Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри

Подождите немного. Документ загружается.

проковзування підошва виготовляється з фрикційного пластика і має

бильше, в порівняні з футбольним взуттям, число шипів (вісім в

носково-пучковій і чотири в п'ятковій частинах).

Взуття для важкоатлетів. При заняттях важкою атлетикою

м'язи спортсмена зазнають великих навантажень. Виконання

класичних вправ атлета пов'язано з їх граничним напруженням і

швидкою зміною режиму роботи (напруження - розслаблення).

Спортсмен при цьому повинен зберігати рівновагу в усіх опорних

фазах руху.

У вихідному положенні на стопу спортсмена передається маса

штанги. При виконанні присідання стопа різко згинається в плюсно-

фаланговому суглобі. Підйом і фіксація штанги здійснюється при опорі

на всю стопу. Навантаження на стопу і взуття при підйомі штанги

великої маси в 5-7 разів перевищує звичайні зусилля при ходьбі.

Тиск, який передається на опору, викликає високі вимоги до

верху, його міцності і щільності. Разом з тим взуття для важкої

атлетики повинно бути досить еластичним, щоб не перешкоджати

різкому згинанню стопи в момент присідання. Важкоатлетичні

вправи вимагають збільшення площі опори підошви, тому взуття

виготовляють з розширеною ходовою площею підошви і

розширеною набійковою частиною каблука. Ходова поверхня

підошви повинна бути гладкою. Верх взуття складається з кругової

союзки, для підсилення якої застосовують накладні носки, задні

зовнішні ремені і бокові підсилювачі (рис. 7.48).

Рис. 7.48 - Взуття для важкоатлетів

181

Черевики для штангістів традиційно виготовляють

допельним методом кріплення.

Таким чином, приклади, які ми розглянули, показують, що

при проектуванні спортивного взуття спочатку необхідно детально

вивчити особливості морфології стопи спортсменів, які займаються

тим чи іншим видом спорту, знати біомеханіку стопи і особливості

виконання різних рухів спортсменом, а також навантаження, яких

зазнає спортсмен при виконанні тих чи інших спортивних рухів.

При цьому, як було показано, взуття для різних видів спорту має

свої конструктивні особливості, які відповідають вимогам, що

пред'являються до нього.

Розробка типових конструкцій спортивного взуття. Масове

виробництво спортивного взуття вимагає безперервного

удосконалення способів його конструювання відповідно до зроста-

ючих вимог до якості і експлуатаційних особливостей, характерних

для конкретних видів спорту. Розробка конструкцій спортивного

взуття, яке відповідає комплексу вимог спортсменів, є більш

складним завданням, ніж проектування звичайного взуття.

Після вивчення специфічних вимог до конструкції взуття, що

проектується, розробляють ескізний проект.

На різних стадіях проектування модельєр-конструктор

повинен взаємодіяти разом з спортсменами та тренерами, щоб

спроектована конструкція взуття максимально відповідала всім

функціональним вимогам.

При проектуванні спортивного взуття характерною є

тенденція до зменшення числа деталей в конструкціях, що підвищує

гнучкість і міцність виробу, робить його більш зручним в

експлуатації, тому що зменшується кількість стовщень.

Специфічними деталями заготовок верху спортивного взуття

є клапани, накладні черезпідйомні ремені, підсилювачі, щитки,

накладки, прокладки і амортизатори.

Важливою особливістю проектування верху взуття є

необхідність захисту певних анатомічних ділянок стопи, які мають

підвищену чутливість, від надмірного тиску або тертя.

Врахувавши всі конструктивні, експлуатаційні, естетичні,

ергономічні та інші особливості моделі, приступають до її

проектування.

Для проектування спортивного взуття можуть використо-

вуватися різні методики. Наведемо декілька прикладів проектування

спортивного взуття за копіювально-графічною методикою.

Оскільки в даній методиці застосовується умовна розгортка

бокової поверхні колодки, а взуття має відрізнятися високими

182

ергономічними властивостями, то автори (Половников І-І-,

Фарнієва О.В.) пропонують використовувати розгортку, одержану

найбільш точними методами: зліпка або жорсткої оболонки.

