Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри

Подождите немного. Документ загружается.

п'ятковій частині на 2-5 мм (залежно від деформаційних властивос-

тей системи матеріалів заготовки і висоти каблука).

Рис. 7.10 - Побудова лінії п'яткового контуру різних видів взуття:

І - туфель; II - напівчеревиків; III - чобіт, черевиків

У напівчеревиках, де така умова не ставиться, задній контур

на 2 мм "засікає" контур УРК, або проходить по цьому контуру

(рис. 7. 10, пол. II).

У черевиках та чоботах (рис. 7. 10, пол. Ill), де потрібно

забезпечити вільний прохід стопи при взуванні і знятті взуття,

контур берця або халяви навпаки проходить на деякій відстані від

контуру УРК (7-Ю мм залежно від конструкції заготовки).

В нижній частині (приблизно на висоті 1/3 дається припуск (П)

на товщину задника.

Побудова верхнього контуру берців. Висоту і ширину берців

та халяви в черевиках та чоботах розраховують, виходячи з розмірів

відповідних ділянок стопи та гомілки. Як зазначалось, базисом для

побудови висоти берців (халяв) є вертикальна лінія на

конструктивній сітці (рис. 7.7). Слід також зазначити, що вертикаль

не проходить через середину деталі, тому берці ніби зсунуті назад по

відношенню до гомілки. Це пояснюється особливостями будови

гомілки та ходьби людини (рис. 7.11, а).

Рис. 7.11 - Побудова лінії верхнього канта черевиків

131

Рис. 7.12 - Побудова передньої лінії халяви чобота

Таким чином, ми розглянули основні принципи побудови

зовнішніх контурів моделей різних типів заготовок. Далі

конструктор викреслює внутрішні контури деталей затвердженої

моделі, орієнтуючись на базисні лінії та враховуючи

взаємоукладуваність шаблонів деталей верху. Після опрацювання

основних контурів деталей розраховують і встановлюють припуски

на шви, на обробку видимих країв деталей на затягувальну кромку

132

Верхній кант черевика та чобіт проводиться не паралельно

горизонтальній осі, а під деяким кутом (80-85°). Це пояснюється

тим, що під час формування заготовки при значному витягуванні

передня верхня точка берця опускається вниз, а задня - зберігає своє

положення. Тому верхній кант займає загальне горизонтальне

положення. Лінія верхнього канта та лінія п'яткового контуру

повинні створювати прямий кут, щоб при розгортанні берців

(халяв) штаферка мала пряму лінію (рис. 7.11,6).

Базисом для побудови передньої лінії чобіт служить

вертикаль, яка проходить через точку перетину III базисної лінії з

верхнім контуром УРК (рис. 7.12). Для юхтових чобіт ця лінія

проходить на відстані 14-15 мм вперед від цієї точки. В інших

методиках передню лінію халяви орієнтують в основному на точку

косого підйому.

(з урахуванням деформації заготовки при формуванні), на товщину

внутрішніх і проміжних деталей низу і верху.

Більшість деталей взуття, які підлягають розтягуванню при

формуванні, зшиваються, як правило настроченим швом. Припуск

на шов розраховують з урахуванням числа строчок, їх відстані від

краю деталі та між собою, наявності та діаметра перфорації, відстані

від останньої строчки до опущеного краю і ширини опущеного

краю (рис. 2.22). При наявності перфорації строчка повинна

проходити від її краю на відстані не менше 0,8-1,0 мм. Відстань

строчки від краю деталі з синтетичної шкіри і текстильних

матеріалів має бути більшою, ніж для натуральної шкіри. Прийняті

нормативи виконання настроченого шва наведені у табл. 7.2.

Таблиця 7.2 - Нормативи виконання настроченого шва

Зі збільшенням відстані строчки від краю та між строчками

міцність шва дещо збільшується, але й збільшуються витрати

матеріалу.

