Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4

140

Технологія виробництва молока

м’ясними якостями. Молочно-м’ясну худобу вигідно розводити тому,

що вона може більшою мірою використовувати грубі та соковиті кор-

ми з меншою витратою концентрованих.

Основними породами комбінованого напряму продуктивності є

симентальська, лебединська, бура карпатська, сіра українська, пін-

цгау та ін.

Симентальська порода виведена в Швейцарії. Назву одержала

від річки Сімме, у долині якої створено кращі групи сименталів.

Тварин цієї породи завозили в Україну, де розводили в чистоті й

схрещували з місцевою худобою.

Симентали відзначаються міцною конституцією, високим зрос-

том, міцним кістяком, добре розвиненими м’язами. Масть полова,

полово-ряба і червоно-ряба (рис. 4.4). Тварини цієї породи невибаг-

ливі до кормів, менше схильні до захворювань (туберкульоз, лей-

коз), для них характерні висока поживна цінність молока та інтен-

сивність росту молодняку. Технологічні властивості вим’я корів не-

достатні, оскільки у процесі вдосконалення худоби мало звертали

уваги на його розвиток.

Жива маса корів — 550 – 650, бугаїв — 900 – 1000 кг (деякі коро-

ви — 700 – 800, бугаї — 1300 кг). Телята народжуються живою ма-

сою 35 – 46 кг. В умовах достатньої годівлі надої корів становлять

3500 – 4000 кг, а у провідних племінних господарствах — 4600 –

5500 кг. Вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,9, білка — 3,3 – 3,6 %. Серед

вітчизняних порід симентальська худоба має найбільшу кількість

корів із рекордними надоями.

Рис. 4.4. Корова симентальської породи

Розділ 4

141

Технологія виробництва молока

 Так, корова Рябушка КС-1854 за четверту лактацію дала 14 541 кг молока з

умістом жиру 3,83 %, Мальвіна ЧС-2115 — відповідно 14 431 кг і 3,94 %. Вдало

поєднуються у сименталів високі надої з умістом жиру в молоці. Від рекордист-

ки Чорнощокої ЧСМ-3805 за десяту лактацію одержано 14 009 кг молока з уміс-

том жиру 4,36 %, Кукли за сьому лактацію — відповідно 10 955 і 4,87, Воротки

за четверту лактацію — 6508 кг і 6,04 %.

Симентальська худоба відрізняється також добрими м’ясними

якостями. Середньодобові прирости молодняку під час відгодівлі

досягають 800 – 1000 г. Забійний вихід становить 54 – 58 %. М’ясо

добре пронизане жиром, негрубоволокнисте, високоенергетичне.

Порода районована в лісостеповій зоні України.

У провідних господарствах частину тварин розводять у чистоті

для збереження генофонду цінної симентальської породи, а основну

масу корів схрещують із бугаями червоно-рябої голштинської поро-

ди. Використання голштинів на сименталах дало можливість вивес-

ти нову українську червоно-рябу молочну породу з вищою молочною

продуктивністю і кращими технологічними властивостями вим’я.

Враховуючи високу інтенсивність росту й добрі м’ясні якості тва-

рин, симентальську худобу використано для виведення української

м’ясної, а також симентальської м’ясної порід. Племінна робота з

породою спрямована на підвищення молочності, поліпшення будови

тіла, морфофункціональних властивостей вим’я і збереження вмісту

жиру в молоці.

Лебединська порода (рис. 4.5) створена схрещуванням сірої

української худоби з бугаями швіцької породи й подальшим розве-

денням помісей «у собі». Ставилося завдання одержати великих

тварин із високими молочністю і жирністю молока. Створення поро-

ди завершено в 1950 р. Тварини цієї породи мають міцну конститу-

Рис. 4.5. Корова лебединської породи

Розділ 4

142

Технологія виробництва молока

цію, пропорційну будову тіла, добре розвинене вим’я. Жива маса

корів — 500 – 600, бугаїв — 800 – 900 кг. Телята народжуються жи-

вою масою 30 – 35 кг. Продуктивність корів — 3300 – 4000 кг молока

з умістом жиру 3,8 – 3,9 %. Деякі корови дають 9000 – 12 600 кг.

