Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 10. МОДЕЛЮВАННЯ ШКІРГАЛАНТЕРЕЙНИХ

ВИРОБІВ

10.1. Основи моделювання шкіргалантерейних виробів,

розробка ескізу.

10.2. Основні принципи уніфікації при моделюванні шкір-

галантерейних виробів.

10.3. Основи моделювання шкіргалантерейних виробів

довільних розмірів і форми.

10.4. Побудова креслень внутрішніх та проміжних деталей

сумок.

10.5. Побудова рукавичок та рукавиць.

10.1. Основи моделювання шкіргалантерейних виробів,

розробка ескізу моделі

Створення нового асортименту шкіргалантерейних виробів

базується на плановому завданні та творчій ініціативі художників та

модельєрів.

У процесі моделювання вирішується комплекс взаємопо-

в'язаних задач: естетичних, експлуатаційних, технологічних та

економічних.

Порядок та послідовність розробки моделі шкіргалантерейного

виробу майже такі самі як і взуття. Тому більше зупинимось на тих

етапах, які дещо відрізняються від аналогічних при розробці взуття.

Успішному вирішенню художньої композиції виробу

повинен передувати глибокий аналіз споживчих властивостей і

функціонального призначення даного виробу. Художник-модельєр

повинен розуміти роль та значення шкіргалантерейного виробу в

ансамблі

одягу, додержуватись відповідності форми, розмірів,

матеріалів, конструкції та методів виготовлення призначенню

виробу, знати основи художнього оформлення, закономірності

пропорційних співвідношень, зв'язку конструктивних та декора-

тивних ліній та ін.

При розробці ескізного проекту художник ознайомлюється з

напрямком моди, визначає силует, пропорції виробу і окремих його

деталей, встановлює габарити виробу, підбирає матеріал за кольором

та фактурою, вирішує питання декоративного оформлення.

Методи розробки ескізу можуть бути різні: графічний,

живописний, аплікаційний. Проте в кожному випадку ескіз повинен

являти собою художньо оформлене зображення розробленого

виробу і відтворювати особливості конструкції моделі.

211

При розробці ескізу, залежно від складності виробу, зображення

його здійснюють в одній або у двох проекціях, в натуральну величину

або в масштабі. При необхідності подають додаткові види, щоб краще

показати особливості конструкції. Для виробів простих конструкцій

інколи достатньо зображення виробу в ізометрії.

Ескізний рисунок, розроблений художником, розглядає

художня рада даного підприємства або організації і приймає рішення

про рекомендацію його до розробки креслень або відхиляє його.

Після затвердження ескізу модельєр приступає до розробки

робочих проекцій виробу, які представляють собою креслення

виробу: вид спереду і вид збоку в натуральну величину чи в

масштабі з позначенням всіх розмірів і особливостей конструкції

деталей. При розробці робочих проекцій модельєр розраховує

додаткові розміри, уточнює технологію виготовлення і узгоджує її з

прийнятою на даному підприємстві, враховує можливість

використання уніфікованих вузлів, деталей і фурнітури, відпра-

цьовує кріплення найбільш складних вузлів.

Розміри деталей необхідно розраховувати з врахуванням

об'єму і форми виробу, його конструкції і деформації матеріалу.

Робочі проекції і розраховані розміри є основою для подальшої

побудови креслень деталей.

Побудову починають з основних зовнішніх деталей корпусу без

припусків на технологічну обробку. Креслення деталі без припусків

називається базовим; воно є основою для побудови робочих креслень

зовнішніх, внутрішніх і проміжних деталей і виготовлення базових

лекал. Після цього, залежно від матеріалів, з яких виготовляється виріб,

і методів виготовлення модельєр розраховує припуски на технологічну

обробку і складання та розробляє робочі креслення. Креслення деталі з

припусками називають робочим; на його основі розробляють робочі і

розкрійні лекала.