УРК вписують у систему координат і наносять на неї

конструктивну сітку згідно з існуючою типовою методикою.

Побудова верху чоловічого черевика для лижного спорту.

Заготовка верху черевика має такі деталі: союзка, берці, напівглухий

клапан, надблочник, підсилювачі, задній зовнішній ремінь,

амортизатор по верхньому канту. Підкладка складається з

підкладки під берці і підкладки під союзку.

Заготовку проектують з глибоким вирізом для шнурування і

збільшеною відстанню між передніми контурами берців, що забезпечує

щільне облягання стопи взуттям при шнуруванні (рис. 7.49). Для

підвищення водостійкості заготовку черевика виконують з напівглухим

клапаном. Для матеріалу верху застосовують водостійку шкіру.

Двошаровий жорсткий підносок захищає пальці від травм. Контур

носково-пучкової частини підошви повинен повністю відповідати

штирям кріплення лиж. Основні деталі лижного черевика будуються за

типовою методикою. Особливістю лижного черевика є наявність

м'якого амортизатора по верхньому канту, який запобігає попаданню

у взуття снігу, вологи, забезпечує щільне прилягання взуття до стопи.

Амортизатор проектують симетричним з лінією згину по п'ятковому

контуру. Прострочують його крупними паралельними строчками.

Рис. 7.49 - Проектування лижного взуття

183

Побудова кросового взуття. Верх напівчеревика складається з:

фігурного носка, надблочника, союзки і берця, які зшиваються встик

під ременем-підсилювачем, завищеної фігурної задинки з м'яким

кантом. Між передніми краями надблочника збільшена відстань до

8-10 мм для можливості регулювання повноти взуття (рис. 7.50). В

геленково-пучковій частині передбачаються ремені-підсилювачі.

Рис. 7.50 - Побудова кросового взуття

Побудова чоловічого черевика для штангістів. У даній моделі

черевика є такі деталі: зовнішні - союзка, берець, язичок, надблоч-

ник, підсилювачі, черезпідйомний ремінь, підпряжник, боковинки і

задній зовнішній ремінь; внутрішні - штаферка, задній внутрішній

карман, підкладка під черезпідйомний ремінь. Основні контури

черевика проектують за типовою методикою (рис. 7.51).

Для регулювання щільності прилягання (обхвату) взуття до

стопи проектують черезпідйомний ремінь з підпряжником. Ширина

ременя - від 20 до 30 мм залежно від ширини пряжки.

Форма заднього зовнішнього ременя може бути різною, але

найбільш доцільною є трапецевидна.

Особливістю конструкції черевика для штангістів є те, що

поряд із звичайними підсилювачами є ще й бокові підсилювачі, які

з'єднують союзку з черезпідйомним ременем. Це створює міцну

каркасну конструкцію.

184

Штаферка проектується шириною 18 мм. В п'ятковій частині

передбачається карман для задника.

Рис. 7.51 - Проектування черевика для важкоатлетів

В даній лекції наведені лише декілька прикладів проекту-

вання спортивного взуття. Безумовно, дати характерні особливості

побудови верху спортивного взуття всіх типових конструкцій (а їх

нараховується більше 50) дуже складно і ми не ставили це за мету.

Та конструктор, який проектує спортивне взуття, повинен завжди

пам'ятати про комплексний підхід до вирішення цього питання,

опираючись на рекомендації науково-дослідних інститутів та

спеціальних лабораторій.

Контрольні запитання

1. Особливості підготовки колодки і одержання жорсткої

оболонки.

2. Створення макета верху взуття.

3. Що необхідно врахувати при надрізуванні жорсткої

оболонки?

4. Як одержують умовну розгортку жорсткої оболонки?

5. Особливості розпластування жорсткої оболонки для

різних типів заготовки.

185

6. Коректування розгортки в носковій і п'ятковій частинах.

7. Яким чином розраховують деформацію заготовки?

8. Коректування розгортки і встановлення необхідних

припусків.

9. В чому полягають особливості проектування верху

взуття за італійською системою?