 У рекордистки Лепти ХІІІ-212 вдало поєднувалися високі надої з умістом жи-

ру в молоці. За шосту лактацію від неї одержано 12 633 кг молока з умістом жи-

ру 4,2 %.

Молодняк характеризується високою інтенсивністю росту. Серед-

ньодобові прирости становлять 900 – 1000 г. М’ясні якості худоби

високі, забійний вихід — 54 – 56 %. У тварин цієї породи дещо дов-

ший строк господарського використання у межах загальної популя-

ції Сумської та Харківської областей.

Племінна робота з породою спрямована на підвищення молочної

продуктивності та технологічних властивостей вим’я. Практикуєть-

ся подальше використання бугаїв швіцької породи американської

селекції. Тварини з часткою крові понад 50 % переважають лебе-

динських ровесниць за надоєм і вмістом жиру в молоці. З метою

збереження цінного генофонду лебединської породи планується і

чистопородне розведення в обмеженій популяції 3 – 4 тис. корів.

Бура карпатська порода виведена відтворним схрещуванням

місцевої худоби з різними відріддями бурих порід альпійського по-

ходження. Тварини цієї породи мають невисоку молочну та м’ясну

продуктивність. Жива маса корів — 450 – 500, бугаїв — 700 – 800 кг.

Надій — 3000 – 3500 кг, вміст жиру в молоці — 3,7 — 3,8 %. Серед-

ньодобові прирости молодняку — 700 – 800 г. Забійний вихід —

45 – 52 %.

Продуктивні якості бурої карпатської породи поліпшують бугая-

ми лебединської породи та швіцької американської селекції. Розво-

дять її у Закарпатській області.

Сіра українська порода у XIX ст. була найбільш поширеною в

Україні. На її основі створено червону степову, лебединську, буру

карпатську, вона також була використана для виведення українсь-

кої м’ясної породи.

Незначна кількість чистопородного поголів’я сірої української

породи збережена в племінних господарствах «Поліванівка» Дніп-

ропетровської, «Асканія-Нова» Херсонської областей та ін.

Порода пінцгау виведена в Австрії в альпійській долині Пінц-

гау. Худоба помірно скороспіла, добре пристосована до гірських

умов, має тривалий період господарського використання. Інколи від

корів упродовж їхнього життя одержують по 13 – 15 телят.

Масть червона, вздовж спини проходить біла смуга, нижня части-

на грудей, живіт і гомілки білі. Корови мають невисоку молочність.

За м’ясними якостями худоба цієї породи не поступається симента-

лам. Розводять її у Чернівецькій та Івано-Франківській областях.

Розділ 4

143

Технологія виробництва молока

4.4.3. Породи м’ясного напряму продуктивності

Тварини м’ясних порід порівняно з іншими більші, мають вищу

інтенсивність росту, добру пристосованість до пасовищних умов

утримання. На відміну від молочних і комбінованих порід, вони на

3 – 4 міс раніше закінчують свій ріст, тобто скороспіліші. Забійний

вихід у них на 5 – 10 % вищий, краще співвідношення тканин у ту-

ші, менше кісток, м’язова тканина їх тонковолокниста, м’ясо рівно-

мірно пронизане жиром і соковите.

До вітчизняних м’ясних порід належать українська, волинська

та поліська м’ясні. Найбільш поширеними породами зарубіжної се-

лекції в Україні є герефордська, абердин-ангуська, шароле, кіан-

ська, санта-гертруда. Тварин цих порід використовують для виве-

дення нових порід, поліпшення існуючих і промислового схрещу-

вання з коровами молочного та молочно-м’ясного напрямів продук-

тивності, потомство яких вирощують на м’ясо.

