Бугайов В.Д., Васильківський С.П. та ін.; за ред. М.Я. Молоцького. Спеціальна селекція польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

Тритикале уражується пшеничними расами бурої іржі і стійке

проти житніх. Гексаплоїдні тритикале більш стійкі проти бурої іржі,

ніж октоплоїдні. Залежно від походження зразки тритикале мають

різну кількість домінантних та рецесивних генів стійкості проти бу-

рої іржі, різний рівень стійкості генотипів.

В окремі роки спостерігається ураження посівів тритикале озимо-

го фузаріозом колосу, септоріозом листя, ріжками, сніговою плісня-

вою. Згідно з даними ряду дослідників ця культура, порівняно з пше-

ницею, більш стійка проти летючої та твердої сажки, вірусних захво-

рювань. На посівах тритикале зустрічаються й ураження рослин ко-

реневими гнилями, головним чином – фузаріозними, однак порівня-

но з пшеницею озимою вони менш поширені.

Важливий напрям робіт, який був започаткований у 1948 р.

А.І. Державним та продовжений у 1967-1976 pp. А.Ф. Шулиндіним,

це створення багаторічних гексаплоїдних озимих тритикале, імун-

них до комплексу грибних патогенів – бурої іржі, борошнистої ро-

си, септоріозу.

Успіх у селекційній роботі з тритикале на стійкість проти хвороб

великою мірою пов'язаний з виявленням стійких проти хвороб форм

тритикале і формуванням на їхній основі робочих колекцій з донорів

та джерел стійкості проти одного чи комплексу патогенів, які могли б

слугувати вихідним матеріалом для подальшої успішної селекційної

роботи з цією культурою.

Оскільки у створенні тритикале беруть участь пшениця та жито,

котрі відіграють важливу роль у формуванні стійкості тритикале

проти патогенів, підібрано робочі колекції пшениці та жита із стійкі-

стю проти окремих патогенів та проти їхнього комплексу.

Під час робіт, пов’язаних з вивченням стійкості проти фузаріо-

зу, були досліджені види Fusarium, котрі є найбільш шкодочин-

ними в зоні Лісостепу України і якими найчастіше уражуються

посіви тритикале в роки, сприятливі для розвитку цього патогену.

Найпоширенішими були Fusarium graminearum Sehnale, F.

sambucinum Fucc, F. culmorum (W.C.Sm) Sacc, значно рідше зустрі-

чались F.avenaceum (F

) Sace, F.nivale (F

) Ces., F.sporotrichiella

Bilai var.poae та інші.

Вивчення ліній на стійкість проти церкоспорельозу показало, що

жито і пшениця сильно уражаються цим патогеном. Поширення хво-

роби становило від 40 до 100%, у більшості зразків – 60–80%, розви-

ток хвороби – від 30 до 90%. Відносно стійких номерів у тритикале

виявилось 8,3%, середньостійких – 7,7% (у пшениці озимої лише

0,9% зразків були відносно стійкими, 4,3% середньостійкими).

З усіх патогенів на озимому тритикале найбільшого розповсю-

дження набуває септоріоз листя. Лише 0,6% номерів були високо-

стійкими, 35,9% – стійкими (серед ліній пшениці озимої високостій-

ких зразків не виявлено, і лише 4,2% були стійкими).

3.3. Селекція на короткостебловість

та стійкість до вилягання

Стійкість до вилягання – складна ознака, до якої входить багато

інших ознак. Основні з них – висота рослин, міцність соломини, мо-

гутність кореневої системи, урожай зерна.

Підвищення стійкості тритикале до вилягання пов'язане з пошу-

ком донорів короткостебловості серед зразків світової колекції жита,

пшениці, тритикале та їх використанням у селекційному процесі, що

дало змогу за останні 30 років майже вдвічі зменшити висоту рослин

– від 160-190 до 90-115 см і значною мірою вирішити питання стій-

кості до вилягання.

