Бугайов В.Д., Васильківський С.П. та ін.; за ред. М.Я. Молоцького. Спеціальна селекція польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

цим їх необхідно декілька років випробувати на здатність підтвер-

джувати свої особливості в місцевих умовах.

Проблема стійкості до вилягання шляхом створення короткосте-

блових сортів жита озимого в Україні вирішується з використанням

донорів з рецесивним і домінантним спадкуванням висоти рослин.

Широко використані донори домінантної короткостебловості ЕМ-1 і

к-10028. Для більш радикального зниження висоти стебла перспек-

тивними донорами короткостебловості можна використовувати Гном 1

(80–90 см), Гном 2 (50–60 см) і Гном 3 (до 30 см).

Вирішення проблеми стійкості до вилягання зумовило проблему

стійкості жита озимого до шкодочинних хвороб. Донори стійкості до

борошнистої роси Імеріг 1, Імеріг 3, Імунер 76, Імунер 76/9(Hl), до

бурої і стеблової іржі – Санім, Імунна 4, Імунна 5, Кобра (Hl) можли-

во використовувати для зменшення сприйнятливості сортів жита до

вказаних хвороб. У кожній зоні вирощування жита проявляються

свої специфічні хвороби, тому необхідно створювати провокаційно-

інфекційні фони і проводити спрямовану селекційну роботу на ство-

рення власного вихідного матеріалу шляхом прямих доборів, транс-

гресивних або інтрогресивних схрещувань. У робочій колекції селе-

кціонера необхідно мати місцеві, смітньопольові, примітивні однорі-

чні й багаторічні форми жита – S. montanum, S. silvestre, S.

kuprijanovii,

S. africanum, S. afganicum тощо. Вказані форми представляють гене-

тичний інтерес як донори стійкості до різноманітних захворювань,

якості, амінокислотного складу зерна, відсутності шкідливих речо-

вин та ін.

2.4. Методи створення вихідного матеріалу для селекції

На Носівській станції селекціонери накопичили досвід із ство-

рення і використання вихідного матеріалу. Залучення до генетичних

програм вдосконалення жита озимого донорів домінантної коротко-

стебловості відкрило перспективи створення стійких до вилягання

сортів. У основу селекційних програм покладено застосування зво-

ротніх і прямих насичуючих схрещувань високоврожайних високо-

стеблових сортів західноєвропейського походження з донорами до-

мінантної короткостебловості й одержання гомозиготних за домінан-

тним алелем гена Hl синтетичних популяцій, які не розщеплюються

за висотою рослин.

У перший рік проводилися схрещування високорослих зразків

(материнська форма) з донорами короткостебловості (батьківська

форма). Особливого значення надавалося строгому підбору материн-

ської форми перед схрещуванням з наступною перевіркою спадку-

вання селекційних ознак по нащадках за комплексом бажаних ознак.

Серед материнських з генотипом hlhl підбиралися рослини якомога

нижчі за висотою, з міцним, здоровим, потужним стеблом і колосом.

На колоси таких рослин надівали пергаментні ізолятори. Батьківські

рослини підбирали за ознаками рекурентної форми на інфекційно-

провокаційному штучному фоні, стійких до борошнистої роси, бурої

листової і стеблової іржі, кореневих гнилей, снігової плісняви. Коло-

соносні стебла батьківських рослин зрізували перед квітуванням, ви-

рівнювали їх за довжиною, піднімали над колосами материнської

форми, щоб пилок вільно висипався і потрапляв на приймочки мато-

чок. Зрізані стебла поміщали в ємність з водою і надійно

прив’язували до забитого в грунт кілка. Кастрацію квіток материнсь-

кої форми переважно не проводили, оскільки батьківська форма не-

сла домінантні гени, які в першому гібридному поколінні проявляли-

ся до початку цвітіння рослин.

