітки Евер-

са завдовжки 1,5 м, завширшки

0,4 і заввишки 1 м. Підлога й сті-

ни у них дерев’яні, що дає мож-

ливість створювати нормальні

санітарно-гігієнічні умови утри-

мання (рис. 4.9).

Якщо телят утримують у про-

філакторії до 10-денного віку, то

для них необхідно мати 65 – 70 %

місць від наявності їх кількості у

родильному відділенні, а в разі

подовженого строку (до 20 днів) —

80 – 90 %. Із профілакторію ро-

дильного відділення телят пе-

реводять у телятник, де їх утри-

мують у групових клітках по 10 –

15 голів із розрахунку 1,5 – 2 м

площі клітки на одну голову.

У молочному та молочно-

м’ясному скотарстві застосовують

ручне випоювання телят і змін-

но-групове утримання під коро-

Рис. 4.9. Утримання телят в індиві-

альних клітках

Розділ 4

154

Технологія виробництва молока

вами-годувальницями, а в м’ясному — вирощування на підсосі. За

групового утримання використовують групові напувалки з фікса-

цією телят, що дає можливість індивідуально нормувати молочні

корми. Молоко розливають за допомогою мобільних і стаціонарних

установок. Перші 30 – 40 днів телятам випоюють молоко від здоро-

вих корів у кількості 1/5 – 1/6 живої маси новонародженого, потім

поступово його замінюють збираним молоком, яке дають до 4 – 5-

місячного віку.

 Племінним теличкам за молочний період випоюють 300 – 400 кг

незбираного молока і 500 – 800 кг збираного з такого розрахунку,

щоб вони з ним одержали 10 – 12 кг молочного жиру. Надремонт-

ному молодняку незбираного молока випоюють 200 – 250 кг, а зби-

раного — 500 – 700 кг.

Використовують також замінник незбираного молока (ЗНМ),

що дає можливість знизити витрати незбираного молока до 60 кг

і заощадити на вирощуванні одного теляти 240 кг цього цінного

продукту харчування. Молочні корми згодовують два рази на

добу.

Із 7 – 10-денного віку телят привчають до поїдання сіна. Концен-

тровані корми починають давати з 15 – 20-го дня, а соковиті — на

другому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів

концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 – 225 кг.

 У зимовий період телятам дають 2 – 3 кг сіна, 5 – 6 — силосу і

1 – 1,5 кг концкормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку

грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс її

згодовують 3 – 4 кг, 4 — 10 – 12 і в 6 міс — 18 – 20 кг.

Взимку молодняк випускають на прогулянки у дворики. Влітку

його бажано утримувати в таборах групами по 25 – 30 голів. Можна

вирощувати телят змінно-груповим способом під коровами-году-

вальницями. Для цього виділяють здорових корів із невисокою про-

дуктивністю і підпускають до них телят із 12-денного віку по 2 – 4

голови залежно від молочності годувальниці. Підсисний період три-

ває 3 міс. За лактацію під такою коровою можна виростити 6 – 10

телят, або три групи, з витратою молока з розрахунку на одне теля

200 – 350 кг.

Приміщення для утримання молодняку обладнують станками,

які відповідно до його ширини розміщують у 2 – 3 ряди (рис. 4.10).

Місткість телятника має становити 25 % від поголів’я корів на фер-

мі. Якщо їх небагато (менше ніж 500), телятники блокують із роди-

льним відділенням. Між рядами станків роблять кормові проходи.

Температура в телятнику має бути 8 – 16 °С, оптимальна вологість

повітря — 70 – 75 %, вміст у повітрі вуглекислоти — 0,2 – 0,3, аміа-

ку — 0,026, сірководню — 0,01 %. У 3-місячному віці телят форму-

ють у групи й утримують їх по 25 – 30 голів.

Розділ 4

155

Технологія виробництва молока

Годівля та утримання молодняку в післямолочний період.

Із 5 – 6-місячного віку молодняк розподіляють за статтю на теличок

і бугайців. Найраціональніше утримувати теличок безприв’язно

групами до 50 голів. Це сприяє кращому розвитку тварин і форму-

ванню у них міцної конституції.

У 6-місячному віці у молодняку великої рогатої худоби вже пов-

ністю розвинений рубець і він становить 62,5 % маси всього шлунка,

тоді як у новонароджених — тільки 37 %. Після 6 міс тваринам зго-

довують лише рослинні корми. Для ремонтних телиць річну потре-

бу в кормах визначають з урахуванням плану росту та живої маси

корів (табл. 4.2).