Українська м’ясна порода створена складним відтворним

схрещуванням симентальської, шароле, сірої української та кіансь-

кої порід із наступним розведенням помісей «у собі». Вирішальними

чинниками породотворного процесу були оцінка тварин, випробу-

вання їх за власною продуктивністю та якістю потомства, відбір, ін-

тенсивне розмноження кращих тварин і підбір пар для парування.

Основними екстер’єрними особливостями породи є крупність,

глибока й широка грудна клітка, добре розвинена задня частина

тулуба, міцний кістяк, обмускуленість (рис. 4.6). Масть світло-поло-

ва, полова. Худоба пристосована до різних кліматичних умов, без-

Рис.

4.6.

Бугай української м

’

ясної пор

ди

Розділ 4

144

Технологія виробництва молока

прив’язного утримання, ефективного використання грубих і сокови-

тих кормів. Жива маса корів — 600 – 710, бугаїв — 1000 – 1270 кг.

Відтворні здатності й молочність тварин цієї породи високі. Між-

отельний період триває 400 днів. У 6-місячному віці молодняк дося-

гає живої маси 200 – 220 кг. У бугайців статева зрілість настає в

11 – 14 міс.

Розводять худобу української м’ясної породи в різних кліматич-

них зонах України. Плідників використовують для промислового

схрещування з коровами чорно-рябої, симентальської та лебединсь-

кої порід. Ефект гетерозису виявляється за живою масою і забійним

виходом. Селекційна робота з породою спрямована на розведення

тварин за лініями із застосуванням різних видів відбору та помір-

ного інбридингу.

Волинська м’ясна порода виведена складним відтворним

схрещуванням корів чорно-рябої й частково червоної польської з

плідниками абердин-ангуської, герефордської та лімузинської по-

рід. Для тварин цієї породи характерні високі молочність і енергія

росту, добрі м’ясні якості, вони ефективно використовують пасови-

ща, комолі. Тулуб у них видовжений, кістяк міцний, голова невели-

ка, шия коротка, добра обмускуленість, особливо задньої частини

(рис. 4.7). Жива маса корів — 500 – 550, бугаїв — 950 – 1050 кг. Те-

лята народжуються живою масою 28-32 кг. У 6-місячному віці вона

становить 180 – 200 кг.

Молодняк має високу інтенсивність росту. В 15 – 18-місячному віці

бугайці за середньодобових приростів 1000 – 1200 г досягають живої

маси 470 – 590 кг із витратою корму на 1 кг приросту 6,2 – 8 к. од.

Рис. 4.7. Бугай волинської м’ясної породи

Розділ 4

145

Технологія виробництва молока

Забійний вихід — 60 – 66 %. У корів висока відтворна здатність,

відносно короткий міжотельний період (345 днів), тривалий період

продуктивного використання (дев’ять років). Породу розводять у

західних регіонах України, а половина поголів’я розміщена в Ко-

вельському районі Волинської області.

Поліська м’ясна порода створена складним відтворним схре-

щуванням корів чернігівського та придніпровського м’ясних типів з

помісними плідниками абердин-ангуської породи. Названі типи

виведено з використанням тварин симентальської, сірої української,

шароле і кіанської порід, але у тварин чернігівського типу перева-

жає кров породи шароле, а в придніпровського — кіанської. Порода

затверджена в 1999 р. (рис. 4.8).

Тварини широкотілі з невеликою легкою головою, мають високі

відтворні якості, пропорційну будову тіла, добре розвинену муску-

латуру, міцний кістяк, яскраво виражені м’ясні форми, масть світло-

полова, комолі, добре використовують пасовища.

