Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри
Подождите немного. Документ загружается.
7.7. Проектування взуття за італійською методикою
Метод проектування взуття на колодці та перенесення ліній
моделі з колодки на площину, як зазначалось раніше, був створений
в 1962-65 роках у Міжнародному інституті взуттєвої техніки та
мистецтва в Мілані, хоча експерименти в цій галузі виконувались у
різних центрах раніше. Автором методики є Адріано Лунаті. Метод
враховує попередній досвід проектування взуття та включає ряд
нових елементів.
Вказаний метод проектування може бути застосований для
основних типових конструкцій взуття: напівчеревиків з настро-
ченими берцями і з настроченою союзкою, типу "лаофер", туфель
типу "лодочка", мокасин, з вшивною устілкою та чобіток. Решта
різновидів розглядаються як похідні від типових конструкцій.
З відомих раніше методів проектування італійський перейняв
графічний лише для побудови деталей взуття з високими халявами
та берцями, тобто чобіток та деяких конструкцій черевиків.
Новим елементом в італійській методиці є різне коректу-
вання, тобто розширення або звуження нижніх та верхніх країв
розгортки колодки по лінії пучків, залежно від висоти каблука та
типу заготовки, що покращує формування заготовки на колодці.
При цьому кожна конструкція заготовки має свої особливості
коректування.
Із чинників, що впливають на якість проектування, як
вважають автори методу, найбільш важливими є знання модельєром
анатомії стопи, врахування властивостей матеріалів для верху взуття
та вибір методу складання заготовки.
При проектуванні та конструюванні взуття за італійською
методикою особливу увагу приділяють точності побудови,
дотриманню пропорцій деталей та ліній їх з'єднання, точності
відтворення ескізу моделі. Це вимагає великого професійного
досвіду та відчуття пропорції (гарного окоміра).
Відповідно до програми навчання модельєрів та конструк-
торів взуття в школі АРС Суторія вимагаються знання анатомії,
співвідношення частин стопи та їх правильне відтворення при
проектуванні взуття; властивостей матеріалів та особливостей їх
формування на колодці; технології виробництва взуття; загального
та спеціального рисунка.
Крім цього, модельєр та конструктор взуття повинні
володіти творчою ініціативою, винахідництвом, оригінальністю
рішень, відчуттям пропорцій рисунка, доброю технікою виконання
робіт, акуратністю тощо.
161
В даній методиці прийнята така послідовність робіт при
проектуванні взуття: розробка ескізу моделі взуття, одержання
розгортки колодки, нанесення рисунка моделі на колодку, розробка
грунд-моделі верху, складання макета заготовки з паперу для
перевірки пропорцій деталей і якості посадки його на колодці,
встановлення припусків і виконання креслення верху.
Розробка ескізу моделі взуття. Ескіз розробляється в
натуральну величину, для чого запропонована конструктивна
основа, параметри побудови якої такі: АВ = Д
ст
; АЕ - висота
підняття п'ятки (каблука); АС = СВ = 1/2АВ; АД = ДС - 1/4В- EF =
=1/5АВ. Ε з'єднують з С; F з'єднують з В. Від С до лінії FB
відкладають С А (т. Е'). Від Ε по лінії FB відкладають А С (т. 1). FQ =
=QE' = 1/2Е'. Від т. Д встановлюють перпендикуляр до АВ і на
ньому відкладають АС (т. L). Через т. С і т. / проводять пряму, на
якій відкладають 1/4 AAB (т. Г). Точку L з'єднують з т. Г і далі з т. В.
На конструктивній сітці зображують рисунок моделі верху будь-якої
конструкції (рис. 7.33). За ескізом перевіряють якість моделювання,
пропорції та число деталей на пару взуття. Перевірений ескіз
вимагає подальшого доопрацювання: колористичного оформлення,
підбору основних, допоміжних та оздоблювальних матеріалів,
вибору технології складання заготовки та взуття. Після цього ескіз
затверджується на раді і рекомендується до проектування.
Рис. 7.33 - Конструктивна основа для виконання
ескізу моделі взуття
Етапи "підготовка колодки до копіювання" і "одержання
умовної розгортки колодки" розглянуті раніше (див. главу 6), тому
зосередимо увагу на особливостях проектування типових конструкцій
взуття.
162
Особливості проектування різних конструкцій взуття
Туфлі "лодочка" (декольте). При проектуванні різних типів
взуття певна кількість операцій є спільною для них. Тому
розглянемо їх.
