361
У другий і наступні роки життя відмічають дати: початок і повне
весняне відростання, пасовищна стиглість, початок і повне колосіння
у злакових, бутонізація і повне цвітіння у бобових, проведення уко-
сів, початок і повне відростання після укосів, припинення вегетації,
проведення підкосів після початку заморозків. Характеризують дру-
жність та інтенсивність відростання весною і після укосів, стан тра-
востою перед уходом у зиму за дев’ятибальною шкалою. Якщо сор-
тозразки оцінюють за насіннєвою продуктивністю, то додатково від-
мічають дати повного цвітіння, початок і повне формування насіння,
дозрівання і збирання насіння. Початок фази росту і розвитку відмі-
чають, коли вона настає у 10 %, повна – 75 % рослин. Початок ку-
щіння відмічають за появи перших бічних пагонів.
Оцінювання зимостійкості, посухостійкості, кислото- і соле-
стійкості проводять польовим методом шляхом підрахунку рослин,
які збереглися на закріплених площадках і окомірним описом ступе-
ня й характеру пошкодження. Оцінювання проводять весною за від-
ростання й восени перед уходом у зиму, а також під час найбільшої
реакції рослин на дію того чи іншого несприятливого фактора.
Лабораторне оцінювання з реакції на вказані несприятливі фак-
тори проводять методами, які прийняті для інших сільськогосподар-
ських культур.
Оцінювання якості. Хімічний склад, який характеризує поживну
цінність трав, визначають по загальному і білковому азоту та аміноки-
слотному складу, вмісту клітковини, вуглеводів, каротину, антипожи-
вних речовин та ін. Його проводять загальноприйнятими методами у
відповідні фази вегетації. Для аналізу беруть спеціальну пробу 0,5-1 кг
зеленої маси у визначені ранні години, фіксують в апаратах Коха або в
сушильній шафі за 105 °С: бобові – 15, злакові – 20 хвилин. Потім
пробу просушують у вентиляційній сушильній шафі при 60 °С, пере-
мелюють і зберігають в скляних банках із закритою пробкою. Пере-
травність визначають методом «in vitro», який базується на імітації
травлення жуйної тварини або ж у дослідах на тваринах.
Оцінювання стійкості трав до хвороб за постійного природного
навантаження проводять в селекційних розсадниках на природному
інфекційному фоні. У разі періодичного прояву хвороби її виконують
на штучному інфекційному фоні в полі або теплиці.
Спостереження за пошкодженням трав проводять протягом всієї ве-
гетації. Оцінювання пошкодженості пов’язують із часом масового роз-
витку хвороби. Оцінювання на стійкість до хвороби коренів і зони ку-
щіння здійснюють на другий і третій рік життя у період розетки – ку-
щіння через 2-3 тижні після початку відростання і на початку цвітіння за
зовнішніми ознаками, а в кінці вегетації – за пошкодженням кореня. В
розсадниках з індивідуальним розміщенням рослин здійснюють оціню-
вання пошкодження кожної рослини; в суцільних травостоях – по 10
рослин підряд в п’яти місцях ділянки, а всього – 100 рослин.