Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 14

480

Технологія хутрового звірівництва

життєздатне потомство і мати високоякісне хутро. Самців на плем’я

відбирають у 4 – 5 разів менше, ніж самиць.

Кожній тварині присвоюють ідентифікаційний (татуюванням)

номер: парні — самицям, непарні — самцям. До клітки прикріплю-

ють трафаретку — окремо для щенят, самців і самиць, на якій вка-

зують основні показники характеристики звірів, а для самців — їх

використання під час розмноження. На фермі ведуть виробничий

журнал, племінні картки, журнал вирощування і бонітування мо-

лодняку.

14.4. Утримання хутрових звірів

Утримання хутрових звірів — це комплекс будівель і організа-

ційно-господарських заходів для забезпечення оптимальних умов

життя тварин, збільшення виходу продукції за економних витрат

праці і коштів.

Сучасна система утримання хутрових звірів ґрунтується на двох

варіантах: шедове і комбіноване. Шедове утримання — основне у

звірівництві (рис. 14.2). Комбіноване — використовують на деяких

фермах з утримання лисиць і песців, де основне стадо або тільки

самців утримують в окремо розміщених клітках, а молодняк після

відлучення — у шедах.

Шед — це навіс із двоскатною покрівлею, в якому бічні стіни

утворюють задні стінки кліток, де утримують звірів, а торцеві за-

криті із вмонтованими вхідними і вихідними дверима. Довжина

шеду 60 м і більше, а ширина дворядного для норок 3,5 – 4 м із

центральним кормовим проходом 1,2 – 1,5 м.

Рис. 14.2. Внутрішній вигляд шеду для норок

Розділ 14

481

Технологія хутрового звірівництва

Будують шеди із дерев’яних, залізобетонних і металевих конс-

трукцій. Їх будова для норок, песців і лисиць принципово однакова і

відрізняється лише внутрішнім облаштуванням.

Утримують звірів у клітках з будиночками. Клітки виготовляють

із оцинкованої сітки: крученої із шестигранними вічками, а плете-

ної та зварної — з квадратними. Розмір клітки для норки

40 × 40 × 80 см, будиночка — 35 × 40 × 30 см. У будиночках звірі від-

почивають, народжують і вирощують малят.

Клітка для самиць і молодняку песців має довжину 290 см, ши-

рину 100 і висоту 65 см. Після відлучення молодняку її розгороджу-

ють висувними сітчастими щитами для окремого утримання самиць

і відсадженого молодняку. Для лисиць клітки завдовжки 193,5 см

розгороджують на 2 частини. Будиночки для лисиць і песців розмі-

щують посередині клітки. Довжина клітки для самців лисиць і пес-

ців становить 300 см, ширина — 100 і висота — 120 см. Для спосте-

реження за парами у період гону знімають дах. Усі клітки для

утримання звірів обладнані дерев’яними поличками для роздаван-

ня фаршу у холодну пору року. Влітку шеди, де утримують лисиць,

затемнюють від прямого сонячного проміння, яке спричинює побу-

ріння хутра, що погіршує його якість. Нутрій утримують у наземних

бетонованих клітках з будиночками, вигулами та басейнами для

купання.

На невеликій відстані від звіроферми розміщують кормокухню,

яку обладнують комплексом машин для потокової переробки кор-

мів, холодильник для зберігання м’яса, субпродуктів і риби у замо-

роженому стані. Корми роздають кормороздавальними машинами

або за допомогою шедових возиків і підвісних доріг. На території

ферми, яку обносять сітчастою або бетонною огорожею, обладнують

цех забою і первинної обробки шкурок забитих звірів.

14.5. Годівля хутрових звірів

Важлива роль у звірівництві відводиться організації раціональ-

ної годівлі. Повноцінна годівля забезпечує тварин необхідними по-

живними речовинами і сприяє високій продуктивності за економно-

го витрачання кормів. Нормують годівлю звірів залежно від виду,

віку, живої маси, сезону року і фізіологічного стану. В основу норм

покладено чотири основні показники: обмінна енергія, перетравний

протеїн, перетравний жир і перетравні вуглеводи. Крім того, раціо-

ни контролюють за вмістом мінеральних речовин і вітамінів.