При розробці креслень модельєр здійснює попередній аналіз

укладуваності деталей і коректує креслення з врахуванням зміни

розмірів деталей для кращого використання матеріалів.

У моделях шкіргалантерейних виробів часто зустрічаються

симетричні деталі - стінки, клапани, ботани тощо. Для їх побудови

окреслюють контур половини деталі і проводять вісь симетрії.

Папір складають по осі і вирізають вдвоє складений шаблон деталі.

Після розробки креслень зовнішніх деталей викреслюють

внутрішні і проміжні деталі і приступають до виготовлення зразка

виробу. При виготовленні зразка при необхідності уточнюють і

доопрацьовують лекала.

212

Після затвердження моделі на галузевій художньо-технічній

раді здійснюють її підготовку до масового виготовлення.

На нову модель виготовляють два комплекти технічної

документації: перший - оригінал проекту, другий - копія проекту-

В оригінал входять: ескіз виробу; робочі проекції виробу;

базові креслення деталей; робочі креслення деталей; технічних опис.

У технічному описі вказується: назва виробу і номер моделі;

прізвище автора; конструктивні особливості моделі (спосіб

закріплення; назва, площа і вид матеріалу на зовнішні, внутрішні і

проміжні деталі; метод виготовлення; розміри виробу; види і

кількість фурнітури; кольорова гама); дата створення моделі.

Оригінал проекту реєструють і зберігають в архіві.

У копію проекту входять: копії робочих креслень; базові

лекала деталей; робочі лекала деталей; технологічні лекала для

розмітки декоративних строчок, швів при зварюванні СВЧ та ін.;

технічний опис і ескіз.

Копію проекту передають в експериментальний цех. По ній

виготовляють різаки і дослідну партію виробу.

При впровадженні моделі у виробництво копії лекал і

креслень направляють в усі взаємозв'язані підрозділи підприємства.

10.2. Основні принципи уніфікації при моделюванні

шкіргалантерейних виробів

Зниження матеріальних та трудових витрат на виробництво

тих чи інших товарів завжди мало велике значення, особливо

сьогодні, коли ускладнилась економічна ситуація в країні, а попит

на предмети повсякденного вжитку, до яких відносяться і

шкіргалантерейні вироби, дещо знизився через низьку купівельну

спроможність більшості населення. Одним з шляхів підвищення

ефективності виробництва, випуску широкого асортименту

недорогих і модних шкіргалантерейних виробів є застосування

уніфікованих деталей та вузлів.

На більшості шкіргалантерейних підприємств робота з

розширення асортименту виробів здійснюється в основному за

рахунок створення великої кількості виробів, конструктивно не

зв'язаних між собою. Це вимагає частої заміни устаткування та

оснастки, збільшує строки впровадження виробу у масове

виробництво, матеріальні та інші витрати. Щоб звести ці витрати до

мінімуму необхідно максимально використовувати уніфіковані

вузли та деталі, фурнітуру.

213

Уніфікація - це заміна деталей одного й того ж призначення,

які незначно відрізняються за розмірами та формою, відносно

невеликою їх кількістю більш раціональних їх видів та

форморозмірів. Впровадження уніфікації дозволяє швидко

нарощувати виробничі потужності підприємств при найменших

витратах, економити основні та допоміжні матеріали, сприяє

підвищенню продуктивності праці, якості продукції і в результаті

розширенню асортименту виробів.

У шкіргалантерейному виробництві уніфікацію здійснюють

за такими напрямками: уніфікація корпусу виробу; уніфікація

окремих деталей та вузлів; уніфікація фурнітури.

Найбільш ефективним є перший напрямок уніфікації, тобто,

коли використовується єдиний корпус, а різноманітність досягається за

рахунок декоративних прийомів та різної форми і розмірів накладних

деталей (рис. 10.1). Це так зване моделювання на єдиній конструк-

тивній основі. Такий спосіб уніфікації дозволяє використовувати при

розкроюванні одні і ті самі різаки та шаблони, що значно зменшує

витрати підприємства на їх виготовлення. Однак цей спосіб уніфікації

не повинен призводити до одноманітності виробів, їх спрощення,

погіршення естетичних та споживчих якостей.