4.2. Річні норми для молодняку молочної худоби

(О.П. Калашников, М.І. Клейменов, 1985)

Вікові періоди

Жива маса

в кінці пе-

ріоду, кг

Кормових

одиниць

Обмінної

енергії,

МДж

Перетрав-

ного про-

теїну, кг

Вирощування корів живою масою 500 – 550 кг

До одного року

Від одного до двох років

Нетелі, старші від двох років

260

430

495

1362

2115

2790

11523

21123

27837

139

190

288

Вирощування корів живою масою 600 – 650 кг

До одного року

Від одного до двох років

Нетелі, старші від двох років

300

495

567

1512

2346

2970

13299

24642

31896

154

214

306

Рис. 4.10. Утримання телят у групових клітках

Розділ 4

156

Технологія виробництва молока

Умови годівлі повинні бути такими, щоб телички у 6 – 12 міс ма-

ли середньодобові прирости 600 – 650 г, а в 12 – 18 — 450 – 500 г.

 Годують молодняк три рази на добу з вільним доступом до води.

У стійловий період дають доброякісне сіно злакових та бобових трав,

силос, сінаж, концентровані корми, а племінному молодняку — і

буряки, моркву, картоплю, сінне борошно. На 100 кг живої маси ре-

монтному молодняку згодовують 1,5 – 2,5 кг сіна, 5 – 6 — силосу чи

3 – 4 — сінажу, 1 – 1,5 кг концкормів із розрахунку на одну голову

за добу. Структура раціону може бути такою, %: сіно і сінаж — 28 – 30,

соковиті корми — 40 – 45, концентровані — 25 – 30. У літній період

основними кормами для молодняку є зелені, добова даванка яких у

віці 6 – 7 міс становить 18 – 22 кг, 10 – 12 — 22 – 26, 13 – 15 — 26 – 30,

16 – 18 — 30 – 35, 18 – 24 міс — 35 – 40 кг. На 1 к. од. необхідно пере-

травного протеїну, г: у віці 7 – 9 міс — 100 г, 10 – 15 — 95, 16 – 25 —

90, 27 – 29 міс — 108 г.

Якщо господарство має пасовища, доцільно з молодняку комплек-

тувати групи й випасати його. Це позитивно впливає на міцність

кістяка, розвиток м’язової тканини, внутрішніх органів, накопичен-

ня в організмі мінеральних речовин, вітамінів і підвищення резис-

тентності організму до різних захворювань. Якщо ж немає мож-

ливості випасати ремонтних телиць, то літом їх утримують у табо-

рах і годують зеленими кормами з сіяних трав з обов’язковим на-

данням активного моціону тривалістю 4 – 6 год.

У разі пасовищного утримання з розрахунку на голову відводять

14 – 16 м

, а стійлово-табірного —16 – 20 м

площі загону. Корисно у

загонах споруджувати навіси з розрахунку 2 – 2,5 м

на голову.

Вирощування племінних бугайців. Бугайців вирощують у

племінних заводах і в племрепродукторах при облплемоб’єднаннях.

Рівень годівлі їх має бути розрахований на одержання середньодо-

бових приростів 750 – 1000 г. У молочний період цих тварин утри-

мують групами.

 Схема годівлі до 6-місячного віку передбачає випоювання 320 –

450 кг незбираного молока і 600 – 1000 кг збираного, а також згодо-

вування 220 – 230 кг сіна, 200 — силосу, 100 – 120 — коренеплодів,

195 – 217 кг концкормів. З 6 – 7-місячного віку їх утримують на

прив’язі й дають більше, ніж ремонтним телицям, концентрованих і

менше соковитих кормів. У стійловий період із розрахунку на 100 кг

живої маси бугайцям згодовують 1,7 – 2 кг сіна, 0,5 — трав’яного

борошна чи гранул і 0,8 – 1 кг концентрованих кормів. За загаль-

ною поживністю в раціоні сіно становить 45 – 50 %, трав’яне борош-

но або гранули — 10 – 15, концентровані корми — 40 – 45 %. Улітку

замість сіна дають зелену масу. Такий тип годівлі сприяє форму-

ванню міцного кістяка і позитивно діє на більш раннє статеве дозрі-

вання. З повноцінною годівлею повинні раціонально поєднуватися

щоденні тривалі прогулянки тварин.

Розділ 4

157

Технологія виробництва молока

У племінних заводах і племрепродукторах бугайців вирощують

до 12 – 14-місячного віку, а потім їх реалізують. Від них беруть спер-

му і в 3 – 4 господарствах осіменяють нею 180 – 200 корів для оці-

нювання бугайців за якістю потомства. Невикористану сперму оці-

нюють, розріджують лакто-гліцерино-жовтковим середовищем, роз-

фасовують, заморожують у гранулах та пластикових пайстах, а за

потреби розморожують і використовують для осіменіння тварин.

Підготовка нетелей до отелення. Телиць, що виношують плід,

називають нетелями, їх утримують групами по 20 – 25 голів. За

3 – 4 міс до отелення усіх тварин переводять на прив’язне утриман-

ня у контрольний корівник або у приміщення для групи сухостій-

них корів. Годують їх за нормами тільних корів залежно від живої

маси і планового надою. До норми ще додають 1 – 1,5 к. од. на ріст.

Нетелей щодня випускають на вигульні майданчики, корисним та-

кож для них є примусовий активний моціон.

