Бугайов В.Д., Васильківський С.П. та ін.; за ред. М.Я. Молоцького. Спеціальна селекція польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

310

компонентів схрещування, а також додатних значень ефектів їх взає-

модії ( СКЗ) практично отримати дуже важко.

Асоціативна комбінаційна здатність (АКЗ) і вибір результуючо-

го параметра. Останніми роками вагомого значення набуває селек-

ція, що ґрунтується на переосмисленні і практичному використанні

добору з позицій цілісного організму. Свого часу ще І.І. Шмальгау-

зен писав, що “природний добір ведеться не за окремими ознаками…

– відображаються цілі організми в їх конкретному розвитку”…

Аналогічно можна стверджувати, що і штучний добір, який є ос-

новою селекції як формотворного процесу, спрямований на те, що

добираються організми і, зокрема, рослини не за окремими ознаками,

не окремі гени або полігени, а цілі генні комплекси – фенотипи як

єдина система.

Якщо селекціонер успішно працює над покращенням певної

ознаки (продуктивності, якості сировини, комбінаційної здатності) у

селекційних матеріалів і досягає його, то в подальшому в разі пере-

дачі цієї ознаки гібридам за схрещування компонентів він може сти-

катися з об’єктивними труднощами, оскільки ознаки в цілісному ор-

ганізмі взаємозалежні через кореляції, взаємодію генів, зчеплення,

плейотропні ефекти і т.п.

Іншими словами, лінія або певна селекційна форма з високим

значенням параметрів за однією ознакою може мати низькі оцінки за

іншими, і невідомо, яким чином внаслідок рекомбігенезу у процесі

гібридизації вони вплинуть на формування головної, результуючої

ознаки, що визначає основний селекційний інтерес. Тому В.К. Сав-

ченком(1984) був запропонований термін “асоціативної комбінацій-

ної здатності” (АКЗ), який визначає здатність батьківських форм як

цілісних генетичних систем під час схрещування з іншими лініями

певним чином впливати на комплекс асоційованих ознак у гібридів. З

урахуванням оцінювання загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ) за

кожною полігенно контрольованою ознакою, він запропонував фор-

мулу визначення АКЗ:

де q

– ЗКЗ за збором цукру;

– ЗКЗ k-тої ознаки;

– коефіцієнт регресії k-тої ознаки,

яка, на його думку, дозволить вести добір одночасно за комплексом

господарсько-цінних ознак. В.В. Редько(1996) пропонував асоціатив-

не оцінювання кращих ліній розраховувати як суму бальних оцінок,

які вони займають за багатьма ознаками, проте такий підхід є дещо

спрощеним.

Стосовно цукрових буряків, спочатку оцінюються всі вихідні форми

за загальною комбінаційного здатністю за ознакою “збір цукру”, яку

∑

kko

qbqАКЗ

311

слід вибрати як результуючий параметр, що визначає головну селекцій-

ну мету. Асоційованими ознаками вважаються всі інші, які прямо чи

побічно впливають на її прояв (врожайність, цукристість, вміст шкідли-

вих іонів К

і Nа

, схожість насіння і т.п.), які теж повинні бути вивчені

за ЗКЗ. Оскільки кращими показниками за вмістом К

і Nа

є найбільші

від’ємні значення (чим вищий вміст цих “шкідливих” іонів, тим менший

збір цукру), то ефекти ЗКЗ за вмістом цих іонів вводяться у формулу

АКЗ з протилежним знаком. Якщо комплексний добір ведеться за су-

мою рангів, то їх ранг також враховується у зворотному напрямі. Якщо

ж за результуючий параметр вибрати технологічну якість коренеплодів,

то асоційованими ознаками будуть слугувати вміст шкідливих іонів,

втрати цукру в мелясі, імовірний вихід цукру і вихід меляси, МБ-

фактор, коефіцієнти натуральної лужності та якості буряків, чистота

нормально очищеного соку, коефіцієнт зрілості буряків.