Нанесення рисунка моделі на колодку. Спочатку на зовнішню
бокову поверхню колодки наносять рисунок моделі з врахуванням
будови стопи, розмірів деталей, максимально відтворюючи ескіз,
затверджений радою. При нанесенні рисунка моделі використо-
вують такі параметри: висота п'яткового контуру 55 мм (згідно з
державним стандартом України - 61 мм) (τ. Β
т
), точка вирізу союзки
розташовується не нижче 67 мм від кінцевої точки Η в носковій
частині колодки (рис. 7.34.). Лінія канта, проходить по лінії В
Т
К, яка
з'єднує т. В
Т
і середину лінії пучків (кальцату). Після детального
опрацювання контурів деталей з кальки вирізають шаблон
розгортки і прикріплюють його на колодку. Рисунок моделі
переносять на кальку.
Рис. 7.34 - Рисунок моделі, нанесений на колодку
Побудова проміжного шаблона "декольте". Для побудови
грунд-моделі розробляють шаблон "декольте". Для цього на
цупкому папері вирізають шаблон розгортки, проводять лінії
пучків, верхнього канта. У п'ятковій частині по лінії канта
відкладають 2 мм і оформляють п'ятковий контур. Після нього
розрізають лінію пучків, залишаючи перемичку 2-3 мм посередині і
розводять шаблон по лінії сліду колодки на 5 мм, фіксуючи частини
шаблона в цьому положенні з допомогою клейкої стрічки (рис. 7.35).
163
Рис. 7.35 - Побудова проміжного шаблона:
а - розведення УРК; б - побудова шаблона "декольте"
При розведенні шаблона піднімається носкова частина, що
дозволяє забезпечити натяг верхнього канта при формуванні
заготовки, оскільки лінія згину союзки підніметься вверх відносно
початкового положення.
Лінію згину союзки проводять через точку С (точка пучків,
яка відповідає точці перетину базисної лінії IV з верхнім контуром
УРК в копіювально-графічній системі) і точку УРК в носковій
частині, яка найбільш виступає (т. Н'). Цю лінію продовжують за
контур УРК на 15 мм. По нижньому контуру дають припуск 15 мм
на затягувальну кромку для паперового макета заготовки. Шаблон
вирізають (жирна лінія) і використовують його для побудови
аналогічних моделей на дану колодку.
Побудова грунд-моделі верху. Шаблон переносять на цупкий
папір. З кальки на шаблон переносять лінії моделі взуття. При
164
цьому спершу накладають носкову частину кальки на шаблон
"декольте" таким чином, щоб повністю співпали контури УРК по
верхній лінії. Переносять лінію вирізу союзки, а також інші контури
деталей, якщо вони є на рисунку моделі, до пучків. Зафіксувавши
шилом це положення кальки по канту (приблизно в пучках)
переносять решту контурів п'яткової частини моделі. Лінію згину
союзки проводять через точку вирізу союзки (С ) та залишок лінії
згину шаблона в носковій частині (Н"Н'"). Внутрішній контур
канта роблять на 3-5 мм вище зовнішнього (рис. 7.36).
Рис. 7.36 - Побудова грунд-моделі макета туфель типу "лодочка"
Після цього доопрацьовують контури решти деталей, дають
припуски на складання деталей і вирізують грунд-модель. Оскільки
дана методика передбачає виготовлення макета заготовки з паперу,
то на настрочений шов дають припуск 10 мм.
Деталювання грунд-моделі і складання паперового макета
заготовки. З грунд-моделі вирізають шаблони деталей з пакувального
паперу (або аналогічного, наприклад, для викрійок) і складають макет-
склейку заготовки. При цьому використовують каучуковий клей і
клейку стрічку. Макет надягають на колодку для перевірки
правильності розробки контурів деталей та якості його посадки. Якщо
немає зауважень із зазначених питань, то в ґрунт вносять поправки
(рис. 7.37): припуски на товщину деталей верху і низу (внутрішніх та
проміжних), обробку видимих країв, уточнюють припуск на
затягувальну кромку з врахуванням деформації матеріалу заготовки.
165
Рис. 7.37 - Побудова креслення деталей верху взуття
Одержане креслення є основою для деталювання шаблонів
деталей верху, які служать для розробки шаблонів або різаків для
розкрою тощо.