Для розвитку залозистої тканини вим’я і формування придатно-

сті до машинного доїння на 6 – 8-му місяцях тільності його масажу-

ють. Це посилює діяльність гіпофіза, сприяє надходженню крові до

молочної залози, формуванню залозистої тканини й рівномірному

розвитку часток вим’я. Масаж проводять два рази на добу вручну

або механічними пристроями у години майбутніх доїнь тривалістю

6 хв. Протягом останніх 7 – 10 днів під час масажу вмикають доїльні

апарати з метою звикання тварин і вироблення у них умовного реф-

лексу до доїння. За 20 – 30 днів до отелення масаж вим’я припиня-

ють і через 10 – 15 днів нетелей переводять у родильне відділення.

4.8. Роздоювання корів

Роздоювання корів — це система заходів, спрямованих на повніше

використання можливостей їхньої молочної продуктивності. До них

належать підготовка корів до отелення, нормована годівля, організа-

ція і техніка доїння, своєчасне осіменіння, створення певних умов

утримання, правильна організація виробничих процесів на фермі.

Необхідною умовою роздоювання є забезпечення високого рівня

годівлі тварин упродовж перших 2 – 3 міс лактації. Через 10 – 15

днів після отелення за нормального загального стану корів і мо-

лочної залози раціон для них збільшують на 2 – 4 к. од. від норми.

Авансування кормами на продуктивність проводять доти, поки ко-

рова підвищує надій. Молодим і повновіковим тваринам нижче від

середньої вгодованості норми годівлі збільшують на 10 %.

 До раціону корів, яких роздоюють, треба вводити високоякісне

сіно злакових і бобових трав, сінаж, кормові буряки, моркву, а вліт-

ку основу його становлять зелені та концентровані корми. На 100 кг

живої маси новотільним коровам необхідно давати 1,5 – 2 кг сіна,

Розділ 4

158

Технологія виробництва молока

2 – 3 — силосу, 2 – 2,5 — кормових буряків, 0,5 – 1 кг моркви. У до-

бовому раціоні має міститися 2,5 – 3 кг сухої речовини.

На роздоювання суттєво впливають підготовка корови до доїння

й дотримання правил машинного доїння, особливо повноти видою-

вання, оскільки неповне видоювання спричинює зниження молоч-

ної продуктивності. Підготовка корови до доїння включає обмиван-

ня вим’я, витирання його та масаж. Ці операції мають тривати не

більше ніж 1 хв. Якщо ж вони затягуються, то це призводить до

втрати періоду рефлексу молоковіддачі і як наслідок — до знижен-

ня надоїв. Наприкінці доїння роблять заключний масаж, натискую-

чи на колектор доїльних стаканів униз і вперед.

На роздоювання впливають також зоогігієнічні умови утриман-

ня, чистота тварин, дотримання розпорядку дня, спокій у період

доїння. Авансування кормами для роздоювання припиняють за

2 – 3 міс до запуску, і корів годують відповідно до фактичної молоч-

ної продуктивності.

4.9. Утримання, годівля та доїння корів

Утримання корів. У тваринництві рік поділяють на два пері-

оди: зимово-стійловий (205 – 210 днів) і літній (150 – 155 днів). У

молочному і молочно-м’ясному скотарстві залежно від природно-

економічних умов господарства застосовують такі системи утриман-

ня корів: цілорічну стійлову, стійлово-пасовищну та стійлово-

табірну.

Рис. 4.11. Ут

имання ко

ів на виг

льних майданчиках

Розділ 4

159

Технологія виробництва молока

У районах з великою розораністю земель практикують стійлову

чи стійлово-табірну систему. В разі першої тварин цілорічно утри-

мують на прив’язі в закритих приміщеннях з обов’язковими щоден-

ними прогулянками на вигульних майданчиках, споруджених біля

приміщень (рис. 4.11). Друга система передбачає утримання в стій-

ловий період у капітальних приміщеннях на прив’язі, а влітку тва-

рин переводять до таборів, розміщених біля полів кормової сівозмі-

ни з культурами зеленого конвеєра. Протягом доби їм надають ак-

тивний моціон.

Стійлово-пасовищну систему застосовують у господарствах, які

мають природні та штучні пасовища. Тварин утримують у примі-

щеннях, а влітку їх випасають на пасовищах неподалік від ферми

(рис. 4.12).

Кращим варіантом є створення культурних пасовищ. Усю їхню

площу розбивають на загони і згідно з графіком на них випасають

худобу. На високопродуктивних штучних пасовищах на корову від-

водять 0,2 – 0,3, а на природних випасах — 0,5 – 1 га. Пасовищне

утримання позитивно впливає на здоров’я, продуктивність та від-

творні функції тварин.

У товарних і племінних господарствах для худоби молочних та

комбінованих порід застосовують прив’язну систему утримання. Ко-

рівники будують дворядні на 100 і чотирирядні на 200 голів (рис.

4.13). Залежно від способу роздавання кормів корів розміщують у

приміщенні за двома варіантами.

Рис. 4.12. Випасання корів на культурних пасовищах