Приклад добору генетично цінних ліній за збором цукру наведе-

но у табл. 14.

Таблиця 14 – Комбінаційна здатність самозапилених ліній різного ступеня

гомо-гетерозиготності за комплексом господарсько цінних ознак

ЗКЗ

Лінії

врожайність

цукристість

ЗКЗ

збір

цукру

ЗКЗ

Nа+

ЗКЗ

схожість

насіння

АКЗ

В 1002 -0,32 -0,25 -0,35 0,25 -0,16* 7,45* 29,5

СЦ 58 І

-0,1 0,13 0,08 0,11 0,04 -0,5 -3,0

СЦ 4 І

1,05* -0,06 0,14 -0,06 0,04 10,45* 59,3*

СЦ 63 І

0,83* 0,05 0,16 -0,13 -0,1 5,45 32,6

СЦ 32 І

-0,48 0,05 -0,04 -0,02 -0,12 4,55 20,1

ЛР 14759

0,99 -0,33 -0,02 -0,04 0,05 7,43* 43,5

СЦ 57 І

1,8* -0,11 0,22* -0,12 0,31 -5,05 -14,6

СЦ 5 І

0,33 0,17* 0,23* -0,15* 0,32 -3,03 -9,9

СЦ 31 І

-0,65 0,15 -0,02 -0,03 0,05 -6,03 -34,3

СЦ 42 І

-2,96 0,21* -0,37 -0,07 -0,4 -12,05 -79,1

5,86 0,09 -0,34 0,82 5,07

* істотно високі значення ефектів комбінаційної здатності.

У ліній (табл.14) за ознакою врожайності виділилися 3 генотипи

(СЦ 4І

, СЦ 63І

та СЦ 57І

), за цукристістю – лінії СЦ 5І

та СЦ 42І

. За

збором цукру кращі лінії СЦ 57І

та СЦ 5І

мали від’ємні значення ЗКЗ

за схожістю насіння. Ці ж лінії відрізнялися як кращі за ЗКЗ “вміст Nа

+”

проте були гіршими за ЗКЗ “вміст К

+”

. У лінії СЦ 4І

і популяцій В1002

та ЛР 14759, у яких у гібридах добре успадковувалася висока схожість

насіння, комбінаційна здатність за цукристістю і збором цукру була на

середньопопуляційному рівні. Такі різні характеристики за багатьма

ознаками перешкоджають добору кращих матеріалів з урахуванням всіх

ознак. За інтегральними показниками асоціативної комбінаційної здат-

ності (АКЗ) лінії СЦ 4І

, СЦ 63І

та популяція ЛР 14759 виявилися “ре-

312

кордистами” і саме їх слід залучати у подальше селекційне опрацюван-

ня – для формування гетерозисних комбінацій.

Таким чином, комплексний добір з урахуванням всіх асоційова-

них ознак, які успадковуються гібридами в системі цілісного геноти-

пу разом з основним (результуючим) параметром, на основі визна-

чення асоціативної комбінаційної здатності сприяє більш обґрунто-

ваному генетичному підбору компонентів для гетерозисної селекції.

Він є сучасним підходом, який необхідно поглиблювати і розвивати.

Особливості випробування ЧС гібридів у селекційному процесі. На

початкових етапах селекції, коли проводиться оцінювання окремих рос-

лин, ЧС гібридне насіння випробовується у попередньому сортовипро-

буванні. У зв’язку з тим, що насіння зазвичай недостатньо, випробуван-

ня проводиться однорядковими ділянками без повторень, або у дворазо-

вій повторності за наявності насіння, але з застосуванням частих стан-

дартів. Це – так званий “дактиль”-метод, коли почергово висіваються

кожні два досліджуваних номери, а потім стандарт.