Усе різноманіття короткостеблових сортів пшениці у світі пов'я-

зане з двома генами карликовості, котрі взято від японського сорту

Norin 10. Це джерело короткостебловості та похідні від нього сорти

широко використано в селекційних програмах багатьох країн світу –

Мексики, США, Канади, Росії. Від схрещувань тритикале з коротко-

стебловими сортами пшениці було створено низькорослі мексикан-

ські сорти тритикале. Особливо цінні форми тритикале озимого

отримали під час схрещування озимих зимостійких форм з мекси-

канськими ярими, високофертильними амфідиплоїдами.

Останнім часом широко використовують під час синтезу низько-

рослих тритикале джерела з рецесивними генами короткостебловості

та генами високої фертильності (Beagle, AD 7291, Sinnamon, Welsh та ін.),

а також октоплоїдні форми, синтезовані на основі мутантів Безоста 1,

Norin 10, Кавказ, Нададоріс.

Наразі в селекційній практиці відомо 4 типи короткостебловості,

котрі передаються тритикале від сортів жита з тим чи іншим ступе-

нем прояву ознаки:

1. Рецесивна короткостебловість з проміжним успадкуванням

ознаки, котру мають сорти жита Kustro (ФРГ), Danae (ГДР), Otello

(Швеція), Dominant (Голландія), Рапсегпе (Польща).

2. Карликовість жита, що контролюється одним рецесивним ге-

ном плейотропної дії, котра характерна для жита Московське карли-

кове і Ленінградське карликове.

3. Гіллястостебельна карликовість, яка контролюється одним ре-

цесивним геном широкої плейотропної дії – Башкірське карликове.

4. Домінантна короткостебловість, що контролюється одним до-

мінантним геном – ЕМ-1, місцеве жито К-10028 або Болгарське низь-

костеблове (Болгарія), Малиш 72 та їхні похідні.

Ознака короткостебловості від ЕМ-1 не поєднується з іншими

небажаними ознаками. Довжина стебла при цьому у високорослої

форми під впливом гена короткостебловості може зменшуватись до

60%. Короткостеблові рослини, отримані під дією домінантного гена

карликовості, краще кущаться. Від високорослих форм їх вигідно

відрізняє те, що вони за рахунок компенсаційних процесів мають до-

стовірно довший колос, підвищену кількість колосків та збільшену

масу зерна з колосу й рослини.

Останніми роками інтенсивно ведуться пошуки нових донорів та

джерел короткостебловості (сортів пшениці озимої, жита, тритикале)

для подальшого підвищення стійкості тритикале озимого до виля-

гання, адже існуючі гени короткостебловості жита і пшениці вже

майже вичерпали свої можливості.

Рослини тритикале у F

в основному мають проміжне успадку-

вання висоти рослин між материнською та батьківською формами.

При включенні в гібридизацію батьківських форм, що дуже різнили-

ся за висотою, часто спостерігається відхилення у бік більш високо-

рослого компонента.

Існує позитивна кореляція між висотою рослин та показниками

продуктивності. Особливо тісно корелює висота з кількістю колосків

у колосі та довжиною колосу (г = 0,86; г = 0,99). Маса зерна з колосу,

маса 1000 зерен залежить від висоти рослин від середніх до високих

значень коефіцієнтів кореляції. Створення високопродуктивних,

стійких до вилягання форм тритикале озимого проходить різними

шляхами:

 отримання первинних тритикале від схрещування коротко-

стеблових сортів пшениці з житом. Тут можуть брати участь як без-

посередньо джерела короткостебловості пшениці, так і похідні від

них сорти, що несуть ці гени. Висота рослин у первинних тритикале

залежить від вираженості цієї ознаки у материнської форми пшениці;

 при створенні первинних тритикале від схрещування пшениці

з низькорослими формами жита, котрі несуть ген короткостебловос-

ті. В цьому разі можна використовувати сортозразки пшениці з висо-

кою висотою рослин, котрі несуть низку цінних господарських ознак

(Миронівська 808, Іллічівка, Миронівська 25, Миронівська ювілейна,

Ростовчанка, Білоцерківська 196 тощо);

 при включенні в селекційні програми первинних, коротко-

стеблових тритикале;

 за гібридизації тритикале з короткостебловими сортами пшениці;

 за використання мутагенезу для зменшення висоти рослин та

добору короткостеблових форм;

 при внутрішньовидовій гібридизації гексаплоїдних форм та

за використання різнохромосомних схрещувань (2n=56 × 2n=42) за

участю низькорослих форм. Первинні тритикале мають низку недо-

ліків і потребують подальшого селекційного поліпшення з викорис-

танням у схрещуваннях сортів та ліній гексаплоїдних тритикале.