На ширину припуску на настрочений шов має вплив також

призначення взуття, товщина деталей, що з'єднуються, вид

матеріалу (шкіра чи текстиль). Так, наприклад, для модельного

взуття з м'яких матеріалів (тонких) відстань строчки від краю

зменшується до 0,5, а між строчками - до 0,8 мм. При збільшенні

товщини деталей припуск збільшується таким чином, щоб рольпрес

133

швейної машини проходив по припуску нижньої деталі. Тому в

конструкції взуття з настроченою союзкою в передній частині, а з

настроченими берцями в місцях ниткових закріпок припуск

збільшується до 12-15 мм. У деяких деталях з текстилю припуск

деталі збільшується до 6 мм (осипання краю).

Таким чином, загальний припуск на настрочений шов може

складати 4-12 мм.

Припуск на зшивний шов залежить, в основному, від виду

матеріалу: для натуральної шкіри він становить 2 мм, для синтетичної -

4 мм, для текстильних матеріалів - 5-6 мм. Цей шов дає товстий рубець,

який потрібно розгладжувати і укріплювати тасьмою.

Слід зазначити таку особливість, що при проектуванні

туфель та напівчеревиків припуск на зшивний шов по п'ятковому

контуру не передбачається тому, що при формуванні матеріал

витягнеться по довжині. Але вже в черевиках, чоботах та в

зазначених вище видах взуття з верхом із матеріалів, які погано

витягуються, цей припуск передбачається. Якщо зшивний шов

розстрочується, то загальний припуск збільшується до 4-6 мм.

На виворітний шов припуск складає 4.5-6,0 мм. Припуск на

переметувальний шов (устик) не дається, але він укріплюється

ременем. Якщо деталі зшиваються переметувальним швом внапуск,

то дається припуск до кожної деталі 2-3 мм.

Усі видимі краї деталей верху та підкладки повинні бути

оброблені одним з відомих способів, а саме: фарбування, загинання,

випалювання, виворітка, гаряче формування. Залежно від

вибраного способу дається припуск на обробку: на фарбування - 0;

на загинання - 4-6 мм; на випалювання - 0,5 мм; на гаряче

формування - 1,0-1,5 мм; на виворітку - 5-6 мм. Для обрізання

підкладки після складання вузлів дається припуск 2-4 мм (2 мм -

коли ніж швейної машини встановлений вертикально, 4 мм - при

нахиленому положенні ножа).

При розрахунку припуску на затягувальну кромку виходять

з таких чинників: вид матеріалу деталей і його товщина (рис. 7.13);

конструкція заготовки; фізико-механічні властивості шкіри при її

розтягуванні та ін. Так, наприклад, для клейового методу кріплення

ширина затягувальної кромки (нормативна) має бути 15±0,5 мм.

134

Рис. 7.13 - Розрахунок товщини внутрішніх і проміжних деталей верху

Але припуск на затягувальну кромку в грунд-моделі змінюється

по всьому контуру. Якщо в п'ятковій частині він дорівнює 15 мм (при

проектуванні врахована товщина пакету деталей верху і низу), то в

геленковій залежно від конструкції заготовки - 18-21 мм (при видов-

женні шкіра зменшує свої розміри в поперечному напрямку), в пучковій

частині 16-18 мм, а в носковій - 9-13 мм. При цьому в носковій частині

враховується товщина підноска і підкладки. Якщо верх із синтетичних

або текстильних матеріалів, то зазначені припуски збільшуються на 1-2 мм.

Рослик Г.І. пропонує такі емпіричні коефіцієнти для визна-

чення сумарного припуску на облягання деталей:

- 1,5 Т

- припуск в п'ятковій частині на облягання під-

кладки і задника, Т

- товщина підкладки;

= 1,3 Т

- припуск в носковій частині на облягання під-

кладки і підноска, Т

- товщина підноска;

= 0,8 Т

- припуск на облягання верхом ребра устілки;

- Т

- припуск на товщину устілки (вузла устілки).