По кожній комбінації у F

одержано не менше 2000 насінин, які

висівалися на жорсткому провокаційно-інфекційному фоні, де про-

водили оцінювання на стійкість до кореневих і стеблових гнилей,

борошнистої роси, бурої листової і стеблової іржі. Наявність великої

кількості насіння F

давало можливість проводити нещадне браку-

вання рослин уражених цими хворобами, високорослих з генотипом

hlhl, а також таких, що не відповідали концепції селекції. Перед кві-

туванням жита залишалося не більше 10% найкращих за комплексом

ознак гібридних рослин F

, які ретельно формувалися за типом реку-

рентних материнських зразків і повторно залучалися до насичуваль-

них схрещувань, як батьківський компонент.

Практичне використання аналізуючих схрещувань при гомозиго-

тації домінантно короткостеблого матеріалу показало високу їхню

ефективність. На жаль, за такої гомозиготації короткостеблого жита

також втрачається надзвичайно багато тих цінних селекційних ознак,

які цілеспрямовано комбінувалися під час підбору вихідного матері-

алу для насичуючих і частих конвергентних схрещувань.

Паралельно з використанням інбридингу і сібзапилення, застосо-

вували метод концентрації гена HLHL у вихідній короткостебловій

популяції. Після останнього насичувального схрещування насіння

НС

5-8

висівали на просторово ізольованих ділянках в умовах при-

родного добору. Після перезимівлі проводили оцінювання рослин на

ушкодженість сніговою пліснявою (Fusarium nivale), в період виходу

рослин жита в трубку проявлялися захворювання борошнистою ро-

сою (Erysipha graminis), які виривалися з коренем і виносилися з ізо-

льованої ділянки. Під час колосіння проявляється фенотипічно реце-

сивний генотип hlhl, який визначає короткостебловість. Маркерною

ознакою генотипу hlhl використовується довге підколосове міжвузля.

Рослини з найменшими проявами захворювання на снігову плісняву,

борошнисту росу, буру та стеблову іржу, високостеблові, а також

такі що не відповідали жорстким умовам селекційної стратегії, виб-

раковували до початку цвітіння, чим уникали переобтяження безпер-

спективним селекційним матеріалом у майбутньому. Нащадки конс-

тантних сімей, використовувалися для формування вихідної популя-

ції з гомозиготною домінантною короткостебловістю.

Перед обмолотом рослин визначається висота, продуктивна ку-

щистість, довжина колоса, кількість квіток і зерен, озерненість і

щільність колоса, а після обмолоту – маса зерна з рослини, колоса і

маса 1000 зерен.

Селекційні розсадники кожної гібридної комбінації формуються

методом послідовних виключень за десятьма кількісними ознаками.

В наступний селекційний цикл потрапляють рослини, висота яких не

перевищує 110 см, у межах таких рослин добираються генотипи з

масою 1000 зерен більше 4,0 г, масою зерна з колоса більше 2,0 г,

озерненістю колоса більше 92% і так послідовно за всіма вказаними

вище ознаками. Від загальної кількості обмолочених рослин у насту-

пний цикл селекції потрапляє менше одного відсотка елітних рослин.