У результаті створено та вивчено гексаплоїдні короткостеблові,

високопродуктивні лінії тритикале з комплексом господарсько цін-

них ознак, котрі започаткували серію низькорослих, стійких до виля-

гання сортів, які рекомендовано до впровадження в усіх зонах Украї-

ни – АДМ 4, АДМ 5, АДМ 8, АДМ 11, Пурпурний, а також Росії та

Білорусі – АДМ 6, АДМ 7.

Селекція на високий уміст білка і технологічні якості зерна

тритикале. У селекції на поліпшення якості зерна тритикале слід

розглядати два напрями:

 селекція на якість та високий уміст білка, лізину й інших амі-

нокислот, створення високоякісних фуражних сортів тритикале;

 селекція на поліпшення технологічних якостей, котрі поки що

не досягають рівня кращих сортів пшениці, створення хлібних сортів

тритикале.

Ще один важливий напрям – це селекція на зниження вмісту біл-

ка в зерні тритикале, створення низькобілкових сортів для пивовар-

ної промисловості.

Зерно тритикале має низку біохімічних особливостей, які відріз-

няють його від своїх батьків – пшениці та жита. Це високий уміст

білка та підвищена активність ферментів.

Високий уміст білка у тритикале пов'язаний з наявністю геному

жита, особливо 6 R хромосоми, і визначається великою кількістю

азотистих речовин, що накопичуються в рослині. В основі високої

білковості генотипів тритикале лежить генетичне підґрунтя, тобто

здатність генотипу синтезувати більше білка за одночасного форму-

вання високого врожаю з одиниці площі.

Не зважаючи на різні припущення про причини високої білковос-

ті зерна тритикале, до цих пір фізіолого-біохімічна природа високого

вмісту білка в зерні тритикале залишається недостатньо вивченою.

Тут значну роль відіграють складні розщеплення та мутаційний про-

цес, за яким відбуваються порушення в ході мейозу, що викликає

появу таких біотипів, які стійко зберігають нові властивості. Як пра-

вило, первинні, селекційно недосконалі форми з щуплим зерном ма-

ють вищий відсоток білка, ніж відпрацьовані лінії пізніх поколінь чи

вторинні тритикале з добре виповненим зерном. А відтак при рості

врожаю та поліпшенні виповненості зерна в процесі селекції рівень

білка теоретично може знижуватись. Найбільш цінними з усього різ-

номаніття тритикальних форм є гексаплоїдні та октоплоїдні тритика-

ле. Згідно з дослідженнями А.Ф. Шулиндіна у октоплоїдних трити-

кале вміст білка на 0,9% вищий, ніж у гексаплоїдних. За даними ін-

ших дослідників, особливих відмінностей між октоплоїдними та гек-

саплоїдними тритикале щодо вмісту білка в зерні не виявлено. В ці-

лому обидві групи амфідиплоїдів значно перевищують за білком

пшеницю м’яку.

Тритикале (як гексаплоїди, так і октоплоїди) мають значні пере-

ваги над пшеницею за вмістом незамінних амінокислот: лізину –

3,2% (у пшениці – 2,56%), треоніну – 3,77% (у пшениці – 2,41%).

Уміст тирозину, гліцину, аргініну, фенілаланіну, валіну та інших

близький до білка курячого яйця. За вмістом білка в зерні тритикале

18,4%, на кожні 10 г його білка припадає 3,75 г лізину. На синтез та

накопичення білка в зерні тритикале суттєво впливає генетична при-

рода вихідних сортів пшениці та жита.

Генотип тритикале по-різному поєднує вміст білка з урожайністю

– від низьких до високих рівнів. Це відкриває нові перспективи в се-

лекції тритикале, які дозволяють вести добір одночасно на якість і

рівень врожаю.