За подальшого опрацювання ліній вони розмножуються і схре-

щуються за вибраною системою контрольованого запилення. Отри-

мане ЧС гібридне насіння випробовують у станційному (основному)

випробуванні з використанням рендомізованих (з випадковим роз-

ташуванням) блоків на тлі групових стандартів, до яких входять

кращі гібриди врожайного і цукристого напрямів добору. Повтор-

ність – чотири- або шестиразова. На Верхняцькій ДСС розроблена і

діє модифікована система основного випробування, яка ґрунтується

на застосуванні оцінювання всіх номерів на тлі різних фонів удоб-

рення, площ живлення і строків збирання. Така система випробуван-

ня дозволяє більш глибоко оцінити генотипну складову у продуктив-

ності гібридів і застерегти від впливу модифікаційних факторів.

Кращі материнські компоненти і кращі запилювачі з кожного селек-

ційного закладу у подальшому проходять міжстанційне екологічне оці-

нювання у системі “Бетаінтеркрос”, аналогу якого немає у випробуванні

інших культур. Особливістю його є те, що поряд з оцінюванням генетич-

ного потенціалу всіх компонентів гібридизації проводиться створення

експериментальних гібридів у всіх комбінаціях за участю всіх оригіна-

торів і їх випробування за шифрами, що забезпечує об’єктивність одер-

жаних результатів. Для цього в Інститут цукрових буряків надсилається

насіння материнської форми масою 2 кг кожна, де формуються ідентич-

ні набори зі всіх материнських ліній, які залучені до схрещувань, і від-

силаються на всі селекційно-дослідні станції мережі. З них вирощують-

ся штеклінги (сівба для розмноження здійснюється у червні). Наступно-

го року на ізольованих клумбах висаджують весь набір ЧС компонентів

і коренеплоди одного запилювача. Кількість таких клумб залежить від

кількості запилювачів, з якими створюються гібриди. Гібридне насіння

(5-6 кг) з кожної гібридної комбінації направляється на насіннєвий за-

вод, де проводиться підготовка його до сівби та визначення посівних

313

якостей, а також формування 12-16 стандартних серій для кожної стан-

ції. Сортовипробування здійснюється за загальноприйнятими методи-

ками, результати його надсилаються в лабораторію селекції Інституту

цукрових буряків, де проводиться статистична обробка даних. Її резуль-

тати оприлюднюються одночасно з розшифровкою оригінаторів ком-

понентів. Кращі гібриди передаються до Державного сортовипробуван-

ня, де в разі підтвердження оцінювання заносяться до Державного Ре-

єстру сортів рослин України.

Кращими гібридами на сьогодні вважаються такі: ЛВЧС 31,

Український ЧС 70, Іванівський ЧС 33, ЛВЧС 40, УлВ ЧС 37, БЦ ЧС

51, Верхняцький ЧС 63, Уманський ЧС 78, Ялтушківський ЧС 72,

Альтій, Ярина, Галина, БЦЧС 57, БЦЧС 90, Слов’янський ЧС 94, Ка-

верось, Олександрія, Максим, Шевченківський, Анічка, Ворскла,

Софія, Ризольт та інші, які характеризуються високою продуктивніс-

тю і стійкістю до хвороб. Всі вони є конкурентоспроможними на віт-

чизняному і світовому ринках.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Розкажіть про історію введення цукрових буряків у культуру.

2. Викладіть систематику цукрових буряків.

3. Що слугує вихідним матеріалом у селекційному процесі?

4. Які ознаки можна запозичити у диких видів роду Beta L.?

5. Як здійснюється лінійна селекція цукрових буряків?

6. Який вплив чинить інбридинг на рослини цукрових буряків?

7. Назвіть методи підвищення результативності створення ліній.

8. Що Ви знаєте про гетерозис, теорії, які пояснюють це явище?

9. Викладіть схему створення гібридів на ЧС основі.

10. Як створюється материнський компонент гібридів?

11. Яким чином створюються закріплювачі стерильності?

12. Як створюється батьківський компонент гібридів?