Жива маса корів 550 – 600 кг, бугаїв — 900 – 1200 кг, новона-

роджених телят — 28 – 35 кг. У 18-місячному віці телиці досягають

маси 410 – 450 кг, бугайці — 510 – 550 кг, середньодобові прирости

яких на вирощуванні сягають 1000 – 1200 кг, маса туші — 330 – 370 кг,

забійний вихід — 65 %, вміст білка у м’ясі — 18 – 20 %, кісток у ту-

ші — 15 – 16 %, якість м’яса — 4 – 5 балів, витрати корму на 1 кг

приросту — 7 – 8 к. од.

Тварини цієї породи поширені на Поліссі України. Селекційна

робота спрямована на подальшу консолідацію породи за продуктив-

Рис. 4.8. Бугай поліської м’ясної породи

Розділ 4

146

Технологія виробництва молока

ними і племінними якостями. Плідників використовують для про-

мислового схрещування з коровами червоної степової, чорно-рябої,

української червоно-рябої молочної, симентальської та лебединської

порід.

4.5. Племінна робота у молочному скотарстві

Племінна робота в скотарстві спрямована на підвищення молоч-

ної та м’ясної продуктивності, поліпшення якості продукції й зни-

ження її собівартості. Основними елементами племінної роботи є

відбір, підбір, методи розведення, техніка відтворення, спрямоване

вирощування молодняку, зоотехнічний та племінний облік. В удо-

сконаленні племінних і продуктивних якостей тварин вирішальне

значення має відбір.

Молочних корів оцінюють і відбирають за молочною продуктив-

ністю, типом будови тіла, живою масою, інтенсивністю молоко-

віддачі, походженням; бугаїв — типом будови тіла, живою масою,

інтенсивністю росту, походженням; молодняку — типом будови тіла,

походженням.

Молочну продуктивність корів оцінюють за надоєм, кількістю

молочного жиру та білка за 305 днів лактації чи скорочену закінче-

ну лактацію тривалістю не менше ніж 240 днів. Інтенсивність моло-

ковіддачі (ІМ, кг/хв) визначають діленням кількості отриманого

вранці молока на тривалість доїння.

Тип будови тіла корів і бугаїв визначають за 100-бальною шка-

лою оглядом тварин і зменшенням кількості балів за окремі статі

екстер’єру залежно від розвитку та відповідно до особливостей по-

рід, наявності вад екстер’єру.

Оцінювання корів і бугаїв за живою масою здійснюють за міні-

мально встановленими вимогами до кожної породи: корів залежно

від кількості отелень (перше, друге, третє і старше), бугаїв — певно-

го віку (18 міс, 2, 3, 4, 5 років і старше). Інтенсивність росту бугаїв

визначають за результатами зважування. Тип будови тіла молод-

няку оцінюють за 10-бальною шкалою (загальний вигляд і

розвиток — 3, форма тулуба — 4, кінцівки і ратиці — 3).

Комплексний клас тварин визначають за 100-бальними шкала-

ми, а за сумою одержаних балів тварин зараховують до класу:

85 балів і вище — еліта-рекорд, 75 – 84 — еліта, 65 – 74 — І клас,

55 – 64 — II клас. Тварин, які отримали менше ніж 55 балів, зара-

ховують до некласних.

Бонітування — це оцінювання племінних, продуктивних і екс-

тер’єрних якостей тварин, яке щороку провадять у племзаводах,

племгоспах, на племфермах господарств із різною формою власнос-

Розділ 4

147

Технологія виробництва молока

ті, племрепродукторах. Бонітуванню підлягають бугаї-плідники,

корови, ремонтні телиці та племінні бугайці.

Після закінчення бонітування складають звіт із відповідним

аналізом роботи. На підставі цих матеріалів розробляють план па-

рувань та отелень на наступний рік, а також план підбору з метою

забезпечення одержання потомства високої якості. Правильно про-

ведений підбір не тільки закріплює, а й розвиває ознаки, за якими

ведуть селекцію.