Більшість сучасних реєстрованих сортів тритикале мають підви-

щений уміст водо- і солерозчинних білків (альбуміни + глобуліни), а

в окремих випадках їхній уміст знаходиться практично на рівні жита

озимого – 47,1 %. Як правило, це сорти з невисокими технологічни-

ми властивостями. Доброї якості хліба з таких тритикале можна до-

сягти тільки за використання житньої технології випікання.

Ефективним методом створення вихідного матеріалу для селекції

на якість є гібридизація тритикале з пшеницею м’якою.

Останнім часом одержано R/D заміщені форми, у яких одна чи

декілька пар житніх хромосом заміщені на пшеничні, що зумовлю-

ють синтез високомолекулярних білків, котрі значною мірою визна-

чають хлібопекарські властивості. Велику перспективу у створенні

сортів з високими технологічними характеристиками, становить ви-

користання високоякісних форм тритикале з подвійними транслока-

ціями в короткому та довгому плечі 1R хромосоми, за широкого за-

лучення їх у селекційні програми.

Наразі відмічено низку позитивних зрушень у створенні форм три-

тикале з поліпшеними технологічними характеристиками (табл. 1).

Таблиця 1 – Деякі характеристики технологічних якостей зерна сортів

тритикале озимого миронівської селекції (попередник – горох)

Показники технологічних якостей зерна

Сорт, лінія

маса

1000

зерен,

натура

зерна, г

склоподібність

показник

седимента-

ції, мл

клейкови-

на, ВДК,

група

якості

сила

борошна

о.а.

об’ємний

вихід

хліба, см

АДМ 4 52,1 735 93 31,0 84 ІІ 35 500

АДМ 5 51,9 728 93 35,0 77 І 48 490

АДМ 6 49,0 739 89 33,0 71 І 45 520

АДМ 7 52,5 724 88 31,0 80 ІІ 45 530

АДМ 8 52,5 748 94 35,0 67 І 54 510

АДМ 11 53,1 722 95 33,0 73 І 43 550

Пурпурний

52,4 720 87 29,0 67 І 27 490

Ізомер 53,2 729 95 32,0 71 І 76 490

Калібр 54,2 726 89 28,0 65 І 28 510

Селекція на стійкість до проростання зерна на пні та по-

довження післязбирального періоду спокою. Культура тритикале,

незалежно від рівня плоїдності, схильна до проростання зерна на

пні, особливо в роки з теплою дощовою погодою в період дозрі-

вання зерна. Спостерігається так зване приховане проростання, ко-

тре зумовлене підвищеною активністю ферменту альфа-амілази.

В умовах, коли активність ферменту висока, проходить значне "сті-

кання" зерна, ураження його фузаріозом та проростання. Таке зерно

має понижену схожість та виповненість. Польове оцінювання три-

тикале дає змогу провести бракування селекційного матеріалу з та-

кими вадами тільки у провокаційні роки і не розкриває прихованого

проростання. Селекцію за цим показником слід проводити викорис-

товуючи оцінювання за показником "число падіння" та проростання

на провокаційному фоні.

Існує також різниця між сортами та лініями у тривалості періоду

післязбирального спокою. У ряді випадків спостерігається невідпові-

дність тривалості періоду спокою зародка та амілазного спокою, тоб-

то слабкого впливу ферменту на крохмаль.

Вважають, що в період фізіологічного спокою насіння, зниження

життєдіяльності зародка свіжозібраного насіння зумовлене високим

умістом абсцизової та індолілоцтової кислот, а також недостатньою

кількістю гормонів росту – гіберелінів та цитокінінів.

Основний фактор, що керує механізмом фізіологічного спокою є

температура, котра регулює рівень ферментативної активності. Важ-

ливу роль у регулюванні процесу проростання зерна відіграє актив-

ність ферменту α-амілази та стійкість крохмалю до його дії. Характер

спокою визначається як генетичними факторами, так і умовами на-

вколишнього середовища.

Тривалість періоду післязбирального спокою має значення для

насінництва: за дуже довгого періоду спокою насіння не встигає за-

вершити післязбиральне дозрівання і мати нормальну схожість при

сівбі, що призводить до зрідженості сходів і втрат врожаю, а за дуже

короткого – насіння проростає «на пні».