13. Як здійснюють оцінювання комбінаційної здатності компо-

нентів гібридів?

14. Які особливості випробування ЧС гібридів у селекційному

процесі?

Література

1. Чекалін М.М. Селекція та генетика окремих культур: навч. посібник /

М.М. Чекалін, В.М. Тищенко, М.Є. Баташова. – Полтава: ФОП Гово-

ров С.В., 2008. – 368 с.

2. Биология и селекция сахарной свеклы / Под ред. И.Ф. Бузанова. – М.:

Колос, 1968. – 775 с.

3. Збірник наукових праць Інституту цукрових буряків. – Київ: Аграрна

наука, 1997. – 270 с.

4. Зозуля О.Л. Селекція і насінництво польових культур / О.Л. Зозуля,

В.С. Мамалига. – К.: Урожай, 1993. – 416.

314

15. СЕЛЕКЦІЯ КАРТОПЛІ

Осипчук А.А. – доктор с.-г. наук, професор

Молоцький М.Я. – доктор с.-г. наук, професор

15.1. Досягнення, поширення картоплі,

історія розвитку селекції

Картопля є однією з найважливіших сільськогосподарських куль-

тур, яку використовують для харчування, технічної переробки та на

корм худобі. Її вирощують у 150 країнах світу в різних грунтово-

кліматичних зонах планети, вживають понад 3млрд людей.

Бульби містять близько 26 % сухих речовин, у т.ч. крохмалю –

14-22 %, білків – 1,4-3,0, клітковини – 0,8-2,5, жиру – 0,3 %, вітаміни

С, В

, В

, РР, К, а також каротиноїди.

У світі спостерігається тенденція до збільшення валових зборів і

врожайності картоплі за незначного розширення площ садіння.

У кінці ХХ ст. посівні площі картоплі у світі стабілізувалися на

рівні 18 млн га. Поширена культура здебільшого в помірних широтах

світу. В останні роки лідерами з виробництва картоплі є Китай

(72 млн т), Росія (36 млн т), Індія (26,3 млн т), США (20 млн т) і

Україна (18-20 млн т).

Урожайність картоплі в зарубіжних країнах значно вища, ніж в

Україні. Якщо в Новій Зеландії вона становить 50,2 т/га, у США –

44,6, у Білорусі – 21,2, то в Україні лише 13,8 т/га.

В Україні відбувається малоефективне використання продуктивних

можливостей сучасних сортів з наступних причин: недостатньої кілько-

сті якісного насіннєвого матеріалу та недотримання системи сортоонов-

лення і сортозаміни; значного скорочення площ садіння в сільськогос-

подарських підприємствах (із 40 до 2%), збільшення їх у селянських

господарствах до 98%, морального та фізичного старіння матеріально-

технічних ресурсів, недостатнього й неефективного використання орга-

нічних і мінеральних добрив та засобів захисту рослин.

Концепція розвитку картоплярства в Україні передбачає: довести

до 2015 р. урожайність бульб до 14,5-15 т/га, а валове виробництво

залишити на рівні 19-20 млн т, що дозволить скоротити площу наса-

джень до 1,3 млн га. За прогнозами ФАО світове виробництво карто-

плі до 2020 року збільшиться до 450 млн т.

Поширення картоплі в Україні. Батьківщиною культурної карто-

плі є Південна Америка. Населення країн, які знаходяться на терито-

рії гірського масиву Анд – від Чилі до Колумбії, знає цю рослину

дуже давно. Вважають, що зустріч первісної людини з дикою карто-

плею на території Південної Америки могла відбутися близько

315

14 тис. років тому, а, можливо, й раніше. Очевидно, спочатку первіс-

на людина використовувала бульби дикої картоплі для харчування,

придумавши своєрідний спосіб її приготування – заморожування,

промивання та сушіння.