10. Основні етапи проектування взуття.

11. Особливості побудови проміжного шаблона для різних

конструкцій взуття.

12. Як виготовляється і апробується макет заготовки?

13. Які корективи необхідно внести в ґрунт після апробації

макета?

14. Як змінюються форморозміри стоп спортсменів під

впливом різнохарактерних навантажень?

15. Які експлуатаційні вимоги пред'являються до спортив-

ного взуття різного призначення?

16. Особливості побудови деталей верху спортивного взуття.

Література

1. Конструирование изделий из кожи: Учебник для вузов /

Ю.П. Зыбин, В.М. Ключникова, Т.С. Кочеткова, В.А. Фукин. - М.:

Легкая и пищевая пром-сть, 1982. - С. 192-205.

2. Макарова B.C. Моделирование и конструирование

обуви и колодок. - М.: Легпромбытиздат, 1987. - С. 49-53.

3. Основы рационального конструирования колодок и

обуви: Пер. с польск. / Э. Холева, 3. Кашуба, Б. Козловский,

Р. Луба. - М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1981. - С. 140-149.

4. Половников И.И., Фарниева О.В. Проектирование

спортивной обуви. - М.: Легпромбытиздат, 1987. - С. 128.

5. Лиокумович В.Х. Проектирование обуви. - М.: Легкая

индустрия, 1971.-С. 196-227.

Глава 8. ПРОЕКТУВАННЯ ДЕТАЛЕЙ НИЗУ

8.1. Проектування плоских деталей низу.

8.2. Проектування формованих деталей низу.

8.1. Проектування плоских деталей низу

В порівнянні з проектуванням деталей верху, побудова

деталей низу є більш типовою та простою.

Форма та розміри деталей низу залежать від виду взуття,

розміру, методу кріплення, напрямку моди тощо.

Основою для побудови деталей низу є розгортка сліду

колодки.

Побудова устілки. Для побудови контуру устілки зі сліду

колодки одержують розгортку, для чого використовують колодку

вихідного розміру з чіткими гранями між боковими та устілковою

поверхнями. Розгортку сліду одержують з допомогою шаблонного

способу.

Контур устілки для закритого взуття будують по контуру

розгортай за виключенням п'яткової частини, де потрібно забезпечити

плавний перехід від бокової поверхні колодки до каблука (рис. 8.1, а).

Тому устілку в п'ятковій частині або фрезерують, або роблять дещо

коротшою. Величину вкорочення визначають за формулою:

y = t

- tga,

де t

- товщина устілки;

a - кут між дотичною до п'яткового контуру колодки і

нормаллю, проведеною через прямий зріз устілки (рис. 8.1, б).

Рис. 8.1 - Побудова устілки і жорсткої півустілки

187

Очевидно, величина вкорочення устілки буде залежати від її

товщини і кута, який за даними Афанасьева А.А. дорівнює: в

п'ятковій частині, ззаду 20-25°, а з боків - 8-23°.

Оскільки фрезерування устілки вимагає встановлення

додаткового устаткування і робочого місця, то економніше для

виробництва устілку вкорочувати на визначену величину.

Сучасна технологія передбачає максимальне використання

попередньо складених та відформованих вузлів деталей низу, в тому

числі і вузла устілки, в який входять устілка, геленок і півустілка. У

цьому випадку ця операція виключається, оскільки вузол поступає з

обробленою боковою гранню. Для взуття з відкритою п'ятковою

частиною контур устілки повністю співпадає з контуром розгортай

сліду колодки.

Жорстка півустілка будується по контуру основної, не

доходячи до контуру пучків на 18-20 мм (рис. 8.1, а). Жорсткий

підп'яток також будують по основній

устілці до лінії 0,2 Д. Він застосо-

вується для вирівнювання сліду у

рантовому взутті, а також в інших

видах для збільшення міцності прик-

ріплення каблука (цвяхами) у разі

відсутності жорсткої півустілки.

