Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри

Подождите немного. Документ загружается.

В даній методиці проектування саме кутом розведення крил

регулюють положення лінії згину союзки і формувальні властивості

заготовки.

При малих кутах розведення крил оболонки при формуванні

плоских заготовок найбільші напруження будуть зосередженні по

верхньому канту, а при великих кутах - найбільшого напруження та

деформації зазнає нижній край заготовки (середнє значення кута

характерне для напівплоскої заготовки).

За літературними даними кут а в градусах, дорівнює:

для чобіт 21-25

для чоловічих напівчеревиків 15-17

для жіночих напівчеревиків на каблуці:

-низькому 14-15

- середньому 12

-високому 10-11

для туфель типу "лодочка" на каблуці:

- низькому 12-13

-середньому 11-12

-високому 9-11

- надвисокому (понад 60 мм) 8

Для розпластання жорсткої оболонки з заданим кутом

розведення крил на аркуші паперу проводять пряму лінію АА

(рис. 7.25, а), а з точки А промені АЕ

і АБ

під кутом а. Жорстку

оболонку розпластують так, щоб точка поділу носкової частини

співпала з точкою А, а геодезична лінія з променями АБ

та АБ

і в

такому положенні фіксують кнопками. Після цього розпрямляють

оболонку, відмічаючи накладення та виточки. Жорстку оболонку

для об'ємної заготовки розрізають по контуру деталей і

розпластують окремо по частинах.

Олівцем обводять контур оболонки і шилом переносять на

папір контури деталей, виточок та накладень. Таким чином

одержують умовну розгортку. Жорстку оболонку знімають з паперу

і далі всю роботу з побудови грунд-моделі здійснюють На умовній

розгортці.

Розробка креслень заготовок різних типів. Перш ніж

приступити до розробки креслень, необхідно скоректувати умовну

розгортку на площу виточок та накладень, які утворились при роз

пластуванні. Це коректування для заготовок різних типів

здійснюється таким чином.

Плоска заготовка. При формуванні заготовки надлишкова

площа (рис. 7.25, а), яка утворилась в результаті розпластування

151

носкової частини (до базисної лінії V), практично ліквідовується при

поздовжньому розтягуванні і пов'язаному з ним поперечному

скороченні матеріалу заготовки. Щоб визначити, чи можливо

затягнути носкову частину заготовки на колодку, необхідно

порівняти модуль посадки τ і відносне видовження матеріалу.

Модуль посадки матеріалу розраховують за формулою:

- сума основ виточок у носковій частині, мм;

периметр ребра сліду носкової частини колодки до

базисної лінії V, мм.

Для колодок різних фасонів τ коливається від 15 до 32%.

Коректування площі розгортай по лінії ребра сліду колодки,

починаючи від базисної лінії V до п'яткової частини, виконують на

величину BB

яка дорівнює алгебраїчній сумі основ виточок і

накладень на цій ділянці, а на величину виточки, яка утворилась від

розрізу в точці Б

або Б

, на ділянці ВВ'. Довжину канта в п'ятковій

частині зменшують на 3-5 мм. В зв'язку з тим, що заготовка туфель

типу "лодочка" має малу площу і малу ширину крил союзки, при

формуванні передня лінія вирізу союзки сильно зміщується у бік

носкової частини порівняно з її положенням на макеті. Величину

зміщення визначають за такою формулою:

20 - 0,3H,

де Η - ширина крила союзки в найвужчому місці.

При розпластуванні жорсткої оболонки з великим кутом а

розведення крил (для чобіт) площа виточок в носковій частині

зменшується, а на ділянці пучків утворюються великі накладення, які

викривляють лінію ребра сліду колодки (рис. 7.25, б). Зменшення площі

союзки в носковій частині (між базисними лініями V) свідчить про те,

що лінія згину союзки опуститься вниз, що забезпечить створення

максимальних напружень по площі задника. У пучковій частині

коректують площу розгортай, збільшуючи її на суму накладень.