Тритикале за характером післязбирального дозрівання та пророс-

тання зерна «на пні» займає проміжне положення між житом і пше-

ницею. Найоб'єктивніше про стан спокою насіння можна судити з

їхньої енергії проростання: чим більша різниця між енергією пророс-

тання (на 3-й день) та схожістю (на 7-й день), тим більш глибокий

спокій. Різниця цих показників, у пшениці до 5,2% тритикале – 3,8%,

жита – до 1,6%, свідчить про повне завершення післязбирального

дозрівання, що може бути використано при визначенні строків заве-

ршення цього процесу. Якщо різниця між схожістю та енергією про-

ростання досягає наведених вище значень, то дозрівання закінчилось.

Це можна використовувати для оцінювання ступеня проростання

зерна на пні у різних номерів тритикале.

Тритикале має високу активність амілолітичних ферментів як у

фазу воскової, так і повної стиглості. Порівнюючи дію α-амілази у

батьківських компонентів тритикале (пшениці й жита) та самих ам-

фідиплоїдів, слід відмітити, що тритикале має проміжний тип актив-

ності α-амілази між пшеницею та житом (табл. 2).

Таблиця 2 – Порівняльна характеристика числа падіння та дії α-амілази

у пшениці, жита, тритикале

Число падіння, с

Дія α-амілази

пшениця тритикале жито

Висока < 150 < 100 < 80

Середня 150-300 100-250 80-200

Низька > 300 > 250 > 200

Високоякісне, непроросле зерно повинне мати максимальну в'яз-

кість за амілографом, а число падіння при визначенні на приладі Ха-

тберга-Пертена має бути високим: для жита – не менше 150-200 с,

тритикале – 200-250 с, пшениці – 250-300 с, що визначається низь-

кою активністю α-амілази. Величина числа падіння (4п) нижче 80 с

для жита, 100 с – тритикале і 150 с для пшениці свідчить про різке

підвищення α-амілазної активності зерна та незадовільні його хлібо-

пекарські властивості через сильне проростання зерна «на пні». Тому

під час оцінювання зразків тритикале до проростання зерна на пні

відбираються стійкі до проростання номери з високими показниками

ЧП – 200 с і вище, котрі мають практичне значення. Середньостій-

кими вважаються ті, що мають середні значення числа падіння – 130-

170 с і слабостійкими – з низькими значеннями ЧП – 60-100 с. Мето-

дика визначення числа падіння більш об'єктивна, ніж аналіз числа

пророслих зерен, оскільки за останнього не враховуються розміри

"прихованого проростання". Взаємозв’язок між кількістю пророслих

зерен та ЧП (г = 0,90) високий, що свідчить про надійність показника

ЧП у визначенні проростання зерна на пні.

Серед колекційних зразків з високими показниками ЧП та низь-

кою здатністю до проростання зерна на пні виділяються угорські ко-

роткостеблові форми тритикале, отримані за участю пшениці Том

Пус. Ген короткостебловості Rht-З вирізняється низькою чутливістю

до дії гіберелової кислоти, також знижує активність амілази в зерні

на 80% і не впливає негативно на елементи продуктивності.

Покращення тритикале за цим показником може дати повторний

добір серед раніше створених сортів, які виділились за стійкістю до

проростання. Ефективність повторних доборів у тритикале за госпо-

дарсько цінними ознаками підтверджено рядом дослідників.

Селекція на зниження алкілрезорцинолів. Речовини фенольної

групи – 5-алкілрезорциноли знаходяться у зерні майже всіх культур.

Наявність їх у великих кількостях вкрай небажана. Серед зерно-

вих культур їх найбільше в зерні жита, де кількість 5-

алкілрезорцинолів коливається в широких межах – від 132 до 717

мг/кг. Встановлено ряд сортів, які можна використати в селекції на

низький уміст у зерні алкілрезорцинолів, котрі мають їх менше 300

мг/кг. Це сорти жита – Kisvardai (Угорщина), Санчасте (колишній

СРСР). Особливо цінним є місцеве болгарське жито К-10028, яке по-

ряд із низьким умістом 5-алкілрезорцинолів, характеризується домі-

нантною короткостебловістю і широко використовується у схрещу-

ваннях при синтезі амфідиплоїдів як батьківський компонент.