На просторово ізольованій селекційній ділянці створюються умови

для ефективної панміксії. Насіння елітних рослин висівається вручну

„хлопушками”. Для цього добираються рослини з продуктивністю

зерна не менше 25–30 г. З рослини 200 насінин висівається в селек-

ційному розсаднику; 200 насінин залишається в резерві й використо-

вується через рік, на основі результатів оцінки врожайності в конку-

рсному сортовипробуванні; 50 насінин пророщуються в склопороло-

нових касетах у термостаті за 22

С для визначення потужності пер-

винної кореневої системи і 50 зерен передавалося Інституту ядерної

фізики АН України для визначення білковості. Сівбу селекційних

розсадників проводили на ізольованих ділянках у масиві пшениці

озимої. Нащадки елітної рослини висіваються двома рядками довжи-

ною 8,25 м. Збирання проводиться комбайном „Sampo-130”. Насіння

з однієї сім’ї, зазвичай, достатньо для сівби порівняльного сортови-

пробування площею 12,5 м

у шестиразовому повторенні рендомізо-

ваними блоками. Об’єм порівняльного (конкурсного) сортовипробу-

вання становить 500–600 зразків, тобто 3000–3600 ділянок. Облікова

площа ділянки – 10 м

. Сівба проводиться двома агрегатами сівалок

СКС-6-10 протягом двох днів. Збирання проводиться чотири дні

двома комбайнами „Sampo-130”. Загальна площа конкурсного сорто-

випробування становить 6,0 га.

У дослідженнях ставиться за мету обґрунтувати добір рослин ко-

роткостеблого жита озимого за ознаками елементів урожайності,

оцінених у розріджених посівах селекційних розсадників з урожайні-

стю зерна з одиниці поверхні ґрунту їх прямих нащадків в умовах

ущільненої машинної сівби. Така інформація дає можливість визна-

чити, яка з ознак рослини впливає найбільше на врожайний потенці-

ал прямих нащадків, які безпосередньо ознаки прямо або опосеред-

ковано визначають урожайність зерна жита в різних генетичних по-

пуляціях.

У структурі врожайності жита озимого продуктивна кущистість

– важливий показник.

Успадкування у вузькому розумінні цієї ознаки, переважно, низь-

ке, а у широкому – помірне або високе. Фенотипічні кореляції кущи-

стості з продуктивністю рослин позитивні і, в основному, високі, що

зумовлено однаковою спрямованістю реакцій цих ознак на зміну

умов середовища.

Генетичні кореляції продуктивної кущистості батьківських рос-

лин з урожайністю зерна з ділянки в сортовипробуванні прямих на-

щадків короткостеблових імунних до борошнистої роси селекційних

зразків були різними за величиною і знаком. Більшість селекційних

зразків з домінантною короткостебловістю виявили позитивні помір-

ні генетичні кореляції продуктивної кущистості батьків з урожайніс-

тю нащадків. Але встановлені також випадки негативних генетичних

кореляцій між цими ознаками. Адитивні гени продуктивної кущисто-

сті вихідних батьківських рослин можуть до 15% випадків сприяти

збільшенню врожайності зерна з ділянки, але до 43% випадків мо-

жуть його знижувати. У зв’язку з цим, під час селекції на збільшення

врожайності короткостеблових, стійких до борошнистої роси сортів

жита за рахунок продуктивної кущистості необхідно застосовувати

диференційовану оцінку кожної селекційної популяції. Переважно

продуктивна кущистість ефективно використовується в програмах

гетерозисної селекції за попередньою оцінкою загальної комбінацій-

ної здатності (під час створення сортів синтетиків) або специфічної

комбінаційної здатності (за створення інбредних ліній з наступною

оцінкою комбінаційної здатності).

Маса 1000 зерен – генетично детермінована ознака, зумовлена пе-

реважно адитивними, а також у деяких випадках домінантними і епі-

статичними генами. Ця ознака значною мірою залежить від патологіч-

них, ентомологічних і кліматичних чинників, які діють у відносно ко-

роткий проміжок часу – від запліднення яйцеклітини до стиглості зер-

на. Маса 1000 зерен з рослини у більшості випадків виявляє високе

успадкування і проявляє високу ефективність прямого добору.

У короткостеблових імунних до борошнистої роси популяцій жита

генетичні кореляції маси 1000 зерен вихідних елітних рослин з уро-

жайністю їх прямих нащадків завжди позитивні. В цілому адитивні

гени крупності зерна елітних рослин у короткостеблових популяцій на

6–62% визначають урожайність прямих нащадків. Вираженість пози-

тивних генетичних коефіцієнтів кореляції між масою 1000 зерен, сімей

і врожайністю нащадків у сортовипробуванні різна за величиною, але

неодмінно позитивна. Виходячи з генетичних коефіцієнтів регресії,

збільшенням маси 1000 зерен елітних рослин на 1 г можна підвищити

врожай зерна в середньому по всіх популяціях на 0,5 т/га.