Напівплоска заготовка. Оскільки жорстку оболонку

надрізують по лінії гребеня ГС, то при розпластуванні оболонки на

умовній розгортці утвориться велике накладення берців і союзки

(рис. 7.26). Саме на величину цього накладення потрібно скорек-

тувати площу умовної розгортай в межах союзки. Найбільш

простий спосіб коректування виконується таким чином.

152

Рис. 7.26 - Розпластування жорсткої оболонки і одержання УРК для

напівплоскої заготовки

Рис. 7.27 - Коректування союзки на ширину накладення: а - по гребеню;

б - положення лінії згину союзки АЕ (АЖ) після коректування

З'єднуємо прямою лінією MN кінці закріпок (рис. 7.27, а).

Відмічаємо точки d

і d

перетину MN з границями накладень СK та

СK. Після цього визначаємо величину, на яку потрібно

скоректувати положення лінії згину союзки, за формулою:

h = 0,025 Τ· (9 + 7),

де Τ- ширина накладення для половини союзки.

Величину h відкладають від точки О в обидва боки по лінії

ΜΝ, одержують точки Ε і Ж, які з'єднують з точкою А прямими,

котрі і визначають нове положення лінії згину союзки (рис. 7.27, б).

153

Решту коректувань проводять аналогічно плоскій заготовці.

Просторова заготовка. Жорстку оболонку просторової

заготовки з трьома лініями згину членують на окремі деталі (рис. 7.28),

а саме: берці, обсоюзку та овальну вставку союзки. Надрізують

кожну частину окремо і розпластовують. Виконавши коректування

розгортки на площу виточок та накладень, перевіряють периметри

контурів шаблонів, які мають складатися разом (наприклад,

обсоюзки та овальної вставки) і, при необхідності, підправляють їх.

Рис. 7.28 - Членування і розпластування жорсткої оболонки

для просторової заготовки (з трьома лініями згину)

При розпластуванні оболонки для просторової заготовки зі

швом посередині союзки її надрізують по лініях поділу на зовнішню

і внутрішню частини. Надрізи роблять у п'ятковій частині та по

нормалі до ребра сліду колодки. Розпластовують по черзі зовнішню

та внутрішню бокові частини оболонки. Після розпластування

коректують на величину виточок та накладень, як це робили в

попередніх заготовках.

Об'ємна заготовка. При проектуванні заготовки для взуття

строчильно-клейового та аналогічних методів кріплення, в яких

верх з'єднується з вшивною устілкою з м'яких матеріалів, необхідно

розпластати оболонки окремо з зовнішнього та внутрішнього боків

колодки. Для цього жорстку оболонку надрізують по нормалі до

лінії поділу на проміжку АГ, в точках Б

та Б„ та по одному розрізу

роблять в п'ятковій частині (рис. 7.29, а). Площу розгортай коректують на

154

Рис. 7.29 - Членування жорсткої оболонки, коректування і одержання УРК

для об'ємної заготовки

ділянці АА' в носковій частині, слідкуючи, щоб не змінився периметр

ребра сліду (ΑΑ' =ΣΔS ). У п'ятковій частині коректування проводять

так, як і в попередніх випадках. Шаблони скоректованих розгорток

вирізують. Для одержання шаблона цілої союзки (з лінією згину)

потрібно сумістити розгортки зовнішньої та внутрішньої поверхонь

так, щоб співпали їхні точки А', а відстань між кінцями закріпок

внутрішнього та зовнішнього берців відповідала відстані між цими

точками на макеті моделі (рис. 7.29, б). Площу розгортки коректують

на величину виточки FS та накладення A'S, які утворились по лінії

суміщення, а по ребру сліду на ділянках A'S

, S

A'S

, S

При суміщенні розгорток особливу увагу приділяють також

куту розведення крил, тому що від його величини буде залежати

величина площ виточки та накладення і якість формування

заготовки на колодці.