Уперше картоплю виявили у 1536-1537 рр. іспанські мореплавці

на території сучасної Перу, а через рік, у 1538 р. на території сучас-

ного Еквадору. Ці м’ясисті бульби індійці називали “папа”. Перша

партія картоплі з Південної Америки була завезена в Іспанію в 1567 р.,

опісля вона потрапила до Італії, Франції, Німеччини, Англії та в інші

країни Європи. До Росії її завезли в 1700 р., а в 1930 р. вже вирощу-

вали на багатьох городах.

Точно не з’ясовано, з якого року почали вирощувати картоплю на

території України. Відомо лише, що спочатку садили її на Лівобе-

режжі, в Харківській та Полтавській губерніях, а з 1742 р. почали

вирощувати по всьому Правобережжю, тобто в Подільській, Волин-

ській та Київській губерніях.

На городах киян вона була відома в 1764 р. Широко була поши-

рена картопля в 1770 р. і в Закарпатській Україні, яка тоді входила до

складу Угорщини. В Галичині вона вперше з’явилась у 1780 р. Спо-

чатку її вирощували в поміщицьких господарствах, а пізніше вона

поширювалася і в селянських садибах. З кожним роком, залежно від

зони, посіви збільшувалися, удосконалювалось її використання.

Відомо, що у 80-х роках XVIII ст. у Ніжинському окрузі Черні-

гівського намісництва картопля на городах родила майже щороку і

давала задовільний урожай. Досить високий урожай картоплі збира-

ли в цей час у Харківській губернії. Так, 1795 р. на городах Чернігів-

ського округу врожай досягав “сам” двадцять і більше, а у Волчансь-

кому окрузі – “сам” двадцять п’ять.

У Таврійській губернії у 1796 р. бульби вирощували на деяких

городах.

У Криму в 90-х роках XVIII ст. картоплю вирощували лише на

городах росіян. Серед архівних матеріалів зустрічаються дані про те,

що в Катеринославській, Таврійській, частково Херсонській, Черні-

гівській губерніях інтенсивне розведення картоплі в 1795–1804 рр.

здійснювалося іноземними колоністами: німцями, болгарами, грека-

ми. У цих областях картоплею засаджували близько 360 десятин.

Таким чином, наприкінці XVIII ст. картоплю вирощували на всій

території України.

Початок селекційної справи. Велике значення для підвищення

врожайності має сорт та його високоякісне насіння. В Україні селек-

ція картоплі була започаткована професором сільськогосподарського

факультету Київського політехнічного інституту М.К. Малюшиць-

ким на Київський крайовій сільськогосподарській дослідній станції.

У 1914-1916 рр. він зібрав першу в Україні колекцію картоплі, потім

створив перший сорт під назвою Пиріжок Малюшицького. У 1923 р.

316

розпочав роботу з поліпшення німецького сорту Вольтман, і під сор-

товою назвою Вольтман 1177 його було районовано в 1938 р.

У 1929–1930 рр. селекційна робота розпочалась на Носівській до-

слідній станції В.Д. Щербачовою. 1929 р. селекцію картоплі почали

проводити на Поліській дослідній станції ім. О.М. Засухіна. Ця уста-

нова розташована в Українському Поліссі на піщаних ґрунтах. Спе-

цифічні умови вказаної зони давали змогу ефективно вести селекцію

й отримувати високоякісний насіннєвий матеріал. На станції із селе-

кційного матеріалу Київської сільськогосподарської дослідної станції

був створений сорт картоплі Роза Полісся, а від Носівської дослідної

станції – Поліська 36. Були також створені сорти Крепиш, Островсь-

ка, Баранівська. Тут працювали відомі селекціонери М.Ф. Островсь-

кий, І.М. Бодисько, І.В. Карпович.

Основним напрямом селекції на станції в той час було створення

столових сортів, стійких проти хвороб. За відсутності установи, яка

проводила б оцінку матеріалу на стійкість проти раку картоплі, селе-

кція на цю ознаку не проводилася.