Рис. 10.1 - Моделі жіночих сумок з

Рис. 10.2 - Молодіжні сумки з

уніфікованим корпусом уніфікованими накладними кишенями

Уніфікація додаткових деталей також дає великий економічний

ефект, оскільки дозволяє скоротити час на їх моделювання, не вимагає

частої зміни оснастки, устаткування та технології.

Велике значення має уніфікація різних дібних деталей та

декоративних елементів (ручок, кишень, накладок, хомутиків,

214

петель, ручкотримачів та ін.), виготовлення та прикріплення яких

може бути механізовано. Адже внутрішні кишені, які мають певне

призначення, ручки та ручкотримачі можуть бути використані

одних і тих самих типорозмірів в різних шкіргалантерейних виробах

без зниження їх якості. На рис. 10.2 наведені приклади уніфікації

накладних кишень.

Уніфікація фурнітури також має позитивний вплив на

економічні показники роботи підприємства. Адже використання

одних і тих же типорозмірів рамкових замків, заклепок, формованих

пластмасових ручок дозволяє використовувати одне і те саме

устаткування та технологічну оснастку. Різноманітність виробів

досягається за рахунок різної форми корпусу при використанні

одного типорозміру рамкового замка, способу його закривання,

оздоблення (рис. 10.3).

Рис. 10.3 - Жіночі сумки з уніфікованим рамковим замком

Для характеристики серії виробів вводиться коефіцієнт

уніфікації У:

де Д

ун

- число уніфікованих деталей в серії;

заг

~ загальне число деталей в серії.

Чим вище коефіцієнт уніфікації, тим ефективніше

виробництво даної серії виробів.

Таким чином, ознайомившись з принципами уніфікації і

асортиментом уніфікованих деталей та вузлів, модельєр приступає

до моделювання виробу.

215

10.3. Моделювання шкіргалантерейних виробів

довільних розмірів і форми

Основа будь-якого виробу - це корпус, тому побудову почи-

нають з деталей корпусу. Залежно від конструкції корпусу, тобто

наявності в ньому тих чи інших деталей, визначають конкретний підхід

до моделювання, виділяючи вихідну деталь, з якої починають

побудову. Вихідною деталлю є така деталь, яка визначає розміри інших

деталей, з'єднаних з нею, без повторного коректування розмірів.

Для зручності побудови вихідну деталь вписують у

відповідну просту геометричну фігуру (прямокутник, трапецію),

проводять осі симетрії та допоміжні лінії креслення деталі. На

основі робочих проекцій визначають радіуси кривизни; на кресленні

відмічають конструктивні особливості деталі (вирізи, розрізи,

складки, дуги окружності та ін.). Базове креслення обводять

суцільною основною лінією.

При побудові симетричних деталей достатньо виконати

тільки їх половину, вказуючи лінію середини.

На кресленнях відмічають місця прикріплення фурнітури,

додаткових деталей та оздоблення. Стрілками вказують поздовжній

напрямок матеріалу. Робоче креслення виконують штриховою лінією,

відкладаючи величину припуску на рівній відстані від базового

креслення.

Для прикладу моделювання сумок виберемо корпуси сумок

прямокутної та трапецієподібної форми.

Побудова деталей корпусу, який складається з двох клинчиків

та полотна. В сумці, корпус якої складається з полотна та двох

клинчиків, вихідною деталлю для побудови є клинчик (рис. 10.4).

Рис. 10.4 - Робочі проекції сумки, корпус якої складається з

полотна і двох клинчиків

216

Рис. 10.5 - Побудова клинчика трапецієподібної форми:

а - для невиворітного способу виготовлення;

б - для виворітного способу виготовлення

Профільна проекція готової сумки з таким клинчиком

завжди має вигляд правильної трапеції з більшою шириною нижньої

основи, що пояснюється розташуванням на середині верхньої

частини клинчика м'якої складки, яка входить в середину сумки.