М’ясоїдні звірі не синтезують вітаміну А із каротину, а в разі утри-

мання у шедах в організмі не синтезується вітамін D. Поряд з об-

мінною енергією потрібно враховувати і співвідношення між окре-

Розділ 14

482

Технологія хутрового звірівництва

мими групами кормів. У раціонах дорослих норок м’ясо-рибні корми

становлять 65 – 70 %, зернові — 17 – 27, лисиць — відповідно 50 – 60

і 25 – 40, песців — 60 – 75 і 16 – 22 %, по 2 – 3 % до раціонів включа-

ють соковиті корми, сухі дріжджі та жир.

Звірів необхідно забезпечувати вдосталь питною водою. Обме-

ження у воді зменшує поїдання корму, погіршує відтворні функції

та ріст молодняку. У жарку погоду стежать, щоб у напувалках була

прохолодна вода (15 – 18 °С), оскільки теплої води звірі не п’ють.

Міняти воду необхідно через 1,5 – 2 год.

У годівлі хутрових звірів використовують три основні групи кор-

мів — тваринного походження, рослинні і додаткові. Корми тварин-

ного походження включають свіжі і консервовані м’ясні (мускульне

м’ясо і субпродукти II категорії), рибні (переважно нехарчових ви-

дів) і молочні продукти. Із зернових кормів використовують борошно

злаків (без плівки), соняшникові макуху і шрот без лушпиння, спе-

ціальні комбікорми, коренебульбоплоди, баштанні, овочі і фрукти,

молоде листя кропиви, зелень озимих злаків і трав’яне борошно ко-

нюшини та люцерни ранніх фаз вегетації. Додаткові корми для зві-

рів представлені дріжджами (пекарські, пивні, кормові, БВК), віта-

мінними і мінеральними препаратами. Згодовують корми у вигляді

фаршу з розміром частинок не більше ніж 5 мм для субпродуктів,

1 – 1,5 мм — для зелених та соковитих і 0,8 мм — для зернових. От-

риману суміш влітку згодовують охолодженою до 10 – 12 °С. Го-

дують звірів 2 рази на добу. Вранці дають 40 – 45 % добового раціо-

ну, ввечері — решту. У жаркий період нез’їдений корм через дві го-

дини забирають.

Годівля звірів у різні біологічні періоди. У норок, лисиць і

песців біологічні періоди настають за сезонами року з однаковою

послідовністю і потреба в кормах у них підпорядкована однаковим

закономірностям. У годівлі дорослих звірів прийнято розрізняти

такі періоди: для самиць — спокій (час після закінчення лактації до

активного оогенезу), підготовка до гону, гін (спаровування), вагіт-

ність і лактація, для самців — спокій (час від закінчення гону до

наступного сперматогенезу) і гін.

За період лактації самиці худнуть і їхня маса тіла знижується на

25 – 30 %. Після закінчення лактації впродовж 2,5 – 3 міс необхідно,

щоб звірі відновили вгодованість. Достатня і повноцінна годівля

маточного поголів’я в цей період значно впливає на відтворну здат-

ність у наступний сезон розмноження.

Через два тижні після закінчення лактації звірів переводять на

більш дешеві корми із субпродуктів, риби і сухих кормів тваринного

походження та збільшують кількість рослинних кормів. Раціони у

літній період збагачують жиром, доводячи його вміст на 100 ккал

корму для лисиць — до 4,8 г, песців — 5 і норок — 5,3 г.

Розділ 14

483

Технологія хутрового звірівництва

Під час підготовки звірів до розмноження у січні, а в деяких гос-

подарствах з другої половини грудня рівень годівлі самиць за вміс-

том обмінної енергії знижують, щоб привести їхню живу масу на

початок гону до племінних кондицій. Рівень годівлі самців зали-

шають у межах норми. В умовах України рівень годівлі норок у цей

період знижують з 200 до 160, лисиць — з 400 до 350 ккал.

Із зниженням енергетичного живлення збільшують кількість пе-

ретравного протеїну в раціоні норок до 25 г, а лисиць і песців —

30 г. За певних господарських умов допускається короткострокове

зниження протеїну на 20 – 25 %.