Встановлені припуски враховують товщину матеріалу

зовнішньої деталі верху і спресування деталей під час виконання

технологічних операцій.

При розрахунках припуску на затягувальну кромку у

відкритому взутті або ремінцевого типу потрібно враховувати, що у

даному випадку видовження заготовки не буде, тому припуск

потрібно давати з врахуванням нормативної ширини затягувальної

кромки, товщини внутрішніх і проміжних деталей та вузла устілки.

Орієнтовні величини припусків на затягувальну кромку для

різних видів взуття і методів їх кріплення наводить B.C. Макарова

(табл. 7.3).

135

136

Таблиця 7.3 - Орієнтовні величини припусків на затягувальну кромку при

проектуванні типових моделей взуття з шкір хромового методу

дублення (ялівка, бичок) на неутепленій підкладці

Рис. 7.14 - Креслення деталей верху за копіювально-графічною системою:

а - черевика з настроченою союзкою;

б - напівчеревика з настроченими берцями

Побудоване креслення зовнішніх деталей заготовки верху з

припусками на їх складання та затягувальну кромку являє собою

контрольне креслення (грунд-модель) верху. На рис. 7.4 та рис. 7.14

наведені приклади побудови грунд-моделі деяких видів взуття за

копіювально-графічною системою.

137

7.5. Проектування внутрішніх та проміжних

деталей верху

Основою для побудови внутрішніх та проміжних деталей є

грунд-модель верху (без припуску на обробку).

Побудова деталей підкладки залежить від конструкції

заготовки та матеріалів, з яких вона буде виготовлена. У туфлях та

напівчеревиках, де проходить інтенсивне стирання, в п'ятковій

частині підкладку роблять з натуральної підкладкової шкіри або її

замінників. Існують такі основні варіанти побудови підкладки в

п'ятковій частині (залежно від способу її складання): зшивним швом,

настроченим швом в накладення, в накладення без шва і з лінією

згину (рис. 7.15).

Рис. 7.15- Варіанти побудови підкладки в п'ятковій частині

напівчеревиків і туфель:

а - зшивним швом; б - настроченим; в - в накладення; г - з лінією згину

Загальним для всіх варіантів є визначення величини

вкорочення внутрішнього периметра підкладки з врахуванням

товщини деталей і їх розтягування при формуванні. Величина

вкорочення встановлена багаторічним досвідом модельєрів і

коливається залежно від різних чинників.

Вкорочення підкладки (засікання шкіряної підкладки по

верхньому краю) В'„В"„ складає 1-2 мм. Чим більша товщина

матеріалів, тим більше засікання. При складанні вузлів на

колонкових швейних машинах засікання підкладки складає 3 мм, що

попереджує утворення складок у готовому взутті.

138

Величина засікання H

' H

" шкіряної підкладки в точці Н

складає в мм: для чоловічого взуття 9-11, жіночого - 7-9 (у туфлях з

відкритою геленковою частиною засікання може досягати 5 мм при

малій довжині крил берців), шкільного - 6-3, дошкільного - 4-6.

Нижній контур шкіряної підкладки проектується коротшим верху

на 3-4 мм в п'ятковій частині, на 2 мм - в геленковій, щоб підкладка

захоплювалась кліщами при формуванні заготовки. Застосування

попереднього формування п'яткової частини заготовки дозволяє

проектувати її на 7-10 мм коротшою, що знижує матеріаломісткість

взуття.

Розглянемо найбільш поширені варіанти побудови

підкладки в п'ятковій частині.

Варіант 1 - шкіряна підкладка по п'ятковому контуру зши-

вається зшивним швом (рис. 7.15, а). У цьому випадку проектується

контур плавної кривизни через відмічені засічки в точках В"

і Ή"

урахуванням припуску 1 мм на зшивання підкладки. Цей шов

найбільш економічний, але утворює потовщення по верхньому краю

туфель і напівчеревиків, що може травмувати стопу. Крім цього він

може ушкоджуватись при обрізанні краю підкладки після виконання

строчки по канту. Зшивний шов необхідно розгладити і укріпити

клейкою тасьмою, що збільшує трудомісткість.