Нині у селекційних установах поширено визначення умісту алкіл-

резорцинолів методом Виеринги або Мусехольда, суть котрого зво-

диться до отримання забарвленого продукту, що являє собою резуль-

тат взаємодії алкілрезорцинолів зі специфічним хімічним реагентом з

наступним вимірюванням інтенсивності цього забарвлення. У трити-

кале кількість алкілрезорцинолів за вмістом ближче до пшениці, ніж

жита. Зменшення алкілрезорцинолів успішно вирішується в процесі

селекції тритикале, при цьому в гібридизацію включаються сорти

жита з низьким умістом алкілрезорцинолів.

Як свідчать результати досліджень з визначення кореляції між

наявністю антипоживних речовин та білка в зерні ряду ліній трити-

кале, лінії з низьким умістом алкілрезорцинолів мають і низь-

кий уміст білка (10,7-11,6%), а лінії з підвищеним вмістом

5-алкілрезорцинолів мають тенденцію до підвищеного вмісту білка

(12,5-16,7%). Проте існує розрив між цими кореляційними залежнос-

тями, в результаті чого виділяються лінії, що поєднують високий

уміст білка з низьким умістом 5-алкілрезорцинолів. Такі лінії для

селекції тритикале мають особливу цінність і на їх створення спря-

мована селекційна робота.

Цікавим є і те, що існує зворотна залежність між вмістом

5-алкілрезорцинолів та масою 1000 зерен. Тому селекція на круп-

ність та виповненість зерна – це одночасна селекція на зниження ал-

кілрезорцинолів.

3.4. Методи селекції

Вихідний матеріал тритикале створювався переважно методами

внутрішньовидової та віддаленої гібридизації в поєднанні з нетради-

ційними методами і технологіями. Віддалена міжродова (пшениці з

житом) та міжвидова гібридизація вирішує низку важливих завдань –

отримання форм з підвищеною морозостійкістю, продуктивнітю,

адаптивністю тощо, котрих не існує в межах одного роду чи виду.

Проте віддалена гібридизація (особливо міжродова) пов’язана з бага-

тьма труднощами, головними серед яких є погана схрещуваність,

дуже низька зав’язуваність гібридних зернівок (зав’язуються одини-

чні зернівки), повністю безплідне або високостерильне потомство в

перших поколіннях. Утворені зерна слугують цінним вихідним мате-

ріалом для подальшої селекціної роботи. Тому особливу актуальність

набуває пошук способів і прийомів підвищення ефективності селек-

ційної роботи та подолання генетичної несумісності пшениці й жита,

стерильності пшенично-житніх гібридів шляхом досягнення амфіди-

плоїдного рівня та прискорення процесів генетичної стабілізації но-

вих форм, оскільки формотворчий процес проходить довше і склад-

ніше, ніж за внутрішньовидової гібридизації.

Селекційну роботу з тритикале можна розділити на три основні

етапи:

 Синтез пшенично-житніх гібридів першого покоління мето-

дом схрещування пшениці з житом.

 Отримання первинних тритикале за подвоєння числа хромо-

сом у F

 Селекційне поліпшення первинних амфідиплоїдів, створення

та добір вторинних рекомбінантних тритикале.

Синтез октоплоїдних (2n=56) і гексаплоїдних (2n=42) первин-

них тритикале (ААВВDDRR) та схрещування їх з пшеницею

м’якою (2n=42) AABBDD. Схрещуванням пшениці м’якої з житом

створено октоплоїдні амфідиплоїди, котрі об’єднують генетичну ін-

формацію обох родів і можуть бути посередниками для передачі

ознак та властивостей жита в геном пшениці при схрещуванні їх з

пшеницею. Пшениця може використовуватись як материнська, так і

батьківська форма. Використання пшениці як материнської форми

зумовлює зав’язування більшої кількості зерен (проте вони менш

життєздатні), як батьківської (тритикале × пшеницю) – життєздат-

ність їхня вища, проте характерний низький відсоток запліднення і

формування невеликої кількості зерен. Починаючи з F

, у гібридних

популяціях спостерігається широкий формотворчий процес, котрий

дає змогу виділити як форми пшениці, так і тритикале з підвищеною

морозостійкістю, стійкістю проти хвороб та іншими господарсько

цінними ознаками і властивостями.