Спочатку застосовували метод внутрішньовидової гібридизації в

межах виду S. tuberosum, потім використовували вихідний матеріал

міжвидового походження.

Із селекційного матеріалу міжвидового походження Немішаївсь-

кої дослідної станції на Поліській станції були створені високопро-

дуктивні сорти – середньоранній Житомирянка і середньопізній По-

ліська рожева. На станції були виведені також інші високопродукти-

вні сорти: Ікар, Малинчанка, Зов, Пост 86, Посвіт, Гарт, Берегиня,

Радич, Малич, Косень 95, Поран, Поліська 96, Дубравка, Тетерів, Да-

ра, Тирас, Малинська біла, Жеран, Карлик, Завія, Поліська ювілейна,

Дорогинь, Звіздаль, Ведруска, Партнер та інші.

З 1967 до 1982 рр. відділ селекції картоплі на станції очолював

заслужений агроном України, лауреат Державної премії СРСР І.В. Кар-

пович, а з 1982 р. цю роботу продовжив кандидат сільськогоспо-

дарських наук В.І. Сидорчук.

У 1932 р. розпочато селекцію картоплі на дослідному полі Всесоюз-

ного науково-дослідного інституту ферментативної і плодоовочевої

промисловості (с. Немішаєве Київської області). 1933 року дослідне по-

ле разом з полями спиртозаводів Головспирту було реформоване в се-

лекційно-насінницьку сітку, на базі якої в 1935 р. була створена Київсь-

ка селекційно-дослідна станція Всесоюзного НДІ спиртової промисло-

вості (з 1944 року – Київська сільськогосподарська дослідна станція

Всесоюзного НДІ спиртової промисловості, пізніше – Немішаївська до-

слідна станція Українського НДІ землеробства) .

У 1968 р. на базі станції, за Постановою Ради Міністрів УРСР від

9 серпня № 406, засновано Український НДІ картопляного господарства

(з 1992 р. – Інститут картоплярства УААН). Одним з напрямів його дія-

льності є селекція, насінництво і технологія вирощування картоплі.

317

Одним із головних завдань селекції картоплі на дослідній станції

у перший період роботи в Немішаєві було створення і насінництво

сортів для спиртової промисловості. Тут, у 1932-1946 рр. під керів-

ництвом РД. Шехаєва були створені технічні сорти картоплі: Стаха-

нівска, Червоноспиртова, Рясна. У цей період застосовували, в осно-

вному, внутрішньовидову гібридизацію і клоновий добір.

Після 1946 р. на дослідній станції за участю та під керівництвом

відомого селекціонера, заслуженого агронома України, кандидата

сільськогосподарських наук Терещенка Олександра Івановича на мі-

жвидовій основі створені нові високопродуктивні сорти картоплі з

комплексом корисних ознак: Катюша, Чотирьохсотка, Бородянська,

Чарівниця, Смачна.

З 1968 до 1973 рр. під керівництвом О.І. Терещенка виведені ви-

сокопродуктивні сорти: Немішаївська ювілейна, Луговська, Україн-

ська рожева. Сорт Луговська занесений до Реєстру сортів України,

Росії, Білорусі і був одним з найбільш поширених сортів. Його й досі

вирощують на городах селян і дачних ділянках. Він стійкий до виро-

дження, слабо уражується фітофторозом, має багато бульб у кущі.

Вже в Інституті картоплярства селекціонерами О.Й. Онищенком і

Б.Г. Шевченком був створенний ранній, стійкий до вірусних хвороб

сорт Незабудка.