Наприкінці грудня до раціонів необхідно включати мускульне

м’ясо до 20 % для заміни ним перетравного протеїну тваринних кор-

мів і печінку — до 3 – 5 %. Раціони мають бути забезпечені достат-

ньою кількістю вітамінів. Лисиць і песців у цей період годують один

раз на добу, норок — 2 рази.

Годівля у період гону. Під час гону апетит у звірів погіршуєть-

ся і калорійність раціону знижують. Самиць і самців у цей період

годують кормосумішами однакового складу. Самцям у період гону

призначають додатково білкову підгодівлю із м’яса, печінки і моло-

ка по 100 – 150 г для лисиць і песців і по 50 г — для норок. Під час

гону корм роздають один раз на добу.

Годівля у період вагітності. Раціони вагітних самиць за набо-

ром кормів істотно не відрізняються від попереднього періоду. У цей

період їм згодовують найбільш цінні у кормовому відношенні кор-

ми, які вони добре поїдають. Енергетичний рівень годівлі самиць

залежно від вгодованості може значно коливатися, але кількість пе-

ретравного протеїну на добу не повинна бути меншою від 25 – 30 г

для норок, 50 – 60 — для лисиць і 55 – 65 г — для песців. Раціони

вагітних самиць необхідно забезпечувати вітамінами. Годівля має

бути помірною, щоб не допускати ожиріння.

У першу половину вагітності у звірів добрий апетит і вони охоче

поїдають корм, у другу — поїдання корму зменшується, а за 5 – 8 днів

до щеніння дозу корму лисицям і песцям доводять до 100 – 120 г. Для

профілактики крововиливів у новонароджених двічі наприкінці ва-

гітності до раціону вводять препарат вітаміну К (вікасол).

Годівля лактуючих самиць. Перші 2 – 3 дні кормову суміш

згодовують у рідкому стані. До раціону включають корми з високи-

ми смаковими якостями. У першу половину лактації доцільно ви-

користовувати молочні корми, м’ясні і рибні продукти з достат-

ньою кількістю мінеральних речовин і вітамінів. У другу половину

лактації у тварин може спостерігатися виснаження організму вна-

слідок втрати натрію з молоком. Щоб запобігти цьому, потрібно

включати до раціону на кожні 100 г корму 0,3 – 0,5 г кухонної солі

з урахуванням її кількості у кормах. Годують тварин 2 – 3 рази на

добу.

Розділ 14

484

Технологія хутрового звірівництва

Молодняк норок у 14 – 15-добовому віці, а лисиць — у 20 – 25-

добовому привчають до поїдання напіврідкої суміші із мускульного

м’яса, печінки, молока, яєць і концентратів вітамінів, яку згодову-

ють 5 – 7 днів, після чого переводять на звичайний корм. У 25 – 30-

добовому віці щенята поїдають корм разом з матір’ю.

Годівля відсадженого молодняку. Перші 7 – 10 днів молод-

няку згодовують кормову суміш такого самого складу, як і до відса-

джування, а потім поступово переводять на раціони для молодняку.

Для лисиць і песців рівень перетравного протеїну зменшують до

7,5 – 8,5 г, збільшують до 4,2 – 4,7 г жиру і до 5,5 г вуглеводів на

100 ккал енергії корму. Для молодняку норок протеїну зменшують

до 7,5 г, збільшують до 5 – 5,5 г жиру і до 3 – 3,5 г вуглеводів. Такий

рівень годівлі забезпечує високу інтенсивність росту й опушення.

З другої половини серпня молодняк хутрових звірів розподіляють

на племінний (ремонтний) і товарний. Ремонтний молодняк году-

ють за раціонами племінних звірів.

Годівля нутрій. У разі кліткового утримання на корм нутріям

використовують зелену масу сіяних і природних угідь, коренеплоди,

баштанні культури. Із концентратів згодовують зерно злаків, комбі-

корм, у невеликій кількості корми тваринного походження — мо-

лочні, м’ясо-кісткове борошно, варені субпродукти, а також кормові

дріжджі.