Для забезпечення достатнього розкривання та збереження

корисного об'єму сумки клинчик в готовому виробі повинен

входити всередину на відстань, яка дорівнює

1/4

довжини її верхньої

частини (рис. 10.6). Вихідними розмірами для визначення ширини

клинчика у верхній частині в крої є ширина клинчика у верхній

частині при закритій сумці Ш

кв

та довжина стінки у верхній частині

Дст.в·

Креслення полотна виконують після побудови клинчика.

Довжина полотна буде складатися з периметра трьох сторін

клинчика (крім верхньої). Форма залежатиме від ескізу. Після

розробки креслень дають припуски на складання і обробку видимих

країв деталей.

217

Його форма і розміри визначають побудову креслення

основної деталі - полотна.

Вихідні розміри для побудови клинчика - ширина і висота

сумки в готовому вигляді. Для їх визначення розглядають дві

проекції виробу.

Для забезпечення достатнього розкривання сумки клинчик

може мати різну форму у верхній частині: звужений, прямокутний,

розширений, багатоскладковий. У даному випадку приймемо

клинчик, який розширюється догори (рис. 10.5).

Рис. 10.6 - Визначення ширини клинчика у верхній частині:

а - фронтальна проекція сумки;

б - горизонтальна проекція сумки

Побудова корпусу сумки, яка складається з двох стінок та

ботана. В асортименті шкіргалантерейних виробів сумки, які

складаються з двох стінок та ботана, мають велику питому вагу.

Така конструкція сумок характерна для жіночих, дорожніх,

пляжних, молодіжних та інших видів сумок.

Різноманітність досягається за рахунок різної форми ботанів

(рис. 10.7):

а - ботан, який має однакову ширину по всій довжині;

б - ботан, який розширений у верхній частині;

в - ботан, який звужений у верхній частині.

В сумках, які складаються з двох стінок та ботана, основна

деталь, з якої починають моделювання - стінка (рис. 10.8). Визна-

чивши її довжину, висоту та радіус скруглення за основними

розмірами виробу, вказаними на ескізі, а також периметр стінки по

лінії з'єднання її з ботаном, будують ботан відповідної форми

(рис. 10.7).

Після побудови основних контурів деталей розраховують і

встановлюють необхідні технологічні припуски.

218

Побудова деталей корпусу, який складається з двох стінок

та дна. В сумках, корпус яких складається з двох стінок та дна,

вихідною деталлю для побудови є дно. Його форма та розміри

визначають побудову стінок у нижній частині, конструктивне

вирішення місць з'єднання деталей.

219

Вихідні дані для побудови дна - довжина і ширина сумки,

які вказані на ескізі (рис. 10.9).

Для визначення розмірів деталей цієї групи сумок, окрім

двох проекцій (виду спереду та виду збоку), доцільно показати й вид

знизу для встановлення розміру і форми дна. З проекцій сумки

визначають необхідні основні та допоміжні розміри деталей в

готовому вигляді. Дно може мати форму прямокутника з дещо

закругленими кутами, овалу, кола або заходити кінцями на бокові

частини сумки.

Бокову частину сумки утворюють стінки прямокутної або

трапецієподібної форми, які з'єднуються посередині.

Стінки сумки з'єднують з дном виворітним способом, в

деяких конструкціях (з овальним або круглим дном) - невиворітним

способом з допомогою бортика. Припуски дають по всьому

периметру деталей (рис. 10.10).

Побудова суціпьнокроєного корпусу. До суцільнокроєних

сумок відносять такі, в яких дно, стінки та клинчики утворюються

однією деталлю, тобто виріб виготовляють з цілого полотна.

Конструювання таких виробів полягає в побудові полотна виробу

220