Із 1973 р. відділ селекції картоплі в Інституті картоплярства очо-

лює доктор с.-г. наук А.А. Осипчук. Під його керівництвом були

створені сорти різних груп стиглості і господарського призначення,

стійкі проти хвороб і шкідників та комплексу інших ознак: Зарево,

Воловецька, Віхола, Світанок київський, Ромашка, Либідь, Бородян-

ська рожева, Водограй, Обрій, Кобза, Горлиця, Купава, Ракурс,

Слов’янка, Повінь, Явір, Віринея, Фантазія, Багряна, Поляна, Дніп-

рянка, Немішаївська 100, Лілея, Загадка, Забава, Червона рута, Ме-

лодія, Надійна, Промінь, Подолянка, Левада, Довіра, Скарбниця,

Оберіг, Вернісаж, Поліське джерело, Зелений гай та ін.

В Інституті здійснюється селекція на стійкість проти раку, вірус-

них, грибних, бактеріальних і нематодних захворювань та на адапти-

вність до різних умов вирощування.

Починаючи з 90-х років ХХ ст., проводиться селекція картоплі на

стійкість до нематоди та придатність для переробки на різні види ка-

ртоплепродуктів.

Селекціонерами інституту та його мережі створено понад 100 со-

ртів картоплі різних груп стиглості і господарського призначення з

добрими якісними показниками.

Вченими установи за допомогою біотехнологічних методів з ге-

нетико-селекційною метою розроблено низку клітинно-інженерних

технологій, що використовуються в генетиці і селекції картоплі для

створення нових вихідних форм та поліпшення існуючих сортів за

318

окремими господарсько цінними ознаками. Методом клітинної інже-

нерії створено сорт картоплі Ольвія.

Генетичні ресурси картоплі в Україні, утримувачем яких є Інсти-

тут картоплярства, складають 2904 колекційних зразків. Ця колекція

є основою розширення генетичної бази для створення нових сортів

картоплі, які використовуються у практичній селекції. Слід зазначи-

ти, що підтримання генетичного різноманіття сортів дає змогу попе-

редити значне поширення вірусних хвороб.

Слід також враховувати, що в останні роки поряд з імунологічними

характеристиками сортів все більше уваги приділяється їх споживчим

властивостям. Якщо раніше виробники в основному намагались отрима-

ти високі врожаї, то нині ринкові умови ставлять вищі вимоги до товар-

них характеристик. Високо цінується привабливий зовнішній вигляд і

вирівняність бульб, гарна форма із поверхневими вічками. Це значною

мірою визначає споживчий попит і суттєво впливає на ціну. Має значення

також забарвлення шкірки і м’якоті та смакові якості. Важливими показ-

никами є вміст крохмалю, сухої речовини, вітамінів тощо.

За вирощування в науково-дослідних установах та сортовипробува-

льних станціях урожайність вітчизняних сортів сягає 60-70 т/га, а за

сприятливих умов і більше. За продуктивністю вони не поступаються

закордонним, а за стійкістю проти хвороб (особливо грибних), столови-

ми і смаковими якостями, вмістом сухих речовин перевищують їх.

На перспективу головним напрямом селекції залишаються: ранньо-

стиглість; нематодостійкість; придатність до переробки; стійкість проти

шкідників, грибних і бактеріальних хвороб; висока продуктивність.

У Всесоюзному селекційно-генетичному інституті (нині Селек-

ційно-генетичний інститут НААНУ) у 60-70-х роках минулого сто-

ліття велась робота зі створення сортів для півдня України. Її здійс-

нювали академік ВАСГНІЛ О.М. Фаворов та кандидат с.-г. наук

А.Ф. Котов. Одним з важливих завдань селекції картоплі для півдня

України є створення посухо- та жаростійких сортів. У цьому інститу-

ті були створені сорти картоплі Одеська 24 і Одеська 65.

З 1947 до 1968 рр. селекцію картоплі проводили в Українському

НДІ овочівництва і картоплярства (Харків) та його дослідній мережі.

Тут були створені доктором с.-г. наук О.Й. Онищенком посухостійкі

сорти Харківська рання та Сіянець 10/22, а на його Одеській овоче-

картопляній дослідній станції селекціонером В.Г. Гойко методом

клонового добору поліпшено сорт Богарна, який був районований

під сортовою назвою Богарна одеська.