Проектування мокасин. Мокасини являють собою об'ємну

заготовку, оскільки вона виконана в конструктивному поєднанні з

устілкою (рис. 7.30, б). Глибина надрізів обмежується ребром сліду

155

Рис. 7.30 - Розпластування і коректування умовної розгортки мокасин

колодки. Крім цього, надрізи роблять на відрізах ΜΝ та Μ

Ν, (по

ребру сліду колодки в геленковій частині), а також у точках Б

та Б

При скріпленні овальної вставки з призбируванням основної деталі

площа розгортки на величину виточок на відрізку BAB

не

коректується. При прикріпленні вставки без призбирування

основної деталі коректування здійсняють по лініях ГГ

ДД

, BE та

. Сума основ цих виточок повинна дорівнювати різниці

периметра розгортки і овальної вставки до точок їх з'єднання. На

величину виточок та накладень MN та Μ

площу розгортки

коректують по всій устілці на ділянці PC, де в деталі роблять виріз,

краї якого з'єднують переметувальним швом.

Овальну вставку (рис. 7.30, в) надрізують по передній

граничній лінії. Глибина надрізу має бути такою, щоб забезпечити

розпластування жорсткої оболонки без деформації. Для збільшення

площі розгортки вставки на величину накладення, яке утворилося,

з'єднують точку А з K та К

. Лінії АК та АК

будуть новими лініями

згину вставки при деталюванні. У п'ятковій частині коректування

здійснюємо як і у попередніх випадках.

Визначення деформації заготовки і коректування розгортки

Оскільки при проектуванні верху за методикою жорсткої

оболонки враховується товщина внутрішніх та проміжних деталей

верху та устілки, то необхідно визначити деформацію системи

матеріалів заготовки, щоб скоректувати деталі на її величину.

156

Відсутність даних про пружні властивості матеріалів для

верху взуття і методики визначення деформації призвело до того,

що ширину припуску на затягувальну кромку доводилось часто

змінювати з наступним виготовленням дослідних партій взуття.

Ширину припуску визначали на основі досвіду модельєра. Та якщо

заготовка виготовлялась з нових матеріалів, то доводилося по

декілька разів виготовляти заготовку та взуття, коректувати грунд-

модель, щоб правильно визначити величини матеріальних та

трудових витрат. Крім цього, щоб застрахувати себе від помилки,

припуск на затягувальну кромку, як правило, модельєр давав

більший, ніж потрібно, що призводило до перевитрат матеріалів.

Деформація заготовки взуття при формуванні цікавила

взуттьовиків з моменту виникнення прикладної науки - технологія

взуття. Одним з Ініціаторів проведення науково-дослідних робіт з

вивчення розтягування заготовки на динамометрі був М.Г. Любич.

Дослідження деформації заготовки у процесі формування

вивчали Анохін Д.І., Скатергіий В.А., Клобуков C.I. та інші.

Матеріали заготовки верху при розтягуванні мають

характерну криву "навантаження-видовження". У межах 0-0,75 від

розривного навантаження ця крива виражається рівнянням:

де А - коефіцієнт видовження заготовки, %/Н ;

зусилля кліщового механізму машини, Н;

показник степеня.

Заготовка верху являє собою систему, яка складається з

деталей, з'єднаних між собою послідовно і паралельно. Матеріал

кожної деталі має свої механічні властивості, які характеризуються

коефіцієнтом А. Знаючи механічні властивості кожного матеріалу,

який входить у систему, можна визначити розтяжність всієї системи А

та встановити величину коректування площі умовної розгортай з

врахуванням деформації заготовки при формуванні. При послідовному

з'єднанні деталей (підкладка зі шкіри і тканини, союзка з берцями)

розрахунок проводять за рівнянням:

де Αι та Аг - коефіцієнти видовження матеріалів деталей;

, l

-довжина деталей.

157

При паралельному з'єднанні деталей (зовнішні деталі верху і

деталі підкладки з'єднують одночасно) розрахунок виконують за

формулою:

де п

, п

- показники степеня.

Складність розрахунків А

за наведеними формулами

ускладнює їх застосування на взуттєвих фабриках, тому запро-

понований Анохіним Д.І. експериментальний метод визначення

деформації заготовки більш простий і його використовують на

підприємствах для визначення деформації.