У племінних господарствах здійснюють індивідуальний підбір,

тобто до кожної корови підбирають бугая-плідника з урахуванням

його належності до певної лінії та родини. У неплемінних господар-

ствах застосовують груповий підбір. До маточного поголів’я, вихо-

дячи з генеалогії стада, підбирають 2 – 3 бугаїв і закріплюють їх на

два роки.

На підставі матеріалів бонітування розробляють план комплек-

тування стада племінними тваринами, визначають кількість молод-

няку, який необхідно виростити для власних потреб і реалізації ін-

шим господарствам.

Із числа пробонітованих виділяють високопродуктивних тварин

для занесення до Державних книг племінних тварин, що видаються

окремо по кожній породі. Тварину записують під певним номером,

який проставляється на лівому розі чи вусі.

На товарних фермах восени провадять оцінку корів, нетелей і

телиць старше від 6-місячного віку. Корів оцінюють за походжен-

ням, молочною продуктивністю, живою масою, екстер’єром, консти-

туцією з урахуванням відтворної здатності та здоров’я. Усе стадо

розподіляють на три групи: племінну, виробничу для отримання

молока і виробничу для вирощування на м’ясо.

До першої групи відносять корів із відомим походженням і ви-

щою молочною продуктивністю та ремонтний молодняк; до другої —

менш цінних у племінному відношенні корів; до третьої — надре-

монтний молодняк і низькопродуктивних корів, яких осіменяють

спермою плідників м’ясних порід із метою одержання молодняку з

кращими м’ясними якостями.

Напрями племінної роботи з породами. У створенні нових і

вдосконаленні існуючих порід великої рогатої худоби застосовують

чистопородне розведення, відтворне та ввідне схрещування.

Продуктивні та племінні якості молочних і комбінованих порід

поліпшують за рахунок генофонду голштинської, англерської, чер-

воної датської порід та швіцької американської селекції. Викорис-

тання на коровах симентальської породи голштинських червоно-

рябих плідників сприяло створенню в Україні нової української чер-

воно-рябої молочної породи.

Поліпшувальною для чорно-рябої породи є голштинська чорно-

ряба, яка характеризується високими надоями, великими розміра-

Розділ 4

148

Технологія виробництва молока

ми, молочним типом, міцним кістяком і має високі морфофункціо-

нальні властивості вим’я.

На коровах червоної степової породи використовують плідників

англерської, червоної датської та голштинської порід. Відтворне

схрещування цих порід дало можливість сформувати новий продук-

тивний тип тварин, на основі якого може бути створена нова черво-

на молочна порода.

Використання бугаїв швіцької породи на коровах лебединської

сприяє підвищенню молочності, вмісту жиру в молоці й поліпшенню

морфофункціональних властивостей вим’я.

Зоотехнічний облік у скотарстві. Для правильної організації

племінної роботи, обліку продукції та оплати праці на фермі вели-

кої рогатої худоби ведеться зоотехнічний і племінний облік. Основ-

ними обов’язковими формами обліку в племінних господарствах є

книга заводських записів (племінні картки — ф. № 1-мол, 2-мол,

1-м’яс, 2-м’яс), журнали — осіменіння, запуску та отелення, виро-

щування племінного і ремонтного молодняку, обліку надоїв, годівлі

та витрати кормів.

На кожного бугая-плідника (ф. № 1-мол, 1-м’яс) і корову (2-мол,

2-м’яс) заповнюють індивідуальні картки відповідно молочного та

м’ясного напрямів продуктивності, куди записують усі відомості про

тварину (походження, продуктивність, відтворення, екстер’єр тощо).

Якщо тварина вибула із стада, то в картці зазначають дату і причи-

ну вибуття.

У журналі осіменіння, запуску та отелень (ф. № 3-мол, 3-м’яс)

записують кличку, ідентифікаційний номер, дату останнього осіме-

ніння, фактичне осіменіння, кличку бугая, дату запуску, час оте-

лення, стать і номер новонародженого теляти.