Проектування вкладних усті-

лок, півустілок та підп'ятків. Вкла-

дну устілку (1) для закритого взуття

проектують по контуру основної з

такими відхиленнями: у п'ятковій

частині вкладна устілка довша і ши-

рша основної на 2 мм, щоб закрити

ребро основної устілки (рис. 8.2, 1); в

геленковій частині: ззовні припуск

становить 2,5-3,0 мм, з внутрішнього

боку - 3-4 мм. В пучковій частині

контури устілки і вкладної устілки

співпадають. В носковій частині кон-

тур вкладної устілки коротший на

2-3 мм.

У взутті ремінцевого типу або

з відкритими частинами (п'ятковою,

носковою, геленковою) вкладна

устілка будується по контуру основ-

188

Рис. 8.2 - Побудова вкладної

устілки (1), вкладної

півустілки (2), вкладного

підп'ятка (3), м'якого

підп'ятка (4)

ної, або з припуском 2 мм на декоративне оздоблення зубчиками.

У більшості випадків у взутті застосовують м'який підп'яток

(4) з поролону або інших матеріалів. Він будується по контуру

устілки симетрично осі п'яткової частини, вужчим та коротшим на

8-10 мм. Його передній край оформлюється конструктивно у вигляді

крапельки або по-іншому.

Вкладна півустілка (2) будується так само, як і вкладна

устілка тільки доходить до лінії пучків, а вкладний підп'яток (3) - до

лінії приблизно 0,2-0,3 довжини сліду. Передній край може бути

прямим або фігурним (рис. 8.2).

Побудова плоскої підошви. Контур плоскої підошви для

взуття на низькому каблуці будують по контуру устілки шляхом

додавання сумарного припуску П

, який визначають за формулою:

= П

+ Р + Ф,

де П

-сумарний припуск на товщину деталей верху, мм:

- товщина пакету деталей верху у відповідному перерізі, мм;

- коефіцієнт спресування деталей під час формування;

Р- припуск на видимий край підошви, мм;

Φ - припуск на обробку зрізу підошви, мм: Ф = Ф

+ Ф

- мінімальний припуск на фрезерування;

- додатковий припуск (неточність накладування підошов

при приклеюванні).

Товщину матеріалу в носковій, п'ятковій та геленково-

пучковій частинах вибирають відповідно до стандарту, за яким

виготовляється взуття, або замірюють товщиноміром. Коефіцієнт

спресування К

дорівнює: в носковій частині 0,6; в п'ятковій - 0,7; в

геленково-пучковій - 0,5.

Величина припуску на видимий край підошви залежить від

типу взуття, методу кріплення, напрямку моди та інших чинників і

коливається від 0,5 до 7,5 мм.

Припуск на фрезерування також може бути різним. Так,

мінімальний припуск коливається в межах 0,5-0,75 мм і потрібен для

безпосереднього фрезерування зрізу підошви при сучасному способі

розрубу. Додатковий припуск залежить від матеріалу підошви і

точності виконання технологічних операцій при приклеюванні,

коливань її розмірів від впливу гігротермічних операцій (зволо-

ження, сушіння) до її накладання і приклеювання, коливань розмірів

сліду затягнутого взуття, різаків. Залежно від технологічної

189

дисципліни цей припуск коливається в межах від 0 до 4 мм. Це

суттєво впливає на раціональне використання матеріалів. Тому на

взуттєвих підприємствах останніми роками впроваджується

прогресивна технологія складання взуття, яка полягає у

використанні попередньо оброблених і оздоблених вузлів і деталей.

Це дозволяє значно покращити використання матеріалів і

економічні показники роботи підприємства.

На практиці при побудові плоских підошов конструктори

користуються сумарними припусками, які розроблені науково-

дослідними інститутами.

Конструктивно плоска підошва на низькому каблуці може бути

двох видів: на всьому сліду взуття і з язичком, який заходить під каблук.

На контур устілки перпендикулярно її осі наносять прямі

лінії на відстані 0,20; 0,40; 0,70; 0,90 від довжини стопи. Припуски

відкладають в точках перетину цих ліній з контуром устілки. Потім

з'єднують одержані точки, використовуючи в якості лекала шаблон

устілки (рис. 8.3).

Рис. 8.3 - Побудова плоскої підошви

190