Сприятливі для розвитку хвороби умови в полі бувають не кожно-

го року, тому опрацювання надійних методів вивчення стійкості

жита до хвороб є надзвичайно важливою ланкою в практичній селек-

ційній роботі. Для селекції виникає потреба створення провокаційних

фонів для щорічної надійної оцінки вихідного матеріалу. Створення

умов сприятливих для розвитку відповідного патогена або їх комплек-

су одержало в селекції назву провокаційного фону. Для максимально-

го зараження рослин жита грибними захворюваннями – сніговою плі-

снявою (Fusarium nivale), стебловою гниллю (Fusarium culmorum, F.

avenaceum, F. oxisporum та ін.), бурою іржею (Puccinia dispersa), стеб-

ловою іржею (Puccinia graminis), борошнистою росою (Erysipha

graminis) створюється провокаційний фон. На Носівській дослідній

станції на ділянці площею 0,6 га, оточену з трьох боків, окрім соняч-

ної, лісосмугами, вносилося через кожні три роки по 180 т/га свіжого

гною. Для накопичення інфекції застосовувалася беззмінна сівба жита

по житу. Щорічно хворі рослини, що вибраковувалися до початку кві-

тування, подрібнювалися і разом з пожнивним рештками заорювалися

в грунт. Високі дози гною сприяють потужному розвитку рослин жи-

та, а накопичення в ґрунті решток хворих рослин дає можливість за-

ражувати рослини усіма видами грибних захворювань.

Для зараження рослин борошнистою росою, бурою і стебловою

іржею наноситься суспензія уредоспор і телейтоспор ранцевим об-

прискувачем у сприятливий для розвитку патогена період.

Борошниста роса (Erysipha graminis) повсюдно розповсюджена.

Серед світового генофонду жита не знайдено стійких до захворю-

вання борошнистою росою сортів і диких зразків. Втрати урожаю

зерна від борошнистої роси становлять від 12 до 42%. Створені в ВІР

донори імунітету до борошнистої роси в умовах Носівської дослідної

станції на жорсткому провокаційно-інфекційному фоні на 100% ура-

жалися цією хворобою. Вирішення проблеми генетичної стійкості до

борошнистої роси було покладено в основу селекційної програми

домінантно короткостеблових сортів жита озимого виключно на вла-

сних донорах імунітету.

Як попередньо описано, створено новий донор імунітету до борош-

нистої роси – Імунер 76. Гібридологічним аналізом F

і аналізуючих

схрещувань встановлено моногенний тип спадкування імунітету до бо-

рошнистої роси донора Імунер 76. Проблему стійкості жита озимого до

борошнистої роси можна вважати тимчасово генетично вирішеною.

Труднощі селекції на стійкість до бурої іржі (Puccinia dispersa)

полягають у тому, що захворювання проявляється після квітування

жита. Імунологічне оцінювання жита свідчить про відсутність стій-

ких до бурої і стеблової іржі культурних сортів. Проблему пошуку

ефективних джерел стійкості до іржастих захворювань серед багато-

річного жита О.І. Державін вирішив лише частково (створені сорти

Боротьба, Богуславка і Струна).

Застосування інтеркросних схрещувань із залученням дикорос-

лих форм жита різного екологічного і генетичного походження при-

вело до створення нового донора імунітету до бурої і стеблової іржі –

Кобра. Примітивні зразки стійких рослин жита використовувалися

виключно як материнський компонент на перших етапах спрямова-

них схрещувань. Гібридологічним аналізом встановлено домінант-

ний тип спадкування імунітету до бурої і листкової іржі, зумовлений

одним геном у гомозиготному стані (Pd). Селекцію з використанням

цього донора імунітету необхідно проводити на жорсткому провока-

ційно-інфекційному фоні з дотриманням ізоляції рослин перед поча-

тком цвітіння, оскільки бура і стеблова іржа проявляються після цві-

тіння жита озимого. Селекція ефективна за строгого дотримання ізо-

ляції з використанням резерву насіння.