Напівчеревики з настроченими берцями (дербі). Параметри
нанесення рисунка моделі: висота п'яткового контуру - 60 мм (66 мм),
для жіночих і дитячих за стандартом, висота переднього краю берця -
70 мм (для жіночих - 50 мм, для дитячих - 40 мм). Передня точка
берця не повинна бути розміщена далі, ніж на 10 мм від лінії пучків у
бік п'яткового контуру (рис. 7.38, а).
Рис. 7.38 - Рисунок моделі на колодці (а) і побудова проміжного
шаблона (б) напівчеревиків з настроченими берцями
Після нанесення рисунка моделі на зовнішню поверхню
колодки, його переносять на кальку, а з кальки на шаблон УРК з
цупкого паперу.
Розріз шаблона УРК для даної моделі здійснюють таким
чином: по передній лінії берця, не доходячи до кінцевої точки берця
на 1,5-2,0 мм, а далі по лінії пучків, якщо ця точка лежить на ній, а
якщо ні, то по лінії, паралельній їй. Потім розводять шаблон по лінії
ребра сліду на 4 мм (для жіночих та дитячих на 2 мм) таким чином,
щоб берці наклались на союзку і фіксують у цьому положенні
частини шаблона клейкою стрічкою (рис. 7.38, б).
166
Одержаний шаблон переносять на цупкий папір і
приступають до побудови грунд-моделі. Для побудови лінії згину
союзки від точки перетину передньої лінії берця з союзкою (т. С
1
)
вверх відкладають 2 мм (т. С
2
) і з'єднують одержану точку з
найбільш випуклою точкою УРК в носковій частині, продовжуючи
її за межі УРК в п'ятковій та носковій частинах на 15 мм. Для
побудови язичка від одержаної точки вниз по нормалі відкладають
ширину язичка і проводять його нижню лінію, орієнтуючись на
лінію ниткової закріпки берця. Крило союзки будують відповідно
до нижнього контуру берця з врахуванням припуску на шов.
Лінію верхнього канта в п'ятковій частині укорочують на
2 мм і оформляють п'ятковий контур берця, продовжуючи його вниз
на 15 мм. По всьому нижньому контуру УРК дають припуск 15 мм
на затягувальну кромку для паперової склейки.
Ширина язичка 25-35 мм, параметри закріпки: відстань від
нижнього контуру берця - 10 мм, а довжина закріпки - 12-13 мм.
Слід відзначити таке: якщо передня точка берця не
знаходиться посередині лінії пучків, то величина розведення буде
змінюватись: на кожних 5 мм відхилення вверх - розведення
збільшується на 1 мм, і навпаки, на кожних 5 мм відхилення вниз -
розведення зменшується на 1 мм.
Після опрацювання всіх контурів моделі виконують решту
етапів так само як і в попередній моделі.
Напівчеревики з настроченою союзкою (франчезіна). Основні
параметри нанесення рисунка на колодку ті самі, що й у попе-
редньому випадку. Точку вирізу союзки С розміщують на 2-4 мм
вище за точку С. Це пов'язано з формувальними властивостями
даної конструкції заготовки. Рисунок моделі переносять на УРК з
цупкого паперу, розрізають шаблон по лінії пучків, залишаючи
перемичку в т. С шириною 2 мм, і розводять по ребру сліду на 8 мм
(для жіночого і дитячого взуття на 4 мм), фіксуючи положення УРК
клейкою стрічкою (рис. 7.39). Далі цей шаблон обводять олівцем на
Рис. 7.39 - Побудова проміжного шаблона (а) і грунд-моделі верху (б)
напівчеревиків з настроченою союзкою
167
папері і будують грунд-модель. Для побудови лінії згину союзки з
допомогою кальки переносять контур вирізу союзки на 4 мм вверх
по передньому краю берця, одержуючи т. С". Через цю точку і
точку найбільшої випуклості УРК в носковій частині проводять
лінію згину союзки, продовжуючи її за контур УРК в носковій
частині на 15 мм. Контур берця будуємо таким чином. Передню
лінію проводимо по передньому контуру розгортай так, щоб
відстань між цими лініями не перевищувала 3 мм, в протилежному
випадку потрібно засікти контур УРК вверху, щоб дотриматись цієї
умови. Передній контур берця проводимо еквідістантно початко-
вому положенню лінії союзки з врахуванням припуску на складання
заготовки. Лінію канта в п'ятковій частині укорочуємо на 2 мм,
оформлюючи п'ятковий контур берця. Після цього будуємо контури
язичка, ширина якого 20-25 мм. По нижньому контуру УРК дається
припуск 15 мм на затягувальну кромку. Решта операцій та сама, що і
в попередніх моделях.