У Західному регіоні України селекцію картоплі розпочали після Ве-

ликої Вітчизняної війни. В Інституті землеробства і тваринництва За-

хідного регіону спочатку зібрали і вивчили місцеві сорти. Окремі з них

передавались до Державного сортовипробування (сорт Трембіта).

Від самозапилення форми, відібраної в горах під керівництвом

академіка О.М. Фаворова, було створено фітофторостійкий сорт

319

Карпатська. На основі цього сорту створили низку сортів, які хара-

ктеризуються високою крохмалистістю і стійкістю проти фітофто-

розу. Селекцію картоплі в цьому інституті проводили під керівниц-

твом доктора с.-г. наук В.Г. Влоха, а згодом – кандидата с.-г. наук

Л.А. Ільчук. Тут створені сорти картоплі Мавка, Полонина, Слава,

Віра, Оксамит 99, Легенда.

У західному регіоні селекція картоплі ведеться також у Львівсь-

кому національному аграрному університеті. Спочатку під керівниц-

твом доктора с.-г. наук І.Д. Нечипорчука, а потім – доктора с.-г. наук

І.І. Тимошенка. В цьому закладі створено сорти: Львівська біла,

Львівська синьовічкова, Львівська рання, Гібридна 14, Прикарпатсь-

ка, Тетянка, Нестерівська, Львів’янка, Західна, Воля, Ліщина.

У Карпатах селекцією картоплі займаються в Гірському підрозді-

лі Закарпатського інституту АПВ. Умови для вирощування, селекції і

насінництва картоплі тут є унікальними.

Селекціонером Д.В. Равликом створені сорти картоплі: Нижньо-

ворітська, Свалявська, Гірська, Ужгородська.

У 1963 р. селекцію картоплі розпочато на Чернігівській дослідній

станції по картоплі (зона Полісся). З 1968 до 1990 рр. станція входи-

ла до складу Інституту картоплярства, а потім у приватне ЗАТ НВО

“Чернігівеліткартопля”. У різні часи селекцію картоплі проводили

заслужений агроном України Я.І. Прошко, кандидати с.-г. наук В.Д. Вол-

ков, В.М. Шолом, О.Ф. Онищенко. Тут створені сорти картоплі: Ра-

дуга Полісся, Витязь, Седнівська рання, Пекуровська, Придеснянсь-

ка, Чернігівська рання, Чернігівська 98, Зоряна, Нагорода.

У 60-х роках минулого століття селекцію картоплі проводили на

Житомирській обласній державній сільськогосподарській дослідній

станції (нині Інститут сільського господарства Полісся). У різний час

над створенням сортів картоплі працювали селекціонери В.М. Сергі-

єнко, М.С. Литовченко, А.О. Піндак. У цій установі створені сорти

картоплі: Древлянка, Рум’янка, Дзвін, Дарина, Красень.

У 80-х роках ХХ ст. селекцію картоплі здійснювали в Сумському

національному аграрному університеті, яка тривалий час проводи-

лась під керівництвом лауреата Державної премії СРСР, заслуженого

діяча науки і техніки України, доктора с.-г. наук, професора

М.Д. Гончарова. Поряд з ним працювала доктор с.-г. наук, професор

Н.С. Кожушко, яка і продовжує цю справу і нині. У цій установі

створені сорти: Молодіжна, Ластівка, Аграрна, Фермерська.

Таким чином, на сьогодні селекцію картоплі в Україні проводять

в Інституті картоплярства НААНУ і його Поліській дослідній станції

ім. О.М. Засухіна, в Інституті землеробства і тваринництва Західного

регіону НААНУ, Інституті сільського господарства Полісся НААНУ,

Гірському підрозділі Закарпатського інституту АПВ НААНУ, Львів-

ському та Сумському національних аграрних університетах, ЗАТ

НВО “Чернігівеліткартопля”.