Використання донора крупності зерна у практичній селекції вима-

гає генетично обґрунтованого вирішення. Комплементарна взаємодія

або подвійний епістаз двох неалельних генів не дає можливості фено-

типічно точно визначати проміжні класи рослин під час розщеплення,

тому в селекції використовувалися лише рослини з високою масою

1000 зерен. Крупнозерні рослини здатні вищіплювати в поколіннях

нащадків дрібнозерні генотипи. Оскільки вірогідність потрапляння

двох неалельних рецесивних генів в одну зиготу порівняно невелика,

то необхідно застосовувати високий тиск добору з перевіркою нащад-

ків та використовувати резерви насіння ліній, які спадкують високу

масу 1000 зерен з рослини. Такий спосіб потребує витрат часу.

Домінантно короткостеблові зразки жита озимого мають істотні

резерви збільшення корисної дії фотосинтетичного апарату. За ра-

хунок розвинутої простратної розетки зона розміщення стебел у вуз-

лі кущення освітлюється краще, поглинає більше сонячного опромі-

нення і розвиває більше колосоносних стебел. Диференціація рослин

за кількістю, розміром, формою, просторовим розміщенням листко-

вих пластинок виявилася можливою для використання в селекції жи-

та. Переваги під час доборів надаються рослинам з еректофільною

будовою куща і листка, оскільки такий генотип сприяє підвищенню

врожайного потенціалу жита.

Створення вихідного матеріалу для селекції жита озимого перед-

бачає схрещування, що використовують трансгресивну селекцію і

системи схрещувань, що використовуються в комбінаційній селекції.

В основу комбінаційної селекції покладено сполучення шляхом гіб-

ридизації в одному генотипі бажаних особливостей або ознак, які

містяться (зосереджені) в декількох вихідних формах. Доцільні такі

схрещування для усунення недоліків існуючих сортів, які лімітують

рівень і постійність урожайності або прояву якості.

В основу наукової селекції жита озимого покладені знання гене-

тики спадкування ознак цієї культури. Селекція жита озимого прой-

шла етапи масового, індивідуально-сімейного, сімейного та індивіду-

ального доборів. Наразі актуальним завданням є створення ліній і

штамів за окремими бажаним селекційними ознаками, випробування

таких гомозиготних матеріалів для визначення загальної і специфіч-

ної комбінаційної здатності й створення на цій основі гетерозисних

популяцій і гібридів F

2.5. Методика і техніка селекційного процесу

Техніка ізоляції і гібридизації. Селекційну роботу з житом знач-

но утруднює необхідність ізоляції селекційного матеріалу. В селек-

ційних установах для розмноження перспективних зразків викорис-

товують біля 20 просторово ізольованих ділянок, захищених лісо-

смугами площею від 0,06 до 1,0 га. Ізольовані ділянки площею від 2

до 20 м

розміщують у посівах пшениці озимої на відстані не менше

50 м одна від одної. У разі значної кількості невеликих ділянок вико-

ристовують каркасні будиночки з бязевої тканини розміром 2 × 1 м.

Для ізоляції рослини або її частини застосовують різноманітні ізоля-

тори з пергаментного паперу.

Для проведення контрольованих схрещувань материнські росли-

ни попередньо каструють. Це підрізання квіткових лусок ножицями

після виколошування або за 2–3 дні до цвітіння і наступного вида-

лення тичинок, які вийшли за межі лусок, пінцетом. Застосовують і

більш прості методи кастрації – обрізування квіткових лусок разом з

пиляками ножицями. При цьому основна частина пошкоджених пи-

ляків усихає, не закінчивши формування пилку.