Після отелення корови теля зважують і складають акт про при-

плід, на підставі якого роблять запис у журналі вирощування пле-

мінного та ремонтного молодняку (ф. № 4-мол, 4-м’яс). Контролюють

ріст і розвиток молодняку щомісячним зважуванням.

Надої в дні контрольних доїнь обліковують у журналі (акті) добо-

во-контрольних надоїв (ф. № 6-мол), а швидкість молоковіддачі у

корів заносять до форми № 5-мол.

У зоотехнічному звіті про племінну роботу з великою рогатою ху-

добою (ф. № 7-мол, 7-м’яс) наводяться результати бонітування ста-

да. На племінних фермах ведеться журнал годівлі та витрати кор-

мів. На підставі даних про кількість згодованих кормів і приріст

живої маси чи надою молока визначають витрату кормів на одини-

цю продукції. На продаж чи купівлю племінних тварин виписується

покупцеві племінне свідоцтво, яке зберігається у господарстві, поки

живе тварина та її потомство.

На неплемінних фермах застосовують такі форми обліку, як кни-

га обліку маточного поголів’я, журнал контрольних надоїв, книга

Розділ 4

149

Технологія виробництва молока

обліку вирощування і відгодівлі худоби, журнал осіменіння, запуску

та отелень. У книгу обліку вирощування і відгодівлі худоби запису-

ють дані зважування молодняку під час інвентаризації, переведенні

його у старшу вікову групу, реалізації, забою, постановки чи зняття

з відгодівлі.

4.6. Основи відтворення стада

Виробництво молока і м’яса передусім залежить від оптимальної

структури стада та правильної організації відтворення. Під струк-

турою стада розуміють співвідношення у відсотках статевих і віко-

вих груп тварин. У стаді повинні бути такі групи: корови, нетелі,

телиці старші від року і до року, бички старші від року й до року та

група тварин на відгодівлі.

Структуру стада визначають на початок року, оскільки співвід-

ношення груп змінюється у результаті одержання приплоду, пере-

ведення тварин із групи в групу, вибракування і здавання худоби

на забій. У господарствах, які самі вирощують ремонтний і надре-

монтний молодняк, частка корів у стаді становить 40 – 50 %. Якщо

надремонтний молодняк реалізують у ранньому віці, то корів у ста-

ді може бути 60 – 65 %.

З поглибленням спеціалізації молочного скотарства і вирощу-

ванням ремонтного молодняку в спеціалізованих господарствах ча-

стку корів у стаді доводять до 80 – 85 %, що дає можливість різко

підвищити товарність молока. У племінних господарствах молодняк

реалізують у 12-місячному віці, тому на частку корів у стаді має

припадати 40 – 50 %.

Для забезпечення нормального відтворення з часткою корів

60 – 65 % необхідно мати на 100 корів 15 – 17 % нетелей, 18 – 20 —

телиць старших від року і 20 – 25 % теличок до року. Щоб прискори-

ти поліпшення якості стада, доцільно збільшити кількість ремонт-

ного молодняку з розрахунку щорічного введення у групу корів 20 –

25 % первісток, що дасть можливість більше вибракувати низько-

продуктивних тварин, обновити стадо за 4 – 5 років і підвищити йо-

го продуктивність.

У господарствах із м’ясним напрямом скотарства, де надремонт-

ний молодняк вирощують на м’ясо до 15 – 18-місячного віку, частка

корів у стаді становить 35 – 40 % і до 20 % нетелей від кількості ко-

рів. На підставі структури складають оборот стада, планують вихід

продукції та потребу в кормах.

Для розвитку молочного і м’ясного скотарства та підвищення

продуктивності тварин насамперед необхідно забезпечити високу

плодючість маточного поголів’я. У досягненні цього велике значен-

ня має правильна організація відтворення худоби.