Корми мають бути світлими, чистими, без плісняви і затхлого за-

паху. Баштанні культури і коренеплоди ретельно миють, розрізують

на шматочки. Картоплю згодовувати краще вареною. Тваринні кор-

ми і мінеральні добавки подрібнюють, змішують з вареною кар-

топлею або концентратами. Морожені, зіпсовані корми спричиню-

ють аборт, розсмоктування плодів, розлад травлення. Годують нут-

рій 2 рази на добу, а слабких, багатоплідних самиць і щенят —

3 рази.

14.6. Забій звірів і первинна обробка шкурок

Первина обробка хутра полягає у знятті шкурки із забитого звіря

і подальшій її обробці до стану, придатного для реалізації хутра пе-

реробним підприємствам або на експорт. Забій звірів кліткового

розведення провадять за повного дозрівання шкурки. У дозрілої

шкурки волосяний покрив блискучий, розкішний із густим підшерст-

ком і чисто білою міздрею. У норок зрілість шкурки настає 14 – 16

листопада, у лисиць — 8 – 12 листопада, а у песців в умовах Украї-

ни — наприкінці жовтня. Проте їх забій не рекомендують розпочи-

нати раніше від листопада.

Шкурки з норок, лисиць, песців і нутрій знімають трубкою, по-

чинаючи з огузку. Зняті шкурки охолоджують і знежирюють. Зне-

Розділ 14

485

Технологія хутрового звірівництва

жирювання здійснюють уручну або на спеціальних машинах. Зне-

жирені шкурки виправляють на спеціальних прав

′

лах встановле-

ної форми. Натягують шкурку на прав

′

ло міздрею назовні, приби-

вають до прав

′

ла цвяхами і відправляють на висушування. Вису-

шують на стелажах або у спеціальних камерах.

Висушені і зняті з прав

′

ла шкурки обкатують по міздрі у спеціа-

льних барабанах з тирсою за обертів 18 об/хв і на відро тирси до-

дають 200 г бензину Б-70. Шкурки самиць норок обкатують одну

годину, самців — дві, а лисиць і песців — 12 – 20 хв. Потім шкурки

виймають, вивертають і обкатують по волосу близько 3 год, витру-

шують від тирси і знову натягують на прав

′

ла волосом назовні. Пі-

сля цього шкурки висушують, розрівнюють і відправляють на діль-

ницю сортування, де за стандартом розподіляють на перший і дру-

гий класи.

Контрольні запитання та завдання

1. Назвіть основні біологічні особливості хутрових звірів. 2. Яких хутрових

звірів розводять у звірогосподарствах України? Коротко охарактеризуйте їх.

Особливості овуляції у норок. 4. Назвіть строки гону у норок, песців, лисиць і

нутрій. 5.

За якими показниками вибраковують звірів? 6. Який відсоток виб-

ракування норок, песців, лисиць і нутрій? 7.

Назвіть етапи і показники добору

молодняку на плем’я. 8.

Які основні і додаткові корми використовують для годівлі

хижих звірів і гризунів? 9.

У якому вигляді згодовують корми хутровим звірям?

10.

Який порядок первинної обробки шкурок? 11. Розрахуйте потребу у ремонт-

ному молодняку для 20 тис. норок основного стада в разі вибракування 45 %

поголів’я. Скільки необхідно залишити на плем’я молодняку на першому і дру-

гому етапах відбору окремо самців і самиць?

486

Список рекомендованої літератури

Основна

1. Технологія виробництва продукції тваринництва / О.Т. Бусенко,

В.Д. Столюк, М.В. Штомпель та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. — К.: Аграрна

освіта, 2001. — 432 с.

2. Вертійчук А.І., Маценко М.І. Технологія виробництва продукції тва-

ринництва. — К.: Урожай, 1995. — 375 с.

3. Лановська М.Г., Черненко Р.М., Шатковська Г.Г. Тваринництво. — 2-е

вид., перероб. і доп. — К.: Вища шк., 1998. — 336 с.

Додаткова

1. Альксисов Ш.А. Прогрессивные способы выращивания и содержания

гусей и уток. — М.: ВНИИ ТЭИагропром, 1992. — 44 с.