Для запилення використовують різноманітні варіанти: збір і штуч-

не нанесення пилку на материнський колос, що знаходиться під пер-

гаментним ізолятором; обмежено вільне запилення, при якому бать-

ківські рослини поміщають під груповий ізолятор, або прикопування

батьківських рослин; сівба материнських рослин на ділянку сорту за-

пилювача з вільним запиленням кастрованих материнських колосів.

Під час гібридизації жита ефективно використовується система

генетичного контролю самонесумісності рослин. Рослини жита пере-

важно нездатні утворювати насіння під час самозапилення в резуль-

таті придушення росту пилкових трубок на власній приймочці. Са-

мофертильність жита незначна і становить, переважно, 0–6%. Для

одержання гібридного насіння під ізолятор материнської рослини

підводять колоси або всю рослину батьківського компонента. Насін-

ня зібране з материнських рослин буде гібридним. Перед квітуван-

ням рослини F

перевіряють за наявністю домінантного маркерного

гена (Hl, Er, Pd, Fs та ін.). Якщо рослини не проявляють фенотипічно

наявних ознак – вони вибраковуються перед квітуванням.

Під час вивчення вихідного матеріалу жита проводять оцінюван-

ня елементів продуктивності, зимостійкості, посухостійкості, стійко-

сті до шкодочинних хвороб і вилягання, харчових і технологічних

особливостей зерна, придатності для інтенсивних технологій виро-

щування і як підсумок – урожайності зерна з одиниці площі. Оціню-

вання селекційного матеріалу проводять за прямими і непрямими пока-

зниками, на звичайних і провокаційних фонах, польовими і лаборатор-

ними методами. Деякі специфічні для жита характеристики і показники

описані в попередніх розділах, в решті випадків (оцінювання зимостій-

кості, стійкості до хвороб, вилягання і т.д.) застосовують стандартні ме-

тоди, викладені в курсі загальної селекції рослин.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Які особливості біології квітування жита?

2. Які чинники зумовлюють череззерницю жита?

3. Які типи ЦЧС відомі у жита?

4. Які типи короткостебловості використовуються у жита?

5. Які показники враховуються під час селекції жита на якість зерна?

6. Які методи створення популяцій для добору в селекції жита?

7. Яку генетичну особливість доцільно використовувати за гібри-

дизації рослин жита?

8. Назвіть генетичний центр походження жита.

9. Як проводиться „гомозиготація” рослин F

з використанням

домінантних генів короткостебловості?

10. Яка доцільність селекції жита озимого на підвищення потуж-

ності кореневої системи?

11. Як можна генетично збільшити потужність кореневої системи?

12. Які Вам відомі генетичні кореляції між числом зародкових

корінців і ознаками продуктивності короткостеблових зразків жита?

13. Чому в селкції жита фенотипічні кореляції мають обмежене

використання?

14. В чому полягають переваги генетичних способів захисту рос-

лин від шкодочинних хвороб над хімічними і агротехнічними?

15. Які Вам відомі методи створення провокаційних та інфекційних

фонів для оцінки стійкості рослин жита до шкодочинних захворювань?

16. Наведіть приклади створення донорів імунітету до борошни-

стої роси жита.

17. Як був створений донор імунітету до бурої і стеблової іржі

Кобра?

18. Які Вам відомі методи збільшення крупності зерна у жита?

19. Як спадкується маса 1000 зерен у жита?

20.

Як проводиться селекція на підвищену фотосинтетичну акти-

вність у жита?

21. Назвіть основні показники, що визначають якість зерна жита.

22. В чому полягають переваги визначення вмісту білка в зерні

жита ядерно-фізичним методом?

23. Як створюється вихідний матеріал з високим умістом білка в

зерні жита?

24. Наведіть приклади використання насичуючих і конвергент-

них схрещувань у жита.

25. Які завдання необхідно вирішити за селекції жита на оволо-

діння ефектом гетерозису?