Напівчеревики типу "лаофер" (пантофала). Ця модель
напівчереьиків може проектуватися на резинках або без них.
Параметри нанесення рисунка моделі ті самі, що й в попередніх
випадках. Крім цього ширина язичка овальної вставки дорівнює
40 мм. При проектуванні даної конструкції взуття дуже ражливо
визначити положення місця закріпки, тобто місця зістрочування
овальної вставки з берцями, щоб забезпечити нормальне взування
взуття. Для цього довжину розгортай по геодезичній лінії В
т
Б
ділять пополам і додають 5-15 мм. Одержану відстань відкладають
від т. В
т
і одержують т. А (рис. 7.40, б). На зовнішню бокову
Рис. 7.40 - Побудова проміжного шаблона (а) і грунд-моделі верху (б)
напівчеревиків типу "лаофер"
168
поверхню колодки, як і в попередніх моделях, наносять рисунок
відповідно до ескізу. Після перенесення рисунка моделі на шаблон
УРК його розрізають по лінії кальцати так само, як і в моделі
"франчезіна" і розводять аналогічно. Лінія згину овальної вставки
буде складатись з двох частин: перша проходить через т. С і
найбільш випуклу точку носкової частини УРК, а друга - через т. С
та крайню точку язичка овальної вставки в гребеневій частині УРК.
Нижній контур овальної вставки з внутрішнього боку на 3 мм вище
зовнішнього. В п'ятковій частині укорочують кант, як і в попередніх
випадках. Решта операцій та сама.
Для одержання єдиної лінії згину овальної вставки її
потрібно перекотити. Для цього проводять пряму лінію, з якою
суміщають лінію згину носкової частини (та, яка буде пришиватись
до союзки) і обводять нижній контур приблизно до середини
(навпроти т. С). В т. К заколюють шилом контур і повертають лінію
згину язичкової частини овальної вставки до їх суміщення з
проведеною лінією, відшукуючи таке положення т. К, при якому не
буде надлишку в точці С (рис. 7.41). У такому положенні обводять
решту контуру овальної вставки. Від перекочування загальна
довжина лінії згину збільшиться, тому її потрібно скоректувати. Для
цього визначають різницю довжин, ділять її пополам і проводять
новий контур (затушовано) овальної вставки.
Окрім цього, для даної конструкції (для забезпечення
кращого натягу верхнього канта) роблять розріз приблизно
посередині берця і розводять по лінії ребра УРК на 1,5 мм. Після
цього лінію верхнього канта підправляють (рис. 7.40, б).
Рис. 7.41 - Сплощення овальної вставки
Проектування чобіток. При проектуванні чобіток, як вже
згадувалось, для побудови нижньої частини грунд-моделі
використовують УРК, а халяви - графічну побудову на основі
169
конструктивної сітки. При цьому використовують середньо-
статистичні розміри гомілки людини.
Таблиця 7.4 - Нормативи побудови конструктивної сітки чобіток
Якщо середньостатистичні розміри гомілки відрізняються
від вказаних у таблиці, то за основу беруть реальні розміри гомілки
людини, для якої проектуються чобітки. Вказані у таблиці
параметри не враховують товщину внутрішніх і проміжних деталей.
На аркуші паперу формату А2 проводять осі координат. По
осі OY відкладають відрізок ОВ
К
, який дорівнює висоті каблука.
Вліво від цієї точки відкладають 3 мм і в цю точку встановлюють
УРК так, щоб точка, яка найбільш виступає в пучках, була
дотичною до осі ОХ. Шаблон УРК обводять олівцем. Після цього
будують конструктивну основу, використовуючи дані таблиці.
Передня лінія халяви в чобітках на застібці "блискавка" проходить
через точку 7, а для чобіт без застібки її одержують таким чином.
УРК в п'ятковій частині ділять пополам (т. А). Відстань між цією
точкою і найбільш віддаленою точкою носкової частини УРК (т. Б)
ділять пополам і через одержану точку встановлюють перпен-
дикуляр до перетину з верхнім контуром УРК (т. В). Одержана
точка буде саме та, через яку проводять передню лінію халяви в
чобітках без застібки (рис. 7.42). Від цієї лінії відкладають поперечні
розміри халяви у відповідних перерізах (точки 1, 4, 2). Після
нанесення всіх точок, їх сполучають прямими і плавними кривими
лініями, отримуючи конструктивну основу.
170