2. Басовский Н.З., Власов В.И. Информационные системы селекции живо-

тных. — К.: Урожай, 1989. — 208 с.

3. Бузун І.А. Потокові технології виробництва молока. — К.: Урожай, 1989.

— 189 с.

4. Вівчарство / Г.К. Даниленко, І.Н. Топиха, В.В. Кулик та ін. — К.: Уро-

жай, 1989. — 200 с.

5. Годівля сільськогосподарських тварин / В.Я. Максаков, М.І. Мосолов,

О.І. Бондарєв та ін. — К.: Урожай, 1987. — 168 с.

6. Гопка Б.М., Хоменко М.П., Павленко П.М. Конярство. — К.: Вища осві-

та, 2004. — 320 с.

7. Девяткин А.И., Ткаченко Е.И. Промышленное производство говяди-

ны. — М.: Россельхозиздат, 1985. — 317 с.

8. Деталізовані норми годівлі сільськогосподарських тварин: Довідник /

М.Т. Ноздрін, М.М. Карпусь, В.Ф. Каравашенко та ін.; За ред.

М.Т. Ноздріна. — К.: Урожай, 1991. — 344 с.

9. Зеленский Г.Г. Козоводство. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Колос,

1981. — 174 с.

10. Ильина Е.Д., Соболь А.Д. Звероводство. — М.: Агропромиздат, 1990. —

272 с.

11. Интенсификация промышленного свиноводства / Г.С. Походня, Ю.В. За-

суха, Л.Н. Цицюрский и др. — К.: УСХА, 1994. — 464 с.

12. Інтенсивна технологія виробництва свинини / В.П. Рибалко, Б.В. Бань-

ковський, В.Ф. Коваленко та ін.; За ред. В.П. Рибалко. — К.: Урожай,

1991. — 176 с.

487

Список рекомендованої літератури

13. Інтенсивні методи використання молочного стада / В.І. Костенко,

А.Я. Маньковський, Г.В. Танцуров та ін. — К.: Урожай, 1990. — 192 с.

14. Кролики и нутрии / Сост. Т.И. Ильчева. — СПб.: Респекс, 1999. — 608 с.

15. Кулик В.В. Інтенсивні технології у вівчарстві. — К.: Урожай, 1990. —

112 с.

16. Науково-технічний прогрес у молочному скотарстві / В.П. Славов,

Ю.М. Карасик, В.І. Власов та ін. — К.: Урожай, 1992. — 200 с.

17. Основи фермерського рибного господарства / М.В. Гринжевський,

А.І. Андрющенко, О.М. Третяк та ін.; За ред. М.В. Гринжевського. — К.:

Світ, 2000. — 340 с.

18. Пабат В.О., Маньковський А.Я. Технологія продуктів забою. — К.: ТОВ

«Оріон», 2000. — 361 с.

19. Пабат В.О., Угнівенко А.М., Вінничук Д.Т. М’ясне скотарство Украї-

ни. — К.: Аграрна наука, 1997. — 312 с.

20. Панкратов А.А., Орлов А.В., Ряднев Ю.С. Производство говядины на

промышленной основе. — М.: Колос, 1984. — 320 с.

21. Пигарев Н.В., Столляр Т.А., Шумков Е.Г. Технология производства

продуктов птицеводства и их переработка. — 3-е изд. перераб. и доп. —

М.: Агропромиздат, 1991. — 342 с.

22. Племінні ресурси України / Упор. Ю.Ф. Мельник, М.І. Агафонов. — К.:

Аграрна наука, 1998. — 336 с.

23. Поліщук В.П. Бджільництво. — К.: Вища шк., 2001. — 284 с.

24. Поліщук В.П. Бджільництво. — Львів: Український пасічник, 2001. —

293 с.

25. Преобразование генофонда пород / М.В. Зубець, Ю.М. Карасик, В.П. Бур-

кат и др.; Под ред. М.В. Зубца. — К.: Урожай, 1990. — 352, с.