26. В чому полягають труднощі використання джерел ЦЧС?

27. Як можна використовувати генетичну систему несумісності

під час гібридизації жита?

28. Яке оцінювання проводять при селекції жита?

29. Які Вам відомі досягнення в селекції жита?

Література

1. Зозуля О.Л. Селекція і насінництво польових культур / О.Л. Зозуля,

В.С. Мамалига. – К.: Урожай, 1993. – С. 207–224.

2. Антропов В.И. Рожь – Secale / В.И. Антропов, В.Ф. Антропов // Куль-

турная флора СССР. – Т. 2. – Л., 1936.

3. Скорик В.В. Генетичне вдосконалення методів селекції озимого жита

(Secale cereale L.): дис. д-ра с.-г. наук / В.В. Скорик. – Київ, 1994. – 470 с.

4. Чекалін М.М. Селекція і генетика окремих культур: Навчальний посі-

бник / М.М. Чекалін, В.М. Тищенко, М.Є. Баташов. – Полтава: ФОП Гово-

ров С.В., 2008. – С. 82–95.

3. СЕЛЕКЦІЯ ТРИТИКАЛЕ

Гірко В.С. – доктор с.-г. наук

3.1. Досягнення, походження культури, її морфологічні ознаки

Нині роль і значимість культур та сортів із комплексною стійкіс-

тю до стресових (абіотичних та біотичних) факторів середовища зна-

чно зросла.

До таких, без сумніву, слід віднести тритикале – синтетичний бі-

ологічний рід, штучно створений людиною шляхом об’єднання хро-

мосомних комплексів пшениці та жита. Унікальне сполучення гос-

подарсько цінних ознак, а саме стабільний та високий потенціал

урожайності зерна і зеленої маси, посилені адаптивні властивості

(підвищена морозостійкість, посухостійкість, толерантність до засо-

лення та підвищеної кислотності грунтового розчину), комплексний

імунітет до грибних захворювань, високий вміст білка і лізину в зер-

ні та основних поживних речовин у зеленій масі, перетворює цю ку-

льтуру в потужний фактор стабілізації зернового господарства в екс-

тремальних умовах вегетації.

В останні роки науковцям удалося реалізувати низку науково-

дослідних програм та підходів, які дали змогу створити серію конку-

рентоспроможних комерційних вітчизняних сортів. Було наведено

лад із цитокаріотипічною стабілізацією генотипів тритикале, що дало

можливість вирішити питання виповненості зерна. Нині маса 1000

зерен 55 г є нормою, а деякі сорти досягають 70 г (Тандем).

Вдалося виділити, ідентифікувати і ввести у тритикальний амфі-

диплоїд домінантний ген низькорослості жита. Крім розв’язання

проблеми стійкості до вилягання, оскільки висоту рослин було зме-

ншено майже вдвічі, шляхом поліпшення архітектоніки, збалансова-

ної реалізації основних елементів структури врожаю сконструйовано

практично новий тип рослин. У посівах сформовано інтенсивний аг-

роценоз до 800-900 продуктивних стебел на 1 м

. На напрацьованій

методичній основі в останні роки було створено серію сортів нового

покоління, які, крім високої та стабільної продуктивності, формують

інтенсивний агроценоз і щільний стеблостій, що повністю пригнічує

розвиток бур’янів, не потребує обробок гербіцидами, витримує низь-

кий рівень родючості грунту. Такі сорти ефективно використовують

мінімальні дози мінерального живлення, практично не уражаються

фітопатогенами, майже не потребують захисту фунгіцидами і тому

забезпечують високу рентабельність під час вирощування та екологі-

чну чисту продукцію при переробці. Рівень морозостійкості цих сор-

тів у вузлі кущення нині досягає – 21-22

С.

Наразі зусиллями науковців створено і занесено до Державного

реєстру сортів рослин України 16 сортів озимого та 6 ярого тритика-