Для отримання гексаплоїдних форм тритикале (2n=42 AABBRR)

використовують метод східчастої гібридизації, заснований на запи-

ленні стерильних пшенично-житніх амфігаплоїдів F

гексаплоїдними

тритикале:

[(м’яка пшениця 2n=42, AABBDD) × (диплоїдне жито 2n=14, RR)

× (гексаплоїдні тритикале 2n=42, AABBRR)] (T.aestivum × S.cereale)

× Tritikale).

З метою підвищення ефективності створення тритикале на основі

східчастої гібридизації запропоновано два методи:

 метод колхіцинування рослин пшенично-житніх гібридів F

через

стебла на початку мікро- і макроспорогенезу (VI етап органогенезу);

 метод опромінення пшенично-житніх гібридних зерен F

γ-променями (

137

Cs,

kP).

Обидва методи дають змогу збільшити вихід нових форм трити-

кале в 2-3 рази на основі індукції нередукованих гамет у пшенично-

житніх гібридів F

Гібридизація октоплоїдних і гексаплоїдних тритикале з пшеницею

м’якою має високу результативність. За таких схрещувань було отри-

мано різні нові форми пшениці озимої, що суттєво перевищують фор-

мотворчий процес при звичайній міжсортовій гібридизації. Багато но-

вих утворених пшеничних форм зазнають вплив житнього геному:

зернівки у них відчутно подовжені та крупніші, ніж у звичайних сортів

пшениці м’якої, мають інтенсивніший темно-червоний колір, соломи-

на часто потовщена, стійка до вилягання, може мати частково антоціа-

новий, як у жита, відтінок, колос у таких форм пшениці значно дов-

ший, має більшу кількість колосків. Рослини часто високоімунні до

грибкових хвороб, їхнє зерно має більше білка та лізину. Рослини ха-

рактеризуються підвищеною морозо-, зимо-, посухостійкістю.

Відомо, що за використання пшениці як материнської форми від-

буваються порушення в процесі ембріонального розвитку зернівок,

унаслідок чого утворюється багато зернівок, проте вони щуплі, недо-

розвинені, з поганою схожістю. Коли тритикале взято за материнську

форму, відсоток зав’язування нижчий, однак зерна мають високу

схожість (51,6-76,4%). За вільно обмеженого запилення (під ізолято-

рами) відсоток зав’язування нижчий (4,6-9,2%), ніж за вільного віт-

розапилення кастрованих колосків тритикале (19,4-26,3%).

Створення гексаплоїдних форм тритикале з використанням

схрещувань тритикале різного рівня плоїдності. Гібридизація ок-

топлоїдних тритикале з гексаплоїдними є одним з ефективних мето-

дів підвищення зернової продуктивності тритикале на гексаплоїдно-

му рівні. Вихідні форми відносно легко схрещуються. Гібриди пер-

шого покоління мають 49 хромосом геномного складу AABBRRD.

Потім після елімінації хромосом геному D в гібридних популяціях F

з’являються рослини з 42 хромосомами з різними цінними ознаками

та властивостями. Запилення гібридів F

пилком гексаплоїдних три-

тикале дає змогу швидше стабілізувати потомство в межах виду гек-

саплоїдних тритикале. Порівнння результатів утворення гібридних

зерен після опилення гібридів F

пилком гексаплоїдних та октоплої-

дних тритикале показало, що зернівки краще формуються при запи-

ленні гексаплоїдом (за кількістю, виповненістю, життєздатністю).

Уже в F

формуються рослини з високою озерненістю та цінними

різноманітними господарськими ознаками, що дає можливість про-

ведення індивідуальних доборів і має значення для практичної селе-

кції. За схрещування різнохромосомних тритикале (2n=56 × 2n=42)

відмічено підвищене зав`язування зерен у комбінаціях, де за мате-

ринську форму взято октоплоїдний зразок (2n=56).