Варіант 2 - шкіряна підкладка по п'ятковому контуру скріп-

люється настроченим швом (рис. 7.15, б). У цьому випадку проек-

тується лінія підкладки без припуску, як і у попередньому варіанті, і

до цього контуру дається припуск 2,5-3 мм на шов. При зістро-

чуванні обох частин (зовнішньої і внутрішньої) підкладки загальний

припуск складе 5-6 мм. Цей шов більш матеріаломісткий (в порів-

нянні зі зшивним), але він не вимагає додаткових операцій.

Варіант 3 - шкіряна підкладка в п'ятковій частині скріп-

люється з верхом строчкою тільки по верхньому канту, а її крила

находять одне на одного, утворюючи накладення шириною 10-12 мм

(рис. 7.15, в). У цьому випадку відносно основного контуру дається

припуск 5-6 мм. Цей шов ще більш матеріаломісткий (у порівнянні з

попередніми), але не такий трудомісткий. Крім цього вільне

положення шкіряної підкладки дозволяє уникнути складок у

готовому взутті, оскільки величина накладення при необхідності

може змінюватись. Інколи, зокрема у дитячому взутті, накладення

розміщують збоку (щоб потовщення не натирало ногу).

Варіант 4 - шкіряна підкладка у п'ятковій частині проекту-

ється з розширеним заднім (внутрішнім) ременем (рис. 7.15, г). Цей

ремінь має лінію згину, яку проводять через точки В"

і Н"

. Для

покращення приформування його до зовнішніх деталей у нижній

частині проектується надріз. Відстань до лінії надрізу (від контуру

139

берця) на 1-2 мм менша величини засічки в точці Н\. Найбільш

оптимальні розміри внутрішнього ременя: у верхній частині - 30 мм;

у нижній-40 мм.

Застосування попереднього формування п'яткової частини

(склеювання підкладки з задником) дає можливість застосувати

переметувальний шов для скріплення заднього внутрішнього ременя

з шкіряною підкладкою під берці. У цьому випадку варіант 4

найбільш економічний. Якщо ж ремінь з підкладкою зістрочуються

настроченим швом, то передбачається припуск 5-6 мм.

Цей варіант ще зручний тим, що немає потовщень по

п'ятковому контуру, не ослаблюється підкладка швом у цьому місці

і вона може служити закріпкою зшивного шва (якщо такий є)

берців. Крім цього, при використанні варіанта 4 покращуються

експлуатаційні властивості взуття, оскільки ремінь пришивають

повернутим бахтармою до стопи, що збільшує коефіцієнт тертя і

нога не так ковзає при ходьбі.

Загальним для всіх варіантів є проектування припуску 2-4 мм

по верхньому краю берців на обрізування і технологічне складання

верху з підкладкою. У варіанті 3 при накладанні площу шкіряної

підкладки у верхній частині зменшують, щоб уникнути можливого

утворення поперечних складок (перпендикулярних до п'яткового

контуру) у готовому взутті (рис. 7.15, в). Тому контур шкіряної

підкладки в точці В"

виконують на однаковому рівні з верхом

приблизно на довжину до 20 мм.

У п'ятковій нижній частині передбачають виточки (основа -

6-8 мм, висота- 6-8 мм), щоб уникнути утворення грубих складок.

У безпідкладковому взутті у п'ятковій частині проектують

карман для задника, як правило за варіантом 4, з довжиною, яка

визначається довжиною крила задника і способом з'єднання

підкладки (кармана) з верхом (рис. 7.16).

Рис. 7.16 - Побудова кармана і штаферки у безпідкладковому взутті

140