26. Промышленное птицеводство / Ф.Ф. Алексеев, М.А. Асриян, Н.Б. Бель-

ченко и др. — М.: Агропромиздат, 1991. — 544 с.

27. Птахівництво і технологія виробництва яєць і м’яса птиці / В.І. Бе-

сулін, В.І. Гужва, С.М. Куцак та ін.; За ред. В.І. Бесуліна. — Біла Церк-

ва, БЦДАУ, 2003. — 448 с.

28. Ресурсосберегающая технология производства мяса бройлеров / Под ред.

Т.А. Столляра и др. — Загорск, 1990. — 115 с.

29. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоо-

технії / Т.В. Засуха, М.В. Зубець, Й.З. Сірацький та ін.; За ред.

М.В. Зубця. — К.: Аграрна наука, 1999. — 512 с.

30. Свечин К.Б. Производство говядины и свинины. — К.: Урожай, 1971. —

252 с.

31. Свинарство і технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов,

Л.М. Цицюрський, Д.І. Барановський та ін.; За ред. В.І. Герасимова. —

Харків: Еспада, 2003. — 448 с.

32. Сікачина В.І., Оненко В.І. Вирощування і розведення качок. — К., 2002.

— 62 с.

33. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини / В.І. Кос-

тенко, Й.З. Сірацький, М.І. Шевченко та ін. — К.: Урожай, 1995. —

472 с.

488

Список рекомендованої літератури

34. Тинаев Н.И. Разведение пушных зверей. — М.: ЭКСМО, Лик-Пресс,

2001. — 240 с.

35. Удосконалення технології виробництва м’яса індиків /В.Ф. Карава-

шенко, В.І. Бесулін, Е.А. Дуюнов та ін. — К.: Урожай, 1990. — 128 с.

36. Фірсова Н.М., Пінчук В.А., Волколупов В.А. Кролі і нутрії. — 2-е вид.

перероб. і доп. — К.: Урожай, 1993. — 160 с.

37. Царенко О.М., Богданов Г.О., Достоєвський П.П. Економіка та екологія

виробництва продукції птахівництва на основі прогресивних техноло-

гій. — Суми: Козацький вал, 1999. — 231 с

38. Шерман І.М. Ставове рибництво. — К.: Урожай, 1994. — 336 с.

39. Штомпель М.В. Про золоте руно і сірий смушок. — К.: Урожай, 1992. —

224 с.

489

Зміст

Вступ .................................................................................................................. 3

1. ОСНОВИ РОЗВЕДЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ТВАРИН ....................................................................................................... 5

1.1. Походження та одомашнення сільськогосподарських

тварин .................................................................................................... 5

1.2. Конституція та екстер’єр сільськогосподарських

тварин .................................................................................................... 6

1.3. Індивідуальний розвиток сільськогосподарських

тварин ..................................................................................................... 12

1.3.1. Закономірності росту окремих частин тіла

та основних тканин...................................................................... 14

1.3.2. Облік росту сільськогосподарських тварин ............................. 18

1.4. Порода та її структура ......................................................................... 20

1.5. Відбір і підбір сільськогосподарських тварин ................................... 23

1.6. Методи розведення .............................................................................. 32

1.7. Організація племінної роботи ............................................................ 39

1.7.1. Планування селекційно-племінної роботи ............................. 42

1.7.2. Племінний і виробничий зоотехнічний

облік .............................................................................................. 45

1.8. Біотехнологія у тваринництві ............................................................. 47

1.9. Використання електронно-обчислювальних машин (ЕОМ)

та комп’ютерної техніки у селекційно-племінній роботі ................. 50

Контрольні запитання та завдання ............................................................ 52

2. ОСНОВИ ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН І ОЦІНЮВАННЯ

ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ .............................................................................. 53

2.1. Хімічний склад кормів і фізіологічне значення поживних

речовин у живленні тварин ............................................................... 55

2.2. Травлення у сільськогосподарських тварин ..................................... 67

2.3. Перетравність кормів ........................................................................... 72

2.4. Оцінювання енергетичної поживності кормів .................................. 75

2.4.1. Одиниці оцінювання енергетичної поживності кормів ......... 77

Контрольні запитання та завдання ............................................................ 80