Оскільки заготовка при формуванні (рис. 7.31, а) в основному

деформується у поздовжньому напрямку на ділянці так званого

факела деформації В

АВ

тп

, а у поперечному - на ділянці пучків, то з

Рис. 7.31 - Схема розподілу деформації і визначення довжини деталей

та зразків, що імітують заготовку

заготовки вирізають у вказаних напрямках смужки шириною 50 мм і

на динамометрі визначають їх деформацію. Дослідами було

встановлено, що для визначення А

необов'язково виготовляти та

розривати заготовку. Досить дослідити на динамометрі зразок,

виготовлений зі смужок матеріалу деталей заготовки. Ширина

158

смужок 50 мм, а їх довжина відповідає довжині l

і l

кожної деталі

по геодезичній лінії плюс припуск на з'єднання та закріплення

деталей в затискачах динамометра (рис. 7.31, б). Смужки з'єднують

в такому самому порядку, в якому вони з'єднані в заготовці, і тими

ж швами (рис. 7.31, в). Зразок розтягують на динамометрі полуграб-

методом із записом кривої "навантаження-видовження". Оскільки

чисельно дорівнює відносному видовженню при навантажені 1Н,

то його можна розрахувати за формулою:

ДЄ

тa l

- відповідно абсолютне видовження при Ρ = 1Н

та довжина умовної розгортай.

Поздовжнє розтягування заготовки визначають з рівняння:

де Е — добуток коефіцієнтів.

Ε= Ε

де Е

- коефіцієнт відносного деформування заготовок різних

конструкцій;

- коефіцієнт, який враховує кут розведення крил заготовки;

- коефіцієнт, який враховує зменшення по канту довжини

заготовки в п'ятковій частині;

- коефіцієнт, який враховує фактичну довжину заготовки

по геодезичній лінії (дорівнює 0,9);

допустиме при формуванні заготовки навантаження.

де 1,5 - запас міцності;

Ρ - розривне навантаження.

Для заготовки напівчеревика з настроченими берцями

Е\ = 1,18; для заготовок туфель типу "лодочка" та облягаючих

високих черевиків з переднім швом Е

= 1,3.

При куті розведення крил а:

а =10° коефіцієнт Е

= 0,9;

а =16° -"- Е

=1,0;

а = 21° -"- Е

=1,1.

159

При зменшенні довжини верхнього канту в п'ятковій частині

заготовки на 0; 5; 10 мм коефіцієнт Ез відповідно дорівнює 0,30; 0,33; 0,36.

Враховуючи нерівномірність розподілу деформації по

довжині заготовки, визначають відносну деформацію союзки: Є

= Κ

та берця:Є

— Κ

Для напівчеревиків з настроченими берцями: К

= 0,6 - 0,7;

= 1,8 (якщо деталі шкіряної та текстильної підкладок, союзку та

берці з'єднують одним швом одночасно); К

- 1,54 (якщо союзку з

берцями та шкіряну підкладку з текстильною з'єднують окремо).

Для туфель типу "лодочка" К

с-

1,3; К

= 0,8.

Деформацію (S

і S

) кожної деталі виражають в міліметрах і

коректують площу умовної розгортки, відкладаючи S

у носковій

частині по лінії згину союзки від точки A, a S

- в п'ятковій частині

від точки Б по геодезичній лінії (рис. 7.32).

Рис. 7.32 - Схема коректування умовної розгортки на величину деформації

Побудова припусків на затягувальну кромку, шви і обробку

видимих країв. Після розробки контурів усіх плоских деталей

потрібно дати необхідні припуски на затягувальну кромку, шви і

обробку видимих країв. Оскільки при проектуванні до колодки були

прикріплені всі внутрішні і проміжні деталі верху і устілка та

врахована деформація матеріалів заготовки і її конструкція, то

припуск на затягувальну кромку приймають таким, що дорівнює

нормативній ширині затягувальної кромки по всьому периметру

(рис. 7.32).

Припуски на шви і обробку видимого краю вибирають

залежно від виду матеріалу, конструкції шва і способу обробки

видимого краю.

160